Рішення

від 18.06.2024 по справі 910/3703/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2024Справа №910/3703/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1"доДержавного підприємства "Гарантований Покупець"простягнення заборгованості у розмірі 1 673 085,44 грн Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін:від позивача:Михайлова Н.М.від відповідача:Акуленко А.В.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Гарантований Покупець" про стягнення заборгованості у розмірі 1 673 085,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1" вказує, що в порушення умов Договору №15051/01 від 20.04.2018 та законодавства відповідачем не були виконані зобов`язання по оплаті придбаної електричної енергії за період жовтень 2021 року, січень-серпень 2022 року на загальну суму 33 911 519,79 грн, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та постановою Верховного Суду від 21.03.2024, у справі №910/6185/23 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1" та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1" 33 911 519,79 грн основної заборгованості, 535 765,75 грн 3% річних, 2 192 190,06 грн інфляційних втрат та 550 966,49 грн судового збору.

Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2023 у справі №910/6185/23 було виконане Державним підприємством "Гарантований Покупець" лише 15.02.2024, то позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 814 955,69 грн та 3% річних у розмірі 858 129,75 грн, нарахованих за період з 13.04.2023 по 14.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 27.03.2024) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/3703/24; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив; призначено підготовче засідання на 07.05.2024.

22.04.2024 засобами поштового зв`язку від Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшов відзив на позов (зданий до установи поштового зв`язку 17.04.2024), в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що загальний розмір нарахованих 3% річних та інфляційних нарахувань, які позивач бажає отримати та просить суд стягнути складає більше 10% суми, а точніше - 13,01% від суми основної заборгованості, стягнутої судом у справі №910/6185/23. На думку відповідача, враховуючи період часу протягом якого існувала заборгованість, механізм та дату її виникнення, позицію Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1", є усі передумови для того, щоб стверджувати про те, що загальний розмір грошових коштів, які прагне отримати позивач від Державного підприємства "Гарантований Покупець" є таким, що не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, а також компенсаційному характеру відповідальності, яка визначена ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач стверджує, що через повномасштабне вторгнення країни-агресора на територію України для нього настали обставини непереборної сили, а тому зважаючи на важливість підприємства для економіки України, особливо в період дії режиму воєнного стану, покладення на відповідача відповідальності визначеної у статті 625 Цивільного кодексу України, яка спрямована на відновлення майнової сфери боржника та носить компенсаційний характер, у розмірі, у якому просить позивач є неправомірним та надмірно великим тягарем для державного підприємства в порівняні із збитками, які міг зазнати кредитора. До того ж відповідач вважає, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений в системі Ліга:3акон, є некоректним, оскільки калькулятор штрафних санкцій Ліга:Закон не враховує практику Верховного Суду, адже вказаний калькулятор застосовує сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих (одного знака після коми), а до "стомільйонних" (восьми знаків після коми).

26.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1" в системі "Електронний суд" сформовано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що доводи відповідача в частині того, що відповідач знаходиться в надскладному становищі і не може компенсувати втрати позивача від знецінення грошей за умови складної фінансової ситуації, виглядає достатньо сумнівним - оскільки за умови можливості виконання в добровільному порядку судового рішення, відповідач винайшов фінансові можливості сплатити додатково до суми стягнення виконавчий збір - за відстрочку виконання у два місяці, однак, не може винайти фінансових можливостей на компенсацію знецінення грошей за невиконання зобов`язання протягом 2,5 років. Також позивач вказує, що він є виробником електричної енергії та задля її виробництва несе відповідні витрати, на здійснення яких потребує отримання коштів за відпущену електричну енергію - для обслуговування станції, для страхування станцій від ворожого обстрілу. На переконання позивача, не заслуговують на увагу суду доводи відповідача в частині наявності форс-мажорних обставин - цим доводам по зобов`язанням за Договором від 20.04.2018 №15051/01 вже надано оцінку у справі №910/6185/23. Позивач звертає увагу суду, що відповідачем не було надано доказів факту того, що саме військова агресія Російської Федерації проти України об`єктивно спричинили неможливість ДП "Гарантований Покупець" здійснити оплату вартості придбаної електричної енергії у терміни, визначені Порядком №641. Позивач відмічає, що купівля електричної енергії відповідачем відбувалися як до введення воєнного стану в державі, так і в період дії воєнного стану, а відтак у випадку неможливості відповідачем через введення воєнного стану в державі здійснювати підприємницьку діяльність, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з позивачем, відмовитися від прийняття електричної енергії, змінити умови договору щодо порядку та строків оплати, в частині відповідальності за невиконання умов угоди тощо. Натомість відповідач прийняв товар, однак не оплачував його понад вісім місяців.

02.05.2024 Державним підприємством "Гарантований Покупець" в системі "Електронний суд" сформовано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що підставою для нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є саме прострочення грошового зобов`язання, в той час як Державне підприємство "Гарантований Покупець" як і в межах справи №910/6185/23, так і в межах даної справи діяло і діє в межах, в порядку та у спосіб визначений чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно положень наказів Міненерго №140 та №206, які встановлювали мінімальний показник розрахунків.

03.05.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1" в системі "Електронний суд" сформовано додаткові пояснення у справі, в яких позивач вказує, що питання повноважень міністерств та відомств не є предметом позову щодо відшкодування матеріальних втрат у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, а факт прострочення грошового зобов`язання відповідача за Договором №15051/01 від 18.04.2024 перед позивачем встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2023 у справі №910/6185/23, у якому судом надано відповідну і належну оцінку всім доводам відповідача, в тому числі і вплив наказів Міністерства енергетики №140 та №206 на виконання зобов`язання за договором. Також позивач звертає увагу суду, що наведені у запереченні на відповідь на відзив аргументи аналогічні наведеним в суді першої інстанції, апеляційній скарзі та були предметом дослідження й оцінки судом касаційної інстанції у справі №910/6185/23, а тому відсутні підстави повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 28.05.2024.

24.05.2024 Державним підприємством "Гарантований Покупець" в системі "Електронний суд" сформовано клопотання про зупинення провадження у справі №910/3703/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/4439/23 (зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 27.05.2024).

27.05.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1" в системі "Електронний суд" сформовано заяву із запереченнями проти зупинення провадження у справі №910/3703/24.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі, оскільки наявність висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в справі №910/4439/23 не буде мати впливу на вирішення даної справи; закрито підготовче провадження у справі №910/3703/24; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/3703/24 по суті на 18.06.2024.

Постановляючи ухвалу про відмову у зупиненні провадження суд виходив із того, що предметом спору у справі №910/3703/24 є стягнення нарахованих на присуджену до стягнення рішенням суду суму коштів та в цій частині щодо застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України судова практика Верховного Суду є послідовною та усталеною. Відтак вирішення Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/4439/23 в частині, що стосується застосування у подібних правовідносинах наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 та від 15.06.2022 №206, не вплине на вирішення даного спору з огляду на обов`язковість виконання рішення суду, яке набрало законної сили, в силу ст. 129-1 Конституції України.

В судове засідання 18.06.2024 з`явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 18.06.2024 судом завершено розгляд справи №910/3703/24 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2018 між Державним підприємством "Енергоринок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1" укладено Договір №15051/01 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого останнє зобов`язалося продавати, а Державне підприємство "Енергоринок" - купувати електроенергію, вироблену товариством, та здійснювати її оплату відповідно до умов вказаного правочину.

30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок", Державним підприємством "Гарантований Покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1" укладено Додаткову угоду №291/01 до Договору, якою сторони дійшли згоди про заміну в преамбулі останнього слів "Державне підприємство "Енергоринок" на "Державне підприємство "Гарантований Покупець", а також заміну його статей 1-10 статтями 1-8 у новій редакції.

20.03.2020 між Державним підприємством "Гарантований Покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1" укладено Додаткову угоду №556/01/20, якою пункти 1-7 Договору викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1 Договору (у редакції Додаткової угоди від 20.03.2020) виробник за "зеленим тарифом" зобов`язався продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (надалі - Порядок) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного суду від 13.12.2023 та постановою Верховного Суду від 21.03.2024, у справі №910/6185/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1" задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Етг Солар 1" 33 911 519,79 грн основної заборгованості, 535 765,75 грн трьох процентів річних, 2 192 190,06 грн інфляційних втрат та 550 966,49 грн судового збору; провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Етг Солар 1" 1 565 395,62 грн основного боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Так, в межах справи №910/6185/23 судами було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Етг Солар 1" та Державним підприємством "Гарантований Покупець" було підписано акти купівлі-продажу електроенергії: за жовтень 2021 року - на суму 9 151 097,13 грн з ПДВ, за листопад 2021 року - на суму 4 242 359,60 грн з ПДВ, за грудень 2021 року - на суму 585 866,33 грн з ПДВ, за січень 2022 року - на суму 2 025 893,58 грн з ПДВ, за лютий 2022 року - на суму 4 559 682,51 грн з ПДВ, за березень 2022 року - на суму 4 556 555,58 грн з ПДВ, за квітень 2022 року - на суму 5 808 739,72 грн з ПДВ, за травень 2022 року - на суму 7 691 364,43 грн з ПДВ, за червень 2022 року - на суму 7 973 619,71 грн з ПДВ, за липень 2022 року - на суму 11 188 965,12 грн з ПДВ та за серпень 2022 року - на суму 10 126 402,22 грн з ПДВ.

Державне підприємство "Гарантований Покупець" здійснило оплату придбаної у позивача електричної енергії за вказані періоди не в повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Етг Солар 1" у загальній сумі 33 911 519,79 грн.

Так, постановляючи рішення від 03.08.2022 у справі №910/6185/23, Господарський суд міста Києва виходив з того, що Державним підприємством "Гарантований Покупець" було прострочено виконання своїх зобов`язань з оплати придбаної у Товариства з обмеженою відповідальністю "Етг Солар 1" у жовтні 2021 року, січні-серпні 2022 року електричної енергії, що слугувало підставою для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по оплаті придбаної у жовтні 2021 року, січні-серпні 2022 року згідно Договору електроенергії, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Етг Солар 1" вказує на наявність підстав для стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" нарахованих на суму боргу у розмірі 33 911 519,79 грн за період з 13.04.2023 по 14.02.2024 інфляційних втрат у розмірі 814 955,69 грн та 3% річних у розмірі 858 129,75 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного суду від 13.12.2023 та постановою Верховного Суду від 21.03.2024, у справі №910/6185/23 встановлено, що відповідач прострочив виконання свого зобов`язання з оплати придбаної у жовтні 2021 року, січні-серпні 2022 року згідно Договору електроенергії, у зв`язку з чим є правомірним нарахування до 12.04.2023 3% річних у розмірі 535 765,75 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 192 190,06 грн.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2023 у справі №910/6185/23 набрало законної сили, а відтак встановлені ним обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (щодо прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором зі сплати коштів за куплену у жовтні 2021 року, січні-серпні 2022 року електроенергію), а також вказані обставини не можуть бути переоцінені судом у даній справі, оскільки фактично буде мати місце поставлення під сумнів судових рішень у справі №910/6185/23, що є недопустимим як в силу законодавства як міжнародного, так і національного.

Отже, судовими рішеннями в межах справи №910/6185/23 встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого обов`язку зі сплати позивачу коштів у розмірі 33 911 519,79 грн та ним було погашено дану суму боргу лише 15.02.2024, про що стверджує сам позивач у позовній заяві.

У зв`язку із допущенням відповідачем прострочення виконання своїх грошових зобов`язань рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2023 у справі №910/6185/23 стягнуто, зокрема нараховані до 12.04.2023 3% річних у розмірі 535 765,75 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 192 190,06 грн.

У даній справі позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму боргу у розмірі 33 911 519,79 грн за період з 13.04.2023 по 14.02.2024.

Як встановлено остаточними судовим рішенням по справі №910/6185/23 відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 814 955,69 грн та 3% річних у розмірі 858 129,75 грн, нараховані за період з 13.04.2023 по 14.02.2024.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" 3% річних у розмірі 858 129,75 грн та інфляційних втрат у розмірі 814 955,69 грн.

В свою чергу, відповідач у відзиві просить суд відмовити у стягнення 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що загальний розмір нарахованих 3% річних та інфляційних нарахувань, які позивач бажає отримати та просить суд стягнути, складає більше 10% суми боргу.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

При цьому, суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

Натомість, як вказує сам відповідач, загальний розмір нарахованих 3% річних та інфляційних нарахувань (сукупно в межах справ №910/3703/24 та №910/6185/23) складає 13,01% суми боргу, а відтак обставини справи №910/3703/24 є відмінними від обставин у справі №902/417/18.

Поза увагою суду не залишилась та обставина, що Державним підприємством "Гарантований Покупець" було допущено примусове виконання рішення суду по справі №910/6185/23 та відповідно сплачено виконавчий збір у розмірі 10% від суми боргу, що ставить під сумнів твердження відповідача про покладення на нього надмірного тягаря в частині сплати на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, загальний розмір яких за весь період прострочення не набагато перевищує сплачений виконавчий збір.

Окремо суд звертає увагу відповідача, що інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Тобто стягнення інфляційних втрат забезпечує одержання кредитором суми боргу в еквівалентному розмірі до розміру боргу станом на перший день прострочення виконання грошових зобов`язань.

Натомість 3% річних є своєрідною мінімальною упущеною вигодою, яку б міг отримати кредитор за належного виконання зобов`язання боржником свого грошового зобов`язання (наприклад, розмістивши дані кошти в якості депозиту).

Положення статті 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Відтак стягнення інфляційних втрат жодним чином не можна вважати доходом, що є більш вигідним порівняно від належного виконання господарських зобов`язань.

Щодо посилань відповідача на невірність здійсненого розрахунку, то суд звертає увагу відповідача, що здійснення розрахунків за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" є усталеною практикою, з чим погоджується в тому числі Верховний Суд (постанови від 05.06.2024 у справі №921/403/22, від 05.12.2023 у справі №921/481/22, від 19.09.2019 у справі №905/106/19).

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Етг Солар 1" підлягають задоволенню повністю, а з Державного підприємства "Гарантований Покупець" підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 814 955,69 грн та 3% річних у розмірі 858 129,75 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача з огляду на задоволеня позовних вимог повністю.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Етг Солар 1" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований Покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1" (52200, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, м. Жовті Води, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 14, корпус 2; ідентифікаційний код 41581457) інфляційні втрати у розмірі 814 955 (вісімсот чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 69 коп., 3% річних у розмірі 858 129 (вісімсот п`ятдесят вісім тисяч сто двадцять дев`ять) грн 75 коп. та судовий збір у розмірі 20 077 (двадцять тисяч сімдесят сім) грн 03 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 08.07.2024.

Суддя Р.В. Бойко