Ухвала

від 10.07.2024 по справі 206/2742/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2359/24 Справа № 206/2742/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_8

розглянувши узакритому судовомузасіданні кримінальнепровадження за апеляційною скаргоюобвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалуСамарського районногосуду м.Дніпропетровська від03червня 2024 рокупро продовженнястроку застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,щодо ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою строком до 01 липня 2024 року без визначення застави.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначає, що ризики передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є наявними і не відпали. Так, ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, яким відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України, передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, тому є підстави вважати, що ОСОБА_7 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від суду. Крім того у даному кримінальному провадженні не допитані свідки, а тому обвинувачений може незаконно впливати на свідків. Усе перелічене вище вказує на неможливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на менш суворий запобіжний захід.

Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпали, суду не надано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати всі рішення від 03.06.2024 року.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ухвали були прийняті з істотним порушенням кримінального процесуального закону, в копіях виданих йому ухвал відсутні особисті підписи суддів, що є порушенням ст. 412 КПК України.

Позиції учасників судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

За приписами ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 2 ст. 331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 діб, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК є особливо тяжким злочином, а також наявність, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК ризику того, що обвинувачений може переховуватися від суду, про існування якого свідчить тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Відтак, з огляду на ту обставину, що допит свідків у даному кримінальному провадженні ще триває, апеляційний суд вважає, що вказаний ризик продовжує існувати.

З такими висновками місцевого суду погоджується й суд апеляційної інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст.ст.197,199 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 діб. На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та відсутні підстави для застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, оскільки він не забезпечать його належної процесуальної поведінки на даному етапі кримінального провадження.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічного з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на даний час відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, а встановлений судом ризики не відпали та продовжують існувати.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Тому, на переконання апеляційного суду подальше продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 не порушує його права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також права, передбачені Конституцією України.

Що стосується прохальної частини апеляційної скарги щодо скасування ухвали суду Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання про відвів прокурору, то воно не може бути предметом даного апеляційного розгляду.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали суду, колегією суддів не встановлено.

За приписами ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2024 року є законною, обґрунтованою, належним чином мотивованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-

ПО СТ АН ОВ ИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Самарського районногосуду м.Дніпропетровська від03червня 2024 рокупро продовженнястроку застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,щодо ОСОБА_7 обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.111КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4