Постанова

від 03.07.2024 по справі 282/1176/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №282/1176/23 Головуючий у 1-й інст. Носач В.М.

Категорія 44 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів:Талько О.Б., Павицької Т.М.,

за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №282/1176/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди

за апеляційноюскаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс»

на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Носача В.М. у смт Любарі,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» (далі ТзОВ «Юридична компанія «Скайлекс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути із відповідача матеріальну шкоду у розмірі 38280,06 грн.

Позов обґрунтований тим, що 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Renault», д.н. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем «DAF» д.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та який належить ФОП ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобіль останньої отримав механічні пошкодження. Постановою Чуднівського районного суду Житомирської області від 11 січня 2021 року винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_1 . На момент ДТП автомобіль «DAF», д.н. НОМЕР_2 , був застрахований у ПрАТ«СК«Теком» за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від 21 квітня 2020 року №114-20 Д/Т/ат. Відповідно до страхового акта від 10 листопада 2020 року №1334 та звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу №114-10-20, складеного 20 жовтня 2020 року, ПрАТ«СК«Теком» за заявою страхувальника сплатила останньому страхове відшкодування в сумі 135 676,63 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія автомобіля «Renault», д.н. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ«СК«Універсальна» згідно з полісом №АО4995295, франшиза 0 грн. ПрАТ«СК«Універсальна» з урахуванням зносу сплатила ПрАТ«СК«Теком» суму матеріального збитку в розмірі 97 396,57грн. Отже, відповідач зобов`язаний відшкодувати ПрАТ «СК «Теком» різницю між фактичними витратами за договором страхування та розміром страхового відшкодування, яке сплачено ПрАТ«СК«Універсальна», в сумі 38 280,06 грн (135676,63-97396,57). Разом із тим, 04 квітня 2023 року між ПрАТ«СК«Теком» та ТзОВ «Юридична компанія «Скайлекс» укладений договір відступлення прав вимоги №101, за умов якого ТзОВ "Юридична компанія"Скайлекс" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги за страховом актом від 10 листопада 2020 року №1334, тобто має право зворотної вимоги в межах фактичних затрат до ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, 19 вересня 2023 року ТзОВ "Юридична компанія "Скайлекс" на адресу відповідача направило претензію за вих. №038/23, яка залишена останнім без належного реагування.

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ТзОВ «Юридичнакомпанія «Скайлекс» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному розмірі, поклавши на відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що висновки суду про те, що матеріали справи не містять доказів того, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ«СК«Універсальна» спростовуються матеріалами справи. Так, у матеріалах справи є копія страхового акта від 10 листопада 2020 рок №1334, де вказано про страхову компанію відповідача ПрАТ «СК «Універсальна», та у схемі місця ДТП поліцейським Чуднівського відділення поліції встановлено наявність полісу АО 4995295. За наявності державного номеру транспортного засобу або номеру полісу кожний має можливість перевірити на сайті МТСБУ чинність полісу та отримати інформацію про страховика. Також суд дійшов помилкового висновку про відсутність підтвердження суми лімітів, оскільки розмір сум лімітів встановлюється уповноваженим органом, тобто ця інформація є загальнодоступною. Частиною 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09 липня 2010 року №566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлені розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 130000 грн на одного потерпілого. Крім того, відповідач не заперечував факт страхування його цивільно-правової відповідальності у ПрАТ «СК«Універсальна». На оновлення наданих у суді першої інстанції доказів додають до апеляційної скарги роздруківку перевірки чинності полісу АО 4995295 станом на дату ДТП 13 жовтня 2020 року, відповідно до якої цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу д.н. НОМЕР_1 застрахована у ПрАТ «СК «Універсальна». Суд першої інстанції за наявності сумнівів щодо суми розрахунку (відшкодування) між ПрАТ«СК«Універсальна» та ПрАТ«СК«Теком» не використав своє право щодо збирання доказів за власною ініціативою, хоча, на переконання скаржника, мав на це відповідні повноваження. Одночасно у апеляційній скарзі повідомлено про те, що платіжним дорученням від 08 червня 2021 року №6724 у порядку суброгації ПрАТ «СК «Універсальна» перерахувала ПрАТ «СК «Теком» 84512,95 грн, виходячи із розрахунку: 97410,53 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) 12897,58 (розмір ПДВ, оскільки докази проведення та оплати ремонту на СТО відсутні). Розрахунок суми матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , здійснено на підставі ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та згідно зі звітом про оцінку (у межах ліміту відповідальності з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи). Хоча ПрАТ «СК «Універсальна» безпідставно сплатила у порядку суброгації лише суму 84512,95 грн, а не суму 97396,57 грн, яку слід було сплатити, але ТзОВ «Юридична компанія «Скайлекс» просить з винної особи стягнути лише різницю у сумі 38280,06 грн та не просить стягнути суму, яка недоплачена ПрАТ «СК «Універсальна». Крім того, сума позовних вимог відповідачем також не заперечувалася.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, що відповідає положенням частини третьоїст.360 ЦПК України

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача ТзОВ «Юридична компанія «Скайлекс» апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким позов до відповідача ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. При цьому пояснила, що ОСОБА_1 під час ДТП не виконував трудових обов`язків агронома-консультанта чи менеджера зі збуту, що підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Винуватець ДТП у суді першої інстанції не надав належних та допустимих доказів того, що заподіяв шкоду саме у зв`язку та під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, хоча йому про такий обов`язок було відомо. Так, у суді першої інстанції була надана довідка лише про прийняття на роботу від 01 червня 2015 року. Тільки під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку з`являється довідка ТзОВ «Вітагро Партнер» від 19 червня 2024 року, яка ТзОВ «Юридична компанія «Скайлекс» не визнається, оскільки без надання доказів про трудовий договір, посадову інструкцію, у підтверджень того, на якій правовій підставі транспортний засіб перебував у відповідача, тощо, саме по собі твердження у довідці про здійснення службових обов`язків ще не є достатнім для доведення обставини виконання працівником службових обов`язків, враховуючи поведінку відповідача та заперечення з цього приводу протилежної сторони, тобто ТзОВ «Юридична компанія «Скайлекс». Відповідачу нічого не перешкоджало подати докази виконання ним службових обов`язків у суді першої інстанції, але він цього не вчинив без поважних причин та свого процесуального обов`язку не виконав. Отже, сама по собі довідка без підтверджуючих документів, на підставі яких вона видана, не є достовірним та достатнім доказом, а тому не доводить здійснення ОСОБА_1 службових обов`язків на автомобілі «Renault», д.н. НОМЕР_1 , при настанні 13 жовтня 2020 року ДТП. У випадку, якщо у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують виконання трудових обов`язків при настанні ДТП, то роботодавець не відповідає за шкоду завдану його працівником.

Відповідач ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому пояснив, що є особою, яка керувала автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця та здійснював таке керування під час виконання ним трудових обов`язків, а тому не може нести відповідальність із відшкодування матеріальної шкоди, яку просить стягнути позивач. Наполягає на тому, що у задоволенні позову до нього слід відмовити, оскільки він є неналежним відповідачем. Належним відповідачем є його роботодавець, тобто ТзОВ «Вітагро Партнер».

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи ТзОВ «Юридична компанія «Скайлекс» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 38280,06 грн, суд першої інстанції виходив із того, матеріали справи не містять доказів того, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Універсальна», щодо підтвердження суми ліміту страхового відшкодування, що ПрАТ «СК «Теком» зверталося із заявою до ПрАТ «СК «Універсальна» про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу, документального підтвердження розрахунку суми відшкодування матеріальної шкоди між ПрАТ «СК «Універсальна» та ПрАТ «СК «Теком». Не надання доказів у підтвердження таких обставин позбавило суд першої інстанції визначити різницю між фактичним розміром понесених витрат, оскільки у позовній заяві зазначено, що ПрАТ «СК «Універсальна» відшкодувала ПрАТ «СК «Теком» 97396,57 грн, а у судовому засіданні представник позивача пояснила, що відшкодована сума 84512,95 грн. За відсутності доказів сплати страховиком відповідача на користь ПрАТ «СК «Теком» розміру страхового відшкодування, суд першої дійшов висновку про відмову в задоволенні позову. При цьому суд першої інстанції погодився з доводами представника позивача про безпідставність посилання ОСОБА_1 на те, що він є неналежним відповідачем, оскільки суду не надано доказів того, що відповідач заподіяв шкоду саме у зв`язку та під час виконання ним своїх трудових обов`язків. Отже, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з інших підстав, які викладені вище.

Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися із висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

Випадків, які б надавали суду право з власної ініціативи збирати докази не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги із цього приводу не ґрунтуються на положеннях чинного цивільно-процесуального законодавства. Крім того, суд першої інстанції не мав сумнівів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Разом із тим, за положеннями частин першої, другої та третьої ст.367 ЦПК України суд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, та суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав та запобігати зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами, а також вживати заходів для виконання учасниками справи їхніх обов`язків.

До апеляційної скарги позивачем додані докази, деякі із яких були предметом розгляду суду першої інстанції та яким суд першої інстанції не надав належної оцінки, як окремо, так і у сукупності з іншими доказами, а також додані докази, які мають значення для справи, необхідність надання яких виникла на стадії апеляційного перегляду. Отже, встановлено винятковість випадку, за якого апеляційний суд приймає докази додані до апеляційної скарги. За таких обставин, виходячи із передбачуваності (прогнозованості) дій апеляційного суду для учасників процесу надана можливість протилежній стороні, тобто відповідачу ОСОБА_1 , також подати нові докази, які мають значення для справи, оскільки відсутній умисел відповідача на їх неподання до суду першої інстанції та у такий спосіб сторони матимуть рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов`язків.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 13 жовтня 2020 року о 16 годині 15 хвилин на автодорозі Житомир-Чернівці, поблизу с.Кілки, керуючи транспортним засобом марки «Renault Logan», д.н. НОМЕР_1 , не надав переваги в русі автомобілю марки «DAF», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та здійснив із ним зіткнення.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 частини першої ст.1188 ЦК України).

Постановою Чуднівського районного суду Житомирської області від 11 січня 2021 року в справі №294/1362/20 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.7). Постанова набрала законної сили 22 січня 2021 року.

Відповідно до частини шостої ст.82 ЦПК України при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої набрала законної сили постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

За положеннями ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Власником автомобіля марки «DAF», д.н. НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 (страхувальник), яка 21 квітня 2020 року уклала із Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Теком» (страховик) договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №114-20 Д/Т/АТ (а.с.28,29-33). Строк дії договору страхування з 23 квітня по 31 грудня 2020 року. Отже, на момент ДТП автомобіль марки «DAF», д.н. НОМЕР_2 , був застрахований в ПрАТ «СК «Теком».

На виконання договірних зобов`язань, які випливали із договору добровільного страхування, у тому числі автомобіля марки «DAF», д.н. НОМЕР_2 , відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу, від 20 жовтня 2020 року №114-10-20, заяви ФОП ОСОБА_3 від 04 листопада 2020 року про виплату страхового відшкодування, страхового акта від 10 листопада 2020 року №1334, страхувальнику (власнику автомобіля марки «DAF», д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 ) платіжним дорученням від 18 листопада 2020 року №6897 страховиком (ПрАТ «СК «Теком») виплачено страхове відшкодування в сумі 135676,63 грн (а.с.8,11-10,13-25).

Отже, ПрАТ «СК «Теком» за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу понесло фактичні витрати у сумі 135676,63 грн.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика є суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

У вказаних вище висновку про вартість та страховому акті зазначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «DAF», д.н. НОМЕР_2 , із урахування зносу (з ПДВ на запасні частини та матеріали), тобто матеріальний збиток ОС із врахуванням зносу на день настання події - становить 97396,57 грн.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Позивачем до позовної заяви додана схема наслідків ДТП, яка є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, у який вказано, що автомобіль марки «Renault Logan», д.н. НОМЕР_1 , застрахований у ПрАТ «СК «Універсальна», поліс АО 4995295, а також у розпорядженні суду першої інстанції знаходилася копія страхового акта від 10 листопада 2020 року №1334, у розділі якого, що стосується дослідження обставин страхового випадку, прописано, що автомобіль другої сторони застрахований у ПрАТ «СК «Універсальна», але суд першої інстанції належної оцінки цій обставині не надав (а.с.8,27).

Обставини, визнані судом загальновідомими, доказування не потребують. Так, частиною першою розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09 липня 2010 року №566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням: за шкоду, заподіяну майну потерпілого, у розмірі 130000 грн на одного потерпілого, що також не враховано судом першої інстанції при розгляді спору.

Отже, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 , як водія автомобіля марки «Renault Logan», д.н. НОМЕР_1 , на час ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Універсальна», яке 08 червня 2021 року платіжним дорученням №6724 сплатило ПрАТ «СК «Теком» 84512,95 грн страхової виплати згідно з претензією від 27 травня 2021 року №208/21 (а.с.123-124). У порядку суброгації страхова компанія винної у ДТП особи перерахувала страховій компанії потерпілої особи суму 84512,95 грн, а не суму 97396,57 грн, оскільки з вартості збитку вирахувала розмір ПДВ (12897,58 грн), бо докази проведення та оплати ремонту на СТО автомобіля марки «DAF», д.н. НОМЕР_2 , відсутні (а.с.126).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки. Отже, до ПрАТ «СК «Теком» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , як завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого ОСОБА_3 страхового відшкодування за мінусом відшкодування, яке сплачене йому ПрАТ «СК «Універсальна».

Хоча у порядку суброгації перерахована менша сума, порівняно із тією, на яку розраховувало ПрАТ «СК «Теком», але ця обставина не вплинула на розгляд спору по суті, з огляду на те, що позивач пред`явив до відповідача вимоги у меншій сумі, не включаючи до неї ПДВ, а суд розглядає спір у межах заявлених вимог. Отже, обставина сплати страховиком відповідача на користь ПрАТ «СК «Теком» розміру страхового відшкодування, на яку послався суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, надумана. За такого перебігу сума, яка становить 38280,06 грн, беззаперечно належить до стягнення (135676,63 97396,57 = 38280,06 грн

Відповідно до частини першоїст.512 ЦК України,кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За положеннями ст.513 ЦК Україниправочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК Українивизначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ізст.516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК Українивизначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Так, матеріалами справи доводиться, що 04 квітня 2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Теком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» укладений договір відступлення прав вимоги №101, за умовами якого ТзОВ «Юридична компанія «Скайлекс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги за страховим актом від 10 листопада 2020 року №1334, тобто має право зворотної вимоги в межах фактичних затрат до ОСОБА_1 (а.с.34-35).

Згідно з п.4.2 договору відступлення права вимоги всі права кредитора у відношенні до «Боржників», що належали до цього «Первісному кредитору», а саме «право вимоги страхового відшкодування» виникає у «Нового кредитора» з моменту підписання акта прийому-передачі, який представниками сторін підписано 06 квітня 2023 року.

ТзОВ «Юридична компанія «Скайлекс» 19 вересня 2023 на адресу ОСОБА_1 направило претензію вих. №038/23 (а.с.36).

За таких обставин, від ПрАТ«СК«Теком» до ТзОВ «Юридична компанія «Скайлекс» перейшло право вимоги, а тому суму, що підлягає до стягнення, яка зазначена вище, належить стягнути саме на користь позивача та ТзОВ «Юридична компанія «Скайлекс» звернулося до суду за захистом свого порушеного права, яке підлягає захисту в судовому порядку, тобто суму 38280,06 грн належить стягнути на користь позивача ТзОВ «Юридична компанія «Скайлекс».

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи. Відповідач це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежним відповідачем розуміють такого відповідача, щодо якого судом під час розгляду справи встановлено, що він не є зобов`язаним за вимогою особою.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Щоб визнати відповідача неналежним суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може лише в тому випадку, коли можливо беззаперечно вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належного відповідача й обґрунтованості позов обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Частиною першою ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

При цьому з аналізу частини першої ст.1172 ЦК України можна зробити висновок, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лишеперебуває зтакою юридичноюабо фізичною особоюв трудовихвідносинах,а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року в справі №914/820/17, де розглядався суброгаційний позов страхової компанії до роботодавця винної особи, виснував, що самого факту перебування у трудових відносинах винуватця недостатньо для пред`явлення вимоги до роботодавця, адже потрібно ще довести факти виконання працівником своїх трудових обов`язків при ДТП. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків слід розуміти виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною особою або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. У випадку, якщо у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують виконання трудових обов`язків при настанні ДТП, то роботодавець не відповідає за шкоду завдану його працівником.

За положеннями частин першої, третьої та четвертої ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показання свідків (зі змісту ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, у підтвердження свої позиції відповідач до суду першої інстанції надав лише копію наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «Вітагро» від 01 червня 2015 року №21 «Про прийняття на роботу», яким ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду «менеджера із збуту» з 01 червня 2015 року (а.с.52).

До суду апеляційної інстанції відповідачем надана довідка ТзОВ «Вітагро Партнер» від 04 лютого 2020 року №10 із якої прослідковується, що 03 лютого 2020 року ТзОВ «Агрохімічна компанія «Вітагро» змінила найменування юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітагро Партнер» (а.с.160). ТзОВ «Вітагро Партнер» користується усіма правами та обов`язками, які належать ТзОВ «Агрохімічна компанія «Вітагро». Зміна найменування товариства не є його реорганізацією, код залишився незмінним 37993500.

Довідки ТзОВ «Вітагро Партнер» від 11червня 2024року №190 про те, ОСОБА_1 працює в ТзОВ «Вітагро Партнер» на посаді агронома-консультанта з 01 червня 2015 року по теперішній час згідно з наказом від 01 червня 2015 року №21-к/тр «Про прийняття ОСОБА_1 » та від 19 червня 2024 року №194 із констатацією того, що ОСОБА_1 13 жовтня 2020 року здійснював службові обов`язки на транспортному засобі «Renault Logan», д.н. НОМЕР_1 , видані після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі та на час розгляду справи судом першої інстанції не існували, а тому не можна вважати, що ці нові докази підтверджують у належний спосіб інформацію, про яку в них йдеться, враховуючи, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на час його ухвалення. Така інформація в основу рішення суду покладена бути не може.

У матеріалах справи відсутні несуперечливі докази у підтвердження того, на якій саме посаді працював та за якою саме посадою виконував обов`язки ОСОБА_1 на час ДТП; відсутній й докази того: виконання яких обов`язків було на нього покладено згідно з трудовим договором (посадова інструкція тощо); на якій правовій підставі на час ДТП автомобіль марки «Renault Logan», д.н. НОМЕР_1 , перебував у володінні (користуванні) ОСОБА_1 (наказ про закріплення авто за певною особою для виконання службових обов`язків, відрядження, шляхові листи тощо); виконання роботи, якщо вона не входила до кола обов`язків ОСОБА_1 за окремим дорученням або вказівками роботодавця (накази, розпорядження, службові записки тощо); необхідність виконання роботи за посадовими обов`язками або за окремою вказівкою роботодавця за межами території роботодавця тощо (місцезнаходження юридичної особи м. Волочиськ Хмельницької області, адреса реєстрації ОСОБА_1 - с. Мотовилівка Любарського району Житомирської області, ДТП сталася на автодорозі Житомир-Чернівці поблизу с.Кілки, відповідач їхав з м. Житомира у смт Любар).

Доказування ґрунтуватися на припущеннях не може. Оскільки у матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які підтверджують виконання трудових обов`язків при настанні ДТП, то роботодавець за шкоду, завдану його працівником, не відповідає.

Отже, у матеріалах справи відсутні достовірні та достатні докази того, що відповідач ОСОБА_1 при настанні ДТП виконував свої трудові обов`язки та заподіяв 13 жовтня 2020 року шкоду саме у зв`язку та під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Обставини належності автомобіля марки «Renault Logan», д.н. НОМЕР_1 , юридичній особі, перебування ОСОБА_1 із такою юридичною особою у трудових правовідносинах ще не є додатніми підставами для покладання на роботодавця відповідальності за шкоду, заподіяну його працівником, оскільки достовірними та достатніми доказами не доведено ключового заподіяння шкоди саме у зв`язку та під час виконання трудових (службових) обов`язків, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач ОСОБА_1 є зобов`язаною особою за вимогою до нього позивача, тобто є належним відповідачем у справі. Отже, саме з ОСОБА_1 належить стягнути на користь ТзОВ «Юридична компанія «Скайлекс» заподіяну шкоду в сумі 38280,06 грн.

За положеннями ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким позов задовольняє у повному обсязі.

У разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача (ст.141 ЦПК України). Відповідач є особою з інвалідністю, якому встановлена 2-а група (а.с.158). Пунктом 9 частини першої ст.5 Закону України «Про судовий збір» відповідач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. За таких обставин, судовий збір у сумі 4026 грн, що понесений позивачем за подання апеляційної скарги, компенсується ТзОВ «Юридична компанія «Скайлекс» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та на відповідача не покладається.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» задовольнити.

Рішення Любарського районногосуду Житомирськоїобласті від22лютого 2024року скасувати і ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» матеріальну шкоду у розмірі 38280,06 грн.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 4026 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Судді: