Рішення

від 02.07.2024 по справі 908/890/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/76/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2024 Справа № 908/890/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання Драковцевій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні матеріали справи № 908/890/24

за позовом Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11, ідентифікаційний код 05478717)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТУРХАРД (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 3, ідентифікаційний код 43650286)

про скасування права власності

За участю представників сторін:

від позивача: Золотько О.І. довіреність №01 від 03.01.2024;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Комунальне підприємство Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТУРХАРД про скасування права власності відповідача на недобудоване нежитлове приміщення громадського призначення (літ. А) по вул. Чотирнадцятого жовтня, 1 за реєстраційним номером об`єкту нерухомості 2094091323101.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.04.2024 у справі №908/890/24 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

12.04.2024 від позивача надійшла заява з поясненнями та доказами на виконання ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/76/24, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.05.2024 об 11 год. 00 хв.

Позивачу доставлено копію ухвали суду до електронного кабінету 16.04.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 16.04.2024.

Копію ухвали розміщено 17.04.2024 до відома відповідача на сайті Господарського суду Запорізької області.

Надіслана відповідачу на адресу місцезнаходження копія ухвали суду повернулася до суду 06.05.2024 з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання.

В судове засідання 14.05.2024 учасники справи своїх представників не направили, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.05.2024 відкладено підготовче засідання на 11.06.2024 о 10 год. 30 хв.

Копію ухвали доставлено до електронного кабінету позивача 20.05.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Копію ухвали розміщено 20.05.2024 до відома відповідача на сайті Господарського суду Запорізької області.

Надіслана відповідачу на адресу місцезнаходження копія ухвали суду повернулася до суду 10.06.2024 з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання.

В судовому засіданні 11.06.2024 був присутній представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами програмно-апаратним комплексом Акорд.

Строк підготовчого провадження в даній справі спливає 17.06.2024.

Представник позивача повідомив, що всі докази позивачем подано, можливо закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Відповідач відзив на позов не надав, свого представника в судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд дійшов висновку, що питання, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, судом вирішені і наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Ухвалою суду від 11.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.07.2024 об 12 год. 30 хв.

Копію ухвали доставлено до електронного кабінету позивача 14.06.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 14.06.2024.

Відповідач не має електронного кабінету, тому відповідачу копію ухвали надіслано поштою 14.06.2024 на адресу його місцезнаходження, а також розміщено до відома відповідача на сайті Господарського суду Запорізької області 17.06.2024, що підтверджується роздруківкою з даного сайту.

За таких обставин суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 02.07.2024 був присутній представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами програмно-апаратним комплексом Акорд.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, причин неявки не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позов.

В судовому засіданні 02.07.2024 суд прийняв рішення, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.05.2019 №203/19 «Про передачу об`єктів права комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 передано в господарське відання комунальному підприємству Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 (далі - позивач) об`єкти права комунальної власності згідно з додатком до цього рішення, у п. 79 якого зазначено недобудований районний центр зайнятості /літ. А/ по вул. Чотирнадцятого жовтня, 1 площею 598,6 кв.м. (далі спірний об`єкт).

Спірний об`єкт передано позивачу Департаментом комунальної власності та приватизації Запорозької міської ради за актом прийому-передачі від 02.07.2019.

Управління у Запорізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в листі вих. №8-17-0.18.1-223/37-21 від 06.09.2021 на запит позивача повідомило, що відповідно до наданої позивачем схеми місця розташування земельної ділянки за адресою: вул. Чотирнадцятого жовтня, 1 у м. Запоріжжя за даними Державного реєстру земель м. Запоріжжя права на земельну ділянку не зареєстровані, правовстановлюючі документи та кадастрові номери відсутні.

Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради в листі вих. №438/02-03 від 15.03.2023 з приводу відведення земельної ділянки по вул. Чотирнадцятого жовтня, 1, повідомило позивача, що первинний розгляд даного питання можливий після визначення позивачем подальшого виду використання земельної ділянки та подання до Управління схеми місця розташування земельної ділянки, листа Департаменту архітектури та містобудування міської ради про відповідність виду використання земельної ділянки чинній містобудівній документації, правовстановлюючих документів юридичної особи технічного паспорту на майно виданого БТІ, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, рішення міськвиконкому про передачу об`єкта права комунальної власності в господарське відання позивача, інвентарної картки на майно, яке знаходиться на даній земельній ділянці.

Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради листом вих. №03-08/0910 від 10.04.2023 на звернення позивача щодо надання дозволу на передачу в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,3 га, розташованої за адресою: вул. Чотирнадцятого жовтня, 1, для будівництва та обслуговування інших будівель громадського та побутового обслуговування надав відповідь про те, що згідно бази даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомості недобудоване нежитлове приміщення громадського призначення (літ. «А») по вул. Чотирнадцятого жовтня, 1, знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю ТУРХАРД (ідентифікаційний код 43650286), тому питання передачі в оренду зазначеної земельної ділянки можливо розглянути після вирішення питання щодо об`єкту нерухомості з реєстраційним номером 2094091323101.

Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради листом вих. №05-13/2622 від 10.07.2023 на запит позивача щодо присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: м. Запоріжжя, вул. Чотирнадцятого жовтня, 1, повідомив, що в архівних документах, які передані попередніми виконавцями, інформація щодо присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: м. Запоріжжя, вул. Чотирнадцятого жовтня, 1, відсутня. За період 01.07.2019 06.07.2023 заяви щодо присвоєння зазначеної адреси об`єкту нерухомого майна до Департаменту не надходило відповідно адреса Департаментом не присвоювалась.

На підставі вказаних обставин позивач звернувся до відповідача з листом вих. №250 від 08.02.2024 про надання інформації щодо спірного об`єкту (площа приміщення, розташування на земельній ділянці, технічний опис приміщення) та надання документального підтвердження даної інформації. Лист надіслано поштою 08.02.2024.

Відповіді на даний лист позивач не отримав.

Посилаючись на те, що набуття права власності на недобудову можливе тільки за рішенням Запорізької міської ради щодо приватизації комунального майна, а набуття права власності в інший спосіб не передбачено законодавством, позивач вважає, що реєстрація права власності на недобудову відповідачем проведена безпідставно.

У зв`язку з цим позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі до відповідача про скасування права власності відповідача на недобудоване нежитлове приміщення громадського призначення (літ. А) по вул. Чотирнадцятого жовтня, 1 за реєстраційним номером об`єкту нерухомості 2094091323101.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17 та від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту, як зазначено вище, є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.

Судове рішення про визнання права власності на будівлю, споруду є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), якщо на момент такої реєстрації власником земельної ділянки, на якій розміщена будівля, споруда є відповідач, а право власності на будівлю, споруду ні за ким не зареєстроване.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

За приписами ч. ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За таких обставин у суду відсутня можливість дослідити дані докази та надати їм правову оцінку з огляду на приписи законодавства та перевірити доводи позивача щодо незаконності реєстрації права власності на спірний об`єкт за відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до Інформаційної довідки №326764269 від 23.03.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на недобудоване нежитлове приміщення громадського призначення літ. А по вул. Чотирнадцятого жовтня, 1 у м. Запоріжжя зареєстровано за відповідачем 11.06.2020. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 52650762 від 15.06.2020, Виконавчий комітет Гуляйпільської міської ради, Запорізька область.

Документи подані для реєстрації: технічний паспорт без номеру, виданий 29.05.2020 ТОВ «Центральне БТІ», акт оцінки та прийому-передачі ТМЦ до статутного капіталу №421, виданий 10.06.2020 приватним нотаріусом Туріченко О.М.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно.

Спірним об`єктом є недобудоване нежитлове приміщення, тобто об`єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості.

На даний час відповідно до наявних у справі доказів зареєстрованим власником спірного об`єкту є відповідач. Підстави набуття та реєстрації ним цього права власності, зокрема акт оцінки та прийому-передачі ТМЦ до статутного капіталу №421, виданий 10.06.2020 приватним нотаріусом Туріченко О.М., позивачем не спростовані.

Позивач не надав суду акту оцінки та прийому-передачі ТМЦ до статутного капіталу №421, на підставі якого відповідач зареєстрував право власності на спірний об`єкт, а також матеріалів реєстраційної справи. Більш того, позивачу обставини реєстрації цього права не відомі. Клопотання про витребування доказів позивачем не заявлялись.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №925/1222/19 викладено правові висновки про те, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватно правового характеру спору. Спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства (постанова ВП ВС від 04.12.2019 у справі N823/588/16).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових правна нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги,спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (пункти 98-102 постанови ВП ВС від 16.02.2021 у справі No 910/2861/18,провадження No 12-140гс19)

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Позов про визнання права власності (стаття 392 ЦК України) - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з`єднана з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов`язаних із позбавленням володіння. Мета позову усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна

Виходячи з викладеного, з огляду на зміст прав позивача, які він вважає порушеними, належними способами захисту права в даному випадку можуть бути визнання права власності, віндикаційний позов про витребування майна, скасування рішення суб`єкта реєстрації та/або запису в Державному реєстрі речових прав про державну реєстрацію речового права.

При цьому слід довести належність позивачу права власності на спірний об`єкт та незаконність реєстрації права власності на спірний об`єкт за відповідачем.

Посилаючись на те, що спірний об`єкт є комунальною власністю, позивачем не надано доказів на підтвердження права власності територіальної громади міста Запоріжжя на цей об`єкт (докази, на підставі яких набуто це право власності, як-то: збудування об`єкту, передачі на підставі правочинів, доказів реєстрації за територіальною громадою міста Запоріжжя спірного об`єкту тощо). При цьому позивач заявив позовну вимогу про скасування права власності відповідача на спірний об`єкт, що не передбачено законодавством.

Враховуючи викладене, оскільки заявлені позовні вимоги не відповідають встановленим законодавством способам захисту цивільних прав, суд ухвалив відмовити позивачу в задоволенні позову.

За розгляд позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн. платіжною інструкцією №5312 від 15.03.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 3028,00 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 10.07.2024.

СуддяМ.В. Мірошниченко