Постанова

від 11.07.2024 по справі 360/4169/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2024 року

Київ

справа №360/4169/21

адміністративне провадження №К/990/39498/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу № 360/4169/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ЛОГІСТІК» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року (суддя Борзаниця С. В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року (головуючий суддя Казначеєв Е. Г., судді: Блохін А. А., Геращенко І. В.),-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН ЛОГІСТІК» (далі - позивач, ТОВ «ГРІН ЛОГІСТІК») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 липня 2021 року № 1341/12320703, № 1342/12320703, від 15 липня 2021 року № 1398/12321805.

В обґрунтування позовних вимог позивач як вказував на процесуальні порушення, допущені податковим органом при проведенні камеральної перевірки, так і висловив незгоду із встановленими по суті перевірки порушеннями вимог податкового законодавства.

Позивач зазначив, що за наслідками декларування ним від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2021 року із поданням заяви про відшкодування з бюджету відповідних сум податку відповідач провів документальну позапланову перевірку, за результатами якої складено Акт від 17 червня 2021 року № 1292/12-32-07-03/43949716 (далі - Акт № 1292). В той же час, показники, задекларовані у податковій декларації з ПДВ за квітень 2021 року (із поданням заяви про бюджетне відшкодування ПДВ), перевірялись відповідачем шляхом проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 17 червня 2021 року № 1294/12-32-18-05/43949716 (далі - Акт № 1294). Позивач наполягає, що при проведенні камеральної перевірки були використані висновки з Акта № 1292, що суперечить приписам підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Позивач також вважає, що він правильно, відповідно до вимог чинного податкового законодавства, відніс до складу податкового кредиту ПДВ за наслідками придбання транспортних засобів: автомобіль MAN, модель TGS 28.440, VIN НОМЕР_1 (далі - MAN 056630); причіп WIELTON, модель PS3, VIN НОМЕР_2 (далі - НОМЕР_6). Вважає, що датою здійснення першої з подій за правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України була передача цих транспортних засобів відповідно до видаткових накладних від 09 березня 2021 року № 1, № 2, на підставі чого постачальник ТОВ «ЮЗАГРОТРАНС» правомірно склав податкові накладні від 09 березня 2021 року № 1, № 2. Та обставина, що укладення основного договору купівлі-продажу та реєстрація указаних транспортних засобів відбулись 10 березня 2021 року, не впливає на правомірність формування податкового кредиту з ПДВ. Звертав увагу, що пунктом 2.1 попереднього договору від 19 лютого 2021 року № 1902211, укладеного між позивачем та ТОВ «ЮЗАГРОТРАНС», було передбачено, що транспортні засоби передаються за один день до укладення основного договору для остаточного огляду та підтвердження пропозиції підписання основного договору.

Щодо висновку контролюючого органу про використання ТОВ «ГРІН ЛОГІСТІК» в операціях, не пов`язаних із господарською діяльністю, запчастин, придбаних для транспортних засобів: автомобіль MAN, модель TGS 28.440, VIN НОМЕР_3 (далі - MAN 056660); причіп WIELTON, модель PS3, VIN НОМЕР_4 (далі - WIELTON НОМЕР_7), позивач вказував наступне. Указані транспортні засоби були придбані і зареєстровані 02 березня 2021 року, що підтверджується договорами купівлі-продажу, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, видатковими накладними, платіжними дорученнями. Перелічені в Акті № 1292 запчастини були використані для ремонту цих транспортних засобів для належного їх використання у межах господарської діяльності. Роботи із технічного обслуговування та ремонту указаних транспортних засобів були виконані ФОП ОСОБА_1 , що також підтверджується відповідними первинними документами. Та обставина, що постачальник ТОВ «АГРОТРАК СЕРВІС» зареєстрував податкові накладні від 02 березня 2021 року № 4, № 5 у квітні 2021 року, не свідчить про використання відповідних запчастин в операціях, не пов`язаних із господарською діяльністю.

Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 22 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 08 липня 2021 року № 1341/12320703, № 1342/12320703, від 15 липня 2021 року № 1398/12321805. Здійснив розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Суди встановили, що 19 лютого 2021 року між ТОВ «ГРІН ЛОГІСТІК» (покупець) та ТОВ «ЮЗАГРОТРАНС» (продавець) було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортних засобів № 1902211, за умовами якого сторони зобов`язувались у період з 01 березня 2021 року по 31 березня 2021 року укласти договір купівлі-продажу транспортних засобів: причепа WIЕLТОN 044303 та автомобіля MAN 056630. При цьому у пункті 2.1 попереднього договору сторони домовились, що продавець зобов`язується за день до укладання основного договору передати майно покупцю для остаточного огляду та підтвердження прийняття пропозиції підписання Основного договору.

На виконання умов попереднього договору відповідно до видаткових накладних № 1, № 2 від 09 березня 2021 року ТОВ «ЮЗАГРОТРАНС» передало, а ТОВ «ГРІН ЛОГІСТІК» отримало зазначені транспортні засоби: причіп WIЕLТОN 044303, автомобіль MAN 056630.

10 березня 2021 року між ТОВ «ЮЗАГРОТРАНС» та ТОВ «ГРІН ЛОГІСТІК» було укладено договори купівлі продажу № 4442/2021/2470620 (щодо автомобіля MAN 056630), № 4442/2021/2470724 (щодо причепа WIЕLТОN 044303). Цього ж дня позивач отримав свідоцтва про реєстрацію указаних транспортних засобів та перерахував постачальнику належні до сплати грошові кошти.

19 квітня 2021 року позивач подав до ГУ ДПС в електронній формі податкову декларацію з ПДВ за березень 2021 року, в рядку 19 якої вказав від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 251755 грн, а в рядку 20.2.1 податкової декларації заявив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 250000 грн. Разом із податковою декларацією ТОВ «ГРІН ЛОГІСТІК» подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування.

19 травня 2021 року позивач подав до ГУ ДПС в електронній формі податкову декларацію з ПДВ за квітень 2021 року, в рядку 20.2.1 якої заявив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 170000 грн. Аналогічно, до податкової декларації було долучено заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок такої суми.

Посадові особи ГУ ДПС у період з 31 травня 2021 року по 11 червня 2021 року провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГРІН ЛОГІСТІК» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено Акт № 1292.

Позаплановою перевіркою встановлено порушення пункту 36.1 статті 36, пункту 44.1 статті 44, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.2, 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, статті 1, пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.2 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, підпункту 5 пункту 3, підпунктів 1-5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, що виявилось у заниженні податкових зобов`язань на 38625 грн і завищенні податкового кредиту на 162167 грн.

Внаслідок цього, за висновком податкового органу, платник податків порушив вимоги пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, а саме завищив суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1) на 200620 грн, та завищив від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (р.21) на 172 грн.

Підставою для таких висновків контролюючого органу слугувало наступне.

Так, у складі податкового кредиту за березень 2021 року ТОВ «ГРІН ЛОГІСТІК» задекларувало, серед іншого, суми ПДВ, сплачені за результатами придбання: у ТОВ «ЮЗАГРОТРАНС» транспортних засобів - причепа WIЕLТОN 044303 та автомобіля MAN 056630, у розмірі 162167 грн; у різних постачальників запчастин, призначених для ремонту автомобіля MAN 056660, причепа WIELTON НОМЕР_7, у розмірі 37235,05 грн; у ПП «ПРОФІ АРТ» послуг із брендування авто у розмірі 1333,33 грн; у ТОВ «ДИНАМІКА ДП» гальмівної рідини ROWE HIGHTEC BRAKE FLUID DOT 4, 1 л, у розмірі 56,15 грн.

