Постанова

від 04.12.2024 по справі 910/4843/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4843/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Хендлінг»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (головуючий - Андрієнко В. В., судді: Буравльов С. І., Шапран В. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 (суддя Гумега О. В.) у справі

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Хендлінг»

про стягнення 507 514,05 грн та зобов`язання виконати зобов`язання

(за участю представників: позивача - Юрченко Н.П., відповідача - Освітня Л.В., Чертілін О.Ю.)

Обставини справи, встановлені судами

1. 23.07.2019 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «МА «Бориспіль», позивач, аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Хендлінг» (далі - ТОВ «Скай Хендлінг», відповідач, компанія) укладено генеральну угоду № 02.1-14/4-08 (далі - Угода), за умовами якої аеропорт забезпечує компанії можливість здійснювати авіаційну діяльність (надання послуг з наземного адміністрування) на території аеропорту «Бориспіль» з використанням інфраструктури аеропорту, а компанія зобов`язується сплачувати аеропорту плату за це.

2. Згідно з пунктом 2.1.1 Угоди, сторони зобов`язані виконувати цю Угоду та обов`язки, що встановлені цією Угодою, належним чином, на основі принципу добросовісності.

3. За умовами пункту 2.2.24 Угоди компанія зобов`язана у строки, визначені параграфом 3 Угоди, надавати до аеропорту довідку про кількість рейсів за звітний місяць (далі - Довідка).

4. Відповідно до пункту 3.1 Угоди розмір плати, яку має сплачувати компанія за створення та підтримання аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення компанією господарської діяльності в аеропорті «Бориспіль» з надання послуг з наземного адміністрування з використанням інфраструктури аеропорту становить 1 350 грн за 1 рейс, на якому компанія здійснювала діяльність з наземного адміністрування, але не менше ніж 1350 грн в місяць.

5. Відповідно до пункту 3.2 угоди, кількість рейсів визначається із Довідки, яка надається компанією за звітний місяць. Довідка направляється офіційним листом на адресу аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому, аеропорт має право перевірити кількість рейсів, які були обслуговані компанією за звітний місяць, на підставі власної інформації (згідно з заявками компанії на обслуговування). У разі виявлення невідповідностей, або у разі відсутності (ненадання компанією) Довідки у визначені строки, аеропорт має право використовувати власну інформацію для виставлення рахунків.

6. Згідно з пунктом 3.3. Угоди протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання Довідки, аеропорт виписує компанії рахунок та акт.

7. Відповідно до пункту 3.4. Угоди представник компанії самостійно отримує в бухгалтерії аеропорту рахунок на здійснення плати згідно з п. 3.1 цієї Угоди та Акт в строк до 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним. У разі неотримання представником компанії рахунків у строки, що вказані вище, аеропорт направляє рахунки та акти компанії на адресу e-mail: finance@skyhandling.com.ua, invoices@skyhandling.com.ua. Сторони домовились, що датою отримання рахунку та акта буде вважатися кожне 10-е (десяте) число місяця, що слідує за звітним місяцем, незалежно від дати їх фактичного отримання представником компанії.

8. За умовами пункту 3.5. Угоди оплата рахунків аеропорту здійснюється компанією протягом 3 календарних днів з дати їх отримання.

9. Відповідно до пункту 3.8. Угоди у випадку порушення строків надання довідки за звітний місяць Компанія сплачує Аеропорту неустойку у розмірі 100 грн за кожен календарний день прострочення терміну.

10. За пунктом 7.1. Угоди сторони звільняються від відповідальності за повне та або часткове невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань за цією Угодою, якщо таке невиконання чи неналежне виконання сталися внаслідок настання зовнішніх надзвичайних обставин, відсутніх на момент підписання даної Угоди, які не можна було ані передбачити, ані запобігти жодними розумними заходами. До таких обставин відносяться стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, страйки, військові дії, громадські безпорядки, тощо.

Достатнім доказом дії зазначених обставин є документ, виданий уповноваженим органом України, і лише наявність такого документа буде свідчити як доказ існування форс-мажорних обставин та їх тривалість (пункт 7.2. Угоди).

11. На виконання умов Угоди позивач сформував акти приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2023, від 31.08.2023, від 30.09.2023, від 31.10.2023 та виставив відповідачу рахунки на загальну суму 6 480 грн за послуги з наземного адміністрування за період з липня по жовтень 2023 року, які відповідачем не оплачені.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

12. ДП «МА «Бориспіль» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Скай Хендлінг» про (1) стягнення 6 480 грн основного боргу, 1 076,97 грн пені, 100,26 грн 3% річних, 156,82 грн інфляційних втрат, 499 700 грн штрафу за ненадання довідок щодо кількості рейсів; (2) зобов`язання відповідача виконати зобов`язання за Угодою, а саме: надати відповідачу довідки про кількість рейсів за липень-жовтень 2023 року.

13. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Угодою.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

14. Господарський суд міста Києва рішенням від 10.07.2024, яке залишив без змін Північний апеляційний господарський суд постановою від 25.09.2024, позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 6 480 грн заборгованості із надання послуг з наземного адміністрування, 100,26 грн 3% річних, 156,82 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовив.

15. Суди обох інстанцій встановили відсутність доказів належного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати послуг позивача, мотивованої відмови від підписання актів наданих послуг або доказів припинення зобов`язань сторін за Угодою. За висновками судів зупинення діяльності не звільняє відповідача від обов`язків за Угодою, як і наявність чи відсутність рейсів не звільняє від обов`язку виконати зобов`язання в частині здійснення мінімальної плати, передбаченої пунктом 3.1 Угоди.

16. Що стосується сум неустойки, то відповідно до умов Угоди та положень статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідач підлягає звільненню від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за Угодою у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин: військової агресії російської федерації, введенням воєнного стану на території України, закриттям українських аеропортів та припиненням цивільного авіасполучення.

17. Позовна вимога про зобов`язання відповідача надати Довідки не підлягає задоволенню з огляду на неефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права. При цьому в умовах Угоди позивач має право перевіряти кількість рейсів, які були обслуговані відповідачем за звітний місяць, на підставі власної інформації та виставляти рахунки у разі якщо Довідки не будуть надані відповідачем.

Касаційні скарги

18. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в позові з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

19. Також з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції звернувся відповідач, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги позивача

20. Суди неправильно застосували норми статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушили статті 4, 5 ГПК України, висновок Верховного Суду щодо питання застосування яких у подібних правовідносинах відсутній. Відмовляючи в задоволенні вимог щодо зобов`язання відповідача надати позивачу Довідки, суди фактично нівелюють умови Угоди та позбавляють позивача права на ефективний, справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав у суді.

21. Суди порушили і неправильно застосували статті 509, 526, 611, 614, 617, 625, 629, ЦК України, статті 193, 216, 218, 219 ГК України, статті 73, 76, 80, 86, 207, 269 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду в постановах від 09.06.2023 у справі № 911/995/23, від 05.07.2023 у справі № 911/1411/23, від 30.09.2022 у справі №911/813/22, від 07.09.2023 у справі № 911/1660/23, унаслідок чого дійшли помилкових висновків щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу.

Узагальнені доводи касаційної скарги відповідача

22.Спір у даній справі виник у правовідносинах, подібні до яких ще не аналізувалися в рішеннях Верховного Суду, а саме: щодо застосування статті 614 ЦК України у сукупності зі статтею 617 цього Кодексу та статтею 218 ГК України стосовно вини як підстави відповідальності за порушення зобов`язання, стосовно підстав звільнення від відповідальності, підстав господарсько-правової відповідальності в період дії воєнного стану. На переконання відповідача, доведені ним форс-мажорні обставини є підставою для звільнення від виконання зобов`язань за Угодою.

23. Суди обох інстанцій порушили частину 4 статті 75 ГПК України та не врахували обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 910/13255/23 у якій брали участь ті ж сторони, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а також порушили статті 76, 77, 78, 79, 86 ГПК України стосовно обов`язку дослідження обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, обов`язку оцінювати докази з огляду на їх вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності стосовно фактів, на які посилався відповідач та які підтверджують неможливість виконання ним зобов`язань за Угодою у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Позиція сторін у відзивах на касаційні скарги

24. Відповідач з доводами касаційної скарги позивача не погоджується, вважає їх безпідставними, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення в частині відмови в позові залишити без змін.

