Рішення

від 12.09.2024 по справі 300/5316/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2024 р. справа № 300/5316/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193293, вул. Франка, 20, смт. Верховина, Івано-Франківська область,78700) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Мигаль Х.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач), звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації (надалі відповідач) про:

визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації №1464716332-2024-1 від 10.01.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям;

зобов`язання Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї з грудня 2023 року на підставі звернення від 21.12.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21.12.2023 ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_1 . Через два місяці з дня звернення, у відповідь на адвокатський запит її представника, позивач дізналась про відмову у призначенні їй соціальної допомоги згідно рішення №1464716332-2024-1 від 10.01.2024, згідно з яким підставою для відмови у призначенні допомоги є наявність у власності сім`ї другої квартири/будинку. При цьому, за доводами представника позивача, факт того, що сім`я ОСОБА_1 є малозабезпеченою, відповідачем не заперечувався. Зазначено, що тривалий час сім`я отримувала соціальну допомогу як малозабезпечена та, керуючись п. 2 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №250 від 24.02.2003, ОСОБА_1 кожні пів року зверталась до Управління для призначення (фактично, продовження) виплати соціальної допомоги. Представник позивача відмічає, що висновки відповідача про наявність у власності сім`ї двох житлових будинків є помилковими, зробленими Управлінням усупереч вимогам п. 20 Порядку №250. Також зазначає, що відповідач не заперечував, що приміщення непридатне для постійного проживання, втім, все одно відмовив у призначенні допомоги, оскільки в Акті обстеження не зазначено обсягу заподіяної будинку шкоди. Представник позивача наголошує, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки суперечить вимогам Порядку №250, обмежує сім`ю позивача в праві на допомогу з боку держави, є таким, що прийнято відповідачем без дотримання процедурних вимог.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

29.07.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначає, що до управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації 05.01.2024 надійшов пакет документів щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям ОСОБА_1 (звернення від 21.12.2023). В ході розгляду звернення встановлено, що у власності сім`ї ОСОБА_1 , є два житлові будинки, про що свідчать відомості, вказані заявницею в розділі III декларації про доходи та майновий стан. Також до пакету документів додано Акт обстеження №2655 від 19.12.2023 технічного стану житлового приміщення №57, площею 24 м кв., який вказаний заявницею в декларації, як не придатне для проживання. В даному Акті не вказано обсяг заподіяної шкоди будинку, а у Висновку за результатами обстеження встановлено, що дане приміщення не придатне для постійного проживання в осінньо-зимовий період. Пославшись на підпункту 3 пункту 10 Порядку №250, представник відповідача вказує, що оскільки комісія не встановила жодних пошкоджень будинку, підстав вважати його непридатним для проживання немає. У зв`язку із цимм, вважає, що державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_1 не призначено відповідно до діючого законодавства. З огляду на викладене, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 140-142).

19.05.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник позивача не погодилася з аргументами відповідача та зазначила, що у межах спірних правовідносин тільки у випадку, якщо другий будинок є житловим, особа, яка претендує на отримання грошової допомоги має надавати документи, які підтверджують пошкодження/знищення будівлі. Також зазначила, що Управління під час прийняття оскаржуваного рішення дійшло помилкових висновків, що приміщення, яке перебуває у власності сім`ї, взагалі є житлом. Пославшись на норми цивільного законодавства, а також на висновок експерта, зазначила, що приміщення, щодо якого надано акт обстеження, не є житловим у розумінні державних будівельних норм. Також відмітила, що додана відповідачем до відзиву декларація від 02.08.2023 не могла розглядатись відповідачем при ухвалені оскаржуваного рішення та не була покладена в його основу. До того ж, зазначена декларація була заповнена, за доводами представника позивача помилково, зокрема неправильно заповнено адресу, вказано невірну площу приміщень. Вказує, що ця декларація заповнювалась позивачем не самостійно, а за допомоги працівників ЦНАПу, при цьому позивач не має юридичної освіти, є малограмотною та необізнаною в законодавстві. З огляду на викладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 157-162).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації із заявою від 21.12.2023 про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_1 , яка, як зазначено відповідачем у відзиві та не заперечується представником позивача у відповіді на відзив, надійшла до відповідача разом із пакетом документів 05.01.2024.

До заяви позивач долучила Акт обстеження №2655 від 19.12.2023 технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), згідно якого об`єктом обстеження є житлове приміщення (літня кухня) №57, площею 6x4 м за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 70-71) та декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів державної соціальної допомоги від 21.12.2023 (а.с. 148-149).

10.01.2024 відповідачем прийнято рішення №1464716332-2024-1 від 10.01.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. У рішенні зазначено, що заявник не має права на державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям, оскільки у власності сім`ї є друга квартира/будинок (а.с. 27).

Вважаючи оскаржене рішення відповідача протиправними, представник позивача звернулася до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01.06.2000 №1768-ІІІ (далі Закон №1768-ІІІ), державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі державна соціальна допомога) щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї; сім`я особи, які разом проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки; малозабезпечена сім`я сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий, ніж прожитковий мінімум для сім`ї; середньомісячний сукупний дохід сім`ї обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім`ї, одержаний ними протягом шести місяців, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 4 Закону №1768-ІІІ, призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім`ї. Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», врегульовано Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250 (далі Порядок №250).

Згідно із пунктом 1 Порядку №250, цей Порядок визначає умови призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (далі державна соціальна допомога), передбаченої Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», перелік документів, необхідних для призначення такої допомоги, а також підстави для припинення її виплати.

Відповідно до пункту 2 Порядку №250, державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім`ї. Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.

Згідно із пунктом 3 Порядку №250, призначення і виплата соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї.

Пунктом 5 Порядку №250 передбачено, що для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім`ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи: заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики; декларацію про доходита майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; довідку встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (за наявності).

Інформація про склад малозабезпеченої сім`ї заявника зазначається в декларації. Якщо заявник вже отримує будь-який із видів державної допомоги, які призначаються органами соціального захисту населення, відомості про розмір допомоги враховуються цим органом без необхідності її декларування.

Як вбачається з матеріалів справи, до складу сім`ї заявника входять ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_2 (чоловік позивача) та спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 28-47, 78).

При цьому, суд звертає увагу, що факт малозабезпеченості сім`ї позивача в даному випадку відповідачем не оспорюється.

Водночас спірним є право у позивача на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, як уже встановлено, до заяви про призначення державної соціальної допомоги позивачем долучено Акт обстеження №2655 від 19.12.2023 технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), згідно якого об`єктом обстеження є житлове приміщення (літня кухня) №57, площею 6x4 м за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 70-71) та декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів державної соціальної допомоги від 21.12.2023 (а.с. 148-149).

Суд звертає увагу, що підпунктом 3 пункту 10 Порядку №250 (у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що соціальна допомога не призначається у разі, якщо у власності малозабезпеченої сім`ї є друга квартира (будинок), крім житла, яке розташоване в населених пунктах, зазначених у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309 (крім тих, які розташовані на територіях можливих бойових дій, а також тих, щодо яких зазначено дату припинення окупації), або житла, знищеного/непридатного для проживання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації, або з інших причин за наявності відповідної інформації у Державному реєстрі майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту знищення/пошкодження житлового приміщення (квартири, будинку), а також житла, отриманого дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, особою з їх числа за рахунок державного чи місцевого бюджету; житлових приміщень у гуртожитках; житла, яке належить на правах спільної сумісної або часткової власності; житла, на яке оформлено право на спадщину, за умови, що жодне із житлових приміщень, яке перебуває у власності, зокрема на яке оформлено право на спадщину, не здається в оренду, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи.

Аналіз вищенаведеного дає підстави дійти висновку, що у випадку наявності у сім`ї заявника другої квартири (будинку), уповноваженим органом має бути відмовлено у призначенні відповідної допомоги.

При цьому, винятком, згідно підпункту 3 пункту 10 Порядку №250 є випадки, зокрема, коли: у заявника другий будинок/квартира у зв`язку із військовою агресією російської федерації, розташовані в населених пунктах, зазначених у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією або ж у випадку, коли таке житло знищене/непридатне для проживання внаслідок бойових дій; чи за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту знищення/пошкодження житлового приміщення (квартири, будинку).

