Постанова

від 10.07.2024 по справі 757/43133/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/43133/23 Головуючий у суді І інстанції: Батрин О.В.

провадження №22-ц/824/11388/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Гаращенка Д.Р., Олійника В.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Корнієнко Олени Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди, завданої в результаті залиття квартири у розмірі 63 700,85 грн та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Позов обгрунтований тим, що ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1 .

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище над квартирою позивача.

08 квітня 2023 року ОСОБА_2 виявлено залиття її квартири водою, на стінах та стелі у кухні, коридорі та у житловій кімнаті. Факт залиття підтверджується складеним ЖЕД «Печерськжитло» актом від 19.04.2023 року про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання).

Відповідно до акту комісії, залиття квартири позивача сталося внаслідок пошкодження на системі холодного водопостачання (лопнула колба фільтру зворотнього осмосу) в квартирі АДРЕСА_2 .

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 31 477 грн 60 коп. у відшкодування майнової шкоди та 2 500 грн у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 395 грн 94 коп. судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Корнієнко О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Також просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з апеляційним розглядом справи. При цьому повідомила, що в подальшому будуть надані до суду всі документи на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Корнієнко О.О. обгрунтовувала тим, що оскаржуване рішення першої інстанції обгрунтовано доказом, що не відповідає встановленим вимогам закону, а саме висновком експерта №23243 від 12.05.2023 року, оскільки всупереч п. 5 ст. 106 ЦПК України у ньому не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, про що адвокат неодноразово наголошувала у відзиві, запереченнях, а також безпосередньо у судових засіданнях.

Разом з тим зазначає, що в Акті не встановлено ані причини залиття, ані конкретної вини особи, адже у даному випадку при складанні Акту не були присутні представники квартири, де сталося залиття, а за таких умов мали би залучатись свідки, аби забезпечити рівність сторін при складанні Акту.

Адвокат Лапоша Д.М., який представляє інтереси ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтований тим, що апеляційна скарга фактично повторює викладені у відзиві на позовну заяву обгрунтування, що фактично спростовані рішенням суду першої інстації, а тому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Разом з тим, адвокатом Лапошею Д.М., який представляє інтереси ОСОБА_2 , у відзиві було заявлене клопотання щодо стягнення з відповідача понесені судові витрати, які полягали у складанні відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 5000 грн. При цьому адвокат позивачки зазначив, що докази на підтвердження понесених витрат будуть надані додатково.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що судом встановлено та вказана обставина не спростована відповідачами, що у зв`язку з пошкодженнями на системі холодного водопостачання (лопнула колба фільтру зворотнього осмосу) у квартирі АДРЕСА_3 , власниками якої є відповідачі, призвело до залиття квартири позивача, внаслідок чого останній було заподіяно матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

При цьому, судом першої інстанції було відхилено доводи позивача про відшкодування витрат на медикаменти у сумі 745, 05 грн, які підтверджуються випискою із медичної карти амбулаторного хворого, оскільки суду не було надано доказів та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між обставинами справи та діагнозом позивач. Суд першої інстанції врахував і тривалий період між залиттям та зверненням до лікаря.

Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення завданої матеріальної шкоди у розмірі 52 525 грн 20 коп. з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , 10 000 грн сплачених коштів за проведення експертизи та 430 грн за складання акту про залиття, що в сумі становить 62 955 грн 20 коп., з розподілом на відповідачів по 31 477 грн 60 коп. з кожного, оскільки на час залиття квартири позивача, вони були власниками квартири, з якої таке залиття відбулось та вказане не спростовано доказами у справі.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 грн (по 2 500 грн з кожного відповідача) з урахуванням завданої шкоди залиттям квартири, його фіксацією, необхідністю проведення ремонту та витраченого часу на відновлення прав.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазначала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, а позивач у свою чергу повинен довести наявність шкоди та її розмір.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником житла, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , що підтверджується свідоцтвом на право власності, та в ній проживає (а.с. 21).

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_5 , яка розташована поверхом вище над квартирою позивача, що підтвержується матеріалами справи (а.с. 11) та відповідачем ОСОБА_1 не оспорювалось.

08 квітня 2023 року позивачем виявлено залиття її квартири водою, на стінах та стелі у кухні, коридорі та у житловій кімнаті.

Факт залиття підтверджується складеним ЖЕД «Печерськжитло» актом від 19.04.2023 року про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) (а.с. 13-15).

Як вбачається з акту ЖЕД «Печерськжитло» про залиття, аварію, що трапилася на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 19.04.2023 року - 08.04.2020 року в квартирі ОСОБА_2 відбулося затоплення. Причиною залиття квартири є аварія, що трапилась на системі ХВП є разове залиття, пошкодження на системі холодного водопостачання (лопнула колба фільтру зворотнього осмосу) в квартирі АДРЕСА_3 . При цьому механічного втручання виявлено не було, колба могла лопнути через тривалий строк використання. Встановити власників квартири АДРЕСА_3 не було можливим (а.с. 13-14).

Відповідно до цього акту при візуальному огляді виявлено такі пошкодження: у кухні площею 9,1 м2 було пошкоджено: стеля - шпалери приблизно 2,5 м2; стіна - шпалери приблизно 3,0 м2; у коридорі площею 13,1 м2 було пошкоджено: стеля - шпалери 1,0 м2; стіна - шпалери 3,0 м2; у житловій кімнаті площею 16,1 м2 було пошкоджено: стеля - шпалери 4,0 м2; стіна - шпалери 3,0 м2. (а.с. 13).

Встановлено, що розмір майнової шкоди визначено висновком експерта № 23243 за результатами будівельно-технічного дослідження, складеного 12.05.2023 року судовим експертом Лісниченко Сергієм Васильовичем , відповідно до якого вартість ремонтно-відновлювальних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди) квартири за адресою: АДРЕСА_6 для усунення пошкоджень внаслідок залиття, яке відбулося 08.04.2023 року, згідно з даних візуально-інструментального обстеження, станом на час проведення дослідження, становить 52 525, 20 грн (а.с. 68-83).

За проведення експертизи позивачем сплачено 10 000 грн за послуги судового експерта, що підтверджується Актом приймання-здачі висновку експерта від 12.05.2023 року №23243 (а.с. 10).

У позовній заяві позивачка вказала, що зазнала моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, понесенні незапланованих витрат і порушенні звичного життєвого ритму, а тому, враховуючи зазначені обставини, просила стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про відшкодування витрат на медикаменти у сумі 745, 05 грн, які підтверджуються випискою із медичної карти амбулаторного хворого, є необгрунтованими, оскільки суду не було надано доказів та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між обставинами справи та діагнозом позивача. Разом з тим, суд першої інстанції вірно врахував і тривалий період між залиттям та зверненням до лікаря.

Доводи апеляційної скарги про те, що акт про залиття від 19 квітня 2023 року є неналежним доказом, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4.

Згідно Додатку №4 в акті повинні бути відображені: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Як вбачається з акту за формою та змістом відповідає вимогам вказаного Додатку №4, у ньому відображено: дату та місце залиття, конкретні пошкодження квартири, причину залиття.

Доказів того, що залиття належної позивачці квартири, відбулося з вини інших осіб суду не надано. Будь-яких доказів на спростування зазначених у акті відомостей про події залиття, причини та обсяги пошкоджень апелянт також не надала.

При цьому, обов`язкового складення акту безпосередньо у момент залиття Правила не вимагають.

Відсутність у акті відомостей про ознайомлення з ним мешканців квартири АДРЕСА_2 не може свідчити про його недопустимість, як доказу по справі. При цьому слід зазначити, що акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події та встановлює причини такого залиття і винних осіб.

Колегія суддів вважає, що акт від 19 квітня 2023 року в силу статей 77, 78 ЦПК України є належним і допустимим доказом тієї обставини, що залиття квартири позивача відбулось з вини відповідачів, а саме через пошкодження на системі холодного водопостачання (лопнула колба фільтру зворотнього осмосу) у квартирі №79 .

Доводи апеляційної скарги про те, що у висновку експерта №23243 від 12.05.2023 року всупереч п. 5 ст. 106 ЦПК України не зазначено, що його підготовлено для подання до суду, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки такі доводи не спростовують встановлених обставин та розміру заподіяної матеріальної шкоди. Експертом підтверджено факт обізнаності щодо кримінальної відповідальності за ст. 384 КК України за завідомо неправдивий висновок.

При цьому, відповідачка не була позбавлена можливості особисто звернутися до експертної установи для проведення експертизи щодо встановлення причини залиття, вартості заподіяної шкоди та надати висновок до суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною 1, 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За таких обставин, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про стягнення завданої матеріальної шкоди у розмірі 52 525 грн 20 коп. з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , 10 000 грн сплачених коштів за проведення експертизи та 430 грн за складання акту про залиття, що в сумі становить 62 955 грн 20 коп., з розподілом на відповідачів по 31 477 грн 60 коп. з кожного, оскільки на час залиття квартири позивача, вони були власниками квартири, з якої таке залиття відбулось та вказане не спростовано доказами у справі.

Суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення моральної шкоди 5 000 грн (по 2 500 грн з кожного відповідача) з урахуванням завданої шкоди залиттям квартири, його фіксацією, необхідністю проведення ремонту та витраченого часу на відновлення прав.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнові та немайнові права позивача було порушено відповідачем.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст. 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «10» липня 2024 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко В.І. Олійник