Постанова

від 20.11.2024 по справі 320/1244/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1244/22 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Кващук Т.А.

пр-к позивача Бабін В.С.

пр-к відповідача Небесна О.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО КИЇВ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УС Т А Н О В И В:

ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2021 №27388/07-16;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2021 №00274500708.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що перевірку позивача здійснено на законних підставах, з урахуванням того, що постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» у відповідності пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року, та не були завершеними. Таким чином, апелянт вважає, що Кабінет Міністрів України, приймаючи Постанову № 89 та скоротивши строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, діяв відповідно та на підставі законодавства у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Також, апелянт наголошує, що за результатами проведеної відносно позивача перевірки встановлено заниження ПДВ та завищення від`ємного значення за травень 2018 року на суму ПДВ 460 999 грн, а також несвоєчасне декларування здійснення протягом 2018 року контрольованих операцій з контрагентом-нерезидентом на суму 19 389 068,00 грн у поданому звіті про контрольовані операції за 2018 рік.

Зазначає, що заниження ПДВ та завищення від`ємного значення за травень 2018 року відбулося внаслідок здійснення господарських операцій в рамках договору субпідряду, укладеного між позивачем та ТОВ «Боко Груп», які, на думку контролюючого органу, не мають змісту, обсягів та фактів здійснення господарських операцій з підстав, зафіксованих в акті перевірки. Відповідач вказує на необхідність дотримання позивачем принципу належної обачності при виборі контрагента.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.11.2021 №00274500708, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасне декларування контрольованих операцій, відповідач вказує на порушення строків подання звіту про контрольовані операції за 2018 рік позивачем, наслідком чого є застосування штрафних санкцій за кожний календарний день несвоєчасного його подання. Відповідач посилається на індивідуальні податкові консультації, в яких висловлено позицію щодо незастосування штрафів лише під час виправлення помилок у період карантину, яка підтримана також Міністерством фінансів України в узагальнюючій податковій консультації.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 03 жовтня 2024 року.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 листопада 2024 року.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «До Енд Ко Київ» (ідентифікаційний код: 20582919; адреса: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 6) 14.11.1995 зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 15.11.2021 №27388/07-16 позивачу за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.5 статті 198, пунктів200.1, 200.4 статті 20 ПК України зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 460 999,00 грн за травень 2018 року відповідно до декларації від 19.06.2018 №9122535828.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 15.11.2021 №00274500708 до позивача за порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України за 467 календарних днів несвоєчасного декларування контрольованих операцій за 2018 рік застосовано штрафні санкції у сумі 528 600,00 грн.

Означені податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі акта документальної планової виїзної перевірки позивачем податкового законодавства за період діяльності з 01.10.2017 по 30.06.2021, з метою встановлення дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 05.10.2021 №16501/10-36-07-16/20582919 (далі по тексту - акт перевірки) та з урахуванням заперечень на висновки акта перевірки, які листом ГУ ДПС у Київській області від 08.11.2021 №18136/12/10-36-07-16 залишено без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін.

За результатами проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.5 статті 198, пунктів200.1, 200.4 статті 20 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, встановлено завищення від`ємного значення за травень 2018 на суму ПДВ 460 999,00 грн.;

- підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України в частині несвоєчасного декларування здійснених протягом 2018 року контрольованих операцій з контрагентом-нерезидентом DO g CO International Catering Limited, Великобританія на суму 19 389 068,00 грн. у поданому звіті про контрольовані операції за 2018 рік.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено завищення показника рядка 10.1 декларації з ПДВ за травень 2018 року на суму 460 999 грн по операціям з ТОВ «Боко Груп», які, відповідно до висновків акта перевірки, не мають змісту, обсягів та фактів здійснення господарських операцій.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем 12.08.2021 подано до ДФС України звіт про контрольовані операції за 2018 рік з порушенням строків, встановлених підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України.

Рішенням ДПС України від 11.07.2022 №394/6/99-00-06-01-01-06 за наслідками розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 15.11.2021 №27388/07-16 та №00274500708 означені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи податкові повідомленнями-рішеннями протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог виходив із того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Стаття 77 ПК України визначає порядок проведення документальних планових перевірок.

Згідно пунктів 77.1-77.4 статті 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок. Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Разом з тим, Законом України від 17 березня 2020 року №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, відповідно до якого установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року.

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

В подальшому, Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту:

«Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим.».

