Рішення

від 10.07.2024 по справі 420/11973/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11973/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

за участі:

секретарки судового засідання - Кралі І.С.

представника позивача - Стаценка В.М.

представниці відповідача - Чорної О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Магента до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Приватного підприємства Магента, до відповідача, Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, у якій позивач просить суд:

(1). Визнати протиправною бездіяльність Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області щодо неприйняття рішення за клопотанням Приватного підприємства Магента про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський район, Вилківська міська рада (за межами населеного пункту ) кадастровий номер 5122310300:01:001:0112 площею 1,1131 га - для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту в оренду строком на 49 років.

(2). Зобов`язати Вилківську міську раду Ізмаїльського району Одеської області затвердити проєкт землеустрою щодо відведення Приватному підприємству Магента земельної ділянки розташованої (за межами населеного пункту) кадастровий номер 5122310300:01:001:0112 площею 1,1131 га - для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту в оренду строком на 49 років.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

Позивач стверджує, що відповідач безпідставно, систематично та тривало ухиляється від прийняття рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення позивачу в оренду земельної ділянки, на якій розташовані належні йому на праві власності будівлі і споруди.

Відповідач не здійснив належний розгляд клопотання про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, оскільки не прийняв на сесії жодного (ні позитивного, ні негативного) рішення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Протиправна бездіяльність відповідача перешкоджає позивачу виконувати обов`язок щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, адже перебування нерухомого майна у власності позивача зобов`язує його набути речове право на земельну ділянку, на якій воно знаходиться.

(б) Позиція відповідача

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи у користування та не створює правових наслідків, а проєкт відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку та не є правовстановлюючим документом.

Також відповідач звертав увагу, що колишньому власнику майнового виробничо-складського паливного комплексу, який розташований на спірній земельній ділянці, був наданий дозвіл орієнтовною площею 0,5 га, таким чином, позивач має право на користування земельною ділянкою на тих самих умовах, що і попередній землекористувач. Земельна ділянка, яку позивач просить передати в оренду, є більшою ніж необхідно для розміщення об`єктів нерухомості, оскільки там знаходиться єдина адміністративна будівля.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

25.04.2024 суд ухвалив відкрити загальне позовне провадження.

28.05.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

08.07.2024 суд розглянув справу та ухвалив вступну та резолютивну частину рішення.

IV. Обставини, встановлені судом

14.04.2021 Одеська обласна державна адміністрація розпорядженням №377/од-2021 надала дозвіл позивачу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 1,1131 га державної власності, що не надані у власність або користування, для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, яка розташована на території Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Земельна ділянка площею 1,1131 га з кадастровим номером 5122310300:01:001:0112 сформована для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту.

В межах земельної ділянки розташований об`єкт нерухомого майна - цілісний майновий виробничо-складський паливний комплекс до якого входять будівлі та споруди цілісного майнового виробничо-складського комплексу - Вилківського паливного складу, що перебуває у власності позивача на підставі договорів купівлі-продажу від 22.05.2014, причал, бетонний майданчик, адміністративна будівля, надвірні споруди, огорожа.

На виконання вказаного розпорядження ТОВ Одеський земельний центр за замовленням ПП Магента розробило проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Позивач звернувся до відповідача із клопотанням про затвердження розробленого проєкту землеустрою.

12.11.2021 відповідач прийняв рішення, яким відмовив у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу в оренду через відсутність затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні (детального плану території).

Після повторного звернення позивача з клопотанням про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування для розміщення та експлуатації існуючих будівель і споруд річкового транспорту, які перебувають у власності підприємства, відповідач рішенням від 27.01.2022 №1558 відмовив у затвердженні проєкту землеустрою.

Після чергового звернення позивача відповідач рішенням від 29.08.2023 переніс розгляд клопотання на наступну сесію.

Рішеннями №2211 від 27.10.2023 та №21.12.2023 №2270 за результатами розгляду клопотань позивача рішення не прийнято. З огляду на протокол сесії Вилківської міської ради, рішення не прийнято через відсутність відповідної кількості голосів.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Підстави набуття права юридичних осіб та громадян права на землю встановлює Земельний кодекс України.

Так, відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частина перша статті 123 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад передавати земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Порядок надання у користування земельних ділянок державної або комунальної власності регулюється ст.123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок у власність або у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу і об`єднання).

Згідно з ч.6 цієї статті: Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Земельний кодекс не містить в собі прийняття рішення за результатами розгляду клопотання про затвердження проєкту землеустрою рішення не прийнято.

Частина 15 ст.123 Земельного кодексу України встановлює підстави для відмови у затвердженні проєкту землеустрою: Підставою відмови у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності регулюються ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) .

