Рішення

від 08.07.2024 по справі 320/1244/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2024 року № 320/1244/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «До Енд Ко Київ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

'До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «До Енд Ко Київ» (далі по тексту також позивач, ТОВ «До Енд Ко Київ», ідентифікаційний код: 20582919; адреса: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 6) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у Київській області, ідентифікаційний код: ВП 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2021 №27388/07-16;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2021 №00274500708.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення контролюючого органу №27388/07-16 прийняте за результатом проведеної перевірки, в ході якої був зроблений висновок про нереальний характер господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Боко Груп».

Позивач не погоджується з висновками податкового органу та зазначає, що укладений між ним та контрагентом ТОВ «Боко Груп» договір субпідряду був реальним, внаслідок чого у позивача з`явилося право на формування податкового кредиту за наслідками таких господарських операцій. Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується наявністю первинних документів, рухом активів, достатньою податковою правосуб`єктністю позивача та ТОВ «Боко Груп», зв`язком між придбанням послуг та господарською діяльністю позивача та наявністю господарської мети.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.11.2021 №00274500708, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасне декларування контрольованих операцій, позивач вказує на відсутність підстав для застосування штрафних санкцій у період дії карантину, а тому, на думку позивача, у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій з 01.03.2020 по 26.07.2020. штрафні санкції, нараховані спірним податковим повідомленням-рішенням до впровадження карантину позивач не оскаржує.

Крім того, позивач зазначає про перевищення відповідачем своїх повноважень в частині призначення перевірки під час дії карантину, що, на його думку, суперечить положенням пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 відкрито провадження у справі №320/1244/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позивач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відповідь на відзив, в якому звернув увагу на реальність господарських операцій з надання ТОВ «Боко Груп» послуг з обслуговування фіналу ліги чемпіонатів УЄФА, який проводився у травні 2018 року у м. Києві в рамках укладеного з позивачем договору субпідряду, що підтверджується цивільно-правовими договорами, актами наданих послуг, видатковими касовими ордерами тощо.

Позивач наголошує, що не подання ТОВ «Боко Груп» звіту за формою 1-ДФ за ІІ квартал 2018 року, до якого, на думку відповідача, повинні були включатися усі суми винагород та інших виплат за цивільно-правовими договорами, не свідчить про нереальність спірних господарських операцій.

Крім того, позивач у спростування доводів відповідача щодо неналежної обачності при виборі контрагента, зазначив, що такий принцип не закріплений у законодавстві та не є обов`язковою передумовою для набуття платником податків права на податкові вигоди за результатами здійснення господарських операцій.

Щодо застосування штрафних санкцій за порушення термінів подання звіту про контрольовані операції, повторно зазначив про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій у період дії карантину, а також повторно наголосив на перевищенні повноважень контролюючого органу при призначенні перевірки у період дії карантину.

Відповідач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши про те, що за результатами проведеної відносно позивача перевірки встановлено заниження ПДВ та завищення від`ємного значення за травень 2018 року на суму ПДВ 460 999 грн, а також несвоєчасне декларування здійснення протягом 2018 року контрольованих операцій з контрагентом-нерезидентом на суму 19 389 068,00 грн у поданому звіті про контрольовані операції за 2018 рік.

Відповідач зазначає, що заниження ПДВ та завищення від`ємного значення за травень 2018 року відбулося внаслідок здійснення господарських операцій в рамках договору субпідряду, укладеного між позивачем та ТОВ «Боко Груп», які, на думку контролюючого органу, не мають змісту, обсягів та фактів здійснення господарських операцій з підстав, зафіксованих в акті перевірки. Відповідач вказує на необхідність дотримання позивачем принципу належної обачності при виборі контрагента.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.11.2021 №00274500708, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасне декларування контрольованих операцій, відповідач вказує на порушення строків подання звіту про контрольовані операції за 2018 рік позивачем, наслідком чого є застосування штрафних санкцій за кожний календарний день несвоєчасного його подання. Відповідач посилається на індивідуальні податкові консультації, в яких висловлено позицію щодо незастосування штрафів лише під час виправлення помилок у період карантину, яка підтримана також Міністерством фінансів України в узагальнюючій податковій консультації.

Щодо законності проведеної перевірки, відповідач вважає, що сам факт проведення такої перевірки не порушує права позивача. На права позивача можуть вплинути лише рішення, прийняті за наслідками проведеної перевірки. Відповідач посилається на недоотримання державним бюджетом значної частини податкових надходжень у зв`язку з критичною ситуацією в країні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 задоволено клопотання представника позивача про виклик свідка та розгляд справи у судовому засіданні та призначено судове засідання.

У додаткових письмових поясненнях позивачем узагальнено позицію Верховного Суду з метою додаткового підтвердження підстав позову в частині призначення та проведення перевірки у період дії карантину.

Допитана в якості свідка у судовому засіданні 01.05.2023 ОСОБА_1 , яка станом на момент виникнення спірних відносин була директором ТОВ «Боко Груп», надала пояснення, зокрема, щодо укладення цивільно-правових договорів з фізичними особами для забезпечення організації даного заходу.

Позивачем також подано до суду письмові пояснення щодо порядку обрання контрагента для надання послуг з обслуговування фіналу Ліги чемпіонів УЄФА, в яких зазначив, що ТОВ «Боко Груп» було залучено позивачем як субпідрядника для надання послуг з обслуговування фіналу Ліги чемпіонів в рамках укладеного між позивачем як субпідрядником та DO g CO International Catering Limited, залученим Союзом європейських футбольних асоціацій до проєкту для управління організацією прийомів (послуги кейтерингу). Так, умовами основного договору, укладеного між позивачем та DO g CO International Catering Limited, враховуючи об`єм заходів та кількість споживачів послуг, умовами співпраці було визначено залучення дозволених субпідрядників за переліком, визначеним у Додатку А до договору, серед яких є ТОВ «Боко Груп».

Відповідачем у додаткових поясненнях у спростування доводів позивача щодо законності проведення перевірки вказав на відсутність доказів не допуску перевіряючих до проведення перевірки та про необхідність оцінки окремих процедурних порушень під час здійснення перевірки з урахуванням їх впливу на можливість платника податку захистити свої права. Відповідач зазначив, що перехідні положення ПК України в частині встановлення мораторію на проведення перевірок містять відсилочні норми в частині прямо передбачених випадків на проведення перевірок. Також відповідач вважає, що сам факт проведення перевірки не впливає на права позивача.

Відповідач, посилаючись на практику Верховного Суду, посилається як на підстави для скасування податкових повідомлень-рішень лише на ті порушення, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами проведеної перевірки.

Щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Боко Груп», відповідач повторно вказав на обов`язок ТОВ «Боко Груп» включити суми, виплачені фізичним особам у спірному періоді, до звіту 1-ДФ, чого не було здійснено як і не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН щодо надання контрагентами ТОВ «Боко Груп» послуг з кейтерингу. Означене, на думку відповідача, свідчить про відсутність у ТОВ «Боко Груп» трудових ресурсів для надання послуг за укладеним з позивачем договором.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «До Енд Ко Київ» (ідентифікаційний код: 20582919; адреса: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 6) 14.11.1995 зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 15.11.2021 №27388/07-16 позивачу за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.5 статті 198, пунктів200.1, 200.4 статті 20 ПК України зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 460 999,00 грн за травень 2018 року відповідно до декларації від 19.06.2018 №9122535828.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 15.11.2021 №00274500708 до позивача за порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України за 467 календарних днів несвоєчасного декларування контрольованих операцій за 2018 рік застосовано штрафні санкції у сумі 528 600,00 грн.

Означені податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі акта документальної планової виїзної перевірки позивачем податкового законодавства за період діяльності з 01.10.2017 по 30.06.2021, з метою встановлення дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 05.10.2021 №16501/10-36-07-16/20582919 (далі по тексту акт перевірки) та з урахуванням заперечень на висновки акта перевірки, які листом ГУ ДПС у Київській області від 08.11.2021 №18136/12/10-36-07-16 залишено без задоволення, а висновки акта перевірки без змін.