В подальшому, 29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року №591-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України такого змісту: «в абзаці першому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)»; в абзаці восьмому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)», а слова та цифри «до 30 березня 2020 року» - словами та цифрами «протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)»; в абзаці дев`ятому слова та цифри «до 31 травня 2020 року» замінено словами та цифрами «по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)»; в абзаці десятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Також, у відповідності до Закону України від 14 липня 2020 року №786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців», який набрав чинності з 8 серпня 2020 року, внесено зміни до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме: після абзацу першого доповнено новим абзацом такого змісту: «документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків»; у зв`язку з цим абзаци другий - одинадцятий вважати відповідно абзацами третім - дванадцятим; в абзаці третьому слово і цифри «підпунктом 78.1.8» замінено словами і цифрами «підпунктами 78.1.7 та 78.1.8»; в абзаці п`ятому слова «зберігання та транспортування» замінено словами «зберігання, транспортування та обігу».

Таким чином, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Разом з тим, 04 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №909-ІХ), пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На виконання вказаного Закону, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - Постанова №89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Отже, вищевказане свідчить, що виникла суперечність між нормами ПК України та Постановою №89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДПС у Київській області, призначаючи та проводячи документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «До ЕНД КО КИЇВ», керувалося, зокрема, приписами постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».

Наразі, колегія суддів зазначає, що, вирішуючи питання про правомірність прийняття Головним управлінням ДПС у Київській області оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в першу чергу потрібно встановити:

- чи дотримано податковим органом процедуру призначення перевірки позивача (співвідношення положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та Постанови №89);

- чи тягнуть за собою заявлені позивачем порушення контролюючим органом вимог ПК України щодо проведення перевірки під час мораторію наслідки у вигляді скасування податкових повідомлень-рішень.

З даного приводу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В силу вимог пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, виключно законами України встановлюється Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Частиною першою статті 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Як було зазначено вище, Постанова №89 прийнята Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №909-IX.

Згідно частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №640/18646/21.

Закон №909-IX, пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення» якого було надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, стосувався саме Державного бюджету України на 2020 рік.

Постанова Кабінету Міністрів України №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» прийнята 03 лютого 2021 року.

Згідно статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Так, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 травня 2023 року у справі № 140/607/22 наголосив, що Законом №909-IX не вносились зміни безпосередньо до ПК України, яким встановлено мораторій, а делеговано таке право Кабінету Міністрів України. При цьому, темпоральні і галузеві межі такого делегування не визначені.

Також, Верховний Суд вказав, що сам Закон України «Про Державний бюджет України» як тимчасовий акт законодавства вичерпує свою дію закінченням календарного періоду на який його прийнято.

За вказаних обставин, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2023 року у справі №140/607/22 дійшов висновку, що Постанова №89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим, не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому, не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року №1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

В подальшому, постановами Кабінету Міністрів України було продовжено дію карантину, а саме:

- постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено дію карантину з 19.12.2020 до 28.02.2021;

- постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року №104 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.04.2021 року;

- постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 року №405 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.06.2021 року;

- постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 №611 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установлено продовжити на всій території України дію карантину до 31 серпня 2021 року.

Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття наказу Головним управлінням ДПС у м. Києві від 28 липня 2021 № 1545-п щодо проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО КИЇВ» не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак, діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів законності підстав прийняття наказу про проведення перевірки позивача, зокрема: план-графік на 2021 рік, інформацію про те, що попередня перевірка була розпочата та зупинялася у зв`язку з дією мораторію тощо.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що податковий орган, незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03 лютого 2021 року №89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України.

Враховуючи вищезазначене, оскільки, встановлений у пункті 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України мораторій на проведення планових виїзних перевірок імперативно забороняв контролюючому органу її проводити, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність перевірки, оформленої Актом 05 жовтня 2021 року №16501/10-36-07-16/20582919.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 10 вересня 2022 року у справі №640/16093/21, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 21 грудня 2022 року у справі №160/14976/21 та ін.,що проведення перевірки на підставі Постанови №89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Також, згідно висновків Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, «…перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною 2 статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки, одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Отже, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню».

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 травня 2023 року у справі № 140/607/22 зазначив, що «…проведення документальної планової перевірки платника податків під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, означає те, що така перевірка з огляду на дію мораторію не повинна була відбутися в силу закону, тобто за суттю не є процедурним порушенням, а лежить у площині виконання контролюючим органом повноважень, визначених законом.

Таким чином, вказане є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових-повідомлень-рішень, тому до аналізу решти доводів касаційної скарги, зокрема, щодо суті покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень колегія суддів не вдається».

Щодо визначення реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Боко Груп», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Також, згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу) (пункт «г»).

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 цього Закону терміни вживаються у цьому Законі у такому значенні:

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо

У свою чергу, згідно з частиною третьою статті 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України.

