Постанова

від 18.12.2024 по справі 907/355/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р. Справа №907/355/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. Кравчук

О.І. Матущака,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» б/н від 22.07.2024 (вх. № 01-05/2057/124 від 22.07.2024)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2024 (повний текст рішення складено 10.07.2024, м. Ужгород, суддя П.Д. Пригуза)

у справі № 907/355/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Комунальної організації (установа, заклад) Свалявський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області

про стягнення коштів.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Комунальної організації (установа, заклад) Свалявський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) про стягнення 10 204, 12 грн, з яких 7 847, 68 грн основного боргу, 1 544, 43 грн пені, 2 19, 18 грн три відсотки річних та 592, 83 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач в листопаді 2021 та квітні 2023 поставив відповідачу природний газ на загальну суму 7 847, 68 грн, в той час як відповідачем за цей період не було здійснено оплату. Таким чином, у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природний газ на загальну суму 7 847, 68 грн.

Також, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 1 544, 43 грн. Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 219,18 грн та 592, 83 грн нфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.07.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунальної організації (установа, заклад) Свалявський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» загальну суму заборгованості у розмірі 8 660.69 грн, з яких 7 847, 68 грн основного боргу, три проценти річних в розмірі 219, 18 грн, пеню в розмірі 1, 00 грн, інфляційні втрати в розмірі 592, 83 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що в розрахунковий період - 1 - 30 листопада 2021 року, позивачем поставлено відповідачу природний газ на суму 1 443, 46 грн, та з 1 - 30 квітня 2023 року позивачем поставлено відповідачу природний газ на суму 6 404, 22 грн, однак відповідачем не здійснено оплату на користь позивача на загальну суму 7 847, 68 грн. Факт постачання природного газу позивачем відповідачу за вказані періоди підтверджується також актом №20160 приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року та рахунком на оплату (природний газ) №32996 за розрахунковий період - 1- 30 листопада 2021 року на суму 1443 ,46 грн, та актом №7333 приймання-передачі природного газу за квітень 2023 року та рахунком на оплату (природний газ) №15203 за розрахунковий період - 1 - 30 квітня 2023 року на суму 6 404, 22 грн, які долучені до матеріалів справи.

Відтак, суд задовольнив позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 7 847, 68 грн. - повністю.

Разом з тим, місцевий господарський суд, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені з 1 544, 43 грн, до 1, 00 грн, що у цій справі буде адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань повному погашенні боржником до часу винесення судового рішення основної заборгованості. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Суд першої інстанції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок три відсотки річних в розмірі 219, 18 грн та інфляційних витрат в розмірі 592, 83 грн, вказав, що такі здійснено вірно, відтак підлягають до задоволення.

Не погодившись з даним рішенням суду в частині зменшення розміру пені Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 22.07.2024 (вх. № 01-05/2057/124 від 22.07.2024) у якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2024 у справі №907/355/24 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги у справі №907/355/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права застосування закону, який не підлягав застосуванню (статей 224, 225 Господарського кодексу України), а також незастосування закону, який підлягав застосуванню (статті 230, 231 Господарського кодексу України та норми статей 551,625 Цивільного кодексу України) при наданні правової кваліфікації спірним правовідносинам.

Окрім того, скаржник вказує на порушення норм процесуального права статей 13, 86, 236 ГПК України в контексті забезпечення повноти і всебічності з`ясування обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

На переконання апелянта, зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2024 по справі №909/355/24 оскаржується в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення пені, відтак відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, рішення місцевого господарського суду переглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №914/1517/18).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013, Конституційний Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Поряд з викладеним колегія суддів зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

Колегія суддів вказує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, а також в ряді постанов КГС ВС, зокрема в постанові КГС ВС від 22.10.2019 у справі № 918/93/19

У цій справі, керуючись ст.551 ЦК та ст.233 ГК, суд першої інстанцій дійшов висновку про можливість реалізації свого дискреційного права на зменшення заявлених до стягнення сум пені яка нараховувалися, а саме зменшити розмір належної до сплати пені з 1 544, 43 грн до 1, 00 грн.

Суд першої інстанцій навів низку аргументів та мотивів, якими він керувався при ухваленні оскаржуваного рішень.

Зокрема, місцевий господарський суд вказав, що стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 1 544, 43 грн, вірогідно є обтяжливим для нього. Позивач у своїй позовній заяві не навів належних і достатніх доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.

Більше того, зменшуючи розмір пені та відсотків у цій справі місцевий суд зауважив, що право на позов у позивача виникло ще у січні 2022 року, але він зволікав з позовом майже два роки, що штучно призвело до нарощування санкцій за порушення грошового зобов`язання відповідачем. Як вбачається із матеріалів справи та обставин зростання суми боргу, позивач зволікав із подачею позову, що вірогідно вказує на заінтересованість його у стягненні можливо більшої суми коштів у вигляді штрафних санкцій за прострочення строків сплати. Така поведінка у цих відносинах судом вважається неправомірною та вказує на заінтересовану провину кредитора, що дає суду право не схвалювати такої поведінки, а врахувати її як підставу для зменшення розміру стягнення штрафних нарахувань.

Суд першої інстанції також враховував той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що є форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили) до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується, що з огляду на наведене, керуючись загальними засадами цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), суд першої інстанції забезпечив дотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін, адекватність обсягу та міри відповідальності Комунальної організації (установа, заклад) Свалявський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), недопущення стягнення з товариства надмірних штрафних санкцій.

Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як інструменту для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним колегія суддів зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

З огляду на це колегія суддів дійшла висновку, що право на зменшення розміру пені, надане ст.233 ГК та ч.3 ст.551 ЦК, було обґрунтовано застосоване судом в цій справі. Зважаючи на наведені сторонами доводи, надані докази та обставини справи, обсяг зменшення відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2024 у справі №907/355/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» б/н від 22.07.2024 (вх. № 01-05/2057/124 від 22.07.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2024 у справі №907/355/24 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддяО.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

СуддяО.І. Матущак