Рішення

від 05.07.2024 по справі 320/15870/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2024 року справа №320/15870/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 464/26-15-04-16-12 від 25.03.2024 р. (вихідний реєстраційний номер 28163/6/26-15-04-16-08 від 26.03.2024 р.) «Про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ «СНН ЛОЕРС», зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві поновити з 01.01.2024 р. реєстрацію позивача в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку є протиправним, оскільки за наявних фактичних обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин відсутні правові підстави для виключення позивача з такого реєстру, а також внаслідок істотних порушень процедури прийняття відповідачем спірного рішення. Оскільки виключення позивача з реєстру платників єдиного податку є протиправним, належним та ефективним способом захисту є поновлення позивача в такому реєстрі з моменту його виключення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та залучено до участі у справі як співвідповідача Державну податкову службу України.

08.05.2024 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про уточнення позовних вимог, яка за змістом є заявою про зміну предмета позову. Вказаною заявою, з урахуванням заяви від 08.05.2024 про описку, позивач додав до позовних вимог, викладених у позовній заяві, наступну вимогу: визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління ДПС у місті Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» за перший квартал 2024 року від 22.04.2024, а податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» за перший квартал 2024 року від 22.04.2024 - такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби, а саме - 22.04.2024.

Вказану заяву про уточнення позовних вимог від 08.05.2024 позивач обґрунтовує тим, що відмова у прийнятті податкової звітності платника єдиного податку є незаконною в зв`язку із протиправністю спірного рішення, що є підставою для визнання цієї звітності такою, що подана у день її фактичного отримання відповідачем, що є також належним та ефективним способом захисту.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, подану через канцелярію суду 08.05.2024, та встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для надання відзиву на уточнену позовну заяву.

Відповідачі позов не визнали та подали до суду відзиви на позовну заяву, повністю тотожні за змістом, у яких зазначили, що спірне рішення прийнято на підставі довідки (акту) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16-12, яка (який) в свою чергу прийнято на підставі акту камеральної перевірки позивача від 05.03.2024 №18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465, яким встановлено перевищення позивачем граничного обсягу доходу платника єдиного податку, оскільки позивач застосовував з 23.05.2023 до 31.07.2023 особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України.

Також представник відповідачів зазначила, що заперечення на акт перевірки подано позивачем із порушенням законодавчо встановлених строків, а також що станом на 29.04.2024 за позивачем обліковується заборгованість по єдиному податку з юридичних осіб.

У зв`язку з цим відповідачі вважають, що спірне рішення прийняте контролюючим органом з урахуванням вимог чинного законодавства України та в межах повноважень, наданих законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач скористався своїм правом і надав суду відповідь на відзив, в якому він зазначив, що він не застосовував в 2023 році особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України, а відповідачем належним чином не доведено застосування позивачем таких особливостей оподаткування у вказаному періоді.

Позивач зауважив, що чинним законодавством не передбачено взагалі правових підстав та компетенції контролюючих органів на прийняття довідки (акту) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16-12, а отже вказаний документ винесений не в порядку, не у спосіб, передбачений чинним законодавством України. При цьому, в матеріалах справи відсутні жодні докази факту винесення спірного рішення саме на підставі довідки (акту) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16-12 та/або акту камеральної перевірки позивача від 05.03.2024 №18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465, результати якої до того ж були неузгоджені на момент винесення спірного рішення.

Представник позивача також наголосив, що рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку може бути винесено лише за наслідками документальної, а не камеральної перевірки. Також представник позивача не погоджується із відповідачами про пропущення строку подання заперечення на акт камеральної перевірки в зв`язку з тим, що таке заперечення було подано в межах строку до установи поштового зв`язку. На думку позивача, вказані порушення процедури прийняття рішення є істотними та кожне окремо створює самостійну підставу для визнання його протиправним.

На думку позивача, форма спірного рішення не відповідає загальним вимогам чинного законодавства, зокрема в частині вмотивованості та обґрунтованості, оскільки рішення не містить основних фактичних обставин справи та правової норми, яку було на думку відповідача порушено позивачем.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного за наслідками акту камеральної перевірки позивача від 05.03.2024 №18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465, в нього відсутній податковий борг, як станом на 29.04.2024, так і станом на момент винесення спірного рішення відповідача-1. Оскільки факт адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення підтверджується доказами, наданими представником відповідачів та має бути відомий представнику відповідачів, зокрема представнику ДПС України, до якої було подано відповідну скаргу, представник відповідачів свідомо вводить суд в оману щодо дійсних обставин справи.

Відповідачі не скористались своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» (ідентифікаційний код 44942465) зареєстровано як юридична особа 11.05.2023, місцезнаходження: вул. Редутна, 10, офіс 2, місто Київ, 01015.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» (ідентифікаційний код 44942465) є платником єдиного податку 3 група, без реєстрації ПДВ, про що свідчить витяг з реєстру платників єдиного податку №101583 від 19.05.2023.

05.03.2024 головним державним інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності з місцевих податків і зборів та спрощеної системи оподаткування юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві Періжок О.В. проведена камеральна перевірка податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 2023 рік Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» податковий номер 44942465, результати якої оформлено актом від 05.03.2024 № 18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465 «Про результати камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 2023 рік Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» податковий номер 44942465».

За висновками акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465 встановлено, що сума податкового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб, зазначена Товариством з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» в податковій декларації реєстраційний номер №9382650758 від 09.02.2024 за 2023 рік є нижча ніж визначено за результатами камеральної перевірки на 61557,91 грн. Отже позивачу збільшено суму грошового зобов`язання, що за результатами податкового періоду 2023 рік підлягає сплаті платником до бюджету на 61557,91 грн.

Судом встановлено, що вказаний акт камеральної перевірки отриманий позивачем засобами поштового зв`язку 07.03.2024.

Не погодившись із висновками акту камеральної перевірки, в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України, позивач 21.03.2024 засобами поштового зв`язку подав до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення на акт перевірки, яке отримано останнім 26.03.2024. Вказане заперечення позивача на акт камеральної перевірки листом від 02.04.2024 № 5225/І/26-15-04-10-08 було залишено Головним управлінням ДПС у м. Києві без розгляду через пропущення строку його подання.

25.03.2024 головним державним інспектором управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві Іриною Отруба складено довідку (акт) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16 «Про результати перевірки щодо перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу».

У вказаній довідці (акті) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16 зазначено, що ТОВ «СНН ЛОЕРС» згідно податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний (податковий) період за 2023 рік (подана 09.02.2024 №9382652337) сума доходу склала 7095333,31 грн.

У висновках довідки (акту) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16 зазначено, що реєстрація платника податку підлягає анулюванню з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Після подання позивачем заперечення на акт камеральної перевірки, до моменту прийняття рішення з питання розгляду вказаного заперечення (лист від 02.04.2024 № 5225/І/26-15-04-10-08) та до моменту винесення податкового повідомлення-рішення за наслідками камеральної перевірки, відповідачем прийнято рішення № 464/26-15-04-16-12 від 25.03.2024, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» було виключено з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2024.

Підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку у рішенні № 464/26-15-04-16-12 від 25.03.2024 зазначено перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи абзац 3 п. 299.10 ст.299 та абзац 3 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 Податкового кодексу України.

У висновках рішення № 464/26-15-04-16-12 від 25.03.2024 про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» з реєстру платників єдиного податку вказано: перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу. Згідно податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний (податковий) період 2023 рік (подана 09.02.2024 №9382650758) сума доходу Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» склала 3837458,31 грн.

Також на підставі акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465 відповідачем-1 винесено податкове повідомлення-рішення від 04.04.2024 № 268680410 про збільшення суми грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб на суму 76947,39 грн., з яких за податковими зобов`язаннями на суму 61557,91 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 15 389,48 грн.

В порядку ст. 56 ПК України позивачем подано скаргу до ДПС України на вказане податкове повідомлення-рішення. Згідно наявного в матеріалах справи рішення ДПС України від 30.04.2024 № 12516/6/99-00-06-03-01-06, розгляд вказаної скарги продовжено до 21.06.2024 включно.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

За положеннями пунктів 86.2, 86.7 статті 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України визначено юридичних осіб, які можуть бути платником єдиного податку третьої групи, а саме юридичні особи-суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Абзацом третім п. 299.10 ст. 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Згідно абзацу третього пп. 298.2.3 п.298.2. ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Відповідно до абзацу першого п. 299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Згідно з пп. 9.2 п. 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України, тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, положення розділу XIV цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми. До таких осіб не застосовується обмеження щодо обсягу доходу та кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.

Відповідно до пп. 91.4.3 п.91 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу, що зі змісту спірного рішення неможливо встановити, протягом якого саме календарного року ГУ ДПС у м. Києві встановило перевищення позивачем встановленого граничного обсягу доходу, оскільки в тексті оскаржуваного рішення такого не вказано, а також в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання про його прийняття на підставі будь-якого іншого документа, в тому числі на підставі акту перевірки.

Відповідно, оскільки сума граничного обсягу доходу залежить від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня конкретного податкового (звітного) року, неможливо дослідити наявність чи відсутність обставини перевищення позивачем такого обсягу доходу.

Таким чином, з огляду на передбачений частиною другою ст. 77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, суд зазначає, що неможливість дослідження та встановлення вказаних обставин щодо перевищення позивачем граничного обсягу доходу, унеможливлює і висновок про правомірність застосування до спірних правовідносин пункту 299.10 ст. 299 ПК України.

Доводи представника відповідачів, що спірне рішення прийнято на підставі акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465 та/або довідки (акту) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16-12 не підтверджується жодним доказом та спростовується текстом спірного рішення, в якому відсутнє посилання на підставі якого саме акту чи довідки воно прийняте.

Суд зауважує, що обставини, встановлені вказаними документами, не мають жодного підтвердженого зв`язку із спірним рішенням, оскільки такого зв`язку не вбачається як безпосередньо із змісту цього рішення, так і з будь-яких інших доказів.

Суд відхиляє доводи представника відповідачів щодо винесення спірного рішення на підставі довідки (акту) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16-12, оскільки вказаний документ прийнятий за відсутності на те правових підстав та повноважень контролюючого органу, не в порядку та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

З огляду на те, що довідка (акт) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16-12 не є актом перевірки в розумінні Податкового кодексу України, вона (він) не має жодної юридичної сили, відповідно не може бути належною підставою для прийняття рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

При цьому, Головне управління ДПС у м. Києві у відзиві на позовну заяву наполягає на тому, що рішення, яке є предметом оскарження, винесено саме на підставі довідки (акту) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16-12, а не на підставі акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465.

Суд звертає увагу, що за змістом абзацу першого п. 299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Відтак, суд доходить до висновку, що рішення відповідача-1 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку є безпідставним, оскільки всупереч п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України встановлені спірним рішенням порушення норм податкового законодавства виявлені не під час проведення перевірки, а спірне рішення прийнято не на підставі акту перевірки.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 04.02.2021 по справі № 818/1159/17, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

За наслідками аналізу вказаних правових норм та правового висновку Верховного Суду, суд зауважує, що відсутність у спірному рішенні основних обставин справи, які формують суть встановленого правопорушення, а також дають можливість встановити підстави та мотиви прийняття рішення, суперечить принципам обґрунтованості та вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень та свідчить про невиконання відповідачем-1 законодавчо встановлених вимог щодо його змісту та форми.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 02.07.2019 у справі №140/2160/18 зазначив, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Не дивлячись на встановлену судом відсутність будь-якого зв`язку спірного рішення із актом камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465, внаслідок чого такий акт взагалі не може бути прийнятий в якості належного та достовірного доказу, суд проаналізував вказаний акт перевірки, за наслідком чого встановив суперечливість його висновків, якими зокрема не встановлено факт перевищення позивачем граничного обсягу доходів платника єдиного податку.

Так, спірним рішенням № 464/26-15-04-16-12 від 25.03.2024 про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» з реєстру платників єдиного податку встановлено: перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу. Згідно податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний (податковий) період 2023 рік (подана 09.02.2024 №9382650758) сума доходу Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» склала 3837458,31 грн.

В акті камеральної перевірки вказано: розрахунок граничного обсягу доходу на 2023 рік: 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, визначеної на 1 січня 2023 року * 6700 грн. = 7818900 грн. Розрахунок граничного обсягу доходу на 9 місяців до кінця 2023 року (не застосовувались особливості оподаткування): (7818900 грн/12 місяців) * 9 місяців = 5864175,00 грн.

З тексту акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465 слідує, що сума доходу позивача, що оподатковується за ставкою 5% за звітний податковий період за 2023 рік, зокрема сума доходу за податковий (звітний) період за даними платника складає 7095333,31 грн., за даними перевірки складає 5864175,00 грн., розбіжність становить 1231158,31 грн.; сума доходу, що перевищує граничний обсяг доходу, визначений пп.3 п. 291.4 ст.291 гл. 1 розділу ХІV ПК України за даними платника становить 0,00 грн., за даними перевірки становить 1231158,31 грн., розбіжність складає - 1231158,31 грн.

Також в акті камеральної перевірки встановлено, що показник суми єдиного податку, що розраховується за ставкою 5% за звітний податковий період за 2023 рік, зокрема сума єдиного податку за даними платника становить 354766,67 грн., за даними перевірки становить 293208,75 грн., розбіжність складає 61557,92 грн., сума єдиного податку, що обчислюється в подвійному розмірі ставки за даними платника становить 0,00 грн., за даними перевірки становить 123115,83 грн., розбіжність складає - 123115,83 грн., загальна сума єдиного податку за податковий (звітний) період за даними платника становить 354766,67 грн., за даними перевірки становить 416324,58 грн., розбіжність складає 61557,91 грн., загальна сума єдиного податку до сплати за даними платника становить 354766,67 грн., за даними перевірки становить 416324,58 грн., розбіжність складає 61557,91 грн.,

Отже, контролюючим органом під час камеральної проведено розрахунок граничного обсягу доходу позивача на 9 місяців до кінця 2023 року із позначкою, що не застосовувались особливості оподаткування, виходячи з суми доходу, задекларованого позивачем за звітний (податковий) період за 2023 рік шляхом ділення даної суми доходи на 12 місяців, та множення отриманого результату на 9 місяців, та встановлено що така сума складає 5864175,00 грн.

Отже, задекларовану позивачем суму доходу за звітний (податковий) період за 2023 рік за даними платника з 7095333,31 грн. зменшено за даними перевірки до 5864175,00 грн.

При цьому жодних обґрунтувань щодо незастосування положень пп. 9.2 п. 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України, відповідно до якого тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, положення розділу XIV цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми. До таких осіб не застосовується обмеження щодо обсягу доходу та кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, акт камеральної перевірки не містить.

У відзиві, із посиланням на пп. 91.4.3 п. 91 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України представником відповідачів вказано, що оскільки позивач з 23.05.2023 по 31.07.2023 застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України, граничний обсяг доходу для нього, як для платника єдиного податку третьої групи, в 2023 році становить 5 864 175,00 грн.

Проте, пп. 91.4.3 п. 91 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України не відміняє дію пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України щодо загальної суми річного граничного обсягу доходу.

Так, за змістом підпункту 9.2 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, вказані вище особливості оподаткування полягають у тимчасовому (до 01.08.2023) не застосуванні до платників єдиного податку обмеження щодо обсягу доходу та застосування ними зменшеної ставки податку у розмірі 2%. Тобто, вказані особливості оподаткування передбачають можливість платників єдиного податку перевищувати граничний обсяг доходу, не втрачаючи при цьому статус платника єдиного податку.

Отже, застосування особливостей оподаткування, які встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, полягає саме у дозволеному перевищенні платником єдиного податку граничного обсягу доходу в період до 01.08.2023. У разі ж відсутності факту перевищення такого граничного обсягу доходу в такому періоді відсутні будь-які підстави вважати, що платник єдиного податку застосував такі особливості оподаткування та тим більше відсутні підстави застосовувати до такого платника податків в 2023 році зменшений розмір граничного обсягу доходу, оскільки він не перевищив розмір граничного обсягу доходу, встановлений пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України.

Застосування ж в 2023 році зменшеного розміру граничного обсягу доходу до платника єдиного податку, який не скористався особливостями оподаткування, які встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України та не перевищив встановлений підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України граничний обсяг доходу в 2023 році (який становить 7 818 900 грн.) суперечить як вищевказаним нормам, так і визначеним статтею 4 Податкового кодексу України загальним принципам податкового законодавства України, таким як рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, презумпція правомірності рішень платника податку, соціальна справедливість.

На підставі наданих позивачем податкових декларацій з єдиного податку третьої групи за травень-липень 2023 р., три квартали 2023 р. та за 2023 рік судом встановлено, що обсяг доходу позивача з 01.01.2023 до 31.07.2023 становив 0 (нуль) гривень.

За таких обставин, суд зазначає, що застосування позивачем з 23.05.2023 до 31.07.2023 особливостей оподаткування, які встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, є лише припущенням представника відповідачів, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази застосування позивачем таких особливостей оподаткування з 23.05.2023 до 31.07.2023, а саме: перевищення в цьому періоді граничного обсягу доходу, встановленого для 2023 року та застосування ставки податку в розмірі 2%. Навпаки, у вказаному періоді позивач взагалі мав нульовий обсяг доходу.

Суд звертає увагу, що крім встановлених ним обставин щодо не застосування позивачем з 23.05.2023 до 31.07.2023 особливостей оподаткування, які встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України та в зв`язку з цим безпідставності застосування до позивача пп. 91.4.3 п. 91 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, Головне управління ДПС у м. Києві не визначило вказані норми підрозділу 8 розділу XX ПК України навіть формальною підставою прийняття спірного рішення, про що свідчить відсутність посилання на них у такому рішенні.

З огляду на таке, суд доходить до висновку про безпідставність посилання представника відповідачів на пп. 91.4.3 п. 91 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України як на правову підставу винесення спірного рішення.

Крім того, згідно пояснень представника відповідачів, наданих у відзивах на позовну заяву, останній, без будь-якого обґрунтування вважає, що розмір граничного обсягу доходу для позивача в 2023 році складає 5 864 175,00 грн. Проте, спірним рішенням встановлено, що сума доходу позивача за 2023 рік склала 3837458,31 грн., що є меншим за розмір граничного обсягу доходу за 2023 рік, який сам же представник відповідачів вважає застосовним у спірних правовідносинах (5 864 175,00 грн.). Отже, навіть згідно пояснень представника відповідачів, позивач не перевищив граничний обсяг доходу за 2023 рік.

Відтак, висновок про перевищення позивачем граничного обсягу доходу за 2023 рік є незаконним та таким, що суперечить обставинам справи та нормам третього 3 п. 291.4 ст. 291, абзацу третього пп. 298.2.3 п. 298.2. ст. 298, абзацу першого п. 299.11 ст. 299, пп. 91.4.3 п. 91 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, а рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку безпідставним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд також зауважує, що за змістом пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральна перевірка за своїм цільовим призначенням та сутністю не передбачає здійснення аналізу достовірності та відповідності законодавству сформованих платником податків показників податкової звітності, оскільки такі обставини не охоплюються предметом камеральної перевірки. Отже, рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку не може бути прийнято за наслідками камеральної перевірки такого платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.08.2022 по справі № 640/23486/21, від 21.05.2021 по справі № 640/14338/19, від 15.05.2018 у справі №804/6286/17, від 01.10.2018 у справі №821/1648/17, від 24.06.2020 у справі №640/18801/18, від 27.07.2020 у справі №824/843/16-а, від 24.05.2019 по справі №821/1275/16, від 25.01.2024 по справі № 807/1019/16.

Крім того, Верховним Судом, зокрема у постановах від 03.12.2020 у справі № 200/9334/19-а, від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 19.04.2019 у справі № 822/2037/18, від 05.03.2019 у справі №818/606/17, від 10.11.2021 року по справі № 340/3300/19 викладено правову позицію у тотожних правовідносинах щодо неможливості винесення рішення про виключення платника податку з реєстру платників єдиного податку на підставі акту камеральної перевірки, яке втім може бути прийнято виключно на підставі акту документальної перевірки.

За такого, суд відхиляє доводи представника відповідачів про обґрунтованість спірного рішення висновками акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465 також через неможливість встановлення підстав для виключення платника податку з реєстру платників єдиного податку за результатами камеральної перевірки.

Також, суд встановив, що позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 04.04.2024 № 268680410, розгляд якої був продовжений до 21.06.2024. Отже, відповідно до статті 56 ПК України таке податкове повідомлення-рішення є неузгоджене.

Враховуючи викладене, у позивача не може бути наявним податковий борг до моменту розгляду скарги платника на податкове повідомлення-рішення від 04.04.2024 № 268680410 та відмови у її задоволенні Державною податковою службою України на наслідками розгляду скарги платника податків.

При цьому, за таких обставин позивач не позбавлений права розпочати судове оскарження, звернувшись із відповідним позовом до суду. Вказане спростовує думку представника відповідачів про наявність у позивача податкового боргу.

Суд звертає увагу, що згідно наданого представником відповідачів витягу з інформаційно-комунікаційної системи ДПС, 29.04.2024 було виключено з обліку податковий борг позивача в зв`язку із надходженням відповідної скарги до Державної податкової служби України.

Також представник відповідачів у відзиві на позовну заяву жодним чином не пояснив, яке значення для розгляду справи має обставина наявності або відсутності у позивача податкового боргу. Матеріали справи також не містять жодних доказів, з яких вбачається про винесення спірного рішення на підставі факту наявності у позивача податкового боргу, отже вказані обставини не мають жодного значення для вирішення справи.

При цьому, суд вкотре звертає увагу на відсутність будь-яких доказів, які б пов`язували обставини, встановлені актом камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18799/Ж5/26-15-04-10- 03/44942465 , із обставинами, за яких було прийнято спірне рішення.

Отже, суд дійшов висновку про не дотримання Головним управлінням ДПС у м. Києві вимог, встановлених чинним законодавством щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості спірного рішення, що в сукупності із встановленими судом фактами істотних процедурних порушень порядку його прийняття є підставою для визнання протиправним та скасування такого рішення.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У постанові від 07.02.2018 у справі № 923/970/16 Верховний Суд зазначив, що, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його "ефективність" з точки зору ст. 13 Конвенції.

Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що «згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом».

«Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави» (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).

У Рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.»

При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», «ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.»

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), ЄСПЛ вказав, що «для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.»

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, а протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Отже, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, необхідно зобов`язати відповідного суб`єкта владних повноважень зареєструвати позивача в реєстрі платників єдиного податку з 01.01.2024 (тобто з моменту його виключення з такого реєстру спірним рішенням).

Пунктом 299.2 ст.299 ПК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Згідно з ст.19-2 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в частині забезпечення формування та реалізації податкової та митної політики виконує такі функції: здійснює координацію діяльності контролюючих органів; затверджує нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції контролюючих органів; прогнозує, аналізує надходження податків, зборів, платежів, визначених Податковим та Митним кодексами України, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників, законодавства, угод про вступ до міжнародних організацій, інших міжнародних договорів України на надходження податків, зборів, платежів, надає пропозиції щодо збільшення їх обсягу та зменшення втрат бюджету; узагальнює практику застосування законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, розробляє проекти нормативно-правових актів; видає узагальнюючі податкові консультації відповідно до цього Кодексу; виконує інші функції, передбачені законом.

Відповідно до п.1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Згідно з пп.9 п.4 Положення, ДПС відповідно до покладених на неї завдань забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, інших реєстрів, банків і баз даних, ведення яких покладено законодавством на ДПС, а також реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку належить до повноважень Державної податкової служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, в зв`язку з чим суд зобов`язує саме Державну податкову службу України зареєструвати позивача в реєстрі платників єдиного податку з 01.01.2024.

