Постанова

від 09.07.2024 по справі 904/2730/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/2730/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Громака В.О.,

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання",

ліквідатор ТОВ "Павлоградський завод технологічного обладнання" арбітражний керуючий Касаткін Денис Миколайович (не приєднався до судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку),

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод",

представник кредитора - не з`явився,

кредитор - Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області,

представник кредитора - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області

від 20.07.2023

у складі судді: Примака С.А.

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 26.03.2024

у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. (головуюча), Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод" (далі - ТОВ "Дніпровський трубний завод", кредитор) відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання" (далі - ТОВ "Павлоградський завод технологічного обладнання", боржник).

1.1. Визнано грошові вимоги ТОВ "Дніпровський трубний завод" на суму 28 219 726,61 грн. (основний борг) - 4 черга задоволення вимог кредиторів та 87 140,00 грн. (судовий збір та авансування витрат арбітражного керуючого) - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

1.2. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 30.11.2023. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича.

2. 11.07.2023 до господарського суду надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, кредитор) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання" про визнання грошових вимог на суму 13 437 319,20 грн.

2.1. Зміст заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання грошових вимог до ТОВ "Павлоградський завод технологічного обладнання" свідчить про те, що в обґрунтування заявлених вимог податковий орган посилається на те, що на теперішній час в інтегрованих картках платника податків ТОВ "Павлоградський завод технологічного обладнання" обліковується податковий борг на загальну суму 13 437 319,20 грн. (основний платіж 9 867 130,50 грн., штрафна санкція - 343 043,94 грн., пеня - 2 227 144,76 грн.)

3. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 у цій справі, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Павлоградський завод технологічного обладнання".

Припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича.

Визнано ТОВ "Павлоградський завод технологічного обладнання" банкрутом.

Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 05.12.2024.

Ліквідатором ТОВ "Павлоградський завод технологічного обладнання" призначено арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами

4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2023 у даній справі визнано частково грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання" на суму 2 240 437,64 грн. - 2 черга задоволення вимог кредиторів; 644 986,35 грн. - 3 черга задоволення вимог кредиторів та 1 538 800,17 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів. Грошові вимоги на суму 9 013 095,04 грн. відхилено.

5. Ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланням на наступні доводи:

- виходячи з обставин спливу строку давності для стягнення податкового боргу, відсутні підстави для визнання у цій справі кредиторських вимог по орендній платі з юридичних осіб на суму 6 867 447,21 грн., що виникли до 10.07.2020, тобто за період з 30.03.2016 по 30.06.2020, заявлені після спливу визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строку, внаслідок чого заявлена кредиторська заборгованість в цій частині є безнадійною та підлягає списанню, а боржник, в свою чергу, вважається вільним від такого грошового зобов`язання;

- виходячи з обставин спливу строку давності для стягнення податкового боргу, відсутні підстави для визнання у цій справі кредиторських вимог по податку на додану вартість на суму 2 145 647,83 грн., що виникли до 10.07.2020, тобто за період з 30.11.2014 по 26.04.2020, заявлених після спливу визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строку, внаслідок чого заявлена кредиторська заборгованість в цій частині є безнадійною та підлягає списанню, а боржник, в свою чергу, вважається вільним від такого грошового зобов`язання;

- грошові вимоги кредитора по єдиному внеску у розмірі 3 583 653,24 грн. підтверджуються наданими документами та підлягають визнанню, в т.ч.: 2 240 437,64 грн. (основний платіж), 1 343 215,60 грн. (пеня та штрафна санкція).

6. Під час розгляду заяви ГУ ДПС у Запорізькій області судом першої інстанції встановлено:

6.1. Вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровські області у розмірі 13 437 319,20 гри., складаються з наступного:

1) по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 7 703 652,67 грн., в т.ч.: 6 349 871,18 грн. (основний платіж); 380 576,19 грн. (штраф); 973 205,30 грн. (пеня).

З наданих документів вбачається, що заявлені вимоги у загальному розмірі 7 703 652,67 грн. (включно з штрафом та пенею) виникли/виникають (строк виконання) за період з 30.03.2016 по 30.01.2024, тобто в т.ч. 6 867 447,21 грн. (за період з 30.03.2016 по 30.06.2020) поза межами трирічного строку давності.

2) по податку на додану вартість у розмірі 2 150 013,29 грн., в т.ч.: 1 276 821,68 грн. (основний платіж); 617 357,75 грн. (штраф); 255 833,86 грн. (пеня).

З наданих документів вбачається, що заявлені вимоги у загальному розмірі 2 150 013,29 грн. (включно з штрафом та пенею) виникли (строк виконання) за період з 30.11.2014 по 20.10.2021, тобто в т.ч. 2 145 647,83 грн., (за період з 30.11.2014 по 26.04.2020) поза межами трирічного строку давності.

3) по сплаті єдиного внеску у розмірі 3 583 653,24 грн., в т.ч.: 2 240 437,64 грн. (основний платіж); 345 110,00 грн. (штраф); 998 105,60 грн. (пеня).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2023 у справі №904/2730/23 залишено без змін.

8. Враховуючи приписи пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" та пункту 102.9 статті 102 Податкового кодексу України вбачається, а також правову позицію Верховного Суду у постановах від 21.07.2023 року у справі № 922/5231/21, від 25.07.2023 у справі № 922/5230/21, від 02.08.2023 року у справі № 922/5229/21 щодо перебігу строку давності, передбаченого статтею 102 Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції вказав на те, що:

- щодо заборгованості ТОВ "Павлоградський завод технологічного обладнання" по орендній платі з юридичних осіб, яка виникла після 18.03.2017, на момент подання заяви з грошовими вимогами (11.07.2023), не сплинув строк, встановлений статтею 102 ПК України;

- стосовно заборгованості ТОВ "Павлоградський завод технологічного обладнання" з податку на додану вартість, яка виникла після 18.03.2017, на момент подання заяви з грошовими вимогами (11.07.2023 року), не сплинув строк, встановлений статтею 102 ПК України.

9. Апеляційний господарський суд зауважив, що у разі заявлення у господарській справі (у справі про банкрутство тощо) багатоскладової грошової вимоги (про стягнення, про визнання грошових вимог), тобто вимоги, сума якої має багато складових за підставами виникнення кожної із них: сум заборгованості за кожним зобов`язанням боржника (якщо їх декілька), сум, які підлягають нарахуванню за наслідками невиконання (несвоєчасного виконання - прострочення) кожного із зобов`язань в залежності від їх виду та правової природи (проценти річні, інфляційні втрати, штрафи, пені, неустойки тощо), заявник (у цій справі кредитор), відповідно до покладеного на нього за законом обов`язку, обґрунтовуючи належним чином грошові вимоги та надаючи докази на їх підтвердження, має надати, окрім безпосередньо основних доказів (договорів, накладних, актів, інших первинних документів), також обґрунтований розрахунок суми вимоги із зазначенням назви та розміру її складових, обґрунтування для вимог щодо кожної з яких має міститися в позовній заяві (заяві).

9.1. Заява податкового органу не відповідає наведеним вимогам, оскільки ні вказана заява, ні доданий до неї розрахунок не містить тих розрахунків, які б відповідали наведеним вище вимогам, чим з боку кредитора порушені вимоги статті 74, 162 Господарського процесуального кодексу України, стаття 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

9.2. Колегія суддів вважає, що заявлені боржником кредиторські вимоги у розмірі, що є предметом апеляційного оскарження (9 013 095,04 грн) є недоведеними, оскільки у даному випадку суд позбавлений можливості дослідити структуру кредиторських вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області, період їх виникнення та надати оцінку документам, поданим контролюючим органом на підтвердження його грошових вимог до боржника за податковими зобов`язаннями щодо сплати, на предмет їх належності та достатності як доказів у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 904/2730/23, з вимогою скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в частині відхилених грошових вимог.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2730/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2024.

12. Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2024 касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

13. 28.05.2024 від заявника касаційної скарги надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, разом з обґрунтуванням підстав касаційного оскарження та доказами сплати судового збору за подання касаційної скарги.

14. Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 904/2730/23, датою проведення судового засідання визначено 09.07.2024.

15. 04.07.2024 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від ліквідатора ТОВ "Павлоградський завод технологічного обладнання" арбітражного керуючого Касаткіна Д.М., надійшла заява про проведення судового засідання у справі № 904/2730/23 в режимі відеоконференції.

16. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2024 заяву ліквідатора ТОВ "Павлоградський завод технологічного обладнання" арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

17. 08.07.2024 до Верховного Суду від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшла Заява про розгляд касаційної скарги без участі представника контролюючого органу.

18. 09.07.2024 від ліквідатора ТОВ "Павлоградський завод технологічного обладнання" арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

19. Учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.

Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, а ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду несе учасник справи, який подав відповідну заяву, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

20. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (09.07.2024) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 09.07.2024.

21. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 06.05.2024 № 271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.05.2024 № 3684-IX, Верховний Суд розглядає справу № 904/2730/23 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ГУ ДПС у Дніпропетровській області)

22. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає про неврахування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 23.12.2022 по справі № 140/12235/21, постанові від 29.06.2021 по справі № 904/3405/19 щодо застосування пункту 102.4 статті 102 ПК України.

Доводи ліквідатора

(арбітражний керуючий Касаткін Д.М.)

23. Ліквідатор доводить, що заява ГУ ДПС у Дніпропетровській області не містить жодних аргументованих пояснень та змістовних розрахунків нарахувань та підстав виникнення грошових вимог до боржника у заявленому розмірі. Стосовно рішень судів щодо стягнення податкової заборгованості з боржника, наведених у касаційній скарзі, під час розгляду справи судом першої інстанції відсутнє будь яке згадування та посилання в обґрунтування заявлених вимог.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

24. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24.2. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

24.3. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

25. Враховуючи вимоги касаційної скарги та межі перегляду судом апеляційної інстанції ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2023, суд касаційної інстанції в цьому провадженні здійснює перегляд оскаржених судових рішень в частині відхилених грошових вимог у сумі 9 013 095,04 грн.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

26. Як про це зазначено вище, предметом перегляду, в цьому випадку, є правомірність відхилення судами першої та апеляційної інстанції грошових вимог ГУ ДПС у Запорізькій області в сумі 9 013 095,04 грн.

27. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.

28. Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Однак, питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені КУзПБ, регулюються цим Кодексом.

29. Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПКУ).

30. Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

31. Пенею є сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України)

32. Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

33. Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України надано право контролюючому органу, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

34. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

35. У п. 102.4 ст.102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

36. Пункт 101.1 статті 101 Податкового кодексу України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

37. Як зазначено в п. 101.2 ст.101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений п. 102.4 ст. 102 цього Кодексу.

38. Відмовляючи у визнанні грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області у сумі 9 013 095,04 грн., суд першої інстанції виходив з того, що кредиторські вимоги по орендній платі з юридичних осіб на суму 6 867 447,21 грн., що виникли до 10.07.2020, тобто за період з 30.03.2016 по 30.06.2020 та по податку на додану вартість на суму 2 145 647,83 грн., що виникли до 10.07.2020, тобто за період з 30.11.2014 по 26.04.2020, заявлені контролюючим органом після спливу строку давності (1095-денний строк) для стягнення податкового боргу, визначеного статтею 102 ПК України, внаслідок чого заявлена кредиторська заборгованість в цій частині є безнадійною та підлягає списанню.

39. Водночас, як про це вірно вказано судом апеляційної інстанції, у період виникнення спірних правовідносин застосування статті 102 ПК України мало свої особливості, а саме: пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

40. Дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно з пунктом 2 розділу II Закону № 2120-IX від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року. Цим же Законом в ПК України були внесені певні зміни, зокрема, статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: «На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

41. Водночас 07 березня 2022 року набрав чинності Закон України № 2118-IX від 03 березня 2022 року, яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 69, зокрема, підпункт 69.9 якого встановив, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

42. Положення ПК України щодо зупинення усіх строків були чинними до 27 травня 2022 року (дата набрання чинності Законом України № 2260-IX від 12 травня 2022 року). З цього дня у податковому законодавстві з`явились винятки, на які зупинення строків не поширювалося, зокрема, щодо строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок.

43. Із системного аналізу пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" та пункту 102.9 статті 102 Податкового кодексу України убачається, що зупинення перебігу зазначених строків розпочалося з 18.03.2020 та не припинилося у зв`язку із прийняттям Закону України № 2120-IX від 15.03.2022, з огляду на доповнення цим самим Законом статті 102 Податкового кодексу України пунктом 102.9, а тому не переривався і перебіг строку такого зупинення.

44. Разом з тим, слід вказати на те, що зміни до ПК України були внесенні 18.03.2020, 01.01.2021, 15.03.2022, відтак норми Кодексу, згідно з якими зупиняється перебіг строків давності, передбачених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, п. п. 102.3.5 п. 102.3, п. 102.9 статті 102 цього Кодексу, не застосовують до податкових зобов`язань у яких 1095-денний строк сплив до внесення відповідних змін, тобто до 18.03.2020, як про це вірно зазначено судом апеляційної інстанції.

45. Так враховуючи наведені вище норми, суд апеляційної інстанції вказав на те, що по заборгованості ТОВ "Павлоградський завод технологічного обладнання" з орендної плати з юридичних осіб, яка виникла після 18.03.2017, та по податку на додану вартість, яка виникла після 18.03.2017, на момент подання заяви з грошовими вимогами (11.07.2023), не сплинув строк, встановлений статтею 102 ПК України.

46. Відтак, судом апеляційної інстанції за висновком суду апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів Верховного Суду, місцевим господарським судом не вірно застосовано до даних правовідносин приписи статті 102 ПК України, без врахування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та правових висновків щодо його застосування Верховного Суду.

47. Водночас, судом апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду в частині відхилення грошових вимог в сумі 9 013 095,04 грн. залишено без змін, як таке що по суті є правильним, оскільки грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області в цій частині є необґрунтованими.

48. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на наступне:

48.1. За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

48.2. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ (статті 23 - 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

48.3. В силу вказаних вище норм, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

48.4. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

48.5. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20);

48.6. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17.

48.7. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

48.8. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45-47 КУзПБ податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

48.9. Отже, перевірці поданого кредитором розрахунку грошових вимог, мають передувати встановлення судами попередніх інстанцій правової природи і складових податкового боргу, підстав виникнення грошових зобов`язань боржника щодо сплати податкових платежів, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (зобов`язань), перевірка відповідного розрахунку.

49. В цій частині колегія суддів спирається на висновок Верховного Суду у постановах від 27.06.2023 у справі № 904/5874/19, від 27.02.2024 у справі № 902/1406/15, за яким, у разі заявлення у господарській справі (у справі про банкрутство тощо) багатоскладової грошової вимоги (про стягнення, про визнання грошових вимог), тобто вимоги, сума якої має багато складових за підставами виникнення кожної із них: сум заборгованості за кожним зобов`язанням боржника (якщо їх декілька), сум, які підлягають нарахуванню за наслідками невиконання (несвоєчасного виконання - прострочення) кожного із зобов`язань в залежності від їх виду та правової природи (проценти річні, інфляційні втрати, штрафи, пені, неустойки тощо), заявник (у цій справі Кредитор), відповідно до покладеного на нього за законом обов`язку, обґрунтовуючи належним чином грошові вимоги та надаючи докази на їх підтвердження має надати, окрім безпосередньо основних доказів (договорів, накладних, актів, інших первинних документів), також обґрунтований розрахунок суми вимоги із зазначенням назви та розміру її складових, обґрунтування для вимог щодо кожної з яких має міститися в позовній заяві (заяві). Цей висновок узгоджується, зокрема, з положеннями пункту 3 частини третьої статті 162 ГПК України.

При розгляді вимог (кредиторських вимог) на суд покладений обов`язок дослідити та оцінити цей розрахунок на рівні з іншими доказами, надавши оцінку обґрунтованості, підставності та доведеності доказами у справі кожної із складових суми вимог, заявленої до стягнення (для визнання у справі про банкрутство), з чітким розмежуванням за наведеним принципом як визнаної, так і відхиленої частини вимог заявника.

При цьому, що стосується як розрахунку, наданого заявником (стягувачем кредитором), так і того розрахунку, що наводить суд при дослідженні та оцінці наданого заявником розрахунку, відхиляючи/задовольняючи вимоги (повністю або частково), то ці розрахунки мають не тільки відповідати наданим у справі доказам, а і бути такими чіткими та зрозумілими, щоб ні у сторін, ні у судів, що здійснюють перегляд відповідного судового рішення, не виникало сумнівів та/або неоднозначного розуміння щодо: визнаної/відхиленої суми вимог, підстави та правової природи її виникнення, а також підстави для її визнання/відхилення (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №904/5874/19).

50. Втім, як про це вірно зазначено судом апеляційної інстанції, заява податкового органу не відповідає наведеним вимогам, оскільки ні вказана заява, ні доданий до неї розрахунок не містить тих розрахунків, які б відповідали наведеним вище вимогам, чим з боку кредитора порушені вимоги статей 74, 162 Господарського процесуального кодексу України, статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Податковим органом не зазначено та структурно (за класифікацією податків) не конкретизовано ті чи інші суми за видами податків та складові відповідних донарахованих сум (пені, штрафу).

51. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що заявлені боржником кредиторські вимоги у розмірі, що є предметом апеляційного оскарження (9 013 095,04 грн.) є недоведеними, оскільки у даному випадку суд позбавлений можливості дослідити структуру кредиторських вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, період їх виникнення та надати оцінку документам, поданим контролюючим органом на підтвердження його грошових вимог до боржника за податковими зобов`язаннями щодо сплати, на предмет їх належності та достатності як доказів у справі.

52. Стосовно доводів ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо наявності судових рішень, якими, на його переконання, підтверджується сума та склад заявлених кредиторським вимог, колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що означені доводи є додатковим доказом в обґрунтуванням заявлених контролюючим органом вимог, оскільки таке обґрунтування та відповідні докази не були подані заявником у судів першої інстанції та відповідно не були предметом дослідження.

53. Водночас, відповідно до приписів статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

54. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України, також виключають дослідження таких доказів під час касаційного провадження.

55. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

57. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

58. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровській області та необхідність залишення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2023 (в частині відхилення заявлених грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області в сумі 9 013 095,04 грн.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 904/2730/23 без змін, у редакції мотивування суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

59. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровської області та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2023 (в частині відхилення заявлених грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області в сумі 9 013 095,04 грн.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 904/2730/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В. Васьковський