Рішення

від 10.07.2024 по справі 910/4843/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2024Справа № 910/4843/24

За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Хендлінг"

про стягнення 507 514,05 грн та зобов`язання виконати зобов`язання

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач, ДП МА "Бориспіль") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Хендлінг" (далі - відповідач, ТОВ "Скай Хендлінг") з вимогами:

- стягнути з ТОВ "Скай Хендлінг" на користь ДП МА "Бориспіль" 507 514,05 грн, що складається із: заборгованості із надання послуг з наземного адміністрування у розмірі 6 480,00 грн; пені у розмірі 1 076,97 грн; 3% у розмірі 100,26 грн; інфляційних втрат у розмірі 156,82 грн; штрафу за ненадання довідок щодо кількості рейсів у розмірі 499 700,00 грн; витрат на оплату судового збору у розмірі 8 512,57 грн;

- зобов`язати ТОВ "Скай Хендлінг" виконати зобов`язання, встановлені у пп. 2.2.24 п. 2.2 Угоди від 23.07.2019 № 02.1-14/4-08, а саме: надати ДП МА "Бориспіль" довідки про кількість рейсів за звітний місяць: липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року, жовтень 2023 року.

Як зазначає позивач, на виконання умов Генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності № 02.1-14/4-08 від 23.07.2019 (далі - Угода), ним були надані послуги з наземного адміністрування на загальну суму 6 480,00 грн, про що складено Акти приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 31.08.2023 на суму 1 620,00 грн, від 30.09.2023 на суму 1 620,00 грн, від 31.10.2023 на суму 1 620,00 грн, які були надіслані відповідачу на адресу електронної пошти відповідача відповідно до п. 3.4. Угоди, оскільки відповідачем в порушення умов Угоди не було самостійно отримано вказані Акти та рахунки в бухгалтерії аеропорту для здійснення оплати.

Відповідач за надані послуги не розрахувався, зокрема, не підписав вищезгадані Акти приймання-здачі виконаних послуг, вмотивовану відмову від їх підписання не надав, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість на суму 6 480,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг з наземного адміністрування, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 6 480, 00 грн.

Крім того, відповідачем в порушення умов п. 2.2.24 Угоди, не було надано позивачу Довідки про кількість рейсів за звітний місяць, а саме: лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, у зв`язку з чим позивачем було нараховано відповідачу штраф у загальному розмірі 499 700,00 грн та виставлено на його оплату рахунки-фактури № 72/18 від 15.02.2023 на суму 216 800,00 грн, №72/56 від 25.05.2023 на суму 134 500,00 грн, №72/81 від 22.08.2023 на суму 148 400,00 грн, які були надіслані відповідачу засобами електронного зв`язку з використанням програмного забезпечення «M.E.Doc»

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 076,97 грн - пені, 100,26 грн - 3 % річних, 156,82 грн - інфляційні втрати за вищезгаданими рахунками-фактури та 499 700,00 грн - неустойку відповідно до п. 3.8. Угоди.

Також, позивач просить суд зобов`язати відповідача виконати зобов`язання, встановлені у п. 2.2.24. Угоди, а саме: надати позивачу Довідки про кількість рейсів за звітний місяць: липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року, жовтень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 позовну заяву ДП МА "Бориспіль" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

03.05.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2024 позовну заяву ДП МА "Бориспіль" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4843/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі №910/4843/24.

29.05.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд розглядати справу в судовому засіданні. Зокрема, у поданому відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ДП МА "Бориспіль".

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши таке:

- починаючи з 24.02.2022, після закриття повітряного простору України для цивільних користувачів відповідач не здійснює авіаційну діяльність (надання послуг з наземного адміністрування) на території аеропорту «Бориспіль» з використанням інфраструктури аеропорту;

- у листуванні відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, зокрема, надав Сертифікат №3000-23-2455 про форс-мажорні обставини, у зв`язку з чим, відповідно до п. 7.1 Угоди, відповідач звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань;

- позивачем не надано жодного доказу направлення рахунків на загальну суму 6 480,00 грн (з ПДВ), Актів від 31.07.2023, від 31.08.2023, від 30.09.2023, від 31.10.2023 на офіційну електронну адресу відповідача;

- відповідно до п. 3.2 Угоди, у позивача наявне право на підставі власної інформації перевірити кількість рейсів, які були обслуговані компанією за звітний місяць;

- використання електронних документів із застосуванням кваліфікованого електронного підпису засобами телекомунікаційного зв?язку, зокрема, з використанням програмного продукту «М.Е. Doс», не передбачено умовами Угоди, таким чином, позивачем не було направлено відповідачу вищезгадані рахунки-фактури на загальну суму 499 700,00 грн у встановлений Угодою спосіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 клопотання ТОВ "Скай Хендлінг" про розгляд справи № 910/4843/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відхилено.

05.06.2024 в системі «Електронний суд» позивачем сформована та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив з викладеними у ній поясненнями, міркуваннями та аргументами щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.

Відхиляючи заперечення відповідача, позивач зазначив таке:

- умовами Угоди не встановлено, що закриття повітряного простору для цивільних користувачів є підставою: для звільнення відповідача від обов?язку з оплати рахунків за створення та підтримання позивачем необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення відповідачем господарської діяльності; для ненадання відповідачем Довідок про кількість рейсів; для ненарахування штрафів за ненадання Довідок про кількість рейсів;

- відповідач не звертався до позивача з листом, в порядку та строки, визначені розділом 7 Угоди, із повідомленням про виникнення обставин непереборної сили, зокрема, доказів неможливості повідомлення позивача у строки, передбачені умовами Угоди, про настання форс-мажорних обставин відповідач також не надав;

- наданий відповідачем сертифікат Торгово-промислової палати України не засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов?язання відповідача щодо оплати рахунків за створення та підтримання позивачем необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення відповідачем господарської діяльності та на виконання зобов?язання з надання Довідок про кількість рейсів;

- оскільки відповідач самостійно не отримав в бухгалтерії вищезгадані рахунки-фактури та Акти приймання-здачі виконаних послуг за липень-жовтень 2023 року, позивач направив їх на електронну адресу відповідача, а тому враховуючи умови п. 3.4, п. 3.6 Угоди, рахунки-фактури та Акти надання послуг вважаються отриманими відповідачем та підписаними сторонами, що є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг;

- доказами направлення та доставки рахунків відповідачу через ПЗ «М.Е. Doс» є наявні штампи на рахунках, вищезазначене свідчить, що на момент направлення рахунків на оплату штрафів відповідач використовував ПЗ «М.Е. Doс» для здійснення електронного документообігу.

12.06.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, а також додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

23.07.2019 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Хендлінг" (далі - компанія) укладено Генеральну угоду № 02.1-14/4-08 про умови здійснення господарської діяльності (далі - Угода), відповідно до п. 1.1 якої передбачено, що аеропорт забезпечує компанії можливість здійснювати авіаційну діяльність (надання послуг з наземного адміністрування) на території аеропорту «Бориспіль» з використанням інфраструктури аеропорту, а компанія зобов`язується сплачувати аеропорту плату за це.

В Угоді сторонами погоджено, зокрема, наступні скорочення та визначення термінів:

наземне обслуговування - послуги з наземного обслуговування повітряних суден, екіпажу, пасажирів, багажу, вантажу, пошти, що надаються компанією своїм клієнтам на території аеропорту «Бориспіль»;

наземне адміністрування - послуги, що надаються екіпажам, представникам авіакомпаній, представництвам та іншим суб`єктам в офісному обслуговуванні, зв`язку, взаєморозрахунках та інших послугах, пов`язаних із взаємодією в аеропорту;

інфраструктура аеропорту - комплекс об`єктів та систем, спрямованих на забезпечення безпеки польотів, авіаційної безпеки та обслуговування повітряних суден, пасажирів, багажу, вантажу та пошти;

аеропорт - комплекс інженерних споруд і устаткування, шо призначені для виконання технологічних процесів, які пов`язані з обслуговуванням пасажирів, обробкою багажу, вантажу, пошти та забезпечення наземного обслуговування повітряних суден.

Згідно з п. 1.2 Угоди, кожна із сторін повністю бере на себе витрати за виконання своїх обов`язків за цією Угодою.

Згідно з п. 2.1.1 Угоди, сторони зобов`язані виконувати цю Угоду та обов`язки, що встановлені цією Угодою, належним чином, на основі принципу добросовісності.

Відповідно до п. 2.2.23 Угоди, компанія додатково зобов`язана у строки, визначені параграфом 3 Угоди, сплачувати рахунки-фактури аеропорту та підписувати і повертати Акти приймання-здачі виконаних послуг, складені згідно з Угодою та Акти про забруднення перонів.

За умовами п. 2.2.24 Угоди, компанія зобов`язана у строки, визначені параграфом 3 Угоди, надавати до аеропорту Довідку про кількість рейсів за звітний місяць (далі - Довідка).

Відповідно до п. 3.1 Угоди розмір плати, яку має сплачувати компанія за створення та підтримання аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення компанією господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» з надання послуг з наземного адміністрування з використанням інфраструктури аеропорту у відповідності з Правилами та на умовах цієї Угоди становить: 1 350,00 грн (без ПДВ) за 1 рейс, на якому компанія здійснювала діяльність з наземного адміністрування, але не менше ніж 1350,00 грн (без ПДВ) в місяць. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п. 3.3. Угоди, протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання Довідки, аеропорт виписує компанії рахунок та Акт.

Відповідно до п. 3.4. Угоди, представник компанії самостійно отримує в бухгалтерії аеропорту рахунок на здійснення плати згідно з п. 3.1 цієї Угоди та Акт в строк до 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним. У разі неотримання представником компанії рахунків у строки, що вказані вище, аеропорт направляє рахунки та Акти компанії на адресу e-mail: finance@skyhandling.com.ua, invoices@skyhandling.com.ua. Сторони домовились, що датою отримання рахунку та Акту буде вважатися кожне 10-е (десяте) число місяця, що слідує за звітним місяцем, незалежно від дати їх фактичного отримання представником компанії.

За умовами п. 3.5. Угоди, оплата рахунків аеропорту здійснюється компанією протягом 3 (трьох) календарних днів з дати їх отримання. Оплата здійснюється на відповідний поточний рахунок аеропорту, що вказаний в параграфі 11 Угоди.

Разом із рахунками представник компанії отримує складені аеропортом Акти. Підписані Акти або письмову мотивовану відмову від його підписання компанія зобов?язана повернути аеропорту протягом 5 (п?яти) робочих днів з дати його отримання.

Якщо протягом 5 (п?яти) робочих днів Акт або письмова мотивована відмова не будуть направлені аеропорту, Акт вважається підписаний сторонами, а відмови, направлені компанією з порушенням п?ятиденного строку, не будуть прийматися аеропортом для розгляду (п. 3.6. Угоди).

Ця Угода набуває чинності з 01 серпня 2019 року та діє до 31 грудня 2019 року (включно) (п. 4.1. Угоди).

Згідно з п. 4.2. Угоди, якщо за 60 днів до закінчення терміну дії Угоди жодна із сторін офіційно не повідомить іншу сторону про припинення строку дії Угоди, Угода вважається продовженою на кожний наступний календарний рік.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості з надання послуг з наземного адміністрування у розмірі 6 480,00 грн, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Генеральної угоди № 02.1-14/4-08 від 23.07.2019 позивачем було виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 6 480,00 грн за надані послуги з наземного адміністрування за період з липня 2023 року по жовтень 2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами №72/79 від 31.07.2023 на суму 1 620,00 грн, №72/88 від 31.08.2023 на суму 1 620,00 грн, №72/94 від 30.09.2023 на суму 1 620,00 грн, №72/103 від 31.10.2023 та Актами приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2023, від 31.08.2023, від 30.09.2023, від 31.10.2023.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши зміст укладеної між сторонами Генеральної угоди № 02.1-14/4-08 про умови здійснення господарської діяльності від 23.07.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вона є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суд звертає увагу, що сторони у даному випадку не вносили змін до Генеральної угоди № 02.1-14/4-08 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з наземного адміністрування від 23.07.2019 в частині прав та обов`язків сторін, зокрема, щодо внесення плати.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до позивача з листом № 05/57.22 від 19.05.2022, у якому просив до закінчення воєнного стану та відновлення можливості проводити фінансово-господарську діяльність в аеропорту призупинити нарахування платежів за послуги, зокрема, за Генеральною угодою № 02.1-14/4-08 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з наземного адміністрування від 23.07.2019.

При цьому, проєкту додаткової угоди до вказаного листа відповідачем не надавалося.

Отже, судом встановлено, що сторони не вносили зміни до Генеральної угоди №02.1-14/4-08 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з наземного адміністрування від 23.07.2019 в частині обов`язків сторін на період воєнного стану, і, відповідно, передбачені угодою зобов`язання відповідача, зокрема, щодо внесення плати, є чинними.

Зокрема, умовами пункту 4.5 Угоди сторони узгодили, що при невиконанні своїх зобов`язань однією із сторін протягом більше, ніж трьох місяців підряд, інша сторона може вимагати дострокового розірвання Угоди у встановленому законодавством порядку.

В матеріалах справи відсутні докази розірвання сторонами Угоди, отже дана Угода є чинною.

Крім того, суд відхиляє заперечення відповідача щодо направлення позивачем вищезгаданих рахунків-фактур та Актів на неактуальну електронну адресу відповідача, з огляду на наступне.

Умовами пункту 3.4 Угоди сторони погодили порядок направлення позивачем рахунків-фактур та Актів із актуальними електронними адресами відповідача.

Відповідно до п. 9.1 Угоди, у разі зміни банківських реквізитів, адреси сторони зобов?язані негайно в письмовому вигляді інформувати одна одну про такі зміни шляхом направлення офіційного листа, який буде вважатись невід?ємною частиною цієї Угоди. При цьому, сторони визнають юридичну силу такого листа та не здійснюють жодних додаткових дій щодо внесення змін в Угоду.

Будь-яке офіційне повідомлення чи інформація, що вимагаються чи дозволяються за цією Угодою (крім повідомлення, що вказане у п. 3.4), має надсилатися рекомендованим листом на адресу, зазначену в пункті 10.1 Угоди (п.10.1 Угоди).

Згідно з п. 10.2 Угоди, вci документи (листи, повідомлення, інша кореспонденція, тощо), що будуть відправлені однією стороною іншій стороні на адресу, вказану в Угоді, вважаються такими, що були відправлені належним чином належному отримувачу до тих пір, поки сторона - отримувач письмово не повідомить сторону-відправника про зміну свого місцезнаходження (із доказами про отримання стороною-відправником такого повідомлення).

У матеріалах справи наявна довідка про реквізити відповідача станом на 01.01.2021 із зазначенням нової зміненої електронної адреси, однак в матеріалах справи відсутні докази направлення даної довідки рекомендованим листом на адресу позивача відповідно до умов п. 10.1 Угоди.

Водночас, в матеріалах справи наявний лист відповідача про зміну реквізитів до Угоди №10.35-23 від 11.10.2023 із зазначенням нових змінених електронних адрес із доказами направлення позивачу даного листа рекомендованим повідомленням.

Отже, лише листом №10.35-23 від 11.10.2023 відповідач у належний спосіб повідомив позивача про зміну електронної адреси.

З наявного в матеріалах справи листування між сторонами вбачається, що станом на кінець грудня 2023 року відповідач був обізнаний про наявну у останнього заборгованість перед позивачем за Угодою.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять письмової мотивованої відмови відповідача від підписання вищезгаданих Актів.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення даної статті ЦК України свідчить, що з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припиненні зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Судом не встановлено, а відповідачем, у свою чергу, не надано суду жодних доказів припинення зобов`язань відповідача за Угодою.

Також суд зазначає, що зупинення діяльності не звільняє від обов`язків, передбачених Угодою, як і наявність чи відсутність рейсів не звільняє відповідача від обов`язку виконати договірні зобов`язання в частині здійснення плати, що передбачена п. 3.1 Угоди.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ГК України. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача плати за надані позивачем послуги з наземного адміністрування за період з липня 2023 року по жовтень 2023 року на загальну суму 6 480,00 грн.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача виконати зобов`язання, встановлені у пп. 2.2.24 п. 2.2 Угоди, а саме: надати позивачу довідки про кількість рейсів за липень 2023 року - жовтень 2023 року.

Згідно з п.3.2 Угоди, кількість рейсів визначається із Довідки, яка надається компанією за звітний місяць. Дана Довідка повинна бути підписана керівником, головним бухгалтером компанії та скріплена печаткою (у разі її наявності). Довідка направляється офіційним листом на адресу аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому, аеропорт має право перевірити кількість рейсів, які були обслуговані Компанією за звітний місяць, на підставі власної інформації (згідно з Заявками компанії на обслуговування). У разі виявлення невідповідностей, або у разі відсутності (ненадання компанією) Довідки у визначені строки, аеропорт має право використовувати власну інформацію для виставлення рахунків.

Тож, за умовами укладеної між сторонами Угоди відповідач до 3 числа місяця, що слідує за звітним зобов`язаний надавати позивачу довідки, з яких визначається кількість рейсів.

Проте, такі довідки не були надані відповідачем у строк, встановлений Угодою.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 ГПК України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача виконати зобов`язання, встановлені у пп. 2.2.24 п. 2.2 Угоди, а саме: надати позивачу довідки про кількість рейсів за липень 2023 року - жовтень 2023 року є неефективним, оскільки умовами Угоди (п. 3.2 п. 3) передбачено, що інформація про кількість рейсів необхідна саме для визначення плати, яку відповідач має сплачувати на користь позивача. Умовами Угоди (п. 3.2) сторони передбачили право позивача перевіряти кількість рейсів, які були обслуговані відповідачем за звітний місяць, на підставі власної інформації та виставляти рахунки, у разі якщо Довідки не будуть надані відповідачем. Також, умовами Угоди (п.3.8) передбачена можливість нарахування штрафу за порушення строків надання Довідок.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач самостійно розрахував розмір плати, яку має сплатити відповідач та просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 499 700,00 грн відповідно до п. 3.8. Угоди. За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача виконати зобов`язання, встановлені у пп. 2.2.24 п. 2.2 Угоди, а саме: надати позивачу довідки про кількість рейсів, є неефективним способом захисту за встановлених судом обставин справи.

Враховуючи, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача виконати зобов`язання, встановлені у пп. 2.2.24 п. 2.2 Угоди, а саме: надати позивачу довідки про кількість рейсів за липень 2023 року - жовтень 2023 року є неефективним, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 076,97 грн, 3% у розмірі 100,26 грн, інфляційних втрат у розмірі 156,82 грн та неустойки у розмірі 499 700,00 грн відповідно до п. 3.8. Угоди.

Відповідно до статті 610, частини 1 статті 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 216, статтею 218 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Відповідно до п. 3.7 Угоди, у разі наявності простроченої заборгованості у компанії перед аеропортом, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується у порядку, встановленому чинним законодавством України, та до повного погашення заборгованості за цією Угодою.

Відповідно до п. 3.8 Угоди, з урахуванням укладеної сторонами Додаткової угоди №1 від 26.12.2019, у випадку порушення строків надання Довідки за звітний місяць компанія сплачує аеропорту неустойку у розмірі 100,00 (сто) грн (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення терміну.

Згідно з нормами статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 2).

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України введено воєнний стан указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», та в подальшому указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 389-VIII від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 на сайті Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, яке є провайдером аеронавігаційного обслуговування та яке утворене з метою надання безпечного і економічно ефективного аеронавігаційного обслуговування користувача у повітряному просторі, що включає організацію повітряного руху, зв?язок, навігацію, спостереження (радіотехнічне забезпечення), було розміщено оголошення про закриття повітряного простору України. У зв?язку із військовим вторгненням російської федерації, згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положенням про використання повітряного простору України повідомлено, що органами Об?єднаної цивільно-військової системи та Державною авіаційною службою України вжито заходів щодо закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору. Зокрема, повідомлено, що надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України призупинено.

24.02.2022 на сайті Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» було розміщено інформацію, яка свідчить, що роботу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» призупинено, аеропорт не працює, всіх пасажирів аеропорту евакуйовано, злітно-посадкова смуга заблокована.

У свою чергу, у зв`язку із військовим вторгненням російської федерації на територію України, Украероцентром з 24.02.2022 повітряний простір України був закритий для польотів цивільних повітряних суден шляхом повідомлень для польотів NOTAM, копії яких долучені відповідачем до пояснень, а також з 10.05.2022 року за поданням Генерального штабу Збройних сил України встановлено заборону використання повітряного простору шляхом видання повідомлення для пілотів NOTAM стосовно закриття повітряного простору України для польотів всіх повітряних суден окрім державних повітряних суден та польотів, що виконуються з дозволу Генерального штабу Збройних сил України.

Відповідно до п. 7.1 Угоди, сторони звільняються від відповідальності за повне та/або часткове невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цією Угодою, якщо таке невиконання чи неналежне виконання сталися внаслідок настання зовнішніх і надзвичайних обставин відсутніх на момент підписання даної угоди, які не можна було ані передбачити, ані запобігти жодними розумними заходами. До таких обставин відносяться стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, страйки, військові дії, громадські безпорядки тощо.

Згідно з п. 7.2 Угоди, достатнім доказом дії зазначених обставин є документ, виданий уповноваженим органом України, і лише наявність такого документа буде свідчити як доказ існування форс-мажорних обставин та їх тривалість.

З матеріалів справи вбачається, що листом №05.57-22 від 19.05.2022 відповідач проінформував позивача про настання форс-мажорних обставин та просив зупинити нарахування платежів за послуги, зокрема, передбачені Генеральною угодою №02.1-14/4-08 про умови здійснення господарської діяльності від 23.07.2019 з посиланням на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

В матеріалах справи наявний сертифікат Київської Торгово-промислової палати № 3000-23-2455, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, прийняття Об`єднаною цивільно-військовою системою організації повітряного руху України рішення щодо закриття з 00.45 utc (02.45 за київським часом) 24.02.2022 повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору та призупинення діяльності ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» - Товариству з обмеженою відповідальністю "Скай Хендлінг" щодо здійснення авіаційної діяльності (надання послуг з наземного адміністрування на території ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з використанням інфраструктури аеропорту відповідно до п. 1.1 та пп. 2.2.1. Генеральної угоди № 02.1-14/4-08 про умови здійснення господарської діяльності від 23.07.2019. Строк дії обставин з 24.02.2022 і зазначено, що вони тривають станом на 22.05.2023.

Листом №05.23-23 від 24.05.2023 відповідач в доповнення до листа №05.57-22 від 19.05.2022 надав позивачу копію вищезгаданого сертифікату.

Отже, суд, врахувавши усі обставини справи, вважає що відповідач довів факт виникнення, наявності форс-мажорних обставин, а також їх надзвичайність та невідворотність, що об`єктивно унеможливили належне виконання відповідачем своїх обов`язків за Угодою.

Таким чином, суд вважає, що відповідач на підставі п.7.1, п. 7.2 Угоди звільняється від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань за Угодою, прострочення виконання яких сталося не з вини відповідача, а у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; закриття ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Дослідивши надані сторонами докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що саме у даній справі зі склавшихся між сторонами господарських відносин, існує причинно-наслідковий зв`язок між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконати відповідачем свої зобов`язання за Угодою.

Враховуючи встановлений судом причинно-наслідковий зв`язок між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Угодою, у даній справі відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності за порушення ним строків виконання своїх зобов`язань за Угодою у вигляді стягнення пені у розмірі 1 076,97 грн та штрафу за ненадання довідок щодо кількості рейсів у розмірі 499 700,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 076,97 грн та штрафу за ненадання довідок щодо кількості рейсів у розмірі 499 700,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Щодо 3% річних та інфляційних втрат, то нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Прі цьому 3% річних та інфляційні витрати не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, з огляду на що, у суду відсутні підстави для звільнення відповідача від обов`язку сплатити ці суми на користь позивача, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

Приписами статті 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку 3% річних, суд визнає такий розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% у розмірі 100,26 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку інфляційних втрат, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 156,82 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наведених підстав.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 8 512,57 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не подав.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, п. 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про покладення на відповідача 2 422,40 грн судового збору (з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 124, 129, 236 - 238, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Хендлінг" (Україна, 03036, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, 77-А ЛІТ.(Г), нежиле приміщення офіс; ідентифікаційний код 35416116) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Україна, 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬ-7; ідентифікаційний код 20572069) 6 480,00 грн (шість тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 коп.) заборгованості із надання послуг з наземного адміністрування, 100,26 грн (сто гривень 26 коп.) 3% річних, 156,82 грн (сто п`ятдесят шість гривень 82 коп.) інфляційних втрат, 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 10.07.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА