Рішення

від 19.06.2024 по справі 920/596/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.06.2024м. СумиСправа № 920/596/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/596/23 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Акціонерного товариства «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування» (40003, Сумська область, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, буд. 2, код 00220477)

до відповідача: Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (40011, Сумська область, м. Суми, пл. Привокзальна, 1, код 05785448),

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Фонд державного майна України (Україна, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, код 0032945),

про стягнення 6 216 667,90 грн,

за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

представника позивача Денисенко Р.В.,

представника відповідача Скубира О.М.,

представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - не з`явився

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 216 667,90 грн заборгованості за договором про створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2018 № 2019 (у т.ч. 5 070 985,20 грн основного боргу, 152 129,56 грн пені, 141 299,69 грн 3% річних, 852 253,46 грн інфляційних нарахувань) та судові витрати.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.06.2023 справу № 920/596/23 розподілено для розгляду суді Джепі Ю.А.

Ухвалою суду від 08.06.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/596/23 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 20.07.2023, 11:30.

27.06.2023 до суду надійшов відзив від 27.06.2023 вих.№ 26-07/00970 (вх.№3894 від 27.06.2023), в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що сторонами при укладенні договору погоджено, що строк виконання зобов`язань за ним продовжується на час дії обставин непереборної сили. Відповідач вважає, що виконав свій обов`язок щодо інформування позивача про настання форс-мажорних обставин. Також, посилаючись на те, що 47,4687% акцій позивача належить юридичній особі, створеній та зареєстрованій відповідно до законодавства російської федерації, а також те, що зобов`язання по передачі результатів робіт/послуг були виконані позивачем під час дії Постанови КМУ "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" від 03.03.2022 № 187, й те, що позивач є кредитором позивача за вказаними зобов`язаннями, то у відповідача не виникли юридичні наслідки стосовно оплати переданих за актами сдачі-приймання робіт/послуг результатів робіт/послуг, оскільки такі зобов`язання нікчемними. Крім того, просить у випадку прийняття судом рішення про повне або часткове задоволення позову зменшити розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних до 90% та застосувати строки позовної давності до вимог щодо нарахування пені.

17.07.2023 представником позивача надано до суду відповідь на відзив б/н б/д (вх.№ 4445/23 від 17.07.2023), в якому зазначає, що відповідачем не подано належних та допустимих доказів настання форс-мажорних обставин. Крім того, вважає безпідставним посилання відповідача на те, що на зобов`язання за договором № 2019 від 27.04.2028 поширюється мораторій в силу п.п.1 та 2 постанови КМУ від 03.03.2022 № 187. Зокрема, у постанові КМУ від 03.03.2022 № 187 вказано про нікчемність правочинів, які будуть укладатись з порушенням мораторію з 04.03.2022. Також повідомляє, що за зверненням Фонду державного майна України від 26.04.2022 № 10-71-4668 Правлінням Національного банку України прийнято рішення щодо здійснення обслуговуючим банком видаткових операцій за рахунками позивача, у зв`язку з чим обмеження, що передбачені постановою КМУ від 03.03.2022 № 187, не розповсюджуються на нього. Повідомляє, що на балансі позивача обліковується Випробувальний центр, який згідно з розпорядженням КМУ від 27.12.2006 № 665-р внесений до Державного реєстру наукових об`єктів, що становлять національне надбання. Враховуючи все вище викладене, просить позов задовольнити повністю.

Представником позивача було подано до суду клопотання б/н б/д (вх. №2667 від 20.07.2023) про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Фонду державного майна України (Україна, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, код 0032945)

Водночас, судове засідання 20.07.2023, 11:00, не відбулось, у зв`язку з тим, що, згідно Рапорту контролера ІІ категорії другого відділення охорони першого взводу охорони першого підрозділу охорони Головного управління Служби судової охорони в Сумській області сержанта Служби судової охорони під час несення служби у Господарському суді Сумської області 20.07.2023 о 08.27 від поліції було отримано повідомлення про замінування всіх торгівельних центрів, шкільних закладів та судових установ м. Суми.

Ухвалою суду від 24.07.2023 постановлено призначити підготовче засідання на 09.08.2023, 11:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву до 17.08.2023, 11:30.

Представником відповідача подано до суду заперечення на клопотання про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача б/н від 11.08.2024, в якому зазначає, що клопотання про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача підлягає залишенню без задоволення, оскільки позивачем не обґрунтовано, яким чином рішення у даній справі про стягнення заборгованості за договором на створення та передачу науково технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2019 №2019 може вплинути на права та обов`язки Фонду державного майна України.

Ухвалою суду від 17.08.2023 постановлено задовольнити клопотання представника позивача б/н б/д (вх.№ 2667 від 20.07.2023) про залучення у справу третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача; залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Фонд державного майна України (Україна, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, код 0032945); зобов`язати позивача - Акціонерне товариство «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування» (40003, Сумська область, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 00220477) надіслати копію позовної заяви разом із доданими до неї документами цінним листом з описом вкладення на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду державного майна України (Україна, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, код 0032945), докази надсилання надати суду; запропонувати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду державного майна України (Україна, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, код 0032945) подати до суду письмові пояснення по суті позовних вимог; відкласти підготовче засідання на 03.10.2023, 12:30.

Фондом державного майна України подані пояснення №10-25-23735 від 15.09.2023, в яких зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а також просить розглянути справу без участі його представника.

Ухвалою суду від 03.10.2023 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/596/23; призначити розгляд справи № 920/596/23 по суті в судове засідання на 14.11.2023, 12:30.

До Господарського суду Сумської області надійшла заява від Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудуваня «Насосенергомаш» (40011, Сумська область, м. Суми, пл. Привокзальна, 1, код 05785448) про відкладення розгляду справи від 13.11.2023 №26-07/01671 (Вх. №7134 від 13.11.2023), в якій просить відкласти судове засідання по справі №920/596/23 у зв`язку із відрядженням ОСОБА_1 на період з 14.11.2023 по 15.11.2023 в м. Київ у Вищий антикорупційний суд для участі в судовому засіданні.

Крім того, представником Акціонерного товариства «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування» (40003, Сумська область, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, буд. 2, код 00220477) подано до суду заяву про відкладення розгляду справи б/н б/д (Вх. №7150/23 від 13.11.2023), в якій зазначено, що 14.11.2023 представник позивача - адвокат Кузченко Т.М. буде перебувати у відпустці.

Ухвалою суду від 14.11.2023 постановлено задовольнити вказані вище клопотання та відкласти розгляд справи № 920/596/23 по суті в судове засідання на 19.12.2023, 12:00.

Представником позивача подано до суду клопотання б/н б/д, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 93 250, 02 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 15000 грн.

У судовому засіданні 19.12.2023 у справі № 920/596/23 судом оголошено перерву до 30.01.2024, 12:30.

Водночас розгляд справи по суті, призначений на 30.01.2024, 12:30, не відбувся у зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, про що було складено Акт Господарського суду Сумської області від 30.01.2024.

Ухвалою суду від 02.02.2024 постановлено призначити справу № 920/596/23 до судового розгляду по суті в судове засідання на 05.03.2024, 14:30.

Водночас, судовий розгляд по суті, призначений на 05.03.2024, 14:30, не відбувся у зв`язку із перебуванням судді Джепи Ю.А на лікарняному у період з 05.02.2024 до 14.05.2024.

Ухвалою суду від 10.06.2024 постановлено призначити розгляд справи № 920/596/23 по суті в судове засідання на 19.06.2024, 10:00.

Представники позивача і відповідача були присутні у судовому засіданні по суті 19.06.2024. Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято в судовому засіданні 19.06.2024 у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, з оголошенням вступної та резолютивної частин.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Відкритим акціонерним товариством «Науково-дослідний і проектно- конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування» (ВАТ «ВНДІАЕН») та Відкритим акціонерним товариством «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» укладено договір на створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг № 2019 від 27.04.2018 (далі -договір), відповідно до якого виконавець зобов`язується за завданням замовника виконати роботи й надати послуги й передати у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити результати робіт і майнові права інтелектуальної власності, а також послуги на умовах, у порядку та у строки, установлені даним договором.

Згідно пункту 4.1. договору конкретний перелік нормативних документів, відповідно до якого виконується проектування, умови переходу і оформлення майнових прав інтелектуальної власності указуються в додаткових угодах, що підписуються сторонами, до даного договору, технічних завданнях на насоси і насосні агрегати.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що умови переходу і оформлення майнових прав інтелектуальної власності указуються в окремій додатковій угоді по кожній конкретній роботі (послузі) до цього договору.

Відповідно до пунктів 4.3-4.4. до додаткових угод до даного договору додаються Календарні плани робіт. У Календарних планах указується: розділ (найменування насосного агрегату), найменування етапів робіт, строки виконання й вартість Етапів Робіт, Результат Робіт, переданий після виконання етапу робіт.

Здача-приймання робіт (етапу робіт) і передача результату робіт (результату етапу робіт) здійснюється в строки, зазначені у Календарному плані (пункт 4.7 договору).

Згідно пункту 4.9 договору після виконання робіт (етапу робіт) виконавець разом з передачею результатів робіт (результату етапу робіт) передає замовникові акт здачі-прийманні робіт (етапу робіт) із зазначенням переліку виконаних робіт.

19.11.2019 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 186 (замовлення 19117) відповідно до пункту 2.1 загальна вартість робіт з ПДВ складає 2 688 000 грн, пунктом 2.2 замовник зобов`язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом.

18.02.2022 між сторонами підписано акт №9090 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №186 до договору №2019 (замовлення 19117) від 19.11.2019 на суму 742 194 грн.

05.02.2022 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 363 (замовлення 2127) відповідно до пункту 2.1 загальна вартість робіт з ПДВ складає 1 834 920 грн, пунктом 2.2 замовник зобов`язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі- приймання робіт за етапом.

18.02.2022 між сторонами підписано акт №9086 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №363 до договору №2019 (замовлення 2127) від 05.02.2021 на суму 206 280 грн.

02.06.2021між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 418 (замовлення 2142) відповідно до пункту 2.1 загальна вартість робіт з ПДВ складає 2 461 848 грн, пунктом 2.2 замовник зобов`язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі- приймання робіт за етапом.

31.01.2022між сторонами підписано акт №9027 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №418 до договору №2019 (замовлення 2142) від 02.06.2021 на суму 744 000 грн.

02.07.2021між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 432 (замовлення 2152), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди вартість робіт з ПДВ складає 1 784 808 грн.

15.02.2022між сторонами підписано акт №9076 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №432 до договору №2019 (замовлення 2152) від 02.07.2021 на суму 155 520 грн.

02.07.2021між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 433 (замовлення 2153), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди вартість робіт з ПДВ складає 1 697 544 грн.

15.02.2022між сторонами підписано акт №9077 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №433 до договору №2019 (замовлення 2153) від 02.07.2021 на суму 131 760 грн.

05.07.2021між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 435 (замовлення 2155), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди вартість робіт з ПДВ складає 1 848 312 грн.

24.10.2022між сторонами підписано акт №9121 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №435 до договору №2019 (замовлення 2155) від 05.07.2021 на суму 108 000 грн.

05.07.2021між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 437 (замовлення 2157), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди вартість робіт з ПДВ складає 375 546 грн.

18.02.2022між сторонами підписано акт №9087 (завершальний) здачі- приймання послуг за додатковою угодою №437 до договору №2019 (замовлення 2157) від 05.07.2021 на суму 375 546 грн.

09.07.2021між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 442 (замовлення 2161), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди вартість робіт з ПДВ складає 1 764 270 грн.

29.07.2022між сторонами підписано акт №9163 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №442 до договору №2019 (замовлення 2161) від 09.07.2021 на суму 120 139,20 грн.

29.07.2022між сторонами підписано акт №9164 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №442 до договору №2019 (замовлення 2161) від 09.07.2021 на суму 146 836,80 грн.

03.12.2021між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 506 (замовлення 2183), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди вартість робіт з ПДВ складає 187 488 грн.

18.02.2022 між сторонами підписано акт №9085 (завершальний) здачі- приймання послуг за додатковою угодою №506 до договору №2019 (замовлення 2183) від 03.12.2021 на суму 187 488 грн.

06.12.2021між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 507 (замовлення 2184) відповідно до додатку 1 цієї додаткові' угоди вартість робіт з ПДВ складає 177 552 грн.

15.02.2022 між сторонами підписано акт №9078 (завершальний) здачі- приймання послуг за додатковою угодою №507 до договору №2019 (замовлення 2184) від 06.12.2021 на суму 177 552 грн.

04.01.2022між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 532 (замовлення 2213), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди затверджено планову калькуляцію.

31.01.2022між сторонами підписано акт №9064 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №532 до договору №2019 (замовлення 2213) від 04.01.2022 на суму 19 404 грн.

04.01.2022 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 533 (замовлення 2214), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди затверджено планову калькуляцію.

31.01.2022між сторонами підписано акт №9065 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №533 до договору №2019 (замовлення 2214) від 04.01.2022 на суму 13 344 грн.

