Постанова

від 26.11.2024 по справі 320/15870/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/15870/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 464/26-15-04-16-12 від 25.03.2024 (вихідний реєстраційний номер 28163/6/26-15-04-16-08 від 26.03.2024) «Про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ «СНН ЛОЕРС»;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві поновити з 01.01.2024 реєстрацію позивача в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи);

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління ДПС у місті Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» за перший квартал 2024 року від 22.04.2024, а податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» за перший квартал 2024 року від 22.04.2024 - такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби, а саме - 22.04.2024.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку є протиправним, оскільки за наявних фактичних обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин відсутні правові підстави для виключення позивача з такого реєстру, а також внаслідок істотних порушень процедури прийняття відповідачем спірного рішення.

Відповідачі позов не визнали та подали до суду відзиви на позовну заяву, у яких зазначили, що спірне рішення прийнято на підставі довідки (акту) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16-12, яка (який) в свою чергу прийнято на підставі акту камеральної перевірки позивача від 05.03.2024 №18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465, яким встановлено перевищення позивачем граничного обсягу доходу платника єдиного податку, оскільки позивач застосовував з 23.05.2023 до 31.07.2023 особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України. Також зазначили, що заперечення на акт перевірки подано позивачем із порушенням законодавчо встановлених строків, а також що станом на 29.04.2024 за позивачем обліковується заборгованість по єдиному податку з юридичних осіб. У зв`язку з цим відповідачі вважають, що спірне рішення прийняте контролюючим органом з урахуванням вимог чинного законодавства України та в межах повноважень, наданих законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 464/26-15-04-16-12 від 25.03.2024 (вихідний реєстраційний номер 28163/6/26-15-04-16-08 від 26.03.2024) «Про виключення з реєстру платників єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС». Зобов`язано Державну податкову службу України поновити з 01.01.2024 реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи). Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у місті Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» (ідентифікаційний код 44942465) за перший квартал 2024 року від 22.04.2024. Зобов`язано Головне управління ДПС у місті Києві визнати поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» за перший квартал 2024 року від 22.04.2024, датою її фактичного отримання - 22.04.2024.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог повністю.

Апеляційні скарги обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянти наголошують, що дії та рішення відповідачів є правомірними з огляну на порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Позивачем подано відзиви на апеляційні скарги, в яких зазначено про безпідставність доводів апеляційних скарг, відсутність підстав для їх задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Крім того, позивачем було подано клопотання про розгляд справи за участю представника позивача, яку не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що розгляд даної справи здійснювався в суді першої інстанції в порядку письмового провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «СНН ЛОЕРС» (ідентифікаційний код 44942465) зареєстровано як юридична особа 11.05.2023, місцезнаходження: вул. Редутна, 10, офіс 2, місто Київ, 01015.

ТОВ «СНН ЛОЕРС» є платником єдиного податку 3 група, без реєстрації ПДВ, про що свідчить витяг з реєстру платників єдиного податку №101583 від 19.05.2023.

05.03.2024 головним державним інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності з місцевих податків і зборів та спрощеної системи оподаткування юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві Періжок О.В. проведена камеральна перевірка податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 2023 рік Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» податковий номер 44942465, результати якої оформлено актом від 05.03.2024 № 18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465 «Про результати камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 2023 рік Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» податковий номер 44942465».

За висновками акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465 встановлено, що сума податкового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб, зазначена Товариством з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» в податковій декларації реєстраційний номер №9382650758 від 09.02.2024 за 2023 рік є нижча ніж визначено за результатами камеральної перевірки на 61 557,91 грн. Отже позивачу збільшено суму грошового зобов`язання, що за результатами податкового періоду 2023 рік підлягає сплаті платником до бюджету на 61 557,91 грн.

Вказаний акт камеральної перевірки отриманий позивачем засобами поштового зв`язку 07.03.2024.

Не погодившись із висновками акту камеральної перевірки, в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України, позивач 21.03.2024 засобами поштового зв`язку подав до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення на акт перевірки, яке отримано останнім 26.03.2024.

Вказане заперечення позивача на акт камеральної перевірки листом від 02.04.2024 № 5225/І/26-15-04-10-08 було залишено Головним управлінням ДПС у м. Києві без розгляду через пропущення строку його подання.

25.03.2024 головним державним інспектором управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві Іриною Отруба складено довідку (акт) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16 «Про результати перевірки щодо перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу».

У вказаній довідці (акті) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16 зазначено, що ТОВ «СНН ЛОЕРС» згідно податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний (податковий) період за 2023 рік (подана 09.02.2024 №9382652337) сума доходу склала 7 095 333,31 грн.

