Постанова

від 09.10.2024 по справі 903/1188/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року Справа № 903/1188/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 09.07.24р. суддею Гарбар І. О. о 11:39 у м.Луцьку, повний текст складено 10.07.24р. у справі № 903/1188/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амал-Агро

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка

про стягнення 683308,91 грн,

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

21.11.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Амал-Агро надіслав на адресу суду позовну заяву до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка про стягнення 683308,91 грн, в т.ч.: 624018,60 грн основний борг, 54982,02 грн пеня та 4308,29 грн 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки добових курчат-бройлерів№11/07/23 від 11.07.2023.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.07.2024 у справі №903/1188/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амал-Агро 624018,60 грн заборгованості та 9360,28 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

В решті позову відмовлено.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст.11, 202, 205, 207, 610, 612, 615, 626, 627, 628, 631, 638, 639, 640, 641, 642, 693, 712 ЦК України, ст.ст.175, 181, 193, 264, 265 ГК України, докази наявні в матеріалах справи, постанови Верховного Суду, вказав, що оскільки договір укладено у спрощений спосіб, відповідач здійснював платежі протягом тривалого часу (п`ять місяців), тому його поведінка щодо несплати коштів в розмірі 624018,60 грн є вочевидь суперечливою та недобросовісною, а тому прийшов до висновку про задоволення позову в цій частині.

Разом з тим, щодо нарахування 3% річних, суд з посиланням на ст. ст. 530, 625 ЦК України, зазначив, що оскільки претензію надіслано 14.11.2023 + 7 дні (ст.530 ЦК України) + 5 робочих днів (для пересилання), то 3% річних потрібно здійснювати з 29.11.2023. Однак, з розрахунку позивача слідує, що 3% річних нараховано за період з 30.08.2023 по 20.11.2023, а тому суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог. Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних є безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Щодо пені суд вказав, що поставка товару здійснювалась за договором, укладеним у спрощений спосіб, що не передбачає умови нарахування пені за порушення зобов`язання з оплати за поставлений товар, та такий вид забезпечення виконання зобов`язання законом до спірних правовідносин також не визначений, вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 54 982,02 грн задоволенню не підлягають, а тому прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 54982,02 грн слід відмовити.

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалити судове рішення, яким скасувати в частині стягнення з ПОСП ім. Івана Франка на користь позивача 9 360,28 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Вказує, що суд першої інстанції не застосував ч. 9 ст. 129 ГПК України, якою визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначає, що ГПК України не містить правових норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача.

Системний аналіз ГПК України дозволяє стверджувати, що неправильними діями сторони є свідомі необґрунтовані дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами.

Однак, рішенням не визначено, що відповідач вчиняв зловживання процесуальними правами, а саме, всупереч матеріалам справи (двостороннім документам) позивач безпідставно зазначив у позовній заяві, що контактним номером телефону відповідача є (067) 332-17-26 та як наслідок не поклав судовий збір за подання позовної заяви повністю чи частково на позивача.

Зауважує, що господарським судом Волинської області не застосовано ч. 9 ст. 129 ГПК України.

Крім того, 30.07.2024 надійшло клопотання щодо постановлення окремої ухвали з посиланням на ст. 246 ГПК України, вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України, можливість повернення передбачена лише для заяв з процесуальних питань, але аж ніяк не для заяв по суті (яким є відзив на позовну заяву). Також, інформація викладена в ухвалі щодо того, що у відзиві не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача не відповідає дійсності, оскільки на 2 сторінці було чітко зазначено «Станом на 21.12.2023 у ПОСП ім. Івана Франка зареєстрований електронний кабінет у ЄСІТС (вказана інформація є загальнодоступною).» Просить постановити окрему ухвалу, якою звернути увагу Господарського суду Волинської області (суддя Гарбар І.О.) на допущення судом нижчої інстанції порушення норм процесуального права - в частині постановлення 12.01.2024 Господарський судом Волинської області ухвали по справі № 903/1188/23 про повернення без розгляду відзиву ПОСП ім. Івана, на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України, оскільки заявником зокрема у відзиві не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи те, що дана справа незначної складності, апелянтом не оскаржувалося рішення по суті, а він лише не погоджується із розподілом судового збору, не заявляв клопотання про розгляд скарги із викликом учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на рішення господарського суду Волинської області від 09.07.24 у справі № 903/1188/23 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

11.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амал-Агро» (надалі - Позивач, ТОВ «Амал-Агро», Продавець) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка (надалі - Відповідач, ПОСП ім. Івана Франка, Покупець) укладено договір на поставку добових курчат-бройлерів № 11/07/23 (надалі - Договір) (а.с.10-12).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець продає, а Покупець купує на умовах DDР -склад Покупця, згідно Інкотермс 2010, добових курчат бройлерів кросу «Росс - 308/Кобб-500».

