Рішення

від 09.07.2024 по справі 903/1188/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 липня 2024 року Справа № 903/1188/23

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: Овчарук А.О. ордер серія АС №1090082 від 16.04.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1188/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амал-Агро до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка про стягнення 683308,91 грн,

ВСТАНОВИВ:

21.11.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Амал-Агро надіслав на адресу суду позовну заяву до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка про стягнення 683308,91 грн, в т.ч.: 624018,60 грн основний борг, 54982,02 грн пеня та 4308,29 грн 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки добових курчат-бройлерів№11/07/23 від 11.07.2023.

Ухвалою суду від 11.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 11.12.2023 доставлена до електронного кабінету відповідача- 11.12.2023 о 20:05 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, строк для подання відзиву до 26.12.2023.

21.12.2023 директор Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка надіслав до суду:

- відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю;

- заяву про забезпечення доказів, в якій просить витребувати у позивача оригінали усіх доказів, що додані до позовної заяви.

Ухвалою від 28.12.2023 заяву про забезпечення доказів від 21.12.2023 повернуто відповідачу - Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству ім.Івана Франка.

Ухвалою суду від 10.01.2024 відзив Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка повернуто відповідачу без розгляду.

11.01.2024 на адресу суду надійшов лист Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 про термінове надіслання належним чином оформлені

матеріали справи №903/1188/23 до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.01.2024 провадження у справі №903/1188/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амал-Агро до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка про стягнення 683308,91 грн зупинено до розгляду апеляційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.12.2023 та повернення матеріалів справи №903/1188/23 до Господарського суду Волинської області.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.12.2023 залишено без змін.

26.03.2024 справа повернута до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою від 26.03.2024 поновлено провадження у справі.

24.04.2024 представник позивача надіслав до суду клопотання про долучення доказів, а саме надав докази на підтвердження господарської операції між ТОВ «Амал- Агро» та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка згідно договору на поставку добових курчат-бройлерів № 11/07/23 від 11.07.2023 року, який не було підписано з боку Відповідача, а саме: ветеринарне свідоцтво серія ІБ № 664558 від 01.09.2023 року (яке підтверджує, що серед птиці, яка відправляється на адресу ПОСП ім. Івана Франка, а саме: Волинська обл., Луцький р-н, с. Губин Перший, вул. Перший, 43-А, хворих і підозрюваних на захворювання на заразні хвороби не виявлено); квитанцію про реєстрацію податкової накладної №9217903640 від 28.08.2023; квитанцію про реєстрацію податкової накладної № 9179229901 від 20.07.2023; квитанцію про реєстрацію податкової накладної № 9241820263 від 18.09.2023; квитанцію про реєстрацію податкової накладної № 9241820074 від 18.09.2023; податкові накладні № 329 від 14.07.2023; № 363 від 10.08.2023; № 376 від 17.08.2023; № 403 від 29.08.2023; докази відправки податкової накладної № 403 від 29.08.2023 до центрального рівня Державної податкової служби України; № 329 від 14.07.2023 до центрального рівня Державної податкової служби України; № 363 від 10.08.2023 до центрального рівня Державної податкової служби України; № 376 від 17.08.2023 до центрального рівня Державної податкової служби України.

Ухвалою суду від 29.04.2024 суд ухвалив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №903/1188/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.05. 2024 о 11:00 год.

Протокольною ухвалою від 21.05.2024 суд визнав явку в наступне судове засідання представника позивача обов`язковою. Відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 04.06.2024 о 11:15 год в режимі відеоконференції за заявою представника відповідача.

Протокольною ухвалою від 04.06.2024 суд повторно визнав явку в наступне судове засідання представника позивача обов`язковою. Відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції за заявою представника відповідача.

18.06.2024 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» клопотання, в якому вказав, що представник ТОВ «Амал-Агро» забезпечити свою явку в судове засідання, яке призначено на 18.06.2024 не має змоги, оскільки буде представляти інтереси в цивільній справі № 372/5890/23, яка призначена Київським апеляційним судом до розгляду на 18.06.2024 року на 12:30, що підтверджується роздруківкою з офіційного веб-сайту суду. Просив розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Амал Агро». Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 18.06.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 09.07.2024 о 11.30 год в режимі відеоконференції за заявою представника відповідача.

Представник позивача в призначене судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Разом з цим, в позовній заяві та клопотанні від 18.06.2024 просив розглядати справу без участі представника.

Представник відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції в задоволенні позову просив відмовити, оскільки документи долучені до позовної заяви не підписані відповідачем. Щодо поставки товару та отримання (не отримання) вказав, що не володіє такою інформацією. Щодо оплати в розмірі 856009,00 грн вказав, що плату здійснював бухгалтер, однак на сьогоднішній день він звільнений.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з доводів позивача, 11.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амал-Агро» (надалі - Позивач, ТОВ «Амал-Агро», Продавець) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка (надалі - Відповідач, ПОСП ім. Івана Франка, Покупець) укладено договір на поставку добових курчат-бройлерів № 11/07/23 (надалі - Договір) (а.с.10-12).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець продає, а Покупець купує на умовах DDР -склад Покупця, згідно Інкотермс 2010, добових курчат бройлерів кросу «Росс - 308/Кобб-500».

У відповідності до п. 2.5. Договору, кожна партія Товару повинна супроводжуватись наступними документами: видатковою накладною; товарно-транспортною накладною; ветеринарним сертифікатом.

Згідно з п. 3.1. Договору, товар поставляється партіями в терміни, та кількості, вказаних в Графіку поставки (посадки) курчат (Додаток). Графік поставки (посадки) може уточнюватись додатковими угодами.

Відповідно до п. 3.6. Договору, право власності на Товар та ризик загибелі (псування, пошкодження) Товару переходить до Покупця з моменту його отримання, що підтверджується підписанням видаткової накладної та акту приймання-передачі Покупцем.

Продавець зобов`язується забезпечувати кожну партію визначену у додатку, курчатами Гратіс (страхова кількість курчат для компенсації втрат при транспортуванні а також для компенсації можливих помилок при сортуванні курчат) в розмірі 2% від загального поголів`я партії, що постачається у кожній партії Товару на правах власності Покупцю (п. 3.7. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата Товару здійснюється в наступному порядку:

70% від загальної ціни партії Товару, згідно додатків в яких прописані дати та суми проплат, за належним повідомленням Продавцем Покупця (підтвердження про отримання повідомлення Покупцем) за три дні до дати закладки яєць в інкубатор.

30% від загальної ціни партії Товару після отримання Товару Покупцем.

Уповноважені представники Продавця і Покупця при прийманні Товару підписують відповідну видаткову накладну та складають Акти зважування і приймання - передачі, де фіксують кількість і якість Товару, падіж під час транспортування, умови посадки Товару (мікроклімат у пташнику, наявність корму в годівницях і води в поїлках), в разі потреби відбір падежу для подальших лабораторних досліджень та інші зауваження, які обидві сторони вважають необхідними. Накладна та Акти складається при отриманні Товару (п.7.2. Договору).

Договір було надіслано Відповідачу для підпису на його електронну адресу 11.07.2023 року (а.с.13).

Відповідно до графіку поставки (посадки) курчат (Додаток № 1) (а.с.12 на звороті), ТОВ «Амал-Агро» було зроблено поставку продукції, а саме: 29.08.2023 року: Добові курчата-бройлери - 74000 голів на загальну суму 1480000,00 грн. разом з ПДВ.

Поставка та прийняття продукції підтверджується видатковою накладною № 126 від 29.08.2023 року, товарно-транспортною накладною № 126 від 29.08.2023 року, що були надані працівнику Відповідача в момент поставки та прийняття Товару (а.с.16-17).

Однак, вказані документи не підписані уповноваженою особою з боку Відповідача, оскільки уповноваженої особи Відповідача не було на місці на дату поставки Товару.

Рахунок № 10 від 11.07.2023 направлено Відповідачу на електронну пошту 04.08.2023 року (а.с.14-15).

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка перерахувало на рахунок ТОВ «Амал Агро» грошові кошти за добові курчата згідно рахунку №10 від 11.07.2023/Договір 11/07/2023 від 11.07.2023 частково на суму 856 009,60 грн., в результаті чого у Відповідача утворилася заборгованість за Договором у розмірі 624018,60 грн. (а.с.18).

Згідно з фільтрованою випискою за період з 01.06.2023 по 13.11.2023, яка сформована АТ «Приват Банк» за критерієм - код ЄДРПОУ контрагента, від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рахунок ТОВ «Амал Агро» надійшло п`ять платежів, а саме:

- від 14.07.2023 року в розмірі 100 000,00 грн. (після надіслання Відповідачу договору);

- від 10.08.2023 року в розмірі 96 000,00 грн.;

- від 17.08.2023 року в розмірі 200 000,00 грн.;

- від 29.08.2023 року в розмірі 360 009,00 грн. (після поставки та прийняття Товару Відповідачем);

- від 13.11.2023 року в розмірі 100 000,00 грн (а.с.19).

