Рішення від 04.07.2024 по справі 925/408/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/408/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача адвоката Шахова О.М., відповідача не з`явився., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Фізичної особи-підприємця Баламут Наталії Геннадіївни до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспілка» про стягнення 80990 грн. 35 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка Фізична особа-підприємець Баламут Наталія Геннадіївна через систему «Електронний суд» звернулась в Господарський суд Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспілка» (далі відповідач), про стягнення, на підставі договору найму (оренди) сільськогосподарської техніки з екіпажем №11/07/22 від 11.07.2022 року, 58664 грн. 59 коп. пені, 10298 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 12026 грн. 77 коп. 10% річних, що разом становить 80990 грн. 35 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем строків та порядку сплати орендної плати за договором найму (оренди) сільськогосподарської техніки з екіпажем №11/07/22 від 11.07.2022 року, встановлене рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 року, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 року у справі №925/1132/22.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 05.04.2024 року, 20.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/408/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, який в подальшому відкладено на 04.07.2024 року.

Відповідач в особі представника подав через систему «Електронний суд» 17.06.2024 року, 18.06.2024 року додаткові пояснення, клопотання ( вх. № 9794/24, вх. № 9887/24, а.с.62-63, 68-70), за змістом яких заперечив проти задоволення позовних вимог, у разі їх задоволення просив зменшити розмір усіх штрафних санкцій на 90%.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, подав через систему «Електронний суд» 04.07.2024 року клопотання про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (вх. № 10692/24).

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача (протокольною ухвалою) та визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.07.2024 року представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 04.07.2024 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

11.07.2022 року між позивачем Фізичною особою-підприємцем Баламут Наталією Геннадіївною, як орендодавцем, та відповідачем Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспілка», як орендарем, укладено договір найму (оренди) сільськогосподарської техніки з екіпажем за № 11/07/22 ( далі Договір, а.с. 39-42), відповідно до умов якого Орендодавець зобов`язався передати Орендарю в строкове платне користування сільськогосподарську техніку (далі - техніка) з Екіпажем для здійснення сільськогосподарської діяльності Орендаря, а Орендар зобов`язався прийняти в тимчасове володіння та користування Техніку і сплачувати Орендодавцю орендну плату.

У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п.. 1.2.- перелік техніки, яка зазначена в п. 1.1. цього Договору, та реквізити її екіпажу наведені в додатках до даного Договору, який є його невід`ємною частиною;

п.1.3. - техніка використовуватиметься Орендарем для виконання останнім виключно сільськогосподарських робіт, а саме: збирання кормової культури кукурудзи на силос, (далі кормова культура) на земельних ділянках загальною площею 100 (сто) га, які знаходяться: Черкаська область, Шполянський район, село Соболівка (далі земельні угіддя (поля));

п. 1.8. - техніка обладнана GPS-трекером, який здійснює GPS-моніторинг пробігу Техніки під час перебування Техніки в оренді згідно з умовами цього договору. Сторони домовились, що показники GPS-трекерів, якими обладнана техніка, є пріоритетними при визначені кількості гектарів Земельних угідь (полів), на яких Технікою буде зібрана Кормова культура, з метою розрахунку розміру орендної плати.п.4.1. - ціна цього Договору дорівнює загальному розміру орендної плати, яка буде нарахована по даному Договору;

п. 4.2.2. - загальний розмір орендної плати по даному Договору є розрахунковим та визначається виходячи із загальної кількості гектар Земельних угідь (полів), на яких Технікою буде зібрана Кормова культура, з розрахунку:

- 1 900 (одна тисяча дев`ятсот) грн. 00 коп., без ПДВ, за 1 (один) такий гектар, які нараховуються за перші 50 (п`ятдесят) га Земельних угідь (полів) Орендаря (п.4.2.1.);

- гривневого еквіваленту 48 (сорок вісім) доларів США, без ПДВ, за курсом обміну (курс продажу банком доларів США), що існує в обмінному пункті в АБ „УКРГАЗБАНК (код юридичної особи: 23697280) та який розміщений на сайті: www.ukrgasbank.com, станом на 9 год. 00 хв. на дату здійснення платежу, за 1 (один) такий гектар, які нараховуються на другі 50 (п`ятдесят) га Земельних угідь (полів) Орендаря та кожні наступні га Земельних угідь (полів) Орендаря;

ч.4 п.4.4. - остаточний розрахунок по цьому Договору проводиться Орендарем протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту/Актів приймання-передачі послуг з оренди техніки в порядку, який зазначений в Розділі 6 даного Договору;

п.п. 4.5.1. п. 4.5. - до 05.08.2022 року включно Орендар сплачує на користь Орендодавця 95 000 (дев`яносто п`ять тисяч) грн. 00 коп., без ПДВ, що є орендною платою за використання техніки для збирання кормової культури на перших 50 (п`ятдесят) гектарах Земельних угідь (полів) Орендаря;

ч.1 п.6.2. акти складаються Орендодавцем в 2 (двох) примірниках і передаються/направляються Орендарю;

ч.2 п.6.2. - Орендар зобов`язаний протягом доби, в якій він отримав від Орендодавця Акти, підписати їх, скріпити їх своєю печаткою і передати/направити 1 (один) його примірник Орендодавцю або надати останньому обґрунтоване заперечення у випадку не підписання Акта Орендарем;

ч. 3 п. 6.2. - у разі якщо Орендар не вчинить дій, які вказані в частині другій цього пункту даного Договору, то Сторони вважають, що вказаний Акт є підписаним Орендарем, що вказані в такому Акті послуги з оренди Техніки надані Орендодавцем в повному обсязі, належним чином та що Орендар не має до Орендодавця щодо них жодних претензій, а також що розмір орендної плати, який зазначений в такому Акті, є погодженим Сторонами. Такий Акт є підставою для виставлення Орендодавцем Орендарю остаточного рахунку, який зазначений частині четвертій п. 4.4. даного Договору;

п. 8.2.5. при порушенні умов розрахунків згідно п. 4.4 даного Договору Орендар відшкодовує Орендодавцю всі завдані, в тому числі третіми особами, збитки та додатково сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від неоплаченої вартості орендної плати за кожний день прострочення по день погашення заборгованості включно, збитки завдані інфляцією, а також 10% (десять відсотків) річних від простроченої суми за кожний день прострочення по день погашення заборгованості включно;

п.8.3. - у разі прострочення оплати платежів, передбачених п. 4.4. даного Договору, Орендар додатково сплачує на користь Орендодавця штраф у розмірі:

- 10 % вартості неоплаченої суми орендної плати, у випадку прострочення Орендарем оплати терміном до 30 (тридцяти) календарних днів включно,

- 30 % вартості неоплаченої суми орендної плати у випадку прострочення Орендарем оплати терміном більше 30 (тридцяти) календарних днів.ч.1 п.11.1. - якщо інше прямо не встановлено цим Договором, то всі повідомлення та інша кореспонденція здійснюються Сторонами у письмовій формі українською мовою та передаються власноручно або рекомендованою поштою;

п.п. 11.2., 11.4. - якщо орендарю повідомлення та інша кореспонденція вважатимуться належним чином переданими після отримання за наступною адресою: 20644, Україна, Черкаська область, Шполянський район, село Соболівка;

ч.2 п.11.1. - дозволяється також здійснення повідомлень та іншої кореспонденції засобами електронного зв`язку та факсом з обов`язковою наступною передачею оригіналів документів.

п. 11.3. - електронна адреса ФОП Баламут Н.Г.: E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

п. 11.4. - електронна адреса СТОВ „Агроспілка, а саме: E-mail: agrospilka@gmail.com.

Договір підписаний і скріплений печатками обох сторін.

Відповідно Додатку № 1 до Договору технікою, що передається в оренду, є: комбайн кормозбиральний CLAAS JAGUAR 870, з корн-крекером; серія, номер свідоцтва про державну реєстрацію: НОМЕР_1 ; державний номер: НОМЕР_2 .

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором найму (оренди) сільськогосподарської техніки з екіпажем №11/07/22 від 11.07.2022 року позивачка звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою про стягнення 147 079 грн. 92коп.

Вказані вище обставини були встановлені у рішенні Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 року, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 року у справі №925/1132/22, в якому встановлено, що 09.09.2022 року останній день строку щодо оплати орендної плати (грошового зобов`язання) в розмірі 113 138 грн. 40 коп. по Договору, 10.09.2022 року початок прострочення грошового зобов`язання відповідачем щодо оплати орендної плати (грошового зобов`язання) в розмірі 113 138 грн. 40 коп. по Договору, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Баламут Наталії Геннадіївни задоволено повністю, стягнено з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспілка» 113138 грн. 40 коп. заборгованості, 33 941 грн. 52 коп. штрафу та 2 481 грн. витрат по сплаті судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі від 26.03.2019 року у справі № 910/13862/15).

Позивач зауважив, що відповідач лише 02.10.2023 року виконав грошове зобов`язання по Договору щодо оплати орендної плати в розмірі 113 138 грн. 40 коп. сплативши на користь позивачки вказану суму заборгованості платіжною інструкцією № 424 від 02.10.2023 року (а.с. 32), у зв`язку з чим заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі п. 8.2.5. Договору 58664 грн. 59 коп. пені, 12026 грн. 77 коп. 10% річних, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 10298 грн. 99 коп. інфляційних втрат.

Спірні правовідносини сторін виникли із договору найму (оренди) сільськогосподарської техніки з екіпажем №11/07/22 від 11.07.2022 року, вимоги позивача витікають із прав і обов`язків сторін за цим договором.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов`язань найму (оренди). Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, про найм (оренду) - параграфом 1 глави 58 ЦК України, а також розділом VІ параграф 5 ГК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Закону України «Про оренду державного та комунального майна», норми якого з урахуванням предмета спору є спеціальними.

Згідно з нормами ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК України, час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 3 ст. 285 ГК України встановлено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.ст. 759 ч. 1, 760 ч. 3, 762 ч. 1, 3, 5, 763 ч. 1, ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором; договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Частиною 3 ст. 285 ГК України встановлено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У справі, яка розглядається, спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором найму (оренди) сільськогосподарської техніки з екіпажем №11/07/22 від 11.07.2022 року, що доведено рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 року, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 року у справі №925/1132/22.

Відповідач лише 02.10.2023 року виконав грошове зобов`язання по Договору щодо оплати боргу в розмірі 113 138 грн. 40 коп. платіжною інструкцією № 424 від 02.10.2023 року, у зв`язку з чим заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі п. 8.2.5. Договору 58664 грн. 59 коп. пені, 12026 грн. 77 коп. 10% річних, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 10298 грн. 99 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 10.09.2022 року по 02.10.2023 року.

Пунктом п. 8.2.5. Договору сторони погодили, що при порушенні умов розрахунків згідно п. 4.4 даного Договору Орендар відшкодовує Орендодавцю всі завдані, в тому числі третіми особами, збитки та додатково сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від неоплаченої вартості орендної плати за кожний день прострочення по день погашення заборгованості включно, збитки завдані інфляцією, а також 10% (десять відсотків) річних від простроченої суми за кожний день прострочення по день погашення заборгованості включно.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ст. 551 ч. 2 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 231 ч. 4 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум пені, 10% річних, інфляційних втрат суд керується приписами статей 546-548, 549-552, 610-612, 614, 625 ч. 2 ЦК України ЦК України, статтями 216-218, 229-232, 234 України ГК України, роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» N 14 від 17.12.2013 року, умовами п. 8.2.5. Договору, їх розрахунок позивачем методологічно і арифметично проведено правильно, тому вимогу позивача щодо стягнення 10% річних, інфляційних втрат суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі, щодо стягнення пені такою що підлягала б задоволенню.

Твердження відповідача викладені у письмових поясненнях, клопотанні щодо безпідставності заявлених позивачем вимог по стягненню пені, 10 % річних, інфляційних втрат суд оцінює критично, оскільки всі вимоги позовної заяви відповідають умовам погодженого та підписаного сторонами договору найму (оренди) сільськогосподарської техніки з екіпажем №11/07/22 від 11.07.2022 року та узгоджуються з нормами діючого законодавства України, тому вказані доводи відповідача з наведених ним підстав суд визнає необґрунтованими і відхиляє.

Разом з тим, суд враховує клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, та зауважує, що наявність воєнного стану в Україні має суттєві негативні наслідки для господарюючих суб`єктів, якими є сторони у цій справі.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Верховний Суд у постанові від 04.04.2018 року у справі № 367/7401/14-ц дійшов висновку, що у вказаній статті не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. ч. 1, 2 ст. 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Приймаючи до уваги наведені вище обставини, фінансовий стан сторін, наслідки спірного порушення зобов`язання для них, відповідно до норм ч. 3 ст. 193, ч. 1 ст. 233 ГК України, ст. 529, ч. 3 ст. 551 ЦК України, роз`яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у постановах від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд зменшує розмір пені який підлягає до стягнення на 50 %, що становить 29332 грн. 29 коп.

Щодо клопотання відповідача в частині зменшення заявлених позивачем вимог про стягнення 10% річних, інфляційних втрат на 90 % суд зазначає наступне.

Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Водночас, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17). Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Суд враховує постанову Верховного Суду від 18.01.2024 року за № 914/2994/22 та вказує на безпідставність заявленого клопотання відповідача у вказаній частині.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим і доказаним, таким що підлягає задоволенню частково.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати судовий збір в розмірі 3028 грн., без урахування зменшення розміру задоволених вимог судом.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агроспілка, ідентифікаційний код юридичної особи 31126916, місцезнаходження: 20644, Черкаська область, Звенигородський район, село Соболівка на користь Фізичної особи підприємця Баламут Наталії Геннадіївни, РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 29332 грн. 29 коп. пені, 10298 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 12026 грн. 77 коп. 10% річних, 3028 грн. судових витрат.

У задоволенні позову в частині вимог про стягнення 29332 грн. 29 коп. пені - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 08.07.2024 року.

СуддяВ.М. Грачов