Постанова

від 11.09.2024 по справі 909/321/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. Справа №909/321/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. Кравчук

О.І. Матущака,

секретар судового засідання Лагутін В.Б.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» б/н від 29.07.2024 (вх. № 01-05/2171/24 від 29.07.2024)

та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» б/н від 30.07.2024 (вх. № 01-05/2193/24 від 31.07.2024)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2024 (повний текст рішення складено 10.07.2024, м. Івано-Франківськ, суддя Т.В. Стефанів)

у справі № 909/321/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз», м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості за зобов`язаннями з типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії на суму 56 866 863,57 грн, з яких: 37 858 889,10 грн сума основного боргу, 7 530 288,62 грн пеня, 9 300 013,33 грн інфляційні збитки та 2 177 672,52 грн 3 % річних.

за участю представників:

від позивача: Бень В.Е.;

від відповідача: Данилюк Г.Й.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» про стягнення заборгованості за зобов`язаннями з Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії на суму 56 866 863,57 грн, з яких: 37 858 889,10 грн - сума основного боргу, 7 530 288,62 грн - пеня, 9 300 013,33 грн - інфляційні збитки та 2 177 672,52 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» поставило відповідачу природний газ з 01.02.2022 по 28.02.2022 в обсязі 922,99890 куб. м на суму 37 858 889, 10 грн, який відповідачем не оплачений.

За простроченням виконання вказаних зобов`язань відповідачу нараховано 3% річних, інфляційні збитки та пеню.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія Нафтогаз України» 37 858 889 грн - основного боргу, 3 765 144, 31 грн пені, 9 300 013, 33 грн - інфляційних збитки, 2 177 672, 52 грн - 3 % річних та 682 402, 36 грн - судового збору. У частині стягнення 3 765 144, 31 грн пені відмовлено.

Господарським судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що на виконання умов договору, з 01.02.2022 по 28.02.2022 позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 922,99890 тис. куб. м. на суму 37 858 889, 10 грн.

Однак, відповідач не здійснив оплату за поставлений газ на суму 37 858 889, 10 грн.

Місцевий господарський суд перевіривши подані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат вказав, що такі здійснені позивачем правильно. Так, за період нарахування з 01.04.2022 по 29.02.2024 сума 3 % річних становить 2 177 672, 52 грн та 9 300 013, 33 грн інфляційних втрат.

Разом з тим, суд перевіривши поданий позивачем розрахунок пені вказав шо такий здійснений позивачем правильно. Так, за період нарахування з 01.04.2022 по 30.09.2022 сума пені становить 7 530 288, 62 грн.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що згідно Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.03.2023 року дебіторська заборгованість відповідача за розрахунками за виданими авансами складає зокрема: з бюджетом - 1112000 грн; інша поточна дебіторська заборгованість, а саме по сплачених авансових внесках - 3763000 грн. Поточна кредиторська заборгованість складає, зокрема: за довгостроковими зобов`язаннями 7192000 грн.; за товари, роботи, послуги - 1172581 000грн.; за податковими зобов`язаннями 3804000 грн. Утворення та накопичення збитків відповідач пояснює воєнним станом і значною дебіторською заборгованістю через систематичні неплатежі за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб.

З огляду на викладене, місцевий суд зменшив розмір пені на 50% і стягнути 3 765 144, 31 грн пені. Таким чином, у цій справі позивачу відшкодовуються інфляційні втрати у розмірі 9 300 013, 33 грн, 3 % річних у розмірі 2 177 672, 52 грн та пеня у розмірі 3 765 144, 31 грн, що в сукупності становить 15 242 830, 20 грн, що у відсотковому співвідношенні до заявленої до стягнення основної суми заборгованості становить 40 %. На думку суду першої інстанції, вказана сума є достатньою для відновлення майнових прав позивача.

Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 29.07.2024 (вх. № 01-05/2171/24 від 29.07.2024) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 3 765 144, 31 грн, прийняти нове рішення в цій частині, яким стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 3 765 144, 31грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

Скаржник вказує, що в умовах воєнного стану та збройної агресії з боку російської федерації у позивача значно зросла кількість споживачів (поставка, як постачальника «останньої надії»), через неможливість постачання ним природного газу від їх колишніх інших приватних постачальників - з 1 травня 2022 року до реєстру клієнтів Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було додатково включено 8,8 млн українських домогосподарств, які раніше отримували природний газ від 17 постачальників під брендом «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» і ТОВ «Одесагаз-Постачання».

При всьому цьому розмір дебіторської заборгованості постійно зростає, через відсутність платіжної дисципліни з боку таких споживачів та обмеження заходів впливу на них (позивач наразі не має права обмежувати споживання природного газу через заборгованість перед ним). Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Враховуючи зазначене, на переконання апелянта відсутні підстави для зменшення пені, що призвело до порушення статі 80, 236 ГПК України, статті 233 ГК України та статті 625 ЦК України.

Разом з тим, не погодившись з даним рішенням суду Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 30.07.2024 (вх. № 01-05/2193/24 від 31.07.2024) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2024 в частині стягнення пені у сумі 3 765 144, 31 грн, прийняти нове рішення в цій частині, яким зменшити на 90% розмір пені, заявленої позивачем до стягнення з відповідача та стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 753 028, 86 грн пені.

