Ухвала

від 09.07.2024 по справі 5/234б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

по справі про банкрутство

09.07.2024р. Справа № 5/234б

за заявою кредитора (заявника) ОСОБА_1 , м.Бахмут (Артемівськ)

до боржника Малого державного підприємства Моноліт м.Бахмут (м.Артемівськ)

про банкрутство, -

Суддя Величко Н.В.

при секретарі Кравець А.Є., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Арбітражного суду Донецької області від 16.07.1999 відкрито провадження у справі № 5/234б про банкрутство Малого державного підприємства «Моноліт» (код ЄДРПОУ 19386516).

Постановою Господарського суду Донецької області від 04.07.2001 боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, призначений ліквідатор - арбітражний керуючий Шкода Андрій Сергійович.

З матеріалів справи вбачається, що кредиторами банкрута визнані наступні особи:

1) Управління ПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області;

2) Артемівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області;

3) Виконком Артемівської міськради;

4) Міністерство аграрної політики України.

Ухвалою 29.02.2016 здійснено заміну кредитора по справі №5/234б про банкрутство Малого державного підприємства Моноліт, а саме: замінено Управління Пенсійного фонду України в м.Артемівську та Артемівському районі Донецької області на Артемівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Ухвалою від 07.11.2016 замінено кредитора Артемівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на правонаступника - Бахмутське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Ухвалою від 11.03.2019 замінено кредитора Бахмутське об`єднане управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 37868797) на його правонаступника - Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734).

Ухвалою від 12.03.2019 замінено кредитора у справі №5/234б - Артемівську об`єднану державну податкову інспекцією Донецької області Державної податкової служби на його правонаступника - Головне управління ДФС у Донецькій області.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.02.2020 залучено Фонд державного майна України до участі у справі № 5/234б про банкрутство Малого державного підприємства Моноліт, як орган уповноважений управляти майном боржника.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.04.2023 залучено до участі у справі Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316700).

Відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 07.08.2023 закрито провадження у справі №5/234б про банкрутство Малого державного підприємства «Моноліт», скасовано дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; припинено повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Шкоди Андрія Сергійовича.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 апеляційну скаргу Фонду державного майна України задоволено. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.08.2023 у справі №5/234б скасовано. Справу № 5/234б передано на розгляд Господарського суду Донецької області.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 5/234б визначено суддю Величко Н.В. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023).

Ухвалою від 30.10.2023 суддею Величко Н.В. прийнято до свого провадження справу № 5/234б про банкрутство Малого державного підприємства «Моноліт» (код ЄДРПОУ 19386516) на стадії ліквідаційної процедури; зобов`язано кредиторів (комітет кредиторів) надати суду свої пропозиції щодо можливості здійснення подальшої судової процедури ліквідації у справі № 5/234б про банкрутство Малого державного підприємства «Моноліт», щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора Малого державного підприємства «Моноліт». Витребувано від ліквідатора - арбітражного керуючого Шкода Андрія Сергійовича відомості щодо проведення ліквідаційної процедури у справі № 5/234б (звіт про свою діяльність під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів боржника та відповідні підтверджуючі документи, актуальний реєстр вимог кредиторів).

Ухвалою від 06.02.2024 серед іншого замінено кредитора у справі № 5/234б з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734) на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010).

Ухвалою від 09.07.2024 замінено кредитора у справі № 5/234б, а саме Головне управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ ВП 44070187), як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідно до ухвали від 18.06.2024 повідомлено всіх учасників справи № 5/234б про банкрутство Малого державного підприємства "Моноліт" про перерву у судовому засіданні до 09.07.2024 року до 11:30 год.; визнано явку учасників справи та їх представників у судове засідання не обов`язковою; зобов`язано кредиторів (комітет кредиторів) боржника виконати вимоги ухвали від 15.05.2024 по справі № 5/234б у строк до 03.07.2024; повідомлено, що участь у судовому засіданні можлива для учасників справи виключно в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об`єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення судового засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області, а у разі виникнення обставин, зумовлених військовою агресією проти України та які об`єктивно унеможливлюють проведення судового засідання у призначений час, судове засідання може бути відкладено; задоволено усне клопотання представника Фонду державного майна України Ковтяги Олександра Володимировича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Окремо ухвалою від 18.06.2024 витребувано від Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції інформацію про чинність свідоцтва № 395 від 06.03.2013 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого Шкоди Андрія Сергійовича, а також відомості про арбітражних керуючих, які склали іспит за програмою підготовки арбітражних керуючих у справах про банкрутство державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, актуальну інформацію про місцезнаходження їх контори (офісу) та засобів зв`язку з такими арбітражними керуючими (поштова адреса, контактний телефон, адреса електронної пошти).

21.06.2024 на електронну пошту суду Східним міжрегіональним управлінням Міністерства Юстиції надано лист № 31328/30942-10-24/15.6 від 20.06.2024, яким повідомлено суд про тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого Шкоди Андрія Сергійовича на підставі його повідомлення про тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (вх.№01-35/983).

03.07.2024 вищевказаний лист Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції надійшов до суду у паперовій формі (вх.№5264/24).

Станом на 09.07.2024 кредиторами (комітетом кредиторів) вимоги ухвали суду від 15.05.2024, від 18.06.2024 не виконали, кандидатуру арбітражного керуючого для призначення ліквідатором у справі не запропонували, не повідомити суд про порядок, спосіб та джерела оплати послуг арбітражного керуючого за виконання послуг ліквідатора у справі №5/234б про банкрутство Малого державного підприємства "Моноліт", як не надали господарському суду й свої пропозиції щодо можливості та доцільності здійснення подальшої судової процедури ліквідації у справі №5/234б про банкрутство Малого державного підприємства "Моноліт", про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомили.

Законом України №3200-IX від 29.06.2023 внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Вказані зміни набрали чинності з 18.10.2023.

Відповідно до частини одинадцятої статті 242 цього Кодексу якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 21 розділу «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України унормовано, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".

Як вбачається з матеріалів справи, з метою повідомлення про рух справи, суд направляв процесуальні документи засобами поштового зв?язку, електронною поштою на відомі електронні адреси кредиторів, до електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд», а також розміщено відповідне оголошення на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України».

Засоби зв?язку з кредиторами встановлені судом на підставі наявних в матеріалах справи документів, а також даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання та засобів зв?язку, як то встановлено ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, від кредиторів до суду не надходило.

Також, всі процесуальні рішення суду оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України, відомості якого є офіційними та відкритими для безоплатного цілодобового доступу відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень».

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення сторін у справі № 5/234б, а тому, виходячи з принципу "презумпції обізнаності", суд приходить до висновку, що учасники справи були належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також про необхідність вчинення ними відповідних дій.

На дату судового засідання (09.07.2024) в Україні триває воєнний стан та, відповідно, продовжено особливий режим роботи Господарського суду Донецької області, запроваджений Господарського суду Донецької області, запроваджений розпорядчими актами керівництва суду (наказ від 28.02.2022 № 20, розпорядження від 15.04.2022 № 9-р та рішення зборів суддів Господарського суду Донецької області №2 від 13.06.2022, розпорядження від 28.05.2024 № 4-р "Про визначення алгоритму дій під час повітряної тривоги").

У призначений час судове засідання не відбулось, у зв`язку із надходженням у місті Харкові (місцезнаходження господарського суду) сигналу "Повітряна тривога", нестабільністю інтернет-зв`язку для забезпечення участі представника органу, уповноваженого управляти державним майном у судовому засіданні в режимі відеоконференції, поточним загостренням небезпечної ситуації в місті, яка є загрозою життю, здоров`ю та безпеці працівників суду.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву (ч.5 ст. 197 ГПК України).

З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, явка уповноважених представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, учасники справи мали достатньо часу для направлення до суду додаткових письмових пояснень, документів з викладеною правовою позицією по суті поставлених питань, суд вважає доцільним розглянути дану справу у відсутність представників сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі Кодекс України з процедур банкрутства), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КУзПБ).

