Північний апеляційний господарський суд
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2024 р. Справа№ 910/7351/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 10.10.2024:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024
по справі №910/7351/23 (судді - Мандриченко О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк";
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс"
2) ОСОБА_1
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт"
про стягнення 1 666 740,89 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" (далі - позивач, ПАТ"МТБ Банк") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс" (далі - відповідач-1, ТОВ "Магістральсервіс"), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, скаржник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт" (далі - відповідач-3, ТОВ "Зерно експорт") про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 1 666 740,89 грн, з яких: 1 250 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 25 122,04 грн - заборгованість по процентам у зв`язку з неправомірним користуванням кредитними коштами, що нараховані за період з 11.01.2020 по 30.12.2021, 44 437,13 грн - 3% річних, інфляційні втрати - 347 181,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс" порушено умови кредитного договору № К02561//2019 від 11.01.2020 та не погашено кредит відповідно до положень договору, а тому, враховуючи те, що в забезпечення виконання зобов`язання були укладені договір поруки № К02561//2019/S-2 від 11.01.2020 та договір поруки № К02561//2019/S-1 від 11.01.2020, позивач просить стягнути грошові кошти солідарно з відповідачів, оскільки поручителями також не погашено кредит.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі №910/7351/23 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс", ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт" на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" 1 250 000 грн 00 коп. заборгованості по тілу кредиту, 25 122 грн 04 коп. заборгованості по процентам, 44 437 грн 13 коп. трьох відсотків річних та 347 181 грн 72 коп. інфляційних втрат. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" 8 333 грн 70 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" 8 333 грн 70 коп. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт" на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" 8 333 грн 70 коп. судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав про обґрунтованість та правомірність позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі №910/7351/23. Прийняти нове судове рішення яким позов Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк"; задовольнити частково. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс" ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт" на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" 1 226 441.48 гри гри 48 коп. заборгованост по тілу кредиту та 29 122 гри 04 коп. заборгованост по процентам. У частині вимог ПАД "ВТБ БАНК" щодо стягнення з ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних втрат відмовити в повному обсязі. Здійснити розподіл судових витрат.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при винесенні рішення суд першої інстанції не перевірив правильність розрахунків наведених позивачем у позові, не повністю дослідив наявні в матеріалах справи докази, в тому числі проігнорувавши факт здійснення 21.02.2022 ТОВ «Магістральсервіс» оплати в рахунок погашення кредиту, не перевірив обсяг відповідальності поручителя (Скаржника) в укладеному між сторонами договорі поруки, внаслідок чого було прийнято незаконне та необгрунтованне рішення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі №910/7351/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Андрієнка В.В., Буравльова С.І.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Андрієнко В.В., Буравльов С.І., які входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд апеляційної скарги у визначеному складі суду неможливо.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Андрієнко В.В., Буравльов С.І., у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору задоволено. Зменшено розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 до 10 000 грн. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 по справі №910/7351/23 залишене без руху, надано скаржнику строк, не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 10 000 грн.
04.09.2024 від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 подано заяву про усунення недоліків до якої долучено докази сплати судового збору у розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 по справі №910/7351/23. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 по справі №910/7351/23. Повідомлено, що судове засідання відбудеться 10.10.2024.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
Учасники апеляційного провадження у судове засідання 10.10.2024 не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
09.10.2024 через відділ документального забезпечення від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із тим, що на 10.10.2024 у представника останнього призначено розгляд справи №910/18202/23 в приміщенні Господарського суду міста Києва, довірителем у якій є ТОВ «ФК «Еверест».
Дослідивши вказане клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів констатує, що обставина викладена в даному клопотанні, не може бути беззапереченою підставою для відкладення розгляду справи №910/7351/23, у зв`язку із чим клопотання про відкладення задоволенню не підлягає.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 11.01.2020 між Публічним акціонерним товариством "МТБ Банк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс" (далі позичальник) укладено кредитний договір № К02561//2019, відповідно до п. 1.1. якого та з врахуванням додаткової угоди № 3 від 29.12.2020, банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на суму 3 000 000,00 грн, з урахуванням умов п. 3.2.2.1., 3.2.2.2., а позичальник зобов`язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути банку кредит, сплатити за користування кредитом 19,0% річних, комісії, пені і штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов цього договору. Видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок) позичальника, що є невід`ємною частиною цього договору. За цим договором позичальник має право багаторазово отримувати кошти за кредитом і погашати заборгованість таким чином, щоб фактичний залишок заборгованості за кредитом не перевищував встановленого ліміту заборгованості, з урахуванням умов п. 2.4. цього договору.
Кредит надається позичальнику на поповнення обігових коштів (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 1.3. договору, банк відкриває позичальнику кредитну лінію на строк з « 11» січня 2020 року по « 08» січня 2021 року включно, з урахуванням умов п.п. 2.4., 3.2.2.1., 3.2.2.2. цього договору. Погашення кредиту здійснюється відповідно умов п. 2.4. цього договору, з урахуванням умов п.п. 3.2.2. 1., 3.2.2.2. цього договору.
У п. 2.1. договору визначено, що сторони погоджуються з тим, що зобов`язання банка надати кредит виникає з дати, вказаної у п. 1.3. цього договору, а право на отримання кредиту виникає у позичальника після надання банку належним чином оформленого забезпечення зобов`язань позичальника відповідно до п. 4.1. цього договору. Під «належним оформленням» сторони розуміють підписання (та нотаріальне посвідчення - за згодою сторін або відповідно до законодавства) договору поруки. Банк має право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку, якщо передбачене цим договором забезпечення зобов`язань позичальника протягом 3-х (трьох) робочих днів з дня підписання цього договору банку надано не буде.
Як визначено у п. 2.2. договору, для надання та обслуговування кредиту банк відкриває:
- позичковий рахунок № НОМЕР_1 ;
- рахунок по обліку процентів № 20684004309002.
Для повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати встановлених цим договором комісій, сплати пені та штрафів банк відкриває транзитний рахунок № НОМЕР_2 . Повернення позичальником наданого банком кредиту, сплата нарахованих банком процентів за користування кредитом, сплата встановлених цим договором комісій, сплата штрафних санкцій, здійснюється позичальником виключно на транзитний рахунок, вказаний в п. 2.2. цього договору.
За умовами п. 2.3. договору, видача кредиту відбувається шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника в національній валюті України (у гривні) №№є НОМЕР_3 НОМЕР_4 у банку, або за погодженням з банком, на інший рахунок, зазначений позичальником у повідомлені (заявці) на транш, яка подається відповідно до п. 1.1. даного договору. Не пізніше ніж за три робочі дні позичальник повинен письмово повідомити банк про необхідну йому суму кредиту із наданням банку усіх необхідних документів стосовно цільового напрямку використання, оформлених відповідно до чинного законодавства України.
Позичальник зобов`язується повернути банку кредит не пізніше кінцевої терміну, зазначеного у п. 1.3. цього договору (п. 2.4. договору).
У відповідно до п. 2.5. договору, сплата нарахованих банком процентів за користування кредитом здійснюється позичальником на транзитний рахунок, зазначений у п. 2.2 цього договору. Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється, починаючи з дати виникнення фактичної заборгованості на рахунку, зазначеному у п. 2.2. цього договору, до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 (триста шістдесят) днів у році. Проценти сплачуються позичальником щомісяця, з 26-го числа, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, і в день фактичного повного погашення кредиту. Після закінчення передбаченого цим договором строку кредитування проценти, нараховані за період прострочення до фактичного погашення кредиту, позичальник сплачує в тому ж порядку, а у разі дострокового повного погашення заборгованості - в день фактичного погашення кредиту. При несплаті процентів у зазначені терміни та строки, вони вважаються простроченими.
Пунктом 2.6. договору встановлено, що позичальник сплачує банку комісію: за проведення розрахунків за поточним рахунком, пов`язаних з кредитуванням, в розмірі 1,25% (одна ціла двадцять п`ять сотих процента) від суми кредиту, передбаченої п. 1.1. цього договору. Комісія без ПДВ. Комісія сплачується позичальником в день укладення цього договору на транзитний рахунок, зазначений в п. 2.2. цього договору: за зарахування коштів на поточний рахунок позичальника, в розмірі 0,1% (Нуль цілих одна десята процента) від фактичної суми кожного траншу за кредитом. Комісія без ПДВ. Комісія сплачується позичальником на транзитний рахунок зазначений в п. 2.2. цього договору; з 26-го числа, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, і в день фактичного повного погашення кредиту, у разі отримання траншу після 25-го числа поточного місяця, комісія сплачується з 26-го числа, але не пізніше останнього робочого дня місяця наступного за тим, в якому був отриманий транш. При несплаті комісійної винагороди у зазначені терміни, вона вважається простроченою.
У відповідності до п. 3.3.2 договору, позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за цим договором, використати кредит на передбачені Договором цілі.
Як визначено п. 4.1., 4.2. договору, виконання позичальником зобов`язань за цим договором забезпечується: порукою фізичної особи: ОСОБА_1 , дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи №11328188 від 02.01.2020, наданої відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської РДА, паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_5 , виданий « 16» грудня 2019 року, дійсний до « 16» грудня 2029 року, орган видачі - 8030, запис №19740527-03996, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків; порукою юридичної особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт", місцезнаходження якої: 01001, м. Київ, пров. Музейний, будинок 4, офіс 16, код ЄДРПОУ 39378242. За виконання зобов`язань за цим договором позичальник відповідає також всім належним йому майном і коштами, на які може бути звернене стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Відповідно до п. 9.1. договору, цей договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами. При цьому сторони домовились, що підписи їх представників на договорі мають бути скріплені печатками сторін. Кредитний договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, про що сторони укладають окрему відповідну угоду про виконання зобов`язань за кредитним договором, що є невід`ємною частиною даного договору. Не укладення вказаної угоди про виконання з вини позичальника, не вважається простроченням банку та не тягне за собою настання негативних правових наслідків для банку.
В забезпечення виконання зобов`язання за договором були укладені наступні договори:
1) договір поруки № К02561//2019/S-2 від 11.01.2020, що укладений між банком та ОСОБА_1 , з додатковою угодою №1 від 29.12.2020 до договору поруки № K02561//2019/S-2 від 11.01.2020;
2) договір поруки № К02561//2019/S-1 від 11.01.2020 р., що укладений між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт", з додатковою угодою №1 від 29.12.2020 до договору поруки № 02561//2019/S-1 від 11.01.2020.
У подальшому до договору вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод.
Зокрема додатковою угодою № 3 до договору від 29.12.2020 викладено п. 1.3. договору в наступній редакції: банк відкриває позичальнику кредитну лінію на строк з « 11» січня 2020 року по « 30» грудня 2021 року включно, з урахуванням умов п.п, 2.4., 3.2.2.1., 3.2.2.2. цього договору. Погашення кредиту здійснюється відповідно умов п. 2.4. цього договору, з урахуванням умов п.п. 3.2.2.1., 3.2.2.2. цього договору.
Також вказаною додатковою угодою викладено п. 2.4. договору в наступній редакції: позичальник зобов`язується повернути банку кредит не пізніше кінцевої дати, зазначеної у п. 1.3. цього договору відповідно до графіку погашення, згідно з яким фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом не повинен перевищувати термін та максимальний залишок заборгованості за кредитом (грн) викладений у п. 5 додаткової угоди № 3 до договору від 29.12.2020. У разі непогашення заборгованості за Кредитом у передбачені графіком терміни, така заборгованість вважається простроченою.
Позивач вказує, що банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, однак позичальник порушив умови договору та не повернув кредит у повному обсязі та у строк, визначений договором.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 10561 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, банк свої зобов`язання за договором виконав належним чином, а саме надав 11.01.2020 та 15.01.2020 відповідачу 1 кредит на підставі його заяви в загальному розмірі 3 000 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 1751201 від 11.01.2020 на суму 2 600 000,00 грн та платіжної інструкції № 2339260 від 15.01.2020 на суму 400 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
З виписки по рахунку позичальника вбачається, що кредитні кошти повернуто позичальником частково та, відповідно, за ним обліковується заборгованість у розмірі 1 250 000,00 грн по тілу кредиту.
Також з виписки по рахунку позичальника вбачається, що за ним обліковується заборгованість по процентам у розмірі 25 122,04 грн.
