Рішення

від 28.06.2024 по справі 926/696/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/696/24

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Володимира Байталюка, за участю секретаря судового засідання Лілії Кушлак, розглянувши матеріали справи

за позовом міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування в сумі 112022,79 грн

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 ;

від відповідача Підгорна Л. Є.

В С Т А Н О В И В :

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень проти позову.

Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» (58018, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Максимовича, будинок 19-А, код ЄДРПОУ 34519280) звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у змісті якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 111568,69 грн та заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування в сумі 454,10 грн.

Позовна заява обґрунтовується тим, що згідно з пунктом 4 типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії № 0495 від 01.11.2021 відповідачу надані послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2021 року по квітень 2023 року, що підтверджується розпорядженнями міського голови № 477-р від 07.10.2021, рішеннями Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону № 189/10 від 07.04.2022, № 654/34 від 04.11.2022 та № 226/8 від 11.04.2023, довідкою служби (збуту) про початок надання послуг та закінчення надання послуг, актами обстеження, звітом про фактичне споживання теплової енергії, карткою обліку теплової енергії.

Однак, відповідач в порушення статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України та умов Договору прострочив виконання договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати за отримані послуги з постачання теплової енергії, заборгувавши позивачеві з 01.10.2021 по 31.07.2023 111568,69 грн та плати за абонентське обслуговування з 01.10.2021 по 31.07.2023 454,10 грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у його відзиві на позов. Зокрема, вказує, що з 2006 року до 30.06.2022 орендарем приміщення по АДРЕСА_2 , була ОСОБА_3 і з позивачем був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії. В подальшому приміщення орендоване ОСОБА_4 і саме з ним мав, би бути укладений договір. Окрім того, 29.10.2022 ОСОБА_4 відмовився від послуг з постачання теплової енергії.

2. Хід розгляду справи та короткий зміст ухвал суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Байталюку В. Д.

Ухвалою суду від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.03.2024.

25.03.2024 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представниці відповідача надійшла заява в якій просить суд надати можливість ознайомитися з матеріалами справи через підсистему Електронний суд та відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із неотриманням копії позовної заяви з додатками, що не дало можливість подання відзиву.

У судовому засіданні, 25.03.2024, суд постановив протокольну ухвалу якою задоволено клопотання представника відповідача та відкладено підготовче засідання на 11.04.2024.

09.04.2024 на адресу Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними з підстав зазначених у відзиві.

Ухвалою суду від 11.04.2024 відкладено підготовче засідання на 07.05.2024.

07.05.2024 протокольною ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 06.06.2024.

06.06.2024 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.06.2024.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом, мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

Відповідно до положень статуту МКП «Чернівцітеплокомуненерго» створене територіальною громадою міста Чернівці для надання послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про природні монополії» від 20.04.2000 року № 1682-111 регулюється діяльність суб`єктів природних монополій у таких сферах: транспортування теплової енергії.

Згідно частини другої статті 5 Закону України «Про природні монополії» зведений перелік суб`єктів природних монополій ведеться Антимонопольним комітетом України на підставі реєстрів суб`єктів природних монополій у сфері житлово-комунального господарства, що формуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а в інших сферах, у яких діють суб`єкти природних монополій. національними комісіями регулювання природних монополій у відповідній сфері або органами виконавчої влади, що здійснюють функції такого регулювання до створення зазначених комісій.

Відповідно до інформації зведеного переліку суб`єктів природних монополій, розміщеного на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України (http://www.amc.gov.ua), встановлено, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» включено до зведеного переліку суб`єктів природних монополій на території м. Чернівці з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Публічний договір про надання послуг з постачання теплової енергії був розміщений на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради https://city.cv.ua/ та на офіційному веб-сайті МКП «Чернівцітеплокомуненерго» https://teplo.cv.ua/ 01.10.2021.

Співвласниками будинку АДРЕСА_2 , не було обрано моделей організації договірних відносин по наданню послуги з постачання теплової енергії, тому з власниками (квартир та нежитлових приміщень) даного будинку відповідно до норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами з 01.11.2021 фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 0495 від 01.11.2021 р., (далі Договір), що є публічним договором приєднання. Послуга з постачання теплової енергії надається ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Даний договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 Договору).

Згідно з п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладання цього договору (п. 38 договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п. 41 договору).

Згідно з п. 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).

Факт надання послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2021 року по липень 2023 року підтверджується розпорядженнями міського голови № 477-р від 07.10.2021, рішеннями Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону № 189/10 від 07.04.2022 № 654/34 від 04.11.2022 та № 226/8 від 11.04.2023, довідкою служби (збуту) про початок надання послуг та закінчення надання послуг, актами обстеження, звітом про фактичне споживання теплової енергії, карткою обліку теплової енергії.

Тарифи на послугу з постачання теплової енергії встановлені рішеннями Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 450/13 від 23.06.2021, № 813/24 від 20.10.2021, № 995/29 від 14.12.2021, № 79/3 від 15.02.2022 № 605/30 від 12.10.2022, № 637/22 від 26.09.2023, що є у вільному доступі у мережі інтернет.

Власником приміщення по АДРЕСА_2 є ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії по приміщенню магазину за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.10.2021 по 31.07.2023 та плати за абонентське обслуговування за вказаний період.

Правовідносини між сторонами в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України від 09.11.2017 № 2189-УІІІ «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінська-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 ст. 633 ЦК України унормовано, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (ч. 1 ст. 641 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання. Отже, нарахування проводилися у відповідності до умов діючого договору на підставі затверджених тарифів.

З 01.05.2019 року введено в дію Закон України від 09.11.2017 № 2189-УІІІ «Про житлово-комунальні послуги», згідно із статтею 5 якого комунальною послугою є послуга з постачання теплової енергії.

Пунктом 1, ч. ст. 7 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів,

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до ст. 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем.

Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 затверджені Правила користування тепловою енергією (надалі Правила), пунктом 2 яких встановлено, що правила є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Зокрема, в Законі України «Про теплопостачання» та в вказаних Правилах надано визначення поняттю Споживач, а саме споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору (Закон); споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).

Теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (п. 4 Правил).

Теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше (п. 29 Правил).

Споживач теплової енергії зобов`язаний: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (п. 40 Правил).

Таким чином, підставою для виникнення у відповідача зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.

Статтею 14 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що прилад обліку теплової енергії засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого занесений до реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії; теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на0 підставі договору.

Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Тепло транспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що незважаючи на те, що Правилами користування тепловою енергією встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, в силу п.п. 1-2, 4 зазначених Правил, останні визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії. Крім того, такі договори укладаються відповідно до типових договорів, а форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

При цьому, судом враховано правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, згідно якого, споживач, який фактично споживає теплову енергію, не вчинивши дій з відключення від послуг теплопостачання відповідно до Правил користування тепловою енергією, не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії, як особа, що допустила господарське правопорушення у відносинах теплопостачання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: «укладення договору з теплопостачання є не правом споживача послуг, а його обов`язком а, сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період».

Отже, навіть за відсутності договору, втім, при належному підтвердженні факту постачання теплової енергії споживачу, останній не звільняється від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, 25.09.2019 у справі № 522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі № 904/6293/17.

Згідно Закону України «Про теплопостачання» та Правил надання послуги з постачання теплової енергії, підприємство обліковує постачання теплової енергії засобами комерційного обліку, або розрахунковим способом (пропорційно).

Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» № 315 від 22.11.2018.

У разі обліку постачання теплової енергії за приладом обліку - інформація отримана підприємством у «звітах за період» (як правило місячний) є підставою для внесення даних до систем автоматизованого розрахунку (програмних комплексів) споживання теплової енергії.

Після чого, програмні комплекси в автоматичному режимі здійснюють нарахування, формують рахунки на оплату для різних категорій споживачів.

Позивачем надано належні докази в підтвердження надання послуг з теплопостачання в приміщення магазину відповідача.

Теплова енергія постачається безперервно (п. 29 Правил). Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених ст.16 цього Закону (ч. 4 ст. 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги"). Аналогічні положення містяться у п. 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила № 630).

Згідно з п. 36 Правил теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункти 24, 25 Правил № 630).

Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений наказом Мінрегіону № 169 від 26.07.2019 передбачає, що для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.

Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.

Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника.

Комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проєктної документації.

Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.

Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.

За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил.

Відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється у міжопалювальний період не пізніше ніж 01 жовтня у спосіб, що не перешкоджає постачанню теплової енергії та гарячої води до інших квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаних до ЦО та ГВП.

Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком відключення № 169 від 26.07.2019, процедури.

Самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати.

Отже, доводи відповідача стосовно відмови від послуг з постачання теплової енергії не заслуговують на увагу та спростовуються вище викладеним.

Згідно абз. 5 ч. 2 ст. 7 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Статтею 5 Закону України «Про природні монополії» визначено, що транспортування теплової енергії відноситься до сфери діяльності суб`єктів природних монополій. Згідно статті 6 цього ж Закону до суміжного ринку відносяться ринки виробництва теплової енергії та постачання теплової енергії (централізованого опалення).

Виходячи з зазначеного позивач є суб`єктом природної монополії та з урахуванням ст. 25 ГК України не визначає умови реалізації товару на ринку.

Згідно до умов договору та ч. 6 ст. 276 ГК України «Розрахунки за договором енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону».

Пунктом 1 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» регламентовано, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значимість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Тарифи на послугу з постачання теплової енергії встановлені рішеннями Виконавчого комітету Чернівецької міської ради.

Будинок за адресою: АДРЕСА_2 , оснащений інженерною мережею з централізованого опалення. Нежитлові приміщення у житловому будинку мають спільну інженерну мережу з централізованого опалення, у позивача відсутня технічна можливість не здійснювати постачання теплової енергії (надання послуг з постачання теплової енергії) відповідачу.

Відповідач не надав належних доказів відключення від теплопостачання приміщення магазину, а тому зобов`язаний відшкодувати вартість спожитої теплової енергії.

Щодо тверджень відповідача про те, що з 2006 року до 30.06.2022 орендарем приміщення по АДРЕСА_2 , була ОСОБА_3 і з позивачем був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії суд відзначає, що у зв`язку із змінами в законодавстві у сфері надання житлово-комунальних послуг та відповідно до норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ передбачено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Так, як власником приміщення по АДРЕСА_2 (магазин) є відповідач саме з ним, був укладений типовий індивідуальний договір № 0495 про надання послуги з постачання теплової енергії.

Посилання відповідача, на те, що ОСОБА_4 орендував у нього приміщення і саме з ним мав, би бути укладений договір безпідставне, оскільки в силу вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір укладається з власниками нежитлових приміщень або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Повідомлення від відповідача до позивача про згоду на укладення договору з іншим споживачем не надходило.

На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо оплати послуг з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування за період з 01.10.2021 по 31.07.2023 в сумі 112022,79 грн, позовна вимога є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

4. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 3028 грн підлягає стягненню з відповідача на користь міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго»

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.Позов міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування в сумі 112022,79 грн задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (58018, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Максимовича, будинок 19-А, код ЄДРПОУ 34519280) заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування в сумі 112022,79 грн та судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Позивач міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» (58018, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Максимовича, будинок 19-А, код ЄДРПОУ 34519280).

Відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення (якщо оголошено вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи з дня складання повного судового рішення).

Повний текс рішення складено та підписано 08.07.2024.

Суддя Володимир БАЙТАЛЮК

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/