Рішення

від 01.07.2024 по справі 915/498/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року Справа № 915/498/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.

за участю секретаря судового засідання Сулейманової С.М.

та за відсутності представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/498/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виста-К</a>,

вул. Потьомкінська, 42, м. Миколаїв, 54001;

до Товариства з обмеженою відповідальністю СП Укрсоя,

вул. Чкалова, 20/5, м. Миколаїв, 54017;

про стягнення грошових коштів у сумі 3069543 грн. 15 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП Укрсоя,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виста-К</a>,

про стягнення грошових коштів у сумі 25800250 грн. 70 коп.

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Виста-К пред`явлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) СП Укрсоя грошових коштів у сумі 3069543 грн. 15 коп. ? основного боргу, з посиланням на неналежне виконання ТОВ СП Укрсоя зобов`язань за укладеним з позивачем договором від 15.09.2021 № 9Х-2021 складського зберігання, а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати послуг позивача зі зберігання сільськогосподарської продукції, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі.

ТОВ Виста-К також просить суд про стягнення з ТОВ СП Укрсоя грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою суду від 21.11.2022 відкрито провадження в даній справі.

Від ТОВ СП Укрсоя 16.12.2022 за вх. № 6469/22 надійшла зустрічна позовна заява про стягнення на користь останнього з ТОВ Виста-К грошових коштів у сумі 25800250 грн. 70 коп. ? вартості нестачі продукції, переданої на зберігання за договором від 15.09.2021 № 9Х-2021 складського зберігання, стягнення заборгованості за котрим є предметом спору в даній справі.

Зустрічний позов мотивовано тим, що у період 17.09-28.10.2022 у відповідності до умов договору від 15.09.2021 № 9Х-2021 складського зберігання ТОВ СП Укрсоя (поклажодавець) передав ТОВ Виста-К (виконавцю) на зберігання соняшник в загальній кількості 5312,6 тон, який знеособлено зберігався на складі виконавця за адресою: Миколаївська область, Миколаївський (Вітовський) район, с. Калинівка, вул. Польова, 3А.

В червні 2022 року ТОВ СП Укрсоя стало відомо про те, що на складі виконавця утворилась нестача соняшника, переданого на зберігання за договором від 15.09.2021 № 9Х-2021 складського зберігання у загальній кількості 1633,83 тон.

Оскільки Виконавець не міг пояснити зникнення соняшника з його складу, ТОВ СП Укрсоя звернулось до правоохоронних органів, в результаті чого по факту крадіжки розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022152230000291.

У відповідності до умов п. 5.1 договору від 15.09.2021 № 9Х-2021 виконавець несе повну матеріальну відповідальність за передану йому на зберігання продукцію; у випадку утворення нестачі продукції, або погіршення якості продукції з вини виконавця, відшкодовується вартість такої продукції за договірними цінами, але не менше цін, що склалися на Українській Аграрній біржі на день такого відшкодування.

Ураховуючи, що ТОВ Виста-К зобов`язалось нести повну матеріальну відповідальність за передану йому на зберігання за договором продукцію, ТОВ СП Укрсоя вважає підлягаючими до стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків, завданих поклажодавцеві за договором складського зберігання в указаній вище сумі ? на підставі ст. 951 ЦК України.

У зустрічному позові ТОВ СП Укрсоя також викладені запитання до ТОВ Виста-К в порядку ст. 90 ГПК України:

1) Надати інформацію: чи приймало ТОВ "Виста-К" від ТОВ "СП Укрсоя" в період з вересня 2021 року по жовтень 2021 року на зберігання соняшник ДСТУ 7011:2009 в загальній кількості 5312,6 тон. згідно договору складського зберігання № 9Х-2021 від 15.09.2021.

2) Надати інформацію: чи здійснювались фактичні розрахунки між ТОВ "СП Укрсоя" та ТОВ "Виста-К" по договору складського зберігання № 9Х-2021 від 15.09.2021 за послуги Виконавця в готівковій формі. Якщо так, зазначити суми, дати та періоди за які здійснювались розрахунки.

3) Надати інформацію: які залишки соняшника переданого ТОВ "СП Укрсоя" по договору складського зберігання № 9Х-2021 від 15.09.2021 знаходяться па зберіганні згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ "Виста-К" станом на теперішній час.

4) Надати інформацію: чи відвантажувався (відпускався) починаючи із 11 червня 2022 року по теперішній час ТОВ "СП Укрсоя" соняшник переданий ТОВ "Виста-К" па зберігання по договору складського зберігання № 9Х-2021 від 15.09.2021. Якщо так, зазначити кількість соняшника, дати відвантажувався (відпускання), зазначити марки та номера транспортних засобів на які здійснювалось відвантаження, надати копії документів на підставі яких було здійснено відвантаження.