За результатами проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.5 статті 198, пунктів200.1, 200.4 статті 20 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, встановлено завищення від`ємного значення за травень 2018 на суму ПДВ 460 999,00 грн;

- підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України в частині несвоєчасного декларування здійснених протягом 2018 року контрольованих операцій з контрагентом-нерезидентом DO g CO International Catering Limited, Великобританія на суму 19 389 068,00 грн у поданому звіті про контрольовані операції за 2018 рік.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено завищення показника рядка 10.1 декларації з ПДВ за травень 2018 року на суму 460 999 грн по операціям з ТОВ «Боко Груп», які, відповідно до висновків акта перевірки, не мають змісту, обсягів та фактів здійснення господарських операцій.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем 12.08.2021 подано до ДФС України звіт про контрольовані операції за 2018 рік з порушенням строків, встановлених підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України.

Рішенням ДПС України від 11.07.2022 №394/6/99-00-06-01-01-06 за наслідками розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 15.11.2021 №27388/07-16 та №00274500708 означені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо наявності чи відсутності у контролюючого органу підстав для проведення документальної планової виїзної перевірки відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та постанови КМУ №89, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Порядок проведення документальних планових перевірок унормовано статтею 77 ПК України.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Зокрема, згідно з пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Водночас, 04 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Відповідно до зазначеного пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року №909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема: документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Таким чином, виникла колізія між нормами ПК України та Постановою КМУ №89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Верховний Суд вже неодноразово вирішував наведену вище колізію. Так, у постанові від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21 суд виклав правову позицію, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

У постанові від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування постанови КМУ № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що постанова КМУ №89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 23 лютого 2023 року у справі № 160/20112/21.

При цьому, різниця у предметі спору у цій справі, зі справами, які були предметом розгляду Верховним Судом у справах №420/12859/21 і №140/1846/21, не змінює того, що правовідносини у справах є подібними з різницею лише у часі (етапі) реалізації права платниками податків на оскарження дій контролюючого органу, пов`язаних із призначенням перевірки на підставі положень постанови КМУ № 89. У цій справі реалізація права на оскарження дій контролюючого органу відбулася вже після фактичного проведення перевірки і прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а у вищенаведених справах, які були предметом розгляду Верховним Судом - до моменту її проведення.

Суд також враховує, що на час здійснення розгляду цієї справи постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89 визнана протиправною та скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 26 січня 2022 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року (справа № 640/18314/21). Такий висновок судів у наведеній справі обумовлений тим, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо відновлення проведення податкових перевірок або скорочення строку дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, позаяк мораторій встановлено нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу та зміни до якого вносяться виключно шляхом внесення змін саме до цього Кодексу (стаття 2 ПК України).

Та обставина, що згідно з частиною другою статті 264 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не свідчить про можливість застосування у спірних правовідносинах постанови КМУ №89 як такої, що є спеціальним актом, про що зазначає ГУ ДПС.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що податковий орган призначив і провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ «До Енд Ко Київ» за відсутності визначеного законом права під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Питання щодо впливу таких процедурних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення відповідної податкової перевірки, також вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом. У постановах від 28 грудня 2022 року у справах №420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі постанови КМУ № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень. Під час ухвалення постанов від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

Отже, позиція Верховного Суду щодо наслідків неправомірного проведення документальних перевірок на підставі підпункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення ПК України вже є сформованою, усталеною та в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Щодо посилань ГУ ДПС у Київській області на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, суд зазначає, що у цій постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Висновки суду у цій справі не суперечать такому висновку Великої Палати Верховного Суду.

Суд вважає, що у вказаному висновку Великої Палати Верховного Суду не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим, постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі.