Відповідно до абз. шостого - сьомого ч.3 ст.24 Закону №3038-VI: Обмеження щодо передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам, визначені цією частиною, не поширюються на випадки:

розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи [...] .

Звертаючись до фактів цієї справи, з протоколів сесії Вилківської міської ради є очевидним, що депутати утримались від голосування, рішення за клопотанням позивача не прийнято.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97 : Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні: Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:[...] вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Стаття 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлює, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти та інші акти у формі рішень.

Водночас норми Земельного кодексу України не передбачають випадків неприйняття жодного з рішень (позитивного/негативного) за результатами розгляду клопотань осіб щодо надання у користування земельних ділянок.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 30.07.2020 у справі №621/1349/17.

Отже, з сукупного аналізу процитованих норм права суд робить висновок, що відповідач не виконав свій обов`язок стосовно розгляду клопотання позивача у встановлений законом строк, відтак погоджується з аргументами позивача, що така бездіяльність є протиправною.

Суд відхиляє аргументи відповідача, щодо недотримання позивачем меж користування земельною ділянкою, якими користувався попередній власник, розміщених на ній об`єктів нерухомості АТЗТ ВО Облпаливо, оскільки відповідач не надав жодного допустимого доказу щодо права користування попереднім власником, зокрема в яких межах він використовував земельну ділянку. Відповідач посилається на рішення Вилківської міської ради від 09.11.2006, яким надано згоду на виготовлення проєкту землеустрою АТЗТ ВО Облпаливо щодо відведення земельної ділянки площею 0,584 га. Проте в судовому засіданні представниця відповідача зазначила, що вказане рішення не було реалізоване.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України: Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що згідно із статтями 125 та 126 Земельного кодексу України, право постійного користування земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV. Тобто допустимим доказом вказаного факту повинен бути витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо реєстрації відповідного рішення органу місцевого самоврядування. Проте рішення про передачу у користування земельної ділянки АТЗТ ВО Облпаливо не приймалося.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач придбав на вказаній земельній ділянці цілісний майновий виробничо-складський паливний комплекс, а земельну ділянку просить надати для розміщення і експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, суд звертає увагу, що до вказаного майнового комплексу, який придбав позивач, входить причал. Позивач не заперечує проти того, що саме з метою подальшого використання вказаних будівель як споруд річкового транспорту, він придбав це майно.

Щодо посилань відповідача на те, що надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивне рішення про затвердження проєкту, суд вважає, що у будь-якому разі відмова у затвердженні проєкту повинна бути законною. Проте відповідач не довів впродовж розгляду справи невідповідність вимогам закону затвердження проєкту.

Враховуючи тривалу бездіяльність відповідача, неприйняття будь-якого рішення за наслідками розгляду клопотання, а також його очевидну чітку позицію про відсутність підстав для задоволення цього клопотання та для винесення позитивного рішення, суд з метою здійснення ефективного захисту прав позивача вважає необхідним зобов`язати відповідача затвердити проєкт землеустрою. При цьому суд враховує виконання позивачем встановлених законом вимог щодо отримання у користування спірної земельної ділянки, отримання дозволу на виготовлення проєкту, яке відповідач не оскаржував, та недоведеність з боку відповідача про невідповідність вказаного проєкту вимогам законів.

Верховний Суд у постановах від 06.03.2019 у справі №1640/2592/18, від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18; від 05.03.2019 у справі №806/5280/15, від 24.01.2020 у справі №316/979/18 зробив правовий висновок про можливість задоволення позову у спосіб зобов`язання відповідача затвердити проєкт землеустрою за наявності у справі доказів, які би свідчили про існування можливості в органа місцевого самоврядування прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області щодо неприйняття рішення за клопотанням Приватного підприємства Магента про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський район, Вилківська міська рада (за межами населеного пункту ) кадастровий номер 5122310300:01:001:0112 площею 1,1131 га - для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту в оренду строком на 49 років.

3.Зобов`язати Вилківську міську раду Ізмаїльського району Одеської області затвердити проєкт землеустрою щодо відведення Приватному підприємству Магента земельної ділянки розташованої (за межами населеного пункту) кадастровий номер 5122310300:01:001:0112 площею 1,1131 га - для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту в оренду строком на 49 років.

4.Стягнути з Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області ( ЄДРПОУ 40594334; адреса: 68355, Одеська обл., Ізмаїльський район, м.Вилкове, вул. Моряків-Десантників, 18) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Магента (ЄДРПОУ 31943187; Одеська обл., Ізмаїльський район, м.Вилкове, Пригород Базарчук) судовий збір у сумі 4239 (чотири тисячі двісті тридцять дев`ять), 20 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений та підписаний 10.07.2024.

Суддя Оксана БОЙКО