У відповідності до п. 2.5. Договору, кожна партія Товару повинна супроводжуватись наступними документами: видатковою накладною; товарно-транспортною накладною; ветеринарним сертифікатом.

Згідно з п. 3.1. Договору, товар поставляється партіями в терміни, та кількості, вказаних в Графіку поставки (посадки) курчат (Додаток). Графік поставки (посадки) може уточнюватись додатковими угодами.

Відповідно до п. 3.6. Договору, право власності на Товар та ризик загибелі (псування, пошкодження) Товару переходить до Покупця з моменту його отримання, що підтверджується підписанням видаткової накладної та акту приймання-передачі Покупцем.

Продавець зобов`язується забезпечувати кожну партію визначену у додатку, курчатами Гратіс (страхова кількість курчат для компенсації втрат при транспортуванні а також для компенсації можливих помилок при сортуванні курчат) в розмірі 2% від загального поголів`я партії, що постачається у кожній партії Товару на правах власності Покупцю (п. 3.7. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата Товару здійснюється в наступному порядку:

- 70% від загальної ціни партії Товару, згідно додатків в яких прописані дати та суми проплат, за належним повідомленням Продавцем Покупця (підтвердження про отримання повідомлення Покупцем) за три дні до дати закладки яєць в інкубатор.

- 30% від загальної ціни партії Товару після отримання Товару Покупцем.

Уповноважені представники Продавця і Покупця при прийманні Товару підписують відповідну видаткову накладну та складають Акти зважування і приймання - передачі, де фіксують кількість і якість Товару, падіж під час транспортування, умови посадки Товару (мікроклімат у пташнику, наявність корму в годівницях і води в поїлках), в разі потреби відбір падежу для подальших лабораторних досліджень та інші зауваження, які обидві сторони вважають необхідними. Накладна та Акти складається при отриманні Товару (п.7.2. Договору).

Договір було надіслано Відповідачу для підпису на його електронну адресу 11.07.2023 року (а.с.13).

Відповідно до графіку поставки (посадки) курчат (Додаток № 1) (а.с.12 на звороті), ТОВ «Амал-Агро» було зроблено поставку продукції, а саме: 29.08.2023 року: Добові курчата-бройлери - 74000 голів на загальну суму 1480000,00 грн. разом з ПДВ.

Поставка та прийняття продукції підтверджується видатковою накладною № 126 від 29.08.2023 року, товарно-транспортною накладною № 126 від 29.08.2023 року, що були надані працівнику Відповідача в момент поставки та прийняття Товару (а.с.16-17).

Однак, вказані документи не підписані уповноваженою особою з боку Відповідача, оскільки уповноваженої особи Відповідача не було на місці на дату поставки Товару.

Рахунок № 10 від 11.07.2023 направлено Відповідачу на електронну пошту 04.08.2023 року (а.с.14-15).

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка перерахувало на рахунок ТОВ «Амал Агро» грошові кошти за добові курчата згідно рахунку №10 від 11.07.2023/Договір 11/07/2023 від 11.07.2023 частково на суму 856 009,60 грн., в результаті чого у Відповідача утворилася заборгованість за Договором у розмірі 624018,60 грн. (а.с.18).

Згідно з фільтрованою випискою за період з 01.06.2023 по 13.11.2023, яка сформована АТ «Приват Банк» за критерієм - код ЄДРПОУ контрагента, від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рахунок ТОВ «Амал Агро» надійшло п`ять платежів, а саме:

- від 14.07.2023 року в розмірі 100 000,00 грн (після надіслання відповідачу договору);

- від 10.08.2023 року в розмірі 96 000,00 грн;

- від 17.08.2023 року в розмірі 200 000,00 грн;

- від 29.08.2023 року в розмірі 360 009,00 грн (після поставки та прийняття Товару відповідачем);

- від 13.11.2023 року в розмірі 100 000,00 грн (а.с.19).

Позивач на підтвердження господарської операції між ТОВ «Амал-Агро» та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка згідно договору на поставку добових курчат-бройлерів № 11/07/23 від 11.07.2023, який не було підписано з боку Відповідача, подав до суду: ветеринарне свідоцтво серія ІБ № 664558 від 01.09.2023 року (яке підтверджує, що серед птиці, яка відправляється на адресу ПОСП ім. Івана Франка, а саме: Волинська обл., Луцький р-н, с. Губин Перший, вул. Перший, 43-А, хворих і підозрюваних на захворювання на заразні хвороби не виявлено); квитанцію про реєстрацію податкової накладної №9217903640 від 28.08.2023; квитанцію про реєстрацію податкової накладної №9179229901 від 20.07.2023; квитанцію про реєстрацію податкової накладної № 9241820263 від 18.09.2023; квитанцію про реєстрацію податкової накладної № 9241820074 від 18.09.2023; податкові накладні № 329 від 14.07.2023; № 363 від 10.08.2023; № 376 від 17.08.2023; № 403 від 29.08.2023; докази відправки податкової накладної № 403 від 29.08.2023 до центрального рівня Державної податкової служби України; № 329 від 14.07.2023 до центрального рівня Державної податкової служби України; № 363 від 10.08.2023 до центрального рівня Державної податкової служби України; № 376 від 17.08.2023 до центрального рівня Державної податкової служби України (а.с.124-136).

14.11.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію щодо погашення заборгованості за Договором на поставку добових курчат-бройлерів № 11/07/23 від 11.07.2023 року вих. № 94 від 13.11.2023 (а.с.20-23).

Отже, з вище викладеного слідує, що Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка не надіслало вказаного договору з підписом його керівника. На день розгляду справи, договір на поставку добових курчат-бройлерів № 11/07/23 від 11.07.2023, видаткова накладна №126 від 29.08.2023 та ТТН №126 від 29.08.2023 не підписані.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Волинської області від 09.07.2024 у справі №903/1188/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амал-Агро 624018,60 грн заборгованості та 9360,28 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. В решті позову відмовлено.

При цьому, відповідач оскаржив вказане рішення лише в частині судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів переглядає рішення лише в оскарженій частині.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості, пені та 30% річних за Договором поставки.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Так, за визначенням, зазначеним у ст.1 Закону, Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом(ст.3 Закону).

У відповідності до вимог ч.1, 2 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється Законом.

Статтею 129 ГПК України законодавцем унормовано розподіл судових витрат. Зокрема, п.2 ч.1 зазначеної статті визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Як зазначалось вище, 21.11.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Амал-Агро надіслав на адресу суду позовну заяву до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка про стягнення 683308,91 грн, в т.ч.: 624018,60 грн основний борг, 54982,02 грн пеня та 4308,29 грн 3% річних.

Відповідно до вимог ч.1 ст.45 ГПК України, сторонами в судовому процесі є позивач та відповідач. Крім того, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.(ч.1 ст.41 ГПК України).

Таким чином, Товариством у позовній заяві про стягнення заборгованості по розрахунках за Договором поставки визначено відповідача особу яка повинна нести відповідальність у даному спорі Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка.

В той же час, за подання до Господарського суду Волинської області позовної заяви про стягнення заборгованості з відповідача, Товариством було сплачено 10249,63 грн судового збору, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні інструкції №1849 від 15.11.2023 (а.с.9).

В подальшому, рішенням Господарського суду Волинської області від 09.07.2024 у справі №903/1188/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амал-Агро 624018,60 грн заборгованості та 9360,28 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. В решті позову відмовлено.

Таким чином, сума судового збору за позовними вимогами у зв`язку із частковим задоволенням позову становить 9360,28 грн, тобто 624018,60 грн х 1,5%.

За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору (у відповідності до суми задоволених вимог) в сумі 9360,28 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Водночас, твердження відповідача в апеляційній скарзі про виникнення спору внаслідок неправильних дій позивача, що зумовлює в силу положень ч.9 ст.129 ГПК України, покладення на останнього витрат зі сплати судового збору відхиляються колегією суддів, як надумані та безпідставні, оскільки такі доводи спростовуються дослідженими судом матеріалами справи, які свідчать про виникнення спору внаслідок винних дій відповідача.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 09.07.2024 в частині стягнення судового збору у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Клопотання скаржника про винесення окремої ухвали залишається колегією суддів без розгляду, оскільки порушене скаржником питання стосується процесуальних дій суду, які не відносяться до предмету даного апеляційного розгляду.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 09.07.24р. в оскарженій частині у справі № 903/1188/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 09.07.24р. в оскарженій частині у справі № 903/1188/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №903/1188/23 повернути до Господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.