5) Надати інформацію: чи відомо ТОВ "Виста-К" утворення нестачі соняшника ДСТУ 7011:2009 в загальній кількості 5312.6 тон., належного ТОВ "СП Укрсоя", який згідно договору складського зберігання № 9Х-202І від 15.09.2021 зберігався па складі за адресом: Миколаївська область, Миколаївський (Вітовський) район, с. Калинівка, вул. Польова, ЗА. Якщо так, прошу зазначити за яких умов виявлено нестачу.

Ухвалою від 21.12.2022 відкрито провадження за зустрічним позовом і об?єднано це провадження з первісним позовом у господарській справі № 915/498/22. Справу № 915/498/22 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання в даній справі на 20.02.2023.

Від ТОВ Виста-К 18.01.2023 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому товариство зазначило, що ніяких повідомлень від ТОВ СП Укрсоя та претензій стосовно виконання договору від 15.09.2021 № 9Х-2021 на адресу ТОВ Виста-К не надходило (щодо недостачі також). Про крадіжку соняшника у кількості 1633,83 тон посадові особи ТОВ Виста-К дізналися у листопаді 2022 року, коли слідчий Заводського райвідділу викликав їх на допит в якості свідків.

ТОВ Виста-К стверджує, що заява про крадіжку була подана 28.06.2022, відразу після відвантаження останньої продукції, яка знаходилась на зберіганні.

Всі істотні умови щодо збереження продукції позивача виконані. Продукція відвантажена позивачу в повному обсязі. Ніяких заперечень щодо невиконання умов договору від позивача не надходило. Де саме позивач загубив своє майно ТОВ Виста-К не відомо, оскільки воно відвантажене у повному обсязі на транспорт ТОВ СП Укрсоя. Розрахунки як готівкові так і безготівкові по договору не відбувалися.

Підготовче засідання 20.02.2023 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою від 07.03.2024, з урахуванням виправлення в ній описки ухвалою від 20.03.2023, призначено підготовче засідання в даній справі на 08.06.2023.

Від ТОВ СП Укрсоя 22.05.2023 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме, заяви від 22.06.2022 № 88 про факт вчинення кримінального правопорушення, поданої ТОВ СП Укрсоя до Миколаївського районного УП ГУНП в Миколаївській області, згідно якої позивач за зустрічним позовом в особі директора Ліпатнікова А. заявив про те, що в межах договору від 15.09.2021 № 9Х-2021 протягом вересня та жовтня 2021 року ТОВ СП Укрсоя завезло та передало на зберігання ТОВ Виста-К соняшник ДСТУ 7011:2009 в кількості 5312,60 тон; з листопада 2021 року по лютий 2022 року соняшник зберігався на складі ТОВ Виста-К за адресою: Миколаївська область, Миколаївський (Вітовський) район, с. Калинівка, вул. Польова, ЗА; 22-23 лютого 2022 року було частково повернуто зі зберігання соняшник в кількості 247,76 тон; в березні 2022 року було частково повернуто зі зберігання соняшник в кількості 235,76 тон; з 01 квітня по 10 червня 2022 року було частково повернуто зі зберігання соняшник в кількості 3195,25 тонн. Станом на 11.06.2022 залишок соняшника, який залишився на зберіганні ТОВ Виста-К, складав 1633,83 тон.

Після 11.06.2022 керівник ТОВ Виста-К С. Коваль повідомив Ліпатнікова А. що соняшника на складі, де він зберігався, більше не має, і він не знає де соняшник дівся.

У зв`язку з наведеними обставинами керівник ТОВ СП Укрсоя вважав що директор ТОВ Виста-К шляхом обману та зловживання довірою заволодів належним ТОВ СП Укрсоя майном, а саме соняшником в кількості 1633,83 тон, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 190 КК України - шахрайство.

У засіданні 08.06.2023 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.08.2023.

Від ТОВ Виста-К 28.08.2023 надійшли додаткові пояснення, в яких позивач за первісним позовом надав відповіді на запитання, викладені у зустрічному позові:

1) відповідь на перше питання: так, в період з вересня 2021 року по жовтень 2021 року ТОВ Виста-К приймала на зберігання соняшник ДСТУ 7011:2009 в загальній кількості 5312 тон по договору складського зберігання № 9Х-2021 від 01 жовтня 2021р.

2) відповідь на друге питання: ні, ніяких розрахунків по договору № 9Х-2021 від 01 жовтня 2021р. між сторонами не здійснювалось;

3) відповідь на третє питання: жодних залишків які б належали ТОВ СП Укрсоя на складах ТОВ Виста-К не залишилось.

