Ухвала

від 11.07.2024 по справі 420/26396/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 липня 2024 року

м. Київ

справа № 420/26396/23

адміністративне провадження № К/990/25216/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2024

у справі № 420/26396/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині здійснення розрахунків сум складових грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі нечинної редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати всі складові щомісячного грошового забезпечення за період з 28.02.2022 по 12.05.2023 включно на підставі чинної редакції пункту 4 зазначеної Постанови, за чим виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість за окладом за військовим званням в сумі 7 765, 25 грн., за посадовим окладом в сумі 32 770, 21 грн., за надбавку за вислугу років в сумі 17 079, 97 грн., за надбавку за особливості проходження військової служби в сумі 53 990, 52 грн., за премію в сумі 74 180, 51 грн., - а разом заборгованість за грошовим забезпеченням за період з 28.02.2022 по 12.05.2023 включно в сумі 185 786, 46 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині нездійснення виплати на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення згідно наказів командира відповідача від 20.08.2022 № 777 та від 27.05.2023 № 149 за 2022 рік в сумі 20 428, 30 грн. та за 2023 рік в сумі 37 075, 18 грн., - а разом грошової допомоги на оздоровлення в сумі 57 503, 48 грн.;

- визнати протиправним приказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.04.22 № 243 в частині, що стосується виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби з 24.02.2022 по 28.02.2022, визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування зазначеної додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 за лютий 2022 року в передбаченому законодавством порядку та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за лютий 2022 року в сумі 30000 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині нездійснення нарахувань та виплати на користь ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за квітень 2022 року, та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду за квітень 2022 року в сумі 100 000 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині нездійснення нарахувань та виплат на користь ОСОБА_1 компенсаційних виплат у виді добових за кожний день перебування у відряджені, зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсаційні виплати у виді добових за 352 дня перебування у відряджені в сумі 105600 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині нездійснення нарахувань та виплат на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за 104 невикористаних вихідних, святкових та неробочих днів, зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 104 невикористаних вихідних, святкових та неробочих днів в подвійному розмірі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2024, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 28.02.2022 по 31.12.2022, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 28.02.2022 по 31.12.2022, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 12.05.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 12.05.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідачем 30.06.2024 через підсистему «Електронний суд» подано до Верховного Суду касаційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Так, у тексті касаційної скарги заявник вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 420/26396/23 є пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи посилання на вказану норму процесуального закону, відповідач вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за місяць в якому особа не перебувала за місцем служби без поважних на те причин (самовільне залишення військової частини, місця служби, несвоєчасне прибуття з/до лікувального закладу).

Суд звертає увагу скаржника, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Саме лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, без наведення норми права, що потребує висновку, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу касаційного оскарження.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі № 420/26396/23 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяЖ.М. Мельник-Томенко