Рішення

від 02.07.2024 по справі 910/7351/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2024Справа № 910/7351/23

За позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс" (відповідач 1);

ОСОБА_1 (відповідач 2);

Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт" (відповідач 3);

про стягнення 1 666 740,89 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Біллерис Ю. О., адвокат, ордер серії АР № 1184152 від 10.06.2024;

Від відповідача 1: не з`явилися;

Від відповідача 2: не з`явилися;

Від відповідача 3: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс", ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт" про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 1 666 740,89 грн, з яких: 1 250 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 25 122,04 грн - заборгованість по процентам у зв`язку з неправомірним користуванням кредитними коштами, що нараховані за період з 11.01.2020 по 30.12.2021, 44 437,13 грн - 3% річних, інфляційні втрати - 347 181,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс" порушено умови кредитного договору № К02561//2019 від 11.01.2020 та не погашено кредит відповідно до положень договору, а тому, враховуючи те, що в забезпечення виконання зобов`язання були укладені договір поруки № К02561//2019/S-2 від 11.01.2020 та договір поруки № К02561//2019/S-1 від 11.01.2020, позивач просить стягнути грошові кошти солідарно з відповідачів, оскільки поручителями також не погашено кредит.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

01.08.2023 до Господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт" до Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк", в якому заявник просив суд визнати недійсним договір поруки № К02561//2019/S-1 від 11.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі №910/7351/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт" та додані до неї документи повернуто без розгляду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2024, справа № 910/7351/23 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 вирішено прийняти справу № 910/7351/23 до свого провадження суддею Мандриченко О.В. та призначити підготовче засідання на 05.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/7351/23 до судового розгляду по суті.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 та 11.06.2024 судові засідання відкладалися.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 02.07.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

У судове засідання 02.07.2024 представники відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Суд вказує, що ухвали суду направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс" на адресу його місцезнаходження, а саме: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 8,офіс 711 та ОСОБА_1 на адресу його місцезнаходження: АДРЕСА_1 , проте з указаних адрес поштові відправлення поверталися з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".

При цьому суд вказує, що в матеріалах справи наявна заява Трофімова Б. В. , який є адвокатом ОСОБА_1 на підставі ордеру серії АІ № 1440550 від 10.08.2023, про ознайомлення з матеріалами справи, що свідчить про те, що ОСОБА_1 повідомлений та знає про наявність у господарському суду справи/провадження з позовними вимогами до нього.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт" отримувало ухвали суду через підсистему "Електронний суд", що вбачається з наявних у матеріалах справи повідомлень про доставлення процесуального документа до електронного кабінету.

Крім того суд вказує, що за час розгляду справи у господарському суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт" подавало зустрічну позовну заяву та апеляційну скаргу на ухвалу суду від 07.08.2023, а відтак також повідомлене та знає про наявність у господарському суду справи/провадження з позовними вимогами до нього.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/7351/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений ухвалою суду від 07.06.2023, не подали до суду відзиви на позов, а відтак, не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

02.07.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2020 між Публічним акціонерним товариством "МТБ Банк" (далі також - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс" (далі також - відповідач 1, позичальник) укладено кредитний договір № К02561//2019, відповідно до п. 1.1. якого та з врахуванням додаткової угоди № 3 від 29.12.2020, банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на суму 3 000 000,00 грн, з урахуванням умов п. 3.2.2.1., 3.2.2.2., а позичальник зобов`язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути банку кредит, сплатити за користування кредитом 19,0% річних, комісії, пені і штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов цього договору. Видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок) позичальника, що є невід`ємною частиною цього договору. За цим договором позичальник має право багаторазово отримувати кошти за кредитом і погашати заборгованість таким чином, щоб фактичний залишок заборгованості за кредитом не перевищував встановленого ліміту заборгованості, з урахуванням умов п. 2.4. цього договору.

Кредит надається позичальнику на поповнення обігових коштів (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 1.3. договору, банк відкриває позичальнику кредитну лінію на строк з « 11» січня 2020 року по « 08» січня 2021 року включно, з урахуванням умов п.п. 2.4., 3.2.2.1., 3.2.2.2. цього договору. Погашення кредиту здійснюється відповідно умов п. 2.4. цього договору, з урахуванням умов п.п. 3.2.2. 1., 3.2.2.2. цього договору.

У п. 2.1. договору визначено, що сторони погоджуються з тим, що зобов`язання банка надати кредит виникає з дати, вказаної у п. 1.3. цього договору, а право на отримання кредиту виникає у позичальника після надання банку належним чином оформленого забезпечення зобов`язань позичальника відповідно до п. 4.1. цього договору. Під «належним оформленням» сторони розуміють підписання (та нотаріальне посвідчення - за згодою сторін або відповідно до законодавства) договору поруки. Банк має право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку, якщо передбачене цим договором забезпечення зобов`язань позичальника протягом 3-х (трьох) робочих днів з дня підписання цього договору банку надано не буде.

Як визначено у п. 2.2. договору, для надання та обслуговування кредиту банк відкриває:

- позичковий рахунок № НОМЕР_1 ;

- рахунок по обліку процентів № 20684004309002.

Для повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати встановлених цим договором комісій, сплати пені та штрафів банк відкриває транзитний рахунок № НОМЕР_2 . Повернення позичальником наданого банком кредиту, сплата нарахованих банком процентів за користування кредитом, сплата встановлених цим договором комісій, сплата штрафних санкцій, здійснюється позичальником виключно на транзитний рахунок, вказаний в п. 2.2. цього договору.

За умовами п. 2.3. договору, видача кредиту відбувається шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника в національній валюті України (у гривні) №№є 26004430901/№ НОМЕР_3 у банку, або за погодженням з банком, на інший рахунок, зазначений позичальником у повідомлені (заявці) на транш, яка подається відповідно до п. 1.1. даного договору. Не пізніше ніж за три робочі дні позичальник повинен письмово повідомити банк про необхідну йому суму кредиту із наданням банку усіх необхідних документів стосовно цільового напрямку використання, оформлених відповідно до чинного законодавства України.

Позичальник зобов`язується повернути банку кредит не пізніше кінцевої терміну, зазначеного у п. 1.3. цього договору (п. 2.4. договору).

У відповідно до п. 2.5. договору, сплата нарахованих банком процентів за користування кредитом здійснюється позичальником на транзитний рахунок, зазначений у п. 2.2 цього договору. Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється, починаючи з дати виникнення фактичної заборгованості на рахунку, зазначеному у п. 2.2. цього договору, до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 (триста шістдесят) днів у році. Проценти сплачуються позичальником щомісяця, з 26-го числа, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, і в день фактичного повного погашення кредиту. Після закінчення передбаченого цим договором строку кредитування проценти, нараховані за період прострочення до фактичного погашення кредиту, позичальник сплачує в тому ж порядку, а у разі дострокового повного погашення заборгованості - в день фактичного погашення кредиту. При несплаті процентів у зазначені терміни та строки, вони вважаються простроченими.

Пунктом 2.6. договору встановлено, що позичальник сплачує банку комісію: за проведення розрахунків за поточним рахунком, пов`язаних з кредитуванням, в розмірі 1,25% (одна ціла двадцять п`ять сотих процента) від суми кредиту, передбаченої п. 1.1. цього договору. Комісія без ПДВ. Комісія сплачується позичальником в день укладення цього договору на транзитний рахунок, зазначений в п. 2.2. цього договору: за зарахування коштів на поточний рахунок позичальника, в розмірі 0,1% (Нуль цілих одна десята процента) від фактичної суми кожного траншу за кредитом. Комісія без ПДВ. Комісія сплачується позичальником на транзитний рахунок зазначений в п. 2.2. цього договору; з 26-го числа, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, і в день фактичного повного погашення кредиту, у разі отримання траншу після 25-го числа поточного місяця, комісія сплачується з 26-го числа, але не пізніше останнього робочого дня місяця наступного за тим, в якому був отриманий транш. При несплаті комісійної винагороди у зазначені терміни, вона вважається простроченою.

У відповідності до п. 3.3.2 договору, позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за цим договором, використати кредит на передбачені Договором цілі.

Як визначено п. 4.1., 4.2. договору, виконання позичальником зобов`язань за цим договором забезпечується: порукою фізичної особи: ОСОБА_1 , дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 » травня 1974 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи №11328188 від 02.01.2020, наданої відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської РДА, паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_4 , виданий « 16» грудня 2019 року, дійсний до « 16» грудня 2029 року, орган видачі - 8030, запис №19740527-03996, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_5 ; порукою юридичної особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт", місцезнаходження якої: 01001, м. Київ, пров. Музейний, будинок 4, офіс 16, код ЄДРПОУ 39378242. За виконання зобов`язань за цим договором позичальник відповідає також всім належним йому майном і коштами, на які може бути звернене стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.1. договору, цей договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами. При цьому сторони домовились, що підписи їх представників на договорі мають бути скріплені печатками сторін. Кредитний договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, про що сторони укладають окрему відповідну угоду про виконання зобов`язань за кредитним договором, що є невід`ємною частиною даного договору. Не укладення вказаної угоди про виконання з вини позичальника, не вважається простроченням банку та не тягне за собою настання негативних правових наслідків для банку.

В забезпечення виконання зобов`язання за договором були укладені наступні договори:

1) договір поруки № К02561//2019/S-2 від 11.01.2020, що укладений між банком та ОСОБА_1 (далі також - відповідач 2), з додатковою угодою №1 від 29.12.2020 до договору поруки № K02561//2019/S-2 від 11.01.2020;

2) договір поруки № К02561//2019/S-1 від 11.01.2020 р., що укладений між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт" (далі також - відповідач 3), з додатковою угодою №1 від 29.12.2020 до договору поруки № 02561//2019/S-1 від 11.01.2020.

В подальшому до договору вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод.

Зокрема додатковою угодою № 3 до договору від 29.12.2020 викладено п. 1.3. договору в наступній редакції: банк відкриває позичальнику кредитну лінію на строк з « 11» січня 2020 року по « 30» грудня 2021 року включно, з урахуванням умов п.п, 2.4., 3.2.2.1., 3.2.2.2. цього договору. Погашення кредиту здійснюється відповідно умов п. 2.4. цього договору, з урахуванням умов п.п. 3.2.2.1., 3.2.2.2. цього договору.

Також вказаною додатковою угодою викладено п. 2.4. договору в наступній редакції: позичальник зобов`язується повернути банку кредит не пізніше кінцевої дати, зазначеної у п. 1.3. цього договору відповідно до графіку погашення, згідно з яким фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом не повинен перевищувати термін та максимальний залишок заборгованості за кредитом (грн) викладений у п. 5 додаткової угоди № 3 до договору від 29.12.2020. У разі непогашення заборгованості за Кредитом у передбачені графіком терміни, така заборгованість вважається простроченою.

Позивач вказує, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак позичальник порушив умови договору та не повернув кредит у повному обсязі та у строк, визначений договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 10561 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, банк свої зобов`язання за договором виконав належним чином, а саме надав 11.01.2020 та 15.01.2020 відповідачу 1 кредит на підставі його заяви в загальному розмірі 3 000 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 1751201 від 11.01.2020 на суму 2 600 000,00 грн та платіжної інструкції № 2339260 від 15.01.2020 на суму 400 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З виписки по рахунку позичальника вбачається, що кредитні кошти повернуто позичальником частково та, відповідно, за ним обліковується заборгованість у розмірі 1 250 000,00 грн по тілу кредиту.

Також з виписки по рахунку позичальника вбачається, що за ним обліковується заборгованість по процентам у розмірі 25 122,04 грн.

При цьому, матеріали справи свідчать, що відповідач 1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена та становить 1 250 000,00 грн боргу по тілу кредиту та 25 122,04 грн богу по процентам.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 1 250 000,00 грн боргу по тілу кредиту та 25 122,04 грн богу по процентам обґрунтовані та документально підтверджені.

Приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за договором, 11.01.2020 між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № К02561//2019/S-2, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди №1 від 29.12.2020 до договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс" зобов`язань за Кредитним договором із всіма додатковими угодами до нього: по поверненню наданого боржнику кредиту у вигляді поновлюваної кредитної пінії з лімітом заборгованості 3 000 000,00 грн. (Три мільйони гривень 00 копійок) (далі - «кредит»), з урахуванням умов п.п. 1.1., 3.2.2.1., 3.2.2.2. кредитного договору, терміном погашення по « 30» грудня 2021 року включно, з урахуванням умов п.п. 2.4., 3.2.2.1., 3.2.2.2. кредитного договору, у строки/терміни, в порядку та на умовах відповідно до Кредитного договору; по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 19,0% (Дев`ятнадцять процентів) річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 (триста шістдесят) днів у році), у строки/терміни, в порядку та на умовах відповідно до кредитного договору; по сплаті комісій та можливих штрафних санкцій у випадках та розмірі, передбачених кредитним договором.

У випадку порушення боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.3. договору поруки).

Пунктом 1.4 договору поруки узгоджено, що поручитель відповідає перед кредитором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. За цим договором поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов`язань боржника по всіх наданих боржнику траншах за кредитом.

Також, з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за договором, 11.01.2020 між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт" укладено договір поруки № К02561//2019/S-1, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди №1 від 29.12.2020 до договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс" зобов`язань за Кредитним договором із всіма додатковими угодами до нього: по поверненню наданого боржнику кредиту у вигляді поновлюваної кредитної пінії з лімітом заборгованості 3 000 000,00 грн. (Три мільйони гривень 00 копійок) (далі - «кредит»), з урахуванням умов п.п. 1.1., 3.2.2.1., 3.2.2.2. кредитного договору, терміном погашення по « 30» грудня 2021 року включно, з урахуванням умов п.п. 2.4., 3.2.2.1., 3.2.2.2. кредитного договору, у строки/терміни, в порядку та на умовах відповідно до Кредитного договору; по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 19,0% (Дев`ятнадцять процентів) річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 (триста шістдесят) днів у році), у строки/терміни, в порядку та на умовах відповідно до кредитного договору; по сплаті комісій та можливих штрафних санкцій у випадках та розмірі, передбачених кредитним договором.

У випадку порушення боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.3. договору поруки).

Пунктом 1.4 договору поруки узгоджено, що поручитель відповідає перед кредитором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. За цим договором поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов`язань боржника по всіх наданих боржнику траншах за кредитом.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до поручителів із вимогою № 04/182-0/56.3 від 30.08.2022 про погашення заборгованості за кредитним договором, які залишені поручителем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" оскільки статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у відповідачів виник обов`язок виконання зобов`язання перед позивачем як солідарних боржників.

Отже, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1 250 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту та 25 122,04 грн заборгованості по процентам обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 44 437,13 грн та інфляційні втрати у розмірі 347 181,72 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем оплати за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 44 437,13 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, у розмірі 347 181,72 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких підстав, суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судових засіданнях всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

При цьому, згідно з абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7, у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2 Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс" (04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 8, оф. 711, ідентифікаційний код 30867309), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт" (30601, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., смт Теофіполь, вул. Соборна, буд. 12, каб. 15, ідентифікаційний код 39378242) на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, пр-т. Миру, буд. 28, ідентифікаційний код 21650966) 1 250 000 (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. заборгованості по тілу кредиту, 25 122 (двадцять п`ять тисяч сто двадцять дві) грн 04 коп. заборгованості по процентам, 44 437 (сорок чотири тисячі чотириста тридцять сім) грн 13 коп. трьох відсотків річних та 347 181 (триста сорок сім тисяч сто вісімдесят одна) грн 72 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс" (04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 8, оф. 711, ідентифікаційний код 30867309) на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, пр-т. Миру, буд. 28, ідентифікаційний код 21650966) 8 333 (вісім тисяч триста тридцять три) грн 70 коп. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, пр-т. Миру, буд. 28, ідентифікаційний код 21650966) 8 333 (вісім тисяч триста тридцять три) грн 70 коп. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт" (30601, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., смт Теофіполь, вул. Соборна, буд. 12, каб. 15, ідентифікаційний код 39378242) на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, пр-т. Миру, буд. 28, ідентифікаційний код 21650966) 8 333 (вісім тисяч триста тридцять три) грн 70 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.07.2024.

Суддя О.В. Мандриченко