Ухвала

від 10.07.2024 по справі 755/9674/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/9674/23

Провадження №: 1-кс/755/2381/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 вивчивши матеріали за клопотанням ОСОБА_2 про скасування арешту з майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 березня 2023 року за № 42023102040000061, установив:

у провадження суду 08 липня 2024 року надійшло дане клопотання, у порядку ст. 174 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, про скасування арешту з майна накладеного, згідно ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року у справі № 755/9674/23, на земельну ділянку площею 0,0285 га, кадастровий номер 3221487000:07:010:0008, цільове призначення земельної - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2557162632120, із забороною користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.

Згідно зі ст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено слідчу суддю ОСОБА_1 та передано матеріали 09 липня 2024 року.

Слідчий суддя перевіривши виконання вимог ст. 174 КПК України за клопотанням, приходить до наступного.

Статтею 64-2 КПК України передбачено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Частиною 1 статті 174 КПК України визначено коло осіб, які мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, а саме: підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Тобто, тільки особи указані в ст. 64-2, 174 КПК України мають можливість звернутися з клопотанням про скасування арешту з майна з урахуванням того, що згідно вимог ст. 22, 26 КПК вказані обставини підлягають підтвердженню учасником кримінального провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Тим самим, обов`язок доведення свого процесуального статусу лежить на особі, що звертається до суду в силу положень ст. 22 КПК України (див. з цього питання позицію КАС викладену в ухвалі від 15 серпня 2022 року у справі № 755/18627/21, де суд апеляційної інстанції вказав, що наявність чи відсутність права подавати скаргу (звернення) є складовою відповідного процесуального статусу відповідного учасника кримінального провадження, у зв`язку з цим, для того щоб встановити чи має особа це право слідчий суддя має встановити процесуальний статус цієї особи на підставі доданих до скарги (звернення) документів).

Із цього клопотання убачається, що воно подане і підписане особою, як власником майна, однак те, що ОСОБА_2 являється імовірним власником майна не підтверджується документами доданими до клопотання, котре подане у порядку ст. 174 КПК.

Позаяк, до скарги додані матеріали, котрі (усі без виключення) не є завіреними (у будь-який спосіб) та не є оригіналами.

Верховний Суд у справі № 160/7887/18 указав, що для аналізу питання завірення документів у копіях слід брати до уваги, що серед іншого, копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

Тим самим, з доданих до звернення матеріалів, на переконання слідчого судді, не слідує факт права власності особи у відношенні майна, з якого у зверненні порушується питання скасування арешту, позаяк відсутність щонайменше на копіях договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 січня 2022 року, паспорта громадянина України та довідці про присвоєння ідентифікаційного номеру, напису про їх засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати їх такими, що не посвідчені в установленому порядку.

Як наслідок, у цій справі заявником, в розрізі ст. 64-2, 174 КПК, не підтверджено свої повноваження як власника майна/володільця (особи, котра має статус третьої особи) на участь у кримінальному провадженні, з огляду на що, слідчий суддя вважає за необхідне, з урахуванням норм ч. 6 ст. 9 КПК України, яка регламентує, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, беручи до уваги положення ст. 7, ч. 2 ст. 8, ч. 5 і ч. 6 ст. 9 КПК України, клопотання повернути заявнику.

Позаяк, схожим за своєю суттю є положення ч. 2 ст. 304 КПК України, адже, згідно п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона подана особою, яка не має права її подавати.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 вказала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

При цьому, повернення клопотання не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

З цих підстав та керуючись статтями 7, 9, 64-2, 174, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:

клопотання про скасування арешту майна, повернути особі, яка його подала.

Копію ухвали про повернення клопотання надіслати особі, яка його подала.

Повернення клопотання не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Ухвала, яка набрала законної сили в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним Кодексом України, є обов`язковою і підлягає безумовному виконанню на всій території України.

Слідчий суддя ОСОБА_3