Ухвала

від 09.07.2024 по справі 459/1544/24

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/1544/24

Провадження № 2-о/459/89/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Дем`яновської Ю.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гук Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Червонограді цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи: Відділу у справах дітей Червоноградської міської ради Львівської області про встановлення факту самостійного виховання неповнолітнього сина,-

ВСТАНОВИВ:

06.06.2024 р. заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання неповнолітнього сина.

В обґрунтування заяви посилається на те, що з 21.11.2006 року він перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Червноградського міського суду Львівської області від 21.06.2023 року. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Червноградського міського суду Львівської області від 23.06.2023 року визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком. З липня 2022 року син постійно проживає з батьком, який дбає про його духовний розвиток, матеріальне утримання, забезпечує йому харчування, одяг, освіту, лікування та дозвілля. З серпня 2023 року заявник призваний на війському службу за мобілізацією, проходить службу в с.Старичі Яворівського району Львівської області, однак не перестає опікуватись сином. Мати ОСОБА_2 дитиною не опікується, участі у вихованні сина не бере, є громадянкою Республіки Польща. Вказує, що встановлення факту є необхідним у випадку можливого виникнення питання щодо оформлення документів для отримання соціальної допомоги та дитину, щодо переміщення сина без документально оформленої згоди матері, а також для вирішення інших питань, пов`язаних із вихованням дитини, в т.ч. її навчанням, лікуванням, відпочинком.

Ухвалою від 10.06.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання 09.07.2024 року ніхто не з`явився. Заявник подав заяву про розгляд справи у його відсутності та підтримання вимог.

Представник Відділу у справах дітей Червоноградської міської ради Львівської області в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у її відсутності та не заперечення проти встановлення такого факту.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зі ст. 247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення заяви без розгляду виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2,7 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Визначений у частині 1 статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Разом , з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) вказано, що «для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови). Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. […] Якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду. У випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито».

Так, за змістом положень ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства»).

За ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Ч.2 ст.155 СК України визначено, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ч. 2 ст. 157 СК України встановлено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Слід вказати, що окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій. Таким чином, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Враховуючи наведені обставини, норми сімейного законодавства, а також той факт, що заявником не було залучено до участі у справі матері дітей, а також відсутні будь-які звернення до відповідних органів з приводу видачі документів про самостійне виховання та утримання дитини (відповідно до ст.40 ЗУ «Про місцеве самоврядування»), що мало б передувати зверненню до судуту відповідності вимог ЦПК України, свідчить про наявність спору про суб`єктивне матеріальне право та відповідно виключає можливість розгляду справи в порядку окремого провадження.

Наведені в заяві обставини, з якими заявник пов`язує встановлення факту перебування на утриманні, не потребують встановлення судом певного юридичного факту, оскільки право вирішення питань, пов`язаних із вихованням дитини, в т.ч.її навчанням, лікуванням, відпочинком виникає в силу закону та являється прямим обов`язком заявника.

Таким чином, подана заява підлягає залишенню без розгляду з роз`ясненням права подати позов на загальних підставах.

Керуючись ст.ст. 258, 260, 293, 315 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи: Відділу у справах дітей Червоноградської міської ради Львівської області про встановлення факту самостійного виховання неповнолітнього сина - залишити без розгляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення.

Ухвалу складено 09.07.2024 р.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська