Рішення

від 04.07.2024 по справі 909/321/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/321/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Оліфіренко О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної Системи "Івано-Франківськгаз"

про стягнення заборгованості за зобов`язаннями з Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії на суму 56866863 грн 57 к., з яких: 37858889 грн 10 к. - сума основного боргу, 7530288 грн 62 к. - пеня, 9300013 грн 33 к. - інфляційні збитки та 2177672 грн 52 к. - 3 % річних,

за участю:

представника позивача Бернацької О. В.,

представника відповідача Данилюк Г. Й.,

ухвалив таке рішення.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

У судовому засіданні 04.07.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору.

ТОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до АТ "Оператор Газорозподільної Системи "Івано-Франківськгаз" про стягнення заборгованості за зобов`язаннями з Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії на суму 56866863 грн 57 к., з яких: 37858889 грн 10 к. - сума основного боргу, 7530288 грн 62 к. - пеня, 9300013 грн 33 к. - інфляційні збитки та 2177672 грн 52 к. - 3 % річних.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 09.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.05.2024; встановлено відповідні строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 30.04.2024 суд призначив підготовче засідання на 20.05.2024, так як судове засідання 08.05.2024 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

20.05.2024 в судовому засіданні судом оголошено перерву у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги системою цивільної оборони у м. Івано-Франківську та Івано-Франківській області та визначено інший день для проведення підготовчого судового засідання, а саме 07.06.2024.

07.06.2024, суд протокольною ухвалою закрив підготовчого провадження та призначив розгляд справи по суті на 27.06.2024.

27.06.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 04.07.2024.

Суд належним чином повідомляв сторін про дату та час розгляду справи.

Явка в судове засідання представника позивача та представника відповідача підтверджують наведений факт.

Позиції сторін.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на наступне:

- позивач поставив відповідачу природний газ з 01.02.2022 по 28.02.2022 в обсязі 922,99890 куб. м на суму 37858889 грн 10 к., який відповідачем не оплачений;

- за простроченням виконання вказаних зобов`язань відповідачу нараховано 3% річних , інфляційні збитки та пеню;

- посилання відповідача на неправомірність включення його до портфеля постачальника "останньої надії" є безпідставними, оскільки наявність укладеного між ним і Оператором газотранспортної системи України договору на надання послуг транспортування природного газу та договору купівлі-продажу природного газу від 16.04.2020 №12А167-136-20 з ТОВ "ЙЕ Енергія" не свідчить про те, що природний газ, який закуповувався відповідачем/оператором ГРМ, використовуватиметься виключно для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, адже, відповідач може закуповувати природний газ не лише як Оператор ГРМ, але і як споживач для власних потреб;

- твердження відповідача про неналежність доказів доданих до позовної заяви, є безпідставними, оскільки договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії";

- зменшення інфляційних втрат та 3% річних у даній справі є необґрунтованим, оскільки нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст. 611 ЦК України та ст. 217 ГК України, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові;

- зменшення пені у даній справі є недопустимим, оскільки відповідач взагалі не приступив до виконання зобов`язання з оплати спожитого газу впродовж 2022-2024. Водночас, Група Нафтогаз, в яку входить Позивач, забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, тобто, є підприємством державного сектору економіки, є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно купувати газ та надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

Представник відповідача заперечила проти задоволення позову, мотивуючи наступним:

- у відповідача станом на лютий 2022 року був укладений Договір № 12А167-136-20 купівлі-продажу природного газу від 16 квітня 2020 року з ТОВ "ЙЕ Енергія" за умовами якого відповідач закуповував газ для покриття обсягів ВТВ та власних потреб у даного оптового продавця/постачальника природного газу, у зв`язку з цим була відсутня необхідність укладення договору постачання природного газу з постачальником "останньої надії";

- позивачем долучено до позовної заяви копію Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" без номеру та дати такого договору та без підпису із сторони споживача , а також Акт приймання-передачі природного газу № 1498 від 28.02.2022 року без підпису із сторони споживача, що суперечить вимогам ч. 3,4 ст.179 ГК України та свідчить про те, що жодних договірних відносин у лютому 2022 року між сторонами не існувало;

- у випадку задоволення позивних вимог просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90 %, що буде адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, та не допустить використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між AT "Івано-Франківськгаз" та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" укладено договір на транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000104, дію якого пролонговано станом на лютий 2022 року.

Також, між AT "Івано-Франківськгаз" та оптовим продавцем ТОВ "ЄГАЗ" (із зміненою назвою станом на лютий 2022 року на ТОВ "ЙЕ Енергія"), як між покупцем та продавцем, було укладено договір № 12А167-136-20 купівлі-продажу природного газу від 16.04.2020.

Відповідно до змісту Додаткової угоди № 19 від 28.01.2022 до вищевказаного Договору, між АТ "Івано-Франківськгаз" та ТОВ "ЙЕ Енергія" було узгоджено базову (попередню) ціну використання природного газу у лютому 2022 року, у разі здійснення Покупцем попередньої оплати.

Позивач ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 року № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 року та травні 2023 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", а спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

В інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56Х1400000000018 (відповідач) був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач), у т. ч. у період грудень 2021 року та лютий 2022 року (з 18.12.2021 по 19.12.2021, з 01.02.2022 по 28.02.2022).

Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника "останньої надії" підтверджується:

- листом оператора ГТС від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56Х1400000000018;

- інформацією до листа з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56Х1400000000018 в Реєстрі споживачів постачальників.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з п. 3.1 Договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 4.2. Договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3. Договору).

Згідно із п. 4.4 Договору Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ у період: з 01.02.2022 по 28.02.2022 в обсязі 922,99890 куб. м на суму 37858889 грн 10 к.

Позивачем на адресу відповідача направлявся акт № 4198 від 28.02.2022 та рахунок № 10109 від 12.03.2022, що підтверджується копіями згрупованих відправлень та фіскальними чеками до них.

Відповідачем вартість природного газу за період 01.02.2022 по 28.02.2022 не сплачено.

Відповідно до п. 4.5. Договору постачальником "останньої надії" у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За прострочення виконання зобов`язань щодо оплати вартості природного газу відповідачу нараховано 7530288 грн 62 к. пені, 9300013 грн 33 к. інфляційних збитків та 2177672 грн 52 к. 3 % річних.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відносини, що виникли між сторонами у справі регулюються ЦК України та іншими нормативними актами, а саме: Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК України та ГК України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Так, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника останньої надії? відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Отже, публічний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

У ч. 1 ст. 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Так, на виконання умов договору, з 01.02.2022 по 28.02.2022 позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 922,99890 тис. куб. м. на суму 37858889 грн 10 к.

Відповідач не здійснив оплату за поставлений газ на суму 37858889 грн 10 к.

Щодо тверджень відповідача про те, що укладення договору з постачальником "останньої надії" не було необхідним, оскільки між ним і Оператором газотранспортної системи України було укладено договір на надання послуг транспортування природного газу, а також ним було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 16.04.2020 № 12А167-136-20 з ТОВ "ЙЕ Енергія", суд зазначає таке.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Правил постачання природного газу Постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачу, зокрема оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця за умови відсутності підтвердженої номінації та реномінації постачальника споживача.

Як вбачається з матеріалів справи, Оператором ГТС не було підтверджено номінації та реномінації постачальника АТ "Івано-Франківськгаз", а тому суд погоджується з доводами позивача про те, що об`єми природного газу спожитого відповідачем з 01.02.2022 по 28.02.2022 правомірно автоматично було включено до портфеля позивача, як постачальника "останньої надії".

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Що стосується нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Суд перевірив подані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-правової системи "Прецедент". Розрахунки здійснені позивачем правильно. Так, за період нарахування з 01.04.2022 по 29.02.2024 сума 3 % річних становить 2177672 грн 52 к. та 9300013 грн 33 к. інфляційних втрат.

Неналежне виконання споживачем обов`язку стосовно оплати за природний газ стало підставою для нарахування пені.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд перевірив подані позивачем розрахунки пені за допомогою юридичної інформаційно-правової системи "Прецедент". Розрахунки здійснені позивачем правильно. Так, за період нарахування з 01.04.2022 по 30.09.2022 сума пені становить 7530288 грн 62 к.

Щодо зменшення розміру інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Чинне законодавство не надає суду право на зменшення втрат від інфляції.

Водночас суд за певних умов може зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18). При цьому має місце можливість зменшення процентів річних у визначеному за договором розмірі (збільшеному розмірі, а не 3% річних).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до стягнення з відповідача саме 3% річних, а тому їх розмір зменшенню не підлягає.

Щодо зменшення розміру пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, а також в ряді постанов КГС ВС, зокрема в постанові КГС ВС від 22.10.2019 у справі № 918/93/19.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, суд враховує те, що сума основного боргу становить 37858889 грн 10 к. На відшкодування майнових втрат позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати у розмірі 9300013 грн 33 к. та 3 % річних у розмірі 2177672 грн 52 к.

Суд також враховує те, що на даний час майновий стан відповідача є критичним, що підтверджується звітом про фінансові результати за 1-й квартал 2024 року, відповідно до яких у АТ "Івано-Франківськгаз" фінансовий збиток складає 7273000 грн.

Згідно Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.03.2023 року дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами складає зокрема: з бюджетом - 1112000 грн; інша поточна дебіторська заборгованість, а саме по сплачених авансових внесках - 3763000 грн. Поточна кредиторська заборгованість складає, зокрема: за довгостроковими зобов`язаннями 7192000 грн.; за товари, роботи, послуги - 1172581 000грн.; за податковими зобов`язаннями 3804000 грн. Утворення та накопичення збитків відповідач пояснює воєнним станом і значною дебіторською заборгованістю через систематичні неплатежі за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% і стягнути 3765144 грн 31 к. пені. Таким чином, у цій справі позивачу відшкодовуються інфляційні втрати у розмірі 9300013 грн 33 к., 3 % річних у розмірі 2177672 грн 52 к. та пеня у розмірі 3765144 грн 31 к., що в сукупності становить 15242830 грн 20 к., що у відсотковому співвідношенні до заявленої до стягнення основної суми заборгованості становить 40 %. На думку суду, вказана сума є достатньою для відновлення майнових прав позивача.

Висновок суду.

У контексті наведеного позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного та відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" про стягнення заборгованості за зобов`язаннями з Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії на суму 56866863 грн 57 к., з яких: 37858889 грн 10 к. - сума основного боргу, 7530288 грн 62 к. - пеня, 9300013 грн 33 к. - інфляційні збитки та 2177672 грн 52 к. - 3 % річних - задоволити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" (вул. Ленкавського, буд. 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76010; ідентифікаційний код 03361046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія Нафтогаз України" (вул.. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 40121452) 37858889 (тридцять сім мільйонів вісімсот п`ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 10 к. - основного боргу, 3765144 (три мільйони сімсот шістдесят п`ять тисяч сто сорок чотири) грн 31 к. - пені, 9300013 (дев`ять мільйонів триста тисяч тринадцять) грн 33 к. - інфляційних збитки, 2177672 (два мільйони сто сімдесят сім тисяч шістсот сімдесят дві) грн 52 к. - 3 % річних та 682402 (шістсот вісімдесят дві тисячі чотириста дві) грн 36 к. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У частині стягнення 3765144 (три мільйони сімсот шістдесят п`ять тисяч сто сорок чотири) грн 31 к. пені - в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 10.07.2024.

Суддя Т. В. Стефанів