Ухвала

від 04.07.2024 по справі 752/11667/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/11667/24

Провадження № 1-кс/752/5055/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені №12024100010000599 від 01.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст.191, ч. 3 ст. 201-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання у якому прокурор просить накласти арешт на виявлені та вилучені в ході обшуку 13.06.2024 проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , речі, а саме номерні знаки: НОМЕР_1 ; НОМЕР_3; НОМЕР_2 ; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6; НОМЕР_7.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, за процесуального керівництва прокурорів Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024100010000599 від 01.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст.191, ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що під час воєнного стану група осіб, під виглядом благодійної організації, «Благодійний фонд «Крузак» (ЄРДПОУ 44978486, АДРЕСА_2 ) незаконно використовує гуманітарну допомогу з метою отримання прибутку.

В ході проведення досудового розслідування встановлено ряд суб`єктів, які причетні до здійснення фінансових та правовстановлюючих операцій, а саме: стація технічного обслуговування «VAGMERS» де безпосередньо ФОП ОСОБА_4 , здійснює технічне обслуговування, ремонт та торгівлю приладдям («розборка») для автомобілів.

13.06.2024, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/11667/24, провадження № 1-кс/752/4614/24, проведено обшук будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено такі номерні знаки: НОМЕР_1 ; НОМЕР_3; НОМЕР_2 ; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6; НОМЕР_7.

Вищезазначені вилучені під час обшуку речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Прокурор зазначає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.

На підставі зазначеного прокурор просить про задоволення клопотання.

Учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду клопотання про арешт майна повідомлялись належним чином.

Від прокурора надійшло клопотання про розгляд справи без участі прокурора у якому він зазначив, що клопотання підтримує, метою арешту майна є збереження речових доказів, просить про задоволення клопотання.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників кримінального провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про його задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024100010000599 від 01.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст.191, ч. 3 ст. 201-2 КК України.

13.06.2024, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/11667/24, провадження № 1-кс/752/4614/24, проведено обшук будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено такі номерні знаки: НОМЕР_1 ; НОМЕР_3; НОМЕР_2 ; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6; НОМЕР_7.

Постановою слідчого від 14.06.2024 вилучені під час обшуку речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, що підтверджується матеріалами клопотання.

Матеріалами клопотання обґрунтовано, що зазначені речі містять чи можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, яке розслідується у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ч.1 ст. 98 КПК України, і має значення речових доказів.

Слідчим суддею встановлено, що заявлена прокурором мета щодо збереження речових доказів, може бути досягнута шляхом застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Прокурором доведено, що вилучені під час обшуку вищезазначені речі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна, сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав вважати, що в разі не застосування запобіжного заходу у виді арешту майна, існують ризики приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі майна, яке має значення для досудового розслідування.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий суддя не встановив.

Отже, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 309, 395, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на вилучене під час проведення обшуку 13.06.2024 в будинку та на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме номерні знаки: НОМЕР_1; НОМЕР_3; НОМЕР_2 ; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6; НОМЕР_7.

Ухвала про арешту майна підлягає негайному виконанню після її оголошення прокурором, слідчим у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1