Аналогічно, не суперечать висновки суду у цій справі щодо відсутності у відповідача правових підстав для проведення перевірки і висновкам, викладеним у приведених відповідачем постановах Верховного Суду від 29 листопада 2021 року (справа №280/1367/20), від 01 грудня 2021 року (справа №400/1646/20), від 06 липня 2022 року (справа №815/5551/14). У цих судових рішеннях суд також врахував позицію, що підставами для скасування рішень податкового органу є лише ті порушення, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого акта індивідуальної дії. Водночас, оцінивши допущені контролюючим органом порушення під час призначення і проведення податкової перевірки, Верховний Суд дійшов висновку, що їх характер не утворює підстави для скасування податкових повідомлень-рішень (справи №815/5551/14, №280/1367/20) або ж висновок судів про скасування рішень контролюючого органу через допущені процедурні порушення є передчасним (справа №400/1646/20).

Посилання ж ГУ ДПС у Київській області на постанову від 19 квітня 2022 року у справі №816/687/16 є незмістовними, оскільки відсутні підстави вважати, що висновки суду у цій справі їм суперечать.

До того ж Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 підтримала усталену в судовій практиці позицію, що нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

У цій справі застосовними є висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, відповідно до яких контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

У розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Оскільки встановлений у пункті 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України мораторій на проведення планових виїзних перевірок імперативно забороняє контролюючому органу її проводити, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень з огляду на допущені контролюючим органом процедурні порушення.

Щодо виявлених під час проведення перевірки порушень в частині несвоєчасного декларування контрольованих операцій, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.

Звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній подаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Згідно з підпунктом 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 ПК України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до підпункту «а» 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме: господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту.

Господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно: операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо; операції з придбання (продажу) послуг; операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об`єктами інтелектуальної власності; фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо; операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів; операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні; операції, у результаті яких обсяг доходу та/або фінансовий результат платника податку зменшується внаслідок повної або часткової, безповоротної або тимчасової передачі функцій разом з матеріальними та/або нематеріальними активами (або без них), вигодами, ризиками та можливостями іншому платнику податку (іншій особі) в тих випадках, коли у взаємовідносинах між непов`язаними особами така передача не здійснювалася б без компенсації, незалежно від того, чи відображені такі операції у бухгалтерському обліку (підпункт 39.2.1.4 пункту 39.2 статті 39 ПК України).

В акті перевірки зафіксовано, що прямим власником позивача є компанія DO g CO Netherlands Holding B. V. Нідерланди із 100% володіння. В свою чергу, її засновниками і, як наслідок, опосередкованими власниками позивача є DO g CO International Catering Limited, Великобританія 51% опосередкованого володіння та MILLERSON HOLDINGS LIMITED, Кіпр з опосередкованою часткою володіння 49%. Загальний обсяг господарських операцій позивача з нерезидентом DO g CO International Catering Limited, Великобританія відповідно до Звіту про КО від 12.08.2021 склав 19 369 068 грн, що перевищує встановлений підпунктом 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 ПК України вартісний критерій в 10 млн грн визнання операцій контрольованими.

Даний факт не заперечується сторонами у позовній заяві та відзиві, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.

Таким чином, операції між позивачем та нерезидентом були контрольованими та підлягали відображенню у звітах про КО.

Виходячи з підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України звіт про КО за 2018 рік повинен був поданий у термін до 01.10.2019 року.

Водночас, вказаний звіт про КО за 2018 рік подано позивачем до ДПС 12.08.2021, тобто з порушенням законодавчо визначеного строку.

Оцінюючи доводи позивача про те, що штрафні санкції за порушення строків подання звіту про КО за 2018 рік не можуть бути застосовані з огляду на дію на території України карантинних обмежень, передбачених пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 120.6 статті 120 ПК України несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу - тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:

одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому звіті про контрольовані операції в разі подання уточнюючого звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання документації з трансфертного ціноутворення, визначеної підпунктами 39.4.6 і 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання глобальної документації з трансфертного ціноутворення, визначеної підпунктами 39.4.7 і 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній, але не більше 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звіт»

Відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати».