Судом також встановлено, що 22.04.2024 позивачем подано нарочно до Головного управління ДПС у м. Києві податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за перший квартал 2024 року від 22.04.2024. Проте, згідно листа відповідача-1 від 23.04.2024 № 42057/6/26-15-04-10-08, вказану податкову звітність не прийнято, оскільки позивач виключений з реєстру платників єдиного податку.

В зв`язку з тим, що судом встановлено протиправність рішення Головного управління ДПС у м. Києві про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, відсутні жодні правові підстави для відмови у прийнятті вказаної звітності позивача, отже така відмова є неправомірною.

Відтак, дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо не прийняття звітності позивача як платника єдиного податку порушують права та інтереси останнього, а у разі відсутності реагування на такі дії, спір не буде остаточно вирішено, оскільки позивач буде змушений повторно звертатись до суду із позовом про зобов`язання прийняття податкову звітність.

Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

За таких обставин, належним та ефективним способом захисту позивача є визнання протиправними дій по неприйняттю Головним управлінням ДПС у м. Києві податкової декларації позивача як платника єдиного податку третьої групи та визнання такої податкової звітності такою, що подана 22.04.2024. Саме застосування такого способу захисту є гарантією підтвердження належного та своєчасного виконання позивачем свого обов`язку щодо своєчасного подання податкової звітності та відновлення його порушених прав та інтересів.

Аналогічний правовий висновок міститься зокрема у постанові Верховного Суду від 18.05.2021 р. по справі № 820/12047/15.

Задоволення судом вказаної позовної вимоги означає, що відповідачу-1 вказану податкову декларацію необхідно визнати поданою позивачем датою її отримання - 22.04.2024, а тому вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною восьмою цієї статті передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір у загальному розмірі 6056,00 грн., що підтверджується квитанціями №2387-2044-4083-0489 від 17.04.2024 на суму 3028,00 грн. та №9035-0104-0683-2289 від 03.05.2024 на суму 3028,00 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6056,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві, протиправне рішення якого призвело до виникнення спірних правовідносин.

З приводу відшкодування позивачу витрат, понесених ним на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн., суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Згідно з висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня2020 року у справі №640/15803/19 та від 09 березня 2021 у справі № 200/10535/19-а.

Судом встановлено, що між позивачем ТОВ «СНН Лоерс» та адвокатом Могутовим А.М. укладено договір про надання правової допомоги від 01.04.2024 №0104/2024 (далі договір), відповідно до якого Адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором.

Згідно з пунктом 4.1 договору розмір гонорару за конкретне доручення та умови його сплати визначаються додатковою угодою до цього Договору, яка є його невід`ємною частиною.

01.04.2024 сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Договору про надання допомоги від 01.04.2024 №0104/2024, відповідно до п.1 якої Адвокат зобов`язується надати правову допомогу в частині юридичного супроводження позивача в судовій справі в суді першої інстанції, яка пов`язана із оскарженням рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 464/26-15-04-16-12 від 25.03.2024 р. (вихідний реєстраційний номер 28164/6/26-15-04-16-08 від 26.03.2024 р.) про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ «СНН ЛОЕРС» (далі за текстом Послуги). Вартість Послуг є фіксованою та становить 30 000 (тридцять тисяч) грн., які позивач зобов`язується сплатити адвокату протягом трьох місяців з моменту набрання законної сили остаточного судового рішення, яке не підлягає подальшому оскарженню, тобто в майбутньому.

Розрахунком вартості правової допомоги № 1 від 22.05.2024 до Договору про надання правової допомоги від 01.04.2024 № 0104/2024 та Актом наданих послуг № 1 від 22.05.2024 до Договору про надання правової допомоги від 01.04.2024№ 0104/2024 визначено перелік виконаних адвокатом робіт та час, витрачений адвокатом на їх виконання.

Згідно з Актом наданих послуг №1 від 22.05.2024 Адвокат Могутов А.М. надав ТОВ «СНН Лоерс» правову допомогу з юридичного супроводження позивача в суді першої інстанції у справі №320/15870/24, яка пов`язана із оскарженням рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 464/26-15-04-16-12 від 25.03.2024 р. (вихідний реєстраційний номер 28164/6/26-15-04-16-08 від 26.03.2024 р.) про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ «СНН ЛОЕРС».

Вартість послуг, визначених в п. 1 цього Акту, відповідно до п. 2 Додаткової угоди є фіксованою та становить 30 000,00 грн. До складу послуг включено:

- складення та направлення адвокатського запиту №04-04/24/1 від 04.04.2024 (2 години), підготовка та подання позовної заяви (всього 40 годин, в тому числі аналіз документів, формування правової позиції, підготовка тексту позовної заяви, сканування доказів, подання позовної заяви через підсистему «Електронний Суд»), складання та направлення адвокатського запиту №02-05/24/3 від 02.05.2024 (2 години);

- супроводження справи в суді першої інстанції (всього 29 годин, в тому числі складення та подання клопотання про долучення доказів сплати судового збору 18.04.2024 (2 години з урахуванням часу, витраченого на дорогу по м. Києву до Київського окружного адміністративного суду), заяви про уточнення позовних вимог 08.05.2024 (3 години з урахуванням часу, витраченого на дорогу по місту Києву та суду), відповіді на відзив (20 годин), заяви про подання витребуваних судом доказів 08.05.2024 (2 години з урахуванням часу, витраченого на дорогу по м. Києву до Київського окружного адміністративного суду), відповіді на відзив (20 годин), клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (2 години з урахуванням часу, витраченого на дорогу по місту Києву до суду), надання консультацій щодо руху справи (2 години).

Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату грошові кошти, визначені п. 2 цього Акту протягом трьох місяців з моменту набрання законної сили остаточного судового рішення, яке не підлягає подальшому оскарженню.

Отже, матеріалами справи підтверджено обставини понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. Розмір, як слідує з умов договору, визначений як гонорар, розрахований відповідно до погодинної ставки роботи Адвоката.

Суд вказує, що у відзиві на позовну заяву представником відповідачів не наведено жодних заперечень щодо розміру визначених ПП «СНН Лоерс» судових витрат. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у вигляді окремого процесуального документу відповідачами також не подавалось.

За результатами аналізу наданих позивачем доказів суд дійшов висновку про співмірність витрат на професійну правничу допомогу складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову і значенням справи для сторони, а також про їх відповідність критеріям реальності і розумності.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл вказаних судових витрат суд керується правовим висновком, наданим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 р. по справі № 922/1964/21, згідно якого фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, протиправні рішення та дії якого призвели до виникнення спірних правовідносин, судових витрат, понесених на правничу допомогу, розмір яких становить 30000,00 грн.

Керуючись статтями 134, 139, 242-246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 464/26-15-04-16-12 від 25.03.2024 р. (вихідний реєстраційний номер 28163/6/26-15-04-16-08 від 26.03.2024 р.) «Про виключення з реєстру платників єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС».

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (ідентифікаційний код 43005393, місцезнаходження 04053, м. Київ, Львівська пл., 8) поновити з 01.01.2024 р. реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» (місцезнаходження: вул. Редутна, 10, офіс 2, місто Київ, 01015, ідентифікаційний код 44942465) в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи).

4. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у місті Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» (ідентифікаційний код 44942465) за перший квартал 2024 року від 22.04.2024.

5. Зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві визнати поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» (місцезнаходження: вул. Редутна, 10, офіс 2, місто Київ, 01015, ідентифікаційний код 44942465) податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» за перший квартал 2024 року від 22.04.2024 року, датою її фактичного отримання - 22.04.2024.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код ВП 44116011) судові витрати в розмірі 36056,00 грн. (тридцять шість тисяч п`ятдесят шість грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» (місцезнаходження: вул. Редутна, 10, офіс 2, місто Київ, 01015, ідентифікаційний код 44942465).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.