25. Позивач заперечує проти наведених відповідачем підстав касаційного оскарження, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову без змін.

Позиція Верховного Суду

26. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань за Угодою у зв`язку з доведенням неможливості виконання зобов`язань внаслідок форс-мажору (обставин непереборної сили) - збройної агресії російської федерації та введенням воєнного стану на території України, настання яких для відповідача у спірних правовідносинах підтверджується сертифікатом Київської Торгово-промислової палати № 3000-23-2455.

28. Вимога про зобов`язання відповідача виконати зобов`язання за Угодою є неефективним способом захисту права позивача, оскільки: за умовами Угоди інформація про кількість рейсів необхідна саме для визначення плати за послуги позивача; сторони передбачили право позивача перевіряти кількість рейсів, які були обслуговані відповідачем за звітний місяць, на підставі власної інформації у разі якщо Довідки не будуть надані відповідачем; в Угоді передбачена можливість нарахування штрафу за порушення строків надання Довідок; позивач в позові самостійно розрахував розмір плати, яку має сплатити відповідач, тобто відсутність Довідок очевидно не є перешкодою для визначення позивачем розміру заборгованості за Угодою.

29. Верховний Суд погоджується з такими висновками судів, відхиляє доводи обох касаційних скарг та зазначає про таке.

30. Відповідно до вимог частини 1 статті 617 ЦК України, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення його виконання.

31. Статтею 218 ГК України також встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

32. Отже, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23.

33. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина друга статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

34. Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 щодо застосування статті 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловими палатами в Україні та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

35. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.02.2022 на сайті Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, яке є провайдером аеронавігаційного обслуговування та яке утворене з метою надання безпечного і економічно ефективного аеронавігаційного обслуговування користувача у повітряному просторі, що включає організацію повітряного руху, зв`язок, навігацію, спостереження (радіотехнічне забезпечення), було розміщено оголошення про закриття повітряного простору України. У зв`язку із військовим вторгненням російської федерації повідомлено, що органами Об`єднаної цивільно-військової системи та Державною авіаційною службою України вжито заходів щодо закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору. Зокрема, повідомлено, що надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України призупинено.

36. 24.02.2022 на сайті ДП «МА «Бориспіль» було розміщено інформацію про те, що роботу аеропорту зупинено, всіх пасажирів аеропорту евакуйовано, злітно-посадкова смуга заблокована.

37. У зв`язку із військовим вторгненням російської федерації на територію України Украероцентром з 24.02.2022 повітряний простір України був закритий для польотів цивільних повітряних суден шляхом повідомлень для польотів NOTAM, а також з 10.05.2022 установлено заборону використання повітряного простору шляхом видання повідомлення для пілотів NOTAM стосовно закриття повітряного простору України для польотів всіх повітряних суден окрім державних повітряних суден та польотів, що виконуються з дозволу Генерального штабу Збройних сил України.

38. Листом №05.57-22 від 19.05.2022 відповідач проінформував позивача про настання форс-мажорних обставин та просив зупинити нарахування платежів за послуги, зокрема, передбачені Угодою, з посиланням на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

39. Сертифікатом Київської Торгово-промислової палати №3000-23-2455 засвідчено позивачу форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо здійснення авіаційної діяльності за Угодою, а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, прийняття Об`єднаною цивільно-військовою системою організації повітряного руху України рішення щодо закриття 24.02.2022 повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору та призупинення діяльності ДП «МА «Бориспіль».

40. Ураховуючи наведене та специфіку укладеної між сторонами Угоди про надання послуг наземного адміністрування, доступ до користування якими був закритий у зв`язку з встановленням заборони для польотів цивільних повітряних суден, суди у цій справі дійшли обгрунтованого висновку про те, що відповідач звільняється від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань за вказаною Угодою, оскільки їх прострочення сталося не з вини відповідача, а саме у зв`язку настанням форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) - військової агресії російської федерації проти України, внаслідок якої на території України було введено воєнний стан, припинено цивільне авіасполучення, закрито українські аеропорти та встановлено охорону аеропортових засобів та суден.

41. Наведені обставини щодо діяльності аеропорту «Бориспіль» є загальновідомими (частина 3 статті 75 ГПК України).

42. Отже, суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин наведені вище норми матеріального права та дійшли правильного висновку про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення ним строку виконання зобов`язань.

43. Щодо доводів касаційних скарг, наведених в пунктах 20 та 22 цієї постанови, колегія суддів зазначає, що положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

44. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). Обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. При цьому формування правового висновку не може ставитися в пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

45. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги позивача в пункті 20 цієї постанови, оскільки скаржник не навів підстав, з яких би вбачалася необхідність у формуванні Верховним Судом висновку щодо застосування приписів статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 4, 5 ГПК України. Доводи позивача в цій частині касаційної скарги зводяться до цитування відповідних норм права та базуються на власному суб`єктивному ставленні до наведених судами мотивів та по суті зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в позові про зобов`язання відповідача виконати умови Угоди.

46. Щодо доводів позивача в пункті 21 цієї постанови, то Верховний Суд не розглядає посилання на неврахування судами висновків Верховного Суду у справах № 911/995/23, № 911/1411/23 № 911/1660/23, оскільки судові рішення у вказаних справах взагалі не були предметом касаційного перегляду та відповідні постанови Верховного Суду у таких справах відсутні. Посилання ж скаржника на постанову від 30.09.2022 у справі №911/813/22 є нерелевантним, оскільки висновки Верховного Суду щодо застосування наведених у касаційній скарзі норм права у цій справі взагалі відсутні.

47. Посилання позивача в тексті касаційної скарги на інші постанови Верховного Суду бути прийняті також не можуть, оскільки касаційна скарга не містить аргументів, про неврахування судами попередніх інстанцій викладених саме в цих постановах висновків Верховного Суду. При цьому положення ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень статті 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане би призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальність та диспозитивність.

48. Також Верховний Суд не приймає до уваги і доводи відповідача в пункті 22 цієї постанови, як такі, що є наслідком помилкового тлумачення скаржником норм законодавства щодо форс-мажору та помилкового ототожнення понять «звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання» та «звільнення від виконання зобов`язання».

49. Відповідно до статті 617 ЦК України форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.

50. Правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання форс-мажору, визначені статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України, не підлягають застосуванню і до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною 2 статті 625 цього Кодексу, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми (постанова Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/17252/23).

51. Суди встановили, що Угода є чинною, у встановленому порядку не розірвана та не визнана недійсною. Також суди не встановили обставин, які б свідчили про припинення зобов`язання відповідача за Угодою з інших підстав, зокрема передбачених главою 50 ЦК України. У зв`язку з чим зобов`язання відповідача за Угодою, зокрема з оплати послуг позивача, є чинним та підлягає виконанню.

52. Верховний Суд не розглядає посилання відповідача в пункті 23 цієї постанови на порушення судами приписів частини 4 статті 75 ГПК України як такі, що не охоплюються жодною з підстав касаційного оскарження, за якими відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою цього скаржника.

53. Отже, наведені скаржниками підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшли своє підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

54. Щодо інших доводів касаційної скарги позивача (пункт 23 постанови), які охоплюються підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, про те, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази щодо підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань, Верховний Суд зазначає таке.

55. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

56. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

57. Звідси процесуальний закон пов`язує право суду касаційної інстанції скасувати судове рішення з підстав не дослідження зібраних у справі доказів за обов`язкової умови попереднього встановлення обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

58. З урахуванням того, що підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердились, а підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України згідно з доводами касаційної скарги стало саме не дослідження судами зібраних у справі доказів, то підстави для задоволення касаційної скарги відповідача і скасування постановлених у справі судових рішень згідно з пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

59. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

60. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

61. Звертаючись із касаційними скаргами, позивач та відповідач в межах доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростували висновків судів попередніх інстанцій та не довели неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

62. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне обидві касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду і постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

63. Судовий збір за подання касаційних скарг у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Хендлінг» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/4843/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.