Рішення

від 10.07.2024 по справі 907/355/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/355/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ - 40121452, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1,

до відповідача: Комунальної організації (установа, заклад) Свалявський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), код ЄДРПОУ - 44148855, 89300, Закарпатська обл., Мукачівський район, місто Свалява(з), вул. Верховинська, будинок 43 "а",

про стягнення коштів,

без виклику учасників справи,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ - 40121452, звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовними вимогами стягнення на свою користь з відповідача боргу в розмірі 10204.12 грн., у т.ч.: основного боргу в розмірі 7847.68 грн.; пені в розмірі 1544.43 грн.; три відсотки річних в розмірі 219.18 грн.; інфляційних втрат в розмірі 592.83 грн.

Описова частина рішення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви і становить 2422.40 грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином про відкриття провадження (ухвала суду від 10.04.2024 була надіслана на його офіційну юридичну адресу згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана ним 09.05.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи). Суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Крім того, суд підкреслює, що відповідач не виконав покладений на нього обов`язок щодо реєстрації Електронного кабінету.

Суд зазначає, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з ухвалою суду та судовою справою, викладення суду своєї позиції стосовно позовних вимог.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на адресу, достовірність якої підтверджена, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З урахуванням зазначеного вище, господарським судом вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом, у зв`язку із чим суд доходить висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.

Окрім того, суд підкреслює, що відповідач не виконав покладений на нього обов`язок щодо реєстрації Електронного кабінету.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі.

Суть спору за позицією Позивача.

Позивач у своїй позовній заяві вказує, що він відповідно до Постанови НКРЕКП від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020 №917-р ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Згідно тверджень позивача, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем, об`єми природного газу, спожитого відповідачем за листопад 2021 та квітні 2023 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу спожитого відповідачем до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС з ЕІС-кодом споживача; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом.

За твердженням позивача, в листопаді 2021 та квітні 2023 він поставив відповідачу природний газ на загальну суму 7 847.68 грн., в той час як відповідачем за цей період не було здійснено оплату. Таким чином, у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природний газ на загальну суму 7 847.68 грн.

Також, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 1 544.43 грн. Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 219.18 грн., а сума, на яку збільшився борг інфляційних процесів складає 592.83 грн.

Відтак, загальна сума боргу відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню в межах даної справи складає 10 204.12 грн., у т. ч. основний борг у сумі 7 847.68 грн.; три проценти річних у сумі 219.18 грн.; пеня у сумі 1 544.43 грн. і інфляційні втрати у сумі 592.83 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, заяв про наявність поважних причин нез`явлення в судове засідання не подав.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у цій справі відкрито 10.04.2024 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. Станом на 17.06.2024 минуло понад 60 днів, розумні строки для заяв по суті справи та з процесуальних питань сплинули, отже суд вважає за необхідне ухвалити рішення у цій справі по суті спору за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке:

ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України (далі - Позивач, Постачальник, Постачальник останньої надії) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 ст. 1 ЗУ "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений КМУ постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Відповідачем за листопад 2021 та квітні 2023 автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу спожитого відповідачем до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС з ЕІС - кодом споживача; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (форма №10), відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС -кодом.

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ Оператор ГТС України, на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу товариству з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).

До матеріалів справи також долучено копію адвокатського запиту про надання інформації та копій документів, яким позивач просить надати ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" інформацію щодо фактичних обсягів споживання природного газу за період з 01.10.2020 по дату видачі відповіді щодо наступних суб`єктів зокрема: Комунальна організація (установа, заклад) Свалявський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), EIC - код - 56ХS0001844NR00P. У відповідь на такий адвокатський запит ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" сповістило позивача щодо закріплення споживача з ЕІС - кодом - 56ХS0001844NR00P в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС - кодом - 56ХS0001844NR00P за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та за період 01.01.2023 по 31.12.2023 рік.

3 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником останньої надії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. №809 в редакції Постанови КМУ № 1102. Цією ж Постановою КМУ№1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість. Протягом листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16.8 грн. за 1 куб. м., отже у цей період застосовується гранична ціна в 16.8 грн. за 1 куб. метр.

3 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Разом із цим, відповідно до пункту 4.3. Договору, Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

На виконання вказаного пункту Позивачем направлялись на адресу Відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, зокрема рахунок на оплату (природний газ) №32996 за розрахунковий період: 1 - 30 листопада 2021 року на загальну суму 1 443.46 грн., і акт №20160 приймання-передачі природного газу за період 2021 року на загальну суму 1443.46 грн., та рахунок на оплату (природний газ) №15203 за розрахунковий період: 1 - 30 квітня 2023 року на загальну суму 6404.22 грн., і акт №7333 приймання-передачі природного газу за період 2023 року на загальну суму 6 404.22 грн., однак останнім не здійснено оплату за природний газ, спожитий за вказаний вище розрахунковий період на загальну суму 7 847. 68 грн.

Крім цього, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань.

Позивачем було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання і поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 7 847.68 грн.

Таким чином у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природний газ на загальну суму 7847.68 грн., основного боргу за типовим договором.

Додатково позивачем нараховані відповідачу пеня - 1 544.43 грн., три проценти річних - 219.18 грн.; інфляційні втрати - 592.83 грн. від суми основного боргу за несвоєчасне виконання боржником грошового зобов`язання по оплаті поставленого природного газу.

Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 2 статті 265 ГК України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Тобто, виходячи з частини 2 статті 265 ГК України та предмету Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, а також враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюється насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України. Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу, постачальник останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Пунктом 2 Постанови КМУ №1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства Магістральні газопроводи України, товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Суд встановив, що Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕIС-код споживача або ЕIС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність з транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі - Кодекс ГТС). Відповідно до положень цієї постанови, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Суд встановив, що Позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. Однак, сторонами було підписано типовий договір, що за оцінкою суду свідчить про згоду відповідача із умовами купівлі-продажу природного газу у постачальника останньої надії.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501.

Відповідно до умов Договору, а саме підпункту 4.2. розділу IV, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу II Кодексу газотранспортної системи, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу. Отже, Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Суд встановив, що позивачем були виконані в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до Договору, у строк та порядок передбачений Договором, належним чином та в повному обсязі.

В розрахунковий період - 1 - 30 листопада 2021 року, позивачем поставлено відповідачу природний газ на суму 1443.46 грн., та з 1 - 30 квітня 2023 року позивачем поставлено відповідачу природний газ на суму 6404.22 грн., однак відповідачем не здійснено оплату на користь позивача на загальну суму 7847.68 грн. Факт постачання природного газу позивачем відповідачу за вказані періоди підтверджується також актом №20160 приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року та рахунком на оплату (природний газ) №32996 за розрахунковий період - 1- 30 листопада 2021 року на суму 1443.46 грн., та актом №7333 приймання-передачі природного газу за квітень 2023 року та рахунком на оплату (природний газ) №15203 за розрахунковий період - 1 - 30 квітня 2023 року на суму 6404.22 грн., які долучені до матеріалів справи.

Суд звертає увагу сторін, що до матеріалів справи долучено копію адвокатського запиту позивача до ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про надання інформації та копій документів, яким він просить надати інформацію щодо фактичних обсягів споживання природного газу за період з 01.01.2020 по дату видачі відповіді щодо наступних суб`єктів зокрема: Комунальна організація (установа, заклад) Свалявський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), ЕІС - код - 56ХS0001844NR00P. У відповідь на такий адвокатський запит ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" сповістило позивача щодо закріплення споживача з ЕІС - кодом - 56ХS0001844NR00P в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС - кодом - 56ХS0001844NR00P за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та за період 01.01.2023 по 31.12.2023 року.

Суд зазначає, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується також і вимогою про сплату заборгованості за спожитий газ постачальнику "останньої надії" №119/4.1.3-47774-2023 від 21.11.2023, яка міститься в матеріалах справа та яка направлялась відповідачу, інформацією щодо споживачів, в т.ч. по споживачу з ЕІС - кодами, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (форма №10) та роздруківкою з екрану інформаційної платформи оператора ГТС по споживачу.

Відтак, суд задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 7847.68 грн. - повністю.

Щодо нарахованої суми пені.

В силу положень ст. 230 ГКУ, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Порядок здійснення оплати визначений п. 4.4. типового договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Відтак, зобов`язання зі своєчасної оплати за поставлений природний газ за період 01.11.2021 по 30.11.2021, мало бути виконано відповідачем до 31.12.2021 відповідно, та за період 01.04.2023 по 30.04.2023 мало бути виконано відповідачем до 30.05.2023 відповідно. Після настання вказаного терміну, розпочинається прострочення оплати відповідачем (з січня 2022 року).

