Постанова

від 12.11.2024 по справі 915/498/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/498/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Діброви Г.І.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників учасників у справі:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» - Коваль С.М., адвокат Цуріка М.В.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» - адвокат Косенчук С.І., адвокат Синюк Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К»

- Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024, ухвалене суддею Давченко Т.М., м. Миколаїв, повний текст складено 10.07.2024

у справі № 915/498/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя»

про стягнення 3 069 543,15 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К»

про стягнення 25 800 250,70 грн,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Виста-К» пред`явлено до Господарського суду Миколаївської області позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» грошових коштів у сумі 3 069 543,15 грн ? основного боргу.

Первісний позов обґрунтовано неналежним виконання ТОВ «СП Укрсоя» зобов`язань за укладеним з позивачем договором від 15.09.2021 № 9Х-2021 складського зберігання, а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати послуг позивача зі зберігання сільськогосподарської продукції, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі.

Від ТОВ «СП Укрсоя» 16.12.2022 за вх. № 6469/22 надійшла до Господарського суду Миколаївської області зустрічна позовна заява про стягнення на користь останнього з ТОВ «Виста-К» грошових коштів у сумі 25 800 250,70 грн ? вартості нестачі продукції, переданої на зберігання за договором від 15.09.2021 № 9Х-2021 складського зберігання, стягнення заборгованості за котрим є предметом спору в даній справі.

Зустрічний позов мотивовано тим, що у період 17.09-28.10.2021 у відповідності до умов договору від 15.09.2021 № 9Х-2021 складського зберігання ТОВ «СП Укрсоя» (поклажодавець) передав ТОВ «Виста-К» (виконавцю) на зберігання соняшник в загальній кількості 5312,6 тон, який знеособлено зберігався на складі виконавця за адресою: Миколаївська область, Миколаївський (Вітовський) район, с. Калинівка, вул. Польова, 3А.

В червні 2022 року ТОВ «СП Укрсоя» стало відомо про те, що на складі виконавця утворилась нестача соняшника, переданого на зберігання за договором від 15.09.2021 № 9Х-2021 складського зберігання у загальній кількості 1633,83 тон.

Ураховуючи, що ТОВ «Виста-К» зобов`язалось нести повну матеріальну відповідальність за передану йому на зберігання за договором продукцію, ТОВ «СП Укрсоя» вважає підлягаючими до стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків, завданих поклажодавцеві за договором складського зберігання в указаній вище сумі ? на підставі ст. 951 ЦК України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 у даній справі повністю відмовлено у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» про стягнення 3 069 543,15 грн та зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» про стягнення 25 800 250,70 грн.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції вказав, що із поданого ТОВ «Виста-К» розрахунку заборгованості за договором неможливо встановити у який місяць, які саме послуги за договором та в якому обсязі надані позивачем за первісним позовом, а також перевірити їх вартість.

Суд першої інстанції вказав, що надані ТОВ «Виста-К» акти також не містять зазначення вартості послуг по кожному акту та номенклатури послуг, що надавалися в межах договору, окрім зберігання, тоді як у специфікаціях до договору зазначалося, що продукція, що надходить на термінове зберігання, підлягає доробці (очищенню, сушінню, активному вентилюванню) в строки, які забезпечують збереження її якості, на підставі надання послуг в подальшому складається акт виконаних робіт.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачу в межах договору послуг саме на суму 3 069 543,15 грн, що є підставою для відмови у задоволенні первісного позову.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції вказав, що обов`язковою умовою для виникнення права у замовника вимагати відшкодування збитків з підрядника є саме наявність відмови замовника від договору підряду. Позивач за зустрічним позовом під час дії договору звертався до відповідача із запитом про відвантаження насіння соняшнику з травня 2022 року. При цьому звернення ТОВ «СП «Укрсоя» не містять вимоги щодо припинення договору шляхом відмови від його виконання.

Суд першої інстанції вказав, що враховуючи те, що матеріали справи не містять належних доказів відмови позивача за зустрічним позовом від договору, зобов`язання сторін за цим договором не є припиненими і відповідно у ТОВ «СП «Укрсоя» відсутня правова підстава вимагати від ТОВ «Виста-К» відшкодування збитків.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 по справі № 915/498/22.

Позивач вказав, що ввезення сільськогосподарської продукції на територію відповідача так і її вивезення проводиться через ваги, які знаходяться на території Відповідача, за результатами зважування ведеться журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах. Останнє відвантаження позивачу відбулося 10.06.2022 на його автотранспорт відповідно до умов договору про складське зберігання.

Позивач вказує, що про крадіжку соняшника у кількості 1633,83 тони посадові особи ТОВ «Виста-К» дізналися у листопаді 2022 року, коли слідчий Заводського райвідділку визвав на допит в якості свідків. В свою чергу, заява про крадіжку була подана 28.06.2022 року, відразу після відвантаження останньої продукції, яка знаходилась на зберіганні.

Позивач вказує, що протягом дії договору ніяких повідомлень та претензій стосовно виконання вищезазначеного договору від ТОВ «СП Укрсоя» на адресу ТОВ «Виста-К» не надходили (щодо недостачі також).

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відповідач підтверджує, що здійснював зберігання свого майна на підприємстві позивача весь термін, та не сплатив жодної гривні, що підтверджується виписками банку.

Керуючись викладеним вище, позивач просить скасувати рішення по справі № 915/498/22 від 01.07.2024 року в частині відмови позивачу за первісним позовом.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 по справі № 915/498/22.

