Постанова

від 09.07.2024 по справі 211/4388/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6076/24 Справа № 211/4388/23 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д.М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 211/4388/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів Остапенко В.О., Тимченко О.О.

секретар судового засідання - ОСОБА_1

сторони:

позивач Криворізька східна окружна прокуратура, в інтересах держави в особі Криворізької міської ради,

відповідачка ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргувідповідачки ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року, яке ухвалено суддеюНіколенко Д.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 29 січня 2024 року, -

УСТАНОВИВ:

В липні 2023 рокуКриворізька східна окружна прокуратура, в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації прав.

Позовна заява мотивована тим, що,у ході здійснення представницьких повноважень, окружною прокуратурою встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки по АДРЕСА_1 без будь-яких на те правових підстав. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , у власність чи користування ОСОБА_3 не передавалась, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, чим грубо порушено право комунальної власності територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради. Без наявності будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , а також на підставі завідомо неправдивих документів декларативного характеру на будівництво об`єкту нерухомого майна, на земельній ділянці площею 54 кв.м. здійснено будівництво об`єкту будівлі магазину А-1, що свідчить про його самочинне будівництво.

Так, окружною прокуратурою, під час вивчення підстав набуття речових прав на об`єкти нерухомого майна, дотримання вимог містобудівного та земельного законодавства встановлено, що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 08 грудня 2014 року за № ДП 083143420281 зареєстровано декларацію ОСОБА_3 про початок виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва - Будівництво філії банку за адресою: АДРЕСА_2 , код 1220.2, категорія складності III, вид будівництва нове будівництво.

У вказаній декларації замовником ОСОБА_3 вказано завідомо неправдиві відомості про те, що земельна ділянка використовується для будівництва на підставі договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2014 року № 2014041, дійсний до 12 листопада 2019 року, для будівництва та обслуговування будівель кредитно - фінансових установ (кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:03:205:0005, площа 0,1100 га), який фактично укладений між Криворізькою міською радою та ПАТ «БАНК ФОРУМ» для розміщення будівлі Криворізької філії банку.

Після чого, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 23 січня 2015 року за № ДП 143150230010 зареєстровано декларацію ОСОБА_3 про готовність об`єкта до експлуатації, яка містить наступні завідомо неправдиві відомості.

По-перше, у найменуванні закінченого будівництвом об`єкта вказано Будівництво філії банку за адресою: АДРЕСА_2 , код 1220.2, категорія складності III, хоча фактично здійснено нове будівництво магазину продовольчих товарів, який знаходиться впритул до будівлі Криворізької філії банку ПАТ «БАНК ФОРУМ», що підтверджується актами обстеження виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради в межах самоврядного контролю від 19 січня 2016 року, 20 травня 2016 року, 24 січня 2020 року, 18 травня 2021 року, 09 січня 2023 року щодо нецільового використання земельної ділянки.

По-друге, у п.11-1 вказаної декларації зазначено, що документом, який посвідчує право заявника ОСОБА_3 користування земельною ділянкою, є договір оренди земельної ділянки від 04 лютого 2014 року № 2014041, дійсний до 12 листопада 2019 року, кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:03:205:0005, який фактично укладений між Криворізькою міською радою та ПАТ «БАНК ФОРУМ» для розміщення будівлі Криворізької філії банку, а не для нового будівництва ОСОБА_3 магазину продовольчих товарів.

На підставі заяви ОСОБА_4 , який діяв за дорученням ОСОБА_3 , щодо присвоєння адреси будівлі філії банку, збудованої на проспекті Гагаріна, 60, відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 23 січня 2015 року № ДП 143150230010, рішенням № 48 від 18 лютого 2015 року «Про впорядкування адресного господарства» Виконавчим комітетом Довгинцівської районної у місті ради зазначеному об`єкту присвоєно адресу АДРЕСА_1 .

У подальшому, 29 квітня 2015 року державним реєстратором Криворізького міського управління юстиції Маненком А.В., на підставі вищевказаної декларації про готовність об`єкта до експлуатації та технічного паспорту від 15 січня 2015 року, здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлову будівлю площею 44,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 628703612110), та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 30 квітня 2015 року.

Таким чином встановлено, що з метою реєстрації права власності на спірний об`єкт та приховування факту самочинного будівництва ОСОБА_3 у дозвільні документи на будівництво (декларацію про початок виконання будівельних робіт та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації) внесено завідомо неправдиві відомості щодо наявності у неї права користування земельною ділянкою та найменування об`єкту будівництва.

На теперішній час, будівля магазину А-1, площею 44.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , належить новому власнику ОСОБА_2 . Водночас, будь-які документи на підтвердження надання Криворізькою міською радою дозволу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо використання земельної ділянки під самочинним будівництвом відсутні. Будь-які угоди щодо такого використання не укладалися.

Таким чином, на теперішній час законні правові підстави зайняття ОСОБА_2 зазначеної земельної ділянки комунальної форми власності в охоронній зоні самопливної каналізаційної мережі відсутні.

Також позивач зауважує, що згідно листа ПАТ «БАНК ФОРУМ» №7234/16 від 09 вересня 2016 року встановлено, що право власності ПАТ «БАНК ФОРУМ» на будівлю Банку за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується свідоцтвом про право власності від 21 серпня 2002 року, виданим Виконавчим комітетом Криворізької міської Ради на підставі рішення № 327 від 07 серпня 2002 року. Приміщення Банку за вищезгаданою адресою не використовується під розміщення магазину продовольчих товарів «М`ясний комбінат».

ПАТ «БАНК ФОРУМ» не укладав з ОСОБА_3 договору суборенди частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та не володіє будь-якою інформацією щодо зазначеного у вимозі договору суборенди. У ПАТ «БАНК ФОРУМ» відсутні будь-які документи щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ФОП ОСОБА_3 не має права представляти інтереси ПАТ «БАНК ФОРУМ» та не має права надавати документи, які належать Банку в установи, організації, органи виконавчої влади чи в будь-які інші органи, так як ПАТ «БАНК ФОРУМ» не уповноважував ФОП ОСОБА_3 на вчинення будь-яких дій від імені ПАТ «БАНК ФОРУМ».

Згідно листа ПАТ «БАНК ФОРУМ» № 4822/16 від 03 червня 2016 року встановлено, що нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , не є у власності ПАТ «БАНК ФОРУМ», а належить іншій особі - ОСОБА_3 .

Відповідно до листа Криворізької міської ради № 7/18-1921 від 23 червня 2016 року встановлено, що Криворізькою міською радою не надавалась письмова згода на укладення між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та ФОП ОСОБА_3 договору суборенди земельної ділянки площею 0,1100 га (або на її частину) на АДРЕСА_1 для розміщення будівлі Криворізької філії банку.

Більш того, листом управління земельних ресурсів № 4093 від 22 грудня 2014 року ОСОБА_3 повідомлено щодо неможливості погодження проекту договору суборенди вищезазначеної земельної ділянки.

Таким чином встановлено, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, яка у користування ОСОБА_3 не передавалася, рішення уповноваженого органу про передачу її в оренду (суборенду) ОСОБА_3 не приймалося, відповідно, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку (її складову частину) не проводилася.

Крім того, відповідно до листа КП «Кривбасводоканал» від 18 квітня 2023 року № 07-10/4614 від 18 квітня 2023 року зазначено, що поряд з об`єктом, а саме торговим павільйоном, за адресою: АДРЕСА_1 , пролягає трубопровід централізованого водовідведення діаметром 150 мм, який знаходиться на балансовому обліку КП «Кривбасводоканал». Земельна ділянка розташовується на трасі та у захисних охоронних зонах самопливної каналізаційної мережі, що порушує наступні норми: ДБН Б.2.2-12:2019 «ПЛАНУВАННЯ І ЗАБУДОВА ТЕРИТОРІЙ» додаток И.1 (заборонено розміщувати фундаменти будівель та споруд ближче ніж на 5м від водопровідної мережі та напірної каналізації, а також 3м від самопливної каналізаційної мережі); норм. табл.31 п.17.1.2 ДБН В.2.5-75:2013 «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування» (захисна-охоронна зона самопливної каналізаційної мережі складає 3-5 м, напірної каналізаційної мережі складає 5м); п.5 розділу ХІ Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Міністерства з питань житловокомунального господарства України від 27 червня 2008 року №190, зі змінами внесеними згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій від 19 квітня 2021 року № 97 не дозволяється складати матеріали і предмети, накопичувати сміття ближче за 5 м від осі водопровідних мереж, мереж водовідведення та пристроїв в межах охоронних санітарних зон; самовільно зводити споруди над водопровідними мережами, мережами водовідведення, пристроями будь-яких будівель та елементами благоустрою.