З 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Зазначений Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Згідно з частинами 1, 2 статті 59 КзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом;

скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута (ч.1).

Протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків відповідні посадові особи банкрута несуть зобов`язання щодо відшкодування збитків, завданих таким ухиленням. Ліквідатор має право замовити виготовлення дублікатів печатки та штампів у разі їх втрати (ч.2).

У відповідності до ст. 10 КУзПБ, арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

Статтею 28 КУзПБ встановлено, що арбітражний керуючий для виконання повноважень ліквідатора призначається господарським судом за клопотанням комітету кредиторів.

Законодавством передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури. Так, частинами 1, 2 статті 61 КУзПБ визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута;

аналізує фінансовий стан банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

формує ліквідаційну масу;

заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню;

продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом;

подає відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу;

веде реєстр вимог кредиторів;

подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом (ч.1).

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства (ч.2).

Частиною 1 статті 60 КУзПБ передбачено, що у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

У разі відсторонення арбітражного керуючого, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, від виконання повноважень до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про обрання арбітражного керуючого (п. 5 ч. 5 ст. 48 КУзПБ.).

Також, прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого належить до компетенції комітету кредиторів (п. 4 ч. 8 ст. 48 КУзПБ).

Редакцією Закону № 4212 про банкрутство, чинною до 21.10.2019 (ст. 115), та Кодексом України з процедур банкрутства (ст. 30) встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду та визначено порядок і умови оплати діяльності арбітражного керуючого.

Отже виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора у справі про банкрутство обумовлюється тим, що надання таких послуг є оплатним, у тому числі за рахунок кредиторів у справі про банкрутство. Джерелами сплати грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство можуть бути як кошти, отримані від виробничої діяльності підприємства боржника, так і кошти, що сплачуються кредиторами у встановленому Законом про банкрутство і Кодексом порядку.

З матеріалів справи відомо, що ліквідатор арбітражний керуючий Шкода А.С. у листі від 27.11.2023 № 02/234 2 повідомив суд, зокрема про те, що внаслідок військових дій 15.02.2023 о 20.00 було повністю знищено вогнем приміщення його офісу з усім обладнанням, оргтехнікою і документацією (у тому разі і по справі №5/234б про банкрутство МДП «Моноліт»), з огляду на що ліквідатор боржника не в змозі надати суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого зокрема додати реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених та непогашених вимог кредиторів, а також будь-яку іншу документацію. Також ліквідатор повідомив, що внаслідок викладених обставин ним 06.10.2023 було подано до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заяву про тимчасове припинення діяльності арбітражного керуючого.

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України у листі № 31328/30942-10-24/15.6 від 20.06.2024 повідомило суд про тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого Шкоди Андрія Сергійовича на підставі його повідомлення про тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

З урахуванням приписів ч. 4 ст. 28 КУзПБ арбітражний керуючий Шкода А.С. підлягає відстороненню від виконання повноважень ліквідатора Малого державного підприємства Моноліт.

Як свідчать матеріали справи, суд неодноразово зобов`язував комітет кредиторів у справі визначитись стосовно кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором Малого державного підприємства «Моноліт» відповідно до вимог ст. 28 КУзПБ (ухвали суду від 30.10.2023, від 18.01.2024, від 15.05.2024).

Суд враховує, що в силу приписів Кодексу України з процедур банкрутства проведення процедури банкрутства - ліквідації боржника - без участі арбітражного керуючого неможливе. Тому, у випадку припинення повноважень ліквідатора у справі про банкрутство належить одночасно призначити нового ліквідатора - арбітражного керуючого.

Особливості банкрутства державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі унормовані статтею 96 Кодексу України з процедур банкрутства, частиною 9 якої встановлено, що припинення, продовження повноважень та відсторонення від виконання обов`язків керуючих санацією, ліквідаторів державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, здійснюються господарським судом за наявності підстав та в порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі відкриття провадження у справі про банкрутство державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, участь у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів можуть брати з правом дорадчого голосу представники органу, уповноваженого управляти державним майном (ч.8 ст.96 КУзПБ).

У зв`язку з тим, що кредиторами (комітетом кредиторів) у даній справі не подано суду кандидатур арбітражного керуючого на призначення в якості ліквідатора Малого державного підприємства «Моноліт», господарський суд здійснив електронний запит на автоматичне визначення кандидатур арбітражних керуючих за принципом випадкового відбору відповідно до ухвал від 04.12.2023, від 19.12.2023, від 06.02.2024, від 12.02.2024, від 28.02.2024, від 12.03.2024, від 29.04.2024.

Проте визначені автоматизованою системою арбітражні керуючі Бугаєнко А.А. (свідоцтво № 1343 від 23.08.2013), Хандурін Д.В. (свідоцтво № 1868 від 08.02.2018), Паркулаб В.Г. (свідоцтво № 983 від 23.05.2013), Заболотний А.А. (свідоцтво № 2006 від 02.12.2021), Курбанов Н.В. (свідоцтво № 1062 від 19.06.2013), Черепенко В.Р. (свідоцтво № 847 від 15.04.2013), Ванжула Я.В. (свідоцтво № 714 від 02.04.2013) не надали своєї згоди на участь у справі № 5/234б про банкрутство Малого державного підприємства «Моноліт» для виконання повноважень ліквідатора банкрута.

Водночас матеріали справи не містять будь-яких пропозицій від комітету кредиторів або окремих кредиторів щодо порядку здійснення подальшого провадження у цій справі про банкрутство, у тому числі щодо погодження кандидатури ліквідатора та визначення джерел та розміру грошової винагороди (оплати послуг) ліквідатора.

Станом на 09.07.2024 ліквідаційна процедура не завершена, питання призначення нового ліквідатора у справі не вирішено з об`єктивних причин.

Кредитори беручи участь у справі про банкрутство, мають не тільки певні процесуальні права, зокрема, на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов`язки, пов`язані з розглядом провадження у справі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011).

Так, відповідно до положень ст. 28, 42, 48 Кодексу кредитори у справі про банкрутство мають право (зобов`язані): приймати участь у голосуванні під час проведення зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів; здійснювати контроль (нагляд) за діяльність арбітражного керуючого під час виконання тих чи інших повноважень; ініціювати питання щодо відсторонення/призначення арбітражного керуючого; звертатись до суду із відповідними заявами (у тому числі на підставі ст. 42 Кодексу) тощо.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що кредитори не приймали активної участі у справі про банкрутство Малого державного підприємства «Моноліт», що виразилось у наступному: не прийняття участі у відповідних судових засіданнях; не ініційовано питання щодо скликання зборів кредиторів у відповідному складі для вирішення тих чи інших питань у даній справі (зокрема, щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство та/або прийняття рішення щодо подальшого розгляду справи) тощо.

При цьому, будь-яких заяв про відмову від своїх вимог до боржника, кредиторами, задля припинення своєї участі у процедурі банкрутства як учасниками провадження (сторони у справі), до суду подано не було.

Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану ведення справи про банкрутство, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти відповідні дії, передбачені його обсягом прав та повноважень, тощо. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що указані особи (кредитори) в цілому не зацікавлені у продовженні ліквідаційної процедури Малого державного підприємства «Моноліт», та як наслідок досягнення її основної мети.

Процедури банкрутства за вимогами КУзПБ мають строковий характер.

У відповідності до частини 1 статті 58 КУзПБ у ліквідаційній процедурі ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника у строк, що не перевищує 12 місяців.

Провадження у справі № 5/234б про банкрутство Малого державного підприємства «Моноліт» перебуває на стадії ліквідації з 04.07.2001, тобто ліквідаційна процедура триває майже 23 роки.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

Отже, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

Предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети визначеної Законом про банкрутство і Кодексом України з процедур банкрутства, якими встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Приймаючи до уваги, що провадження у справі № 5/234б про банкрутство боржника Малого державного підприємства «Моноліт», на стадії ліквідації триває майже 23 роки, проте протягом тривалого часу ліквідаційна процедура об`єктивно не здійснюється у зв`язку з відсутністю ліквідатора, пасивною поведінкою кредиторів у справі щодо погодження кандидатури ліквідатора та визначення джерел оплати послуг ліквідатора, безрезультатністю вжитих судом дій щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого для участі у даній справі в якості ліквідатора, суд вважає, що вказані вище обставини в їх сукупності унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети Закону про банкрутство і Кодексу України з процедур банкрутства.

Порядок та підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) встановлені ст 90 КУзПБ.

Оскільки неприйняття внаслідок бездіяльності зборами (комітетом) кредиторів рішення про обрання арбітражного керуючого у разі відсторонення арбітражного керуючого та відсутність звернення комітету кредиторів до господарського суду з клопотанням про призначення іншого арбітражного керуючого, та як наслідок - відсутність арбітражного керуючого-ліквідатора у справі про банкрутство, унеможливлює подальше провадження у цій справі, а Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює відповідної підстави для закриття провадження у справі про банкрутство в такому випадку, проте не визначає й вичерпного переліку підстав для закриття провадження, суд вбачає наявність правових підстав для закриття провадження у справі про банкрутство Малого державного підприємства «Моноліт» на підставі приписів пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України - з причин відсутності предмету спору.

При цьому, суд приймає до уваги правові позиції Верховного Суду викладені у постанові від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 та у постанові від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15, за змістом яких - "відсутність предмета спору" у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта).

Аналогічна правова позиція щодо закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з об`єктивною неможливістю здійснити розгляд справи упродовж розумного строку та неможливістю досягнення легітимної мети Закону про банкрутство викладена в постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 та від 17.04.2024 у справі № 5006/27/116б/2012.

Таким чином, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, для правової певності кредиторів, вимоги яких є визнаними за судовими рішеннями та не можуть задовольнятися через існуючий мораторій у справі про банкрутство, суд вважає за необхідне прийняти у даній справі рішення про закриття провадження у справі про банкрутство, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997, зазначеною судовою практикою Європейського суду з прав людини, яка зобов`язує органи національної юрисдикції вживати належних заходів до бездіяльності та затягування розгляду справ, а також пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України та ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Також слід зазначити, що вказані вище обставини в їх сукупності, а також відсутність встановлення обставин щодо наявності майна боржника, унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети Кодексу України з процедур банкрутства, що через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою господарського суду під час вирішення питання закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Слід наголосити, що з метою вирішення у майбутньому проблеми банкрутства підприємств, майно яких перебуває наразі на тимчасово окупованій території України, у КУзПБ впроваджено положення, яке передбачає можливість поновлення провадження у справі про банкрутство.

Так, у разі, якщо після закриття провадження у справі буде виявлено майно банкрута, достатнє для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі, суд за клопотанням учасника справи може поновити провадження у справі (абз. 2 ч. 3 ст. 65 КУзПБ).

Суд звертає увагу, що норми ст. 90 КУзПБ, які визначають порядок та підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для закриття провадження у справі про банкрутство як-то «відсутність предмета спору» (знищення предмета спору), однак протилежний підхід, тобто продовження провадження у справі за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства про банкрутство.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які свідчать про наявність невирішених судом спорів, які підлягали розгляду в межах справи № 5/234б на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст ст 28, 30, 48, 90 Кодексу України з процедур банкрутства, ст ст 231-235, 255-257 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі №5/234б про банкрутство Малого державного підприємства «Моноліт» (код ЄДРПОУ 19386516).

2. Скасувати дію мораторію у справі № 5/234б про банкрутство Малого державного підприємства «Моноліт» (код ЄДРПОУ 19386516) на задоволення вимог кредиторів.

3. Державному реєстратору внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про закриття провадження у справі про банкрутство Малого державного підприємства «Моноліт» (код ЄДРПОУ 19386516).

4. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі про банкрутство, державному органу з питань банкрутства, суб`єкту державної реєстрації для внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

5. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття (підписання) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки передбачені ГПК України.

Ухвала підписана 10.07.2024.

Суддя Н.В. Величко