У висновках довідки (акту) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16 зазначено, що реєстрація платника податку підлягає анулюванню - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Після подання позивачем заперечення на акт камеральної перевірки, до моменту прийняття рішення з питання розгляду вказаного заперечення (лист від 02.04.2024 № 5225/І/26-15-04-10-08) та до моменту винесення податкового повідомлення-рішення за наслідками камеральної перевірки, відповідачем прийнято рішення № 464/26-15-04-16-12 від 25.03.2024, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» було виключено з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2024.

Підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку у рішенні № 464/26-15-04-16-12 від 25.03.2024 зазначено перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи абзац 3 п. 299.10 ст.299 та абзац 3 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 Податкового кодексу України.

У висновках рішення № 464/26-15-04-16-12 від 25.03.2024 про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» з реєстру платників єдиного податку вказано: перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу. Згідно податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний (податковий) період 2023 рік (подана 09.02.2024 №9382650758) сума доходу Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» склала 3 837 458,31 грн.

Також на підставі акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04.04.2024 №268680410 про збільшення суми грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб на суму 76 947,39 грн, з яких за податковими зобов`язаннями на суму 61 557,91 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 15 389,48 грн.

В порядку ст. 56 ПК України позивачем подано скаргу до ДПС України на вказане податкове повідомлення-рішення.

Згідно наявного в матеріалах справи рішення ДПС України від 30.04.2024 № 12516/6/99-00-06-03-01-06, розгляд вказаної скарги продовжено до 21.06.2024 включно.

Вважаючи вищевказані дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не було доведено порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні"; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

За положеннями пунктів 86.2, 86.7 статті 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту (довідки).

Підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України визначено юридичних осіб, які можуть бути платником єдиного податку третьої групи, а саме - юридичні особи-суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Абзацом третім п. 299.10 ст. 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Згідно абзацу третього пп. 298.2.3 п.298.2. ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Відповідно до абзацу першого п. 299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Згідно з пп. 9.2 п. 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України, тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, положення розділу XIV цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми. До таких осіб не застосовується обмеження щодо обсягу доходу та кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.

Відповідно до пп. 9-1.4.3 п.9-1 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.

Суд першої інстанції вірно встановив, що зі змісту спірного рішення неможливо встановити, протягом якого саме календарного року ГУ ДПС у м. Києві встановило перевищення позивачем встановленого граничного обсягу доходу, оскільки в тексті оскаржуваного рішення такого не вказано, а також в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання про його прийняття на підставі будь-якого іншого документа, в тому числі - на підставі акту перевірки.

Відповідно, оскільки сума граничного обсягу доходу залежить від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня конкретного податкового (звітного) року, неможливо дослідити наявність чи відсутність обставини перевищення позивачем такого обсягу доходу.

Таким чином, з огляду на передбачений частиною другою ст. 77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, суд першої інстанції вірно вказав, що неможливість дослідження та встановлення вказаних обставин щодо перевищення позивачем граничного обсягу доходу, унеможливлює і висновок про правомірність застосування до спірних правовідносин пункту 299.10 ст. 299 ПК України.

Доводи відповідачів, що спірне рішення прийнято на підставі акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465 та/або довідки (акту) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16-12 не підтверджується жодним доказом та спростовується текстом спірного рішення, в якому відсутнє посилання на підставі якого саме акту чи довідки воно прийняте.

Обставини, встановлені вказаними документами, не мають жодного підтвердженого зв`язку із спірним рішенням, оскільки такого зв`язку не вбачається як безпосередньо із змісту цього рішення, так і з будь-яких інших доказів.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги доводи відповідачів щодо винесення спірного рішення на підставі довідки (акту) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16-12, оскільки вказаний документ прийнятий за відсутності на те правових підстав та повноважень контролюючого органу, не в порядку та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

З огляду на те, що довідка (акт) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16-12 не є актом перевірки в розумінні Податкового кодексу України, вона (він) не має жодної юридичної сили, відповідно - не може бути належною підставою для прийняття рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

При цьому, Головне управління ДПС у м. Києві наполягає на тому, що рішення, яке є предметом оскарження, винесено саме на підставі довідки (акту) від 25.03.2024 №464/26-15-04-16-12, а не на підставі акту камеральної перевірки від 05.03.2024 №18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465.

За змістом абзацу першого п. 299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Таким чином, рішення Головного управління ДПС у м. Києві про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку є безпідставним, оскільки всупереч п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України встановлені спірним рішенням порушення норм податкового законодавства виявлені не під час проведення перевірки, а спірне рішення прийнято не на підставі акту перевірки.

Відсутність у спірному рішенні основних обставин справи, які формують суть встановленого правопорушення, а також дають можливість встановити підстави та мотиви прийняття рішення, суперечить принципам обґрунтованості та вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень та свідчить про невиконання Головним управлінням ДПС у м. Києві законодавчо встановлених вимог щодо його змісту та форми.

Не дивлячись на встановлену відсутність будь-якого зв`язку спірного рішення із актом камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465, внаслідок чого такий акт взагалі не може бути прийнятий в якості належного та достовірного доказу, суд проаналізував вказаний акт перевірки, за наслідком чого встановив суперечливість його висновків, якими зокрема не встановлено факт перевищення позивачем граничного обсягу доходів платника єдиного податку.

Так, спірним рішенням № 464/26-15-04-16-12 від 25.03.2024 про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» з реєстру платників єдиного податку встановлено: перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу. Згідно податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний (податковий) період 2023 рік (подана 09.02.2024 №9382650758) сума доходу Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» склала 3 837 458,31 грн.

В акті камеральної перевірки вказано: розрахунок граничного обсягу доходу на 2023 рік: 1 167 розмірів мінімальної заробітної плати, визначеної на 1 січня 2023 року * 6 700 грн = 7 818 900 грн. Розрахунок граничного обсягу доходу на 9 місяців до кінця 2023 року (не застосовувались особливості оподаткування): (7 818 900 грн/12 місяців) * 9 місяців = 5 864 175,00 грн.

З тексту акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465 слідує, що сума доходу позивача, що оподатковується за ставкою 5% за звітний податковий період за 2023 рік, зокрема сума доходу за податковий (звітний) період за даними платника складає 7 095 333,31 грн, за даними перевірки складає 5 864 175,00 грн, розбіжність становить 1 231 158,31 грн; сума доходу, що перевищує граничний обсяг доходу, визначений пп.3 п. 291.4 ст.291 гл. 1 розділу ХІV ПК України за даними платника становить 0,00 грн, за даними перевірки становить 1 231 158,31 грн, розбіжність складає - 1 231 158,31 грн.

Також в акті камеральної перевірки встановлено, що показник суми єдиного податку, що розраховується за ставкою 5% за звітний податковий період за 2023 рік, зокрема сума єдиного податку за даними платника становить 354 766,67 грн, за даними перевірки становить 293 208,75 грн, розбіжність складає 61 557,92 грн, сума єдиного податку, що обчислюється в подвійному розмірі ставки за даними платника становить 0,00 грн, за даними перевірки становить 123 115,83 грн, розбіжність складає - 123 115,83 грн, загальна сума єдиного податку за податковий (звітний) період за даними платника становить 354 766,67 грн, за даними перевірки становить 416 324,58 грн, розбіжність складає - 61 557,91 грн, загальна сума єдиного податку до сплати за даними платника становить 354 766,67 грн, за даними перевірки становить 416 324,58 грн, розбіжність складає - 61 557,91 грн.

Отже, контролюючим органом під час камеральної проведено розрахунок граничного обсягу доходу позивача на 9 місяців до кінця 2023 року із позначкою, що не застосовувались особливості оподаткування, виходячи з суми доходу, задекларованого позивачем за звітний (податковий) період за 2023 рік шляхом ділення даної суми доходи на 12 місяців, та множення отриманого результату на 9 місяців, та встановлено що така сума складає 5 864 175,00 грн.

Тобто, задекларовану позивачем суму доходу за звітний (податковий) період за 2023 рік за даними платника з 7 095 333,31 грн зменшено за даними перевірки до 5 864 175,00 грн.

При цьому, жодних обґрунтувань щодо незастосування положень пп. 9.2 п. 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України, відповідно до якого тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, положення розділу XIV цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми. До таких осіб не застосовується обмеження щодо обсягу доходу та кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, акт камеральної перевірки не містить.

Відповідачами, із посиланням на пп. 9-1.4.3 п. 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України вказано, що оскільки позивач з 23.05.2023 по 31.07.2023 застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України, граничний обсяг доходу для нього, як для платника єдиного податку третьої групи, в 2023 році становить 5 864 175,00 грн.

Проте, пп. 9-1.4.3 п. 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України не відміняє дію пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України щодо загальної суми річного граничного обсягу доходу.

Так, за змістом підпункту 9.2 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, вказані вище особливості оподаткування полягають у тимчасовому (до 01.08.2023) не застосуванні до платників єдиного податку обмеження щодо обсягу доходу та застосування ними зменшеної ставки податку у розмірі 2%. Тобто, вказані особливості оподаткування передбачають можливість платників єдиного податку перевищувати граничний обсяг доходу, не втрачаючи при цьому статус платника єдиного податку.

