Рішення

від 13.06.2024 по справі 917/532/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

13.06.2024 Справа № 917/532/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

ФІЛІЇ "МИРГОРОДСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ", ел. пошта myrgorodske.lg@eforest.gov.ua, 37600, Полтавська обл., Миргородський район, місто Миргород, вулиця Козацька, будинок 22/1, ЄДРПОУ 45123957

до Миргородської міської ради, ел. пошта mmrada@ukr.net, вул. Незалежності, 17, м. Миргород, Полтавська область, 37600, ЄДРПОУ 21051131

Cільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич", вул. Хомутецька, 100, село Малі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область, 37635, ЄДРПОУ 13953262 та

Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача: Синенко О. М.

від відповідача 1: Лисенко Р. О.

від відповідача 2: не з`явились

від відповідача Таценко Н. Є.

Обставини справи: ФІЛІЯ "МИРГОРОДСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ" звернулося з позовом до Миргородської міської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в якому просить:

-скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0040 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки;

- витребувати на користь державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ: 44768034) земельну ділянку з кадастровим номером 5323288200:00:001:0040, площею 9,6925 га, що належить Миргородській міській раді (код ЄДРПОУ 21051131) та перебуває в оренді сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» (код ЄДРПОУ 13953262).

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323288200:00:001:0040, яка передана у комунальну власність, як землі сільськогосподарського призначення, сформована за рахунок земельної ділянки лісогосподарського призначення, переданої в постійне користування ДП «Миргородське лісове господарство».

03.05.2024 від відповідача 2 - Cільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" надійшов відзив на позов (вх. № 6186), в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що в позовній заяві не вказано, якими саме діями чи бездіяльністю Cільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" порушило права та інтереси позивача. Вказує, що Товариство користується земельною ділянкою кадастровий номер 5323288200:00:001:0040 на законних підставах, що підтверджується договором оренди землі від 26.01.2024, укладеним Миргородською міською радою Полтавської області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Славутич". Також вважає, що ДП "Миргородське лісове господарство" не було власником чи постійним користувачем спірної земельної ділянки.

06.05.2024 від відповідача - 1 Миргородської міської ради надійшов відзив (вх. № 6265), в якому проти позову заперечує та зазначає, що 21.10.2019 Полтавською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» на замовлення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, в подальшому Відділ у Миргородському районі Головного управління Держгеокадатру у Полтавській області 29.10.2019 провів державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0040 площею 9,6925 га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення 16,00 (землі запасу). Ця земельна ділянка перебувала в державній власності, розпорядником якої було, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" зазначена земельна ділянка перейшла в комунальну власність. ДП "Ліси України не є власником спірної земельної ділянки, у нього відсутнє право на спірну земельну ділянку. Земельна ділянка належить до комунальної власності.

Також відповідач вважає, що оскільки позивач не є власником спірної земельної ділянки, тому позовні вимоги заявлені передчасно та неналежним позивачем у справі.

Крім того вказує, що позивач не надав жодних допустимих доказів на підтвердження виникнення у нього права постійного користування на спірну земельну ділянку.

15.05.2024 від відповідача 3 - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на позов (вх. № 6762), в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що оскільки у позивача державний акт на спірну земельну ділянку відсутній, тому права позивача, який не є власником земельної ділянки не можуть бути порушені. Стосовно вимоги про припинення речових прав та їх обтяжень на земельну ділянку, зазначає, що згідно з нормами чинного законодавства до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області не входить скасування реєстрації права власності на земельну ділянку.

10.05.2024 від позивача надійшла відповідь на відзиви (вх. № 6539) в якій заперечує проти доводів відповідачів. Зокрема, вказує, що на стадії проведення інвентаризації невірно визначено цільове призначення земельної ділянки.

Також позивач вказує, що факт перебування у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства спірної земельної ділянки підтверджується, зокрема, матеріалами лісовпорядкування та листом ДП «Xapкiвcька державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» від 14.02.2024 № 149.

Стверджує, що спірна земельна ділянка є землею лісового фонду в межах кварталу 196 виділ 1 Комишнянського лісництва Філії, котра вибула поза волею власника держави, оскільки Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про вилучення зазначеної земельної ділянки з постійного користування ДП «Ліси України», згода постійного лісокористувача не надавалася. Тобто земельна ділянка вибула у чуже незаконне володіння та зареєстрована за Миргородською міською радою Полтавської області з кадастровим номером 5323288200:00:001:0040 незаконно.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.04.2024 суд залишив позов без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, установив спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач, у встановлений судом строк, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 09:00 15.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 суд відклав підготовче засідання на 15:20 06.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.05.2024 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/532/24 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15:30 13.06.2024.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

08.05.2023 при огляді обходу № 1 лісником Комишнянського лісництва Філії виявлено у кварталі 196 виділ 1 посів кукурудзи площею 9,6925 га, на місці знаходилась сільськогосподарська техніка в процесі роботи.

Отже, було виявлено, що земельна ділянка лісового фонду в межах кварталу 196 виділ 1 Комишнянського лісництва Філії вибула поза волею власника держави, оскільки Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про вилучення зазначеної земельної ділянки з постійного користування ДП «Ліси України», згода постійного лісокористувача не надавалася.

Земельна ділянка зареєстрована за Миргородською міською радою з кадастровим номером 5323288200:00:001:0040.

09.05.2023 позивач звернувся до Миргородського РВП ГУ в Полтавській області з заявою № 10-05/680 про вчинення злочину.

З урахуванням оскарження бездіяльності слідчих слідчого відділу Миргородського РВП ГУ в Полтавській області до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області на підставі ухвали від 19.05.2023 у справі №541/1702/23 відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2023 за № 12023175550000136.

Постановою дізнавача С. Д. Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 26.09.2023 зазначене кримінальне провадження закрите у зв`язку з відсутністю значної шкоди.

27.02.2024 отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна (далі інформація), номер інформаційної довідки 367562365 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0040 площею 9,6925 га, встановлено, що ця земельна ділянка знаходиться у власності Миргородської міської ради (код ЄДРПОУ 21051131) з 01.10.2021, цільове призначення земельної ділянки не зазначено.

Відповідно до актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права, наявне право оренди земельної ділянки, орендарем котрої є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич» (код ЄДРПОУ 13953262) на підставі договору оренди землі серія 13/58 від 26.01.2024 строком на 7 років, а саме до 26.01.2031.

Відповідно до наявних відомостей в інформації Миргородською міською радою, як підставу внесення відомостей про земельну ділянку в реєстр зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ.

Водночас державне підприємство «Xapкiвcька державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» листом від 14.02.2024 № 149 у відповідь на запит щодо накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0040 на землі лісового фонду Комишнянського лісництва повідомила, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2017 зазначена земельна ділянка знаходиться в межах кварталу 196 Комишнянського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0040 з межами кварталу 196 Комишнянського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України» становить 9,6925 га з загальної площі ділянки 9,6925 га про що свідчить схема розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0040 відносно земель лісогосподарського призначення філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Відповідно до плану лісонасаджень Комишнянського лісництва ДП «Миргородський лісгосп», лісовпорядкування 2007 року, зазначена земельна ділянка площею 9,6925 га знаходиться у кварталі 196 виділи 1 Комишнянського лісництва ДП «Миргородський лісгосп».

Згідно з проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Миргородський лісгосп» Комишнянське лісництво, таксаційний опис, поквартальні підсумки, 2008 року, по кварталу 196 виділи 1 Комишнянського лісництва ДП «Миргородський лісгосп», на земельній ділянці обліковується рілля.

У 2017 році проведено актуалізацію матеріалів лісовпорядкування.

Відповідно до плану лісонасаджень Комишнянського лісництва ДП «Миргородський лісгосп», лісовпорядкування 2017 року зазначена земельна ділянка площею 9,6925 га знаходиться у кварталі 196 виділи 1 Комишнянського лісництва ДП «Миргородський лісгосп».

Згідно з проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Миргородський лісгосп» Комишнянське лісництво, таксаційний опис, поквартальні підсумки розподілу земель лісогосподарського призначення за категоріями, 2018 року по кварталу 196 виділи 1 Комишнянського лісництва ДП «Миргородський лісгосп», на земельній ділянці обліковується кормове поле.

28.10.2022 згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 917 «Про припинення державного підприємства «Миргородське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» вирішено припинити державне підприємство «Миргородське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00992697) шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034).

Пунктом 8 зазначеного наказу, визначено, що ДП «Ліси України» є правонаступником майна, прав та обов`язків державного підприємства «Миргородське лісове господарство».

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.01.2023 № 19 затверджено передавальний акт державного підприємства «Миргородське лісове господарство», відповідно до якого все наявне в державного підприємства «Миргородське лісове господарство» майно, права та обов`язки були передані ДП «Ліси України».

Одночасно, наказом ДП «Ліси України» № 204 від 04.01.2023 майно, права та обов`язки, які передані за зазначеним передавальним актом, закріплені за філією «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України» (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 45123957).

ДП «Ліси України» є правонаступником майна, прав та обов`язків державного підприємства «Миргородське лісове господарство».

Отже, відповідно до матеріалів лісовпорядкування, починаючи з 2007 року, земельна ділянка площею 9,6925 га, квартал 196 виділ 1 Комишнянського лісництва Філії знаходиться у користуванні лісогосподарського підприємства. Станом на даний час це - ДП «Ліси України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Статтею 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Отже, за своєю правовою природою право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України. Однією з підстав є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Разом з тим, приписи підпункту «в» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Тобто, наведені положення Земельного кодексу України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.

Подібний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 906/706/19 та від 15.11.2021 у справі № 906/620/19.

Отже, право постійного користування спірною земельною лісовою ділянкою перейшло у порядку правонаступництва до ДП «Ліси України».

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до частини 1 статті 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 Земельного кодексу України, частина 1 статті 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до статті 7 Лісового кодексу України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 Лісового кодексу України).

Статтею 9 Земельного кодексу України визначається, що у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Пунктом 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, визначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

За змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, плани лісонасаджень відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Тому, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

За таких обставин, землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у постійному користуванні ДП «Ліси України» та належать до державної власності, поза волею власника та законного землекористувача вибули з його володіння та в супереч закону були зареєстровані за відповідачем 1 - Миргородською міською радою на праві власності зі зміною цільового призначення.

Крім того, згідно зі статтею 42 Лісового кодексу України переведення лісових земель до іншої категорії проводиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства, республіки Крим, областей, міста Києва і Севастополя.

Разом з тим, основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 35 Лісового кодексу України полягає в здійсненні системи заходів щодо охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (стаття 164 Земельного кодексу України).

Погодження на вилучення вказаних земель лісогосподарського призначення постійним лісокористувачем не надавалось, та відповідні рішення органів державної влади про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб не приймались.

Отже, Миргородська міська рада, порушуючи статтю 20 Земельного кодексу України, зареєструвала право власності на землі лісогосподарського призначення площею 9,6925 га.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру, документи подані для державної реєстрації зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», серія та номер: 1423-ІХ, виданий 28.04.2021.

Пунктом 58 зазначеного закону доповнено розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України пункт 24 в якому передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Зазначене свідчить про незаконність реєстрації земельної ділянки за відповідачем 1 - Миргородською міською радою.

Відповідно до частини 2 статті 158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Водночас, за приписами пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому під пунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. Разом з цим, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 911/1968/20, де Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, Законом передбачено можливість скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що є підставою для припинення відповідного речового права.

Наведене є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки державна реєстрація права є моментом виникнення права на земельну ділянку згідно зі Земельним кодексом України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку задовольнити позов в частині вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0040 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки.

Щодо позовної вимоги про витребування земельної ділянки, слід зазначити наступне.

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, вирішуючи питання про належні способи захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, зазначила, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, відповідно до закону (частини 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельні ділянки лісового фонду, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (стаття 57 Земельного кодексу України).

Порядок вилучення земельних ділянок визначений статтею 149 Земельного кодексу України, згідно з якою земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України).

Зважаючи на викладене, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, та незаконно вилучена у постійного лісокористувача.

Крім того, відповідно до усталеної практики розгляду справ в аналогічних правовідносинах, набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою.

Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Подібні за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74).

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19).

З огляду на викладене, під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається.

За таких обставин та з огляду на зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, для витребування спірної земельної ділянки оспорювання рішень органів місцевого самоврядування і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник також має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Правовий аналіз положень зазначеної статті Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Отже, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 23.05.2018 у справі № 910/73/17).

Отже, здійснення Миргородською міською радою права власності, зокрема розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі держави, що відповідно до статей 387, 388 Цивільного кодексу України дає підстави для витребування державою її майна від добросовісного набувача.

Такі висновки підтверджуються правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15.

Суд відхиляє доводи відповідачів, що позивач не надав жодних допустимих доказів на підтвердження виникнення у нього права постійного користування на спірну земельну ділянку, виходячи з наступного.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 у справі №361/6826/16 та від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14 та від 27.01.2015 у справі № 21-570а14, саме планово - картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являється основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами.

Вказані висновки також викладено у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 911/3685/17.

Ураховуючи викладене, право постійного користування позивачем земельною ділянкою підтверджується відповідними планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів 1, 2 в рівних частинах.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0040 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки.

Витребувати на користь державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ: 44768034) земельну ділянку з кадастровим номером 5323288200:00:001:0040, площею 9,6925 га, що належить Миргородській міській раді (код ЄДРПОУ 21051131) та перебуває в оренді сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» (код ЄДРПОУ 13953262).

Стягнути з Миргородської міської ради (вул. Незалежності, 17, м. Миргород, Полтавська область, 37600, ЄДРПОУ 21051131) на користь ФІЛІЇ "МИРГОРОДСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ", 37600, Полтавська обл., Миргородський район, місто Миргород, вулиця Козацька, будинок 22/1, ЄДРПОУ 45123957) 1 514,00 грн судового збору.

Стягнути з Cільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" (вул. Хомутецька, 100, село Малі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область, 37635, ЄДРПОУ 13953262) на користь ФІЛІЇ "МИРГОРОДСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ" (37600, Полтавська обл., Миргородський район, місто Миргород, вулиця Козацька, будинок 22/1, ЄДРПОУ 45123957) 1 514,00 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10.07.2024 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Суддя Дмитро СІРОШ