Рішення

від 25.06.2024 по справі 911/218/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/218/24

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ

до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Аргумент фонд», м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ

про витребування земельної ділянки

представники:

від позивача не з`явився

від відповідача - Я.Корнійчук

від третьої особи В.Семко

від прокуратури І.Білоконь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/218/24 за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі позивач) до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Аргумент фонд» (далі відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі третя особа) про витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Аргумент фонд» земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:028:0036.

Ухвалою суду від 05.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/218/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.02.2024 року; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 20.02.2024 року (вх. №1780/24 від 20.02.2024), в якому відповідач проти позову заперечує.

Прокуратура, позивач та третя особа, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 27.02.2024 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 27.02.2024 року відкладено підготовче засідання на 19.03.2024 року.

До суду від прокуратури надійшла заява б/н від 18.03.2024 року (вх. №2320 від 18.03.2024) про зміну предмету позову та відповідь на відзив б/н від 18.03.2024 року (вх. №2857/24 від 18.03.2024).

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 19.03.2024 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Прокурор у судовому засіданні 19.03.2024 року просив заяву про зміну предмету позову задовольнити.

Ухвалою суду від 19.03.2024 року заяву прокуратури б/н від 18.03.2024 року (вх. №2320 від 18.03.2024) про зміну предмету позову прийнято до розгляду та відкладено підготовче засідання на 16.04.2024 року.

До суду від третьої особи надійшли пояснення б/н від 07.04.2024 року (вх. №3670/24 від 08.04.2024) щодо позову або відзиву.

Також, від прокуратури надійшла заява №15/1-359 від 08.04.2024 року (вх. №26/24 від 09.04.2024) про забезпечення позову, згідно з якою прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036, яка зареєстрована за АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Аргумент фонд», заборонити державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію) права власності, поділу, об`єднання, застави або іншого виду зміни власників та об`єкту цивільних прав, заборонити будь-яким фізичним і юридичним особам проводити земляні роботи, здійснювати вирубку дерев на земельній ділянці з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036.

Ухвалою суду від 11.04.2024 року заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури №15/1-359вих-24 від 08.04.2024 (вх. №26/24 від 09.04.2024) про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036, яка зареєстрована за АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Аргумент фонд». Заборонено державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію) права власності, поділу, об`єднання, застави або іншого виду зміни власників та об`єкту цивільних прав. Заборонено будь-яким фізичним і юридичним особам проводити земляні роботи, здійснювати вирубку дерев на земельній ділянці з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036.

До суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 15.04.2024 року (вх. №4025/24 від 15.04.2024).

Також, від позивача надійшло клопотання б/н від 15.04.2024 року (вх. №4956/24 від 16.04.2024) про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 16.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу №911/218/24 до судового розгляду по суті на 04.06.2024 року.

До суду від відповідача надійшла заява б/н від 03.06.2024 року (вх. №5956/24 від 03.06.2024) про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 04.06.2024 року прокурор та представник третьої особи просили відкласти розгляд справи для ознайомлення з заявою відповідача б/н від 03.06.2024 року (вх. №5956/24 від 03.06.2024) про застосування строків позовної давності та надання пояснень.

Ухвалою суду від 04.06.2024 року відкладено розгляд справи по суті на 25.06.2024 року.

До суду через систему «Електронний суд» 24.06.2024 року від Київської обласної прокуратури надійшли заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 25.06.2024 року не з`явився.

Прокурор та представник третьої особи у судовому засіданні 25.06.2024 року позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову, підтримали та просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.06.2024 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 25.06.2024 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено прокурором у позові, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 23.06.2003 №333 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Обухівському, Козинському лісництвам та Ржищівському держлісгоспу для ведення лісового господарства» у постійне користування Козинському лісництву Київського державного лісовпорядного об`єднання «Київліс» передано 1155,1 га земель лісового фонду для ведення лісового господарства, в тому числі 492,5 га на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 29.12.2003 №746 «Про передачу земельних ділянок у власність» затверджено технічну документацію із складання державних актів на право приватної власності на землю в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району та передано у приватну власність ряду фізичних осіб земельні ділянки загальною площею 41,046 га для ведення особистого селянського господарства.

Зокрема, на підставі вказаного розпорядження державні акти на право власності на земельні ділянки отримали: ОСОБА_1 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278402 від 30.12.2003), ОСОБА_2 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278401 від 30.12.2003), ОСОБА_3 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278406 від 30.12.2003), ОСОБА_4 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278402 від 30.12.2003), ОСОБА_5 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278399 від 30.12.2003), ОСОБА_6 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278400 від 30.12.2003), ОСОБА_7 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278403 від 30.12.2003), ОСОБА_8 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278398 від 30.12.2003), ОСОБА_9 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278404 від 30.12.2003).

В подальшому, вказаними особами згідно договорів купівлі-продажу від 09.03.2006 №№749, 767, 721, 746, 752, 724, 732, 729, 786 відчужено належні їм земельні ділянки загальною площею 9,0035 га на користь ОСОБА_10 , яким, у свою чергу, на їх підставі отримано державний акт серії ЯГ №233827 на право власності на земельну ділянку загальною площею 9,0035 га з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради від 18.08.2006 №93 (підпункт 1 додатку до пунктів 1-3 рішення) цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 змінено з особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, внаслідок чого ОСОБА_10 25.10.2006 отримано державний акт на право власності на землю серії ЯД № 658671.

ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2011 №2001 відчужено вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_11 , у зв`язку з чим, на державному акті серії ЯД №658671 проставлено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_11 .

Рішенням Обухівського районного суду від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц задоволено позов прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_11 , Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району; визнано недійсними розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29.12.2003 №746 «Про передачу земельних ділянок у власність» в частині передачі у власність земельних ділянок загальною площею 9,0035 га ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 ; підпункт 1 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 18.08.2006 №93 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради»; державний акт на землю від 25.10.2006 серії ЯД №658671; витребувано із незаконного володіння ОСОБА_11 на користь ДП «Київське лісове господарство» земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 та визнано за ДП «Київське лісове господарство» право постійного користування вказаною земельною ділянкою.

На виконання вказаного рішення суду, державним реєстратором 25.09.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування за ОСОБА_11 права власності на вказану земельну ділянку (індексний номер рішення 24744913). Крім того, постановою ДВС Обухівського МРУЮ від 16.10.2015 виконавче провадження №4834966 за виконавчим листом №2-316/15 від 04.06.2015 закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» з підстав виконання рішення суду шляхом витребування із володіння боржника ( ОСОБА_11 ) на користь стягувача (ДП «Київське лісове господарство») земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036, що підтверджується актами вилучення майна та прийому-передачі від 13.10.2015.

Водночас, прокурором встановлено, що заочним рішенням Обухівського районного суду від 20.11.2014 у справі №372/4868/14-ц задоволено позов ПАТ «Європейський газовий банк» до ОСОБА_11 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості ТОВ «Видавничий дім «Інтегра» перед ПАТ «Європейський газовий банк» за кредитним договором від 18.02.2008 №85-180208 звернуто стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_11 , а саме, земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036.

15.10.2019 між ПАТ «Європейський газовий банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, дебіторської заборгованості, майнових прав за дебіторською заборгованістю та майнових прав, що випливають з цінних паперів, згідно якого, до ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» перейшли, у тому числі, права за кредитним договором від 18.02.2008 №85-180208.

28.02.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036. Підставою для відповідної реєстрації вказано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28.02.2020. Відповідно до змісту вказаного свідоцтва, приватним нотаріусом посвідчено, що ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036, «оскільки торги не відбулися і стягувач ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_11 ».

В подальшому, ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2021 відчужило земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 на користь AT «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд», яке, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, залишається її власником на даний час.

Водночас, державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 за AT «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд» здійснено всупереч положень земельного та лісового законодавства, з урахуванням чого, прокурор вважає, що остання підлягає поверненню у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

При цьому, 18.03.2024 року від Київської обласної прокуратури до суду надійшла заява про зміну предмета позову, згідно якої зазначено, що під час звернення до суду з даним позовом прокуратурою визначено спосіб захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред`явлення негаторного позову у порядку ст. 391 Цивільного кодексу України. Водночас, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-у, а також обставини вказаної господарської справи, які полягають у фактичному заволодінні земельними ділянками лісогосподарського призначення, належним способом захисту порушеного права в цьому спорі є саме віндикаційний позов. А тому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, прокурор просить суд витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд» земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:028:0036.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що прокурор, як на підставу для задоволення свого позову посилається на преюдиційність рішення у справі №372/268/15-ц від 07.04.2015. Проте, прокурор не доводить до відома суду обставини щодо того, коли рішення Обухівського районного суду Київської області від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц набрало законної сили, та чи міг позивач реалізувати відповідне рішення суду у спосіб, який передбачений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, рішення суду ухвалено 07.04.2015 року та не було оскаржено, лише у червні 2018 року ПАТ «Європейський газовий банк» подав апеляційну скаргу, одночасно порушуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідач вважає, що позивач після отримання рішення суду, яке набрало законної сили у 2015 році, мав усі законні права на реєстрацію права власності на земельну ділянку та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав, що, в свою чергу, призвело до того, що ПАТ «Європейський газовий банк» не включало б до складу лоту та не виставляло б право вимоги за договорами іпотеки від 29.12.2012 року №1093-291212/І на прилюдних торгах, а ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» 28.02.2020 не реєструвало б за собою право власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 154, виданого 28.02.2020 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Гринько А.П., та, як наслідок, відповідач не укладав би договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Проте, позивачем проігноровано свої права та обов`язки щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за державою. Посилання позивача на преюдиційність рішення у справі №372/268/15-ц не може бути прийнято до уваги судом, оскільки, у вказаній справі брали участь інші особи, а тому, преюдиційний характер рішення втрачається. Відповідач також зазначає, що прокурором обрано невірний спосіб захисту, та як наслідок це є самостійною підставою

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 3 ЗК України, земельні відносини, що виникають зокрема, при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами, в т. ч. про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до абз. 2, 3 ст. 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України), ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЛК України, до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (ч.ч. 1,2 ст. 18 ЗК України).

Згідно ст. 55 Земельного кодексу України (далі ЗК України), до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також, не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 56 ЗК України, громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення. Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містить.

Згідно ст. 57 ЗК України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 17 ЛК України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення (п. 4 ч. 1 ст. 32 ЛК України).

У ст. ст. 45, 46, 47, 48, 54 ЛК України передбачено, що лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування передбачає виконання відповідних топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів, виготовлення планово-картографічних матеріалів.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Пунктом 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, передбачено, що планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Отже, при вирішенні питання щодо перебування спірних земельних лісових ділянок в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України. Відповідна правова позиція стосовно того, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово викладена у правових висновках Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі №488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі №369/16418/18, від 30.09.2020 у справі №363/669/17, та постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі №369/1777/13-ц.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Київський лісгосп» 2003 та 2014 років, земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 відноситься до земель лісогосподарського призначення та розташована в межах кварталу ПО Козинського лісництва, що підтверджується листами ДП «Київське лісове господарство» від 26.11.2014 №02-868, філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 11.12.2023 №02-1174, ВО «Укрдержліспроект» від 29.11.2023 № 03-1225.

Розташування спірної земельної ділянки в межах кварталу ПО Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство» підтверджується листами Головного управління Держземагентства у Київській області від 25.11.2014, викопіюваннями з корегування проекту формування та встановлення меж Старобезрадичівської сільської ради та з карти території Старобезрадичівської сільської ради, а також, акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.02.2012 №45/01, складеним Управлінням Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Київській області, ряд земельних ділянок, серед яких і з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 накладаються на землі лісового фонду (ПО квартал Козинського лісництва, виділи 13-20).

В силу положень ст.ст. 19, 57 ЗК України та ст. 5 ЛК України, спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України. Зазначене судом вище, у сукупності підтверджує приналежність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 9 ст. 149 ЗК України визначено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також, земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як зазначено в позові, Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ДП «Київське лісове господарство» погодження про можливість вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення загальною площею 8,0032 га в кварталі ПО Козинського лісництва, виділах 13-20 не надавались.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 7 ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади. Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно ч. ч. 1,4 ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади. Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Отже, зазначені вище норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення та за погодженням з Кабінетом Міністрів України. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, без зміни її категорії цільового призначення чинним законодавством не передбачено. Викладене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідних погоджень на зміну цільового призначення земельних лісових ділянок отримано не було, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.02.2012 №45/01, складеним державними інспекторами контролю за використанням та охороною земель Управління Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Київській області.

У ст. 8 ЛК України передбачено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 2 ст. 84 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЗК України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 ЗК України).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 31 ЛК України, обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісогосподарського призначення, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Отже, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 належить до державної власності та перебуває у розпорядженні Київської обласної державної адміністрації.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що право власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 зареєстровано за AT «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд» з порушеннями вимог ст. ст. 20, 55, 56, 84, 116, 141, 149 ЗК України та ст. ст. 5, 7, 57 ЛК України.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Обухівського районного суду від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц задоволено позов прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_11 , Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району. Визнано недійсними розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29.12.2003 № 746 «Про передачу земельних ділянок у власність» в частині передачі у власність земельних ділянок загальною площею 9,0035 га ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підпункт 1 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 18.08.2006 № 93 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради»; державний акт від 25.10.2006 серії ЯД №658671; витребувано із незаконного володіння ОСОБА_11 на користь ДП «Київське лісове господарство» земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 та визнано за ДП «Київське лісове господарство» право постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Так, у рішенні Обухівського районного суду від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц встановлено обставини неправомірного вибуття спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення із земель державної власності, що перебуває у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, однією з підстав звільнення від доказування є преюдиційність обставин, існування яких встановлене судовим рішенням, що вступило в законну силу, у господарській, цивільній або адміністративній справі.

Таким чином, рішення Обухівського районного суду від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц має преюдиційне значення для вирішення даної справи, оскільки, судом розглядаються позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка була предметом розгляду у справі №372/268/15-ц, шляхом її повернення на користь Київської обласної державної адміністрації.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості повинні спонукати покупця до більшої обачливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 ЛК України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно ст. 10 ЛК України, ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до ст. 12 ЛК України, громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Отже, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема, про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою (пункти 53, 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц).

Враховуючи зазначене вище, суд погоджується із твердженнями прокурора, що на момент державної реєстрації 28.02.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за собою права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» було обізнано про наявність рішення Обухівського районного суду від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц, яким спірну земельну ділянку витребувано на користь держави, оскільки, упродовж 2018-2022 років ПАТ «Європейський газовий банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» рішення Обухівського районного суду від 07.04.2015 у справі № 372/268/15-ц було оскаржено до апеляційної інстанції. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22.09.2021, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.05.2022, апеляційне провадження у справі №372/268/15-ц закрито.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 ЦК України.

Як встановлено судом вище, земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 належить до земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України».

Слід зазначити, що на землі лісогосподарського призначення розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати власника лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ЛК України.

При цьому, реєстрація права власності ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», а в подальшому AT «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд» щодо спірної земельної ділянки державного лісового фонду, яка перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, без її попереднього вилучення з постійного користування, є порушенням вимог законодавства у зазначеній сфері.

Як зазначалося вище, рішення про вилучення з постійного користування ДП "Київське лісове господарство" (правонаступник - ДП "Ліси України") земель лісового фонду, на які накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 не приймалось та вказане державне підприємство погодження такого вилучення не надавало.

Таким чином, заволодіння AT «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд» земельною ділянкою з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 (реєстрація права власності на таку земельну ділянку), що належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства суперечить наведеним вимогам законодавства.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункти 43, 89).

Відповідно до п. 72 постанови Великої палати Верховного суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності AT «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд», як про власника земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036.

За таких обставин, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння, 20.12.2021 відбулось протиправне заволодіння вказаною земельною ділянкою відповідачем.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати належне йому майно і у добросовісного користувача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року (справа №359/3373/16-ц) сформульовані такі висновки: "…Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності».

Вказану правову позицію підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17.

Таким чином, власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Враховуючи викладене, належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Отже, належним та ефективним способом захисту у зв`язку з протиправним вибуттям земельної ділянки лісового фонду з володіння держави є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

У справі, що розглядається, судом встановлено наявність за відповідачем державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, що за наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц є підставою для застосування статті 387 ЦК України.

Суд також зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц, від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16, від 19.05.2020 року у справі №916/1608/18, від 30.06.2020 року у справі №19/028-10/13, від 22.06.2021 року у справі №200/606/18.

Судом також враховано, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до цієї статті в чинній редакції за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 року у справі №19/028-10/13. У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку у своїй постанові від 22.08.2018 року у справі №925/1265/16, де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу (п.п. 146, 152, 153 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц).

З огляду на те, що уповноважений орган згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 , як земельної ділянки лісогосподарського призначення, не надавав, процедура зміни цільового призначення лісових земель не проводилась, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі. Тому, позовна вимога прокурора про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 з незаконного володіння відповідача на користь її титульного власника Київської обласної державної адміністрації є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Досліджуючи підстави представництва прокурором інтересів держави в суді та орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 29.03.2023 за №10-10-0.222-2596/2-23, спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області.

Враховуючи зазначене, в силу норм ч. 5 ст. 122 ЗК України, уповноваженим державним органом щодо розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення за межами населених пунктів є Київська обласна державна адміністрація

З метою дотримання прокуратурою вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 07.03.2023 №15/1-177вих-23 на адресу Київської обласної державної адміністрації направлено лист із зазначенням встановлених порушень вимог чинного законодавства. Однак, Київською обласною державною адміністрацією листом від 22.03.2023 №2890/08/09.02-№-2023 повідомлено, що нею не вживалися заходи спрямовані на захист інтересів держави з метою повернення у державну власність спірної земельної ділянки.

Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 920/121/19.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Київська обласна прокуратура листом від 17.01.2024 №15/1-52вих-24 повідомила Київську обласну державну адміністрацію щодо звернення до господарського суду в його інтересах із позовом.

Як зазначено прокурором, факт не звернення до суду Київської обласної державної адміністрації з позовом в інтересах держави свідчить про те, що вказаний уповноважений державою орган неналежно виконує свої повноваження щодо усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями лісогосподарського призначення, у зв`язку із чим, у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави в особі Київської обласної державної адміністрації шляхом звернення до суду з даним позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 10.05.2018 у справі №910/18283/17, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що Київська обласна прокуратура відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтовано звернулась до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, який спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності внаслідок незаконної державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення державної форми власності.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності обґрунтована тим, що прокурор, був обізнаний про порушення вимог законодавства, що стали підставою для звернення до суду з даним позовом з 2015 року, тобто з моменту пред`явлення прокуратурою до Обухівського районного суду позову в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_11 , Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району (справа № 372/268/15-ц). Також, на думку відповідача, прокурору не могло бути невідомо, щодо наявності рішення від 20.11.2014 у справі №372/4868/14-ц, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_11 , а саме, земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036. Позивач належним чином не захистив своє порушене право, після отримання рішення у справі №372/268/15-ц, не зареєстрував право власності у державному реєстрі, що стало наслідком подальшого відчуження земельної ділянки.

Як встановлено судом вище, 25.09.2015 державним реєстратором на підставі рішення Обухівського районного суду від 07.04.2015 у справі № 372/268/15-ц, яким, зокрема, витребувано із незаконного володіння ОСОБА_11 на користь ДП «Київське лісове господарство» земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 та визнано за ДП «Київське лісове господарство» право постійного користування вказаною земельною ділянкою, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про скасування за ОСОБА_11 права власності на вказану земельну ділянку (індексний номер рішення 24744913).

Постановою ДВС Обухівського МРУЮ від 16.10.2015 виконавче провадження № 4834966 за виконавчим листом № 2-316/15 від 04.06.2015 закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» з підстав виконання рішення суду шляхом витребування із володіння боржника - ОСОБА_11 на користь стягувача - ДП «Київське лісове господарство» земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036, що підтверджується актами вилучення майна та прийому-передачі від 13.10.2015.

Водночас, заочним рішенням Обухівського районного суду від 20.11.2014 у справі №372/4868/14-ц задоволено позов ПАТ «Європейський газовий банк» до ОСОБА_11 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості ТОВ «Видавничий дім «Інтегра» перед ПАТ «Європейський газовий банк» за кредитним договором від 18.02.2008 № 85-180208, звернуто стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_11 , а саме, земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036.

При цьому, як встановлено судом, вказане рішення не містить встановлених обставин щодо наявності чи відсутності прав фізичних та юридичних осіб на спірну земельну ділянку.

Прокурором зазначено, що Київська обласна прокуратура була позбавлена об`єктивної можливості дізнатись про неправомірну перереєстрацію 28.02.2020 спірної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста». При цьому, прокуратурою було вжито необхідних заходів до виконання рішення суду у справі № 372/268/15-ц.

Щодо доводів відповідача з приводу пропуску строків позовної давності, враховуючи неналежний, на думку відповідача, спосіб захисту інтересів держави у справі №372/268/15-ц суд зазначає заступне.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Предмет доказування у справах за віндикаційним позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача не з його волі, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (постанови Верховного Суду 11.09.2019 у справі №766/4410/17, 21.12.2022 у справі №522/8412/19, від 20.12.2023 у справі №359/1379/21, від 14.02.2024 у справ №372/1213/21).

За вимогами ст. 398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Для виникнення у володільця такого права, він повинен набути таке володіння за договором з власником або іншою особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Таким чином, титульне володіння виникає на підставі договору, іншого правочину, адміністративного акту, а також у випадках, прямо передбачених законом. Суб`єктом титульного володіння є будь-яка особа, яка тримає майно на підставі певної правової підстави. Наявність у титульного володільця права володіння не пов`язується з фактичним перебуванням майна під його безпосередньою владою.

Враховуючи встановлений факт перебування спірної лісової ділянки у постійному користування ДП «Київське лісове господарство», доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для звернення постійного користувача такої ділянки до суду з віндикаційним позовом не відповідають нормам чинного законодавства та усталеній практиці Верховного Суду.

Суд також зазначає, що позов Київської обласної прокуратури у справі №372/268/15-ц пред`явлений в інтересах ДП «Київське лісове господарство» та Кабінету Міністрів України, до повноважень якого, в силу вимог ст. ст. 122, 149 ЗК України, належало розпорядження землями лісогосподарського призначення на час розгляду справи №372/268/15-ц.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 зазначила, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справах №369/6892/15-ц і №469/1203/15-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

У постанові від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17.10.2018 року у справі №362/44/17 (пункт 48): позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався чи міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Згідно правової позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові від 06.02.2020 у справі №916/2828/18, під можливістю особи довідатись про порушення права слід розуміти передбачувану неминучість її інформування про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки. За змістом ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

За фактичними обставинами справи Київській обласній прокуратурі про повторне порушення інтересів держави щодо спірної ділянки, яке полягало у її неправомірній реєстрації за відповідачем стало відомо у березні 2023 року, за наслідками аналізу інформації, отриманої, у тому числі, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 29.03.2023 №10-10-0.222-2596/2-23, спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області. Як наслідок, уповноваженим державним органом щодо розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення за межами населених пунктів згідно ч. 5 ст. 122 ЗК України, станом на день розгляду справи є Київська обласна державна адміністрація.

Положеннями ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, про обізнаність прокурора щодо порушення його прав з 2015 року, у зв`язку з наявністю станом на 2015 рік у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про обтяження спірної земельної у виді іпотеки, а також обізнаності прокуратури про рішення у справі №372/4868/14-ц. Відтак, доводи відповідача про початок перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах з 2015 року не є необґрунтованими та не підтверджені відповідними доказами.

Таким чином, з позовом про витребування спірної земельної ділянки прокурор звернувся в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації в межах строку позовної давності.

Враховуючи встановлені факти та вимоги правових норм, за наслідками розгляду спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із доведеністю в сукупності наданих прокурором доказів та встановлених судом фактичних обставин.

Відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Усі інші твердження та заперечення відповідача уважно досліджені судом, однак, на думку суду, вони не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Аргумент фонд» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельної ділянки задовольнити повністю.

2. Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ-196, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 00022533) з незаконного володіння Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд» (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 17, нежит, прим. 14 А, офіс 7, код ЄДРПОУ 43680551) земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:028:0036.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд» (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 17, нежит, прим. 14 А, офіс 7, код ЄДРПОУ 43680551) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996; реквізити: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641) 75183 (сімдесят п`ять тисяч сто вісімдесят три) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08.07.2024 року.

Суддя Д.Г. Заєць