Отже, застосування особливостей оподаткування, які встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, полягає саме у дозволеному перевищенні платником єдиного податку граничного обсягу доходу в період до 01.08.2023.

У разі ж відсутності факту перевищення такого граничного обсягу доходу в такому періоді - відсутні будь-які підстави вважати, що платник єдиного податку застосував такі особливості оподаткування та тим більше - відсутні підстави застосовувати до такого платника податків в 2023 році зменшений розмір граничного обсягу доходу, оскільки він не перевищив розмір граничного обсягу доходу, встановлений пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України.

Застосування ж в 2023 році зменшеного розміру граничного обсягу доходу до платника єдиного податку, який не скористався особливостями оподаткування, які встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України та не перевищив встановлений підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України граничний обсяг доходу в 2023 році (який становить 7 818 900 грн) суперечить як вищевказаним нормам, так і визначеним статтею 4 Податкового кодексу України загальним принципам податкового законодавства України, таким як рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, презумпція правомірності рішень платника податку, соціальна справедливість.

На підставі наданих позивачем податкових декларацій з єдиного податку третьої групи за травень-липень 2023 року, три квартали 2023 року та за 2023 рік встановлено, що обсяг доходу позивача з 01.01.2023 до 31.07.2023 становив 0 (нуль) гривень.

За таких обставин, застосування позивачем з 23.05.2023 до 31.07.2023 особливостей оподаткування, які встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, є лише припущенням відповідачів, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази застосування позивачем таких особливостей оподаткування з 23.05.2023 до 31.07.2023, а саме: перевищення в цьому періоді граничного обсягу доходу, встановленого для 2023 року та застосування ставки податку в розмірі 2%. Навпаки, у вказаному періоді позивач взагалі мав нульовий обсяг доходу.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що крім встановлених обставин щодо не застосування позивачем з 23.05.2023 до 31.07.2023 особливостей оподаткування, які встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України та в зв`язку з цим безпідставності застосування до позивача пп. 9-1.4.3 п. 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, Головне управління ДПС у м. Києві не визначило вказані норми підрозділу 8 розділу XX ПК України навіть формальною підставою прийняття спірного рішення, про що свідчить відсутність посилання на них у такому рішенні.

Вищевказане свідчить про безпідставність посилання відповідачів на пп. 9-1.4.3 п. 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України як на правову підставу винесення спірного рішення.

Крім того, відповідачі без будь-якого обґрунтування вважають, що розмір граничного обсягу доходу для позивача в 2023 році складає 5 864 175,00 грн. Проте, спірним рішенням встановлено, що сума доходу позивача за 2023 рік склала 3 837 458,31 грн, що є меншим за розмір граничного обсягу доходу за 2023 рік, який сам же відповідач вважає застосовним у спірних правовідносинах (5 864 175,00 грн). Отже, навіть згідно пояснень відповідачів, позивач не перевищив граничний обсяг доходу за 2023 рік.

Суд першої інстанції дійшов вірного вказав, що висновок про перевищення позивачем граничного обсягу доходу за 2023 рік є незаконним та таким, що суперечить обставинам справи та нормам третього 3 п. 291.4 ст. 291, абзацу третього пп. 298.2.3 п. 298.2. ст. 298, абзацу першого п. 299.11 ст. 299, пп. 9-1.4.3 п. 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, а рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку - безпідставним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, за змістом пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральна перевірка за своїм цільовим призначенням та сутністю не передбачає здійснення аналізу достовірності та відповідності законодавству сформованих платником податків показників податкової звітності, оскільки такі обставини не охоплюються предметом камеральної перевірки. Отже, рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку не може бути прийнято за наслідками камеральної перевірки такого платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.08.2022 по справі № 640/23486/21, від 21.05.2021 по справі № 640/14338/19, від 15.05.2018 у справі №804/6286/17, від 01.10.2018 у справі №821/1648/17, від 24.06.2020 у справі №640/18801/18, від 27.07.2020 у справі №824/843/16-а, від 24.05.2019 по справі №821/1275/16, від 25.01.2024 по справі №807/1019/16.

Крім того, Верховним Судом, зокрема у постановах від 03.12.2020 у справі № 200/9334/19-а, від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 19.04.2019 у справі № 822/2037/18, від 05.03.2019 у справі №818/606/17, від 10.11.2021 року по справі № 340/3300/19 викладено правову позицію у тотожних правовідносинах щодо неможливості винесення рішення про виключення платника податку з реєстру платників єдиного податку на підставі акту камеральної перевірки, яке втім може бути прийнято виключно на підставі акту документальної перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості спірного рішення висновками акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18799/Ж5/26-15-04-10-03/44942465 через неможливість встановлення підстав для виключення платника податку з реєстру платників єдиного податку за результатами камеральної перевірки.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про не дотримання Головним управлінням ДПС у м. Києві вимог, встановлених чинним законодавством щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості спірного рішення, що в сукупності із встановленими фактами істотних процедурних порушень порядку його прийняття є підставою для визнання протиправним та скасування такого рішення.

Також, суд першої інстанції вірно вказав, що з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, необхідно зобов`язати відповідного суб`єкта владних повноважень зареєструвати позивача в реєстрі платників єдиного податку з 01.01.2024 (тобто - з моменту його виключення з такого реєстру спірним рішенням).

Пунктом 299.2 ст.299 ПК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Згідно з ст.19-2 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в частині забезпечення формування та реалізації податкової та митної політики виконує такі функції: здійснює координацію діяльності контролюючих органів; затверджує нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції контролюючих органів; прогнозує, аналізує надходження податків, зборів, платежів, визначених Податковим та Митним кодексами України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників, законодавства, угод про вступ до міжнародних організацій, інших міжнародних договорів України на надходження податків, зборів, платежів, надає пропозиції щодо збільшення їх обсягу та зменшення втрат бюджету; узагальнює практику застосування законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, розробляє проекти нормативно-правових актів; видає узагальнюючі податкові консультації відповідно до цього Кодексу; виконує інші функції, передбачені законом.

Відповідно до п.1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Згідно з пп.9 п.4 Положення, ДПС відповідно до покладених на неї завдань забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, інших реєстрів, банків і баз даних, ведення яких покладено законодавством на ДПС, а також реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку належить до повноважень Державної податкової служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, в зв`язку з чим наявні підстави зобов`язати саме Державну податкову службу України зареєструвати позивача в реєстрі платників єдиного податку з 01.01.2024.

Крім того, 22.04.2024 позивачем подано нарочно до Головного управління ДПС у м. Києві податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за перший квартал 2024 року від 22.04.2024.

Проте, згідно листа Головного управління ДПС у м. Києві від 23.04.2024 № 42057/6/26-15-04-10-08, вказану податкову звітність не прийнято, оскільки позивач виключений з реєстру платників єдиного податку.

Враховуючи, що судом встановлено протиправність рішення Головного управління ДПС у м. Києві про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, відсутні жодні правові підстави для відмови у прийнятті вказаної звітності позивача, отже така відмова є неправомірною.

Відтак, дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо не прийняття звітності позивача як платника єдиного податку порушують права та інтереси останнього, а у разі відсутності реагування на такі дії, спір не буде остаточно вирішено, оскільки позивач буде змушений повторно звертатись до суду із позовом про зобов`язання прийняття податкову звітність.

Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним та ефективним способом захисту позивача є визнання протиправними дій по неприйняттю Головним управлінням ДПС у м. Києві податкової декларації позивача як платника єдиного податку третьої групи та визнання такої податкової звітності такою, що подана 22.04.2024, оскільки саме застосування такого способу захисту є гарантією підтвердження належного та своєчасного виконання позивачем свого обов`язку щодо своєчасного подання податкової звітності та відновлення його порушених прав та інтересів.

Тобто, відповідачу вказану податкову декларацію необхідно визнати поданою позивачем датою її отримання - 22.04.2024, а тому вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянтами не спростовано висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Щодо клопотання позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 Кодексу).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн позивач надав копії: договору про надання правової допомоги №0104/2024 від 01.04.2024, додаткової угоди №3 від 03.08.2024, розрахунку вартості правової допомоги №2 від 11.11.2024, акту наданих послуг №2 від 11.11.2024.

Таким чином до сплати заявлено 25000,00 грн.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Колегія суддів дійшла висновку, що проаналізувавши матеріали справи, предмет позову, його ціну та складність спору, об`єм виконаної адвокатом роботи (складання відзиву на апеляційну скаргу), сума 25000,00 грн не є співмірною, а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 12000,00 грн, що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких.

Таким чином, колегія суддів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції та які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмету позову, приходить до висновку про необхідність зменшення суми витрат на професійну правову допомогу, належної до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, визначивши останню у розмірі 12000,00 грн.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційних скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) солідарно у рівних частинах на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН ЛОЕРС» (01015, м. Київ, вул. Радутна, 10, оф.2, код ЄДРПОУ 44942465) за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн (дванадцять тисяч гривень).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26.11.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

Н.В. Безименна

Л.В. Бєлова