4) відповідь на четверте питання: пояснення по відвантаженню надані у відзиві з таблицею;

5) відповідь на п`яте питання: ТОВ Виста-К невідомо про нестачу соняшника ДСТУ 7011:2009.

Від ТОВ СП Укрсоя 29.08.2023 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів: талонів завантаження.

Крім того, 29.08.2023 від ТОВ СП Укрсоя також надійшло клопотання про зобов`язання ТОВ Виста-К виконати вимоги ст. 90 ГПК України, надавши відповіді на запитання, поставлені у зустрічній позовній заяві у формі заяви свідка, форма якої повинна відповідати вимогам ст. 88 ГПК України, а також про оголошення для цього перерви в підготовчому засіданні.

У засіданні 29.08.2023 судом оголошено перерву щодо зустрічного позову до 10.10.2023.

10.10.2023 від ТОВ СП Укрсоя надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів: заяв свідків: керівника ТОВ СП Укрсоя Ліпатнікова А.С. та менеджера с постачання ТОВ СП Укрсоя Вербицького В.М.; копій матеріалів із кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022152230000291 від 28.06.2022.

Того ж дня ТОВ СП Укрсоя через канцелярію суду подані для долучення до матеріалів справи оригінали заяв свідків: керівника ТОВ СП Укрсоя Ліпатнікова А.С. та менеджера с постачання ТОВ СП Укрсоя Вербицького В.М.

Крім того, 10.10.2023 від ТОВ Виста-К надійшли відповіді на запитання, викладені у зустрічному позові, підписані директором В. Ковалем:

1) відповідь на перше питання: так, в період з вересня 2021 року по жовтень 2021 року ТОВ Виста-К приймала на зберігання соняшник ДСТУ 7011:2009 в загальній кількості 5312 тон по договору складського зберігання № 9Х-2021 від 01 жовтня 2021р.

2) відповідь на друге питання: ні, ніяких розрахунків по договору № 9Х-2021 від 01 жовтня 2021р. між сторонами не здійснювалось;

3) відповідь на третє питання: жодних залишків які б належали ТОВ СП Укрсоя на складах ТОВ Виста-К не залишилось.

4) відповідь на четветре питання: пояснення по відвантаженню надані у відзиві з таблицею;

5) відповідь на п`яте питання: ТОВ Виста-К невідомо про нестачу соняшника ДСТУ 7011:2009.

Ухвалою від 10.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 14.11.2023.

Ухвалою від 14.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2024.

У судовому засіданні 22.01.2024 оголошено перерву до 20.03.2024, проте в указану дату засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді на навчанні.

Ухвалою від 21.03.2024 призначено розгляд справи на 14.05.2024.

Ухвалою від 14.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання (розгляд справи по суті) за клопотанням відповідача відкладено на 01.07.2024.

У судове засідання представники сторін, повідомлені належним чином не з`явилися.

Представник відповідача за первісним позовом подав суду заяву про проведення судового засідання без участі представника ТОВ СП Укрсоя та просив відмовити у задоволенні первісного позову, задовольнити зустрічний позов.

В ході розгляду справи представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

Господарським судом також враховано, що явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 01.07.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між ТОВ Виста-К (виконавцем) та ТОВ СП Укрсоя (поклажодавцем) укладено договір від 15.09.2021 № 9Х-2021 складського зберігання (далі договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого виконавець зобов`язався за плату прийняти на термінове зберігання сільськогосподарську продукцію, що передається поклажодавцем, та повернути (видати) її в строки і на умовах, передбачених цим договором. Якість зерна повинна відповідати загальноприйнятим вимогам, що висуваються до зерна певного виду згідно ДСТУ, ГОСТ і ТУ. Крім того, виконавець зобов`язався надати поклажодавцю за плату послуги по зберіганню, очищенню, сушінню, визначенню якості, переоформленню, зважуванню, а також відвантаженню на автомобільний транспорт сільськогосподарської продукції (далі продукції), а поклажодавець ? зобов`язався по закінченню терміну зберігання, забрати продукцію та сплатити виконавцю вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору. Для цієї статті навантаженням вважається процес переміщення продукції з ємностей виконавця в ємності, вказані (подані) поклажодавцєм. При відвантаженні у виконавця не виникає прав та обов`язків вантажовідправника. Продукція, що передається поклажодавцем по цьому договору є власністю останнього на протязі дії терміну договору (п.п. 1.1-1.3 договору).

Сторонами погоджено, що найменування, обсяги та строки зберігання продукції, що передається, зазначаються в цьому договорі або в додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Продукція зберігається на складах підприємства знеособлено (п.п. 1.6-1.7 договору).

Вид, кількість і якість прийнятої на зберігання продукції вказується в складських документах на зерно (п. 2.2.3 договору).

Відпуск (відвантаження) продукції здійснюється по фактичній (заліковій) вазі продукції по фактичним показникам якості на підставі Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 № 661 та умов даного договору (п. 2.2.4 договору).

Виконавець зобов`язаний:

- прийняти та забезпечити кількісне і якісне зберігання продукції, у відповідності до Інструкції безпосередньо від поклажодавця або довірених осіб, і при необхідності, довести її до вказаних у Додатках № 1 Специфікація кондицій з метою забезпечення довготермінового зберігання, при цьому на наступний день видати реєстр товарно-транспортних накладних і на його підставі ? складські документи на зерно;

- здійснювати всі належні заходи для збереження продукції поклажодавця. У випадку виявлення зараженості продукції в процесі зберігання здійснити комплекс заходів по боротьбі із шкідниками (підробка, активне вентилювання, фумігація (газація)) з метою забезпечення якості зерна;

- за попередньою згодою сторін, але не більше ніж за 7 діб до початку відвантаження (переоформлення), видати чи переоформити продукцію, яка знаходиться на зберіганні, за умови повного розрахунку поклажодавця за отримані послуги на підставі акта-розрахунку, виданого бухгалтерією підприємства та при наявності наступних документів: оригіналу листа з проханням видати (переоформити) продукцію, підписаного керівником поклажодавця, при чому підпис повинен бути завірений оригінальною печаткою; доручення на отримання продукції; оригіналу складського документу, попередньо виданого виконавцем;

- проводити відвантаження в поданий поклажодавцем автотранспорт. При відвантаженні виконавець, за зверненням поклажодавця на підставі додаткової угоди за окрему плату проводить, при необхідності, повторну доробку продукції (п.п. 3.1.1-3.1.4 договору).

Згідно п. 3.1.5 договору, виконавець не має права без погодження із поклажодавцем передавати продукцію третім особам, за винятком наявності рішення органів, уповноважених приймати відповідно до чинного законодавства рішення про таку передачу.

Виконавець після закінчення строку зберігання, або після отримання вимоги поклажодавця про повернення продукції, зобов`язаний повернути поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, продукцію у стані, передбаченому договором відповідального зберігання, з урахуванням зменшення кількості зерна за рахунок: доопрацювання та сушіння при прийманні; природної втрати при зберіганні; поліпшення якості зерна при виконанні оздоровчих заходів (п. 3.1.6 договору).

Поклажодавець зобов`язаний, зокрема:

- поставити продукцію, якісні показники якої не повинні перевищувати граничні кондиції згідно до відповідного ГОСТУ, ДСТУ та/або ТУ;

- забезпечити передачу продукції по пронумерованим накладним (товарно-транспортним накладним) в обсязі, обумовленому в п п. 2.2 цього договору;

- відшкодувати виконавцю витрати, пов`язані з прийманням, сушкою, зберіганням, відвантаженням продукції та інших послуг у терміни, шо обумовлені у розділі 4 цього Договору;

- самостійно доставити продукцію на склади виконавця;

- своєчасно, відповідно пп. 2.2.1, забрати продукцію зі складу виконавця;

- своєчасно замовляти автотранспорт, оформляти провізні документи та оплачувати провізні тарифи;

- кожного 5-го числа місяця, наступного за звітним, відписувати акти звірки взаємних розрахунків з виконавцем (п.п. 3.2.1-3.2.7, 3.2.9 договору).

У розділі 4 договору ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ сторони узгодили, що вартість послуг, які надаються виконавцем, із зберігання продукції становить 2,00 грн. за 1 т/добу; у пункті 4.1 також зазначена вартість послуг із приймання, зберігання, сушіння, очищення, відвантаження продукції, перевантаження з машини на машину, очищення від амброзії, сушіння разом з очищенням, зважування, мінімальне очищення до 7 %, мінімальне очищення до 3 % (п. 4.1 договору).

Оплата за надані послуги виконавця по прийманню, сушінню, очищенню, інші послуги проводиться на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт та надання рахунку, які надаються поклажодавцю до проведення видачі (переоформлення) продукції, але не рідше одного разу в місяць згідно умов даного договору. Одиницею виміру послуг по сушінню та очищенню зерна являється 1 тонно відсоток (т/%) фактично знятий в процесі сушіння та очищення відповідно (п. 4.3 договору).

Якщо продукція поклажодавця не видавалась або не переоформлялась протягом місяця, поклажодавець самостійно зобов`язаний здійснити відповідний платіж за поточний місяць не пізніше 10-го числа наступного місяця на розрахунковий рахунок виконавця (п. 4.4 договору).

Оплата послуг виконавця по переоформленню та відвантаженню продукції проводиться поклажодавцем до моменту одержання продукції із зберігання або переоформлення третій особі на підставі акта виконаних робіт. Вартість послуг має бути повністю перерахована на розрахунковий рахунок виконавця до моменту переоформлення продукції, замовлення автотранспорту. Відвантаження продукції здійснюється при умові 100 % оплати заборгованості за надані послуги. Оплата за відвантаження продукції у вихідні та святкові дні проводиться у подвійному розмірі (п. 4.5 договору).

У разі не проведення оплати за надані послуги у строки, передбачені договором виконавець має право звернути стягнення на продукцію поклажодавця, що зберігається на складах виконавця шляхом притримання продукції (її частки) в кількості, яка за діючими цінами може забезпечити проведення розрахунків, про шо виконавець письмово повідомляє поклажодавця. У випадку порушення строків оплати більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів виконавець має право звернути стягнення на притриману продукцію (її частку) шляхом передачі поклажодавцем у власність виконавця продукції (її частки) в розмірі, достатньому для погашення зобов`язань поклажодаввця за надані виконавцем послуги поклажодавець зобов`язаний передати виконавцю продукцію (її частку) в розмірі, достатньому для погашення зобов`язань перед виконавцем протягом 7 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги виконавця. У випадку невиконання вказаної вимоги щодо передачі продукції (її частки) у власність виконавця у встановлені строки, звернення стягнення на притриману продукцію здійснюється в судовому порядку, а виконавець має право стягнути з поклажодавця додатково штраф в розмірі 10 (десяти) відсотків від несвоєчасно оплачених за надані послуги коштів (п. 4.6 договору).

При наявності заборгованості поклажодавця за зазначеними в цьому договорі платежами виконавцю надається право не передавати поклажодавцеві здану на зберігання продукцію до повного погашення такої заборгованості (п. 4.9 договору).

Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за передану йому на зберігання продукцію. У випадку утворення нестачі продукції, або погіршення якості продукції з вини виконавця, відшкодовується вартість такої продукції за договірними цінами, але не менше цін, що склалися на Українській Аграрній біржі на день такого відшкодування (п. 5.1 договору).

Виконавець не відповідає за недостачу продукції в межах норм природних втрат та за втрату, нестачу або псування продукції, шо викликані обставинами непереборної сили (стихійного лиха, катастрофи, аварії, диверсії, військових дій, пожежі, громадських безпорядків, заколот), якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків згідно договору), при наявності довідок, виданих Торгово- промисловою палатою України (п. 5.3 договору).

Всі зміни і додатки до даного договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовому вигляді і підписані уповноваженими особами з обох сторін (п. 5.9 договору).

Сторонами погоджено, що договір набуває чинності і моменту його підписання і діє до 31.12.2022 (п. 5.10 договору).

До договору сторонами підписані специфікації:

1) від 15.09.2021 № 1, згідно якої узгоджено, що згідно п. 2.2.1 договору поклажодавець передає у вересні 2021 року виконавцю наступну сільськогосподарську продукцію: соняшник у кількості 3260 тон +/- 5%, з граничним терміном зберігання 30.12.2022;

2) від 01.10.2021 № 2, згідно якої узгоджено, що згідно п. 2.2.1 договору поклажодавець передає у жовтні 2021 року виконавцю наступну сільськогосподарську продукцію: соняшник у кількості 2050 тон +/- 5%, з граничним терміном зберігання 30.12.2022.

В обох специфікаціях зазначено, що згідно п. 1.5 договору продукція, що надходить на термінове зберігання, згідно з Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, підлягає доробці (очищенню, сушінню, активному вентилюванню) в строки, які забезпечують збереження її якості, на підставі надання послуг в подальшому складається акт виконаних робіт. Продукція передається на зберігання за адресою виконавця: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с Калинівка, вул. Польова, буд. 3А, через вагову виконавця.

Специфікації підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору ТОВ СП Укрсоя передано на зберігання ТОВ Виста-К продукцію (соняшник ДСТУ 7011:2009) у загальній кількості 5312,56 тон, згідно актів прийому-передачі насіння соняшника.

Так, згідно акту від 01.10.2021 у період з 17 по 30 вересня включно поклажодавець передав, а виконавець прийняв на зберігання соняшник у кількості 3260,86 тон; згідно акту від 30.10.2021 у період з 01 по 28 жовтня включно поклажодавець передав, а виконавець прийняв на зберігання соняшник у кількості 2051,74 тон. Товар передавався поклажодавцем на складі виконавця, розташованому за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с Калинівка, вул. Польова, буд. 3А.

Зазначені вище акти прийому-передачі соняшника на зберігання підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Позивачем разом із позовною заявою також подано лист ТОВ СП Укрсоя від 27.05.2022 № 87, в якому керівник позивача за первісним позовом зазначає, що згідно договору від 15.09.2021 № 9Х-2021 на зберіганні ТОВ Виста-К знаходиться насіння соняшнику в кількості 5312,6 тон; у поклажодавця виникла необхідність в реалізації зазначеного соняшника. У зв`язку з наведеним ТОВ СП Укрсоя просило позивача за первісним позовом починаючи з 30.05.2022 здійснювати відвантаження на автомобільний транспорт насіння соняшника врожаю 2021 року, що належить ТОВ СП Укрсоя та зберігається на складі ТОВ Виста-К.

В листі зазначено що оплата за відвантаження гарантується; відвантаження буде проводитись згідно довіреності № 27, дійсної до 30.06.2022, виданої на ім`я директора ТОВ СП Укрсоя Ліпатнікова Андрія.

ТОВ Виста-К у позовній заяві стверджує, що ним, як виконавцем, свої зобов`язання за договором виконані у повному обсязі; останній товар був відвантажений відповідачу 10.06.2022; прострочення з оплати товару на дату підписання позовної заяви складає 268 календарних днів.

При цьому позивач за первісним позовом в якості доказів на підтвердження зазначених обставин посилається на подані ним акти прийому-передачі соняшника.

Дійсно до позовної заяви додані акти прийому-передачі насіння соняшника у загальній кількості 5230,97 тон:

1) від 28.02.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 22 по 25 лютого 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 292,780 тон;

2) від 31.03.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 22 по 25 березня 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 235,760 тон;

3) від 30.04.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 01 по 30 квітня 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 1804,05 тон;

4) від 17.05.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 02 по 17 травня 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 1510,36 тон;

5) від 31.05.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 18 по 31 травня 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 1338,08 тон;

6) від 10.06.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 01 по 10 червня 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 49,94 тон.

Разом із тим, зазначені акти підписані в односторонньому порядку лише керівником ТОВ Виста-К та скріплені лише печаткою позивача за первісним позовом. Доказі направлення актів ТОВ СП Укрсоя або їх узгодження іншим шляхом матеріали справи також не містять.

Крім того, до позову додано акт звіряння взаємних розрахунків сторін за період вересень 2021 року вересень 2022 року, із місту якого вбачається, що протягом вересня 2021 року червня 2022 року позивачем виставлялися відповідачу рахунки на оплату послуг за договором на загальну суму 3069543,15 грн., які ТОВ СП Укрсоя не оплачені. При цьому зазначений акт також підписаний лише з боку ТОВ Виста-К.

У свою чергу, відповідач за первісним позовом стверджує, що ним у період 17.09-28.10.2022 передано на зберігання ТОВ Виста-К соняшник в загальній кількості 5312,6 тон., який знеособлено зберігався на складі виконавця за адресою: Миколаївська область, Миколаївський (Вітовський) район, с. Калинівка, вул. Польова, 3А.

Відповідач зазначає, що в червні 2022 року ТОВ СП Укрсоя стало відомо про те, що на складі виконавця утворилась нестача соняшника, переданого на зберігання за договором, у загальній кількості 1633,83 тон.

Оскільки виконавець не міг пояснити зникнення соняшника з його складу, ТОВ СП Укрсоя звернулось до правоохоронних органів, в результаті чого по факту крадіжки розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022152230000291, на підтвердження чого до відзиву додано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.06.2022.

На переконання позивача за зустрічним позовом, вартсіть зниклого соняшника є збитками, які підлягають відшкодуванню ТОВ СП Укрсоя за рахунок ТОВ Виста-К згідно умов п.п. 3.1.1, 3.1.2, 5.1 договору, а також на підставі ч. 1 ст. 950, ст. 951 ЦК України.

Вартість збитків, як позивач за зустрічним позовом вважає підлягаючими стягненню на його користь з ТОВ Виста-К, у сумі 25800250 грн. визначена ТОВ СП Укрсоя на підставі висновку експерта від 15.12.2022 № 137-033 за результатами товарознавчого дослідження, виконаного судовим експертом Карнаух М.М., який долучено до матеріалів зустрічного позову.

З документів по суті справи, поданих сторонами, вбачається, що ТОВ СП Укрсоя заперечує твердження відповідача про виконання останнім договірних зобов`язань щодо повернення соняшника зі зберігання у повному обсязі, натомість підтверджує часткове повернення соняшника, внаслідок чого неповернутим залишився соняшник у кількості 1633,83 тон.

Викладене також вбачається з наявної у матеріалах справи заяви свідка в порядку ст. 88 ГПК України, а саме, заяви менеджера з постачання ТОВ СП Укрсоя Вербицького В.М. від 07.10.2023, справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гіренко М.М., про що в реєстрі зроблено запис № 3403. У заяві, серед іншого, указано, що Вербицький В.М. з 14.05.2019 працює на ТОВ СП Укрсоя менеджером з постачання і в його посадові обов`язки входить пошук продавців соняшника, проведення перемовин щодо продажу соняшника та контроль за виконанням договорів поставки соняшника.

Вербицькому В.М. відомо про укладення договору складського зберігання № 9Х-2021. Вербицький В.М. контролював виконання договорів поставки соняшника та вів відповідні реєстри щодо отримання ТОВ СП Укрсоя.

Свідок зазначає, що у період з лютого по 10 червня 2022 року підприємству ТОВ СП Укрсоя частково було повернуто зі зберігання соняшник в кількості 3678,77 тон. При відвантажені соняшника керівник ТОВ Виста-К Станіслав Коваль надсилав ОСОБА_1 фото повідомлення на вайбер. в цих фото було вказано дату завантаження, номер автомобіля та завантажену вагу соняшника, який відвантажували зі складу.

Після 11.06.2022 керівник ТОВ Виста-К Станіслав Коваль повідомив свідка, що належного ТОВ СП Укрсоя соняшника на складі, де він зберігався, більше немає і він не знає де соняшник дівся. На підставі цієї інформації стало зрозуміло, що на складі утворилась нестача соняшника, переданого на зберігання за договором, у загальній кількості 1633,83 тон. Оскільки виконавець не міг пояснити зникнення соняшника з його складу, керівник ТОВ СП Укрсоя звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про злочин.

Відповідачем за первісним позовом також подано суду в якості доказів неповного повернення соняшника копії талонів завантаження. Разом із тим, з огляду на вкрай низьку якість зазначених документів та те, що жоден із талонів не містить зазначення того, в межах якого договору проводилося зважування, або того, від якої особи якій передавалося насіння (та якого виду насіння) ? такі докази є суперечливими та не можуть бути прийнятими як такі, що підтверджують доводи ТОВ СП Укрсоя.

Вирішуючи спір у даній справі, суд приходить до такого.

Щодо первісного позову.

Предметом спору за первісним позовом є вимога ТОВ Виста-К про стягнення з ТОВ СП Укрсоя грошових коштів у сумі 3069543 грн. 15 коп., з посиланням на те, неналежне виконання ТОВ СП Укрсоя зобов`язань за укладеним з позивачем договором щодо своєчасної та у повному обсязі оплати послуг позивача зі зберігання сільськогосподарської продукції, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Укладений між сторонами договір містить елементи договору підряду, договору про надання послуг та договору зберігання (змішаний), оскільки його предметом є не лише надання послуги зі зберігання сільськогосподарської продукції, а також і виконання робіт з очищення і сушіння продукції, а також послуг з визначення якості, переоформлення, зважування, відвантаження на автомобільний транспорт.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання (ст. 937 ЦК України).

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

За приписами ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Із змісту зазначених вище матеріалів справи, досліджених судом, вбачається, що між сторонами немає спору відносно факту повернення ТОВ Виста-К поклажодавцю, ТОВ СП Укрсоя, зі зберігання соняшнику в кількості 3678,77 тон.

Позивач наполягає на поверненні соняшника у повному обсязі, посилаючись як на вищевказані матеріали, так і на подану ним копію журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах, згідно якого ТОВ Виста-К у період 22.02.2022 відвантажено ТОВ СП Укрсоя соняшник у кількості 5312,6 тон. Разом із тим, зазначений документ є внутрішнім документом позивача за первісним позовом, а тому також не може бути визнаним беззаперечним доказом на підтвердження стверджуваних позивачем за первісним позовом обставин.

При цьому, як зазначалося вище, у договорі сторонами погоджено, що оплата за надані послуги виконавця по прийманню, сушінню, очищенню, інші послуги проводиться на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт та надання рахунку, які надаються поклажодавцю до проведення видачі (переоформлення) продукції, але не рідше одного разу в місяць згідно умов даного договору; якщо продукція поклажодавця не видавалась або не переоформлялась протягом місяця, поклажодавець самостійно зобов`язаний здійснити відповідний платіж за поточний місяць не пізніше 10-го числа наступного місяця на розрахунковий рахунок виконавця (п. 4.4 договору).

Із змісту наведених положень договору вбачається, що обов`язок поклажодавця з оплати послуг виконавця виникає на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт та надання рахунку, але у будь - якому разі плата має вноситися не рідше одного разу в місяць.

Як встановлено судом вище, додані до позовної заяви акти прийому-передачі насіння соняшника у загальній кількості 5230,97 тон зі зберігання підписані в односторонньому порядку лише керівником ТОВ Виста-К та скріплені лише печаткою позивача за первісним позовом. Доказів направлення актів та рахунків на адресу ТОВ СП Укрсоя або ж їх узгодження іншим шляхом матеріали справи також не містять.

За такого плата за договірні послуги мала б вноситися відповідачем за первісним позовом не рідше одного разу в місяць.

Разом із тим, у договорі не визначено фіксованої місячної ставки за договірні послуги, з огляду на їх значну варіативність, а визначено окремо у п. 4.1 договору вартість послуг із приймання, зберігання, сушіння, очищення, відвантаження продукції, перевантаження з машини на машину, очищення від амброзії, сушіння разом з очищенням, зважування, мінімальне очищення до 7 %, мінімальне очищення до 3 %.

Із поданого ТОВ Виста-К розрахунку заборгованості за договором неможливо встановити у який місяць, які саме послуги за договором та в якому обсязі надані позивачем за первісним позовом, а також перевірити їх вартість; надані ТОВ Виста-К акти також не містять зазначення вартості послуг по кожному акту та номенклатури послуг, що надавалися в межах договору, окрім зберігання, тоді як у специфікаціях до договору зазначалося, що продукція, що надходить на термінове зберігання, підлягає доробці (очищенню, сушінню, активному вентилюванню) в строки, які забезпечують збереження її якості, на підставі надання послуг в подальшому складається акт виконаних робіт.

За такого суд позбавлений можливості самостійно визначити вартість послуг виконавця, які підлягали сплаті на користь останнього ТОВ СП Укрсоя.

Отже, матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачу в межах договору послуг саме на суму 3069543 грн. 15 коп., у зв`язку з чим суд визнає первісний позов таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного позову.

Предметом зустрічної позовної заяви ТОВ СП Укрсоя є стягнення на користь останнього з ТОВ Виста-К грошових коштів у сумі 25800250 грн. 70 коп. ? вартості нестачі продукції, переданої на зберігання за договором, яка на переконання позивача за зустрічним позовом, є збитками, які підлягають відшкодуванню зберігачем згідно умов п.п. 3.1.1, 3.1.2, 5.1 договору, а також на підставі ч. 1 ст. 950, ст. 951 ЦК України.

Цивільним законодавством визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 626, 627 Цивільного Кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу (стаття 840 Цивільного кодексу України).

Підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником та відповідає за втрату або пошкодження цього майна (стаття 841 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

З матеріалів справи слідує, що позивач на виконання умов договору передав відповідачу продукцію (соняшник ДСТУ 7011:2009) у загальній кількості 5312,56 тон, яке, згідно специфікацій №№ 1,2, підлягало доробці (очищенню, сушінню, активному вентилюванню) в строки, які забезпечують збереження її якості.

Відповідач за зустрічним позовом свої зобов`язання виконав частково, передавши позивачу готову продукцію лише у кількості 3678,77 тон.

Позивач за зустрічним позовом, звертаючись до суду просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом збитки за договором (вартість нестачі продукції) у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань за договором.

Юридичний аналіз зазначених вище правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Так, права замовника під час виконання роботи визначені у статті 849 Цивільного кодексу України, згідно з якою замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1); якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2); якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3); замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (стаття 216 Господарського Кодексу України).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (статті 217, 218 Господарського Кодексу України).

Відповідно до положень частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Правовий аналіз частин 2-4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Отже, обов`язковою умовою для виникнення права у замовника вимагати відшкодування збитків з підрядника є саме наявність відмови замовника від договору підряду.

Судом встановлено, що позивач під час дії договору звертався до відповідача із запитом про відвантаження насіння соняшнику з травня 2022 року.

При цьому звернення ТОВ СП Укрсоя не містять вимоги щодо припинення договору шляхом відмови від його виконання, як то визначено наведеними приписами законодавства, отже позивач не відмовлявся від договору підряду, тому у нього не виникло право на відшкодування збитків відповідачем.

Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір про повернення попередньої оплати за договором підряду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, зазначила, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду спростувала доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії, який укладений між сторонами договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим договором та їх прийняття позивачем.

Отже, враховуючи те, що матеріали справи не містять належних доказів відмови позивача за зустрічним позовом від договору, зобов`язання сторін за цим договором не є припиненими і відповідно у ТОВ СП Укрсоя відсутня правова підстава вимагати від ТОВ Виста-К відшкодування збитків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічною позовною заявою також не підлягають задоволенню.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з Достатність доказів на нову Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування вірогідності доказів.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов?язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності не можуть бути визнаними такими, що свідчать ні про наявність підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом, на про наявність підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виста-К</a> відмовити повністю.

2. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю СП Укрсоя відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 10.07.2024.

Суддя Т.М. Давченко