Постанова

від 02.07.2024 по справі 873/225/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 873/225/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржників - адвокат Кузьмін Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СВІТОЧ" та ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

від 28.05.2024

у складі судді Руденко М. А.

у справі № 873/225/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СВІТОЧ" та ОСОБА_1 про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню

у справі № 873/225/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СВІТОЧ"; 2. ОСОБА_1

про стягнення боргу солідарно,-

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" звернулося в Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СВІТОЧ" та ОСОБА_1 про стягнення боргу солідарно.

2. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.05.2023 у третейській справі № 36/23 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача часткову заборгованість за Договором купівлі-продажу № 2/20/113 від 07.04.2020 у загальній сумі 488 065, 62 грн.

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі

№ 873/225/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" задоволено та видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.05.2023 у третейській справі № 36/23.

5. 22.02.2024 Північним апеляційним господарським судом видано накази про примусове виконання.

6. 27.02.2024 (згідно дати звернення до засобів електронного зв`язку) від ТОВ "СК Світоч" та ОСОБА_1 надійшли заяви про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 відмовлено у задоволені заяви ТОВ "СК Світоч" та ОСОБА_1 про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.

Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду

8. Товариство з обмеженою відповідальністю "СК СВІТОЧ" та ОСОБА_1 звернулися до Верховного Суду із апеляційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 873/225/23, сформована в системі "Електронний суд" 11.06.2024.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Погребняка В. Я., судді - Васьковського О. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024.

10. Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 873/225/23 за вказаною апеляційною скаргою; призначено розгляд апеляційної скарги на 02.07.2024 о 10:00 год.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнений виклад позиції учасників у справі щодо поданої апеляційної скарги.

11. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ "СК Світоч" подано апеляційну скаргу в якій останнє просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення яким задовольнити заяву про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.

12. Апеляційну скаргу мотивовано наступним.

12.1 Боржники мали законні сподівання після оскарження ухвали від 09.01.2024 про видачу наказів на виконання рішення третейського суду, до відкриття виконавчого провадження добровільно погасити борг перед ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО", задля уникнення сплати виконавчого збору.

12.2 Судом порушено строк розгляду заяви та безпідставно зупинено розгляд заяви, що спричинило фактичне виконання оспорюваних наказів.

12.3 Станом на момент видачі оспорюваних наказів ухвала Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 оскаржувалась в апеляційному порядку, а тому вважалась такою, що не набрала законної сили. При цьому, судом не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 824/2/22.

13. Представник скаржника в судовому засіданні 02.07.2024 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, заслухавши пояснення представника скаржників, дослідивши матеріали справи № 873/225/23 та докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, який діяв як суд першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16. Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. Оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду постановлена ним як судом першої інстанції за результатами розгляду заяви ТОВ "СК Світоч" та ОСОБА_1 про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.

18. Відповідно до частини другої статті 25 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

19. Згідно частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

20. Як убачається із змісту апеляційної скарги, на думку скаржників, внаслідок допущених судом порушень норм процесуального права скаржники понесли додаткові витрати у вигляді виконавчого збору, хоча мали законні сподівання після оскарження ухвали від 09.01.2024 про видачу наказів на виконання рішення третейського суду, до відкриття виконавчого провадження добровільно погасити борг перед ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО", задля уникнення сплати виконавчого збору.

21. Надаючи оцінку вказаним аргументам апеляційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходить з наступного.

22. Товариство з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" звернулося в Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СВІТОЧ" та ОСОБА_1 про стягнення боргу солідарно.

23. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.05.2023 у третейській справі № 36/23 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача часткову заборгованість за Договором купівлі-продажу № 2/20/113 від 07.04.2020 у загальній сумі 488 065, 62 грн.

24. 10.07.2023 від ОСОБА_1 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.05.2023 у третейській справі № 36/23.

25. 03.08.2023 ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі № 873/286/23 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.05.2023 у третейській справі № 36/23 - відмовлено. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.05.2023 у третейській справі № 36/23 - залишено без змін.

26. 04.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просив скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі № 873/286/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 та скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.05.2023 у третейській справі № 36/23.

27. 16.11.2023, до початку розгляду справи № 873/286/23 Касаційний господарським судом, до Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги.

28. У вказаній заяві ОСОБА_1 відмовився від своєї апеляційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, просив суд закрити апеляційне провадження та вказував, що наслідки зазначених дій йому відомі та зрозумілі.

29. Заява про відмову від апеляційної скарги від імені ОСОБА_1 була підписана адвокатом Денисом Кузьміним.

30. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2023 прийнято відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі № 873/286/23. Закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі № 873/286/23.

31. Відповідно до статті 50 Закону України "Про третейські суди" сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов`язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду, що також кореспондується зі змістом частини першої статті 55 названого Закону, відповідно до якої рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

32. Стаття 57 Закону України "Про третейські суди" передбачає, що рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред`явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

33. Колегія суддів зазначає, що у статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

34. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

35. Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

36. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

37. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

38. Також, Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

39. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16 зазначав, що принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.

40. Суд звертає увагу на те, що згідно частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

41. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

42. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).

43. З усього вищенаведеного убачається, що скаржники, з огляду на не оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "СК СВІТОЧ" рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.05.2023 у третейській справі № 36/23 у межах провадження у справі № 873/286/23, а також у зв`язку із відмовою ОСОБА_1 від своєї апеляційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, усвідомлювали встановлений чинним законодавством обов`язок щодо необхідності добровільного виконання рішення третейського суду.

44. Тому, починаючи щонайменше з 16.11.2023 (ухвала Верховного Суду про прийняття відмови ОСОБА_1 від апеляційної скарги та про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі № 873/286/23) та до 22.02.2024 (дата фактичної видачі судом наказів на примусове виконання рішення третейського суду) у скаржників було достатньо часу для виконання вказаного рішення третейського суду у добровільному порядку, відповідно до обов`язку встановленого чинним законодавством, оскільки такий обов`язок добровільного виконання виник в цьому випадку не з моменту видачі наказів, а з моменту завершення процедури оскарження відповідного рішення третейського суду.

45. З огляду на викладене, можливість добровільного виконання рішення третейського суду в цьому випадку залежала виключно від волі самих скаржників.

46. Враховуючи наведене, не виконуючи всупереч вимог закону рішення третейського суду, скаржники повинні були усвідомлювати можливість настання негативних для них наслідків у вигляді понесення витрат, пов`язаних із примусовим виконанням такого рішення.

47. Згідно частини другої статті 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

48. В цьому випадку, скаржниками не доведено, що станом на дату видачі відповідних наказів їх обов`язок був відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржниками чи іншою особою.

49. Також, в цьому випадку не можна вважати помилковою видачу виконавчих документів на виконання рішення третейського суду, або ж видачою виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили, оскільки постановою Верховного Суду від 09.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 873/225/23 про видачу наказів на виконання рішення третейського суду залишено без змін.

50. Згідно частини першої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

51. Відповідно до частини другої статті 277 ГПК України Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

52. У рішенні ЄСПЛ у справі "Сутяжник проти Росії" зроблено висновок про те, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру, зокрема, відступ від цього принципу допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму.

53. Під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України").

54. Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").

55. Аналіз наведеного свідчить, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

56. Скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту процесуального порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення є нічим іншим ніж проявом правового пуризму.

57. З огляду на викладене, враховуючи те, що постановою Верховного Суду від 09.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 873/225/23 про видачу наказів на виконання рішення третейського суду залишено без змін, враховуючи, що починаючи з 16.11.2023 (ухвала Верховного Суду про прийняття відмови ОСОБА_1 від апеляційної скарги та про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі № 873/286/23) та до 22.02.2024 (дата фактичної видачі судом наказів на примусове виконання рішення третейського суду) у скаржників було достатньо часу для виконання вказаного рішення третейського суду у добровільному порядку, відповідно до обов`язку встановленого чинним законодавством, то скасування в цьому випадку оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції (який діяв як суд першої інстанції) лише з підстав встановлення факту процесуального порушення, яке не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи, було б у цьому випадку проявом правового пуризму.

58. Окрім того, системний аналіз змісту постанови Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 824/2/22 на яку посилаються скаржники в апеляційній скарзі, дає підстави для висновку, що зазначені постанови були ухвалені Верховним Судом як судом апеляційної інстанції, у порядку, передбаченому положеннями частини другої статті 24, частини другою статті 351 ЦПК України.

59. Відтак, з огляду на положення статей 269, 300 ГПК України та статей 367, 400 ЦПК України, висновки у зазначеній постанові не можуть вважатись обов`язковими до врахування під час розгляду цієї справи, а прийняття рішення (постанови) здійснюється з огляду на встановлені судом обставини, досліджені докази та відповідне правове регулювання, з урахуванням специфіки саме цієї категорії справ.

60. Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

61. Зокрема, оцінюючи подібність справи № 824/2/22 на постанову у якій посилається скаржник та справи, що розглядається № 873/225/23, колегія суддів зазначає наступне.

62. Предметом розгляду у справі № 824/2/22 (постанова Верховного Суду від 21.12.2023) була заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

63. У вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що заявником не надало належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України було його процесуальним обов`язком, з урахуванням наявності рішення третейського суду про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає примусовому виконанню. Водночас в спірному випадку заявник має захищати свої права шляхом скасування рішення третейського суду, адже визнання третейської угоди та договору поруки недійсними може бути підставою для скасування рішення третейського суду в частині стягнення заборгованості з поручителя.

64. Натомість у справі № 873/225/23 не встановлено обставин щодо визнання третейської угоди та договору поруки недійсними, а рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.05.2023 у третейській справі № 36/23 вже було предметом перегляду у судах та не скасовано.

65. Отже, предмет спору у наведеній постанові у справі № 824/2/22 та у справі, що розглядається № 873/225/23 є подібним. Разом з тим, зміст правовідносин у вказаній справі не є подібними до змісту правовідносин у справі № 873/225/23.

66. Окрім того, висновки у наведеній скаржниками постанові Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 824/2/22 не можуть вважатися в цьому випадку подібними й через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаного судового рішення, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та встановлених фактичних обставин.

67. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

68. З огляду на викладене, у справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи апеляційної скарги не можуть бути в цьому випадку підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, який діяв як суд першої інстанції.

69. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

70. Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

71. Оскільки підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. 25, 240, ч. 2 ст. 253, 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СВІТОЧ" та ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 873/225/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 873/225/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк