Постанова

від 26.06.2024 по справі 914/2457/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2457/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лів-Енерго» - Філь О.П.,

Акціонерного товариства «Українська Залізниця»

в особі регіональної філії «Львівська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська Залізниця» - Бухеника І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лів-Енерго»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 (у складі колегії суддів: Плотніцький Б.Д. (головуючий), Зварич О.В., Скрипчук О.С.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2024 (суддя Рим Т.Я.) в частині відмови у задоволенні позовних вимог

у справі № 914/2457/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лів-Енерго»

до Акціонерного товариства «Українська Залізниця» в особі регіональної філії «Львівська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська Залізниця»

про стягнення 1 937 036,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лів-Енерго» (далі - ТОВ «Лів-Енерго») звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська Залізниця» в особі регіональної філії «Львівська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська Залізниця» (далі - АТ «Українська Залізниця») про стягнення заборгованості за договором у сумі 1 937 036,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору від 07.12.2020 № Л/Е-20560/НЮ в частині повної оплати вартості наданих позивачем послуг з технічного нагляду за будівництвом об`єкта.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.02.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024, позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська Залізниця» на користь ТОВ «Лів-Енерго» 91 721,62 грн заборгованості та 1 377,23 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог, у травні 2024 року ТОВ «Лів-Енерго» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості послуг за договором в сумі 1 845 314,88 грн та ухвалити нове рішення, яким стягнути з АТ «Українська Залізниця» на користь ТОВ «Лів-Енерго» заборгованість за договором у розмірі 1 937 036,50 грн.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 914/2457/23 за касаційною скаргою ТОВ «Лів-Енерго» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2024 у частині відмови у задоволенні позовних вимог з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.06.2024.

АТ «Українська Залізниця» у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що АТ «Українська Залізниця» оголосило тендер на закупівлю послуги з технічного нагляду за будівництвом об`єкта: «Реконструкція споруд залізниці з електрифікацією дільниці Ковель-Ізов-Держкордон регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ "Укрзалізниця» у Волинській області» І черга (ДК 021:2015 71520000-9 Послуги з нагляду за виконанням будівельних робіт). Тендерна документація завантажена на веб сайті https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-10-23-011667-a.Тендерна документація не містила проєкту додатка № 2 до договору (розрахунок вартості). У цій документації зазначено, що оцінка тендерних пропозицій здійснюється на основі одного критерію ціни.

За результатами проведеної закупівлі переможцем визначено ТОВ «Лів-Енерго», яке запропонувало найнижчу ціну. Така ціна відображена у двох документах, які надав позивач на розгляд тендерного комітету на стадії укладення договору: тендерна пропозиція № 416 від 09.11.2020, яка містила загальну запропоновану вартість договору 5 399 460,00 грн з ПДВ; розрахунок ціни відповідно до технічної частини № 417 від 09.11.2020. Цей розрахунок розділив загальну запропоновану вартість договору на дві складові: здійснення технічного нагляду за будівництвом в розмірі 2 727 000,00 грн (без ПДВ) та інші прямі витрати (проїзд, адміністративні витрати, придбання обладнання тощо) в розмірі 1 772 550,00 грн (без ПДВ).

07.12.2020 між АТ «Українська Залізниця» (замовник) та ТОВ «Лів-Енерго» (виконавець) укладено договір № Л/Е-20560/НЮ, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з технічного нагляду за будівництвом об`єкта: «Реконструкція споруд залізниці з електрифікацією дільниці Ковель-Ізов-Держкордон регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» у Волинській області» І черга» згідно з умовами цього договору. Адреса розташування об`єкта Волинська область, дільниця Ковель-Ізов-Держкордон (пункт 1.1).

Технічний нагляд на об`єкті здійснюється відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність», Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 903 «Порядок здійснення авторського та технічного нагляду» (пункт 1.4).

За змістом пунктів 3.1 - 3.3. цього договору загальна вартість договору визначена протоколом погодження договірної ціни (Додаток № 1) та підтверджена розрахунком вартості (Додаток № 2). Загальна сума за договором визначається сукупною вартістю проведеного технічного нагляду згідно з актами здачі-приймання виконання технічного нагляду. Загальна сума цього договору не може перевищувати 5 399 460,00 грн з ПДВ…

У пункті 4.1 договору встановлено, що розрахунки між сторонами проводяться щомісяця в національній валюті України в гривні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця. Щомісячна сума визначається на підставі підписаних актів відповідно до пунктів 5.4-5.7 договору, але не може перевищувати 1,5 % від суми актів КБ-2в, що були завізовані виконавцем у звітний місяць.

Замовник здійснює оплату в строк не менше 45 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної виконавцем у Єдиному реєстрі податкових накладних за умови наявності належним чином оформленого та підписаного сторонами акта здачі-приймання виконання технічного нагляду (пункт 4.2).

Згідно з пунктом 5.4 договору приймання виконаного технічного нагляду відбувається шляхом підписання сторонами акта здачі-приймання виконання технічного нагляду. Виконавець складає та направляє замовнику за вказаною адресою належним чином підписаний та завірений печаткою акт здачі-приймання виконання технічного нагляду та підтверджуючі документи, які підлягають перевірці, та підписуються замовником протягом 3 робочих днів з моменту одержання.

Замовник зобов`язаний у триденний робочий термін з моменту отримання від виконавця акта здачі-приймання виконання технічного нагляду, розглянути його і в разі відсутності зауважень (заперечень), підписати та один примірник повернути виконавцю, або скласти і надіслати на адресу виконавця мотивовану відмову (пункт 5.5).

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1) загальна сума цього договору становить 5 399 460,00 грн з ПДВ…

Судами попередніх інстанцій також установлено, що розміщена відповідачем тендерна документація не містила проєкту додатка № 2 до договору, який планувалося укласти. Такий проєкт надав сам позивач, при чому його зміст ідентичний розрахунку ціни № 417 від 09.11.20; цей документ іменується «Розрахунок вартості» та містить окремий напис «додаток № 2» до договору від 07.12.2020; його підписав лише позивач.

У розрахунку вартості (додаток № 2) зазначено, що загальна сума цього договору становить 5 399 460,00 грн з ПДВ (4 449 550,00 грн без ПДВ), зокрема: вартість здійснення технічного нагляду за будівництвом 2 727000,00 грн без ПДВ; вартість інших прямих витрат (проїзд, адміністративні витрати, придбання обладнання тощо) 1 772 550,00 грн без ПДВ. У додатку міститься інформація, що вартість здійснення технічного нагляду за будівництвом визначається з урахуванням кількості людино-днів для здійснення технічного нагляду 2 020 (60; 1700; 260), а також вартості одного людино-дня 1 350,00 грн.

Договір від 07.12.2020 з Додатком № 1 (протокол погодження договірної ціни) та Додатком № 2 (розрахунок вартості) розміщені в системі Prozorro в розділі «Укладений договір».

Крім того, позивач пропонував змінити договір від 07.12.2020, виклавши його додаток № 2 в іншій редакції, а саме виключити з його тексту інші прямі витрати, збільшивши вартість однієї людино-години з 1 350,00 грн до 1 987,00 грн, а також збільшивши загальну кількість людино-днів з 2 020 до 2 264,49. Така інформація міститься у листі № 695 від 29.12.2022, проте відповідач не погодив цієї пропозиції.

Додатковою угодою № 1 від 22.12.2021 сторони продовжили строк дії договору від 07.12.2020 до 31.12.2022.

У подальшому на виконання цього договору позивач уклав ряд договорів про надання послуг з фізичними особами підприємцями, що мають кваліфікаційні атестати на право провадити діяльність з обстеження інженерних систем будівель, з проведення аудиту енергетичної ефективності будівель тощо. Зазначені договори укладені у 2018 році, тобто до виникнення договірних правовідносин між сторонами. Водночас вказані фізичні особи підприємці надавали окремі послуги технічного нагляду, позивач оплачував їхні послуги, про що у матеріалах справи є відповідні докази.

Відповідач передав позивачу проєктно-кошторисну документацію, про що сторони склали акти від 16.07.2021, від 02.11.2021.

Позивач надав відповідачу послуги за договором від 07.12.2020 загальною вартістю 3 297 415,74 грн з ПДВ, про що свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт, складений протягом жовтня-грудня 2021 року та січня-квітня 2022 року, перелік яких наведено у судових рішеннях та які містяться в матеріалах справи.

Формування ціни, зазначеної в актах, відбувалося на підставі актів про виконання підрядних робіт форми КБ-3, актів КБ-2в, а також актів КБ-2в вартості устаткування придбаних виконавцем робіт, які завізував технічний нагляд.

Відповідач оплатив послуги за договором, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 3 310 915,74 грн та банківською випискою.

Позивач звертався до відповідача з проханням збільшити ціну договору та продовжити строк дії договору, надати оновлену проектно-кошторисну документацію, що підтверджується листами № 589 від 27.08.2021, № 611 від 20.10.2021, № 620 від 19.09.2022, № 659 від 26.10.2022.

У відповідь відповідач надіслав лист від 29.09.2022, у якому зазначив, що проєктно-кошторисна документація затверджується відповідно до встановленого порядку.

Згідно з листом від 20.10.2022 відповідач надіслав позивачу ряд документів, у тому числі відкориговану проєктно-технічну документацію.

Відповідач у відповідь на претензії позивача надіслав листи від 01.11.2022, від 05.12.2022, у яких зазначав, серед іншого, що згідно із законодавством внесення змін до затвердженого проєкту проводиться виключно за згодою автора проєкту та замовника; розрахунки за проведення технічного нагляду здійснюються згідно з умовами договору від 07.12.2020 за результатами процедури відкритих торгів відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».

Міністерство розвитку громад та територій України у листі від 15.12.2022 роз`яснило позивачу, що кошти на покриття витрат технічного нагляду є складовою загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва, розмір яких залежить від підсумків глав 1-9 ЗКР. Тому у разі коригування проєктної документації на будівництво об`єктів, що призводить до зміни цих підсумків, кошти на покриття витрат, пов`язаних зі здійсненням технічного нагляду, підлягають уточненню.

Позивач продовжив надавати послуги відповідачу до кінця 2022 року, що не заперечується останнім.

Згідно з листом від 19.05.2023 позивач надіслав відповідачу акти приймання-передачі наданих робіт (технічного нагляду) за період з жовтня по грудень 2022 року на загальну суму 1 937 036,50 грн згідно з переліком, а також акти КБ-2в, на підставі яких визначалася ціна наданих послуг.

Відповідач не здійснив оплати за цими актами, вважаючи, що повністю сплатив вартість послуг за виконані роботи з технічного нагляду за об`єктом будівництва згідно з договором. Зазначив, що вартість робіт за актами № 15-21 перевищує договірну ціну за здійснення технічного нагляду та просив надати підтверджуючі документи понесених витрат за виконані роботи за наданими актами. Детальна аргументація міститься в листі від 25.05.2023 № Е-6/2215.

Позивач у листі № 60 від 31.05.2023 відповів, що у пункті 5.4 договору від 07.12.2020 не зазначено, які саме документи є підтверджуючими, тому позивач вважає, що такими є завізовані інженером технічного нагляду акти форми Кб-2в та довідки форми КБ-3; при укладенні договору від 07.12.2020 законодавство передбачало типову форму додатку до договору «Розрахунок вартості», у якій є графа «інші прямі витрати»; додаток № 2 «Розрахунок вартості» не був частиною тендерного проєкту та є орієнтовним розрахунком для підтвердження договірної ціни (намірів). Оскільки замовник його не підписав, він не набрав чинності.

У подальшому між сторонами проводилося листування з цього питання.

Позивач надіслав відповідачу довідку № Д-01 від 14.07.2023 про підтвердження прямих та інших витрат у період 2021-2022 років на загальну суму 177 370,62 грн: оренда офісу та комунальні платежі (69 765,27 грн), купівля інструментів та обладнання (54 917,35 грн), сертифікація ISO (48 000,00 грн), відрядження директора (4 688,00 грн).

18.07.2023 позивач надіслав відповідачу вимогу щодо сплати 1 937 036,50 грн заборгованості та підписання актів приймання-передачі наданих робіт № 15-21 за період з жовтня по грудень 2022 року згідно з переліком.

Відповідач ці акти не підписав і заявлену суму заборгованості не сплатив, що стало підставою для звернення ТОВ «Лів-Енерго» з позовом про стягнення цієї суми заборгованості з АТ «Українська Залізниця».

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив частково та мотивував таке рішення тим, що позивачем доведено наявність не сплаченої відповідачем заборгованості, що входить до інших прямих витрат за договором від 07.12.2020 № Л/Е-20560/НЮ та становить 91 721,62 грн, у тому числі 69 765,27 грн - витрати на оренду офісу, 17 268,35 грн - витрати на закупівлю інструментів та обладнання, 4 688,00 грн - витрати на відрядження директора. Інша заявлена до стягнення сума заборгованості не підтверджена належними і допустимими доказами, тому в цій частині позову судом було відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Лів-Енерго» зазначило, зокрема, що рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права щодо оцінки наявних у матеріалах справи доказів. Судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договором, проте відповідач зобов`язання щодо оплати отриманих ним за договором послуг в повному обсязі не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість. У рамках цієї справи усі аргументи замовника базуються на Додатку № 2 Розрахунок вартості надання послуг зі здійснення технічного нагляду, затвердженого Наказом Мінрегіону від 13.04.2020 № 89 «Про затвердження примірних форм договорів про здійснення технічного нагляду та про надання інженерно-консультаційних послуг у будівництві», але при цьому не було враховано, що суми розрахунків, вказані у цьому додатку позивачем, приблизні та орієнтовні, оскільки останній не міг передбачити яка сума прямих витрат буде у майбутньому і яка вартість технічного нагляду за будівництвом. Тобто, Додаток 2 до Договору не було погоджено та підписано обома сторонами, отже його не можна вважати таким, що укладено сторонами. Крім того, у договорі не зафіксовано, а тому сторонами не було погоджено, що відноситься до «інших прямих витрат», які підтверджуючі документи необхідно надавати замовнику для підписання актів прийняття послуг технічного нагляду та не вказано порядок погодження таких витрат сторонами. Суди дійшли хибного висновку щодо погодження та укладення сторонами Додатку 2, з огляду на те, що не було дотримано належної форми укладення даного Додатку, в порушення вимог статей 638-639 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Відповідач з формальних причин не прийняв та не оплатив роботи технічного нагляду, виконані ТОВ «Лів-Енерго» на об`єкті за період з жовтня по грудень 2022 року на суму 1 937 036,50 грн, що зафіксовано листуванням між сторонами. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, скаржник послався на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права при вирішенні спору у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 19.01.2022 у справі № 922/1246/21, від 31.05.2021 у справі № 917/265/18, у постанові Верховного Суду України від 02.02.2012 у справі №3-42гс12 та в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №927/414/17, від 04.06.2018 у справі №908/3519/16, від 05.06.2018 у справі №910/16804/17, від 26.06.2018 у справі №902/1370/15, від 19.09.2018 у справі №905/1090/17, від 06.08.2018 у справі №911/662/17, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 05.02.2020 у справі № 904/2082/19 - відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта. Обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) закон покладає саме на замовника - правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, відповідно до положень статті 300 ГПК, виходить із такого.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1).

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК, зокрема з договорів та інших правочинів.

У частині 1 статті 626 ЦК передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини 1 статті 627 ЦК відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частини 2, 3 статті 180 ГК).

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1).

Положення статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (частини 2, 4 статті 179 ГК).

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що зобов`язання сторін у справі виникли з договору, укладеного за результатами публічних закупівель, предметом якого є технічний нагляд за будівництвом об`єкта. При цьому, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно вважали цей договір належною у розумінні статей 11, 509 ЦК і статей 173, 174 ГК підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

У частині 1 статті 901 ЦК визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (стаття 902 ЦК).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903).

За змістом статті 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» під час будівництва об`єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд. Технічний нагляд забезпечується замовником та здійснюється особами, які мають кваліфікаційний сертифікат. Порядок проведення авторського і технічного наглядів установлюється Кабінетом Міністрів України. Обов`язок щодо здійснення технічного нагляду може бути покладений замовником на спеціалізовану організацію чи спеціаліста з технічного нагляду або на інженера-консультанта, з визначенням у договорі підряду їхніх повноважень. Примірні форми договорів про здійснення технічного нагляду та про надання інженерно-консультаційних послуг у будівництві затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури.

Міністерство розвитку громад та територій України наказом від 13.04.2020 № 89 затвердило Примірну форму договору про здійснення технічного нагляду в будівництві (далі - Примірна форма). Додатком № 3 Примірної форми є розрахунок договірної ціни надання послуг зі здійснення технічного нагляду, який сформований як таблиця, що містить одиниці виміру, обсяги послуг, вартість послуг, а також інші підтверджені витрати, не враховані вартістю людино-дня/людино-місяця (відрядження, витрати сторонніх організацій тощо).

У статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1). Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (частина 4). Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених у частині 5 цієї статті.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що сторони визначили ціну договору відповідно до Додатку № 2 до договору від 07.12.2020 № Л/Е-20560/НЮ.

Суди відхилили посилання позивача на типову форму додатка (розрахунок договірної вартості) до договору від 07.12.2020 № Л/Е-20560/НЮ, оскільки за висновками суду відповідно до наведених норм саме від домовленості сторін залежить, яким чином наведений вище розрахунок договірної ціни надання послуг зі здійснення технічного нагляду буде заповнений, а законодавство не містить вимог про обов`язкове заповнення усіх без винятку стовпців у розрахунку, який сформований як таблиця.

При цьому судом зауважено, що договір від 07.12.2020 № Л/Е-20560/НЮ з Додатком № 1 (протокол погодження договірної ціни) та Додатком № 2 (розрахунок вартості) розміщені в системі Prozorro в розділі «Укладений договір», що свідчить про обставини прийняття відповідачем пропозиції позивача та визначення його як переможця закупівлі.

Водночас судами з посиланням на положення статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» правомірно відхилено доводи позивача про те, що Додаток № 2 містив лише орієнтовний розмір вартості технічного нагляду та інших прямих витрат, при цьому обставин зміни істотних умов договору про закупівлю щодо його ціни відповідно до наведених норм судами попередніх інстанцій установлено не було.

Також на підставі наявних у матеріалах справи доказів судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач оплатив послуги з технічного нагляду за договором від 07.12.2020 № Л/Е-20560/НЮ, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 3 310 915,74 грн та банківською випискою, тому, за висновками судів попередніх інстанцій, відсутні правові підстави для стягнення з АТ «Українська Залізниця» вартості таких послуг.

Щодо інших прямих витрат за договором (проїзд, адміністративні витрати тощо) судами попередніх інстанцій установлено, що позивач надіслав відповідачу довідку від 14.07.2023 № Д-01 про підтвердження прямих та інших витрат у період 2021-2022 років, відповідно до якої, зокрема, оренда офісу та комунальні платежі (69 765,27 грн), купівля інструментів та обладнання (54 917,35 грн), сертифікація ISO (48 000,00 грн), відрядження директора (4 688,00 грн), всього на загальну суму 177 370,62 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, вважав документально підтвердженими, доведеними, такими, що не оплачені відповідачем та підлягають стягненню з останнього на користь позивача інші прямі витрати за договором, а саме: витрати на оренду офісу в сумі 69 765,27 грн, витрати на закупівлю інструментів та обладнання в сумі 17 268,35 грн, витрати на відрядження директора в сумі 4 688,00 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги на суму 91 721,62 грн інших прямих витрат є обґрунтованими. У задоволенні решти позовних судом відмовлено у зв`язку з недоведеністю.

ТОВ «Лів-Енерго» оскаржило в касаційному порядку судові рішення в частині відмови в позові.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

ТОВ «Лів-Енерго» у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтував неврахуванням судами попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 922/1246/21, від 31.05.2021 у справі № 917/265/18, у постанові Верховного Суду України від 02.02.2012 у справі №3-42гс12 та в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №927/414/17, від 04.06.2018 у справі №908/3519/16, від 05.06.2018 у справі №910/16804/17, від 26.06.2018 у справі №902/1370/15, від 19.09.2018 у справі №905/1090/17, від 06.08.2018 у справі №911/662/17, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 05.02.2020 у справі № 904/2082/19 стосовно того, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта; у постановах Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц стосовно того, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) закон покладає саме на замовника.

Скаржник вважає, що викладені правові позиції мають бути застосовані судом, оскільки позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договором, проте відповідач зобов`язання щодо оплати отриманих ним за Договором послуг в повному обсязі не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість; відповідач не підписав отримані від позивача акти здачі-приймання виконання технічного нагляду КБ-2в, довідки КБ-3, які датовані жовтнем-груднем 2022 року, надаючи однотипні відповіді про відсутність підтверджуючих документів щодо витрат позивача, проте жодних зауважень та претензій до виконаних робіт не зазначав. Це вказує про формальність причин неприйняття та не оплати робіт технічного нагляду, виконаних ТОВ «Лів-Енерго».

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено обставини оплати відповідачем послуг з технічного нагляду за договором від 07.12.2020 № Л/Е-20560/НЮ, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 3 310 915,74 грн, а також невиконання відповідачем зобов`язань з оплати інших прямих витрат на суму 91 721,62 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Щодо решти суми, заявленої позивачем до стягнення заборгованості, суди попередніх інстанцій установили, що позивачем належними і допустимими доказами таких вимог не доведено, що, у тому числі підтверджується листуванням між сторонами, за змістом якого АТ «Українська Залізниця» просило ТОВ «Лів-Енерго» надати підтверджуючі документи понесених витрат за виконані роботи за наданими позивачем актами.

При цьому судами попередніх інстанцій правомірно зауважено, що істотні умови договору про закупівлю, у тому числі ціна договору, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умовами договору, проте при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не встановлено, а позивачем не доведено обставин внесення змін до договору в частині ціни.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на загальні правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду у наведених справах щодо порядку прийняття робіт за договорами підряду без вказівки на те, які саме норми права було неправильно застосовано судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, за відсутності посилання на обставини, які є подібними до обставин справи, що розглядається, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, а зміст зазначених скаржниками постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.

Посилання ТОВ «Лів-Енерго» на висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 922/1246/21 (позов про стягнення заборгованості за договором поставки), № 917/265/18 (позов про стягнення заборгованості за кредитним договором) також є безпідставними, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, відрізняються нормативно-правовим регулюванням цих правовідносин, а також відрізняються за змістом, об`єктом та суб`єктним складом, тобто по відношенню до спірних правовідносин також не є подібними.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до фактичних обставин справи і норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, встановлено наявність підстав для часткового задоволення позову.

З урахуванням встановлених фактичних обставин у справі, що розглядається, зазначені скаржником доводи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій наведених норм матеріального та процесуального права з огляду на підстави оскарження є необґрунтованими, отже, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, що стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом, фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Будь-яких доводів, які б спростовували зазначені вище висновки судів першої та апеляційної інстанцій, окрім посилання лише на безпідставність таких висновків суду, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні цієї справи, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постановлених у справі судових рішень у частині відмови у задоволенні позовних вимог - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лів-Енерго» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2024 у частині відмови у задоволенні позовних вимог у справі № 914/2457/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко