Постанова

від 23.09.2024 по справі 420/11973/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/11973/24

Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Магента» до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

17 квітня 2024 року приватне підприємство «Магента» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило:

- визнати протиправною бездіяльність Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області щодо неприйняття рішення за клопотанням приватного підприємства Магента про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський район, Вилківська міська рада (за межами населеного пункту ) кадастровий номер 5122310300:01:001:0112 площею 1,1131 га - для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту в оренду строком на 49 років.

- зобов`язати Вилківську міську раду Ізмаїльського району Одеської області затвердити проєкт землеустрою щодо відведення Приватному підприємству Магента земельної ділянки розташованої (за межами населеного пункту) кадастровий номер 5122310300:01:001:0112 площею 1,1131 га - для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту в оренду строком на 49 років.

В обґрунтування позовних вимог ПП «Магента» зазначило, що відповідач безпідставно, систематично та тривало ухиляється від прийняття рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення позивачу в оренду земельної ділянки, на якій розташовані належні йому на праві власності будівлі і споруди. Відповідач не здійснив належний розгляд клопотання про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, оскільки не прийняв на сесії жодного (ні позитивного, ні негативного) рішення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Протиправна бездіяльність відповідача, як зазначив позивач, перешкоджає виконувати підприємству обов`язок щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, адже перебування нерухомого майна у власності позивача зобов`язує його набути речове право на земельну ділянку, на якій воно знаходиться.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи у користування та не створює правових наслідків, а проєкт відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку та не є правовстановлюючим документом. Відповідач звернув увагу, що колишньому власнику майнового виробничо-складського паливного комплексу, який розташований на спірній земельній ділянці, був наданий дозвіл орієнтовною площею 0,5 га, а тому і позивач має право на користування земельною ділянкою на тих самих умовах, що і попередній землекористувач. Земельна ділянка, яку позивач просить передати в оренду, є більшою ніж необхідно для розміщення об`єктів нерухомості, оскільки там знаходиться єдина адміністративна будівля.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року позовну заяву ПП «Магента» задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції втрутився у дискреційній повноваження відповідача, оскільки затвердження проєкту землеустрою є виключною компетенцією Вилківської міської ради. Апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував жоден із доводів відповідача, які були надані у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив. Апелянт зазначив, що неодноразово звертав увагу Одеського окружного адміністративного суду на те, що позивач при зверненні з клопотанням до Одеської обласної державної адміністрації щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки за адресою Одеська обл., Кілійський р-н, м. Вилкове, Пригород Базарчук, навмисно збільшив орієнтовану площу з « 0,5 га» до « 1,1131 га» з метою безпідставного та умисного заволодіння земельною ділянкою, (земельна ділянка, якою користується ПП «Магента», огороджена та фактично займає орієнтовну площу 0,5 га).

Апелянт наголосив, що при прийняті розпорядження від 14.04.2021 № 377/од-2021 про надання дозволу ПП «Магента» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 1,1131 га (за межами населеного пункту) Одеською обласною державною адміністрацією не були враховані інтереси Вилківської територіальної громади у зв`язку з відсутністю інформації щодо фактичного розміру використання земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно, що належить ПП «Магента» на праві приватної власності.

Додатково апелянт зазначив, що в провадженні сектору дізнання відділення поліції № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42024162300000016 від 28.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України. За існуючою у відповідача інформацією, як він стверджує, в 2023 році представники ПП «Магента» з метою отримання в оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, саме орієнованою площею 1,1131 га (а ні 0,5084 га яка є фактичним розміром використання земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно, що належить ПП «Магента» на праві приватної власності) яка розташована на території Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, підробили документи, які використовували під час отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який був наданий згідно розпорядження Одеської ОДА № 377/од-2021 від 14.04.2021. На підставі зазначеного розпорядження Одеської ОДА було сформовано земельну ділянку площею 1,1131 га з кадастровим номером 5122310300:01:001:0112, після чого позивач звернувся до Вилківської міської ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

14 квітня 2021 року Одеська обласна державна адміністрація розпорядженням №377/од-2021 надала дозвіл позивачу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 1,1131 га державної власності, що не надані у власність або користування, для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, яка розташована на території Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Земельна ділянка площею 1,1131 га з кадастровим номером 5122310300:01:001:0112 сформована для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту.

В межах земельної ділянки розташований об`єкт нерухомого майна - цілісний майновий виробничо-складський паливний комплекс до якого входять будівлі та споруди цілісного майнового виробничо-складського комплексу - Вилківського паливного складу, що перебуває у власності позивача на підставі договорів купівлі-продажу від 22.05.2014, причал, бетонний майданчик, адміністративна будівля, надвірні споруди, огорожа.

На виконання вказаного розпорядження ТОВ Одеський земельний центр за замовленням ПП Магента розробило проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Позивач звернувся до відповідача із клопотанням про затвердження розробленого проєкту землеустрою.

12 листопада 2021 року відповідач прийняв рішення, яким відмовив у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу в оренду через відсутність затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні (детального плану території).

Після повторного звернення позивача з клопотанням про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування для розміщення та експлуатації існуючих будівель і споруд річкового транспорту, які перебувають у власності підприємства, відповідач рішенням від 27.01.2022 №1558 відмовив у затвердженні проєкту землеустрою.

Розгляд наступного звернення позивача відповідач рішенням від 29.08.2023 переніс на наступну сесію.

Рішеннями №2211 від 27.10.2023 та №21.12.2023 №2270 за результатами розгляду клопотань позивача рішення не прийнято. Зі змісту протоколів сесії Вилківської міської ради, рішення не прийнято через відсутність відповідної кількості голосів.

Вважаючи протиправною бездіяльність Вилківської міської ради щодо незатвердження проєкту землеустрою, ПП «Магента» звернулось з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи тривалу бездіяльність відповідача, неприйняття будь-якого рішення за наслідками розгляду клопотання, а також очевидну чітку позицію Вилківської міської ради про відхилення клопотання про затвердження проекту, ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача затвердити проєкт землеустрою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 27.05.1997 №280/97-ВР встановлює повноваження для міських рад розглядати і вирішувати питання віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п.п. «а», «б» ч.1 ст.12 Земельного Кодексу України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної, комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За приписами ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Відповідно до ч.2 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.134 ЗК України, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Враховуючи, на земельній ділянці з кадастровим номером 5122310300:01:001:0112 розташовані належні позивачу на праві власності об`єкти нерухомого майна, то передача позивачу в оренду цієї ділянки має відбуватися без проведення земельних торгів, шляхом затвердження проекту землеустрою.

При цьому, відповідно до ч.15 ст.123 ЗК України, єдиною підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно- правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Аналогічні приписи також містяться і в ч.8 ст.186 ЗК України, згідно якої підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Системний аналіз статті 123 ЗК України в редакції на час виникнення спірних відносин, дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу передачі земельних ділянок державної та комунальної власності в оренду громадянам, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у користування;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України (чинної станом на час отримання позивачем необхідних дозволів щодо відведення земельної ділянки);

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого' проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності в оренду, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду.

Так, відповідно до ст.50 Закону України «Про землеустрій» у редакції чинній станом на час прийняття Одеською обласною адміністрацією розпорядження №377/од-2021 від 14.04.2021 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

- завдання на розроблення проекту землеустрою;

- пояснювальну записку;

- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Зі змісту виготовленого проекту вбачається, що він містить всі необхідні складові, визначені ст.50 Закону України «Про землеустрій» у редакції чинній станом на час прийняття Одеською обласною адміністрацією розпорядження №377/од-2021 від 14.04.2021 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою.

Крім того, колегія суддів враховує, що станом на час звернення позивача до Вилківської міської ради з клопотанням про затвердження розробленого проекту землеустрою (грудень 2021 по теперішній час), законодавцем зменшено вимоги до обов`язкових складових проекту землеустрою, та ч.3 ст.50 Закону України «Про землеустрій», в редакції чинній станом на день подання позивачем клопотання про затвердження відповідного проекту, визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки має включати:

а) пояснювальну записку;

б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

в) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

д) кадастровий план земельної ділянки.

За обставинами справи, після першого звернення ПП «Магента» до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою, відповідач 12 листопада 2021 року прийняв рішення № 1115, яким відмовив у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу в оренду через відсутність затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні (детального плану території) (т.1, а.с.42).

Разом з тим, як вірно повідомило відповідача ПП «Магента», згідно із абз. 6 та 7 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівною діяльністю», обмеження щодо передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам, визначені цією частиною, не поширюються на випадки: розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи.

Таким чином, ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівною діяльністю» встановлено обмеження у наданні земельних ділянок для містобудівних потреб у власність чи користування за відсутності затвердженої містобудівної документації, окрім розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи.

Оскільки, на зазначеній земельній ділянці розташовані будівлі та споруду цілісного майнового виробничо-складського комплексу Вилківського паливного складу, що перебуває у власності ПП «Магента» на підставі договорів купівлі-продажу від 22.05.2014 року, що не заперечується сторонами, ПП «Магента» повторно звернулось із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування для розміщення та експлуатації існуючих будівель і споруд річкового транспорту, які перебувають у власності підприємства.

На повторне звернення ПП «Магента» з клопотанням про затвердження проекту землеустрою, відповідач рішенням від 27.01.2022 №1558 відмовив у затвердженні проєкту землеустрою з посиланням на статтю 123 ЗК України, без зазначення конкретних підстав відмови.

Позивач втретє звернувся до Вилківської міської ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою, однак рішенням від 29.08.2023 відповідач переніс розгляд клопотання на наступну сесію.

Рішеннями №2211 від 27.10.2023 та №21.12.2023 №2270 за результатами розгляду клопотань позивача рішення не прийнято. З огляду на протокол сесії Вилківської міської ради, рішення не прийнято через відсутність відповідної кількості голосів, а саме всі депутати утримались від голосування (т.1, а.с. 37, 40).

Судова колегія наголошує, що ані ЗК України, ані іншим нормативно правовим актом не передбачено форма рішення у вигляді неприйняття рішення за результатами голосування через утримання від голосування.

Шостим рішенням Вилківської міської ради від 21.12.2023 року № 2270, ухваленим за результатом чергового розгляду проекту землеустрою, - рішення вкотре не прийнято. З протоколу сесії Вилківської міської ради вбачається, що за проголосувало лише три депутати, інші або утримались, або були проти (т.1 а.с. 17-22).

Оскільки у даній справі відповідач, крім тих доводів для відмови у затвердженні наданого позивачем проекту землеустрою, які викладені у першому рішенні Вилківської міської ради від 12 листопада 2021 року № 1115 та оцінка яким вже надана судовою колегією вище, не навів інших обґрунтувань невідповідності цього проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, тощо, то колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів суду неправомірності вказаного проекту землеустрою, що в свою чергу вказує на відповідність такого проекту вимогам законодавства та на наявність підстав для його затвердження відповідачем.

Згідно ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

У відповідності зі ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом більше як двох років, без наявності законних на те підстав, 2 рази відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, чотири рази рішення за результатами розгляду проекту землеустрою не ухвалив.

Апеляційна скарга Вилківської міської ради фактично зводиться до того, що відповідач не згоден з площею земельною ділянки 1,1131 га з кадастровим номером 5122310300:01:001:0112, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої позивач отримав на підставі розпорядження Одеської ОДА № 377/од-2021 від 14.04.2021 року.

Однак, судова колегія наголошує, що розпорядження Одеської ОДА № 377/од-2021 від 14.04.2021 року є чинним, доказів його оскарження або скасування відповідачем не надано.

Доводи апелянта, що в провадженні сектору дізнання відділення поліції № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42024162300000016 від 28.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, стосовно того, що посадові особи позивача підробили документи, які використовували під час отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який був наданий згідно розпорядження Одеської ОДА № 377/од-2021 від 14.04.2021, висновків суду не спростовують, оскільки перевірка фактів підробки документів жодним чином не спростовує чинність розпорядження Одеської ОДА № 377/од-2021 від 14.04.2021 року.

Як вже зазначено вище, маючи на земельній ділянці з кадастровим номером 5122310300:01:001:0112 об`єкти нерухомості на праві власності, позивач має право набути у користування земельну ділянку за рахунок земель комунальної власності, та отримав у відповідного органу влади дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення цієї земельної ділянки в оренду, дотримався визначеної законодавством процедури виготовлення та погодження такого проекту землеустрою, та подав цей проект на затвердження органу місцевого самоврядування.

Затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. У разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії, водночас, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував нате, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 року у справі №2а-204/12, від 04.08.2020 року у справі №340/2074/19).

Спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

У випадку, визначеному п.4 ч.2 ст.245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 року у справі №509/1350/17 зазначила, що оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву), суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 11.02.2021 року у справі №814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про наявність реальних підстав для відмови у затвердженні наданого позивачем проекту землеустрою.

Враховуючи відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні наданого позивачем проекту землеустрою, колегія суддів вважає, що застосування у даній справі такого способу захисту, як зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, є ефективним способом захисту порушеного права позивача та призведе до його реального відновлення.

Колегія суддів не розцінює це як втручання у дискреційні повноваження суб`єкта, адже відповідачем не було наведено інших причин для відмови у затвердженні проекту землеустрою, крім вже спростованих під час розгляду справи.

Крім того, судова колегія враховує, що відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, не затвердити проект землеустрою, без наявності підстав, визначених Земельним кодексом України. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин, тобто, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 400/8134/21 від 22 квітня 2024 року.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко