Рішення

від 02.07.2024 по справі 755/12136/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/12136/22

Провадження №: 2/755/3180/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Яхно П.А.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідача - Абакарова М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» про захист прав споживачів та зобов`язання повернення об`єкту лізингу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» повернути ОСОБА_1 об`єкт фінансового лізингу - транспортний засіб Dodge Challenger, чорного кольору, 2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 з метою продовження виконання договору фінансового лізингу №142/21 від 15.07.2021.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.07.2021 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено договір фінансового лізингу №142/21 (далі - Договір). За умовами Договору, ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» передало на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування ОСОБА_1 автомобіль Dodge Challenger чорного кольору з VIN-кодом НОМЕР_3 загальною вартістю 518 010,00 гривень, строком на 12 місяців. Також між сторонами було укладено лізинговий протокол (далі - Протокол) від 15.07.2021, відповідно до якого сторони домовились про графік лізингових платежів. 15.07.2021 в момент укладення та підписання Договору, ОСОБА_1 здійснив перший лізинговий платіж на користь ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» в розмірі 208 875,00 грн., що підтверджує підписаний сторонами лізинговий протокол. Факт сплати вищевказаних грошових коштів та передачі транспортного засобу підтверджує також акт приймання - передачі транспортного засобу від 15.07.2021. В подальшому на виконання умов договору, ОСОБА_1 здійснив наступні чергові лізингові платежі: 02.08.2021 черговий лізинговий платіж на суму 17 830,00 грн.; 01.09.2021 черговий лізинговий платіж на суму 34 533,00 грн.; 30.09.2021 черговий лізинговий платіж на суму 34 533,00 грн.; 07.11.2021 черговий лізинговий платіж на суму 34 533,00 грн.; 03.12.2021 черговий лізинговий платіж на суму 34 533,00 грн.; 04.01.2022 черговий лізинговий платіж на суму 34 533,00 грн.; 04.02.2022 черговий лізинговий платіж на суму 34 533,00 грн.; 30.04.2022 черговий лізинговий платіж на суму 49 500,00 грн. Таким чином, станом на травень 2022 року ОСОБА_1 в рахунок сплати за договором фінансового лізингу №142/21 від 15.07.2021 на користь ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» сплатив грошові кошти на загальну суму 483 403, 00 грн. із загальної вартості договору в 518 010,00 грн. 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан, який триває і на момент подання позовної заяви. Вказав, що після введення воєнного стану протягом декількох місяців продовжував сумлінно виконувати умови Договору та сплачувати грошові кошти на користь ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА». Однак, з травня 2022 року в безпосередньому зв`язку із воєнним станом в країні, його фінансове становище погіршилося, чим викликало тимчасову відсутність потрібних грошових коштів, в тому числі для виконання умов Договору фінансового лізингу.

08.08.2022 рухаючись на транспортному засобі Dodge Challenger, чорного кольору до гаражного кооперативу «Батієвський» був зупинений працівниками служби безпеки ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА», які перекрили в`їзд до гаражного кооперативу автомобілем Toyota Land Cruiser чорного кольору із державним номером НОМЕР_4 . ОСОБА_1 спробував здійснити рух автомобілем назад, але відчув удар об інший автомобіль, який умисно «підпер» автомобіль ОСОБА_1 , тим самим позбавив його можливості маневру та спровокував дорожньо-транспортну пригоду. Таким автомобілем виявився Ford Fusion із державним номером НОМЕР_5 . З метою фіксації ДТП, ОСОБА_1 викликав правоохоронні органи. Очікуючи приїзду поліції, в сторону ОСОБА_1 від працівників ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» звучала нецензурна лайка та погрози нанесення тілесних ушкоджень, якщо він не покине свій автомобіль. Працівниками правоохоронних органів після прибуття на місце ДТП була складена схема місця ДТП, після чого працівники поліції поїхали. Після від`їзду працівників поліції, директор служби безпеки ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» викликав кран-маніпулятор, який погрузив автомобіль Dodge Challenger чорного кольору та повіз автомобіль у невідомому напрямку. Після цього працівники ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» більше із ОСОБА_1 не зв`язувалися та на контакт не виходили. Таким чином, 08.08.2022 працівниками ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» було вилучено в ОСОБА_1 автомобіль Dodge Challenger чорного кольору з VIN-кодом НОМЕР_3 .

Станом на вересень 2022 року його фінансовий стан покращився, робота почала приносити стабільний дохід і 12.09.2022 його представник ОСОБА_4 з метою досудового врегулювання спору звернувся до ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» з повідомленням, в якому просив надати можливість сплатити залишок грошових коштів за договором фінансового лізингу та передати автомобіль Dodge Challenger чорного кольору з VIN- кодом НОМЕР_3 його покупцеві - ОСОБА_1 . Проте, на момент подання цієї позовної заяви, жодної відповіді не було отримано. З ним або його представником уповноважені особи ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» не намагалися зв`язатися, а відтак єдиним способом захисту прав є звернення до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2022 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем було отримано 10.01.2023, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.12.2022 залишено без задоволення клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про судовий розгляд з викликом сторін.

27.02.2024 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2024 постановлено про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання та викликано учасників справи.

27.05.2024 до суду від представника відповідача ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» - Абакарова М.М. у якості вступного слова надійшли письмові пояснення, у яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. У наданих письмових поясненнях представник відповідача пояснив суду, що з аналізу матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається будь-якого порушення прав позивача, тим більше відповідачем. Відмітив, що вказані матеріали навпаки свідчать про те, що позивач, свідомо ігноруючи взяті на себе зобов`язання за договором, майже півроку користувався транспортним засобом, тим самим, порушуючи права відповідача, як на відшкодування вартості транспортного засобу, так і на отримання винагороди за передання майна в лізинг. Зазначив, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував порушення відповідачем будь-яких його прав. Звертав увагу суду на те, що позивач указував, що 04.02.2022 він здійснював черговий лізинговий платіж на суму 34 533,00 грн., а 30.04.2022 черговий лізинговий платіж у розмірі 49 500,00 грн. Разом з тим, сторона відповідача не змогла віднайти в матеріалах справи № 755/12136/22 банківських квитанцій, які б підтверджували вказані вище оплати позивача. Водночас, на арк. 23 справи зображені якісь документи, але фізично не можливо сприйняти їх зміст, значення та й взагалі суть. Тобто, позивач черговий раз не може довести на підставі належних та допустимих доказів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Зазначив, що відповідач надсилав позивачу повідомлення (вимогу) вих. № 13-36/05/22 від 13.05.2022 про розірвання договору та повернення предмету лізингу та даною вимогою відповідач вимагав від позивача сплатити непогашену заборгованість за договором, а також штраф. Таке повідомлення було проігноровано позивачем. Посилання позивача на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є необґрунтованими, оскільки вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. При цьому вказав, що у матеріалах справи № 755/12136/22 відсутній будь-який належний та допустимий доказ неможливості виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором, внаслідок форс-мажорних обставин, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку, посилаючись на п. 11.b Договору. Зазначив, що позивач взагалі не звертався до відповідача письмово про факт настання форс-мажорних обставин, а тому позивач позбавлений права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором.

Інших клопотань, заяв по суті справи від учасників справи не надійшло.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав заявлений позов, з підстав заявлених у ньому та просив його повністю задовольнити. Додатково зазначив, що позивач за договором не доплатив приблизно 100 000,00 грн. у зв`язку з воєнним станом. До травня 2022 року позивач сплачував лізингові платежі, проте у нього почались у подальшому фінансові складнощі, велись між сторонами перемовини, але не погодили суму. 08.08.2022 представники відповідача за GPS-трекером відшукали авто позивача, заблокували авто. У той час, позивач намагався виїхати, але вчинив ДТП. Представники відповідача викликали евакуатор та забрали авто. Вказав, що будучи представником позивача направляв вимогу про надання можливості забрати авто і сплатити усю суму за договором, але відповіді надано не було. Звертались до НБУ та є відповідь із підтвердженням, що ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» забрало авто. Вказав, що ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» не направляло вимогу про розірвання договору лізингу та не зверталися до суду із позовом про стягнення боргу за договором лізингу. Вказав, що представники ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» не складали жодних документів про те, що було вилучено у позивача авто. Додатково пояснив, що Поліщук - це цивільна дружина позивача, вона сплачувала лізингові платежі та питань щодо цього не виникало ніяких.

Представник відповідача ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» - Абакаров М.М. заперечив проти заявленого позову та просив відмовити, посилаючись на пояснення, що викладені у письмових поясненнях у якості вступного слова. Зазначив додатково, що невідомо про те, чи дійсно було вилучено авто чи ні, згідно матеріалів справи нібито вилучено. Повідомив, що зі слів нового керівника товариства позивачу залишалось сплати ще 103 000,00 грн.

Будучи допитаним у якості свідка позивач ОСОБА_1 показав суду, що між ним та ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» був укладений договір лізингу. У подальшому, за договором лізингу зробив перший внесок, отримав авто та далі сплачував лізингові платежі. Проте, розпочалась війна, яка внесла зміни у фінансовий стан та перші два місяці війни не міг сплачувати лізингові платежі. Проте, зв`язок з куратором підтримував. Вказав, що сплатив 50 000,00 грн. та готував на наступний місяць, проте куратор сказав, що потрібно уточнити суму та номер картки. У подальшому сказав, що сума складає 80 000,00 грн., тому прийняли рішення викупити авто, про що повідомили куратора. Вона відповіла, що потрібно в офіс для вирішення цього питання. Приїхали туди, вони нарахували дуже багато та пеню, але потім її відмінили. Також нарахували ще 1500 доларів, більше ніж за договором. Повідомив, що потрібно подумати. Вказав, що сплатив 490 000,00 грн. та залишилось приблизно 100 000,00 грн. Однак, потім представники фірми перекрили дорогу та примусово забрали авто. Вказав, що після того як авто було примусово вилучено, представники відповідача до нього не звертались. Показав, що авто було вилучено в серпні 2022 року. Зазначив, що 08.08.2022 спереду та ззаду співробітники відповідача перегородили йому проїзд, хотів об`їхати їх, однак не вдалось. Зробивши маневр назад, вдарив авто, що стояло позаду. Вказав, що коли відбирала авто звернувся в поліцію, однак вони сказали звертатися до суду. Ніяких документів про вилучення авто не надали.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Таким чином, суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, покази позивача, надані у якості свідка, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається із матеріалів справи, 15.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 142/21, за умовами якого лізингодавець передав на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування транспортний засіб, а лізингоодержувач прийняв транспортний засіб та зобов`язався сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (далі - Договір).

Згідно п. 2.1. - 2.3. Договору, строк дії договору з 15.07.2021 по 15.07.2022. Строк користування лізингоодержувачем транспортним засобом починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі транспортного засобу, а завершується після підписання або акту повернення транспортного засобу за договором ,або акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності та транспортний засіб (цей строк не може бути менше одного року). Транспортний засіб є власністю лізингодавця протягом усього строку дії цього договорі. В разі переходу права власності на транспортний засіб від лізингодавця до лізингоодержувача згідно умов цього договору, транспортний засіб по закінченню строку лізингу лізиногоодержувачем не повертається.

Згідно п. 3.2. Договору, транспортний засіб вважається взятим лізингоодержувачем у фінансовий лізинг від лізингодавця на умовах цього договору з дати підписання акту приймання-передачі (додатку № 2 до лізингового договору) лізингоодержувачем та лізингодавцем.

Згідно п. 5.5. Договору, лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема, але не виключно, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п. 6.1. Договору, загальна вартість транспортного засобу за цим договором становить 518 010,00 грн.

Пунктом 6.1.1. (а) Договору передбачено, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю чергові лізингові та будь-які інші платежі, належні за цим лізинговим договором, мають бути сплаченими протягом трьох банківських днів із дня пред`явлення (виставлення) лізингодавцем відповідних=х рахунків згідно з графіком платежів, зазначеним у лізинговому протоколі. Термін лізингу транспортного засобу, на який нараховується черговий платіж, становить один місяць.

За умов п. 7.8.7. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору лізингодавець має право заборонити лізиногоодержувачу користування транспортним засобом та змінити місцезнаходження транспортного засобу. Місцезнаходження транспортного засобу у цьому випадку обирається без обов`язкового погодження з лізингоодержувачем.

Згідно положень п. 10.2, 10.4 Договору, договір припиняє дію у випадку неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань. Одностороння відмова сторони від виконання своїх зобов`язань за цим договором не допускається, крім випадків, що визначені цим договорів.

Відповідно до положень п. 10.7. Договору, лізинговий договір підлягає розірванню в односторонньому порядку на вимогу лізингодавця та повернення об`єкта фінансового лізингу, в тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса в разі: якщо лізингоодержувач не виконує будь-якої з умов даного договору та якщо таке невиконання не буде виправлене протягом шести робочих днів з дня, наступного за днем надсилання повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначеної в договорі. Якщо лізингодавець не отримав від лізингоодержувача протягом 60 календарних днів черговий лізинговий платіж згідно лізингового протоколу.

Пунктом 11 Договору визначені форс-мажорні обставини: сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов`язання або невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До таких обставин належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дія чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов`язків за ним договором. Сторони зобов`язані письмово, не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання форс-мажорних обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання форс-мажорних обставин є виключно офіційне підтвердження таких обставин. Якщо форс-мажорні обставини, вказані в пункті 10.1. продовжують діяти протягом 30 (тридцяти) днів з часу їх виникнення, то сторони проводять переговори, щоб обговорити заходи, яких слід вжити. У випадку, якщо на протязі наступних 10 (десяти) днів сторони не зможуть домовитися, то лізингодавець може прийняти рішення про вилучення ТЗ з лізингу, а лізингоодержувач зобов`язаний повернути транспортний засіб лізингодавцю на протязі 15 (п`ятнадцяти) днів з моменту прийняття такого рішення, при цьому усі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають.

Цей лізинговий договір має такі додатки: додаток № 1 - форма лізингового протоколу № додаток № 2 - акт приймання-передачі транспортного засобу за договором.

Також, 15.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) був підписаний лізинговий протокол до договору фінансового лізингу № 142/21 від 15.07.2021 (далі - Лізинговий протокол).

Пунктом 1 Лізингового протоколу визначено характеристики транспортного засобу та його вартість: транспортний засіб Dodge Challenger, чорного кольору, VIN-код НОМЕР_1 , вартістю 518 010,00 грн.

Пунктом 5 Лізингового протоколу обумовлений сторонами графік лізингових платежів.

15.07.2021 ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали акт приймання-передачі транспортного засобу до договору фінансового лізингу № 142/21 від 15.07.2021, а саме: транспортного засобу Dodge Challenger, чорного кольору, 2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами першою та другою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно статті 806 ЦК України унормовано, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відносини, які виникають у зв`язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг» № 1201-IX.

Так, згідно положень ч. 1 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Статтею 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що виникають на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», а також прийнятими відповідно до закону актами Національного банку України.

Положення статті 8 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначають, що протягом строку дії договору фінансового лізингу лізингоодержувачу забезпечується захист належних йому відповідно до закону та/або договору фінансового лізингу прав щодо об`єкта фінансового лізингу з дотриманням при цьому захисту встановлених законом та/або договором фінансового лізингу прав лізингодавця. Протягом строку дії договору фінансового лізингу лізингоодержувач має право вимагати від осіб, які порушують його права як лізингоодержувача, у тому числі від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на об`єкт фінансового лізингу.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний правовий висновок зазначено у постановах Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 та від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Судом, у межах спірних правовідносин було встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до погодженого сторонами графіку лізингових платежів сплатив перший лізинговий платіж та подальші лізингові платежі до 02.02.2022 - за лютий 2022 року, що підтверджується квитанціями, що містяться у матеріалах справи.