Так, матеріалами справи встановлено, що між позивачем (виконавець) та DO g CO International Catering Limited (замовник) укладено попередній договір про надання послуг №1 від 18.04.2018, за умовами якого сторони зобов`язуються протягом 2 місяців з моменту укладення цього договору укласти основний договір про надання послуг кейтерингу (послуги ресторанного господарства, постачання інших готових страв) та інших послуг, на умовах цього договору. Основний договір укладається між сторонами в рамках виконання замовником угод з УЕФА щодо обслуговування фіналу ліги чемпіонату УЄВА 2018 в Україні (Київ). УЕФА залучено компанію DO g CO International Catering Limited до проекту для управління організацією прийомів (послуги кейтерингу) в рамках проведення в Україні (Київ) таких заходів у таких локаціях: фіналу ліги чемпіонів УЄФА серед жінок 2018, який відбудеться 24.05.2018 на стадіоні «Динамо» ім. В. Лобановського та фіналу ліги чемпіонів УЄФА 2018, який відбудеться 26.05.2018 на НСК «Олімпійський».

18 травня 2018 року між означеними вище сторонами укладено основний договір №180518 про надання кейтерингових та інших послуг протягом фіналу ліги чемпіонів УЄФА, що відбудеться у місті Київ, за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги кейтерингу, що надаються для влаштування заходів під час проведення фіналу ліги чемпіонату УЄФА 2018 в Україні (Київ). Пунктом 1.4 договору визначено, що виконавець має право залучати третіх осіб на свій власний розсуд і за свій рахунок для забезпечення належного виконання своїх зобов`язань за договором.

Пунктами 9.2, 9.3 означеного договору визначено, що виконавець залучає до виконання послуг за цим договором постачальників послуг згідно з переліком у додатку А, укладаючи з ними окремі договори про надання DO g CO Kyiv певних послуг саме з метою виконання цього договору. Виконавець має право залучати до виконання послуг за цим договором третіх осіб без попередньої письмової згоди DO g CO, але з погодженням переліку вартості послуг, які надаватимуться за посередництвом такого залучення.

У додатку А до договору від 18.05.2018 №180518 зазначено, що відповідно до пункту 1.2 основного договору виконавець усвідомлює та погоджується залучити до надання послуг за цим договором тих контрагентів, які дозволені DO g CO шляхом укладення з ними окремих договорів про надання DO g CO Kyiv певних послуг з метою виконання цього договору: ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ СИСТЕМИ ОБСЛУГОВУВАННЯ СПОЖИВАЧІВ», ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «БОКО ГРУП», ТОВ «ЛА ФАМІЛЬЯ КЕЙТЕРІНГ», ТОВ «СЕРВІС МАЙСТЕР», ФОП ОСОБА_4 . Транспорт повинен надаватись: ТОВ «ФОРТРЕНТ», ТОВ «БАФ Україна», ТОВ «ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ», ТОВ «ВАШ ПЕРЕВІЗНИК», ТОВ «ЮНГХАЙНРІХ ЛІФТ ТРАК», інші.

26 червня 2018 року позивачем та DO g CO International Catering Limitedскладено та підписано акт приймання-передачі послуг до основного договору від 18.05.2018 №180518, в якому зазначено, що виконавець надав, а DO g CO International Catering Limited прийняв послуги кейтерингу - виїзного ресторанного обслуговування, що надаються для влаштування заходів під час проведення фіналу ліги чемпіонату КЄФА 2018 в Україні (Київ). Загальна сума винагороди склала 18 626 714,32 грн без ПДВ, до якої увійшли, зокрема, витрати на забезпечення персоналом (із залученням третіх осіб) - 3134 238,95 грн, кейтерингові послуги третіх осіб -1 373 987,39 грн. націнка за послуги виконавця становить 3,5% від прямих і непрямих витрат (за вирахуванням ПДВ), а саме, 651 935,00 грн. Загальна вартість послуг складає 19 278 649,33 грн без ПДВ. ПДВ становить 20% - 3855729,87 грн.. Виконавцем було надано послуг на загальну суму 23134379,20 грн з ПДВ.. Послуги надавалися за адресою місця проведення заходу згідно з умовами договору (Україна, м. Київ, НСК «Олімпійський», Стадіон «Динамо» ім. В. Лобановського).

Наразі, на підтвердження оплати за вказаним договором позивачем долучено до матеріалів справи копії SWIFT-повідомлень про оплату.

Також, на виконання договору від 18.05.2018 №180518 позивачем (замовник) укладено з ТОВ «Боко Груп» (субпідрядник) договір про надання послуг від 17.04.2018 №170418, за умовами якого постачальник повинен надати замовнику послуги з обслуговування заходу згідно з додатками до цього договору. Постачальник послуг надає послуги відповідно до графіків, локацій та умов, описаних у додатках 1 та 2 до цього договору. Інші умови, необхідні для належного виконання послуг, описано у додатках 3 та 4 цього договору. Постачальник послуг гарантує, що всі його дії виконуються кваліфікованим і професійним персоналом з відповідних областей та операцій, несе відповідальність за дотримання всіх положень захисту для всіх працівників, що також означає, що постачальник послуг забезпечує своїх працівників достатньою кількістю необхідного обладнання.

Виконання та прийняття послуг формалізуються шляхом укладення сторонами одного чи кількох актів про виконані послуги, який повинен містити опис наданих послуг та посилання на цей договір, загальну суму, яку сплачує замовник, а також іншу інформацію, необхідну відповідно до застосованого законодавства. Зразок акта передбачений у додатку 5 до договору.

ТОВ «Боко Груп» виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 2 765 993,13 грн, у тому числі ПДВ 460 998,95 грн, які містять відмітку про їх реєстрацію в ЄРПН та відображені у податковій декларації з ПДВ за травень 2018 року позивачем.

При цьому, на підтвердження надання послуг кейтерингу від ТОВ «Боко Груп» позивачем надано копію акта про надання та приймання послуг від 30.05.2018 до договору від 17.04.2018 №170418, підписаного сторонами про те, що постачальником надано, а замовником прийнято наступні послуги: послуги, що надаються на заході 26.05.2018 (Фінал-чоловіки»); послуги, що надаються на заходів 24.05.2018 («Фінал-жінки»); послуги, що надаються в інші дати згідно з графіками, в порядку підготовки до обслуговування заходу. Загальна вартість послуг склала 2304 994,28 грн без ПДВ та ПДВ у сумі 460 998,85 грн.

Оплата виконаних робі здійснена у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є постачання інших готових страв (код 56.29). Серед інших видів діяльності, якими позивач має право займатися: виробництво готової їжі та страв; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями тат тютюновими виробами; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; постачання готових страв для подій.

Послуги, надання яких контролюючим органом поставлено під сумнів, були надані позивачу контрагентом-постачальником ТОВ «Боко Груп» в рамках укладеного договору від 17.04.2018 №170418, виконання яких підтверджується актом виконаних робіт.

Разом з тим, означений договір укладений позивачем на виконання умов договору про надання кейтерингових та інших послуг протягом фіналу ліги чемпіонів УЄФА, що відбудеться у місті Київ від 18.05.2018 №180518, укладеного позивачем як постачальником таких послуг, з компанією DO g CO International Catering Limited (замовник).

Позивачем обрано ТОВ «Боко Груп» з визначеного умовами договору від 18.05.2018 №180518 з переліку, який міститься у додатку А до вказаного договору із 7 погоджених DO g CO International Catering Limited контрагентів.

Щодо доцільності залучення ТОВ «Боко Груп» для надання послуг з кейтерингу у спірному періоді позивач зазначив, що саме DO g CO International Catering Limited як замовник визначив ТОВ «Боко Груп» одним з бажаних підрядників для цілей виконання замовлених ним послуг.

Позивачем надано пояснення щодо специфіки надання послуг з кейтерингу, а саме: характерною рисою надання таких послуг є сезонність, наслідком чого є економічна обґрунтованість залучення для надання таких послуг працівників на підставі цивільно-правових договорів.

Однак, відповідачем поставлено під сумнів можливість надання ТОВ «Боко Груп» послуг за договором від 17.04.2018 №170418 з огляду на те, що кількість працівників відповідно до звіту про нарахування єдиного внеску становить 1 особу.

Водночас, у спростування таких доводів позивачем зазначено, що ТОВ «Боко Груп» залучав фізичних осіб на підставі цивільно-правових договорів з метою забезпечення виконання умов договору від 17.04.2018 №170418.

Так, на підтвердження зазначеного позивачем долучено до матеріалів справи копії таких договорів, якими підтверджується залучення ТОВ "Боко Груп" до надання послуг фізичних осіб на підставі цивільних договорів без зарахування їх до штату працівників на постійній основі.

Разом з тим, колегією суддів враховується, що чинним законодавством не обмежено юридичних осіб у праві залучати фізичних осіб до короткострокового надання певного виду послуг за визначену суму винагороди на підставі цивільних договорів.