В даному випадку суд встановив, що будинок АДРЕСА_3 не знаходиться в населеному пункті, зазначеному у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Окрім цього, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджено факт знищення/пошкодження такого будинку, що передбачено згаданим підпунктом 3 пункту 10 Порядку №250. Так, у наявному у матеріалах справи Акті обстеження №2655 від 19.12.2023 в графі «обсяг заподіяної шкоди» відсутня будь-яка інформація щодо заподіяної шкоди будинку, а в графі встановлених пошкоджень не зазначено такі пошкодження, натомість зазначено про ціль використання такого приміщення (а.с. 143). Підтвердженням відсутності пошкоджень чи руйнувань є також наявні в матеріалах фото цього будинку, долученими представником позивача (а.с. 72, 105-110).

Водночас, суд відхиляє доводи представника позивача стосовно непридатності згаданого будинку, оскільки як вона сама відмітила у відповіді на відзив, згідно ст. 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні, в тому числі і для тимчасового проживання в них.

Вказана норма щодо визначення житла узгоджується із висновками акту №2655 від 19.12.2023, оскільки такі не заперечують, що будинок АДРЕСА_2 придатний до проживання у весняний та літній період.

Окрім того, у вказаному акті неодноразово зафіксовано, що такий будинок АДРЕСА_2 є житловим приміщенням. Так, сама назва акту свідчить про те, що обстеження здійснювалось стосовно житлового приміщення. Також у акті 1) в графі, де зазначений об`єкт обстеження, вказано «житлове приміщення (літня кухня) розміром 4х6 м»; 2) в графі, в якій вказана мета визначення технічного стану, підкреслено слова «житловому приміщенні»; 3) в графі про користування також підкреслено слова «житловим приміщенням».

Поряд із цим, суд не бере до уваги посилання представника позивача на Порядок, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, житлово-комунального господарства України №158 від 03.07.2018, оскільки такий порядок розроблений на виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та встановлює процедуру проведення технічного обстеження та умов прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих на земельних ділянках відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, чого в даних правовідносинах судом не досліджується, оскільки відсутні земельні правовідносини щодо будівництва без дозвільного документа.

Більше того, суд зауважує, що бланк акту обстеження свідчить про те, що такий призначений саме для фіксування фактів нанесених пошкоджень, шкоди чи руйнування житлового приміщення (квартири, будинку), а також підписаний такий акт старостою та заступником селищного голови, а не особами, які мають відповідні знання чи кваліфікацію, що можуть дозволити робити висновок про придатність чи непридатність будинку до проживання.

Окрім цього, суд бере до уваги, що у декларації від 02.08.2023, яка подавалась і підписувалась позивачем буквально за чотири місяці до подання заяви в грудні 2023 року про призначення допомоги, останньою зазначено фактичним місцем проживання саме будинок АДРЕСА_2 , а також відомості про наявність цього будинку (без уточнення про його придатність) вказано у Розділі ІІІ «Відомості про наявність у власності осіб, які входять до складу сім`ї, житлових приміщень».

Разом із цим, суд критично ставиться до доводів представника позивача про відсутність у ОСОБА_1 юридичної освіти, її малограмотність та необізнаність в законодавстві, при цьому перекладаючи відповідальність заповнення декларації на працівників ЦНАПу, які допомагали заповнювати декларацію, оскільки суд однозначно констатує, що для знання адреси фактичного місця проживання, яка вказується у декларації про доходи та майно, не потрібні значні знання законодавства та юридична освіта. Такою інформацією володіє кожна правоздатна особа.

Таким чином, суд констатує, що в даному випадку у власності сім`ї ОСОБА_1 є два житлові будинки, в тому числі і будинок АДРЕСА_2 , а тому відповідач, приймаючи спірне рішення згідно вимог підпункту 3 пункту 10 Порядку №250, діяв правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд вважає відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, було доведено правомірність свого рішення, натомість, доводи представника позивача є непідтвердженими, а тому оскаржуване рішення правомірними та не підлягає скасуванню, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193293, вул. Франка, 20, смт.Верховина, Івано-Франківська область,78700) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.