Позивач на підтвердження господарської операції між ТОВ «Амал- Агро» та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка згідно договору на поставку добових курчат-бройлерів № 11/07/23 від 11.07.2023, який не було підписано з боку Відповідача, подав до суду: ветеринарне свідоцтво серія ІБ № 664558 від 01.09.2023 року (яке підтверджує, що серед птиці, яка відправляється на адресу ПОСП ім. Івана Франка, а саме: Волинська обл., Луцький р-н, с. Губин Перший, вул. Перший, 43-А, хворих і підозрюваних на захворювання на заразні хвороби не виявлено); квитанцію про реєстрацію податкової накладної №9217903640 від 28.08.2023; квитанцію про реєстрацію податкової накладної №9179229901 від 20.07.2023; квитанцію про реєстрацію податкової накладної № 9241820263 від 18.09.2023; квитанцію про реєстрацію податкової накладної № 9241820074 від 18.09.2023; податкові накладні № 329 від 14.07.2023; № 363 від 10.08.2023; № 376 від 17.08.2023; № 403 від 29.08.2023; докази відправки податкової накладної № 403 від 29.08.2023 до центрального рівня Державної податкової служби України; № 329 від 14.07.2023 до центрального рівня Державної податкової служби України; № 363 від 10.08.2023 до центрального рівня Державної податкової служби України; № 376 від 17.08.2023 до центрального рівня Державної податкової служби України (а.с.124-136).

14.11.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію щодо погашення заборгованості за Договором на поставку добових курчат-бройлерів № 11/07/23 від 11.07.2023 року вих. № 94 від 13.11.2023 (а.с.20-23).

Отже, з вище викладеного слідує, що Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка не надіслало вказаного договору з підписом його керівника. На день розгляду справи, договір на поставку добових курчат-бройлерів № 11/07/23 від 11.07.2023, видаткова накладна №126 від 29.08.2023 та ТТН №126 від 29.08.2023 не підписані.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі №914/1131/18, від 26.02.2019р. у справі №914/385/18, від 10.04.2019р. у справі №904/6455/17, від 05.11.2019р. у справі №915/641/18, від 13.01.2020р. у справі №908/510/19.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктами 1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, у ч.1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Частини 1, 3 статті 639 ЦК України встановлюють, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

При цьому зауважується, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №674/461/16-ц та від 19.08.2020 у справі №385/344/16-ц здійснено висновки відповідно до котрих "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши, що особа договір не підписувала, відповідно, істотні умови цього договору не погоджувала, суд зробив обґрунтований висновок, що у цієї особи було відсутнє волевиявлення на укладення спірного договору.

Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини".

Отже, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

З врахуванням вище викладено, суд приходить до висновку, що договір на поставку добових курчат-бройлерів №11/07/23 від 11.07.2023 не укладений.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви додано копію рахунку на оплату №10 від 11.07.2023, відповідно до змісту якого постачальником є ТОВ «Амал Агро», одержувачем Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім.Івана Франка. Товаром поставки відповідно вказаного рахунку є добові курчата (а.с.14).

Рахунок на оплату №10 від 11.07.2023 містить реквізити банківського рахунку ТОВ «Амал Агро», а саме НОМЕР_1 у банку АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».

Відповідно до виписки за період з 01.06.2023 по 13.11.2023, яка сформована АТ «Приват Банк» за критерієм - код ЄДРПОУ контрагента, від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рахунок ТОВ «Амал Агро» надійшло п`ять платежів з призначенням платежу: «оплата за добові курчата згідно рахунку №10 від 11.07.2023/Договір 11/07/2023 від 11.07.2023».

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 631Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини другої статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В силу частини першої та другої статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною першою та другою статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 17.12.2018 року у справі №912/1883/17, від 19.12.2019 року у справі №904/5542/18.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відтак, враховуючи вищенаведене, оскільки до договору поставки ЦКУ не встановлена спеціальна форма (письмова, усна, нотаріальна), то сторони вправі укладати так і у тій формі, в який вони домовились це зробити.

Таким чином, відсутність письмового договору не спростовують укладення договору поставки у спрощений спосіб.

Позивач, надіславши позивачу рахунок на оплату із зазначенням опису товару, його вартості, способу оплати, здійснив пропозицію позивачу укласти господарський договір поставки.

Відповідач, здійснивши оплату у сумі 856009,60 грн. за період з 14.07.2023 по 13.11.2023, вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції. Сплата відповідачем коштів позивачу є попередньою оплатою товару, відповідно до статті 693 ЦК України.

Отже, суд приходить до висновку, що з моменту прийняття пропозиції (попередньої оплати товару) відповідачем між сторонами укладено господарський договір поставки.

Відповідно до частини першої статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі досліджених судом письмових доказів, суд доходить висновку про доведеність позивачем обставин виникнення між позивачем та відповідачем господарського зобов`язання на підставі договору поставки у спрощений спосіб та його порушення відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами першою та другою статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

В силу статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої-третьої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, оскільки договір укладено у спрощений спосіб, відповідач здійснював платежі протягом тривалого часу (п`ять місяців), тому його поведінка щодо несплати коштів в розмірі 624018,60 грн є вочевидь суперечливою та недобросовісною.

Щодо нарахування пені, судом встановлено наступне.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 54982,02 грн наступним чином:

За період з 30.08.2023 року (початок прострочки) по 14.09.2023 року пеня складає 12 035,87 грн. = 624 018,60 грн. (сума боргу) х 44% (подвійна облікова ставка) х 16 (кількість днів прострочення з подвійною відсотковою ставкою 44%) / 365 днів.

За період з 15.09.2023 року (початок прострочки) по 25.10.2023 року пеня складає 28 721,95 грн. = 624 018,60 грн. (сума боргу) х 40% (подвійна облікова ставка) х 42 (кількість днів прострочення з подвійною відсотковою ставкою 40%) /365 днів.

За період з 26.10.2023 року (початок прострочки) по 20.11.2023 року пеня складає 14 224,20 грн. - 624 018,60 грн. (сума боргу) х 32% (подвійна облікова ставка) х 26 (кількість днів прострочення з подвійною відсотковою ставкою 32%) / 365 днів.

Отже, загальна сума пені з 23.02.2020 року по 23.08.2020 року складає 54982,02 грн.

Як встановлено вище, поставка товару здійснювалась за договором, укладеним у спрощений спосіб.

Оскільки сторонами укладено договір у спрощений спосіб, що не передбачає умови нарахування пені за порушення зобов`язання з оплати за поставлений товар, та такий вид забезпечення виконання зобов`язання законом до спірних правовідносин також не визначений, вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 54 982,02 грн задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги наведене, в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 54982,02 грн слід відмовити.

Щодо нарахування 3% річних, судом встановлено наступне.

У відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4308,29 грн наступним чином: 4308,29 грн. = 624018,60 грн. (сума боргу) х 3% / 365 днів х 84 (кількість днів прострочки).

Разом з цим, оскільки сторонами укладено договір у спрощений спосіб, то строк оплати за товар сторонами не встановлено.

Однак, 14.11.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію щодо погашення заборгованості вих №94 від 13.11.2023, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною та квитанцією.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з цим, за накладною №0754101042515 неможливо відстежити коли відповідач отримав вищевказану претензію, оскільки поштовий трекінг в автоматизованій системі Укрпошти зберігається протягом шести місяців та протягом шести місяців Укрпошта здійснює перевірку та надає інформацію щодо пересилання та вручення поштових відправлень за наявності ШКІ поштового відправлення.

Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

місцевої Д+2, пріоритетної Д+1

у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва) Д+3, пріоритетної Д+2

між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) Д+4, пріоритетної Д+3

між іншими населеними пунктами різних областей України Д+5, пріоритетної Д+4,

де Д день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання

1, 2, 3, 4, 5 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення

Оскільки претензію надіслано 14.11.2024 + 7 дні (ст.530 ЦК України) + 5 робочих днів (для пересилання), то 3% річних потрібно здійснювати з 29.11.2023.

Однак, з розрахунку позивача слідує, що 3% річних нараховано за період з 30.08.2023 по 20.11.2023, а тому суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 624018,60 грн основний борг. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 9360,28 грн. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка (село Губин Перший, Горохівський район, Волинська область, 45726, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амал-Агро (вул. Семенівська,36, місто Березань, Київська область, 07541, код ЄДРПОУ 42574016) 624018,60 грн (шістсот двадцять чотири тисячі вісімнадцять гривень 60 коп) заборгованості та 9360,28 грн (дев`ять тисяч триста шістдесят гривень 28 коп.) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.07.2024.

СуддяІ. О. Гарбар