Рішення

від 08.07.2024 по справі 925/532/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/532/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Приватного підприємства «Віктор і К» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Трансзерноекспорт» про стягнення 822574 грн. 50 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство «Віктор і К» звернувся через систему «Електронний суд» в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Трансзерноекспорт» (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки №05022104 від 05.02.2021 року, 822574 грн. 50 коп. боргу та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати товару за договором поставки №05022104 від 05.02.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.06.2024 року, після усунення недоліків встановлених ухвалою суду від 02.05.2024 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/532/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.07.2024 року; запропоновано учасниками справи подати заяви по суті справи і з процесуальних питань у встановлені строки.

Сторони явку своїх представників в судове засідання 04.07.2024 року не забезпечили, представник позивача 26.06.2024 року подав через систему «Електронний суд» заяви (вх. № 10301/24, 10340/24), в яких уточнив суму заборгованості, враховуючи допущену ним в прохальній частині позовної заяви технічну описку, а саме суму боргу 822574 грн. 50 коп., повідомив про неможливість явки в судове засідання, підтримав вимоги позовної заяви повністю, просив розгляд справи проводити без його участі за наявними у справі доказами.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання відповідно до довідки суду про доставку електронного листа з ухвалою суду від 12.06.2024 року до його електронного кабінету (а.с. 41), причини неявки представника суду не повідомив.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21), у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначити датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Дослідивши подані представниками сторін заяви по суті справи і з процесуальних питань, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов частково з таких підстав.

05.02.2021 року позивач Приватне підприємство "Віктор і К", як постачальник, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Трансзерноекспорт», як покупець, уклали договір поставки № 05022104 (далі Договір, а.с. 6-7), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця шро соняшниковий універсальний тостований негранульований (товар) за ціною, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем вказаних у даному договорі та накладних. Якість товару, що є предметом поставки за цим договором. Повинна відповідати вимогам ДСТУ 4638:2006 Шрот соняшниковий, технічним умовам, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар постачальнику на умовах даного договору.

У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п. 2.1 постачальник зобов`язується передати Товар на умовах FCA (склад Постачальника - Кіровоградська обл., Олександрійський район, смт. Власівка) за попередньою домовленістю сторін. Умови поставки визначаються відповідно до міжнародних правил «Інкотермс 2010 » в редакції 2010 року;

п. 2.2. - при поставці Товару Постачальник повинен надати Покупцю: належним чином оформлені рахунок-фактуру, видаткову накладну, товаро транспортну накладну;

п. 2.3. покупець зобов`язується забрати замовлений та оплачений товар протягом 2 робочих днів з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою поставки товару вважається дата відмітки Базису поставки на товаро транспортних накладних Постачальника;

п. 2.4. з моменту відмітки Базису поставки на товаро транспортних накладних Постачальника, Товар вважається власністю Покупця;

п. 2.5. передача Товару оформлюється видаткою накладною та/або актом приймання передачі Товару, яка підписується уповноваженими представниками Сторін чи транспортною організацією (перевізником) від покупця;

п. 3.1. ціна товару за одну тонну узгоджується між сторонами та визначається на кожну партію товару окремо безпосередньо на момент поставки у видаткових накладних та/або специфікаціях на товар;

п. 3.4. покупець сплачує 100% (сто відсоткову) оплату за Товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника та/або шляхом внесення готівки в касу підприємства по факту поставки Товару протягом 1(одного) банківського дня. Фактом поставки Товару вважається дата завантаження Товару на транспортний засіб покупця;

п. 7.1 . даний договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами зобов`язань за даним договором. Закінчення строку дії або розірвання цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії. Якщо жодна із сторін , за 10 робочих днів до кінця дії строку договору, не заявить наміри про розірвання договору, даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік.

Договір підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені їхніми печатками.

Із видаткових накладних: №05022104 від 03.03.2022 року на суму 212440 грн., №ВК-1015 від 08.03.2022 року на суму 239982 грн., №ВК-1035 від 10.03.2022 року на суму 254625 грн., №ВК-1102 від 16.03.2022 року на суму 253098 грн., №ВК-3113 від 22.07.2022 року на суму 23470 грн. (а.с.11, 12 на звороті, 14, 15 на звороті, 17), товарно-транспортних накладних:№ ВК-797 від 03.03.2022 року, №ВК-1015 від 08.03.2022 року, №ВК-1035 від 10.03.2022 року, №ВК-11102 від 16.03.2022 року, №ВК-3113 від 22.07.2022 року (а.с. 11 на звороті, 13, 14 на звороті-15, 16, 17 на звороті -18) вбачається, що за замовленням відповідача позивач поставив товар на загальну суму в т.ч. з ПДВ 983615 грн., який відповідач отримав без зауважень.

Позивач вказав, що отриманий товар відповідач в порушення умов Договору оплатив частково на суму 161040 грн.50 коп. платіжними дорученнями: №3778 від 16.03.2022 року, №3913 від 20.07.2022 року, вартість товару на суму 822574 грн. 50 коп. відповідачем не сплачена.

Із платіжних доручень: №3778 від 16.03.2022 року, №3913 від 20.07.2022 року (а.с. 19,21) вбачається, що відповідач сплатив на користь позивача 276508 грн. з призначенням платежу «за шрот соняшниковий згідно рахунків за 2022 рік, рах. № 569 від 20.07.2022 року».

29.12.2023 року у зв`язку з нездійсненням відповідачем у встановлений Договором строк оплати за поставлений товар позивач звертався до відповідача з претензією № 217 від 18.12.2023 року, в якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 822514 грн. 50 коп. за договором поставки № 05022104 від 05.02.2021 року, у разі несплати повідомив про намір звернення до суду за захистом своїх порушених прав (а.с. 8-9, докази направлення а.с. 10). Претензія позивача не вручена відповідачу, відповідно до даних пошти про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

За розрахунками позивача борг відповідача становить 822574 грн. 50 коп.., вимога про його стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 05022104 від 05.02.2021 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, забезпечення виконання зобов`язання у виді поруки параграфом 3 глави 49, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами був укладений договір поставки № 05022104 від 05.02.2021 року, який ними виконувався.

Товар за Договором був отриманий відповідачем на суму 983615 грн. без зауважень, що підтверджується підписами представників відповідача, завіреними печатками відповідача на видаткових накладних: №05022104 від 03.03.2022 року, №ВК-1015 від 08.03.2022 року, №ВК-1035 від 10.03.2022 року, №ВК-1102 від 16.03.2022 року, №ВК-3113 від 22.07.2022 року, товарно-транспортних накладних: № ВК-797 від 03.03.2022 року, №ВК-1015 від 08.03.2022 року, №ВК-1035 від 10.03.2022 року, №ВК-11102 від 16.03.2022 року, №ВК-3113 від 22.07.2022 року, однак, платіжними дорученнями: №3778 від 16.03.2022 року, №3913 від 20.07.2022 року оплачено лише частково на суму 276508 грн., а не на суму 161040 грн. 50 коп., як то вказано позивачем у позовній заяві. Доказів зарахування сплачених відповідачем коштів за платіжними дорученнями: №3778 від 16.03.2022 року, №3913 від 20.07.2022 року у розмірі 115467 грн. 50 коп. на користь інших зобов`язань між сторонами матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Частинами 7,8, 10 ст. 81 ГПК України встановлено, що будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов`язання зі сплати вартості поставленого позивачем товару у позивача виникло право вимагати з відповідача примусового виконання простроченого грошового зобов`язання в натурі щодо сплати заборгованості у розмірі 707107 грн., які позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, та не заперечені відповідачем, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

В стягненні 115467 грн.50 коп. суд відмовляє, як недоведені наданими у справу доказами.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за договором поставки № 05022104 від 05.02.2021 року у розмірі 707107 грн. є доказаними, обґрунтованими, тому позов підлягає задоволенню у вказаній частині, у стягненні 115467 грн.50 коп. боргу слід відмовити.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 10606 грн. 61 коп.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Трансзерноекспорт», ідентифікаційний код юридичної особи 41202673, місцезнаходження: 18005, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Верхня Горова, буд. 1/1 на користь Приватного підприємства «Віктор і К», ідентифікаційний код юридичної особи 20651018, місцезнаходження: 27552, Кіровоградська обл., Олександрійський район, смт Власівка, вул. Висоцького, буд. 2 707107 грн. боргу, 10606 грн. 61 коп. судових витрат.

У задоволенні позову в частині вимог про стягнення 115467 грн.50 коп. боргу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.07.2024 року.

СуддяВ.М. Грачов