Скаржник вказує, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача у справі № 909/321/24 загальна сума штрафних санкцій, складає 19 007 974, 47 грн, що становить майже половину основного боргу та є надмірною і обтяжливою сумою для відповідача, порівняно із збитками позивача, який тривалий час (строк) не звертався до суду для захисту свого порушеного права.

При цьому, позивачем у заявленому позові не наведено жодних доказів тих фактів, які б підтверджували, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання за умовами Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» йому завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов вказаного договору.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано критичний стан відповідача та відсутність його вини, зважаючи на те, що причинами виникнення вищевказаної заборгованості перед постачальником «останньої надії» Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» є незалежна від відповідача обставина, а саме наслідок необґрунтованої тарифної політики НКРЕКП, також критичний майновий стан, пов`язаний з оголошенням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 року та зупинення, відповідно до Постанови НКРЕКП від 29.09.2023 № 1772, дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію.

На переконання скаржника стягнення з відповідача суми пені в розмірі 753 028,86 грн належно компенсувало б негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, зважаючи на те, що окрім пені, з відповідача стягнено судом в користь позивача ще 9 300 013,33 грн - інфляційних втрат та 2 177 672,52 грн - 3% річних від основного боргу.

У судове засідання 11.09.2024 з`явились представники позивача та відповідача, надали пояснення щодо предмету спору.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» укладено договір на транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000104, дію якого пролонговано станом на лютий 2022 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 року № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 року та травні 2023 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», а спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

В інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56Х1400000000018 (відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач), у т. ч. у період грудень 2021 року та лютий 2022 року (з 18.12.2021 по 19.12.2021, з 01.02.2022 по 28.02.2022).

Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника «останньої надії» підтверджується:

- листом оператора ГТС від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56Х1400000000018;

- інформацією до листа з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56Х1400000000018 в Реєстрі споживачів постачальників.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з п. 3.1 Договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 4.2. Договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3. Договору).

Згідно із п. 4.4 Договору Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ у період: з 01.02.2022 по 28.02.2022 в обсязі 922,99890 куб. м на суму 37 858 889, 10 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлявся акт № 4198 від 28.02.2022 та рахунок № 10109 від 12.03.2022, що підтверджується копіями згрупованих відправлень та фіскальними чеками до них.

Відповідачем вартість природного газу за період 01.02.2022 по 28.02.2022 не сплачено.

Відповідно до п. 4.5. Договору постачальником «останньої надії» у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2024 по справі №909/321/24 оскаржується в частині зменшення пені на 50 %, відтак відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, рішення місцевого господарського суду переглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №914/1517/18).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013, Конституційний Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Поряд з викладеним колегія суддів зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

Колегія суддів вказує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, а також в ряді постанов КГС ВС, зокрема в постанові КГС ВС від 22.10.2019 у справі № 918/93/19

У цій справі, керуючись ст.551 ЦК та ст.233 ГК, суд першої інстанцій дійшов висновку про можливість реалізації свого дискреційного права на зменшення заявлених до стягнення сум пені які нараховувалися Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» унаслідок прострочення поставки, на 50%.

Суд першої інстанцій навів низку аргументів та мотивів, якими він керувався при ухваленні оскаржуваного рішень.

Зокрема, місцевий господарський суд вказав, що на даний час майновий стан відповідача є критичним, що підтверджується звітом про фінансові результати за 1-й квартал 2024 року, відповідно до яких у Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» фінансовий збиток складає 7273000 грн.

Згідно Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.03.2023 року дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами складає зокрема: з бюджетом - 1112000 грн; інша поточна дебіторська заборгованість, а саме по сплачених авансових внесках - 3763000 грн. Поточна кредиторська заборгованість складає, зокрема: за довгостроковими зобов`язаннями 7192000 грн.; за товари, роботи, послуги - 1172581 000грн.; за податковими зобов`язаннями 3804000 грн. Утворення та накопичення збитків відповідач пояснює воєнним станом і значною дебіторською заборгованістю через систематичні неплатежі за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб.

Колегія суддів погоджується, що з огляду на наведене, керуючись загальними засадами цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), суд першої інстанції забезпечив дотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін, адекватність обсягу та міри відповідальності Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз», недопущення стягнення з товариства надмірних штрафних санкцій.

Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як інструменту для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним колегія суддів зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

З огляду на це колегія суддів дійшла висновку, що право на зменшення розміру пені, надане ст.233 ГК та ч.3 ст.551 ЦК, було обґрунтовано застосоване судом в цій справі. Зважаючи на наведені сторонами доводи, надані докази та обставини справи, обсяг зменшення (50%) відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржників не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційних скарг. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2024 у справі №909/321/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржників відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» б/н від 29.07.2024 (вх. № 01-05/2171/24 від 29.07.2024) залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» б/н від 30.07.2024 (вх. № 01-05/2193/24 від 31.07.2024) залишити без задоволення.

3.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2024 у справі № 909/321/24 залишити без змін.

4. Судовий збір сплачений за апеляційні скарги покласти на апелянтів.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 23.09.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяО.І. Матущак

Суддя Н.М. Кравчук