Постанова

від 10.07.2024 по справі 227/2049/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4548/24 Справа № 227/2049/23 Суддя у 1-й інстанції - Притуляк С. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 227/2049/23 за позовом Керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до Шахівської сільської ради, повноваження якої тимчасово здійснює Шахівська сільська військова адміністрація Покровського району Донецької області, ОСОБА_1 , про скасування рішення, за апеляційною скаргою Заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2024 року, ухвалене у складі судді Притуляка С. А., -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Прокурор Покровськоїокружної прокуратуриДонецької областів інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Шахівської сільської ради, повноваження якої тимчасово здійснює Шахівська сільська військова адміністрація Покровського району Донецької області, ОСОБА_1 про скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 при зверненнідо Шахівської сільської радиіз клопотаннямпро відведенняземельної ділянкиу власністьдля ведення особистого селянського господарства на території Шахівської сільської ради Донецької області, всупереч вимогст..ст.116,118,121Земельного кодексуУкраїни, приховала той факт, що раніше використала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та не повідомила про це. Шахівська сільськарада Донецькоїобласті намомент прийняттяоспорюваного рішенняне перевірено факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки. Такі діїпризвели донезаконного вибуттяз комунальноївласності земельноїділянки з кадастровим №1422087700:01:000:1327, загальною площею 1,0000га для ведення особистого селянського господарства.

Просив суд, визнати незаконним та скасувати п.1 (в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ) та 3 рішення Шахівської сільської ради від 22.10.2021р. №VIII-18/39 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 », яким передана у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер №1422087700:01:000:1327, загальною площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, а також витребувати у ОСОБА_1 дану земельну ділянку, на користь Шахівської сільської територіальної громади в особі Шахівської сільської ради, повноваження якої тимчасово здійснює Шахівська сільська військова адміністрація Покровського району Донецької області.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29.01.2024р., за клопотанням прокурора, закрито провадження у цивільній справі в частині позовних вимог про витребування у другого відповідача ОСОБА_1 земельної ділянки №1422087700:01:000:1327 загальною площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства на користь Шахівської сільської територіальної громади в особі Шахівської сільської ради, у зв`язку з відсутністю предмету спору, а саме внаслідок добровільного повернення ОСОБА_1 земельної ділянки, яка була предметом спору. Продовжено судовий розгляд цивільної справи в частині позовних вимог до Шахівської сільської ради, повноваження якої тимчасово здійснює Шахівська сільська військова адміністрація Покровського району Донецької області про скасування рішення.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2024 року в задоволенні позову керівника Покровської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, до Шахівської сільської ради, повноваження якої тимчасово здійснює Шахівська сільська військова адміністрація Покровського району Донецької області, ОСОБА_1 , про скасування рішення відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Заступник керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтуванняапеляційної скаргизазначив,що Шахівська сільська рада прийняла рішення від імені держави про відчуження державної земельної ділянки. Таке рішення є одностороннім правочином у розумінні ст.202 ЦК України, оскільки на підставі цієї дії в іншої особи виникло право власності (цивільне право).

Рішення Шахівської сільської ради суперечить актам цивільного законодавства, а саме ч.4 ст.116 ЗК України, оскільки ним вдруге безоплатно передано земельну ділянку у власність громадянина, який вже використав право на приватизацію.

Відповідно до вимог ч.4 ст.116 ЗК України, держава може надати громадянину земельну ділянку безоплатно тільки один раз. Сільська рада вчинила дії всупереч внутрішній волі держави та вдруге надала земельну ділянку особі, яка вже отримувала від держави земельну ділянку безоплатно. Оскільки рішення сільської ради не відповідає ч.ч.1, 3 ст.203 ЦК України, прокурором заявлено вимогу про визнання рішення незаконним (недійсним) та сковування його.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У зв`язку з недійсністю рішення сільської ради земельна ділянка має вважатися державною власністю (правочин, який спричинив припинення державної власності, визнається недійсним). Земельна ділянка не припинила своє існування у натурі, її відчуження на користь ОСОБА_5 відбулося без волі власника (держави) та за відсутності правової підстави (рішення сільської ради незаконне та не створює правових наслідків).

Вважає, що належним способом захисту є саме визнання недійним (незаконним) та скасування рішення сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її передачі у власність ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводжи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних обставин.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2017р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2.0 га, безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

Наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1026-СГ від 28.04.2017р. надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2.0 га, безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

Наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1129-СГ від 02.05.2018р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2.0 га, безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства та надано ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку, площею 2,0000 га (кадастровий номер 1422083300:01:000:1314) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, без зміни цільового призначення.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.06.2019р. ОСОБА_1 продала вказану вище земельну ділянку ОСОБА_6

05.03.2021р. ОСОБА_1 звернулась до Шахівської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2.0 га, безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства. Зазначила, що з нормами статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України ознайомлена та право на безоплатну приватизацію земельної ділянки по зазначеному виду використання не використане.

Рішенням сесії Шахівської сільської ради від 25.03.2021р. №VIII-8/133надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1.00 га, безоплатно у власність шляхом поділу кадастровий номер 1422087700:01:000:0431, площею 11,2936 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням сесії Шахівської сільської ради від 22.10.2021р. №VIII-18/39 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 », яким, зокрема, передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер №1422087700:01:000:1327, загальною площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області.

Розпорядженням начальника Шахівської сільської військової адміністрації від 22.08.2023р. №329/од надано згоду прийняття у комунальну власність Шахівській сільській раді земельної ділянки номер №1422087700:01:000:1327, загальною площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області.

28.09.2023р. між ОСОБА_1 та Шахівською сільською радою було укладено угоду про передачу права власності на земельну ділянку, у зв`язку з добровільною відмовою, згідно якої ОСОБА_1 добровільно відмовилась від права власності на земельну ділянку номер №1422087700:01:000:1327, загальною площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області та передала її у власність Шахівській сільській раді. На виконання даної угоди складено акт приймання-передачі земельної ділянки та проведено державну реєстрацію права власності Шахівської сільської ради на вказану земельну ділянку (Витяг з Державного реєстру речових прав №348343187 від 28.09.2023р.).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент ухвалення рішення по даній справі, порушене право власності Шахівської територіальної громади на земельну ділянку комунальної власності було відновлене, шляхом її фактичного повернення власнику. Щодо визнання незаконним та скасування пунктів рішення Шахівської сільської ради від 22.10.2021р. №VIII-18/39 обраний прокурором спосіб захисту порушеного права є неефективним.

Апеляційний суд погоджуєтьсяз даним висновком та зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст.13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною 1 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт «б»).

Згідно із ч.ч.1-4 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в»).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Як вбачається з матеріалів справи наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1129-СГ від 02.05.2018р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2.0 га, безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства та надано ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку, площею 2,0000 га (кадастровий номер 1422083300:01:000:1314) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, без зміни цільового призначення.

Рішенням сесії Шахівської сільської ради від 22.10.2021р. №VIII-18/39 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер №1422087700:01:000:1327, загальною площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області.

Таким чином, ОСОБА_1 двічі скористалася своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності, що законом не передбачене.

Протиправність своїх дій визнала й сама ОСОБА_1 , уклавши угоду про передачу права власності на земельну ділянку, у зв`язку з добровільною відмовою від 28.09.2023р., повернувши таким чином незаконно отриману земельну ділянку Шахівській сільській раді.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушене право власності Шахівської територіальної громади на земельну ділянку комунальної власності було відновлене, шляхом її фактичного повернення власнику.

Статтею 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Вимогами статті 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Нормами глави 29 ЦК України передбачені такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Засади захисту права власності, зокрема, передбачають право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, зокрема, якщо воно вибуло з володіння власників не з їхньої волі.

При цьому статтею 346 ЦПК України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 (провадження №12-104гс19) власник, з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України(пункт 21 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 року).

Отже, підставою для застосування механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, є встановлення судом можливості витребувати майно у набувача, незалежно від заперечення про те, що він є добросовісним. Такою умовою є, поряд з іншим, доведення факту вибуття майна з володіння власника чи володіння особи, якій він передав майно, поза їхньої волі.

Власник, з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (провадження №12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20).

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не привело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (провадження №12-157гс19)).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження №12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20) зроблено висновок про те, що обрання позивачем неналежного (неефективного та/або неправомірного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

З оглядунавищевикладенеколегія суддівпогоджуєтьсяз висновкомсудупершоїінстанції проте,що визнаннянезаконним таскасування рішенняШахівської сільськоїради не є ефективним способом захисту права позивача, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про те, що належним способом захисту є саме визнання недійним (незаконним) та скасування рішення сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її передачі є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображаєпринцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно дост.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2024 року немає, т.я. воно відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями367,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2024 року залишити без змін.

Постанованабирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складений 11 липня 2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агєєв