31.01.2022між сторонами підписано акт №9165 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №533 до договору №2019 (замовлення 2214) від 04.01.2022 на суму 23 352 грн.

04.01.2022між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду №534 (замовлення 2215), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди затверджено планову калькуляцію.

31.01.2022між сторонами підписано акт №9066 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №534 до договору №2019 (замовлення 2215) від 04.01.2022 на суму 5 306 грн.

18.01.2022між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 542 (замовлення 2216) відповідно до пункту 2.1 зальна вартість робіт з ПДВ складає 145 440 грн., пунктом 2.2 замовник зобов`язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом.

15.02.2022 між сторонами підписано акт №9097 (завершальний) здачі- приймання послуг за додатковою угодою №542 до договору №2019 (замовлення 2216) від 18.01.2022 на суму 145 440 грн.

20.01.2022між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 550 (замовлення 2218), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди вартість робіт з ПДВ складає 79 992 грн.

18.02.2022 між сторонами підписано акт №9083 (завершальний) здачі- приймання послуг за додатковою угодою №550 до договору №2019 (замовлення 2218) від 20.01.2022 на суму 26 179,20 грн.

05.07.2021між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 435 (замовлення 2155); відповідно до пункту 2.1 зальна вартість робіт з ПДВ складає 1 848 312 грн; за пунктом 2.2 замовник зобов`язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом.

24.10.2022між сторонами підписано акт №9119 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №435 до договору №2019 (замовлення 2155) від 05.07.2021 на суму 600 480 грн.

17.12.2021 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 513 (замовлення 2185); відповідно до пункту 2.1 загальна вартість робіт з ПДВ складає 128 520 грн; за пунктом 2.2 замовник зобов`язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом.

16.06.2022 між сторонами підписано акт №9106 (заключний) здачі-приймання послуг за додатковою угодою №513 до договору №2019 (замовлення 2185) від 17.12.2021на суму 128 520 грн.

27.09.2021між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 471 (замовлення 2171); відповідно до пункту 2.1 зальна вартість робіт з ПДВ складає 709 266 грн; за пунктом 2.2 замовник зобов`язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом.

16.06.2022між сторонами підписано акт №9088 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №471 до договору №2019 (замовлення 2171) від 27.09.2021 на суму 358 638 грн.

25.10.2021між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 493 (замовлення 2178); відповідно до пункту 2.1 загальна вартість робіт з ПДВ складає 319 680 грн; пунктом 2.2 замовник зобов`язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом.

18.02.2022між сторонами підписано акт №9084 (остаточний) здачі-приймання послуг за додатковою угодою №493 до договору №2019 (замовлення 2178) від 25.10.2021 на суму 109 080 грн.

20.01.2022між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 550 (замовлення 2218); відповідно до пункту 2.1 загальна вартість робіт з ПДВ складає 79 992 грн; пунктом 2.2 замовник зобов`язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом.

18.02.2022між сторонами підписано акт №9082 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №550 до договору №2019 (замовлення 2218) від 20.01.2022 на суму 53 812,80 грн.

04.01.2022між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 529 (замовлення 2210), відповідно до додатку 1 цієї додаткової угоди вартість робіт з ПДВ складає 360 000 грн.

31.01.2022між сторонами підписано акт №9063 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №529 до договору №2019 (замовлення 2210) від 04.01.2022 на суму 124 108,80 грн.

06.07.2021між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 440 (замовлення 2160); відповідно до пункту 2.1 зальна вартість робіт з ПДВ складає 1 631 448 грн; за пунктом 2.2 замовник зобов`язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом.

18.02.2022між сторонами підписано акт № 9180 здачі-приймання послуг за додатковою угодою № 440 (замовлення 2160) від 06.07.2021 на суму 229 154,40 грн.

20.10.2021 між позивачем та відповідачем в межах виконання договору № 2019 укладено додаткову угоду № 483 (замовлення 2176); відповідно до пункту 2.1 загальна вартість робіт з ПДВ складає 357 048 грн; пунктом 2.2 замовник зобов`язаний здійснити оплату платіжним дорученням у розмірі загальної вартості доданого Календарного плану на банківський рахунок Виконавця протягом 30-ти банківських днів із дня підписання Акта здачі-приймання робіт за етапом

29.07.2022 між сторонами підписано акт №9110 здачі-приймання послуг за додатковою угодою №483 до договору №2019 (замовлення 2176) від 20.10.2021 на суму 112 320 грн.

Акти виконаних робіт (наданих послуг) відповідачем підписані, проте зобов`язання з оплати виконаних робіт та наданих послуг за договором №2019 від 27.04.2018 року відповідачем не виконано на суму 5 070 985,20 грн.

Згідно з пунктом 6.2 договору за порушення замовником установлених строків оплати він сплачує Виконавцеві пеню в розмірі 0,1 % від вартості грошових зобов`язань за кожний день прострочення, але не більше 3 % від загальної суми грошових зобов`язань по відповідному Етапу робіт.

Позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягають 6 216 667,90 грн заборгованості за договором на створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2018 № 2019 (у т.ч. 5 070 985,20 грн основного боргу, 152 129,56 грн пені, 141 299,69 грн 3% річних, 852 253,46 грн інфляційних нарахувань).

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Проте, в порушення умов договору та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за створення і передачу науково технічної продукції, робіт і послуг не розрахувався у повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідачем не надано суду доказів сплати основного боргу в сумі 5 070 985,20 грн (п`ять мільйонів сімдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень двадцять копійок) основного боргу за договором на створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2018 № 2019, тому суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо посилання відповідача щодо настання форс-мажорних обставин, суд виходить з такого.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому, а сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс- мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 в справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Суд звертає увагу на той факт, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Посилання відповідача на те, що збройна агресія рф та введення воєнного стану є загальновідомою обставиною, автоматично не мотивує та не обґрунтовує, як саме наведені обставини вплинули на виконання обов`язку відповідача.

Так, зокрема, Листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України офіційно повідомила загалом про воєнний стан й його вплив на виконання обов`язків суб`єктами господарювання в Україні.

У той же час даний лист не містить ідентифікувальних ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому відповідач не був позбавлений можливості звернутися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за спірним зобов`язанням, дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014.

Сторони є суб`єктами господарювання, тому в разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність провадиться ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Відповідні висновки викладені, зокрема, у постанові КГС ВС від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.

Щодо доводів відповідача на те, що на зобов`язання відповідача розповсюджується мораторій (заборона), встановлений постановою КМУ від 03.03.2022 №187, то такі доводи спростовуються наступним.

Постанова КМУ «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» №187 від 03.03.2022 року, якою накладено мораторій, набрала чинності з дня її опублікування 04.03.2022 року та діє до набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з дсржавою-агресором, але не більше одного місяця з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними (п.п. 1 п.2 постанови КМУ від 03.03.2022 №187).

Тобто, у постанові КМУ від 03.03.2022 №187 вказано про нікчемність тих правочинів, які будуть укладатися з порушенням мораторію, який діє з 04.03.2022 року.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що на зобов`язання позивача за договором № 2019 від 27.04.2018 року поширюється мораторій (заборона) в силу п.п. 1 п. 2 постанови КМУ від 03.03.2022 року №187 є безпідставними.

Судом встановлено, що згідно з п. 15 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/республіки білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бснефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації/республіки білорусь.

Пунктом 15-2 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 встановлено, що Національний банк України приймає рішення щодо здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб, зазначених у пункті 15 цієї постанови, на підставі відповідних звернень (клопотань) державних органів України, які надаються у зв`язку зі здійсненням такими юридичними особами важливих функцій та/або надання важливих послуг, підписаних керівником державного органу/особою, яка виконує його обов`язки, або заступником керівника державного органу, уповноваженим керівником цього державного органу підписувати такі звернення (клопотання).

Відповідач відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України (Державі Україна в особі керуючого рахунком Фонду державного майна України належить 50%+1 акція статутного капіталу відповідача) є суб`єктом господарювання державного сектора економіки.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 відповідач включений до переліку суб`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

За зверненням (клопотанням) Фонду державного майна України від 26.04.2022 №10-71-4668 щодо надання дозволу на здійснення видаткових операцій за рахунками АТ «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудувания», зупинених згідно постанови НБУ від 24.02.2022 №18, Правлінням національного банку України прийнято рішення щодо здійснення обслуговуючим банком видаткових операцій за рахунками відповідача (рішення Правління Національного банку України від 02.05.2022 року №212-рш «Про здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб»), що підтверджується листами НБУ від 06.05.2022 №25-0005/32612 та Фонду державного майна України від 11.05.2022 №10-71-5326.

У зв`язку з чим суд виснує, що обмеження, які передбачені постановою КМУ від 03.03.2022 року №187 до відповідача не застосовуються.

Щодо нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до наведеного позивачем розрахунку 3 % річних складають 141 299, 69 грн; інфляційні збитки складають 825 253, 46 грн.

Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних збитків суд вважає арифметично правильним.

Враховуючи, що вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних збитків мають компенсаторний, а не штрафний характер, суд не вбачає підстав для зменшення їх розміру та задовольняє вимоги у цій частині повністю.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У порушення умов договору відповідачем не сплачено заборгованість за договором на створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2018 № 2019, внаслідок чого останнім нараховано пеню у сумі 152 129, 56 грн, яка за перевіркою суду є арифметично правильною та відповідає умовам п. 6.2. Договору в частині її обмеження 3% від простроченої суми.

Однак, суд бере до уваги доводи відповідача про те, що у зв`язку з військовою агресією та запровадженими законодавчими обмеженнями роботи підприємства відповідача, штатна кількість працівників зменшилась на 62%, підприємство несе збитки.

Суд вважає, що стягнена сума пені може бути непомірним тягарем для відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною другою статті 233 Господарського кодексуУкраїни встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50 % від заявленої до стягнення суми.

Суд вважає, що зменшення розміру такої пені на 50 % є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо виконання договору на створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2018 № 2019, задоволенню підлягають правомірні та обґрунтовані вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 76 064, 78 грн пені.

З урахуванням пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Суд не покладає в основу висновків у справі заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування пені за строком давності з огляду на таке.

При нарахуванні пені за доданими до позову рахунками позивачем не були порушені вимоги щодо строків для її нарахування та стягнення, оскільки відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (C0VID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з Прикінцевими положеннями Цивільного кодексу України (п.12 та п.19), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (C0VID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судовий збір в сумі 93 250,02 грн підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Крім того, сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 123, ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Зі змісту частини третьої статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною першою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Згідно із пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частині п`ята статті 126 ГПК України).

Частиною шостою статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано копії: Договору про надання правової допомогим б/н від 02.05.2023, меморіального ордеру № 21 від 12.05.2023 про сплату позивачем адвокату Кузченко Т.М. 15 000 грн, Акта приймання передачі виконаних робіт та наданих послуг б/н від 07.11.2023.

Договором про надання правової допомогим б/н від 02.05.2023 передбачено, що гонорар адвоката за підготовку та подання позовної заяви до Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудуваня «Насосенергомаш» про стягнення заборгованості за Договором на на створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2018 № 2019 в розмірі 5 070 985, 20 грн, штрафних санкцій, а також ведення справи у суді складає 15 000 грн.

Зобов`язання кліфєнта по сплаті гонорару фактичних витрат виникає після підписання цього договору, щляхом перерахунку коштів на банківські реквізити адвоката, які вказані в Договорі.

Відповідно до Акту приймання - передачі виконаних робіт та надання послуг б/н від 07.11.2023, узгоджена вартість правничої допомоги становить 15 000 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що правові витрати в сумі 15 000,00 грн доведені позивачем, а тому мають бути йому компенсовані.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Сумський завод насосного та енергетичного машинобудуваня Насосенергомаш (40011, Сумська область, м. Суми, пл. Привокзальна, 1, код 05785448) на користь Акціонерного товариства Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування (40003, Сумська область, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, буд. 2, код 00220477) 5 070 985,20 грн (п`ять мільйонів сімдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень двадцять копійок) основного боргу за договором на створення і передачу науково-технічної продукції, робіт і послуг від 27.04.2018 № 2019; 76 064,78 грн (сімдесят шість тисяч шістдесят чотири гривні сімдесят вісім копійок) пені, 141 299,69 грн (сто сорок одна тисяча двісті дев`яносто дев`ять гривень шістдесят дев`ять копійок) 3% річних; 852 253,46 грн (вісімсот п`ятдесят дві тисячі двісті п`ятдесят три гривні сорок шість копійок) інфляційних нарахувань; 93 250,02 грн (дев`яносто три тисячі двісті п`ятдесят гривень дві копійки) витрат зі сплати судового збору та 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень нуль копійок) витрат на правову допомогу.

3. Відмовити у позові в частині стягнення 76 064,78 грн (сімдесят шість тисяч шістдесят чотири гривні сімдесят вісім копійок) пені.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення підписаний суддею 10.07.2024 у зв`язку із перебуванням судді Джепи Ю.А. у відпустці в період з 24.06.2024 до 09.07.2024.

СуддяЮ.А. Джепа