Постанова

від 24.10.2024 по справі 200/2860/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року справа №200/2860/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року (головуючий суддя І інстанції Духневич О.С.), складеного в повному обсязі 10 липня 2024 року, у справі № 200/2860/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.03.2024 № 263040014266 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 22.03.2024, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи з 01.06.1991 по 01.08.1994 у Малому приватному підприємстві Ноосфера, з 18.08.1994 по 01.09.1995 у ВАО «Керамет», з 08.02.1995 по 30.06.1997 у підприємстві «Роз-Жел», з 05.11.1996 по 31.12.1998 у АО ЗТИК «ФИН ФОРТ», період навчання на денній формі з 01.09.1981 по 30.06.1986 у Одеському інституті інженерів морського флоту.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29.03.2024 № 263040014266 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.03.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач (через свого представника) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі № 200/2860/24, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зазначає, що копією трудової книжки підтверджено періоди роботи з 01.06.1991 по 01.08.1994, з 18.08.1994 по 01.09.1995, з 08.02.1995 по 30.06.1997, з 05.11.1996 по 31.12.1998.

Посилався на додану до заяви про призначення пенсії заяву-афідевіт, зареєстровану 21.03.2024 в реєстрі за № 693 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С., яка засвідчує справжність підпису ОСОБА_1 та на неможливість отримання оригіналу трудової книжки, яка знаходиться на ПАТ «Часівярський вогнетривкий комбінат».

Зазначив, що судом проігноровано наявну в матеріалах справи електронну цифрову трудову книжку.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 22.03.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

Рішенням відповідача від 29.03.2024 № 263040014266 позивачу відмовлено у призначені пенсії.

Рішення мотивовано тим, що згідно зі статтею 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 не менше 31 року. За наданими документами страховий стаж склав 22 роки 05 місяців.

За результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 01.06.1991 серії НОМЕР_1 з 01.06.1991, оскільки до заяви про призначення пенсії заявником долучено заяву-афідевіт, зареєстровану 21.03.2024 в реєстрі за №693 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С., яка засвідчує справжність підпису ОСОБА_1 (не відповідає вимогам пункту 2.23 Порядку № 22-1).

Не погоджуючись із рішенням від 29.03.2024 № 263040014266, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції зобов`язав управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.03.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням висновків суду викладених в даному рішенні, а саме щодо необхідності зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 30.06.1986 у Одеському інституті інженерів морського флоту

Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(даліЗакон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до положень частини першоїстатті 1 № 1058-IVвстановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Законом № 1058-IV визначаються періоди, з яких складається страховийстаж.Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Приписами ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховийстаж- період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховийстажобчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Судами встановлено, що 22.03.2024 позивач звернувся особисто до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

До заяви було додано, зокрема, заяву-афідевіт, зареєстровану 21.03.2024 в реєстрі за № 693 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С. якою нотаріально засвідчено копію трудової книжки. У заяві зазначено, що оригінал трудової книжки знаходиться на території бойових дій.

При цьому, суд зазначає що положеннямистатті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України.

Також, згідно зістаттею 48 Кодексу законів про працю Українитрудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що оригінал трудової книжки з лютого 2021 року знаходиться у АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», де наразі йдуть бойові дії та здійснюється примусова евакуація населення, а тому надати оригінал трудової книжки не має змоги, з огляду на наступне.

01.11.2021 ОСОБА_1 було звільнено з АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується відомостями про трудову діяльність ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб.

Тобто, позивача звільнено ще до введення в країні воєнного стану.

Згідно з пунктами 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.93 № 301, трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (код ЄДРПОУ 00191773) не припиняло.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази невидачі трудової книжки ОСОБА_1 при звільненні, відмови у її видачі та доказів знаходження оригіналу трудової книжки позивача на АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат».

При цьому, відсутні пояснення про причини бездіяльності позивача щодо отримання трудової книжки з листопада 2021 року до березня 2024 року (звернення до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії).

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що представник позивача надсилав адвокатські запити до підприємства із вимогами про надання інформації про місцезнаходження трудової книжки, оскільки такі звернення відбулись вже після звернення до Пенсійного органу.

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України афідевіт - це письмова урочиста заява про наявність або відсутність певних фактів (подій), які мають юридичне значення. Оформлення афідевіту належить до компетенції державних та приватних нотаріусів.

Перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси, передбачений статтею 34 Закону України «Про нотаріат» включає засвідчення справжності підпису на документах.

Нотаріуси засвідчують справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню. Нотаріуси засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.

З метою засвідчення справжності підпису на афідевіті особа має звернутися до будь-якої державної нотаріальної контори або до приватного нотаріуса з документом, що посвідчує особу (паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, передбачений Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»), та документами (листи, фотокартки, квитанції, довідки, витяги тощо), які будуть підшиті до афідевіту.

Отже, оформляючи афідевіт, нотаріус тільки підтверджує справжність підпису особи.

Надана заява-афідевіт, що зареєстрована 08.05.2024 в реєстрі за № 1141 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С. (від громадянки ОСОБА_2 , яка працювала на ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат») не підтверджує факту знаходження оригіналу трудової книжки в АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» та неотримання оригіналу трудової книжки при звільненні, оскільки в ній зазначено про те, що ОСОБА_1 з лютого 2021 року був прийнятий на роботу до ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на посаду радника генерального директора ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» згідно умов трудового контракту. Трудова книжка ОСОБА_1 була передана на зберігання у відділ кадрів вказаного підприємства.

Отже, вказаною заявою не підтверджено факту невидачі ОСОБА_1 підприємством оригіналу трудової книжки станом на день звільнення (01.11.2021), як і знаходження оригіналу трудової книжки в АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» станом на 22.03.2024 (день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком).

Таким чином, позивачем не підтверджено факту знаходження оригіналу трудової книжки в АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» та неотримання оригіналу трудової книжки при звільненні.

При цьому, заява-афідевіт не підтверджує факту набуття позивачем страхового стажу у періоди з 01.06.1991 по 01.08.1994, з 18.08.1994 по 01.09.1995, з 08.02.1995 по 30.06.1997, з 05.11.1996 по 31.12.1998.

Заява-афідевіт, що зареєстрована 21.03.2024 в реєстрі за № 693 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С. засвідчує справжність підпису ОСОБА_1 , а не нотаріально засвідчену копію трудової книжки.

Тобто нотаріус ОСОБА_3 лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою, а не факти, викладені у документі, тобто, цією заявою ніяким чином не підтверджено набуття позивачем страхового стажу у періоди з 01.06.1991 по 01.08.1994, з 18.08.1994 по 01.09.1995, з 08.02.1995 по 30.06.1997, з 05.11.1996 по 31.12.1998

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок № 637) за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно п. 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).

Відповідно до п. 23, 24 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 569/16691/16-а, від 20.02.2020 у справі № 415/4914/16-а, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17, від 16.06.2020 у справі № 682/967/17, від 19.06.2020 у справі № 359/2076/17.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які виписки або довідки, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про спірні періоди роботи ОСОБА_1 у Приватному малому підприємстві Ноосфера, Зовнішньоекономічному акціонерному товаристві «Керамет», Акціонерному товаристві закритого типу «Часів`ярівська компанія «Розмисел» (а не як помилково зазначає позивач «Роз-Жел») та Акціонерному товаристві закритого типу «ФІНФОРТ».

Позивачем не обґрунтовано неможливості отримання документів на підтвердження стажу роботи на вказаних підприємствах.

При цьому, суд зазначає, що у разі відмови роботодавця надати його працівнику документи на підтвердження його страхового стажу, така особа має можливість скористатись своїм правом на судовий захист у іншому процесі (цивільному), пред`явивши позов до підприємства, установи, організації, щодо видачі відповідної довідки.

При цьому, суд не бере до уваги відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, датованих 08.05.2024, які долучені до позовної заяви, оскільки такі відомості сформовані після прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії та не можуть вважатись актуальними станом на момент звернення позивача із відповідною заявою про призначення пенсії.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог про у зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.06.1991 по 01.08.1994, з 18.08.1994 по 01.09.1995, з 08.02.1995 по 30.06.1997, з 05.11.1996 по 31.12.1998.

Суд апеляційної інстанції не надає оцінку доводам апеляційної скарги в частині зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 30.06.1986 у Одеському інституті інженерів морського флоту, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що період навчання має бути зарахованим управлінням при повторному розгляді заяви позивача.

Інші доводи апеляційної скарги є неприйнятними та повністю спростовуються висновками суду першої інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі № 200/2860/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 жовтня 2024 року.

Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв

І.Д.Компанієць