Як вбачається з матеріалів справи позивач порушив строк подання звіту про КО за 2018 рік, який сплив 01.10.2019, фактично подавши вказаний звіт 12.08.2021. В даному випадку порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України виникло до дати запровадження карантину, а тому обмеження на застосування штрафних санкцій, передбачене пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України не розповсюджується на позивача.

Водночас, як вже зазначалося судом, враховуючи мораторій на проведення планових виїзних перевірок, який імперативно забороняє контролюючому органу її проводити, незважаючи на встановлене порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 15.11.2021 №00274500708 з огляду на допущені контролюючим органом процедурні порушення.

В частині визначення реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Боко Груп», суд зазначає таке.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентом ТОВ «Боко Груп» мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (виконавець) та DO g CO International Catering Limited (замовник) укладено попередній договір про надання послуг №1 від 18.04.2018, за умовами якого сторони зобов`язуються протягом 2 місяців з моменту укладення цього договору укласти основний договір про надання послуг кейтерингу (послуги ресторанного господарства, постачання інших готових страв) та інших послуг, на умовах цього договору. Основний договір укладається між сторонами в рамках виконання замовником угод з УЕФА щодо обслуговування фіналу ліги чемпіонату УЄВА 2018 в Україні (Київ). УЕФА залучено компанію DO g CO International Catering Limited до проекту для управління організацією прийомів (послуги кейтерингу) в рамках проведення в Україні (Київ) таких заходів у таких локаціях: фіналу ліги чемпіонів УЄФА серед жінок 2018, який відбудеться 24.05.2018 на стадіоні «Динамо» ім. В. Лобановського та фіналу ліги чемпіонів УЄФА 2018, який відбудеться 26.05.2018 на НСК «Олімпійський».

18 травня 2018 року між означеними вище сторонами укладено основний договір №180518 про надання кейтерингових та інших послуг протягом фіналу ліги чемпіонів УЄФА, що відбудеться у місті Київ, за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги кейтерингу, що надаються для влаштування заходів під час проведення фіналу ліги чемпіонату УЄФА 2018 в Україні (Київ). Пунктом 1.4 договору визначено, що виконавець має право залучати третіх осіб на свій власний розсуд і за свій рахунок для забезпечення належного виконання своїх зобов`язань за договором.

Пунктами 9.2, 9.3 означеного договору визначено, що виконавець залучає до виконання послуг за цим договором постачальників послуг згідно з переліком у додатку А, укладаючи з ними окремі договори про надання DO g CO Kyiv певних послуг саме з метою виконання цього договору. Виконавець має право залучати до виконання послуг за цим договором третіх осіб без попередньої письмової згоди DO g CO, але з погодженням переліку вартості послуг, які надаватимуться за посередництвом такого залучення.

У додатку А до договору від 18.05.2018 №180518 зазначено, що відповідно до пункту 1.2 основного договору виконавець усвідомлює та погоджується залучити до надання послуг за цим договором тих контрагентів, які дозволені DO g CO шляхом укладення з ними окремих договорів про надання DO g CO Kyiv певних послуг з метою виконання цього договору: ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ СИСТЕМИ ОБСЛУГОВУВАННЯ СПОЖИВАЧІВ», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «БОКО ГРУП», ТОВ «ЛА ФАМІЛЬЯ КЕЙТЕРІНГ», ТОВ «СЕРВІС МАЙСТЕР», ФОП ОСОБА_3 . Транспорт повинен надватись: ТОВ «ФОРТРЕНТ», ТОВ «БАФ Україна», ТОВ «ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ», ТОВ «ВАШ ПЕРЕВІЗНИК», ТОВ «ЮНГХАЙНРІХ ЛІФТ ТРАК», інші.

