Рішення

від 10.07.2024 по справі 200/2860/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року Справа№200/2860/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Духневича О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (адреса: 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, код ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2024 року через систему "Електронний суд" до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.03.2024 № 263040014266 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 22.03.2024, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи з 01.06.1991 по 01.08.1994 у Малому приватному підприємстві Ноосфера, з 18.08.1994 по 01.09.1995 у ВАО «Керамет», з 08.02.1995 по 30.06.1997 у підприємстві «Роз-Жел», з 05.11.1996 по 31.12.1998 у АО ЗТИК «ФИН ФОРТ», період навчання на денній формі з 01.09.1981 по 30.06.1986 у Одеському інституті інженерів морського флоту.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 22.03.2024 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відповідача від 29.03.2024 № 263040014266 позивачу відмовлено у призначені пенсії.

Рішення мотивовано тим, що згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 не менше 31 року. За наданими документами страховий стаж склав 22 роки 05 місяців.

За результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 01.06.1991 серії НОМЕР_2 з 01.06.1991, оскільки до заяви про призначення пенсії заявником долучено заяву-афідевіт, зареєстровану 21.03.2024 в реєстрі за № 693 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С., яка засвідчує справжність підпису ОСОБА_1 (не відповідає вимогам пункту 2.23 Порядку № 22-1).

Враховуючи вищезазначене, відповідачем прийнято оскаржуване рішення у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.

Рішення від 29.03.2024 № 263040014266 позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Тому з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.05.2024 відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні. Зобов`язано відповідача подати до суду засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно ОСОБА_1 .

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Донецьким окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

23.05.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Також на виконання ухвали від 13.05.2024 надано витребувані документи.

Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року.

За розглядом заяви від 22.03.2024 та наданих документів рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29.03.2024 № 263040014266 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, а саме 31 рік.

Відповідач зазначив, що разом з заявою від 22.03.2024 для підтвердження страхового стажу надано ксерокопію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.06.1991 (не завірена в установленому порядку, як передбачено пунктом 2.23 Порядку № 22-1) та заяву афідевіт, якою нотаріально засвідчено справжність підпису ОСОБА_1 . Оригінал трудової книжки до заяви не долучено.

Згідно записів ксерокопії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.06.1991, ОСОБА_1 працював: з 01.06.1991 по 01.08.1994 у Малому приватному підприємстві «Ноосфера», з 18.08.1994 по 01.09.1995 у ЗАТ «Керамет», з 08.02.1995 по 30.06.1997 (записи № 5-6) назва підприємства не зазначена, печатка на звільненні нечитабельна, з 05.11.1996 по 03.05.2006 в АО ЗТИК «ФИН ФОРТ», з 25.05.2006 зарахований до апарату Верховної Ради України.

Відповідач вказав, що записи про періоди роботи внесені не послідовно, а саме, ОСОБА_1 працював на ЗАТ «Керамет» по 31.08.1995 та з 08.02.1995 вже був прийнятий до іншого підприємства, на якому працював по 30.06.1997, а з 05.11.1996 був прийнятий в АО ЗТИК «ФИН ФОРТ» і працював по 03.05.2006. Також запис (№ 5-6) про період роботи позивача з 08.02.1995 по 30.06.1997 внесено з порушенням вимог Інструкції, а саме, в трудовій книжці не зазначено назву організації, до якої було прийнято заявника у 1995 році, не повністю відображено дату видання наказу про звільнення (відсутній рік) та запис про звільнення засвідчено печаткою, на якій назва підприємства нечитабельна.

Стосовно періоду навчання в Одеському інституті інженерів морського флоту відповідач зазначив, що до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 не надано жодного документу про період та форму навчання в Одеському інституті інженерів морського флоту. Підтверджуючих документів про період роботи та період навчання, що передбачені Порядком підтвердження страхового стажу, разом із заявою про призначення пенсії не надавалось.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 21.03.2024 № 3010-7001986341.

Указом Президента України від 21.02.2014 № 88/2014 ОСОБА_1 нагороджено орденом «За заслуги» ІІ ступеня, що підтверджується орденською книжкою серії НОМЕР_3 .

22.03.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

Рішенням відповідача від 29.03.2024 № 263040014266 позивачу відмовлено у призначені пенсії.

Рішення мотивовано тим, що згідно зі статтею 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 не менше 31 року. За наданими документами страховий стаж склав 22 роки 05 місяців.

За результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 01.06.1991 серії НОМЕР_2 з 01.06.1991, оскільки до заяви про призначення пенсії заявником долучено заяву-афідевіт, зареєстровану 21.03.2024 в реєстрі за №693 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С., яка засвідчує справжність підпису ОСОБА_1 (не відповідає вимогам пункту 2.23 Порядку № 22-1).

Не погоджуючись із рішенням від 29.03.2024 № 263040014266, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Механізм подання та оформлення документів для призначення або перерахунку пенсій регулюється Порядком № 22-1.

Відповідно до п. 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Згідно із пунктом 2.23 Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (п. 4.3 Порядку № 22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати (п. 4.7 Порядку № 22-1).

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.

Судом встановлено, що 22.03.2024 позивач звернувся особисто до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV. До заяви було додано, зокрема заяву-афідевіт, зареєстровану 21.03.2024 в реєстрі за № 693 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С. якою нотаріально засвідчено копію трудової книжки. У заяві зазначено, що оригінал трудової книжки знаходиться на території бойових дій.

Суд зазначає, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки він особисто (або через уповноваженого представника) не надав до відповідача необхідний пакет документів, що підтверджує його страховий стаж (оригінал трудової книжки), а відтак територіальний орган Пенсійного фонду України не мав підстав для призначення пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 26.01.2023 по справі № 620/3172/19.

Щодо твердження позивача про те, що оригінал трудової книжки з лютого 2021 року знаходиться у АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», де наразі йдуть бойові дії та примусова евакуація населення, а тому надати оригінал трудової книжки не має змоги, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01.11.2021 ОСОБА_1 було звільнено з АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується відомостями про трудову діяльність ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб.

Тобто, позивача звільнено ще до введення воєнного стану.

Згідно з пунктами 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.93 № 301, трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (код ЄДРПОУ 00191773) не припиняло.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази невидачі трудової книжки ОСОБА_1 при звільненні та знаходження оригіналу трудової книжки позивача на АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат».

Надана заява-афідевіт, що зареєстрована 08.05.2024 в реєстрі за № 1141 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С. не підтверджує факту знаходження оригіналу трудової книжки в АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» та неотримання оригіналу трудової книжки при звільненні, оскільки в ній зазначено про те, що ОСОБА_1 з лютого 2021 року був прийнятий на роботу до ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на посаду радника генерального директора ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» згідно умов трудового контракту. Трудова книжка ОСОБА_1 була передана на зберігання у відділ кадрів вказаного підприємства.

Отже, вказаною заявою не підтверджено факту невидачі ОСОБА_1 підприємством оригіналу трудової книжки станом на день звільнення (01.11.2021), як і знаходження оригіналу трудової книжки в АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» станом на 22.03.2024 (день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком).

Таким чином, позивачем не підтверджено факту знаходження оригіналу трудової книжки в АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» та неотримання оригіналу трудової книжки при звільненні.

Щодо наданої позивачем заяви-афідевіт, що зареєстрована 21.03.2024 в реєстрі за № 693 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С., суд зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України афідевіт - це письмова урочиста заява про наявність або відсутність певних фактів (подій), які мають юридичне значення. Оформлення афідевіту належить до компетенції державних та приватних нотаріусів.

Перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси, передбачений статтею 34 Закону України «Про нотаріат» включає засвідчення справжності підпису на документах.

Нотаріуси засвідчують справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню. Нотаріуси засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.

З метою засвідчення справжності підпису на афідевіті особа має звернутися до будь-якої державної нотаріальної контори або до приватного нотаріуса з документом, що посвідчує особу (паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, передбачений Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»), та документами (листи, фотокартки, квитанції, довідки, витяги тощо), які будуть підшиті до афідевіту.

Отже, оформляючи афідевіт, нотаріус тільки підтверджує справжність підпису особи.

З наданої позивачем заяви-афідевіт, що зареєстрована 21.03.2024 в реєстрі за № 693 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С. судом встановлено, що нотаріусом Цукуровою С.С. засвідчено справжність підпису ОСОБА_1 , а не нотаріально засвідчено копію трудової книжки.

Тобто нотаріус ОСОБА_2 лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою, а не факти, викладені у документі.

З огляду на викладене, заява-афідевіт, що зареєстрована 21.03.2024 в реєстрі за № 693 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С. не є тим документом, що підтверджує страховий стаж ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок № 637) за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно п. 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).

Відповідно до п. 23, 24 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 569/16691/16-а, від 20.02.2020 у справі № 415/4914/16-а, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17, від 16.06.2020 у справі № 682/967/17, від 19.06.2020 у справі № 359/2076/17.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які виписки або довідки, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про спірні періоди роботи ОСОБА_1 у Приватному малому підприємстві Ноосфера, Зовнішньоекономічному акціонерному товаристві «Керамет», Акціонерному товаристві закритого типу «Часів`ярівська компанія «Розмисел» (а не як помилково зазначає позивач «Роз-Жел») та Акціонерному товаристві закритого типу «ФІНФОРТ».

Позивачем необґрунтовано неможливості отримання документів на підтвердження стажу роботи на вказаних підприємствах.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі відмови роботодавця надати його працівнику документи на підтвердження його страхового стажу, така особа має можливість скористатись своїм правом на судовий захист у іншому процесі (цивільному), пред`явивши позов до підприємства, установи, організації, щодо видачі відповідної довідки.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.06.1991 по 01.08.1994, з 18.08.1994 по 01.09.1995, з 08.02.1995 по 30.06.1997, з 05.11.1996 по 31.12.1998, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження його роботи в Приватному малому підприємстві Ноосфера, Зовнішньоекономічному акціонерному товаристві «Керамет», Акціонерному товаристві закритого типу «Часів`ярівська компанія «Розмисел» та Акціонерному товаристві закритого типу «ФІНФОРТ» протягом спірних періодів, а тому оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії від 29.03.2024 № 263040014266 в цій частині прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 30.06.1986 у Одеському інституті інженерів морського флоту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п. 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

В матеріалах справи наявна довідка Одеського національного морського університету від 29.03.2024 № 47, що надана на запит Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якій зазначено, що згідно архівних матеріалів ОСОБА_1 з 01.09.1981 по 30.06.1986 навчався на денній формі навчання в Одеському інституті інженерів морського флоту.

Також в матеріалах справи наявний диплом спеціаліста серія НОМЕР_4 від 22.09.2000, яким підтверджено навчання позивача в Одеському інституті інженерів морського флоту за спеціальністю експлуатація водного транспорту та рішенням державної екзаменаційної комісії від 24.06.1986 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію спеціаліста інженера по організації і управлінню морським транспортом.

За встановлених обставин, позивачем підтверджено період навчання на денній формі навчання з 01.09.1981 по 30.06.1986 в Одеському інституті інженерів морського флоту, а тому відповідачем неправомірно не зараховано цей період до загального страхового стажу позивача.

З огляду на викладене вказаний період навчання підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, а тому відповідачем протиправно не враховано такий період.

Щодо посилання відповідача на те, що в реєстрі застрахованих осіб за 1999 рік відсутня інформація по підприємству ТОВ «ФИНФОРТ» (код 23604396), період роботи в якому внесено до трудової книжки позивача, суд зазначає, що вказаний період не є спірним, оскільки позивачем не заявлено вимог про зарахування періоду роботи за 1999 рік в ТОВ «ФІНФОРТ» до страхового стажу.

Перевіривши в сукупності підстави відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, суд дійшов висновку про неправомірність частини аргументів, на які зіслався відповідач. Помилковість окремих висновків пенсійного органу є підставою для скасування рішення від 29.03.2024 № 263040014266, оскільки неврахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття призвело до того, що спірне рішення суперечить нормам пенсійного законодавства.

Отже, рішення відповідача від 29.03.2024 № 263040014266 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, позов підлягає задоволенню у спосіб визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 29.03.2024 № 263040014266 про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.03.2024 про призначення пенсії за віком із урахуванням висновків суду у цій справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 968,96 грн.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29.03.2024 № 263040014266 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.03.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням висновків суду викладених в даному рішенні.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.С. Духневич