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 ГКУ передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Судом встановлено на основі даних розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, який долучено до матеріалів позовної заяви, що позивачем нараховано відповідачу пеню в межах термінів, передбачених ч. 6 ст. 232 ГКУ на суму 1 544.43 грн., вірно.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що загальна сума штрафних санкцій у цій справі є надмірною. При цьому, у Позивач застосовує своє право на стягнення з Відповідача втрат майна, що передбачені законом як річні та інфляційні.

Суд звертає увагу на те, що наявність у постачальника можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для іншої сторони і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, як зазначає Верховний Суд, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 1 544.43 грн., вірогідно є обтяжливим для нього. Позивач у своїй позовній заяві не навів належних і достатніх доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.

Більше того, зменшуючи розмір пені та відсотків у цій справі суд зауважує, що право на позов у позивача виникло ще у січні 2022 року, але він зволікав з позовом майже два роки, що штучно призвело до нарощування санкцій за порушення грошового зобов`язання відповідачем. Як вбачається із матеріалів справи та обставин зростання суми боргу, позивач зволікав із подачею позову, що вірогідно вказує на заінтересованість його у стягненні можливо більшої суми коштів у вигляді штрафних санкцій за прострочення строків сплати. Така поведінка у цих відносинах судом вважається неправомірною та вказує на заінтересовану провину кредитора, що дає суду право не схвалювати такої поведінки, а врахувати її як підставу для зменшення розміру стягнення штрафних нарахувань.

Суд також враховує той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що є форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили) до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

Війна є об`єктивною причиною, яка на переконання господарського суду, створює і без того додаткові фінансові навантаження на місцеві бюджети в державі, які опікуються питаннями утримання інфраструктури тилу, а також надають грошову і матеріальну підтримку внутрішньо переміщеним особам та фронту, що підлягає врахуванню судом при стягненні необґрунтованих і надмірних штрафних санкцій, захисті публічних інтересів, які пов`язані з витрачанням фінансів місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке випливає із загальних норм процесуального права та завдань господарського судочинства, що полягає у досягненні в господарських відносинах справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів їх учасників, необхідності забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з власної ініціативи та на власний розсуд вправі вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дотримуючись принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази, наведені ними аргументи, поведінку сторін та інші обставини згідно норм ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.

Сукупність обставин у конкретних правовідносинах може вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦКУ, стаття 233 ГКУ), так і підстави, які хоча й прямо не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Суд звертається до аналогічних висновків ОП КГС ВС в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені з 1 544.43 грн., до 1.00 грн., що у цій справі буде адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань повному погашенні боржником до часу винесення судового рішення основної заборгованості. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Відтак, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені частково у розмірі 1.00 грн. Щодо нарахованої суми 3 % річних.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв`язку з чим задоволенню до стягнення підлягають три відсотки річних в межах суми 219.18 грн.

Щодо нарахованої суми інфляційних втрат.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Однак, відповідно до пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки, в зв`язку з чим вимога про стягнення в межах заявленої в позовних вимогах суми інфляційних втрат 592.83 грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7 847.68 грн., пені в сумі 1.00 грн., 3% відсотки річних в сумі 219.18 грн., та інфляційних втрат 592.83 грн., які є документально доведеними та обґрунтованими.

Позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо обґрунтованості рішення.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відтак, на відповідача покладається 2422.40 гривень витрат на оплату судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної організації (установа, заклад) Свалявський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), код ЄДРПОУ - 44148855, 89300, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, місто Свалява(з), вул. Верховинська, будинок 43 "а", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ - 40121452, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, загальну суму заборгованості у розмірі 8660.69 грн. (вісім тисяч шістсот шістдесят гривень 69 копійок), в т. ч. суму основного боргу в розмірі 7 847.68 грн. (сім тисяч вісімсот сорок сім гривень 68 копійок); три проценти річних в розмірі 219.18 грн. (двісті дев`ятнадцять гривень 18 копійок); пеню в розмірі 1.00 грн. (одна гривня 00 копійок); інфляційні втрати в розмірі 592.83 грн. (п`ятсот дев`яносто дві гривень 83 копійок).

3. Стягнути з Комунальної організації (установа, заклад) Свалявський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), код ЄДРПОУ - 44148855, 89300, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, місто Свалява(з), вул. Верховинська, будинок 43 "а", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ - 40121452, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422.40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривень 40 копійок).

4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 10.07.2024 року

СуддяП.Д. Пригуза