При цьому, матеріали справи свідчать, що відповідач-1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена та становить 1 250 000,00 грн боргу по тілу кредиту та 25 122,04 грн богу по процентам.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов цілком обгрнутованого висновку, що вимоги позивача про стягнення 1 250 000,00 грн боргу по тілу кредиту та 25 122,04 грн богу по процентам обґрунтовані та документально підтверджені.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що здійснення 21.02.2022 ТОВ «Магістральсервіс» оплати в рахунок погашення кредиту спростовуються матеріалами справи.
Приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за договором, 11.01.2020 між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № К02561//2019/S-2, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди №1 від 29.12.2020 до договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс" зобов`язань за Кредитним договором із всіма додатковими угодами до нього: по поверненню наданого боржнику кредиту у вигляді поновлюваної кредитної пінії з лімітом заборгованості 3 000 000,00 грн. (Три мільйони гривень 00 копійок) (далі - «кредит»), з урахуванням умов п.п. 1.1., 3.2.2.1., 3.2.2.2. кредитного договору, терміном погашення по « 30» грудня 2021 року включно, з урахуванням умов п.п. 2.4., 3.2.2.1., 3.2.2.2. кредитного договору, у строки/терміни, в порядку та на умовах відповідно до Кредитного договору; по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 19,0% (Дев`ятнадцять процентів) річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 (триста шістдесят) днів у році), у строки/терміни, в порядку та на умовах відповідно до кредитного договору; по сплаті комісій та можливих штрафних санкцій у випадках та розмірі, передбачених кредитним договором.
У випадку порушення боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.3. договору поруки).
Пунктом 1.4 договору поруки узгоджено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. За цим договором поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов`язань боржника по всіх наданих боржнику траншах за кредитом.
Також, з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за договором, 11.01.2020 між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерно експорт" укладено договір поруки № К02561//2019/S-1, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди №1 від 29.12.2020 до договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістральсервіс" зобов`язань за Кредитним договором із всіма додатковими угодами до нього: по поверненню наданого боржнику кредиту у вигляді поновлюваної кредитної пінії з лімітом заборгованості 3 000 000,00 грн. (Три мільйони гривень 00 копійок) (далі - «кредит»), з урахуванням умов п.п. 1.1., 3.2.2.1., 3.2.2.2. кредитного договору, терміном погашення по « 30» грудня 2021 року включно, з урахуванням умов п.п. 2.4., 3.2.2.1., 3.2.2.2. кредитного договору, у строки/терміни, в порядку та на умовах відповідно до Кредитного договору; по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 19,0% (Дев`ятнадцять процентів) річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 (триста шістдесят) днів у році), у строки/терміни, в порядку та на умовах відповідно до кредитного договору; по сплаті комісій та можливих штрафних санкцій у випадках та розмірі, передбачених кредитним договором.
У випадку порушення боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.3. договору поруки).
Пунктом 1.4 договору поруки узгоджено, що поручитель відповідає перед кредитором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. За цим договором поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов`язань боржника по всіх наданих боржнику траншах за кредитом.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 543 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до поручителів із вимогою № 04/182-0/56.3 від 30.08.2022 про погашення заборгованості за кредитним договором, які залишені поручителем без відповіді та задоволення.
Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" оскільки статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.
Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у відповідачів виник обов`язок виконання зобов`язання перед позивачем як солідарних боржників.
Отже, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1 250 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту та 25 122,04 грн заборгованості по процентам обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також, при зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 44 437,13 грн та інфляційні втрати у розмірі 347 181,72 грн.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).
Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем у розмірі 44 437,13 грн погоджується із судом першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)
Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.
Зазначені висновки підтверджуються рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, у розмірі 347 181,72 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що вимога позивача щодо оплати відповідачем-2 суми 3% річних та інфляційних втрат не відповідає обсягу зобов`язань визначеному сторонами у договорі поруки К02561//2019/S-2 колегією суддів визнаються неспроможними, оскільки п.1.4 договору поруки К02561//2019/S-2 визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 по справі №910/7351/23, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 по справі №910/7351/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 по справі №910/7351/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за ОСОБА_1 .
4. Матеріали справи №910/7351/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 29.10.2024.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 10.10.2024 |
Оприлюднено | 31.10.2024 |
Номер документу | 122634886 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань банківської діяльності кредитування |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Ткаченко Б.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні