Рішення

від 09.07.2024 по справі 916/1762/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1762/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

розглянувши справу № 916/1762/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Полакс Групп /ЄДРПОУ 40243719, адреса 61017, м. Харків, вул. Котлова, буд. 185, літ. Л-1/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Авангард-Опт /ЄДРПОУ 43331493, адреса 65482, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 19, оф. 807/

про стягнення заборгованості у розмірі 635 832,65 грн

ВСТАНОВИВ:

23.04.2024 товариство з обмеженою відповідальністю Полакс Групп звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 1809/24/ до товариства з обмеженою відповідальністю Авангард-Опт про стягнення заборгованості за договором поставки № 318 від 14.06.2021 у розмірі 635 832,65 грн, з яких:

225 669,52 грн основна заборгованість;

328 574,82 грн штрафні санкції;

68 085,31 грн інфляція;

13 503,00 грн 3 % річних.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 318 від 14.06.2021.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 525, 530, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 232 ГК України.

Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1762/24; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 у справі № 916/1762/24 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, до електронного кабінету та на електронну адресу.

Так, згідно довідки про доставку електронного документу, ухвала суду від 29.04.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 30.04.2024 о 18:09 год.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/1762/24, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 14.06.2021 між ТОВ Полакс Групп /постачальник/ та ТОВ «Авангард-Опт» /покупець/ укладено договір поставки № 318, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити товар на умовах, визначених цим договором /п. 1.1 договору/.

Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість товару, строки поставки узгоджуються сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинний документ, а саме видаткова накладна. Сторони домовилися, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції /п. 1.2 договору/.

Поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця (в рамках специфікації), в якій повинно бути вказано: асортимент замовленого покупцем товару, його кількість та необхідний термін поставки /п. 2.1 договору/.

Прийняття товару за асортиментом, кількістю і якістю відбувається покупцем згідно з супроводжувальними документами (видаткові накладні, а також документи, що засвідчують якість товару) на момент одержання товару від постачальника. Оригінали супроводжувальних документів постачальник передає покупцю разом із товаром /п. 3.1 договору/.

Обов`язок постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару покупцю, який визначається датою накладної /п. 4.1 договору/.

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить до покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній /п. 4.2 договору/.

Ціна товару визначається згідно специфікації (видаткової накладної) постачальника. Загальна вартість кожної партії товару вказується в видаткових накладних постачальником /п. 7.1 договору/.

Покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня /п. 7.3 договору/.

Оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у розділі 12 даного договору /п. 7.4 договору/.

Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника або інший рахунок, вказаний постачальником /п. 7.6 договору/.

Покупець за необхідністю надає постачальнику звіт із зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту. Такий звіт надається покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факсу та у інший спосіб /п. 7.7 договору/.

Пунктом 8.1 договору визначено, що у випадку невиконання або невідповідного виконання покупцем зобов`язань по оплаті поставленого товару постачальник має право стягувати з покупця штрафну неустойку у розмірі 0,2 % від вартості неоплаченого товару, але не більше подвійної облікової ставки за кожен день прострочення.

Сплата пені не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором /п. 8.3 договору/.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 14.06.2022 /п. 11.5 договору/.

Судом досліджено надані позивачем докази, а саме:

-видаткова накладна № ПГ00000030 від 20.01.2022 на суму 68 831,48 грн, рахунок-фактуру № ПГ00000037 від 19.01.2022 на суму 68 831,48 грн, товарно-транспортну накладну № ПГ00000037 від 20.01.2022 на суму 68 831,48 грн;

-видаткова накладна № ПГ00000107 від 08.02.2022 на суму 98 768,60 грн, рахунок-фактуру № ПГ00000140 від 08.02.2022 на суму 98 768,60 грн, товарно-транспортну накладну № ПГ00000107 від 08.02.2022 на суму 98 768,60 грн;

-видаткова накладна № ПГ00000110 від 09.02.2022 на суму 29 075,44 грн, товарно-транспортну накладну № ПГ00000110 від 09.02.2022 на суму 29 075,44 грн;

-видаткова накладна № ПГ00000123 від 11.02.2022 на суму 22 798,49 грн, товарно-транспортну накладну № ПГ00000123 від 11.02.2022 на суму 22 798,49 грн;

-видаткова накладна № ПГ00000158 від 16.02.2022 на суму 6195,51 грн, рахунок-фактуру № ПГ00000132 від 07.02.2022 на суму 58 069,44 грн.

Матеріали справи містять претензію позивача, адресовану відповідачу, з вимогою сплатити заборгованість за договором поставки № 318 від 14.06.2021 у розмірі 225 669,52 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором в частині оплати, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у розмірі 328 574,82 грн, 3 % річних у розмірі 13 503,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 68 085,31 грн.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату товару, позивач, вважаючи свої права та інтереси порушеними, звернувся до суду за їх захистом.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК).

Частинами 1, 2 ст.692 ЦК встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст.692 ЦК).

Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4 ст. 692 ЦК).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 ЦК (ст.663 ЦК).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 ЦК. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 ЦК (ч.1 ст.693 ЦК).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд зауважив, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова КГС ВС від 21.08.2020 № 904/2357/20).

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 225 669,52 грн відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, зокрема, підписаними сторонами без зауважень та застережень видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Полакс Групп про стягнення основного боргу цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 328 574,82 грн, 3 % річних у розмірі 13 503,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 68 085,31 грн, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено та встановлено вірність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних.

Так, відповідно до вказаного розрахунку сума 3 % річних за період з 23.02.2022 по 21.02.2024 становить 13 503,00 грн. При цьому суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок, виходячи із вірних вихідних даних.

Так, відповідно до вказаного розрахунку сума інфляційних втрат за період березня 2022 року по лютий 2024 становить 68 085,31 грн. При цьому суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок, виходячи із вірних вихідних даних.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.1 договору визначено, що у випадку невиконання або невідповідного виконання покупцем зобов`язань по оплаті поставленого товару постачальник має право стягувати з покупця штрафну неустойку у розмірі 0,2 % від вартості неоплаченого товару, але не більше подвійної облікової ставки за кожен день прострочення.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок пені. Так, відповідно до вказаного розрахунку сума пені за період з 23.02.2022 по 21.02.2024 становить 328 574,82 грн.

Суд зазначає, що статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні положення визначено сторонами і у п. 8.1 договору.

Однак, позивачем здійснено розрахунок пені без урахування вказаних обмежень. Здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням положень ст. 14 ГПК України, застосовуючи визначені позивачем вихідні дані, з якими суд погоджується, судом встановлено, що пеня за період з 23.02.2022 по 21.02.2024 становить 188 386,06 грн.

Разом із тим, господарський суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі № 902/538/18.

За встановлених у цій справі обставин, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 10 %, а саме з 188 386,06 грн до 18 838,60 грн. Оскільки суд враховує, що сума нарахована позивачем до стягнення сума пені становить 145,6 % від суми основного боргу, а нарахована за розрахунком суду пеня становить 83,48 % від суми основного боргу. Судом також враховується відсутність доказів понесених позивачем збитків, а також те, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких заперечень та доказів на їх підтвердження від відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ваговимірювальні системи підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 9537,49 грн, що вбачається із платіжної інструкції № 335 від 15.04.2024.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 7 434,66 грн /1,5 % від суми заборгованості без зменшення судом пені/.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74, 123, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Полакс Групп задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авангард-Опт /ЄДРПОУ 43331493, адреса 65482, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 19, оф. 807/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю Полакс Групп /ЄДРПОУ 40243719, адреса 61017, м. Харків, вул. Котлова, буд. 185, літ. Л-1/ заборгованість за договором поставки № 318 від 14.06.2021 у розмірі 326 096,43 грн /триста двадцять шість тисяч дев`яносто шість гривень 43 копійки/, з яких: 225 669,52 грн основна заборгованість; 18 838,60 грн штрафні санкції; 68 085,31 грн інфляція; 13 503,00 грн 3 % річних; та судовий збір у розмірі 7 434,66 грн /сім тисяч чотириста тридцять чотири гривні 66 копійок/.

3.В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 09 липня 2024 р.

Суддя Н.Д. Петренко