Постанова

від 11.07.2024 по справі 520/5229/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року

м. Київ

справа № 520/5229/19

адміністративне провадження № К/9901/33942/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року, ухвалене суддею Супруном Ю. О., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, прийняту у складі колегії суддів Катунова В. В., Бершова Г. Є., Ральченка І. М., у справі № 520/5229/19 за позовом Барівського комунального підприємства теплових мереж до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У травні 2019 року до Харківського окружного адміністративного суду звернулося Барівське комунальне підприємство теплових мереж (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2018 року № 0179551208 про застосування штрафу за затримку реєстрації податкових накладних у розмірі 142031,96 грн.

Позов обґрунтовано тим, що стосовно позивача відкрито справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого забороняється застосовувати пеню, неустойки, штрафи та інші фінансові санкції, зокрема також і штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 05 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, адміністративний позов задовольнив повністю.

Скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов`язаннями (в тому числі податковими), строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:

Головне управління ДФС у Харківській області провело камеральну перевірку Борівського комунального підприємства теплових мереж з питання дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за травень-серпень 2018 року, за результатами якої складено акт № 15183/20-40-12-08-19/32468926 від 25 жовтня 2018 року.

За висновками зазначеного акта Борівське комунальне підприємство теплових мереж несвоєчасно зареєструвало складені у травні-серпні 2018 року податкові накладні, а саме у вересні 2019 року, чим порушило абзац чотирнадцятий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки Головне управління ДФС у Харківській області 07 листопада 2018 року прийняло податкове повідомлення-рішення № 0179551208 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 142031,96 грн.

Уважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДФС у Харківській області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідач наполягає, що штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних є мірою відповідальності, що не пов`язана із невиконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів та спрямована на забезпечення виконання обов`язку позивача із своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому на штрафи за невиконання або несвоєчасне виконання такого обов`язку не поширюється дія мораторію.

Позивач не подав до суду відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі № 922/2478/18 про банкрутство Борівського комунального підприємства теплових мереж та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Правовий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів регулювався статтею 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон № 2343).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна (частина друга статті 19 Закону № 2343).

Абзацами третім і четвертим частини третьої статті 19 Закону № 2343 встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Окремо в частині п`ятій цієї статті передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

При цьому, у відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже Закон № 2343-ХІІ передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов`язань (в даному випадку штрафних санкцій), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань до дня введення мораторію.

У постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 580/1371/19 зазначено про те, що боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Таке тлумачення норм, якими встановлено правий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду постановою 16 вересня 2020 року у справі № 826/3106/18 підтвердила вже сформовану Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 жовтня 2019 року в адміністративній справі № 2340/4157/18 правову позицію щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на поточні зобов`язання боржника (зобов`язання, які виникли після введення мораторію).

У пункті 61 згаданої постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Суд звертає увагу, що єдиною підставою для задоволення позовних вимог є те, що нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов`язаннями (в тому числі податковими), строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Разом з тим під час розгляду справи факт визнання позивача банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не встановлювався та не досліджувався. При цьому належним чином підтверджено лише факт відкриття провадження про банкрутство, а не визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

З цих підстав безпідставними є посилання судів попередніх інстанцій на постанову Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 823/75/15, оскільки у зазначеній справі судами належним чином було встановлено те, що позивач був визнаний банкрутом та стосовно нього було відкрито ліквідаційну процедуру. Проте, у справі, що розглядається, таких обставин встановлено не було, і їх наявність не вбачається судом касаційної інстанції, що свідчить про відмінність правовідносин у справах.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з`ясування обставин, які є ключовими для вирішення цієї справи та підлягають обов`язковому з`ясуванню судами попередніх інстанцій у цьому судовому процесі, оскільки єдиною підставою для задоволення позовних вимог було встановлення судами попередніх інстанцій факту визнання позивача банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за відсутності належного дослідження таких обставин на підставі доказів. При цьому належним чином підтверджено лише факт відкриття провадження про банкрутство, а не визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 520/5229/19.

Адміністративну справу № 520/5229/19 направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко