Ухвала

від 09.07.2024 по справі 300/5316/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"09" липня 2024 р. Справа № 300/5316/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Мигаль Х.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації про:

визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації №1464716332-2024-1 від 10.01.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні державної соціальної допомої малозабезпеченим сім`ям;

зобов`язання Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї з грудня 2023 року на підставі звернення від 21.12.2023.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2024 складає 3 028,00 грн.

Положенням підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В даному випадку позивач просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідапча №1464716332-2024-1 від 10.01.2024 про відмову у призначенні державної соціальної допомої малозабезпеченим сім`ям;

2) зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї.

Таким чином, заявлено дві вимоги немайнового характеру, що і не заперечується представником позивча.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, сума судового збору, що підлягає сплаті позивачем становить 2 422,40 грн (1 211,20 грн х 2). Однак, позивачем до позову не долучено доказу сплати судового збору.

Натомість, як вбачається із змісту адманістративного позову, представник позивача посилається на підпункт «г» пункту 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та зазначає про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити від сплати судового збору за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз вказаної норми длає підстави дійти висновку, що за наявності відповідних обставин, позивач (представник позивача), посилаючись на ст. 8 Закону України «Про судовий збір», має подати окреме клопотання щодо відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Крім того, слід зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Отже, частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 (провадження №11-336апп20).

З урахуванням наведених норм права, підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування судом майнового стану сторони, а саме її дохід за календарний рік, що передує року звернення до суду з позовною заявою.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статтей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, покладаються на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 133 КАС України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір», повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

На підтвердження майнового стану представник позивача посилається на те, що до складу сім`ї позивача входить 4 неповнолітніх дитини. При цому, один із дітей є особою з інвалідністю з дитинства, за яким здійснює догляд чоловік позивача. Також зазначено, що станом на серпень 2023 року сукупний дохід сім`ї з 6 людей (4 з яких діти) становив 11 120,23 грн, на підтвердження чого до позову долучено декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів державної соціальної допомоги.

Проте, суд зазначає, що вказана декларація про доходи та майновий стан не є належним доказом на підтвердженням майнового стану позивача, який може слугувати підставою для звільнення від сплати судового збору за подання даного позову.

Також той факт, що до складу сім`ї позивача входить 4 неповнолітніх дитини, не є підтвердженням її майнового стану, у зв`язку із чим суд критично ставиться до таких доводів представника позивача.

Так, вищенаведене не може свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема, для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно, з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо), та не відображає відомості про об`єктивний матеріальний стан позивача станом на дату подання адміністративного позову, оскільки останній може мати і інші джерела доходу.

При цьому, достатнім доказом для підтвердження майнового становища позивача має бути довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік (2023 рік), з органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту про відсутність здійснення відповідних виплат за попередній звітний рік (2023 рік).

Суд зазначає, у розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Отже, ненадання предстаником позивача окремого клопотання та достатніх доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища, зумовлює відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція була викладена в ухвалах Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду касаційних скарг (разом із клопотанням про звільнення від сплати судового збору) у справі №215/3786/19 від 17.10.2019, справі №160/7077/19 від 16.10.2019, у справі №215/3329/19 від 10.10.2019, у справі №215/2132/19 від 23.09.2019, у справі №215/2169/19 від 21.08.2019, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №9901/77/20.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.06.2019 у справі № №810/1728/18.

Отже, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Надати позивачу (представнику позивача) десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку шляхом надання до суду або оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн, або обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору з належним чином оформленими доказами існування підстав, визначених законом для такого звільнення, зокрема, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної податкової служби України про суми виплачених доходів за 2023 рік, відомостей з органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту про відсутність здійснення відповідних виплат за попередній звітний рік (2023 рік).

Представнику позивача ухвалу надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Роз`яснити, що в разі неусунення недоліку у визначений строк позовна заява буде повернена.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/Кафарський В.В.