Відповідач вказав, що в період з 17 вересня 2021 року по 28 жовтня 2021 року за укладеним договором Поклажодавець передав Виконавцю на зберігання соняшник в загальній кількості 5312,6 тон., який знеособлено зберігався на складі Виконавця за адресом: Миколаївська область, Миколаївський (Вітовський) район, с. Калинівка, вул. Польова, ЗА. В червні 2022 року ТОВ «СП Укрсоя» стало відомо про те, що на складі Виконавця утворилась нестача соняшника, переданого на зберігання за Договором №9Х-2021 у загальній кількості 1633,83 тонн.

Відповідач зазначив, що сторони умовами пункту 5.1. договору №9Х-2021 погодили, що Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за передану йому на зберігання продукцію, зникнення соняшника зі складу ТОВ «Виста-К» у кількості 1633,83 тонн, є наслідком невжиття заходів для збереження майна, передбачених умовами договору.

На думку відповідача, Господарський суд Миколаївської області у рішенні від 01.07.2024 в обґрунтування відмови в вимогах зустрічного позову посилається на норми матеріального права, які регулюють відносини за договором підряду (Загальні положення про підряд врегульовано статтями 837-864 Цивільного Кодексу України), у той час як між сторонами спору укладено договір складського зберігання (Загальні положення про зберігання врегульовано статтями 936-966 Цивільного Кодексу України). Таким чином при винесенні рішення Господарським судом Миколаївської області неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач вказує, що позивач не спростував самого факту нестачі (втрати) товару, незважаючи на те, що саме він організовував зберігання товару, переданого йому на склад.

Позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у неналежному збереженні зерна і невиконанні обов?язку з відвантаження такого зерна.

Відповідач за первісним позовом вважає, що ним належними та допустимими доказами доведено порушення відповідачем зобов`язання за договором, факт спричинення збитків, їх розмір та прямий причинний зв`язок між заявленою сумою збитків та діями відповідача, а тому позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані та підлягають задоволенню

Керуючись викладеним вище, відповідач за первісним позовом просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 року у справі №915/498/22 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» і ухвалити нове рішення, яким вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» за зустрічним позовом задовольнити.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 по справі № 915/498/22.

Відповідач за первісним позовом вказав, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» фактично підписана особою, яка не має права її підписувати, а саме не надано документи, що підтверджують повноваження представника на її підписання, а тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» підлягає закриттю.

ТОВ «СП Укрсоя» вказує, що ТОВ «Виста-К» не спростувало самого факту нестачі (втрати) товару незважаючи на те, що саме він організовував зберігання товару, переданого йому на склад. ТОВ «Виста-К» не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у неналежному збереженні зерна і невиконанні обов`язку з відвантаження такого зерна.

На думку ТОВ «СП Укрсоя», TOB «Виста-К» намагається шляхом відображення в «журналі реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах» приховати втрату товару (насіння соняшника) в кількості 1633,83 тонн.

З огляду на вищевикладене, TOB «СП Укрсоя» вважає, що ним належними та допустимими доказами доведено порушення відповідачем зобов`язання за договором, факт спричинення збитків, їх розмір та прямий причинний зв`язок між заявленою сумою збитків та діями відповідача, а тому позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись викладеним вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» просить відмовити в вимогах апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» та закрити апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.

11.11.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» надійшли додаткові пояснення по справі, в яких викладено наступні тези:

- станом на сьогодні немає жодного підписаного акту приймання-передачі виконаних робіт щодо зберігання соняшника, не має жодної реєстрації податкової накладної за весь період зберігання соняшника, відповідно немає і сплати Виконавцем податків до бюджету України;

- станом на день подання первинного позову порушених прав Виконавця не було і на зараз немає, а тому відповідно законних підстав для подачі цього позову також не було і немає;

- передачу соняшника на зберігання ніхто не заперечує та не оскаржує, а сама передача підтверджується підписаними з обох сторін актами прийому- передачі насіння соняшника, тому повернення соняшника зі зберігання також повинно бути підтверджено такими самими належними та допустимими доказами, як підписані з обох сторін акти прийому-передачі соняшника зі зберігання;

- апеляційна скарга ТОВ «Виста-К» підписана особою, яка не мала права її підписувати, а саме не надала, ні на час подання самої апеляційної скарги, ні на час подання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги від 23.09.2024, документів, що підтверджують повноваження представника на її підписання, а тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Виста-К» підлягає закриттю.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/498/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Принцевська Н.М., Діброва Г.І. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 у справі № 915/498/22; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Виста-К» строк до 26.08.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя»); роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 26.08.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; призначено справу № 915/498/22 до розгляду на 15.10.2024 о 13:30 год; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи № 915/498/22.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 394 від 27.08.2024, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Богацької Н.С. та судді зі складу колегії суддів Принцевської Н.М. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/498/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 справу №915/498/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Діброва Г.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 прийнято справу №915/498/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Богатиря К.В., судді: Поліщук Л.В., Діброва Г.І.; призначено справу №915/498/22 до розгляду на 10.10.2024 о 15:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 по справі № 915/498/22 - залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Виста-К» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду 1) доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі 2) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження адвоката Цуріки М.В. на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» у Південно-західному апеляційному господарському суді протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» про усунення недоліків апеляційної скарги. До даної заяви було додано докази сплати судового збору у розмірі, встановленому законом, та ордер серія МК №121613 від 01.01.2021, що посвідчує повноваження адвоката Цуріки М.В. на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» у Південно-західному апеляційному господарському суді. Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Виста-К» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 по справі №915/498/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 по справі № 915/498/22; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К», а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 09.10.2024; об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» в одне провадження для сумісного розгляду у судовому засіданні 10 жовтня 2024 року о 15:00 год; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

10.10.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву до 12.11.2024 о 14:40.

12.11.2024 у судовому засіданні прийняли участь представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» - Коваль С.М., адвокат Цуріка М.В. та представники Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» - адвокат Косенчук С.І., адвокат Синюк Ю.М.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Між ТОВ «Виста-К» (виконавцем) та ТОВ «СП Укрсоя» (поклажодавцем) укладено договір від 15.09.2021 № 9Х-2021 складського зберігання (далі договір), відповідно до п.п. 1.1 якого виконавець зобов`язався за плату прийняти на термінове зберігання сільськогосподарську продукцію, що передається поклажодавцем, та повернути (видати) її в строки і на умовах, передбачених цим договором. Якість зерна повинна відповідати загальноприйнятим вимогам, що висуваються до зерна певного виду згідно ДСТУ, ГОСТ і ТУ.

Виконавець зобов`язався надати поклажодавцю за плату послуги по зберіганню, очищенню, сушінню, визначенню якості, переоформленню, зважуванню, а також відвантаженню на автомобільний транспорт сільськогосподарської продукції (далі продукції), а поклажодавець ? зобов`язався по закінченню терміну зберігання, забрати продукцію та сплатити виконавцю вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору. Для цієї статті навантаженням вважається процес переміщення продукції з ємностей виконавця в ємності, вказані (подані) поклажодавцем. При відвантаженні у виконавця не виникає прав та обов`язків вантажовідправника (пункт 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору, продукція, що передається поклажодавцем по цьому договору, є власністю останнього на протязі дії терміну договору.

Сторонами погоджено, що найменування, обсяги та строки зберігання продукції, що передається, зазначаються в цьому договорі або в додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Продукція зберігається на складах підприємства знеособлено (п.п. 1.6-1.7 договору).

Відповідно до п. 2.2.1. договору, на зберігання приймається продукція від поклажодавця виключно при умові попередньо укладеного договору про складське зберігання. Приймання продукції, зберігання та її відвантаження або переоформлення проводиться юридичними та фізичними особами на підставі чинного законодавства України та умов цього Договору. Якісні показники, загальна кількість та граничні терміни зберігання продукції, яка передається поклажодавцем виконавцю, фіксуються у додатках №1 «Специфікація», які є невід`ємними додатками до цього договору.

Вид, кількість і якість прийнятої на зберігання продукції вказується в складських документах на зерно (п. 2.2.3 договору).

Відпуск (відвантаження) продукції здійснюється по фактичній (заліковій) вазі продукції по фактичним показникам якості на підставі Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 № 661 та умов даного договору (п. 2.2.4 договору).

Виконавець зобов`язаний:

- прийняти та забезпечити кількісне і якісне зберігання продукції, у відповідності до Інструкції безпосередньо від поклажодавця або довірених осіб, і при необхідності, довести її до вказаних у Додатках № 1 Специфікація кондицій з метою забезпечення довготермінового зберігання, при цьому на наступний день видати реєстр товарно-транспортних накладних і на його підставі ? складські документи на зерно;

- здійснювати всі належні заходи для збереження продукції поклажодавця. У випадку виявлення зараженості продукції в процесі зберігання здійснити комплекс заходів по боротьбі із шкідниками (підробка, активне вентилювання, фумігація (газація)) з метою забезпечення якості зерна;

- за попередньою згодою сторін, але не більше ніж за 7 діб до початку відвантаження (переоформлення), видати чи переоформити продукцію, яка знаходиться на зберіганні, за умови повного розрахунку поклажодавця за отримані послуги на підставі акта-розрахунку, виданого бухгалтерією підприємства та при наявності наступних документів: оригіналу листа з проханням видати (переоформити) продукцію, підписаного керівником поклажодавця, при чому підпис повинен бути завірений оригінальною печаткою; доручення на отримання продукції; оригіналу складського документу, попередньо виданого виконавцем;

- проводити відвантаження в поданий поклажодавцем автотранспорт. При відвантаженні виконавець, за зверненням поклажодавця на підставі додаткової угоди за окрему плату проводить, при необхідності, повторну доробку продукції (п.п. 3.1.1-3.1.4 договору).

Згідно п. 3.1.5 договору, виконавець не має права без погодження із поклажодавцем передавати продукцію третім особам, за винятком наявності рішення органів, уповноважених приймати відповідно до чинного законодавства рішення про таку передачу.

Виконавець після закінчення строку зберігання, або після отримання вимоги поклажодавця про повернення продукції, зобов`язаний повернути поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, продукцію у стані, передбаченому договором відповідального зберігання, з урахуванням зменшення кількості зерна за рахунок: доопрацювання та сушіння при прийманні; природної втрати при зберіганні; поліпшення якості зерна при виконанні оздоровчих заходів (п. 3.1.6 договору).

Поклажодавець зобов`язаний, зокрема:

- поставити продукцію, якісні показники якої не повинні перевищувати граничні кондиції згідно до відповідного ГОСТУ, ДСТУ та/або ТУ;

- забезпечити передачу продукції по пронумерованим накладним (товарно-транспортним накладним) в обсязі, обумовленому в п п. 2.2 цього договору;

- відшкодувати виконавцю витрати, пов`язані з прийманням, сушкою, зберіганням, відвантаженням продукції та інших послуг у терміни, шо обумовлені у розділі 4 цього Договору;

- самостійно доставити продукцію на склади виконавця;

- своєчасно, відповідно пп. 2.2.1, забрати продукцію зі складу виконавця;

- своєчасно замовляти автотранспорт, оформляти провізні документи та оплачувати провізні тарифи;

- кожного 5-го числа місяця, наступного за звітним, підписувати акти звірки взаємних розрахунків з виконавцем (п.п. 3.2.1-3.2.7, 3.2.9 договору).

У розділі 4 договору ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ сторони узгодили, що вартість послуг, які надаються виконавцем, із зберігання продукції становить 2,00 грн. за 1 т/добу; у пункті 4.1 також зазначена вартість послуг із приймання, зберігання, сушіння, очищення, відвантаження продукції, перевантаження з машини на машину, очищення від амброзії, сушіння разом з очищенням, зважування, мінімальне очищення до 7 %, мінімальне очищення до 3 % (п. 4.1 договору).

Оплата за надані послуги виконавця по прийманню, сушінню, очищенню, інші послуги проводиться на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт та надання рахунку, які надаються поклажодавцю до проведення видачі (переоформлення) продукції, але не рідше одного разу в місяць згідно умов даного договору. Одиницею виміру послуг по сушінню та очищенню зерна являється 1 тонно відсоток (т/%) фактично знятий в процесі сушіння та очищення відповідно (п. 4.3 договору).

Якщо продукція поклажодавця не видавалась або не переоформлялась протягом місяця, поклажодавець самостійно зобов`язаний здійснити відповідний платіж за поточний місяць не пізніше 10-го числа наступного місяця на розрахунковий рахунок виконавця (п. 4.4 договору).

Оплата послуг виконавця по переоформленню та відвантаженню продукції проводиться поклажодавцем до моменту одержання продукції із зберігання або переоформлення третій особі на підставі акта виконаних робіт. Вартість послуг має бути повністю перерахована на розрахунковий рахунок виконавця до моменту переоформлення продукції, замовлення автотранспорту. Відвантаження продукції здійснюється при умові 100 % оплати заборгованості за надані послуги. Оплата за відвантаження продукції у вихідні та святкові дні проводиться у подвійному розмірі (п. 4.5 договору).

У разі не проведення оплати за надані послуги у строки, передбачені договором, виконавець має право звернути стягнення на продукцію поклажодавця, що зберігається на складах виконавця шляхом притримання продукції (її частки) в кількості, яка за діючими цінами може забезпечити проведення розрахунків, про шо виконавець письмово повідомляє поклажодавця. У випадку порушення строків оплати більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів виконавець має право звернути стягнення на притриману продукцію (її частку) шляхом передачі поклажодавцем у власність виконавця продукції (її частки) в розмірі, достатньому для погашення зобов`язань поклажодаввця за надані виконавцем послуги поклажодавець зобов`язаний передати виконавцю продукцію (її частку) в розмірі, достатньому для погашення зобов`язань перед виконавцем протягом 7 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги виконавця. У випадку невиконання вказаної вимоги щодо передачі продукції (її частки) у власність виконавця у встановлені строки, звернення стягнення на притриману продукцію здійснюється в судовому порядку, а виконавець має право стягнути з поклажодавця додатково штраф в розмірі 10 (десяти) відсотків від несвоєчасно оплачених за надані послуги коштів (п. 4.6 договору).

При наявності заборгованості поклажодавця за зазначеними в цьому договорі платежами виконавцю надається право не передавати поклажодавцеві здану на зберігання продукцію до повного погашення такої заборгованості (п. 4.9 договору).

Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за передану йому на зберігання продукцію. У випадку утворення нестачі продукції, або погіршення якості продукції з вини виконавця, відшкодовується вартість такої продукції за договірними цінами, але не менше цін, що склалися на Українській Аграрній біржі на день такого відшкодування (п. 5.1 договору).

Виконавець не відповідає за недостачу продукції в межах норм природних втрат та за втрату, нестачу або псування продукції, шо викликані обставинами непереборної сили (стихійного лиха, катастрофи, аварії, диверсії, військових дій, пожежі, громадських безпорядків, заколот), якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків згідно договору), при наявності довідок, виданих Торгово- промисловою палатою України (п. 5.3 договору).

Всі зміни і додатки до даного договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовому вигляді і підписані уповноваженими особами з обох сторін (п. 5.9 договору).

Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 (п. 5.10 договору).

До договору сторонами підписані специфікації:

1) від 15.09.2021 № 1, згідно якої узгоджено, що згідно п. 2.2.1 договору поклажодавець передає у вересні 2021 року виконавцю наступну сільськогосподарську продукцію: соняшник у кількості 3260 тон +/- 5%, з граничним терміном зберігання 30.12.2022;

2) від 01.10.2021 № 2, згідно якої узгоджено, що згідно п. 2.2.1 договору поклажодавець передає у жовтні 2021 року виконавцю наступну сільськогосподарську продукцію: соняшник у кількості 2050 тон +/- 5%, з граничним терміном зберігання 30.12.2022.

В обох специфікаціях зазначено, що згідно п. 1.5 договору продукція, що надходить на термінове зберігання, згідно з Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, підлягає доробці (очищенню, сушінню, активному вентилюванню) в строки, які забезпечують збереження її якості, на підставі надання послуг в подальшому складається акт виконаних робіт. Продукція передається на зберігання за адресою виконавця: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с Калинівка, вул. Польова, буд. 3А, через вагову виконавця.

Специфікації підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору ТОВ «СП Укрсоя» передано на зберігання ТОВ «Виста-К» продукцію (соняшник ДСТУ 7011:2009) у загальній кількості 5312,56 тон, згідно актів прийому-передачі насіння соняшника.

Згідно акту від 01.10.2021 у період з 17 по 30 вересня включно поклажодавець передав, а виконавець прийняв на зберігання соняшник у кількості 3260,86 тон.

Згідно акту від 30.10.2021 у період з 01 по 28 жовтня включно поклажодавець передав, а виконавець прийняв на зберігання соняшник у кількості 2051,74 тон.

Товар передавався поклажодавцем на складі виконавця, розташованому за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с Калинівка, вул. Польова, буд. 3А.

Зазначені вище акти прийому-передачі соняшника на зберігання підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Позивачем разом із позовною заявою також подано лист ТОВ «СП Укрсоя» від 27.05.2022 № 87, в якому керівник позивача за зустрічним позовом зазначає, що згідно договору від 15.09.2021 № 9Х-2021 на зберіганні ТОВ «Виста-К» знаходиться насіння соняшнику в кількості 5312,6 тон; у поклажодавця виникла необхідність в реалізації зазначеного соняшника. У зв`язку з наведеним ТОВ «СП Укрсоя» просило позивача за первісним позовом починаючи з 30.05.2022 здійснювати відвантаження на автомобільний транспорт насіння соняшника врожаю 2021 року, що належить ТОВ «СП Укрсоя» та зберігається на складі ТОВ «Виста-К».

Вказаний лист підписаний особисто керівником позивача за первісним позовом директором Ліпатніковим А., та скріплено печаткою ТОВ «СП Укрсоя».

В листі зазначено, що оплата за відвантаження гарантується; відвантаження буде проводитись згідно довіреності № 27, дійсної до 30.06.2022, виданої на ім`я директора ТОВ «СП Укрсоя» Ліпатнікова Андрія.

Дійсно до позовної заяви додані акти прийому-передачі насіння соняшника у загальній кількості 5230,97 тон:

1) від 28.02.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 22 по 25 лютого 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 292,780 тон;

2) від 31.03.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 22 по 25 березня 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 235,760 тон;

3) від 30.04.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 01 по 30 квітня 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 1804,05 тон;

4) від 17.05.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 02 по 17 травня 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 1510,36 тон;

5) від 31.05.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 18 по 31 травня 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 1338,08 тон;

6) від 10.06.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 01 по 10 червня 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 49,94 тон.

Разом із тим, зазначені акти підписані в односторонньому порядку лише керівником ТОВ «Виста-К» та скріплені лише печаткою позивача за первісним позовом. Доказі направлення актів ТОВ «СП Укрсоя» або їх узгодження іншим шляхом матеріали справи також не містять.

Крім того, до позову додано акт звіряння взаємних розрахунків сторін за період вересень 2021 року вересень 2022 року, із змісту якого вбачається, що протягом вересня 2021 року червня 2022 року позивачем виставлялися відповідачу рахунки на оплату послуг за договором на загальну суму 3 069 543,15 грн, які ТОВ «СП Укрсоя» не оплачені. При цьому зазначений акт також підписаний лише з боку ТОВ «Виста-К».

У свою чергу, відповідач за первісним позовом стверджує, що ним у період 17.09-28.10.2021 передано на зберігання ТОВ «Виста-К» соняшник в загальній кількості 5312,6 тон., який знеособлено зберігався на складі виконавця за адресою: Миколаївська область, Миколаївський (Вітовський) район, с. Калинівка, вул. Польова, 3А.

Відповідач зазначає, що в червні 2022 року ТОВ «СП Укрсоя» стало відомо про те, що на складі виконавця утворилась нестача соняшника, переданого на зберігання за договором, у загальній кількості 1633,83 тон.

Оскільки виконавець не міг пояснити зникнення соняшника з його складу, ТОВ «СП Укрсоя» звернулось до правоохоронних органів, в результаті чого по факту крадіжки розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022152230000291, на підтвердження чого до відзиву додано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.06.2022.

На переконання позивача за зустрічним позовом, вартість зниклого соняшника є збитками, які підлягають відшкодуванню ТОВ «СП Укрсоя» за рахунок ТОВ «Виста-К» згідно умов п.п. 3.1.1, 3.1.2, 5.1 договору, а також на підставі ч. 1 ст. 950, ст. 951 ЦК України.

Вартість збитків, як позивач за зустрічним позовом вважає підлягаючими стягненню на його користь з ТОВ «Виста-К», у сумі 25800250 грн, визначена ТОВ «СП Укрсоя» на підставі висновку експерта від 15.12.2022 № 137-033 за результатами товарознавчого дослідження, виконаного судовим експертом Карнаух М.М., який долучено до матеріалів зустрічного позову.

ТОВ «СП Укрсоя» заперечує твердження відповідача про виконання останнім договірних зобов`язань щодо повернення соняшника зі зберігання у повному обсязі, натомість підтверджує часткове повернення соняшника, внаслідок чого неповернутим залишився соняшник у кількості 1633,83 тон.

Викладене також вбачається з наявної у матеріалах справи заяви свідка в порядку ст. 88 ГПК України, а саме, заяви менеджера з постачання ТОВ «СП Укрсоя» Вербицького В.М. від 07.10.2023, справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гіренко М.М., про що в реєстрі зроблено запис № 3403. У заяві, серед іншого, указано, що Вербицький В.М. з 14.05.2019 працює на ТОВ «СП Укрсоя» менеджером з постачання і в його посадові обов`язки входить пошук продавців соняшника, проведення перемовин щодо продажу соняшника та контроль за виконанням договорів поставки соняшника.

Вербицькому В.М. відомо про укладення договору складського зберігання № 9Х-2021. Вербицький В.М. контролював виконання договорів поставки соняшника та вів відповідні реєстри щодо отримання ТОВ «СП Укрсоя».

Свідок зазначає, що у період з лютого по 10 червня 2022 року підприємству ТОВ «СП Укрсоя» частково було повернуто зі зберігання соняшник в кількості 3678,77 тон. При відвантажені соняшника керівник ТОВ «Виста-К» Станіслав Коваль надсилав ОСОБА_1 фото повідомлення на вайбер. В цих фото було вказано дату завантаження, номер автомобіля та завантажену вагу соняшника, який відвантажували зі складу.

Після 11.06.2022 керівник ТОВ Виста-К Станіслав Коваль повідомив свідка, що належного ТОВ СП Укрсоя соняшника на складі, де він зберігався, більше немає і він не знає де соняшник дівся. На підставі цієї інформації стало зрозуміло, що на складі утворилась нестача соняшника, переданого на зберігання за договором, у загальній кількості 1633,83 тон. Оскільки виконавець не міг пояснити зникнення соняшника з його складу, керівник ТОВ СП Укрсоя звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про злочин.

Відповідачем за первісним позовом також подано суду в якості доказів неповного повернення соняшника копії талонів завантаження.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача за первісним позовом підлягає частковому задоволенню, тоді як апеляційна скарга відповідача за первісним підлягає задоволенню в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову, виходячи з таких підстав.

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Між ТОВ «Виста-К» (виконавцем) та ТОВ «СП Укрсоя» (поклажодавцем) укладено договір від 15.09.2021 № 9Х-2021 складського зберігання, відповідно до п.п. 1.1 якого виконавець зобов`язався за плату прийняти на термінове зберігання сільськогосподарську продукцію, що передається поклажодавцем, та повернути (видати) її в строки і на умовах, передбачених цим договором.

У ЦК України питання зберігання майна регулюється главою 66 (§ 1. Загальні положення про зберігання), положення якої також застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом (стаття 955 цього Кодексу). Згідно із частиною першою статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частина перша статті 937 ЦК України передбачає, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, установлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну (стаття 942 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 943 ЦК України, зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 948 ЦК України, поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до ст. 956 ЦК України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов`язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов`язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

Відповідно до ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Відповідно до ст. 958 ЦК України якщо товарний склад має право розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками, до відносин сторін застосовуються положення про договір позики, а час та місце повернення товарів визначаються загальними положеннями про зберігання.

Відповідно до ст. 961 ЦК України Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна» зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей.

Складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна» договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна.

Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва.

Якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що зерновий склад має право розпоряджатися ним (або його частиною), то відносини сторін базуються на правилах про позику. Порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна» зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред`явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про зерно та ринок зерна» плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна. Якщо зберігання зерна припинилося достроково не з вини зернового складу, то він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання. Договором складського зберігання зерна може бути передбачено безоплатне зберігання зерна.

У даному випадку, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, що на виконання умов договору ТОВ «СП Укрсоя» передано на зберігання ТОВ «Виста-К» продукцію (соняшник ДСТУ 7011:2009) у загальній кількості 5312,56 тон, згідно актів прийому-передачі насіння соняшника.

Згідно акту від 01.10.2021 у період з 17 по 30 вересня включно поклажодавець передав, а виконавець прийняв на зберігання соняшник у кількості 3260,86 тон.

Згідно акту від 30.10.2021 у період з 01 по 28 жовтня включно поклажодавець передав, а виконавець прийняв на зберігання соняшник у кількості 2051,74 тон.

Тобто починаючи з 01.10.2021 по 28.10.2021 на зберігання ТОВ «Виста-К» передано 3260,86 тон соняшнику, що належить ТОВ «СП Укрсоя».

Тоді як починаючи з 29.10.2021 на зберіганні у ТОВ «Виста-К» перебувало 5312,56 тон соняшнику, що належить ТОВ «СП Укрсоя».

В той же час, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів повернення соняшника зі зберігання.

В матеріалах справи містяться надані позивачем за первісним позовом акти прийому-передачі насіння соняшника у загальній кількості 5230,97 тон, а саме:

1) від 28.02.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 22 по 25 лютого 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 292,780 тон;

2) від 31.03.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 22 по 25 березня 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 235,760 тон;

3) від 30.04.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 01 по 30 квітня 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 1804,05 тон;

4) від 17.05.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 02 по 17 травня 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 1510,36 тон;

5) від 31.05.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 18 по 31 травня 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 1338,08 тон;

6) від 10.06.2022 про передачу виконавцем поклажодавцеві у період з 01 по 10 червня 2022 року зі зберігання соняшника ДСТУ 7011:2009 у кількості 49,94 тон.

Разом із тим, зазначені акти підписані в односторонньому порядку лише керівником ТОВ «Виста-К» та скріплені лише печаткою позивача за первісним позовом. Підписи іншої сторони на актах відсутні, отже дані документи носять односторонній характер, тому не можуть підтвердити факт отримання соняшника поклажодавцем.

Більше того, доказів направлення актів на адресу ТОВ «СП Укрсоя» або їх узгодження іншим шляхом, матеріали справи також не містять.

В той же час, 27.05.2022 ТОВ «СП Укрсоя» направило на адресу ТОВ «Виста-К» лист № 87, в якому керівник позивача за зустрічним позовом зазначає, що згідно договору від 15.09.2021 № 9Х-2021 на зберіганні ТОВ «Виста-К» знаходиться насіння соняшнику в кількості 5312,6 тон, у поклажодавця виникла необхідність в реалізації зазначеного соняшника. У зв`язку з наведеним ТОВ «СП Укрсоя» просило позивача за первісним позовом починаючи з 30.05.2022 здійснювати відвантаження на автомобільний транспорт насіння соняшника врожаю 2021 року, що належить ТОВ «СП Укрсоя» та зберігається на складі ТОВ «Виста-К».

Проаналізувавши даний лист та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів доходить до висновку, що поклажодавець до 30.05.2022 не забирав зі зберігання належний йому соняшнику і кількості 5312,6 тон.

Таким чином, у період з 01.10.2021 по 28.10.2021 на зберіганні у ТОВ «Виста-К» перебувало 3260,86 тон соняшнику, що належить ТОВ «СП Укрсоя», а у період з 29.10.2021 по 29.05.2022 на зберіганні перебувало 5312,6 тон соняшнику.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази оплати послуги зі зберігання соняшнику за даний період.

Як вбачається з тверджень поклажодавця, він отримав зі зберігання лише частину належного йому соняшнику, а саме 3678,77 тон соняшнику. Дані посилання поклажодавця ґрунтуються виключно на його поясненнях та не підтверджуються наявними в матеріалах доказами.

В той же час, беручи до уваги те, що ТОВ «Виста-К» стверджує, що повернув поклажодавцю 5312,6 тон соняшнику, а ТОВ «СП Укрсоя» стверджує про отримання зі зберігання лише 3678,77 тон соняшнику, колегія суддів доходить до висновку, що сторонами спору не оспорюється факт повернення зі зберігання 3678,77 тон соняшнику. Але точний час такого повернення встановити неможливо.

Оцінюючи вимоги первісного позову щодо стягнення плати за надання послуг зі зберігання, колегія суддів виходить з того, що сторони спору підтверджують факт передання майна на зберігання, а з наявних в матеріалах справи доказів (лист ТОВ «СП Укрсоя» від 27.05.2022) можна встановити, що майно точно зберігалося у ТОВ «Виста-К» до 29.05.2022.

В свою чергу, як положення цивільного законодавства, так і умови договори, передбачають відплатність договору складського зберігання.

У розділі 4 договору ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ сторони узгодили, що вартість послуг, які надаються виконавцем із зберігання продукції, становить 2,00 грн. за 1 т/добу; у пункті 4.1 також зазначена вартість послуг із приймання, зберігання, сушіння, очищення, відвантаження продукції, перевантаження з машини на машину, очищення від амброзії, сушіння разом з очищенням, зважування, мінімальне очищення до 7 %, мінімальне очищення до 3 % (п. 4.1 договору).

Беручи до уваги те, що у період з 01.10.2021 по 28.10.2021 на зберіганні у ТОВ «Виста-К» перебувало 3260,86 тон соняшнику, що належить ТОВ «СП Укрсоя», а у період з 29.10.2021 по 29.05.2022 на зберіганні перебувало 5312,6 тон соняшнику, колегія суддів провела свій власний розрахунок плати за зберігання.

За період з 01.10.2021 по 28.10.2021 плата за зберігання 3260,86 тон соняшнику складала 3260,86 т х 2,00 грн х 28 днів = 209 999,44 грн.

За період з 29.10.2021 по 29.05.2022 плата за зберігання 5312,6 тон соняшнику складала 5312,6 тон х 2,00 грн х 213 днів = 2 602 642,74 грн.

Таким чином загальна плата за зберігання соняшника за період з 01.10.2021 по 29.05.2022 складає 2 812 642,18 грн.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази оплати наданих послуг зі зберігання. При чому відповідач за первісним позовом не заперечує того, що він не оплачував надані послуги зі зберігання.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги фактичне надання послуг зі зберігання, відсутність оплати наданих послуг, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог за первісним позовом, а саме в частині плати за послуги зі зберігання у сумі 2 812 642,18 грн.

Щодо вимог за зустрічним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про зерно та ринок зерна», зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про зерно та ринок зерна», за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Зерновий склад звільняється від відповідальності за втрату, нестачу і пошкодження зерна, викликаних непереборною силою.

За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятого на зберігання зерна після того, як настав обов`язок поклажодавця взяти це зерно назад, зерновий склад несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності.

Відповідно до п. 5.1. Договору, виконавець несе повну матеріальну відповідальність за передану йому на зберігання продукцію. У випадку утворення нестачі продукції, або погіршення якості продукції з вини виконавця, відшкодовується вартість такої продукції за договірними цінами, але не менше цін, що склалися на Українській Аграрній біржі на день такого відшкодування.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

Згідно з нормами ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 визначила, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ч.ч.1, 3, 4 ст.225 ГК України).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Окрім того, згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З аналізу наведених правових норм випливає, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків га причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) зменшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Так визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996-XIV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року 3aN 168/704; далі - Положення N 88).

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону N 996-XIV).

При цьому згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд пе бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Як було встановлено вище, ТОВ «СП Укрсоя» передало на зберігання ТОВ «Виста-К» 5312,6 тон соняшнику.

Тоді як повернуто зі зберігання було лише 3678,77 тон соняшнику. В свою чергу, ТОВ «Виста-К» стверджує про те, що ним було повернуто 5312,6 тон соняшнику, однак в матеріалах справи відсутні докази повернення соняшнику у повному обсязі.

Як було зазначено вище, надані позивачем за первісним позовом акти-приймання передачі носять односторонній характер та не можуть підтвердити факт отримання соняшника поклажодавцем. Більше того, доказів направлення актів ТОВ «СП Укрсоя» або їх узгодження іншим шляхом, матеріали справи також не містять.

Наданий ТОВ «Виста-К» журнал реєстрації вантажів на автомобільних вагах є внутрішнім документом відповідача за зустрічним позовом та з інформації з даного журналу неможливо встановити факт повернення належного йому майна у повному обсязі.

У матеріалах даної справи містяться копії протоколів допиту слідчим органом окремих фізичних осіб в якості в якості свідків у кримінальному провадженні. Вказані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , повідомили, що в якості водіїв на автомобілях весною 2022 року вивозили зерно зі складу ТОВ «Виста-К» для ТОВ «СП Укрсоя». При цьому, усі допитані особи стверджували про те, що вказана у журналі вага насіння соняшника, завантаженого у автомобілі, не відповідає дійсності.

У даному випадку, ТОВ «Виста-К» не спростувало самого факту нестачі (втрати) товару та незважаючи на те, що саме він організовував зберігання товару, переданого йому на склад.

Позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у неналежному збереженні зерна (соняшника) і невиконанні обов?язку з відвантаження такого зерна.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що за таких обставин утворилась нестача соняшника, переданого на зберігання за договором, у загальній кількості 1633,83 тон.

Таким чином, у даному випадку у діях ТОВ «Виста-К» наявні всі складові елементи цивільного правопорушення:

- протиправна поведінка неналежне виконання ТОВ «Виста-К» зобов`язань за договором складського зберігання, яке призвело до втрати майна;

- збитки вартість втраченого майна;

- причинний зв`язок у разі належного виконання ТОВ «Виста-К» зобов`язання за договором складського зберігання, майно передане на зберігання не було б втрачено та відповідно не були б завдані збитки;

- ТОВ «Виста-К» не довела, що втрата майна відбулася з незалежних від нього обставин.

Дані обставини свідчать про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» збитків, завданих у зв`язку з втратою майна, переданого на зберігання.

Щодо розміру завданих збитків, то в матеріалах справи міститься висновок експерта №137-033 від 15.12.2022 за результатами товарознавчого дослідження, виконаного судовим експертом Карнаух М.М., згідно з якого вбачається, що ринкова вартість втраченого товару насіння соняшника в кількості 1633,830 т станом на 15.12.2022 складає 25 800 250,70 грн з урахуванням ПДВ. Вартість однієї тони складає 15 791,27 грн.

В свою чергу, ТОВ «Виста-К» не надало жодних контррозарунків чи заперечень щодо вартості втраченого майна.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає за потрібне зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» збитки у сумі 25 800 250,70 грн, витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 387 003,76 грн, витрати на сплату експертного висновку у сумі 6 720,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача за первісним позовом підлягає частковому задоволенню, тоді як апеляційна скарга відповідача за первісним підлягає задоволенню в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення первісного позову, витрати по сплаті судового збору за подачу первісного позову в частині його задоволення покладаються на відповідача за первісним позовом, а в іншій частині на позивача за первісним позовом.

Беручи до уваги прийняття рішення про повне задоволення зустрічного позову, колегія суддів покладає витрати зі сплати судового збору за подачу зустрічного позову на відповідача за зустрічним позовом. Крім того на ТОВ «Виста-К» підлягають покладенню витрати ТОВ «СП Укрсоя» на сплату експертного висновку у сумі 6 720,00 грн.

Відповідно до ч. 11 ст. 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Колегія суддів вважає за потрібне провести в порядку ч. 11 ст. 238 ГПК України зустрічне зарахування стягнутих грошових сум та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, а саме стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» грошові кошти у сумі 23 339 142,65 грн.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ «Виста-К», витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в частині її задоволення покладаються на відповідача за первісним позовом, а в іншій частині на позивача за первісним позовом.

Беручи до уваги прийняття рішення про повне задоволення апеляційної скарги ТОВ «СП Укрсоя», колегія суддів покладає витрати зі сплати судового збору за подачу даної скарги на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 по справі №915/498/22 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 по справі №915/498/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 по справі №915/498/22 скасувати.

Прийняти нове рішення.

« 1.Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» задовольнити частково

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 20/5, код ЄДРПОУ 37278720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 42, код ЄДРПОУ 37844179) плату за послуги зберігання у сумі 2 812 642,18 грн та витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 42 189,63 грн.

3.Первісний позов в іншій частині залишити без задоволення.

4.Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» - задовольнити.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 42, код ЄДРПОУ 37844179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 20/5, код ЄДРПОУ 37278720) збитки у сумі 25 800 250,70 грн, витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 387 003,76 грн, витрати на сплату експертного висновку у сумі 6 720,00 грн.

6.Провести в порядку ч. 11 ст. 238 ГПК України зустрічне зарахування стягнутих грошових сум та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, а саме:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 42, код ЄДРПОУ 37844179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 20/5, код ЄДРПОУ 37278720) грошові кошти у сумі 23 339 142,65 грн.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 42, код ЄДРПОУ 37844179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 20/5, код ЄДРПОУ 37278720) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 580 505,64 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 20/5, код ЄДРПОУ 37278720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виста-К» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 42, код ЄДРПОУ 37844179) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 50 627,56 грн.

Зобов`язати Господарський суд Миколаївської області видати накази з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.11.2024 у зв`язку з відсутністю у м. Одесі електроенергії у період з 18.11.2024 по 19.11.2024 та перебування головуючого судді Богатиря К.В. у відпустці у період з 20.11.2024 по 22.11.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

Г.І. Діброва