Проте, у подальшому був позбавлений можливості внести чергові лізингові платежі, що зумовлено введенням в Україні воєнного стану та внаслідок цього, скрутного матеріального становища.

08.08.2022 відповідачем було вилучено автомобіль у позивача, що складає предмет договору фінансового лізингу, про що свідчить лист Національного банку України № 14-0004/86052 від 13.12.2022.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (стаття 651 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 ЦК України).

У період спірних правовідносин, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який є діючим і на час вирішення заявлених позовних вимог.

Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 на підставі статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, вказано, що «ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; - форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; - наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката».

Враховуючи наведене, беручи до уваги покази позивача як свідка, суд приходить до висновку, що позивач як лізингоодержувач за договором фінансового лізингу з 24.02.2024 не міг здійснювати погашення чергових лізингових платежів, що було зумовлене обтяжливим матеріальним становищем ОСОБА_1 , через введення в Україні воєнного стану, що спровокувало зупинення багатьох процесів в країні, внаслідок дій, що не залежали від волі позивача як сторони договору лізингу та такі обставини, не могли бути передбачені останнім, відтак доцільно розглядати таку ситуацію форс-мажорною.

Касаційний цивільний суд у постанові від 11.04.2024 у справі 482/832/22 зауважував, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору. Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22).

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

Тлумачення статті 6 ЦК України свідчить, що сторони мають право укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, за умови, що вони відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Такі договори є непонайменованими, оскільки не визначені в актах законодавствах. Свої відносини в непонайменованих договорах сторони врегульовують на власний розсуд (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 в справі № 761/11589/16-ц (провадження № 61-194св17)).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц зазначено, що «відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України».

У цій частині, зважаючи на обставини, що склалися між сторонами, суд ураховує те, що позивачем упродовж тривалого часу здійснювались чергові лізингові платежі, однак внаслідок обставин, що не могли залежати від волі останнього через введення в Україні воєнного стану, що зумовило обтяжливе фінансове становище, ОСОБА_1 не зміг внести черговий лізинговий платіж. При цьому, зважаючи на умови договору, позивач не повідомив лізингодавця про настання форс-мажорних обставин, як того вимагає укладений між сторонами договір. У той же час, про дострокове припинення договору та необхідності повернення об`єкту лізингу лізингодавець не повідомив у належний спосіб лізингоодержувача, що також свідчить про недотримання умов договору лізингодавцем - відповідачем, у цій частині. При цьому, позивач не наполягає на розірванні договору та виявляє бажання виконувати погоджені між сторонами умови договору, шляхом внесення чергових лізингових платежів, а відповідач не заявив зустрічного позову про розірвання укладеного договору. Таким чином, задля урегулювання еквівалентності зустрічного надання, з урахуванням принципів виконання зобов`язань та обов`язковості договору, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з урахуванням встановленого у межах судового розгляду, зважаючи на встановлене судом, обсягу доказів наданого до суду, з урахуванням принципів виконання зобов`язань, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» про захист прав споживачів та зобов`язання повернення об`єкту лізингу, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» повернути ОСОБА_1 об`єкт фінансового лізингу - транспортний засіб Dodge Challenger, чорного кольору, 2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 з метою продовження виконання договору фінансового лізингу №142/21 від 15.07.2021.

В порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору на суму 992,40 грн.

Враховуючи наведене та керуючись, ст.ст. 15, 16, 213, 509, 526, 610, 617, 626-629, 637, 759, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 280-283, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про фінансовий лізинг» суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» (код в ЄДРПОУ: 43146197, м. Київ вул. П.Усенка, 8) про захист прав споживачів та зобов`язання повернення об`єкту лізингу - задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» повернути ОСОБА_1 об`єкт фінансового лізингу - транспортний засіб Dodge Challenger, чорного кольору, 2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 з метою продовження виконання договору фінансового лізингу №142/21 від 15.07.2021.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» на користь держави судовий збір в сумі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 09.07.2024.

Суддя: