Постанова

від 09.07.2024 по справі 916/2675/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/2675/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. (головуючого), Бенедисюка І. М., Жайворонок Т. Є.

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - Андрюхов С. Г.

відповідача - Бойко А. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОВА КОМПАНІЯ «НАФТОТРАНС»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 (головуючий суддя Філінюк І. Г., судді Аленіна О. Ю., Поліщук Л. В. )

у справі № 916/2675/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОВА КОМПАНІЯ «НАФТОТРАНС» (далі - ТОВ «НК «НАФТОТРАНС», позивач, скаржник)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТРІДАТ ОДЕСА» (далі - ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА», відповідач),

про зобов`язання вчинити певні дії

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2022 року ТОВ «НК «НАФТОТРАНС» звернулося до суду з позовом про повернення в натурі безпідставно набутого майна, витребувати майно, зобов`язати ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» повернути майно у фактичне володіння ТОВ «НК «НАФТОТРАНС».

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «НК «НАФТОТРАНС» зазначило, що у справі № 916/3137/21 (сторони - ТОВ «НАФТОВА КОМПАНІЯ «НАФТОТРАНС» та ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА») суд встановив, що «відповідач не забезпечив виконання предмета укладеного між сторонами договору транспортного експедирування від 25.02.2019 № 02/25-02, що завадило досягти цілей замовлених послуг».

1.3. Позивач зазначає про відсутність правових підстав для утримання відповідачем майна позивача, а саме «лому мідного дроту» вагою 20000 кг нетто отриманого відповідачем у березні 2019 року.

1.4. Позивач вважає, що відповідач безпідставно набув майно за датою припинення дії договору, а саме припинення дії договору, що відбулося з 07.09.2021 до 31.12.2021.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 09.10.2023 позовні вимоги в цій справі задовольнив повністю, зобов`язав ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» повернути в натурі майно ТОВ «НК «НАФТОТРАНС» - «Лом мідного дроту» вагою 20000 кг нетто, яке належить ТОВ «НК «НАФТОТРАНС» на праві власності.

2.2. Рішення суду мотивоване тим, що суд у прийнятті рішення врахував обставини, встановлені в межах господарських справ між тими сторонами, а саме № 916/3137/21 та № 916/192/20.

2.3. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 16.04.2024 рішення суду першої інстанції в цій справі скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

2.4. Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що суд першої інстанції, не надав належної оцінки доказам наявним в матеріалах справи, не взяв до уваги, що контейнер № CSLU2202446 по коносаменту № COSU6143619380, який прибув до Одеського морського порту в технічну справному стані, цілісність пломби вантажовідправника № J863252 була перевірена Одеською митною службою, службою безпеки при виїзді із порту Одеси, інспектором Донецької митниці, що свідчить про відсутність будь яких порушень зі сторони відповідача, в також що в контейнері № CSLU2202446 по коносаменту № COSU6143619380, який прибув до порту Одеси, не було вантажу - лому мідного дроту (copper wire scrap) в кількості вага брутто - 20 120, вага нетто - 20 000, країни походження -156 Китай, які встановлені рішенням суду у справі № 916/192/20 та які згідно зі ст. 75 ГПК України мають преюдиційне значення для цієї справи.

2.5. Крім того позивач не довів, що майно знаходиться у відповідача, чи існує воно взагалі в натурі на час розгляду справи.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ «НК «НАФТОТРАНС», не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, а рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 у справі № 916/2675/22 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає:

- пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) - неврахування судом апеляційної інстанції висновки щодо застосування норми права у близьких правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду, а саме: від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17, від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17, від 17.03.2021 у справі № 910/15963/19, від 02.10. 2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, та допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 86, 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення спору, та статті 310 цього Кодексу щодо обов`язковості висновків суду касаційної інстанції;

- пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.2. У касаційній скарзі скаржник зазначив, що:

- не з`ясувавши відповідних обставин справи і не дослідивши пов`язаних з ними доказів, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 86, 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення спору, та статті 310 цього Кодексу щодо обов`язковості висновків суду касаційної інстанції, а також не врахував висновків Верховного Суду стосовно стандартів доказування, наведених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12. 2019 у справі № 917/2101/17, від 29.01. 2021 у справі № 922/51/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Від ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач заперечив проти доводів позивача, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін як таку, що прийнята з повним, всебічним дослідженням обставин справи і з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

5.2. 06.07.2024 через електронний суд від ТОВ «НК «НАФТОТРАНС» надійшла відповідь на відзив, проте Верховний Суд не враховує для розгляду цю відповідь у зв`язку з пропущеним строком, який був встановлений до 05.07.2024 в ухвалі Верховного Суду від 19.06.2024 про відкриття касаційного провадження у цій справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Як встановили суди попередніх інстанцій, 25.02.2019 між ТОВ «НК «НАФТОТРАНС» та ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг N° 02/25- 02 (далі - Договір, копія надається), відповідно до п. 1 (Предмет договору) якого останній визначає порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за експедирування та автомобільні перевезення вантажів (далі - вантаж,товар,майно, речі) транспортними засобами Перевізника в інтересах Замовника (Клієнта).

6.1. Вантажем (товаром, майном, речами) є «лом (брухт) мідного дроту» за вагою 20000 кг нетто. Позивач є власником цього майна.

6.2. За умовами Договору п.1.2. Клієнт доручає Експедитору, а Експедитор в інтересах Клієнта забезпечує надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (надалі - ТЕО) вантажів, які перевозяться залежно від конкретного комбінованого транспортного ланцюга, який розробляється для перевезення кожної партії вантажу. При цьому на кожне перевезення вантажу шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка виконує роль відповідної заявки клієнта, фіксуються умови перевезення, вид та найменування вантажу, вид транспорту, вартість послуг Експедитора, пункти призначення та відправлення вантажу, порядок узгодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок Клієнта, строки доставки вантажу, а також інші умови, які пов`язані з виконанням цього договору, угоджені між сторонами.

6.3. Відповідно до п.2.1.1. Договору сторони погодили обов`язки Експедитора, зокрема:

- згідно з цим договором Експедитор зобов`язується за рахунок і плату клієнта забезпечувати ТЕО, а також організацію перевезення вантажів клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами, а також надавати інші послуги клієнту за узгодженням сторін;

6.4. Згідно з п.5. Договору сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором. За п.5.1.2. сторони несуть взаємну відповідальність за дії чи бездіяльність третіх осіб, залучених до виконання договору, при умовах належного виконання сторонами умов договору. Згідно з п.5.1.3 у випадку спричинення шкоди одній стороні з вини іншої сторони винувата сторона зобов`язана відшкодувати збитки в повному обсязі відповідно до чинного законодавства України.

6.5. Згідно з п.5.2.1. Експедитор несе відповідальність за втрату або пошкодження вантажу та/або його пакування, викликані діями або бездіяльністю залучених ним автоперевізників за умови належного виконання Клієнтом обов`язків, вказаних у п.3.2.6. чинного договору.

6.6. Експедитору була видана довіреність від 27.02.2019 № 159 на отримання вантажу позивача згідно з коносаментом № COSU6143619380 та його доставку, який є власністю Позивача, а саме на партію лому мідного дроту вагою 20000 кг нетто вартістю 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів 00 центів США (далі - вантаж, майно, речі, товар).

6.7. Відповідач як Експедитор (за участю найманого ним перевізника) узяв на себе зобов`язання отримати вантаж, перевезти вантаж, експедирувати вантаж, виконати операції та послуги, пов`язані з вантажо-розвантажувальними роботами, доставити вантаж автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій особі Клієнта, а Клієнт зобов`язався за отримання послуг внести за них обумовлену договором, додатковою угодою № 1 та рахунком передоплату.

6.8. Позивач зазначає, що Відповідач своїх зобов`язань за Договором не виконав, що підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 року у справі № 916/3137/21.

6.9. Вантаж (майно), яке відповідач отримав від ТОВ «КОСКО ШИПІНГ Лайнз (Україна) Ко.ЛТД» за коносаментом № COSU6143619380 як Експедитор за договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 25.02.2019 № 02/25- 02, за законом та за фактом не доставив та заволодів вантажем (майном) Позивача. Правова підстава тимчасового володіння вантажем (майном) на період виконання договору згодом відпала.

6.10. Позивач вказує, що вантажовідправник з Китаю компанія HEBEI DUOFENG IMPORT and EXPORT TRADE Co.,LTD (CHINA) продала товар (вантаж, майно) Позивачу у якості, кількості, за вагою, та описом згідно з контрактом та додатком № 1 до контракту, державних сертифікатів якості та кількості, відправила вантаж на умовах CIF ( ІНКОТЕРМС 2010) з морським перевізником «COSCO SHIPING», який оформив прийняття вантажу до морського перевезення чистим коносаментом № COSU6143619380 (цінним папером) без зауважень за описом у коносаменті та зобов`язався доставити його до причалу Одеського морського торгівельного порту Одеси (надалі ОМТП). В порту ОМТП з борта судна вантаж без зауважень прийняла дочірня фірма цього морського перевізника ТОВ «КОСКО ШИПІНГ Лайнз (Україна) Ко.ЛТД», яка видала без зауважень вантаж Експедитору. Відповідач без зауважень прийняв вантаж для його подальшого експедирування та перевезення, оформивши міжнародну товарно-транспортну накладну від 04.03.2019 CMR № 043670 (додається до справи), де до перевезення перевізник прийняв: вантаж - лом мідного дроту - 20 місць, вага брутто- 20120 кг, супутні документи, які слідували з вантажем - коносамент з відміткою (печаткою) Відповідача, інвойс № 1 з відміткою митниці терміналу ОМТП. Відповідач у CMR № 043670 не вказав жодних зауважень у пункті 18 CMR № 043670 до вантажу, його опису, кількості та ваги, не записавши, що контейнер, де знаходився вантаж, опломбовано пломбою. Це означає, що Відповідач отримав вантаж під свою відповідальність за описом у CMR № 043670.

6.11. 05.03.2019 посадові особи Донецької митниці ДФС склали акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про проходження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату, в якому вказано, що у контейнері № CSLU2202446/211 на вантажному автомобілі ВН9539НТ/ВН1985XІ з пломбою № J863252, яка відповідає заявленому у супровідних документах (к/с COSU6143619380 від 16.01.2019) виявлено, що найменування товару, який зазначено в документах як лом (брухт) мідного дроту з рафінованої міді без сплавів, чистий від ізоляції та інших покриттів і сміття у кількості 20 шт., кількість вантажних місць - 20, вага брутто - 20120, вага нетто - 20000, країна походження - 156 Китай - не відповідає фактичному та зафіксовано, що наявною є - невідома речовина сипучого вигляду коричневого кольору у мішках, а також зазначено, зокрема, що фактична наявність товару не відповідає заявленому у товаросупровідних документах (CMR №043670), пакування виявленого фактичного товару не порушено.

6.12. 11.03.2019 Донецька торгово-промисловою палата України складено акт експертизи № Є-48, проведеної на замовлення ТОВ «НК «НАФТОТРАНС». Вказаним актом зафіксовано, що вантаж, який фактично знаходиться в контейнері № CSLU2202446, не відповідає товаротранспортним документам та умовам контракту від 29.10.2018 № 20181112, додатку № 1 до контракту, укладеного між ТОВ «НК «НАФТОТРАНС» та Компанією HEBEI DUOFENG IMPORT AND EXPORT TRADE CO LTD, Китай.

7. Порядок і межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Верховний Суд ухвалою від 19.06.2024 відкрив касаційне провадження у справі № 916/2675/22.

7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Предметом у цій справі є витребування в натурі безпідставно набутого майна ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» та вимога повернути це майно у фактичне володіння ТОВ «НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС».

8.4. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1,4 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, а саме статей 73,76,77,78,79,86,87,91,96,210,236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення спору, та статті 310 цього Кодексу щодо обов`язковості висновків суду касаційної інстанції, а також не врахував висновків Верховного Суду стосовно стандартів доказування, наведених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12. 2019 у справі № 917/2101/17, від 29.01. 2021 у справі № 922/51/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

8.5. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначає сам скаржник), покладається на скаржника.

8.6. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.7. Щодо застосування норми права без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду, Суд зазначає, що наявність самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.8. Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 910/12405/21, від 21.03.2023 у справі № 908/125/18, від 19.04.2023 у справі № 921/64/22, від 06.06.2023 у справі № 914/217/22, від 09.04.2024 у справі № 910/6316/23).

8.9. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 16.04.2024 року у справі № 916/2675/22 посилався на преюдиційність значення встановлених обставин у справі № 916/192/20 та, порушуючи норми процесуального права, вибірково надав оцінку нібито встановленим обставинам, які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а саме: на власний розсуд взяв до уваги обставини, викладенні в постанові у справі № 916/192/20, та повністю проігнорував встановлені обставини, викладені в постанові у справі № 916/3137/21, які є протилежними та такими, що спростовують належність виконання ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» обов`язку щодо належної поставки товару за Договором транспортного експедирування від 25.02.2019 № 02/25-02.

8.10. Зокрема, проігноровані встановлені обставини в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 у справі № 916/3137/21 за апеляційною скаргою ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» про скасування рішення суду першої інстанції, яким задоволені позовні вимоги ТОВ «НК» НАФТОТРАНС» про стягнення з ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» передоплати 45600 грн 60 коп. за договором транспортного експедирування від 25.02.2019 № 02/25-02, зазначено, що «візуальний огляд Одеською митницею ДФС перед виїздом з території Одеського морського порту контейнера та пломби, невиявлення пошкоджень пломби та/або контейнера та поставлення під митний контроль, не свідчить про вжиття експедитором / перевізником належних та достатніх заходів для виконання предмета та завдань договору транспортного експедирування від 25.02.2019 № 02/25- 02»;

8.11. Пов`язані судові справи, на які є посилання у касаційній скарзі

8.11.2. Господарський суд Одеської області рішенням від 08.10.2020 у справі № 916/192/20 у задоволенні позову ТОВ «НК» НАФТОТРАНС» до ТОВ «Мітрідат Одеса» про стягнення матеріальних збитків за Договором у розмірі 2 360 000 грн відмовив; зустрічний позов ТОВ «Мітрідат Одеса» до ТОВ «НК» НАФТОТРАНС» про стягнення 138 799,82 грн задовольнив повністю.

8.11.3. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 22.02.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі № 916/192/20 скасував частково; відмовив у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Мітрідат Одеса» до ТОВ «НК» НАФТОТРАНС» про стягнення 138 799,82 грн; в іншій частині рішення залишив без змін.

8.11.4. У постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №916/192/20 зазначено, що:

- у період з 04.03.2019 до 05.03.2019 контейнер № CSLU2202446 із вантажем було перевезено із Одеського морського порту до пункту призначення - місто Маріуполь, вул. Купріна, 10, та вантаж знаходився під митним контролем, про що наявна відмітка Одеської митниці ДФС на CMR;

- 05.03.2019 контейнер № CSLU2202446 оглянули співробітники Донецької митниці ДФС, про що було складено акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату б/н від 05.03.2019;

- у пп.4 п.10 акта про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату б/н від 05.03.2019 Донецька митниця ДФС зазначила, що: номер пломби відповідає заявленому у супровідних документах (к/с № COSU6143619380); Донецька митниця ДФС фактично підтвердила цілісність пломби вантажовідправника № J863252 на момент доставки контейнера № CSLU2202446 в місце призначення;

- під час огляду був присутній, зокрема, генеральний директор ТОВ «НК» НАФТОТРАНС», який підписав вказаний акт без зауважень та заперечень, чим підтвердив як і цілісність контейнера, в якому надійшов його вантаж, так і цілісність пломби відправника вантажу та відповідність її супровідним документам, а саме коносаменту № COSU6143619380; це спростовує доводи щодо самостійного зриву пломби водієм транспортного засобу та інші доводи щодо пошкодження пломб, оскільки такі твердження будь-якими доказами не підтверджені, з огляду на що не можуть братися до уваги;

- оскільки вантаж первісного позивача прибув в місце призначення у непошкодженому контейнері та з непошкодженими пломбами, що підтверджується самим ТОВ «НК» НАФТОТРАНС», підстави покладати відповідальність за невідповідність вантажу супровідним документам на експедитора відсутні.

8.11.5. Верховний Суд ухвалою від 24.06.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Мітрідат Одеса» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 916/192/20 закрив на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК.

8.11.6. Предметом первісного позову у справі № 916/192/20 є матеріальні збитки за договором транспортного експедирування від 25.02.2019 № 02/25-02 у розмірі 2 360 000,00 грн, до якої входять: 1 349 134,40 грн - вартість товару, 940 562,07 грн - сума упущеної вигоди, 70 306,53 грн - сума вимушених витрат. Порушуючи умови укладеного між сторонами договору транспортного експедирування від 25.02.2019 № 02/25-02, ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» як експедитор проявило недбалість, приймаючи вантаж, у зв`язку з чим не було виявлено, що вантаж у прийнятому контейнері не відповідає вантажу, вказаному в товаротранспортних документах, з огляду на що позивач поніс незаплановані витрати, пов`язані з поверненням вантажу продавцю під митним контролем.

8.11.7. Тобто у цій справі суди дослідили та встановили обставини, які повторно досліджуються у справі, яка розглядається, а саме що, порушуючи умови укладеного між сторонами договору транспортного експедирування від 25.02.2019 № 02/25-02, ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» як експедитор, послуги на які позивач очікував, а відповідач був зобов`язаний виконати, за наявними доказами у справі не виконані - вантаж (лом мідного дроту) не доставлено, вантаж (лом мідного дроту) не видано вантажоотримувачу. Позивач вважає, що відповідач безпідставно набув майно за датою припинення дії договору, а саме припиненя дії договору, що відбулося з 07.09.2021 до 31.12.2021.

8.11.8. Підстави позову у цій справі ідентичні підставам первісного позову, які були досліджені та встановлені судами у справі у справі 916/192/20, рішення у якій набули законної сили.

8.12. Предметом позову у справі № 916/3137/21, висновки якої, на думку скаржника, не врахував як преюдиційні апеляційний суд в оскаржуваній постанові, було повернення ТОВ «НК» НАФТОТРАНС» суми попередньої оплати за договором транспортного експедирування у розмірі 45 600,60 грн.

8.13. У статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

8.14. Тобто, по-перше, преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, і, по-друге, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

8.15. За пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

8.16. За змістом статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

8.17. Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17).

8.18. З огляду на викладене суди у справі № 916/192/20 встановили, що:

- у підпункті 4 п.10 акта про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату б/н від 05.03.2019 Донецька митниця ДФС зазначила, що: номер пломби відповідає заявленому у супровідних документах (к/с № COSU6143619380); Донецька митниця ДФС фактично підтвердила цілісність пломби вантажовідправника № J863252 на момент доставки контейнера № CSLU2202446 в місце призначення;

- під час огляду був присутній, зокрема, генеральний директор ТОВ «НК» НАФТОТРАНС», який підписав вказаний акт без зауважень та заперечень, чим підтвердив як і цілісність контейнера, в якому надійшов його вантаж, так і цілісність пломби відправника вантажу та відповідність її супровідним документам, а саме коносаменту № COSU6143619380; це спростовує доводи щодо самостійного зриву пломби водієм транспортного засобу та інші доводи щодо пошкодження пломб, оскільки такі твердження будь-якими доказами не підтверджені, з огляду на що не можуть братися до уваги;

- оскільки вантаж первісного позивача прибув у місце призначення в непошкодженому контейнері та з непошкодженими пломбами, що підтверджується самим ТОВ «НК» НАФТОТРАНС», підстави покладати відповідальність за невідповідність вантажу супровідним документам на експедитора відсутні.

8.19. В оскаржуваній постанові апеляційний суд зазначив, що факти та обставини, встановлені рішенням суду у справі № 916/192/20, згідно ст. 75 ГПК України, мають преюдиційне значення для цієї справи, отже, не підлягають доказуванню. Проте вищезазначені обставини не враховані судом першої інстанції, не надана належна оцінка доказам, наявним в матеріалах справи, не взято до уваги, що контейнер № CSLU2202446 по коносаменту № COSU6143619380, який прибув до Одеського морського порту в технічну справному стані, цілісність пломби вантажовідправника № J863252 була перевірена Одеською митною службою, службою безпеки при виїзді із порту Одеси, інспектором Донецької митниці, що свідчить про відсутність будь яких порушень зі сторони відповідача та те, що в контейнері № CSLU2202446 по коносаменту № COSU6143619380, який прибув до порту Одеси не було вантажу - лом мідного дроту (copper wire scrap) в кількості вага брутто - 20 120, вага нетто - 20 000, країни походження - 156 Китай.

8.20. Крім того, в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання позивача та суду першої інстанції на господарську справу № 916/3137/21, предметом якої є стягнення з відповідача суми передоплати за договором транспортного експедирування від 25.02.2019 № 02/25-02 у розмірі 45600,60 грн, не є доказом про безпідставно набуте майно відповідачем за цим договором та не впливають на позовні вимоги щодо витребування майна після закінчення дії договору.

8.21. Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

8.22. Проте, як встановив суд апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів, що майно знаходиться у відповідача, чи існує воно взагалі в натурі на час розгляду справи, чи існує можливість повернення в натурі зазначеного в позовній заяві майна, з огляду на те що доставка до даних коносаменту із порту Тяньцзінь (Хінганг), Китайська Народна Республіка (Xingang Port, China) до Одеського морського порту суднохідною лінією COSCO SHIPPING LINES CO LTD, автоперевезення із порту Одеси до пункту митного контролю - м. Маріуполь, вул. Купріна, 10, здійснювала інша особа.

8.23. Відповідно до п. 2.1.9. Договору експедитор не несе відповідальності за кількість та/або якість вантажу та/або його пакування, доставленого в місце призначення, за умови наявності непошкоджених пломб відправника, якими був опломбований технічно справний та без механічних пошкоджень контейнер.

8.24. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

8.25. Як встановили суди у справі № 916/192/20, контрольне зважування у присутності представника перевізника не проводилось, та, відповідно, положення Договору не містять такого обов`язку перевізника.

8.26. Відповідно до пункту 13.3. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.

8.27. Донецька митниця ДФС в акті підтвердила цілісність пломби вантажовідправника № J863252 на момент доставки контейнера № CSLU2202446 в місце призначення.

8.28. Крім того, як встановили суди та підтверджується в матеріалах справи, у листі від 19.03.2019 вих. № 03/17 (далі - лист) позивач звертався до вантажовідправника та зазначав про відмову від вантажу, що прийшов по контракту від 29.10.2018 № 20181112 (контейнер № CSLU2202446 по коносаменту № COSU6143619380), у зв`язку з його невідповідністю, встановленою після відкриття контейнера позивачем у присутності державного інспектора Донецької митниці ДФС, експедитора, митного брокера, експерта Торгово-промислової палати України. Вантаж, який був помилково поставлений, має бути повернений на адресу вантажовідправника та просив вантажовідправника повідомити про готовність прийняти помилково поставлений вантаж згідно з пунктом 17 контракту від 29.10.2018 № 20181112.

8.29. Підставою для касаційного оскарження також зазначено пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.30. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.31. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

8.32. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен вказати конкретну норму права та обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

8.33. Ураховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав задоволення касаційної скарги за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.34. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

8.35. Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування «вірогідність доказів», на відмінну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

8.36. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.37. За змістом цієї статті на суд покладається обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, що дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

8.38. Зазначений підхід узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

8.39. Крім того, згідно з приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

8.40. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.41. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.42. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

8.43. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

8.44. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

8.45. Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/6757/23.

8.46. Що ж до посилань скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, то слід зазначити таке.

8.47. Доводи касаційної скарги позивача про порушення судом апеляційної інстанції положень статей 86, 236 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення спору, спрямовані на переоцінку Верховним Судом обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій за наслідком нового розгляду справи, тому колегія суддів їх відхиляє, керуючись приписами статті 300 ГПК України.

8.48. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.49. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином докази, які подавав позивач на підтвердження неправомірності дій відповідача.

8.50. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.51. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.52. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та залишення без змін рішення суду першої інстанції відсутні.

8.53. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище висновками Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

8.54. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.55. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржник у цій справі аргументовано не довів.

8.56. Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.

8.57. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін як такого, що ухвалене із додержанням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОВА КОМПАНІЯ «НАФТОТРАНС» залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 916/2675/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Жайворонок