Згідно із відомостями інформаційних баз ДПС та наданих платником податків первинних документів не встановлено у березні 2021 року використання у господарській діяльності причепа WIЕLТОN НОМЕР_7 та автомобіля MAN 056660. Відповідно, запчастини, придбані для ремонту вказаних транспортних засобів, також не вважаються такими, що використані у господарській діяльності. Крім того, гальмівна рідина та послуга із брендування авто станом на 31 березня 2021 року взагалі не були використані для жодного із придбаних ТОВ «ГРІН ЛОГІСТІК» транспортних засобів. Враховуючи викладене, платник податків повинен був відповідно до абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на суму 38625 грн.

Також ГУ ДПС дійшло висновку про відсутність підстав для віднесення до податкового кредиту за березень 2021 року ПДВ у розмірі 162167 грн, сплаченого за наслідками придбання у ТОВ «ЮЗАГРОТРАНС» причепа WIЕLТОN 044303 та автомобіля MAN 056630. Позиція податкового органу в цій частині ґрунтується на тому, що укладення основного договору купівлі-продажу вказаних транспортних засобів, їх реєстрація та сплата грошових коштів відбулись лише 10 березня 2021 року, що і слід вважати датою «першої події» у розумінні пункту 198.2 статті 198 ПК України. 09 березня 2021 року право власності від постачальника до позивача не переходило, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку.

ГУ ДПС також вказало, що ТОВ «ГРІН ЛОГІСТІК» помилково задекларувало у р.20.2.1 ПДВ у розмірі 1583 грн, що зумовлено тим, що означена сума коштів не була фактично сплачена з розрахункового рахунку позивача на рахунок ТОВ - ПІДПРИЄМСТВО «ПРОДМАШСТРОЙ» у березні 2021 року. Відповідно, вказана сума підлягала декларуванню у р. 21 податкової декларації.

Крім того, у період з 21 травня 2021 року по 17 червня 2021 року посадові особи ГУ ДПС провели камеральну перевірку ТОВ «ГРІН ЛОГІСТІК» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податків з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, за квітень 2021 року, за результатами якої складено Акт № 1294.

Перевіркою встановлено порушення підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, що виявилось у завищенні суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1), у розмірі 170000 грн.

В Акті № 1294 податковий орган вказав, що у складі податкового кредиту за квітень 2021 року ТОВ «ГРІН ЛОГІСТІК» задекларувало, серед іншого, суми ПДВ, сплачені за результатами придбання у ТОВ «АГРОТРАК СЕРВІС» транспортних засобів - причепа WIЕLТОN НОМЕР_7 та автомобіля MAN 056660, у розмірі 186667 грн. ГУ ДПС також зазначило, що стосовно правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за попередній звітний (податковий) період - березень 2021 року призначена документальна позапланова виїзна перевірка.

За змістом Акта № 1294 підставою для відмови позивачу у відшкодуванні з бюджету 170000 грн слугувало те, що ТОВ «ГРІН ЛОГІСТІК» не включало загальну суму ПДВ у розмірі 186667 грн, сформовану за наслідками правовідносин з ТОВ «АГРОТРАК СЕРВІС», до податкової звітності за березень 2021 року. Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку, що позивач задекларував до бюджетного відшкодування безпідставно сформований залишок від`ємного значення звітного (податкового) періоду за березень 2021 року.

На підставі Акта № 1292 ГУ ДПС 08 липня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 1341/12320703, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 200620 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 50155 грн;

- № 1342/12320703, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 172 грн;

На підставі Акта № 1294 ГУ ДПС 15 липня 2021 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 1398/12321805, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 170000 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 85000 грн.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України дата отримання платником податку товарів не ставиться у залежність від дати оформлення права власності на такий товар. У спірних правовідносинах датою отримання товару є саме 09 березня 2021 року, що належним чином оформлено видатковими накладними.

Суд першої інстанції також визнав помилковим висновок податкового органу про використання позивачем придбаних у березні 2021 року товарів в операціях, не пов`язаних з господарською діяльністю, що підтверджується змістом долучених до матеріалів справи первинних документів.

Вирішуючи питання про правомірність податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2021 року № 1398/12321805, прийнятого на підставі Акта № 1294, суд першої інстанції вказав, що при проведенні камеральної перевірки відповідач порушив вимоги статті 76 ПК України, врахувавши матеріали документальної позапланової виїзної перевірки, яка ще проводилась, і, як наслідок, була неузгодженою.

Апеляційний суд підтримав такі висновки суду першої інстанції. Додатково, у спростування доводу податкового органу про невикористання придбаних у постачальників запчастин, гальмівної рідини, послуг із брендування автомобіля, суд вказав, що загальновиробничі витрати не завжди можуть бути пов`язані з конкретним виробом. Апеляційний суд наголосив, що придбані позивачем у спірний період транспортні засоби використовувались ТОВ «ГРІН ЛОГІСТІК» у власній господарській діяльності, тому доводи податкового органу в цій частині є безпідставними.

Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове про відмову в позові.

Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.2, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 03 травня 2022 року (справа № 560/551/19), від 23 травня 2023 року (справа № 640/8449/20).

Податковий орган наполягає, що у спірних правовідносинах «перша подія» відбулась саме 10 березня 2021 року - в день укладення договору купівлі-продажу автомобіля MAN 056630 та причепа WIЕLТОN 044303, сплати відповідних грошових коштів за них. Відповідно, податкові накладні від 09 березня 2021 року були складені з порушенням пункту 201.10 статті 201 ПК України. З огляду на це платник податків не мав законних підстав для віднесення сум ПДВ за такими податковими накладними до складу податкового кредиту. У справі № 560/551/19 Верховний Суд також вказував на те, що податкова накладна, складена за датою, відмінною від дійсної дати податкового зобов`язання, не дає можливості ідентифікувати період здійснення операції з постачання товарів/послуг. На переконання скаржника, попередній договір без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортних засобів не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від ТОВ «ЮЗАГРОТРАНС» до ТОВ «ГРІН ЛОГІСТИК».

Щодо недекларування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 38625 грн ГУ ДПС зазначило, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи відповідача про ненадання платником податків до перевірки доказів використання як відповідних транспортних засобів, так і придбаних товарів і послуг у господарській діяльності. Водночас до предмета доказування у цій частині належали обставини, які мали місце у періоді виникнення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків, про що також вказував Верховний Суд у постанові від 23 травня 2023 року (справа № 640/8449/20).

Скаржник також вважає, що суди попередніх інстанцій порушили правила оцінки доказів при вирішенні цього спору. Зокрема, суди не надали жодної правової оцінки обставинам включення до суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2021 року 1583,33 грн за результатами господарських операцій з ТОВ - ПІДПРИЄМСТВО «ПРОДМАШСТРОЙ». Суди не врахували, що умовою відшкодування податку на додану вартість є фактична сплата у попередньому та звітному (податкових) періодах суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню. Проте, позивач включив означеного постачальника до додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» податкової декларації з ПДВ за березень 2021 року за відсутності такої сплати.

На переконання скаржника, хибним є висновок судів про те, що податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2021 року № 1398/12321805 підлягає скасуванню виключно з підстав скасування податкових повідомлень-рішень від 08 липня 2021 року № 1341/12320703, № 1342/12320703. Поряд з цим суди не надали жодної оцінки саме висновкам, викладеним в акті камеральної перевірки, зокрема, в частині того, що ТОВ «ГРІН ЛОГІСТІК» не декларувало у податковій звітності за березень 2021 року податковий кредит за результатами господарських відносин з ТОВ «АГРОТРАК СЕРВІС».

Верховний Суд ухвалою від 07 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Цією ж ухвалою Верховний Суд витребував справу № 360/4169/21 з Луганського окружного адміністративного суду.

Листом від 08 грудня 2023 року № 360/4169/21/2870/2023 керівник апарату Луганського окружного адміністративного суду Юлія Кабацька повідомила Верховний Суд, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України робота суду за його місцезнаходженням неможлива, фактична можливість виконати вимоги ухвали від 07 грудня 2023 року та направити матеріали справи в паперовому вигляді відсутня. В той же час, усі документи в адміністративній справі № 360/4169/21, які надійшли до суду в паперовому вигляді або через офіційну електронну пошту суду відскановані та експортовані в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Поряд з цим листом від 15 січня 2024 року Луганський окружний адміністративний суд направив до Верховного Суду матеріали апеляційного провадження у справі № 360/4169/21 на 118 арк та 2 диска.

Суд касаційної інстанції за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» здійснив витребування електронної справи, яка формувалась судом першої інстанції у справі № 360/4169/21.

Враховуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що касаційний перегляд справи № 360/4169/21 здійснюється на підставі електронної справи, сформованої судом першої інстанції, та матеріалів апеляційного провадження, що формувались як в паперовій, так і в електронній формах.

У відзиві на касаційну скаргу представник позивача - адвокат Сімейко А.М. просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Зауважив, що господарська операція із передачі на підставі попереднього договору та видаткових накладних вживаних транспортних засобів не суперечить вимогам чинного законодавства України. При цьому загальноприйнятою є практика, коли момент укладення правочину, яким опосередковується передача майна, не співпадає з моментом фактичної передачі майна. Так, передача майна може бути як відтермінована на майбутнє, так і передувати укладенню основного правочину. Представник позивача наголошує, що пункт 198.2 статті 198 ПК України не пов`язує дату віднесення сум податку до податкового кредиту з обставинами набуття права власності на майно, укладення відповідного договору чи здійснення державної реєстрації права власності. Більше того, оформлення видаткових накладних, укладення основного договору купівлі-продажу, державна реєстрація транспортних засобів і сплата коштів постачальнику відбулись в один податковий період з різницею в один день. Відтак, відсутні підстави вважати, що була завдана шкода державним інтересам.

Як запасні частини, так і гальмівна рідина були придбані для ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, придбаних у ТОВ «ЮЗАГРОТРАНС», які, в свою чергу, використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Представник позивача також вказав, що наведені скаржником в касаційній скарзі постанови Верховного Суду ухвалені у відмінних від обставин цієї справи правовідносинах.

З приводу податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2021 року №1398/12321805 представник позивача наполягає на тому, що висновки акта камеральної перевірки про завищення позивачем в декларації за квітень 2021 року податкового кредиту ґрунтуються на відомостях, викладених в акті документальної позапланової перевірки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, підстав позову, а також доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ключовими питаннями, що належало вирішити судам та які підлягають касаційному перегляду, є:

1) застосування пункту 198.2 статті 198 ПК України в частині визначення дати віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення господарської операції з придбання транспортних засобів;

2) застосування підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України в частині встановлення обставин використання платником податків запчастин та інших товарів і послуг, придбаних з метою ремонту/обслуговування транспортних засобів, в операціях, що не є господарською діяльністю.

Водночас, враховуючи вимоги частини першої статті 341 КАС України, судові рішення в частині доводів касаційної скарги про допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, пов`язані з встановленням обставин справи щодо: правомірності включення до суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2021 року 1583,33 грн за результатами господарських операцій з ТОВ - ПІДПРИЄМСТВО «ПРОДМАШСТРОЙ»; правомірності включення до суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2021 року 170000 грн за результатами господарських операцій з ТОВ «АГРОТРАК СЕРВІС», не переглядаються. Це обумовлено тим, що скаржник у касаційній скарзі в загальному посилається на порушення судами правил оцінки доказів та на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а також зазначає про наявність підстав для скасування судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. Разом з тим, зазначений пункт регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Проте, в частині наведених вище доводів скаржник такого обґрунтування не наводить.

Вирішуючи перше ключове у цій справі питання, суд касаційної інстанції враховує наступне.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час формування платником податків податкового кредиту з ПДВ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, пункт 198.2 статті 198 ПК України встановлює, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 ПК України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абзац перший пункту 201.1 статті 201 ПК України).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині першій статті 9 передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З аналізу наведених норм податкового законодавства слідує, що норма пункту 187.1 статті 187 ПК України встановлює правило, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань з ПДВ у платника - постачальника товарів/послуг, визначеного за правилом «першої події». Така податкова накладна, у встановленому законом порядку зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), є підставою для віднесення платником - покупцем товарів/послуг зазначених у ній сум податку до складу податкового кредиту.

У постанові від 03 травня 2022 року (справа № 560/551/19), на неврахування якої судами вказує скаржник, Верховний Суд, застосовуючи наведені вище норми права, дійшов висновку, що вчасно зареєстрована в ЄРПН податкова накладна сама по собі автоматично не свідчить про право на податковий кредит. До обов`язкових реквізитів, перелічених у пункті 201.1 статті 201 ПК України, віднесено дату складення податкової накладної, яка за загальними правилами пункту 187.1 статті 187 ПК України має відповідати даті виникнення податкових зобов`язань. Наслідком складення платником ПДВ - постачальником (продавцем) товарів/послуг податкової накладної за іншою датою, ніж дійсна дата виникнення податкового зобов`язання за відповідною господарською операцією, є визнання такої податкової накладної помилково складеною.

Помилка в даті податкової накладної як така, що заважає ідентифікації господарської операції за звітним податковим періодом, за правилами абзацу одинадцятого пункту 201.10 статті 201 ПК України позбавляє покупця товару/послуги права на врахування такої податкової накладної при формуванні податкового кредиту за відповідний період.

Суд касаційної інстанції у цій справі погоджується із таким висновком і не вбачає підстав для відступу від нього.

ГУ ДПС наполягає, що у спірних правовідносинах постачальник ТОВ «ЮЗАГРОТРАНС» неправильно склав податкові накладні № 1, № 2 саме 09 березня 2021 року та вважає, що позивач мав би на підставі пункту 201.10 статті 201 ПК України додати до податкової декларації з ПДВ заяву із скаргою на продавця. Одночасно податковий орган наполягає, що відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою отримання товару (автомобіля MAN 056630 та причепа WIЕLТОN 044303) у спірних правовідносинах є дата укладення основного договору купівлі-продажу, його перереєстрації і сплати відповідних коштів, що відбулось 10 березня 2021 року.

Отже, враховуючи позиції сторін, до предмета доказування у цій справі належали обставини того: чи дійсно контрагент позивача ТОВ «ЮЗАГРОТРАНС» допустив помилку при складанні податкових накладних від 09 березня 2021 року № 1, № 2 та порушив правила визначення дати складення податкової накладної, встановлені пунктом 187.1 статті 187 ПК України; чи за правильною датою позивач відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Суд касаційної інстанції зазначає, що частиною другою статті 1 Цивільного кодексу України встановлено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, питання того, що саме слід вважати датою «першої події» для цілей правильного відображення ПДВ в податковій звітності платниками податків визначається виключно правилами, встановленими пунктом 187.1 статті 187, пунктом 198.2 статті 198 ПК України. Поряд з цим із змісту означених норм податкового законодавства слідує, що вони не ставлять дату виникнення податкового зобов`язання з ПДВ і дату віднесення сум вказаного податку до складу податкового кредиту у залежність від дати оформлення переходу права власності на товар.

Так, вжитий пункті 187.1 статті 187 ПК України термін «відвантаження товару» розуміється не як факт виникнення права власності на товар, а як початок процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) у постачальника, або іншого оформленого у визначеному законом порядку передання майна. Аналогічно і передбачене пунктом 198.2 статті 198 ПК України поняття «отримання товарів/послуг» слід розглядати як початок процесу прийому та обліку товарів від постачальника. Обидві вказані операції передбачають, що факт їх вчинення має бути формалізовано у відповідному первинному документі, оформленому відповідно до вимог бухгалтерського обліку. Отже, для цілей податкового обліку податку на додану вартість підставою для формування податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ платниками податку є саме відповідні первинні документи, які засвідчують факт зміни в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі суб`єкта господарювання.

Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 300/1952/19.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що у спірних правовідносинах факт отримання ТОВ «ГРІН ЛОГІСТИК» транспортних засобів (автомобіля MAN 056630 та причепа WIЕLТОN 044303) підтверджується видатковими накладними № 1, № 2 від 09 березня 2021 року, до правильності оформлення яких податковий орган претензій не мав. На підставі указаних первинних документів постачальник ТОВ «ЮЗАГРОТРАНС» правомірно склав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні № 1, № 2, що датовані 09 березня 2021 року, тобто за фактом відвантаження товару. Отже, не знайшов свого підтвердження довід скаржника про те, що податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за березень 2021 року, містять неправильну дату складення.

Суд касаційної інстанції зауважує, що дата отримання товару/послуги покупцем може відрізнятись від дати відвантаження такого товару/послуги. Проте у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати, що позивач отримав транспортні засоби пізніше за 09 березня 2021 року. Отже, позивач на підставі указаних податкових накладних, але не пізніше дати отримання товару, правомірно відніс відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відповідно, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Поряд з цим вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, посилання скаржника на те, що основний договір між позивачем та ТОВ «ЮЗАГРОТРАНС» було укладено 10 березня 2021 року, що і є «першою подією» у розумінні пункту 198.2 статті 198 ПК України, підлягає відхиленню.

З приводу доводів податкового органу про те, що державна реєстрація транспортних засобів також була проведена 10 березня 2021 року, суд касаційної інстанції зазначає, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року в справі № 916/675/15 та постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року в справі № 910/10987/18.

Посилання скаржника на те, що списання коштів, призначених для оплати спірних транспортних засобів, з рахунку позивача відбулось 10 березня 2021 року, також належить визнати безпідставними, оскільки, як уже зазначалось, датою, що відбулась раніше, за правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України є саме дата отримання товару, якою є 09 березня 2021 року.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції висновує, що довід скаржника про неврахування судами попередніх інстанції висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 03 травня 2022 року (справа № 560/551/19), не знайшов свого підтвердження. Суди правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин та дійшли обґрунтованого висновку про правильність декларування позивачем податкового кредиту з ПДВ у розмірі 162167 грн у березні 2021 року за наслідками господарських операцій з ТОВ «ЮЗАГРОТРАНС».

Вирішуючи друге ключове у цій справі питання, суд касаційної інстанції зазначає про таке.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов`язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.

У постанові від 23 травня 2023 року (справа № 640/8449/20), на неврахування висновків якої посилається скаржник, Верховний Суд, аналізуючи наведені вище норми податкового законодавства, дійшов висновку, що правове регулювання, запроваджене підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. При цьому, слід зауважити, що не обов`язково період, у якому були віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту, та період, у якому за визначених Податковим кодексом України умов має здійснюватися нарахування грошових зобов`язань відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, мають співпадати.

Відповідно, при перевірці правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, - обставини, які мали місце у періоді встановлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

Аналогічний висновок також викладався Верховним Судом і в постанові від 24 січня 2023 року (справа № 560/7669/21).

Зі змісту Акта № 1292 слідує, що позиція податкового органу про використання в операціях, що не є господарською діяльністю, придбаних у березні 2021 року запчастин на загальну суму ПДВ 37235,05 грн, а також гальмівної рідини на суму ПДВ у розмірі 56,15 грн, послуг із брендування авто - 1333,33 грн, ґрунтується на тому, що у зазначеному звітному (податковому) періоді не встановлено використання у господарській діяльності автомобіля MAN 056660 і причепа НОМЕР_5 , які також були придбані у березні 2021 року.

Отже, у цій справі формування платником податків податкового кредиту і встановлений, за позицією ГУ ДПС, момент виникнення у позивача обов`язку із виконання вимог підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, охоплюють один звітний (податковий) період - березень 2021 року. Відтак, до предмета доказування в цій частині належали обставини встановлення на підставі належних і допустимих доказів факту придбання означених запчастин, гальмівної рідини і послуги із брендування авто без мети їх використання в господарській діяльності або використання поза межами господарської діяльності, зокрема, шляхом встановлення/використання на транспортних засобах, які використовувались в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Задовольняючи позов в цій частині, суди попередніх інстанцій встановили, що усі придбані позивачем у березні 2021 року транспортні засоби використовувались у господарській діяльності. Відповідно, відсутні підстави вважати, що використані для ремонту та технічної експлуатації означених автомобілів та причепів запчастини, були використані в операціях, що не є господарською діяльністю. Касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили про помилковість таких висновків судів попередніх інстанцій або про порушення ними правил оцінки доказів.

Фактично, позиція скаржника зводиться до того, що транспортні засоби, придбані у березні 2021 року і на які запчастини встановлювались у цей період або пізніше, не могли бути використані у господарській діяльності саме у цьому звітному (податковому) періоді. Разом з тим, такі доводи ґрунтуються на помилковому розумінні приписів підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України та відповідних висновків, що викладались Верховним Судом в постановах від 23 травня 2023 року (справа № 640/8449/20), від 24 січня 2023 року (справа № 560/7669/21). Як уже зазначалось, для нарахування платником податків податкових зобов`язань необхідним є доведення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків. Водночас податковий орган не наводить жодних доводів і доказів, які б свідчили, що ТОВ «ГРІН ЛОГІСТИК» припинило використання придбаних транспортних засобів у березні 2021 року або у наступних звітних (податкових) періодах.

Щодо гальмівної рідини та послуг із брендування авто, стосовно яких скаржник зазначає, що вони не були використані для жодного із транспортних засобів станом на 31 березня 2021 року, суд касаційної інстанції зауважує, що абзац десятий пункту 198.5 статті 198 ПК України передбачає, що у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Така позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом (зокрема, але не виключно, постанови від 06 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17, від 26 вересня 2023 року у справі № 640/19859/21, від 18 березня 2024 року у справі № 120/2466/23). В Акті № 1292 відсутні відомості про те, що контролюючий орган висував до платника податків вимогу про проведення інвентаризації.

При цьому правила пункту 198.3 статті 198 ПК України передбачають, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Отже, саме по собі придбання товару/необоротного активу і невикористання його у звітному (податковому) періоді ще не свідчить про те, що останні не будуть використані саме у межах господарської діяльності, але у наступних податкових періодах. Доводів про те, що гальмівна рідина та послуга із брендування авто призначені для їх використання в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, касаційна скарга не містить.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що у березні 2021 року у позивача не виник обов`язок із нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суму 38625 грн відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України. Довід скаржника про неврахування висновків, викладених Верховним Судом в постанові від 23 травня 2023 року (справа № 640/8449/20), також не знайшов свого підтвердження.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції висновує, що судові рішення в частині, в якій здійснювався їх касаційний перегляд, відповідають вимогам статті 242 КАС України, а викладені у них висновки про задоволення позовних вимог ґрунтуються на оцінці сукупності наведених сторонами доводів та долучених на їх підтвердження доказів. Натомість, обґрунтування касаційної скарги ГУ ДПС зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів в частині, що переглядалась судом касаційної інстанції, є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про їх невідповідність нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень в цій частині відсутні. Судові рішення в частині висновків щодо: правомірності включення до суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2021 року 1583,33 грн за результатами господарських операцій з ТОВ - ПІДПРИЄМСТВО «ПРОДМАШСТРОЙ»; правомірності включення до суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2021 року 170000 грн за результатами господарських операцій з ТОВ «АГРОТРАК СЕРВІС», згідно з вимогами статті 341 КАС України судом касаційної інстанції не переглядались.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За правилами частини п`ятої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції призначає справу до розгляду у судовому засіданні за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті або статтею 345 цього Кодексу. Справа призначається до розгляду у судовому засіданні, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до розгляду у судовому засіданні постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Відповідно до наведених вище норм процесуального закону, подане скаржником клопотання про розгляд справи № 360/4169/21 у судовому засіданні задоволенню не підлягає, оскільки за наслідками попереднього розгляду справи суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко