Рішення

від 11.07.2024 по справі 367/1546/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/1546/24

Провадження №2/367/3079/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

01 липня 2024 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області, в складі:

головуючого судді Чернової О.В.,

за участю секретаря Шпильового Р.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Гайтан К.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Новіцької І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в залі суду в м.Ірпінь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

16.02.2024 року позивачка ОСОБА_1 через свого представника адвоката Гайтан К.О. звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначила, що позивачка і відповідач 19.09.2014 року уклали шлюб. Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час шлюбу подружжям було придбано автомобіль марки «BMW X3», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , квартиру АДРЕСА_1 .

Право власності на зазначене майно було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , натомість вказане майно набуте під час шлюбу сторін, тому відповідно до приписів чинного законодавства є їхньою спільною сумісною власністю і підлягає поділу між подружжям в рівних частках по 1/2 частки кожному.

У зв`язку із чим просила здійснити поділ спільного майна подружжя, визнати квартиру АДРЕСА_1 , спільним майном подружжя, поділити між сторонами в рівних частках по 1/2 частки, присудити позивачці грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на квартиру у розмірі 1450 310 грн. 57 коп. Право спільної сумісної власності на вказану квартиру припинити.

В порядку поділу майна подружжя просила визнати: за позивачкою - право власності на автомобіль «BMW X3», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; за відповідачем право власності на автомобіль «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . Припинити право спільної сумісної власності на вказані автомобілі.

Зменшити суму відшкодування за квартиру на суму різниці вартості автомобілів у розмірі 274485 грн.

Крім того позивачка просила стягнути із відповідача на її користь понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 15140 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 14 000 грн.

12.03.2024 року відповідач ОСОБА_2 через свого представника адвоката Новіцьку І.Л. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю, спростовуючи презумпцію спільної сумісної власності подружжя на автомобіль «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Зазначив,що автомобіль«NissanPathfinder»,2018року випуску,державний номернийзнак НОМЕР_2 ,не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки був придбаний повністю за кошти, які належали його батькові ОСОБА_4 .

Вказав, що автомобіль придбавався на американському аукціоні. Вказане підтверджується укладеним 27.01.2022 року договором №2701 із ФОП ОСОБА_5 , предметом якого є надання останнім послуг ОСОБА_4 з інформування про придбання та транспортування автотранспортного засобу, які замовник зобов`язався прийняти та оплатити. Купівля битого автомобіля здійснювалася повністю за кошти ОСОБА_4 , які належали останньому особисто. Оскільки між відповідачем ОСОБА_2 та його батьком ОСОБА_4 склалися довірительні відносини, організацією покупки та розмитненням даного автомобіля займався відповідач ОСОБА_2 , тому і оформлення відбулося на ім`я останнього. Оскільки автомобіль був придбаний побитим та у несправному стані, після розмитнення та транспортування автомобіля в Україну, відповідач ОСОБА_2 організаційно допомагав батькові із ремонтом, позичив йому частину коштів, які були повністю повернуті після продажу належного батькові автомобіля «Chevrolet Cruze», номерний знак НОМЕР_3 , відповідно до договору купівлі продажу транспортного засобу №3247/2023/1153571717 від 29.03.2023 року.

Крім того, зазначив, що позивачкою ОСОБА_1 заявлені до поділу не всі належні подружжю об`єкти майна, а саме, набуту 07.08.2020 року частку у житловому будинку АДРЕСА_2 , та частку земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210800000:01:065:0150.

У зв`язку із чим повідомив про звернення до суду із зустрічним позовом і просив допитати у якості свідка ОСОБА_4

18.03.2024 року представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Гайтан К.О. подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій викладено заперечення проти доводів відповідача ОСОБА_2 .. Зазначила, що останнім не спростовано належними та допустимими доказами презумпцію спільної сумісної власності подружжя. Із наданих письмових доказів на підтвердження набуття спірного автомобіля «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , за власні кошти, не вбачається, що саме ці кошти були витрачені на придбання спірного автомобіля.

Щодо житлового будинку №10 з відповідною часткою надвірних будівель та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , зазначила, що частку вказаного майна позивачкою ОСОБА_1 було набуто на підставі договору довічного утримання від 07.08.2020 року. Виникнення спільноїсумісної власностіна майно,передане задоговором довічногоутримання,зумовлює солідарневиконання нимиобов`язків зацим договоромна користьвідчужувача. Для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя на це майно згідно ст.60 і 61 СК України заявила клопотання про допит в якості свідка відчужувача за договором довічного утримання ОСОБА_6

12.03.2024 року відповідач ОСОБА_2 через свого представника адвоката Новіцьку І.Л. подав зустрічну позовну заяву про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначив, що сторони перебувають в шлюбі з 29.09.2014 року, наразі відповідачем було подано позов до суду про розірвання шлюбу. За період шлюбу ними було придбано наступне майно: квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру за №269К-217 від 07.12.2019 року; автомобіль «BMW X3», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; 45/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 часток земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210800000:01:065:0150, які набуті 07.08.2020 року відповідно до договору довічного утримання.

Вказав, що при поділі квартири АДРЕСА_4 , необхідно відійти від презумпції спільної сумісної власності подружжя, оскільки вона придбана, у тому числі, й за особисті кошти позивача за зустрічним позовом.

А саме, 21.08.2018 року позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його батьками ОСОБА_7 і ОСОБА_4 було продано за 249280,00 грн. квартиру АДРЕСА_5 . Вказана квартира належала співвласникам в рівних частках та набута шляхом приватизації на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_4 , виданого Виконкомом Бучанської міської ради 13.11.2015 року на підставі рішення №373/9 від 15.09.2015 року.

Кошти від продажу своїх часток батьками були подаровані позивачу за зустрічним позовом для придбання нерухомості. Особисті приватні кошти від продажу його частки зазначеної квартири та подаровані батьками кошти, були відразу інвестовані ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_6 (проектний номер) площею 58,66 кв.м. в 2 секції на 7 поверсі в першому пусковому комплексі першої черги будівництва житлового будинку об`єкту капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_7 . Загальна сума договору становила 498610,00 грн.

У зв`язку із чим в зазначеній квартирі особиста приватна частка ОСОБА_2 становить 49,9%, а 50,1% - спільна сумісна власність сторін. Таким чином, частка ОСОБА_2 становить 74,95%, а частка ОСОБА_1 25,05%.

В подальшому 06.12.2018 року даний об`єкт незавершеного будівництва був відчужений шляхом укладання Договору про відступлення права вимоги за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 30.08.2018 року. Уступку права вимоги здійснено за 506600,00 грн., з яких пропорційно вказаних часток ОСОБА_2 належить 379696,70 грн., ОСОБА_1 126903,30 грн.

09.12.2019 року сторони, додавши до отриманих 506600,00 грн. спільні кошти у розмірі 138805,00 грн., уклали Договір №269К-217 купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 . Загальна сума договору становила 645405, 00 грн.

Враховуючи попередній розподіл часток, сума вкладених коштів ОСОБА_2 становить 449099,20 грн., ОСОБА_1 196305,80 грн., що у відсотковому відношенні становить: ОСОБА_2 володіє 69,58% нерухомого майна, а ОСОБА_1 30,42%.

Відповідно до Звіту про оцінку майна (квартири АДРЕСА_4 ), що проведена оцінювачем ОСОБА_8 , вартість об`єкту оцінки станом на 01.03.2024 року становить 2 475 000,00 грн.

Таким чином, вартість частки ОСОБА_2 у грошовому еквіваленті станом на дату подання позову становить 1722105,00 грн., вартість частки ОСОБА_1 752895,00 грн.

Щодо розподілу транспортного засобу зазначив, що автомобіль «BMW X3», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , набутий у шлюбі за спільні кошти.

Відповідно до Звіту про його оцінку, надану позивачкою за первісним позовом, його вартість становить 947765,00 грн.

Щодо набуття 45/100 часток житлового будинку АДРЕСА_8 часток земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210800000:01:065:0150, зазначив, що 07.08.2020 року між відповідачкою за зустрічним позовом (позивачкою за первісним позовом) ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір довічного утримання, що був посвідчений нотаріально.

Відповідно до предмету даного договору ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_1 45/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та 45/100 часток приватизованої земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210800000:01:065:0150, яка розташована за тією ж адресою.

Відповідно до п.16 Договору довічного утримання вказаний договір було укладено за згодою чоловіка ОСОБА_2 , яка доведена до відома відчужувача нотаріусом.

Увесь період догляду за відчужувачем ОСОБА_2 здійснював обов`язки набувача, оскільки договір було укладено в інтересах сім`ї, позивач за зустрічним позовом брав активну участь в утримуванні відчужувача, здійснював його лікування, допомагав матеріально, повне утримання відчужувача здійснювалося виключно із сімейного бюджету.

Відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного оцінювачем ОСОБА_8 , вартість 45/100 часток приватизованої земельної ділянки площею 0,1000 га, (з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна) ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210800000:01:065:0150, становить 1030 500,00 грн.

Відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку житлового будинку, виконаного оцінювачем ОСОБА_8 , вартість 45/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 становить 1135000,00 грн.

Зазначив, що за загальним правилом застосування презумпції згідно зі ст.60 СК України майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором довічного утримання, що укладений під час перебування набувача у шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, зазначив, що у позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 наявні боргові зобов`язання у розмірі 77027, 06 грн.. Дані кошти були витрачені в інтересах сім`ї з метою облаштування квартири, де проживають сторони.

У зв`язку із викладеним, просив в порядку поділу майна, набутого подружжям за час шлюбу, виділити та визнати за позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна, набутого подружжям за час шлюбу, виділити та визнати право особистої приватної власності за відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) ОСОБА_1 на:

-автомобіль марки «BMW X3», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_5 ;

-45/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 , та 45/100 часток приватизованої земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210800000:01:065:0150.

Стягнути з ОСОБА_1 відшкодування різниці вартості майна, що передається їй у приватну власність, та її частки у вартості квартири АДРЕСА_1 , у розмірі 803737,50 грн.

Крім того просив стягнути із відповідачки за зустрічним позовом на його користь понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 15140 грн. та витрат на правничу допомогу, орієнтовний попередній розмір яких визначив у розмірі 27 000 грн.

15.04.2024 року представником відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвокатом Гайтан К.О. подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заперечила проти заявлених позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні.

Зазначила, що позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 безпідставно не включено до спільного сумісного майна подружжя автомобіль «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . Вважає твердження ОСОБА_2 щодо придбання вказаного автомобіля за кошти батька ОСОБА_4 не підтвердженими належними доказами. Договір №2701 від 27.01.2022 року між ФОП ОСОБА_9 і ОСОБА_4 про надання послуги інформування щодо придбання на торгах (аукціоні) автомобіля не підтверджує факту придбання конкретного автомобіля. Доказів здійснення оплати автомобіля «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 не надано, як не надано і доказів позичання останньому коштів ОСОБА_2 , та їх повернення після продажу автомобіля «ChevroletCruze».

Щодо поділу квартири АДРЕСА_1 , зазначила, що квартира АДРЕСА_5 була набута ОСОБА_2 та його батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_4 під час шлюбу сторін.

Належних доказів передання ОСОБА_2 в якості подарунку коштів від продажу своєї частини квартири батьками останнього не надано, тому придбана квартира АДРЕСА_9 та в подальшому спірна квартира АДРЕСА_4 належала сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя.

Щодо автомобіля «BMW X3», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , зазначила, що він є спільним сумісним майном подружжя, і відсутні заперечення щодо позовної вимоги про його поділ.

Щодо набуття 45/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та 45/100 часток земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210800000:01:065:0150, зазначила, що частку вказаного майна позивачкою ОСОБА_1 було набуто на підставі договору довічного утримання від 07.08.2020 року. Виникнення спільної сумісної власності на майно, передане за договором довічного утримання, зумовлює солідарне виконання ними обов`язків за цим договором на користь відчужувача. Крім того, договір має бути укладений в інтересах сім`ї, а не власних інтересах одного із подружжя, не пов`язаних із сімейними. Для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя на це майно згідно ст.60 і 61 СК України заявила клопотання про допит в якості свідка відчужувача за договором довічного утримання ОСОБА_6 .. Крім того, заявила клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_4

17.04.2024 року представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 адвокатом Новіцькою І.Л. подано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій заперечила щодо доводів, викладених представником відповідача за зустрічним позовом у відзиві на нього.

Щодо автомобіля «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , наполягала на його придбанні виключно за кошти ОСОБА_4 , на підтвердження чого додатково надала в якості доказів скріншоти листування в месенджері Телеграм в мобільному телефоні, з якого вбачається, що спірний автомобіль придбавався для ОСОБА_4 , а у зв`язку із довірительними відносинами між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , організацією купівлі та розмитненням займався позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , тому і оформлення відбулося на його ім`я. Цей факт також підтверджується і Актом опитування ОСОБА_4 , що було здійснено на підставі п.7 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Щодо поділу квартири АДРЕСА_1 , зазначила, що факт дарування ОСОБА_2 коштів від продажу своїх часток батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_4 підтверджується Актом опитування ОСОБА_4 .. Таким чином, у даному об`єкті нерухомості особиста приватна частка ОСОБА_2 становить 49,9%, а 50,1% є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, на підтвердження факту перебування в особистій приватній власності ОСОБА_2 частини квартири, кошти від продажу якої останній вклав у нерухоме майно, що є предметом поділу, надала відповідь Бучанської міської ради від 14.03.2024 року.

В частині набуття 45/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та 45/100 часток земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210800000:01:065:0150, заперечила проти доводів, викладених у відзиві, оскільки відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 не надано доказів наявності у неї особистого доходу, що не входить у спільну сумісну власність подружжя, і давало б їй змогу виконувати умови укладеного договору, де передбачена вартість щомісячного матеріального забезпечення відчужувача у сумі 5000 грн.

Зазначила, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 увесь період догляду за відчужувачем фактично здійснював та продовжує здійснювати обов`язки набувача. Оскільки договір укладено в інтересах сім`ї, ОСОБА_2 брав активну участь в утриманні відчужувача, здійснював її лікування, допомагав матеріально, і, відповідно, повне утримання відчужувача здійснювалося виключно з сімейного бюджету. Враховуючи надану до суду довідку про доходи ОСОБА_2 , щомісячне утримання відчужувача надавав виключно позивач за зустрічним позовом, оскільки відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 ніде не працює, власного доходу не має, і надавати кошти на утримання за договором не має можливості.

Отже, договір був укладений в інтересах сім`ї, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 брав солідарно участь у виконанні даного договору на рівні з відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 , усі кошти, що були витрачені під час виконання даного договору були з сімейного бюджету.

18.04.2024 року представником відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвокатом Гайтан К.О. подано заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в яких підтримала позицію, викладену у відзиві на зустрічну позову заяву. Додатково зазначила, що надані позивачем за зустрічним позовом скріншоти листування не є належним доказом, оскільки неможливо встановити особу, яка спілкується під акаунтом « ОСОБА_10 », до того ж лише на початку листування зазначено, що автомобіль придбавається для батька, проте відсутні будь-які документальні докази, що автомобіль в подальшому підбирається для нього. Крім того, звернула увагу, що з листування вбачається як ОСОБА_2 домовляється про сплату за автомобіль зі своєї картки, що означає зі спільного бюджету подружжя. Отже, покупцем та власником автомобіля «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, є ОСОБА_2 .

Щодо поділу квартири АДРЕСА_1 , зазначила, що відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 були вкладені особисті кошти в дану квартиру, що підтверджується укладеними нею 22.10.2020 року договорами купівлі-продажу належних останній на праві особистої приватної власності земельної ділянки та житлового будинку на суму 97 500,00 грн. і 129600,00 грн відповідно.

Таким чином, припустила, що, якщо вважати вкладеними власні кошти позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 від продажу його частки приватизованої квартири АДРЕСА_5 у розмірі 83093, 33 грн. в придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_9 , та в подальшому отриманих коштів від відступлення майнових прав на цю квартиру в квартиру АДРЕСА_4 , вкладених особистих коштів ОСОБА_1 , частки сторін в цій квартирі становлять 13,03% ОСОБА_2 , 35,06% - ОСОБА_1 , а 51,91% - визначається як спільне сумісне майно подружжя.

Виходячи зі Звіту про оцінку вказаної квартири, вартість її на 01.03.2024 року становить 2475000,00 грн., а тому вартість частки ОСОБА_2 становить 964878,75 грн., ОСОБА_1 1510121,25 грн.

Зауважила, що доказів вкладення особистих коштів ОСОБА_2 , як його частини від продажу особистого майна, так і подарованого батьками, не надано.

Щодо набуття 45/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та 45/100 часток земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210800000:01:065:0150, зазначила, що відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 на даний час не набула права власності на дане майно. Крім того, інші 55/100 частини цього житлового будинку та земельної ділянки належать ОСОБА_11 .

Позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу участі в здійсненні догляду за відчужувачем за цим договором довічного утримання.

Свідок ОСОБА_6 може надати свідчення в суді про те, хто здійснює догляд за нею та чи надходили кошти в розмірі 5000 грн. від ОСОБА_2

29.04.2024 року представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 адвокатом Новіцькою І.Л. подані додаткові пояснення у порядку ст.174 ЦПК України, в яких наполягала на належність, допустимість і достовірність доказу на підтвердження походження коштів на придбання спірного автомобіля «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, пояснень, наданих в якості свідка ОСОБА_4 .. Крім того, надала відповідь ФОП ОСОБА_9 , в якій останнім повідомлено про укладення 27.01.2022 року договору №2701 між ним і ОСОБА_4 на послуги з інформування про придбання та транспортування транспортного засобу і в рамках цього договору було надано низку послуг ОСОБА_4 щодо автомобіля «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_6 .

Отже, цих доказів, достатньо для підтвердження факту придбання вказаного автомобіля за кошти і для ОСОБА_4 .

Щодо поділу квартири АДРЕСА_1 , зазначила, що довідками ТОВ «Будівнича компанія «Новий дім» підтверджуються дати надходження коштів від ОСОБА_2 за договором №269 К-217 від 07.12.2019 року.

Водночас твердження ОСОБА_1 про вкладення особистих коштів у придбання вказаної квартири не відповідають дійсності, оскільки Довідкою від 23.01.2020 року підтверджується внесення 100% коштів за дану квартиру, а договори купівлі-продажу нерухомого майна укладені ОСОБА_1 22.10.2020 року.

У зв`язку із чим наведений іншою стороною розрахунок щодо розподілу часток у спірній квартирі АДРЕСА_10 є необґрунтованим і не відповідає наданим доказам.

II. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.02.2024 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалами Ірпінського міського суду Київської області від 19.02.2024 та 22.02.2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Гайтан Катерини Олександрівни про забезпечення позову повернуто позивачу.

Ухвалою суду від 19.03.2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 прийнято до розгляду, вимоги за зустрічним та первісним позовом об`єднано в одне провадження та оголошено перерву у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 30.04.2024 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

III. Пояснення учасників справи в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 первісний позов підтримала з підстав, викладених у ньому, проти зустрічного позову заперечувала.

Щодо квартири АДРЕСА_4 , вказала, що дана квартира була придбана за спільні з чоловіком кошти.

Вона і відповідач збирали кошти на квартиру для сім`ї і нічого в той період не придбавалося дороговартісного.

Отримані від продажу приватизованої квартири відповідачем кошти у розмірі 83 тис. грн. їй невідомо куди були витрачені.

Автомобіль Nissan був придбаний для сім`ї її і батьків відповідача, кошти на придбання даного ТЗ були спільними коштами подружжя, їх вносив особисто відповідач ОСОБА_2 у відділенні банку в місті Ірпені.

Щодо будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки під ним зазначила, що він належить на праві власності їй і її тітці. В ньому 3 кімнати, в яких проживають її мати ОСОБА_12 із вітчимом, її баба ОСОБА_6 та тітка ОСОБА_11 ..

Вказала, що договір довічного утримання укладений стосовно частини житлового будинку та земельної ділянки. Бабусю ОСОБА_6 ніхто не утримує, договір довічного утримання було укладено не в інтересах сім`ї, а з метою того, щоб не відібрали це майно, оскільки її мати пиячила і могла продати це майно, залишившись без житла. Коли ОСОБА_6 хворіла на ковід, вона лежала в реанімації і продукти харчування для неї не придбавалися. В той же час в лікарні лежала матір відповідача, яку останній відвідував і придбавав для якої ліки та продукти.

Додала, що здійснює підприємницьку діяльність, як ФОП, кошти, отримані від продажу її майна було частково вкладено в розвиток бізнесу, решта в сімейний бюджет, яким розпоряджався чоловік.

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвокат Гайтан К.О. позов підтримала з підстав, викладених у ньому та у заявах по суті справи. Проти зустрічного позову заперечувала.

Додатково вказала, що відсутні докази на підтвердження використання коштів ОСОБА_4 на придбання автомобіля Nissan. Перепон для проведення реєстраії автомобіля на ОСОБА_4 не було. Договір інформування не містить відомостей про автомобіль, який був придбаний подружжям. Вказала, що договір довічного утримання був укладений з метою уникнення переходу майна до матері, яка пиячила, з метою його збереження в користуванні сім`ї останньої та ОСОБА_6 , тобто, договір був укладений не в інтересах сім`ї, а в інтересах ОСОБА_6 та інших осіб, які мають право користування ним. Договір довічного утримання не виконувався, тобто не надавалося утримання ОСОБА_6 в розмірі 5000 грн. щомісячно. Крім того, вказаний договір ще може бути розірвано.

Щодо оцінки вартості спільного майна подружжя вважала за необхідне використати звіти про оцінку та довідку щодо вартості спірної квартири, надані стороною позивача. Повідомила, що для оцінки автомобіля Nissanбуло використані фотокартки його ззовні та технічний паспорт, оцінку проведено на підставі аналізу вартості аналогічних авто. Оцінка спірної квартири АДРЕСА_10 була проведена на підставі загальних даних щодо квартири. Щодо наданих стороною відповідача звітів про оцінку майн заперечувала, заважила, що оцінювач не попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 заперечив проти первісного позову та підтримав зустрічний позов, з підстав, викладених у ньому та поданих стороною відповідача заявах по суті справи. Вказав, що автомобіль марки «BMW» є спільною сумісною власністю подружжя, ним користується ОСОБА_1 , проти виділення його останній та його вартості, заперечень не має.

Квартира АДРЕСА_4 , була придбана у тому числі за кошти його особисті кошти та кошти його батьків, які перед цим були вкладені в придбання майнових прав на іншу квартиру, що було відступлено іншій особі. Автомобіль «Nissan» фактично належить його батьку, яким той користується. Право власності на даний автомобіль він зареєстрував на себе, оскільки батько літнього віку і боявся здійснювати дії по його придбанню і оформленню. Кошти за придбання автомобіля він сплачував самостійно.

На укладення договору довічного утримання він надавав згоду, договір укладався з метою, щоб не було втрачено це майно у разі спадкування його матір`ю позивачки, яка пиячила. В подальшому вони могли б використовувати це майно, побудувати будинок на цій земельній ділянці.

Бабусі позивачки ОСОБА_6 він надавав допомогу, коли вона хворіла на ковід у 2021 році і перебувала в лікарні, придбавав ліки і їжу, також вони привозили продукти харчування додому останньої, особисто бабусі не вручали, передавали їх матері позивачки. Договір довічного утримання у разі його невиконання мав би бути розірваний, натомість цього не здійснено.

В той час, коли ОСОБА_6 була в лікарні в 2021 році, в той же час і його мама там лікувалася.

Після деокупації м.Буча в 2022 році він із ОСОБА_1 привозив продукти харчування родині останньої, надвали кошти матері ОСОБА_1 ..

Влітку 2023 року він привіз телевізор в будинок АДРЕСА_2 , поставив його у вітальні, особисто ОСОБА_6 не вручав і не повідомляв.

Щодо оцінки спільного майна наполягав на врахуванні наданих ним звітів про оцінку, оскільки при проведенні досліджень були використані всі вихідні дані щодо майна, враховано те, що квартира АДРЕСА_10 знаходиться в недобудованому комплексі, що впливає на вартість, електропостачання сплачується не за комерційними тарифами. Автомобіль Nissan не надавався на огляд, але були надані вихідні дані щодо стану, в якому він був придбаний, про всі пошкодження, які було відремонтовано.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 адвокат Новіцька І.Л. заперечила проти первісного позову та підтримала зустрічний позов, з підстав, викладених у ньому та поданих стороною відповідача заявах по суті справи. Додатково пояснила, що майно, набуте за договором довічного утримання підлягає поділу між подружжям, оскільки позивачка ОСОБА_1 не надала доказів за які кошти здійснює утримання ОСОБА_6 , отже ці кошти належать сім`ї. До того ж, на укладення даного договору було надано відповідачем ОСОБА_2 письмову згоду, що відповідно до правової позиції ВС у справі №712/3590/22 від 03.06.2024 року свідчить про набуття майна за цим договором у спільну сумісну власність подружжя.

Автомобіль Nissan було придбано та подальшому відремонтовано за кошти батька відповідача ОСОБА_4 , що підтверджується поясненнями останнього, допитаного в якості свідка, та наданими письмовими доказами.

Внесення у придбання спірної квартири АДРЕСА_10 особистих коштів ОСОБА_2 і його батьків підтверджується документально договором купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_11 , кошти від продажу якої одразу були вкладені в придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_12 та в подальшому в квартиру АДРЕСА_10 за цією ж адресою. Позивачка власні кошти не могла вкласти в придбання цього майна, оскільки уклала договори купівлі-продажу власного майна пізніше.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він є батьком ОСОБА_2 , квартира АДРЕСА_11 була отримана ним на його сім`ю із сином та дружиною. Та в подальшому приватизована і продана. Кошти від продажу часток його і дружини були подаровані сину ОСОБА_2 , щоб він придбав собі квартиру. Договір було укладено усний. Яким чином вели сімейний бюджет сторони у справі йому не відомо, ОСОБА_1 деякий час в період з 2018 по 2022 рік не працювала, була на утриманні ОСОБА_2 , коли працювала, тоді кожний із них витрачав свої кошти окремо. Коли в лікарні лежала його дружина, позивачка з матір`ю останньої в той же час їздили в лікарню із ним, але йшли окремо до бабусі позивачки, чи придбавали щось йому не відомо.

Допитана в якості свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає в будинку АДРЕСА_2 із донькою і чоловіком доньки, ОСОБА_1 є її онукою. Із ОСОБА_1 вона уклала договір довічного утримання задля того, щоб майно не перейшло у власність доньки, яка зловживає алкоголем і може його відчужити та залишитися без місця проживання. Онука ОСОБА_1 фінансово не допомагає, приїжджає відвідувати іноді. ОСОБА_2 вона давно не бачила, ніколи і нічого із продуктів харчування, ліків тощо він не передавав їй. Бачила його у 2022 році після деокупації. Коли вона хворіла на ковід, лікувалася в лікарні, її доглядала донька та придбавала ліки і продукти.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 19.09.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис №482.

Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дані обставини сторонами підтверджуються та не оспорюються.

Під час шлюбу сторонами було набуте наступне майно:

-Трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_13 К-217 від 07.12.2019 року, додатковою угодою №1 від 24.12.2022 року до вказаного договору, актом приймання-передачі майна від 24.12.2022 року та витягом з Державного реєстру речових прав, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 08.02.2023 року.

-Автомобіль марки «BMW X3», 2017 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузову НОМЕР_7 , власником якого за свідоцтвом про реєстрацію ТЗ є ОСОБА_2 , державну реєстрацію проведено 05.02.2020 року.

-Автомобіль марки «Nissan Pathfinder» 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер кузову НОМЕР_8 , власником якого за свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_9 є ОСОБА_2 , державну реєстрацію проведено 22.11.2022 року.

-45/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 , та 45/100 часток земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210800000:01:065:0150, набутих ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання від 07.08.2020 року.

21.08.2018 року між ОСОБА_2 , який діяв від свого імені та імені ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з однієї сторони, як продавцями, та ОСОБА_14 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №5015, відповідно до якого продавці передали у власність покупцеві, а покупець прийняв у власність квартиру АДРЕСА_5 . Продаж даної квартири здійснено за 249280, 00 грн. (том 2 а.с.14).

Відповідно до листа Бучанської міської ради від 14.03.2024 року №12.1-09/2053 згідно з рішенням виконавчого комітету від 15.09.2015 року за №373/9 ОСОБА_4 , 1966 року народження, та членам його сім`ї - ОСОБА_2 , 1991 року народження, та ОСОБА_7 , 1967 року народження, було передано у безоплатну приватну спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_5 та видано свідоцтво про право власності (том 2 а.с.148).

Отже, частка ОСОБА_2 в даній приватизованій квартирі є його особистою приватною власністю.

30 серпня 2018 року між ТОВ «Будівнича компанія «Новий Дім» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №136 К-79 на 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 58,66 кв.м., що розташована в другій секції на сьомому поверсі в першому пусковому комплексі, першої черги будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_7 . Загальна сума договору становить 498610,00 грн., що еквівалентно 17737,81 доларам США. Зі строком оплати до 26.09.2018 року (том 2 а.с.19-24).

Додатковою угодою №1 від 13.11.2019 року до вказаного вище договору ОСОБА_2 , як покупець, зобов`язався доплатити продавцю кошти за 0,94 кв.м. у розмірі 7990,00 грн. (том 2 а.с.25).

Відповідно до договору відступлення права вимоги за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 30.08.2018 року №136 К-79, ОСОБА_2 відступив право вимоги на вищевказану квартиру на користь ОСОБА_15 за 506600,00 грн. (том 2 а.с.26, 27).

07.12.2019 року між ТОВ «Будівнича компанія «Новий Дім» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_14 , відповідно до умов якого об`єктом нерухомого майна, майнові права на який передаються є 3-кімнатна квартира, проектний номер АДРЕСА_15 . Загальна сума договору становить 645405,00 грн., що еквівалентно 27030,40 доларам США. (том 2 а.с.31-36)

Відповідно до довідки, виданої 23.01.2020 року ТОВ «Будівнича компанія «Новий Дім», ОСОБА_2 здійснив оплату згідно договору №269 К-217 від 07.12.20219 року в розмірі 645410.00 грн, викупивши 100% площі квартири, яка становить 75,93 кв.м. (том 2 а.с.30).

Додатковою угодою №1 від 24.12.2022 року до вказаного вище договору, ОСОБА_2 , як покупець зобов`язався доплатити продавцю кошти за 0,17 кв.м. у розмірі 22113,00 грн. (том 2 а.с.38).

Відповідно до довідки, виданої 24.12.2022 року ТОВ «Будівнича компанія «Новий Дім», ОСОБА_2 здійснив оплату згідно договору №269 К-217 від 07.12.20219 року в розмірі 645410,00 грн, викупивши 100% площі квартири, яка становить 76,1 кв.м. (том 2 а.с.39).

Згідно з актом прийому-передачі від 24.12.2022 року продавець ТОВ «Будівнича Компанія «Новий Дім» передав, а покупець ОСОБА_2 прийняв 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_16 (том 2 а.с.37).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 55,9 кв.м. 08.02.2023 року зареєстровано за ОСОБА_2 (том 2 а.с.40-42).

Згідно Свідоцтва про реєстрацію ТЗ Автомобіль марки «BMW X3», 2017 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузову НОМЕР_7 , зареєстровано за ОСОБА_2 на праві власності 05.02.2020 року (т.1 а.с.28-29).

Згідно Свідоцтва про реєстрацію ТЗ Автомобіль марки «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер кузову НОМЕР_8 , зареєстровано за ОСОБА_2 на праві власності 22.11.2022 року (т.1 а.с.53).

Як вбачається із наданих доказів, та не заперечувалось сторонами, вказаний автомобіль «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, ідентифікаційний номер кузову НОМЕР_8 , було придбано на торгах (аукціоні) в США ОСОБА_2 , останнім було сплачено його вартість та митні послуги (т.1 а.с.30-36).

З довіреності від 15.09.2022 року вбачається доручення ОСОБА_16 ОСОБА_2 бути його представником з питань придбання на ім`я останнього будь-якого автомобіля, в тому числі «Nissan Pathfinder», ідентифікаційний номер кузову НОМЕР_8 , здійснення його розмитнення, оплату вартості за договором купівлі-продажу та реєстрацію на ім`я ОСОБА_2 , отримання Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу тощо (т.1 а.с.30-31).

27 січня 2022 року між ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_4 було укладено договір, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з інформування про придбання та транспортування автотранспортного засобу, а замовник прийняти надані послуги та оплатити їх. Після оплати замовником автомобіля, замовник надає послуги по підтримці процесу з прийняття та доставки (том 1 а.с.122-123).

Відповідно до листа ФОП ОСОБА_9 від 19.04.2024 року №1904-2024-1 останній повідомив про укладення між ним та ОСОБА_4 27.01.2022 року договору №2701 на послуги з інформування про придбання та транспортування транспортного засобу, на виконання якого ОСОБА_4 надав певні послуги в інформування, підтримці та супроводі оформлення щодо автомобіля «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, ідентифікаційний номер кузову НОМЕР_8 . Даний автомобіль було підібрано ОСОБА_4 на онлайн аукціоні США та здійснено повний супровід дій для оплати, доставки, розмитнення, ремонту та постановки на облік автомобіля в Україні (т.2 а.с.239).

До матеріалів справи адвокатом Новіцькою І.Л. долучені скріншоти листування в месенджері Телеграм в мобільному телефоні, з яких вбачається певне листування між різними особами, у тому числі, під іменем « ОСОБА_10 », щодо придбання авто для ОСОБА_4 та домовленість про оплату коштами із власної картки вартості автомобіля ОСОБА_2 (том 2 а.с.149-164).

29.03.2023 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_17 автомобіль марки «Chevrolet» «Cruze», номерний знак НОМЕР_3 за 220000,00 грн., що підтверджується копією договору 3247/2023/1153571727 купівлі-продажу транспортного засобу (том 1 а.с.128-130).

Відповідно до довідки про доходи, виданої ТОВ НВП «Мадек» 21.03.2024 року, ОСОБА_2 працює в даному ТОВ на посаді начальника комерційного відділу оренди з 22.12.2016 року, в період з 09.2023 року по 02.2024 року фактично отримано (виплачено) дохід у розмірі 200103,45 грн. (т.2 а.а.147).

Як вбачається з довідки від 26.02.2024 року, ОСОБА_4 працює в ТОВ «Пісківський завод скловиробів» з 29.05.2023 року, займає посаду Начальник дільниць виробництва, дохід за період з 08.2023 року по 01.2024 року фактично отримано (виплачено) дохід у розмірі 308292,09 грн. (т.1 а.с.189).

07.08.2020 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Харченко Є.В., зареєстрований в реєстрі за №217, відповідно до умов якого ОСОБА_6 передала ОСОБА_1 45/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 , та 45/100 часток приватизованої земельної ділянки, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210800000:01:065:0150, яка розташована за тією самою адресою , під цим будинком, а ОСОБА_1 прийняла у власність вищевказану частину житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та вищевказану частку земельної ділянки, і взяла на себе зобов`язання довічно утримувати (доглядати) ОСОБА_6 , забезпечувати її продуктами харчування, одягом, ліками та надавати їй необхідну допомогу, а також зберігати в її безкоштовному довічному користуванні вищезазначену частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та вищезазначену частку земельної ділянки, утримувати вищезгадане майно в належному стані, а після смерті Відчужувача, згідно її волі, поховати за свої кошти. Вартість щомісячного матеріального забезпечення, що складається з харчування, одягу, необхідної допомоги, ліків, медичного забезпечення, визначена сторонами у сумі 5000 грн, але не менше прожиткового мінімуму громадян, встановленого для відповідної категорії осіб в Україні на місяць. Вказаний договір укладено за згодою чоловіка набувача ОСОБА_2 .. Нотаріусом накладено заборону на відчуження переданого майна до припинення цього договору (том 1 а.с.208-210).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 45/100 частки земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 3210800000:01:065:0150, та 45/100 часток житлового будинку АДРЕСА_17 на праві спільної часткової власності належать ОСОБА_1 з 07.08.2020 року (том 1 а.с.203-205).

Окрім того, приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Харченко Є.В. на вищевказані 45/100 частки земельної ділянки та житлового будинку, на якій він розташований, накладено заборону на нерухоме майно до смерті відчужувача ОСОБА_6 , що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (том 1 а.с.206, 207).

Відповідно до договорів дарування від 20.11.2017 року, посвідчених приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Шурпіновим В.І., зареєстрованих в реєстрі за №1094, 1095, ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_11 55/100 частин земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2 , та 55/10 частин житлового будинку на якій він розташований (том 2 а.с.192-197).

У будинку АДРЕСА_2 зареєстрованими значаться ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та ОСОБА_1 , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією будинкової книги (т.2 а.с.186, 189-191).

20.07.2020 року ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_1 , серед іншого, подарувати від її імені ОСОБА_12 належну ОСОБА_6 частку житлового будинку АДРЕСА_2 та належну їй частку земельної ділянки, яка знаходиться під цим будинком, за тією ж адресою, що має підтвердження у наявній у матеріалах справи копії довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Харченко Є.В. та зареєстрована в реєстрі нотаріальних дій за №193 (том 1 а.с.211, 212).

22.10.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_19 були укладені договори купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Лагодою О.С. за №2603, 2604, відповідно до яких продавець ОСОБА_1 передала у власність, а покупець ОСОБА_19 прийняв земельну ділянку, розміром 0,0443 га., та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_18 . Продаж даної земельної ділянки та житлового будинку здійснено за 97500,00 грн. та 129600,00 грн. відповідно (том 2 а.с.187, 188, 206, 207).

Як вбачається зі звітів про оцінку майна, проведених оцінювачем ОСОБА_20 суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Капітал Експерт Україна» 13.02.2024 року, замовником яких була ОСОБА_1 , ринкова вартість транспортного засобу «Nissan Pathfinder», державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на дату огляду об`єкту оцінки 13.02.2024 року становить 673280,00 грн. (том 1 а.с.47-57). Ринкова вартість автомобіля марки «BMW X3», державний номерний знак НОМЕР_1 , на 13.02.2024 року становить 947765,00 грн. (том 1 а.с.58-67).

Відповідно до наданої стороною позивача довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, отриманої із Єдиної бази даних звітів про оцінку майна, оціночна вартість квартири АДРЕСА_4 , станом на 01.02.2024 року, становить 2900621,14 грн. (том 1 а.с.37-39).

Відповідно до звітів про експертну грошову оцінку колісного транспортного засобу, складених оцінювачем ОСОБА_8 суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЮІН ПАК», наданих стороною відповідача, ринкова вартість автомобіля марки «Nissan Pathfinder», державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на момент купівлі становила 228200,00 грн., при цьому, ринкова вартість даного ТЗ, станом на 29.02.2024 року становить 600000,00 грн. (том 1 а.с.132-195).

Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного оцінювачем ОСОБА_8 суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЮНІ ПАК» 01.03.2024 року на замовлення ОСОБА_2 , вартість квартири АДРЕСА_1 складає 2475000,00 грн. (том 2 а.с.43-59).

Згідно зі звітом, складеним оцінювачем ОСОБА_8 суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЮНІ ПАК» 11.03.2024 року на замовлення ОСОБА_2 , про експертну оцінку 45/100 часток земельної ділянки площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210800000:01:065:0150 становить 1030500,00 грн. (том 2 а.с.69-88).

Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного оцінювачем ОСОБА_8 суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЮНІ ПАК» на замовлення ОСОБА_2 11.03.2024 року, вартість 45/100 часток житлового будинку, загальною площею 76 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , становить 1135000,00 грн. (том 2 а.с.89-104).

V. Норми права, що підлягають застосуванню, позиція суду та висновки за результатами розгляду справи.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях316,317,319 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частин першої, другої, четвертоїстатті 355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно із частинами першою-третьоюстатті 368 ЦК Україниспільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положеньстатті 60 Сімейного кодексу України(далі -СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зістаттею 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно достатті 65 СК Українидружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Частиною першоюстатті 69 СК Українивизначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з положеннями частини першоїстатті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Відповідно до частин першої, сьомоїстатті 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно доЗакону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексом України. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Особистою власністю дружини, чоловіка є речі (майно), придбані нею (ним) за кошти, які належали їй (йому) особисто. Законодавець має на увазі кошти, які були набуті до шлюбу, або одержані під час шлюбу за реалізоване майно, яке належало подружжю до шлюбу, одержані за договором дарування, одержані в порядку спадкування.

Таким чином, якщо один із подружжя під час шлюбу набуває певне майно за рахунок особистих коштів, то таке майно не може визнаватися спільним майном подружжя. В цьому випадку об`єкт роздільної власності подружжя лише змінює свою форму, тому що кошти, за рахунок яких майно було набуто, і сама річ мають однаковий правовий режим - режим роздільності. Це правило стосується як грошей, які були набуті одним із подружжя до шлюбу, так і тих, які були отримані одним із подружжя під час шлюбу - за договором дарування, внаслідок спадкування тощо. Тобто у цьому разі виникає право роздільної приватної власності подружжя, тобто має місце трансформація одного об`єкта цієї власності в інший. Однак, оскільки така трансформація сталася за час шлюбу, то відповідно до ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України тягар доказування відсутності спільного майна подружжя лягає на того, хто оспорює це. Така особа має довести, що спірну річ вона придбала за кошти, що належать їй особисто.

Тобто, презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження 14-325цс18).

Отже, слід зауважити, що задля визнання майна особистою власністю подружжя, таке майно має бути придбаним одним із подружжя під час перебування у шлюбі за рахунок особистих коштів, які є об`єктом роздільної власності подружжя. Таким чином право роздільної власності подружжя виникає шляхом трансформації одного об`єкта цієї власності в інший.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 23, 24, 30постанови від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (пункт 22). Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК України, частина третястатті 368 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України)) відповідно до частин другої, третьоїстатті 325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (пункт 23). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них (пункт 24). Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті63, частиною першою статті65 СК України. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (пункт 30).

Частиною 1 та 2ст. 364 ЦК Українивизначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Таким чином, поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 ЦК України).

Частиною 2статті 183 ЦК Українивизначено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30постанови від 21.12.2007 №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Саме таку правову позицію висловила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 по справі №127/7029/15-ц.

Відповідно достатті 744 ЦК Україниза договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання(догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 754 ЦК України).

Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров`я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов`язок перед відчужувачем є солідарним.Договір довічного утримання(догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи (стаття 746 ЦК України).

Згідно зістаттею 748 ЦК Українинабувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно достатті 334 цього Кодексу.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК України).

Відповідно достатті 749 ЦК Україниу договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов`язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності. Набувач зобов`язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду). Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

Згідно з ч. 1ст. 754 ЦК Українинабувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

Впостанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №6-2891цс15зазначено, що системний аналіз статей60,61 СК України, статей744,746,749 ЦК Україниу сукупності зумовлює висновок, що, визначаючи правовий режим майна за договором довічного утримання (догляду), укладеного під час перебування набувача за цим договором у шлюбі, суди мають установити, чи був цей договір укладений саме в інтересах сім`ї; чи інший з подружжя, не визначений у договорі довічного утримання (догляду) як набувач, виконував обов`язки за таким договором солідарно з набувачем.

В постанові від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, предметом якої також були правовідносини щодо договору довічного утримання, укладеного під час шлюбу, Верховний Суд України доповнив правовий висновок, викладений у вищезгаданій постанові від 13 квітня 2016 року щодо застосування статей60,61 СК Україниз огляду на положення статей744,746 ЦК України, правовою позицією про те, що для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин між подружжям, у тому числі колишнім, підлягають застосуванню передусім нормиСК України. За загальним правилом застосування презумпції згідно зістаттею 60 СК Українимайно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором довічного утримання, що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують. Зокрема, за частиною третьоюстатті 61 СК України- довести, що хоча майно придбавалося в період шлюбу, в тому числі з використанням коштів сімейного бюджету, проте справжньою метою укладення договору довічного утримання були не інтереси сім`ї, а власні, особисті інтереси одного з подружжя, не пов`язані із сімейними.

Аналогічний висновок зроблений також і в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2021 року (справа №185/3086/18, провадження №61-6060св19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першоюстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18).

Суд, вислухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши всі докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Сторони незаперечували,що автомобіль марки «BMW X3», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , було набуто подружжям в період шлюбу і він є спільною сумісною власністю подружжя.

Щодо поділу вказаного автомобіля сторони висловили позицію про виділення його позивачці за первісним позовом ОСОБА_1 ..

Стосовно іншого майна сторони спростовували презумпцію права спільної сумісної власності на нього.

Так, позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 щодо набуття за договором довічного утримання від 07.08.2020 року 45/100 часток житлового будинку АДРЕСА_8 часток земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210800000:01:065:0150, що знаходиться за цією ж адресою, зазначала, що вказаний договір був укладений не в інтересах її сім`ї із відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 , а з метою збереження майна задля подальшого користування ним бабусею ОСОБА_6 та її матір`ю ОСОБА_12 із вітчимом. Крім того, відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 солідарно вказаний договір не виконувався, як не виконувався і нею зі спільного бюджету сім`ї. Зазначила, що на виконання вказаного договору ані вона, ані відповідач ОСОБА_2 будь-яких обумовлених договором довічного утримання коштів, ліків, продуктів харчування тощо бабусі не надавали.

Судом в якості свідка була допитана відчужувач за договором довічного утримання ОСОБА_6 , яка є бабусею позивачки ОСОБА_1 , та підтвердила позицію останньої, пояснивши, що договір довічного утримання був укладений з метою збереження належного їй майна задля можливості подальшого користування ним нею і її донькою ОСОБА_12 із чоловіком, оскільки її донька мати позивачки ОСОБА_1 , яка має право користування цим майном, зловживає алкоголем і у разі переходу права власності на майно до ОСОБА_12 , може здійснити його відчуження і залишитися без місця проживання зі своєю сім`єю. Крім того, повідомила, що будь-якої допомоги за час дії договору нею не було отримано ані від позивачки ОСОБА_1 , ані від відповідача ОСОБА_2 .

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 стверджував про те, що увесь період догляду за відчужувачем ОСОБА_2 він здійснював обов`язки набувача, оскільки договір було укладено в інтересах сім`ї, позивач за зустрічним позовом брав активну участь в утримуванні відчужувача, здійснював його лікування, допомагав матеріально, повне утримання відчужувача здійснювалося виключно із сімейного бюджету, оскільки позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 особистих коштів та доходу не мала.

Натомість доказів на підтвердження надання утримання відчужувачу ОСОБА_6 як ним особисто, так і позивачкою ОСОБА_1 зі спільного бюджету, до суду не надано.

Щодо тверджень відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 про відсутність у позивачки ОСОБА_1 особистих коштів, суд зазначає, що позивачкою надано докази про отримання нею 22.10.2020 року за договорами купівлі-продажу належних їй на праві особистої приватної власності земельної ділянки та житлового будинку на суму 97 500,00 грн. і 129600,00 грн. відповідно. Відповідач ОСОБА_2 повідомив, що йому не відомо куди були витрачені вказані кошти позивачкою ОСОБА_1 ..

Отже, суд вважає, що позивачкою ОСОБА_1 доведено, що вказаний договір довічного утримання був укладений не в інтересах сім`ї, його виконання не здійснювалося сторонами, отже це майно не є спільною сумісною власністю подружжя та поділу не підлягає.

Крім того, суд зазначає, що вказаний договір довічного утримання не вичерпав свою дію, оскільки відчужувач за даним договором ОСОБА_6 не померла, та відповідно до приписів ч.1ст.754 ЦК Українивстановлено заборонудо смертівідчужувача продавати,дарувати,міняти майно,передане задоговором довічногоутримання (догляду),укладати щодонього договірзастави,передавати йогоу власністьіншій особіна підставііншого правочину.

Стосовно посилання сторони відповідача за первісним позовом на правову позицію, викладену в постанові ОП КЦС ВС від 03.06.2024 року у справі №712/3590/22, на підтвердження презумпції укладення договору довічного утримання в інтересах сім`ї наданням згоди відповідачем ОСОБА_2 на його укладення, суд зазначає, що предмет і підстави позову, встановлені обставини у вказаній справі не є релевантними до справи, що розглядається, і не може застосовуватися до правовідносин за договором довічного утримання.

В справі №712/3590/22 Верховним Судом було зроблено висновок про те, що надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності.

Проте в справі, що розглядається, задля виснування про право спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за договором довічного утримання, підлягає встановленню не лише укладення договору в інтересах сім`ї, але і солідарне виконання обов`язку по догляду за відчужувачем, що не було встановлено під час судового розгляду.

Щодо квартири АДРЕСА_19 , відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 спростовував презумпцію рівності часток подружжя у даному майні. Зазначав, що, в придбання даної квартири було вкладено як спільні кошти подружжя, так і його особисті кошти, отримані від продажу його особистого майна та подаровані йому батьками від продажу їх особистого майна, тому при поділі вказаного майна частки сторін у відсотковому відношенні становлять: ОСОБА_2 - 69,58%, а ОСОБА_1 30,42%.

Суд вважаєдостовірними табільш переконливимидокази іпозицію відповідача ОСОБА_2 про вкладенняв придбаннямайнових правна нерухомістьдля подружжяйого особистихкоштів урозмірі 83093,33грн.,отриманих від продажу його частки у приватизованій квартирі АДРЕСА_5 (249280,00 грн. отриманих від продажу квартири : 3 співвласника = 83093,33 грн.).

При цьому суд враховує, що продаж вищевказаної квартири відбувся 21.08.2018 року, а придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_9 відбулося 30.08.2018 року. Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні, заперечуюючи проти вказаних доводів відповідача, повідомила про те, що подружжям здійснювалося накопичення коштів на придбання житла для подружжя, при цьому повідомила, що інших дороговартісних витрат подружжям в цей період не здійснювалося.

Натомість суд вважає не доведеним належними та допустимими доказами факт отримання в дар відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 від його батьків грошових коштів, та їх вкладення в придбання нерухомості для подружжя. За відсутності письмових доказів укладення договору дарування грошових коштів ОСОБА_2 батьками останнього, пояснення ОСОБА_4 не є достатнім та належним доказом цього.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 про вкладення нею в придбання спільної нерухомості особистих коштів, отриманих від продажу майна, що належало їй на праві особистої приватної власності, оскільки вони не відповідають наданим письмовим доказам. Як вбачається, із наданих письмових доказів станом на 23.01.2020 року було сплачено за майнові права на спірну квартиру повну її вартість, а договори купівлі-продажу належних позивачці ОСОБА_1 на правіособистої приватноївласності земельноїділянки тажитлового будинкубули укладені 22.10.2020 року.

Таким чином, в квартирі АДРЕСА_19 , враховуючи вкладені особисті кошти відповідача ОСОБА_2 у розмірі 83093,33 грн. та спільні кошти подружжя, через трансформацію одного об`єктацієї власностів інший, частки сторін розподіляються наступним чином.

А саме, вкладені в придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_9 , та в подальшому отримані кошти від відступлення майнових прав на цю квартиру в квартиру АДРЕСА_4 , в сумі 506600,00 грн., із яких 83 093,33 грн. - особисті кошти відповідача ОСОБА_2 , що становить 16,4%, та 423506,67 грн. спільні сумісні кошти подружжя, що становить 83,6%.

Квартиру АДРЕСА_4 , було придбано за 647623,00 грн., із яких 83093,33 грн. - особисті кошти відповідача ОСОБА_2 , що становить 12,83%, та 564529,67 грн. - спільні сумісні кошти подружжя, що становить 87,17%, та вказана частка підлягає поділу між подружжям по 1/2 частині кожному.

Щодо автомобіля«NissanPathfinder»,2018року випуску,державний номернийзнак НОМЕР_2 ,відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 зазначав, що цей автомобіль не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки був придбаний та відремонтований повністю за кошти, які належали його батькові ОСОБА_4 .

Суд вважає не доведеним належними та допустимими доказами факт придбання та проведення ремонту вказаного автомобіля за кошти, належні батькові відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 .. Надані на підтвердження вказаного факту відповідачем ОСОБА_2 докази вказане достовірно не доводять.

Оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд вважає, що долученими до справи письмовими доказами не підтверджується факт придбання спірного автомобіля за кошти, які належали ОСОБА_4 .

Так, надані в якості доказу договір між ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_4 №2701 від 27.01.2022 року та лист ФОП ОСОБА_9 свідчать лише про надання послуг з інформування та транспортування транспортного засобу, твердження про придбання автомобіля для ОСОБА_21 не свідчать про його придбання за кошти останнього. Скріншоти листування групи осіб в месенджері Телеграм, надані стороною відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , не є належним і допустимим доказом, оскільки достеменно не встановлено осіб, які проводили листування. Крім того, із вказаного листування не вбачається сплата коштів ОСОБА_4 за спірний автомобіль «Nissan Pathfinder», а навпаки зазначається про оплату ОСОБА_2 із власної картки.

При цьому суд не приймає до уваги пояснення, надані в судовому засіданні свідком ОСОБА_4 , оскільки вони не підтверджуються належними письмовими доказами, до того ж не є переконливими доводи стосовно неможливості оформлення документів та права власності на автомобіль на ОСОБА_4 , враховуючи, що всі дії щодо оформлення та реєстрації здійснювалося іншою особою на підставі довіреності.

Отже, належних та допустимих доказів про сплату ОСОБА_4 особистих коштів на придбання та ремонт спірного автомобіля «Nissan Pathfinder» суду не надано, презумпцію спільної сумісної власності подружжя сторін на вказане майно не спростовано.

Таким чином, автомобіль «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , був придбаний у період шлюбу сторін, є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними.

Виходячи з презумпції рівності часток подружжя в спільному майні, спірні автомобілі «BMW X3», 2017 року випуску, та «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, належали кожному із співвласників по 1/2 частині.

Враховуючи, що автомобілі є неподільною річчю, обраний сторонами спосіб поділу спільного сумісного майна подружжя шляхом виділу у власність кожному певного майна та сплати грошової компенсації за різницю у його вартості, позицію сторін про виділення автомобіля марки «BMW X3», 2017 року випуску, позивачці за первісним позовом ОСОБА_1 , автомобіль «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, виділяється відповідачу за первісним позовом ОСОБА_2 зі сплатою іншій стороні грошової компенсації різниці у вартості автомобілів.

Щодо способу поділу квартири АДРЕСА_4 , позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 бажає виділу своєї частки майна шляхом отримання грошової компенсації такої частки, та у зв`язку із чим припинення права спільної сумісної власності на це майно.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 бажає виділення йому та визнання за ним права особистої приватної власності на вказану квартиру, зі сплатою іншій стороні грошової компенсації за її частку. З урахуванням вартості майна, що запропонував виділити при його поділі сторонам, просить стягнути компенсацію різниці вартості майна з позивачки на його користь.

Стосовно вартості майна сторони не заперечували щодо визначення вартості автомобіля марки «BMW X3», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , на підставі Звіту про оцінку майна, проведену оцінювачем ОСОБА_20 суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Капітал Експерт Україна» 13.02.2024 року, замовником яких була ОСОБА_1 , за ринковою вартістю автомобіля станом на 13.02.2024 року у розмірі 947765,00 грн..

Щодо вартості іншого майна сторони згоди не дійшли.

Вартість квартири АДРЕСА_4 , позивачкою за первісним позовом ОСОБА_1 визначено на підставі Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, отриману з Єдиної бази даних звітів про оцінку, у розмірі 2900621,14 грн., відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 на підставі Звіту про оцінку майна, що проведена оцінювачем ОСОБА_8 , у розмірі 2 475 000,00 грн.

Вартість автомобіля «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , позивачкою за первісним позовом ОСОБА_1 визначено на підставі Висновку про оцінку транспортного засобу проведену 13.02.2024 року оцінювачем ОСОБА_20 суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Капітал Експерт Україна», станом на 13.02.2024 року у розмірі 673280,00 грн., відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 на підставі Звіту про оцінку майна, що проведена 29.02.2024 року оцінювачем ОСОБА_8 , станом на 29.04.2024 року у розмірі 600000,00 грн.

Жодна із сторін не зверталась із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи для визначення ринкової вартості вказаних автомобілів.

Як вбачається, надані Звіти про оцінку майна складені й підписані оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку з урахуванням вимогЗакону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", і скріплені печаткою та підписом суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначеніЗаконом України від 12 липня 2001 року №2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"(далі -Закон №2658-III).

Згідно з частиною четвертоюстатті 3 Закону №2658-III процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно достатті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті10і частини першої статті11 Закону №2658-III).

Статтею 32Закону №2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина першастатті 12 Закону №2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Такі правові висновки викладено впостанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №914/881/17(провадження N 12-18гс18).

Впостанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №711/650/13-ц(провадження №61-1186св17) вказано, що на експерта покладаються інші функції та його висновки не тотожні відповідним висновкам оцінювача, складеним в рамках проведення оцінки нерухомого майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Об`єктивність і достовірність звітів і висновків оцінювача не визначається його попередженням про кримінальну відповідальність. Тоді всі звіти були б апріорі об`єктивними і достовірними на підставі лише попередження. Об`єктивність оцінки майна та здійснення її відповідно до вимог чинного законодавства як обов`язок оцінювача передбаченіЗаконом №2658-III без будь-якої прив`язки до повідомлень його про відповідальність. Отже, відсутні підстави стверджувати про необ`єктивність оцінювача через те, що він не був повідомлений про відповідну відповідальність. Разом з тим, за змістом статей 12 і 33 Закону №2658-III звіт про оцінку майна не створює ніяких правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає і підтверджує зроблені оцінювачем висновки і його дії по реалізації свого завдання.

У даній справі обидві сторони надали суду звіти про оцінку автомобіля «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , які різняться за встановленою оцінювачем ринковою вартістю.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 на підтвердження вартості спірних автомобілів надала звіт про оцінку майна від 13.02.2024 року, в основу якого було покладено порівняльний підхід (аналогів продаж). Основним методом у межах порівняльного підходу є метод, заснований на аналізі цін ідентичних КТ3. Вихідні дані автомобіля були надані загальні, без урахування пошкоджень та проведених ремонтних робіт, огляд його не проводився.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 надав звіт про оцінку майна від 29.02.2024 року, в основу якого було покладено порівняльно-витратний підхід. У вказаному звіті зазначено, що при розрахунку ринкової вартості КТЗ були застосовані, зокрема, коригуючі поправки, що впливають на реальний стан автомобіля. Крім того, оцінювачем використовувались дані (фотографії) спірного автомобілю у стані на момент придбання.

Звіт про оцінку майна, складеного оцінювачем ОСОБА_8 суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЮНІ ПАК» 01.03.2024 року на замовлення ОСОБА_2 , вартість квартири АДРЕСА_1 , було складено на підставі аналізу всіх характеристик об`єкта оцінки, зокрема, враховано його розташування, наявність інфраструктури тощо (п.4.2.).

Надана стороною позивачки довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості, отриманої із Єдиної бази даних звітів про оцінку майна, відображає лише загальні параметри спірної квартири.

Суд на підставі внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про доцільність застосування Звітів про оцінку майна - квартири АДРЕСА_4 , та автомобіля «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, які зроблено на замовлення відповідача, зважаючи на те, що при здійсненні оцінки до уваги були взяті реальні вихідні дані спірної квартири та технічного стану спірного автомобіля «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, що дозволило здійснити більш точну оцінку його вартості.

У зв`язку із вищевикладеним суд при поділі майна подружжя у цій справі виходить із вартості квартири АДРЕСА_4 , у розмірі 2475000,00 грн., автомобіля марки «BMW X3», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 947646,72 грн., автомобіля «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 600000,00 грн.

Враховуючи, що в квартирі АДРЕСА_4 , на праві спільної сумісної власності подружжю належить 87,17%, що в грошовому вираженні становить 2 157 457,50 грн., 1/2 частина від якої становить 1078728,75 грн..

Оскільки за змістом позовних вимог позивачка ОСОБА_1 просила виділити відповідачу ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4 , та автомобіль «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , а їй автомобіль марки «BMW X3», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , та стягнути компенсацію вартості її частки у спільному сумісному майні подружжя у вказаній квартирі, яку зменшити на різницю вартості автомобілів, що виділяються сторонам, стягненню з відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 на користь позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 підлягає 731082,03 грн. (1078 728,75 (947 646,72 600 000,00)).

Щодо первісних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання майна спільною власністю подружжя та припинення спільної сумісної власності на майно суд зазначає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Такі правові висновки викладені в постанові (пункт 70) Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 № 523/14489/15-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові (пункт 40) від 8.02.2022 року у справі №209/3085/20 виснувала, що окрема вимога припинити право спільної сумісної власності також є неефективним способом захисту.

Враховуючи вищевикладене,суд відмовляєв задоволенніпервісних позовнихвимог провизнання праваспільної сумісноївласності наквартиру АДРЕСА_4 , та про припинення права спільної сумісної власності на майно, яке заявлене для поділу.

Таким чином, суд в порядку поділу майна подружжя, враховуючи позицію сторін щодо способу поділу майна, вважає за необхідне виділити в порядку поділу майна подружжя та визнати за:

- ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_19 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2691464432080; автомобіль «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_6 ;

- ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки «BMW X3», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості майна, що передається в особисту приватну власність сторін, у розмірі 731082 (сімсот тридцять одна тисяча вісімдесят дві) грн. 26 коп.

У зв`язку із чим первісний та зустрічний позов підлягають частковому задоволенню.

В іншій частині первісних і зустрічних позовних вимог суд відмовляє.

VI. Судові витрати.

Відповідно до ч.1, 2, 8, 10 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінченнясудових дебатіву справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 просила стягнути із відповідача ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 15140 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 14 000 грн.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 просив стягнути із позивачки ОСОБА_1 на його користь понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 15140 грн. та витрат на правничу допомогу, орієнтовний попередній розмір яких визначив у розмірі 27 000 грн.

В судовому засіданні до закінчення судових дебатів у справі сторони зробили заяви про подання доказів про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.12,13,19,78,81-83,89,141,247, 263,265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Виділити в порядку поділу майна подружжя та визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на:

- квартиру АДРЕСА_19 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2691464432080;

- автомобіль «Nissan Pathfinder», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_6 .

Виділити в порядку поділу майна подружжя та визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки «BMW X3», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості майна, що передається в особисту приватну власність сторін, у розмірі 731082 (сімсот тридцять одна тисяча вісімдесят дві) грн. 26 коп.

В іншій частині первісних і зустрічних позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом: адвокат Гайтан Катерина Олександрівна, РНОКПП НОМЕР_11 , Київська область, місто Буча, вулиця Азовська, будинок 25а.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_12 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_20 .

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом: адвокат Новіцька Іванна Леонідівна, РНОКПП НОМЕР_13 , Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Ярославська, будинок 1, офіс 11.

Повний текст рішення виготовлено 11 липня 2024 року.

Суддя: О.В. Чернова