26 червня 2018 року позивачем та DO g CO International Catering Limitedскладено та підписано акт приймання-передачі послуг до основного договору від 18.05.2018 №180518, в якому зазначено, що виконавець надав, а DO g CO International Catering Limited прийняв послуги кейтерингу виїзного ресторанного обслуговування, що надаються для влаштування заходів під час проведення фіналу ліги чемпіонату КЄФА 2018 в Україні (Київ). Загальна сума винагороди склала 18 626 714,32 грн без ПДВ, до якої увійшли, зокрема, витрати на забезпечення персоналом (із залученням третіх осіб) 3134 238,95 грн, кейтерингові послуги третіх осіб -1 373 987,39 грн. націнка за послуги виконавця становить 3,5% від прямих і непрямих витрат (за вирахуванням ПДВ), а саме, 651 935,00 грн. Загальна вартість послуг складає 19 278 649,33 грн без ПДВ. ПДВ становить 20% - 3855729,87 грн.. Виконавцем було надано послуг на загальну суму 23134379,20 грн з ПДВ.. Послуги надавалися за адресою місця проведення заходу згідно з умовами договору (Україна, м. Київ, НСК «Олімпійський», Стадіон «Динамо» ім. В. Лобановського).

На підтвердження оплати за вказаним договором позивачем долучено до матеріалів справи копії SWIFT-повідомлень про оплату.

На виконання договору від 18.05.2018 №180518 позивачем (замовник) укладено з ТОВ «Боко Груп» (субпідрядник) договір про надання послуг від 17.04.2018 №170418, за умовами якого постачальник повинен надати замовнику послуги з обслуговування заходу згідно з додатками до цього договору. Постачальник послуг надає послуги відповідно до графіків, локацій та умов, описаних у додатках 1 та 2 до цього договору. Інші умови, необхідні для належного виконання послуг, описано у додатках 3 та 4 цього договору. Постачальник послуг гарантує, що всі його дії виконуються кваліфікованим і професійним персоналом з відповідних областей та операцій, несе відповідальність за дотримання всіх положень захисту для всіх працівників, що також означає, що постачальник послуг забезпечує своїх працівників достатньою кількістю необхідного обладнання.

Виконання та прийняття послуг формалізуються шляхом укладення сторонами одного чи кількох актів про виконані послуги, який повинен містити опис наданих послуг та посилання на цей договір, загальну суму, яку сплачує замовник, а також іншу інформацію, необхідну відповідно до застосованого законодавства. Зразок акта передбачений у додатку 5 до договору.

ТОВ «Боко Груп» виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 2 765 993,13 грн, у тому числі ПДВ 460 998,95 грн, які містять відмітку про їх реєстрацію в ЄРПН та відображені у податковій декларації з ПДВ за травень 2018 року позивачем.

На підтвердження надання послуг кейтерингу від ТОВ «Боко Груп» позивачем надано копію акта про надання та приймання послуг від 30.05.2018 до договору від 17.04.2018 №170418, підписаного сторонами про те, що постачальником надано, а замовником прийнято наступні послуги: послуги, що надаються на заході 26.05.2018 (Фінал-чоловіки»); послуги, що надаються на заходів 24.05.2018 («Фінал-жінки»); послуги, що надаються в інші дати згідно з графіками, в порядку підготовки до обслуговування заходу. Загальна вартість послуг склала 2304 994,28 грн без ПДВ та ПДВ у сумі 460 998,85 грн.

Оплата виконаних робі здійснена у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Також, згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу) (пункт «г»).

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 цього Закону терміни вживаються у цьому Законі у такому значенні:

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо

У свою чергу, згідно з частиною третьою статті 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 826/9534/17, від 26.02.2019 у справі № 826/1536/18, від 11.12.2018 у справі № 804/6942/16.

Формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є постачання інших готових страв (код 56.29). Серед інших видів діяльності, якими позивач має право займатися: виробництво готової їжі та страв; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями тат тютюновими виробами; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; постачання готових страв для подій.

Послуги, надання яких контролюючим органом поставлено під сумнів, були надані позивачу контрагентом-постачальником ТОВ «Боко Груп» в рамках укладеного договору від 17.04.2018 №170418, виконання яких підтверджується актом виконаних робіт.

Означений договір укладений позивачем на виконання умов договору про надання кейтерингових та інших послуг протягом фіналу ліги чемпіонів УЄФА, що відбудеться у місті Київ від 18.05.2018 №180518, укладеного позивачем як постачальником таких послуг, з компанією DO g CO International Catering Limited (замовник).

Позивачем обрано ТОВ «Боко Груп» з визначеного умовами договору від 18.05.2018 №180518 з переліку, який міститься у додатку А до вказаного договору із 7 погоджених DO g CO International Catering Limited контрагентів.

Щодо доцільності залучення ТОВ «Боко Груп» для надання послуг з кейтерингу у спірному періоді позивач зазначив, що саме DO g CO International Catering Limited як замовник визначив ТОВ «Боко Груп» одним з бажаних підрядників для цілей виконання замовлених ним послуг.

Позивачем надано пояснення щодо специфіки надання послуг з кейтерингу, а саме: характерною рисою надання таких послуг є сезонність, наслідком чого є економічна обґрунтованість залучення для надання таких послуг працівників на підставі цивільно-правових договорів.

Відповідачем поставлено під сумнів можливість надання ТОВ «Боко Груп» послуг за договором від 17.04.2018 №170418 з огляду на те, що кількість працівників відповідно до звіту про нарахування єдиного внеску становить 1 особу.

Водночас, у спростування таких доводів позивач зазначив, що ТОВ «Боко Груп» залучав фізичних осіб на підставі цивільно-правових договорів з метою забезпечення виконання умов договору від 17.04.2018 №170418.

На підтвердження зазначеного позивачем долучено до матеріалів справи копії таких договорів, якими підтверджується залучення ТОВ Боко Груп до надання послуг фізичних осіб на підставі цивільних договорів без зарахування їх до штату працівників на постійній основі.

Суд зазначає, що чинним законодавством не обмежено юридичних осіб у праві залучати фізичних осіб до короткострокового надання певного виду послуг за визначену суму винагороди на підставі цивільних договорів.

Суд звертає увагу, що акт перевірки не містить посилань на відсутність у позивача документів бухгалтерського та податкового обліку, порушення саме позивачем будь-яких норм податкового законодавства України при формуванні податкової звітності у перевіряємому періоді з вказаним контрагентом як і відсутні докази про самостійне дослідження контролюючим органом обставин укладання договорів позивача з контрагентом, предмету даних правочинів, змісту прав та обов`язків сторін, обізнаності суб`єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Висновки відповідача ґрунтуються виключно на інформації, відображеній в інформаційних ресурсах контролюючого органу, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій між позивачем його контрагентом, які мали місце у періоді, який перевірявся.

Суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно ТОВ «Боко Груп» носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Відповідачем не проаналізовано суті послуг, що надавалися вищевказаним контрагентом позивачу та їх безпосередній зв`язок з господарською діяльністю позивача та їх використанням в такій діяльності. Відповідачем не вказано, які трудові ресурси, в якій кількості та матеріальні активи необхідні для надання таких послуг.

Висновки відповідача про неподання звітності контрагентом позивача самі по собі не можуть бути доказом нереальності операцій, зазначених в акті перевірки, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 340/422/19 від 02.04.2020 у справі № 160/93/19.

В контексті спірних правовідносин суд вважає за необхідне відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява №803/02),»Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість за перевірений період, тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість - протиправним.

Суд враховує, що доводи відповідача щодо відсутності у контрагента позивача трудових ресурсів та можливості надання послуг з кейтерингу є непідтвердженими, однак, звертає увагу, що зазначене не впливає на результат вирішення спору за умови встановлення судом наявності у спірний період прямої заборони контролюючому органу на проведення планових виїзних перевірок, а невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки,

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 15.11.2021 №27388/07-16, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 10 826,63 грн згідно платіжного доручення від 21.01.2022 №51, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області визнати від 15.11.2021 №27388/07-16 та №00274500708.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «До Енд Ко Київ» (ідентифікаційний код: 20582919; адреса: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 6) судовий збір у сумі 10826,63 грн (десять тисяч вісімсот двадцять шість грн 63 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: ВП 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлене та підписане 08.07.2024

Суддя Панченко Н.Д.