Крім того, судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що акт перевірки не містить посилань на відсутність у позивача документів бухгалтерського та податкового обліку, порушення саме позивачем будь-яких норм податкового законодавства України при формуванні податкової звітності у перевіряємому періоді з вказаним контрагентом як і відсутні докази про самостійне дослідження контролюючим органом обставин укладання договорів позивача з контрагентом, предмету даних правочинів, змісту прав та обов`язків сторін, обізнаності суб`єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Висновки відповідача ґрунтуються виключно на інформації, відображеній в інформаційних ресурсах контролюючого органу, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій між позивачем його контрагентом, які мали місце у періоді, який перевірявся.

Суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно ТОВ «Боко Груп» носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Відповідачем не проаналізовано суті послуг, що надавалися вищевказаним контрагентом позивачу та їх безпосередній зв`язок з господарською діяльністю позивача та їх використанням в такій діяльності. Відповідачем не вказано, які трудові ресурси, в якій кількості та матеріальні активи необхідні для надання таких послуг.

Висновки відповідача про неподання звітності контрагентом позивача самі по собі не можуть бути доказом нереальності операцій, зазначених в акті перевірки, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу щодо відсутності підстав у позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що в межах спірних правовідносин відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б вказували на невідповідність господарських операцій позивача з контрагентом, меті та цілям діяльності платників податків, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б підтвердити фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, виконання робіт, надання послуг. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цій частині.

В свою чергу слід зазначити, що реальність господарських операцій позивача підтверджується відповідними первинними документами та повністю спростовує висновки відповідача і як наслідок вказує на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, щодо виявлених під час проведення перевірки порушень в частині несвоєчасного декларування контрольованих операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.

Звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній подаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Згідно з підпунктом 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 ПК України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до підпункту «а» 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме: господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту.

Господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно: операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо; операції з придбання (продажу) послуг; операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об`єктами інтелектуальної власності; фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо; операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів; операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні; операції, у результаті яких обсяг доходу та/або фінансовий результат платника податку зменшується внаслідок повної або часткової, безповоротної або тимчасової передачі функцій разом з матеріальними та/або нематеріальними активами (або без них), вигодами, ризиками та можливостями іншому платнику податку (іншій особі) в тих випадках, коли у взаємовідносинах між непов`язаними особами така передача не здійснювалася б без компенсації, незалежно від того, чи відображені такі операції у бухгалтерському обліку (підпункт 39.2.1.4 пункту 39.2 статті 39 ПК України).

Так, як встановлено з матеріалів справи, в акті перевірки зафіксовано, що прямим власником позивача є компанія DO g CO Netherlands Holding B. V. Нідерланди із 100% володіння. В свою чергу, її засновниками і, як наслідок, опосередкованими власниками позивача є DO g CO International Catering Limited, Великобританія 51% опосередкованого володіння та MILLERSON HOLDINGS LIMITED, Кіпр з опосередкованою часткою володіння 49%. Загальний обсяг господарських операцій позивача з нерезидентом DO g CO International Catering Limited, Великобританія відповідно до Звіту про КО від 12.08.2021 склав 19 369 068 грн, що перевищує встановлений підпунктом 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 ПК України вартісний критерій в 10 млн грн визнання операцій контрольованими.

Отже, операції між позивачем та нерезидентом були контрольованими та підлягали відображенню у звітах про КО.

Таким чином, виходячи з підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України звіт про КО за 2018 рік повинен був поданий у термін до 01.10.2019 року.

Водночас, як встановлено, вказаний звіт про КО за 2018 рік подано позивачем до ДПС 12.08.2021, тобто з порушенням законодавчо визначеного строку.

Згідно з пунктом 120.6 статті 120 ПК України несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу - тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:

одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому звіті про контрольовані операції в разі подання уточнюючого звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання документації з трансфертного ціноутворення, визначеної підпунктами 39.4.6 і 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання глобальної документації з трансфертного ціноутворення, визначеної підпунктами 39.4.7 і 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній, але не більше 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звіт»

Відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати».

Як вбачається з матеріалів справи позивач порушив строк подання звіту про КО за 2018 рік, який сплив 01.10.2019, фактично подавши вказаний звіт 12.08.2021.

Разом з тим, враховуючи мораторій на проведення планових виїзних перевірок, який імперативно забороняє контролюючому органу її проводити, незважаючи на встановлене порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними і скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 15.11.2021 №00274500708 з огляду на допущені контролюючим органом процедурні порушення.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 15 листопада 2021 року № № №27388/07-16, № 00398670702, № №00274500708 та наявність підстав для їх скасування.

Інша частина доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «До Енд Ко Київ» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 22.11.2024р.)