Також відсутні будь-які документи на підтвердження надання Криворізькою міською радою дозволу ОСОБА_3 щодо використання спірної земельної ділянки, будь-які угоди щодо такого використання не укладалися.

Таким чином, законні правові підстави зайняття ОСОБА_3 зазначеної земельної ділянки для будівництва в охоронній зоні самопливної каналізаційної мережі були відсутні.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що у подальшому на вказаний об`єкт самочинного будівництва неодноразово реєструвалось право приватної власності за іншими фізичними та юридичними особами.

Так, 01 вересня 2016 року державним реєстратором Криворізького районного нотаріального округу, Дніпропетровської області, приватним нотаріусом Рукавіциною Н.В. здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на нежитлову будівлю 41,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для здійснення реєстрації права власності стали наступні документи: договір дарування, серія та номер: НВХ 271100, НВХ 271101, виданий 01 вересня 2016 року, видавник Рукавіцина Н.В., приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №1199.

07 вересня 2016 року державним реєстратором Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області приватним нотаріусом Рукавіциною Н.В. здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нежитлову будівлю, площею 44,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для здійснення реєстрації права власності стали наступні документи: договір купівлі-продажу, серія та номер: НВХ 271126, НВХ 271127, НВХ 271125, виданий 07 вересня 2016 року, видавник Рукавіцина Н.В., приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 1231.

26 вересня 2016 року державним реєстратором Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області приватним нотаріусом Рукавіциною Н.В. здійснено державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФІН АП КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 40818620) на нежитлову будівлю, площею 44,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для здійснення реєстрації права власності стали наступні документи: акт прийому-передачі майна, яке вноситься до статутного капіталу ТОВ «ФІН АП КОНСАЛТ», серія та номер: б/н, 16.09.2016, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «ФІН АП КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 40818620); протокол загальних зборів учасників ТОВ «ФІН АП КОНСАЛТ», серія та номер: №1, виданий 07.09.2016, видавник ТОВ «ФІН АП КОНСАЛТ» (код 40818620); статут ТОВ «ФІН АП КОНСАЛТ» серія та номер: б/н, виданий 08 вересня 2016 року, видавник: ТОВ «ФІН АП КОНСАЛТ».

08 грудня 2016 року державним реєстратором Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області, приватним нотаріусом Рукавіциною Н.В. здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю, площею 44,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для здійснення реєстрації права власності стали наступні документи: договір купівлі-продажу, серія та номер: НВХ 607552, НВХ 607553, НВХ 607554, виданий 05 грудня 2016 року, видавник Рукавіцина Н.В., приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 1467.

02 грудня 2020 року державним реєстратором Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос О.В. здійснено державну реєстрацію права власності за ТОВ «БОНУСФУД» (код ЄДРПОУ 43891078) на нежитлову будівлю, площею 44,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для здійснення реєстрації права власності стали наступні документи: рішення учасника, серія та номер: № 2, виданий 01 грудня 2020 року, видавник: ТОВ «БОНУСФУД»; акт прийому-передачі нерухомого майна, серія та номер: № 3129, 3130, виданий 02 грудня 2020 року, видавник: ТОВ «БОНУСФУД», ОСОБА_2 .

На теперішній час, будівля магазину А-1, площа 44.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , належить новому власнику - відповідчці ОСОБА_2 . Підставою для здійснення реєстрації права власності стали наступні документи: акт прийому-передачі нерухомого майна, серія та номер: 3418,3419, виданий 23 грудня 2020 року, видавник: ТОВ «БОНУСФУД», ОСОБА_2 ; технічний паспорт, серія та номер: б/ н виданий 21 грудня 2020 року, видавник: ОСОБА_6 ; рішення № 4 учасника ТОВ «БОНУСФУД», серія та номер: № 4, виданий 23 грудня 2020 року, видавник ОСОБА_7 .

Згідно останнього технічного паспорту серія та номер: б/н, виданий 21 грудня 2020 року, видавник: ОСОБА_6 площа земельної ділянки під забудовою складає 54 кв.м.

Новий власник ОСОБА_2 звернулась до Криворізької міської ради про надання згоди на поділ земельної ділянки комунальної власності, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (код 03.09) для розміщення будівлі Криворізької філії банку, без цільового призначення.

Рішенням Криворізької міської ради № 339 від 24 лютого 2021 року ОСОБА_2 надано згоду на поділ земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 та розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:03:205:0005.

У подальшому, у 2021 році ФОП ОСОБА_8 , виготовлена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:03:205:0005 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (код 03.09), вид використання для розміщення будівлі Криворізької філії банку, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Криворізької міської ради № 467 від 28 квітня 2021 року ОСОБА_2 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,1100 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1211000000:03:205:0005) за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (код 03.09) для розміщення будівлі Криворізької філії банку, без зміни цільового призначення, та визначено, що в результаті поділу утворилися земельні ділянки в Довгинцівському районі, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (код 03,09), категорія - землі житлової та громадської забудови для розміщення будівлі Криворізької філії банку, площами: - 0,0945 та на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1211 000000:03:205:0036); - 0,0155 та на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1211000000:03:205:0037).

Державним реєстратором Дідик Н.С. Виконавчого комітету Криворізької міської ради, на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 467, виданий 28 квітня 2021 року 25 травня 2021 року зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:205:00036, площа 0,0945 га, власник: Територіальна громада м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2369130112110).

Державним реєстратором Кузьмінською А.В. Виконавчого комітету Криворізької міської ради, на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 467, виданий 28 квітня 2021 року 25 травня 2021 року зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:205:0037, площа 0,0155 га, власник: Територіальна громада м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2370091912110).

Цим же рішенням міської ради ОСОБА_2 запропоновано виступити замовником розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення для розміщення існуючих об`єктів нерухомого майна - адміністративної будівлі та магазину.

Згідно технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:205:0005 встановлено, що фактично об`єкт самочинного будівництва будівля магазину А-1, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:03:205:0037, площа 0,0155 га.

При розробці документації із землеустрою встановлено, що земельні ділянки розташовані в межах охоронної зони інженерних мереж КП «Кривбасводоканал». Площа охоронних зон складає 0,0255 га та 0,0100 га.

Згідно з Переліком обмежень щодо використання земельних ділянок (додаток 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051), обмеженням у використанні земельних ділянок є охоронна зона навколо інженерних комунікацій (код 01.08).

Також, відповідно до листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 16755/5/04-36-24-17-13 від 04 травня 2023 року встановлено, що згідно наданих Криворізькою міською радою даних, щодо укладених/діючих договорів оренди, ОСОБА_2 в переліку орендарів відсутня.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельні ділянки: - кадастровий номер: 1211000000:03:205:0005 зареєстрований за територіальною громадою м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради в статусі поділ об`єкта нерухомого майна; - кадастрові номери: 1211000000:03:205:0036, 1211000000:03:205:0037 зареєстровані 25 травня 2021 року на підставі рішення Криворізької міської ради № 467 від 28 квітня 2021 року на територіальну громаду м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, в подальше користування не надано.

За ОСОБА_2 відсутні зареєстровані земельні ділянки за кадастровими номерами 1211000000:03:205:0005, 1211000000:03:205:0036, 1211000000:03:205:0037, які розташовані на території АДРЕСА_1 та 60Б.

ОСОБА_2 з 01 квітня 2021 року перебуває на обліку в ГУ ДПС (Південна ДПІ) як фізична особа-підприємець, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ГУ ДПС ОСОБА_2 за період 2020-2023 роки не подавала до ГУ ДПС податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та платнику не нараховувалася плата за землю (земельний податок та/або орендна плата) з фізичних осіб в Довгинцівському районі міста Кривого Рогу.

Позивач наполягає на тому, що відсутні будь-які документи на підтвердження надання Криворізькою міською радою дозволу ОСОБА_2 щодо використання земельної ділянки під самочинним будівництвом, будь-які угоди щодо такого використання не укладалися. Плата за землю ОСОБА_2 не здійснюється.

Законні правові підстави зайняття ОСОБА_2 зазначеної земельної ділянки в охоронній зоні самопливної каналізаційної мережі - відсутні.

Окружною прокуратурою направлявся лист від 01 травня 2023 року №04/60-2412 вих-23 на адресу Криворізької міської ради, із уточненням, який саме спосіб захисту, передбачений ст. 376 ЦК України, буде найбільш ефективним для відновлення порушених інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу, у зв`язку із самовільним зайняттям земельної ділянки комунальної власності в охоронній зоні навколо інженерних комунікацій.

Однак, згідно листа № 12/18/3066 від 12 травня 2023 року Криворізька міська рада не вказала, який саме спосіб захисту, передбачений ст. 376 ЦК України, буде найбільш ефективним, тим самим додатково підтверджує бездіяльність уповноваженого органу.

Таким чином, з огляду на викладені обставини справи, з огляду на те, що вказаний об`єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час, за змістом положень частин 1, 2, 4 статті 376, статті 391 ЦК України, статті 152 ЗК України, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, Криворізька міська рада наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна.

Власник має право вимагати від ОСОБА_2 усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованого майна, оскільки, набувши у власність магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 набула усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник ОСОБА_3 , а тому вона є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 755/3782/17 (провадження № 61-10992св 18).

У свою чергу, наявність зареєстрованого права власності, перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності, його передачі відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.

З метою усунення перешкод Криворізькій міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном у вигляді земельної ділянки, площею 54 кв.м. комунальної власності, наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на об`єкт будівлю магазину А-1, що розташований на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 628703612110, номера запису про право власності 40017884).

На підставі наведеного вище позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди Криворізькій міській раді у користуванні частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:205:0037, площею 54 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - будівлі магазину А-1 (загальна площа 44,1 кв.м.); скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на об`єкт - будівлю магазину А-1 (загальна площа 44,1 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 23.12.2020 державним реєстратором Глеюватської сільської ради Криворізького району Волос Оленою Володимирівною (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 628703612110, номер запису про право власності 40017884). Стягнути з відповідача у справі ОСОБА_2 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури понесені судові витрати.

РішеннямДовгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди Криворізькій міській раді у користуванні частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:205:0037, площею 54 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - будівлі магазину А-1 (загальна площа 44,1 кв.м.).

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на об`єкт - будівлю магазину А-1 (загальна площа 44,1 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 23.12.2020 державним реєстратором Глеюватської сільської ради Криворізького району Волос Оленою Володимирівною (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 628703612110, номер запису про право власності 40017884).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у сумі 4 294 грн 40 коп.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким залишити позовну заяву прокурора без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що нежитлова будівля А-1, площею 44.1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 , та право власності набуто нею на вказану будівлю правомірно.

Твердження позивача щодо того, що законні правові підстави зайняття ОСОБА_3 зазначеної земельної ділянки для будівництва в охоронній зоні самопливної каналізаційної мережі були відсутні, спростовуються договором Оренди земельної ділянки № 2014041 від 04 лютого 2014 року, укладеним між Криворізькою міською радою та ПАТ «БАНК ФОРУМ», дія якого припинилась в 2019 році, кадастровий номер 1211000000:03:205:0005, зазначено сервітут для обслуговування підземних споруд КП «Кривбасводоканал» - 0,0355 га. А після поділу земельної ділянки, до знову відтворених, внесені відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, а саме зазначена охоронна зона навколо інженерних комунікацій: 0,0945 га. на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1211 000000:03:205:0036) - 0,0255 га. та 0,0155 га. на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1211000000:03:205:0037) - 0,01 га.

Даний факт підтверджується витягом з земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9923948452023 кадастровий номер 1211000000:03:205:0037, та витягом з земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9923948052023 кадастровий номер 1211 000000:03:205:0036.

Також апелянт вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності подання позову до суду. Згідно письмових доказів, наданих прокурором, а саме копії листа відділу з питань державного архітектурного-будівельного контролю Виконкому Криворізької міської ради № 204 від 21 вересня 2016 року, копії листа в.о. голови Довгинцівської районної в місті ради № 8/20-896 від 26 вересня 2016 року, встановлено, що і прокурор, і позивач, були обізнані в начебто порушенні інтересів держави, ще в 2016 році, а листи окружної прокуратури за № 04/60- 988вих-23 від 24 лютого 2023 року, № 04/60-2412 вих-23 від 01 травня 2023 року на ім`я Криворізького міського голови, не несли будь-якої додаткової інформації, а лише були наміром сховати пропущені сім років. Згідно приписів ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тому вважає, що позов подано поза межами загальної позовної давності.

У відзивах на апеляційну скаргу, до яких додано докази надсилання копій відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи, Криворізька східна окружна прокуратура та Дніпропетровська обласна прокуратура, кожен окремо, зазначають, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Гаценка О.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури Волкогон Т.Г., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними і допустимими доказами, що земельна ділянка, на якій розташована спірна будівля, у користування чи власність ОСОБА_2 не надавалась, а здійснене на цій ділянці будівництво магазину А-1 (загальна площа 44,1 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є самочинним, проведеним без отримання будь-якої дозвільної документації.

Оскільки, Криворізькою міською радою земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 у користування відповідачці ОСОБА_2 не надавалась, документи на підтвердження реєстрації права власності чи оренди за відповідачкою на вказану земельну ділянку відсутні, суд першої інстанції дійшов висновку, що, з урахуванням положень статті 376 ЦК України та статті 212 ЗК України, підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - будівлі магазину А-1 (загальна площа 44,1 кв.м.).

Щодо вимог про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт - будівлю магазину А-1 (загальна площа 44,1 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 23.12.2020 державним реєстратором Глеюватської сільської ради Криворізького району Волос Оленою Володимирівною (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 628703612110, номер запису про право власності 40017884), то суд першої інстанції зазначив, що вони також підлягають задоволенню, адже є належним способом захисту прав та інтересів Криворізької міської ради, в інтересах якої діє прокурор.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідачки усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, однак не може погодитись з висновком суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про скасування державної реєстрації прав, з огляду на наступне.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. Mutatis mutandis постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень, тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

За обставинами справи № 211/4388/23 мета позивача спрямована на усунення перешкод власникові (територіальній громаді міста Кривого Рогу) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , на якій, без відповідних дозвільних документів та без погодження із власником, розташована нежитлова будівля - магазин, загальною площею 44,1 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_2 , згідно державної реєстрації права власності, проведеної 23 грудня 2020 року державним реєстратором Глеюватської сільської ради Криворізького району Волос Оленою Володимирівною (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 628703612110, номер запису про право власності 40017884).

Задоволення судом позовної вимоги має, з урахуванням вимог правовладя (верховенства права), дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18).

Встановивши, що мета позову спрямована на усунення перешкод територіальній громаді міста Кривого Рогу у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом її повернення від ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла висновку, що вимога про зобов`язання ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, підлягає розгляду за правилами негаторного позову.

Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Отже, право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 909/392/19.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 910/1310/19 викладено правовий висновок про те, що умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Близькі за змістом висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 926/3881/17, від 07 квітня 2021 року у справі №308/13730/15, від 29 жовтня 2021 року у справі №916/1769/20, від 27 травня 2024 року у справі № 212/3016/22.

Однією з умов застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності таких відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів (аналогічний за змістом правовий висновок наведено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №916/1666/18).

Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до частини першої статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

З урахуванням наведених положень законодавства власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі №926/3881/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №924/1220/17 (провадження № 12-26гс19)

У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 461/3490/18 (провадження № 61-5180св21) у подібних правовідносинах зазначено, що «належним способом захисту прав власності Львівської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такої забудови, яку позивач вважає самочинною, відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. Належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови…».

У статті 328 ЦК України передбачено, що право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація - це не підстава набуття права власності на нерухоме майно, а засвідчення державою вже набутого права власності, яке виникло, зокрема, на підставі правочину, при цьому факт реєстрації права власності на нерухоме майно є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення речового права, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19).

Частиною першою статті 375 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до статті 376ЦКУкраїни та роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених у пунктах 4, 12 постанови № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. У справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 квітня 2020 року

у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) зазначено, що «у силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України)».

Отже, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (див. постанови Верховного Суду: від 20 жовтня 2020 року у справі № 569/21350/18, провадження № 61-22552 св 19), від 22 лютого 2022 року у справі № 203/5561/16, провадження № 61-14898св21).

Як вбачається з матеріалів справи,відповідно до рішення Криворізької міської ради № 138 від 24 липня 2013 року «Про поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок та реєстрацію права комунальної власності на них» між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та Криворізькою міською радою укладено Договір оренди земельної ділянки від 04 лютого 2014 року № 2014041, яким продовжено оренду строком на п`ять років земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1100 га, кадастровий номер 1211000000:03:205:005 (т. 1 а.с. 76-79, 101, 102). У пункті 3 вказаного договору зазначено, що на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівля банку, що належить АКБ «Форум», а також інші об`єкти інфраструктури: сервітут для обслуговування підземних споруд КП «Кривбасводоканал» - 0,0355 га. Пунктом 15 вказаного договору визначено, що земельна ділянка житлової та громадської забудови передається в оренду для розміщення будівлі Криворізької філії банку. Тобто судом достовірно встановлено, що цільове призначення спірної земельної ділянки - розміщення будівлі Криворізької філії банку.

Актом приймання-передачі земельної ділянки, який є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2014 року № 2014041, земельну ділянку було передано в оренду (том 1 а.с. 80,81).

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 09 грудня 2014 року за вхідним номером 301003-003031-207-08-2014 зареєстровано декларацію ОСОБА_3 про початок виконання будівельних робіт за № ДП083143420281 на об`єкті будівництва - Будівництво філії банку за адресою: АДРЕСА_1 , код об`єкта 1220.2, категорія складності III, вид будівництва нове будівництво (том 1 а.с. 66, 67).

У вказаній декларації замовником ОСОБА_3 вказано про те, що земельна ділянка використовується для будівництва на підставі договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2014 року № 2014041, дійсний до 12 листопада 2019 року, для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:03:205:0005, площа 0,1100 га). Після чого, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 23 січня 2015 року за № ДП 143150230010 зареєстровано декларацію ОСОБА_3 про готовність об`єкта до експлуатації (том 1 а.с. 68-70, а.с. 83-87). У найменуванні закінченого будівництвом об`єкта зазначено Будівництво філії банку за адресою: АДРЕСА_2 , код 1220.2, категорія складності III.

Як вбачається із декларації про готовність об`єкта до експлуатації ОСОБА_3 була попереджена, що за подання не в повному обсязі та недостовірних даних, зазначених у декларації, встановлена відповідальність відповідно до закону. Однак, у вказаній декларації ОСОБА_3 вказала недостовірні дані, а саме посилалася на договір оренди земельної ділянки від 04 лютого 2014 року № 2014041, на який не мала права посилатися.

Матеріалами справи достовірно встановлено, що земельна ділянка не передавалась у оренду або суборенду ОСОБА_3 , що підтверджується листами ПАТ «БАНК ФОРУМ» № 4822/16 від 03 чеовня 2016 року від 09 вересня 2016 року та № 7234/16, й інформацією з Державного реєстру та відповіддю на запит виконкому Криворізької міської ради №7/18-1921 від 23 червня 2016 року і відповіддю на звернення ОСОБА_3 (том 1 а.с. 97, 98, а.с. 103-106).

Також з пункту 11 декларації вбачається, що ОСОБА_3 було достовірно відомо цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:03:205:0005, площа 0,1100 га).

У подальшому, на підставі заяви ОСОБА_4 , який діяв за дорученням ОСОБА_3 , щодо присвоєння адреси будівлі філії банку, збудованої на АДРЕСА_1 , відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 23 сінчя 2015 року № ДП 143150230010, рішенням № 48 від 18 лютого 2015 року «Про впорядкування адресного господарства» Виконавчим комітетом Довгинцівської районної у місті ради зазначеному об`єкту присвоєно адресу АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 82, 88).

30 квітня 2015 року ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , індексний № 37023076, виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Маненком Андрієм Володимировичем, набула право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 89, 90).

Однак, у подальшому Актами обстеження земельної ділянки виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради в межах самоврядного контролю від 19 сінчя 2016 року, 20 травня 2016 року встановлено, що ОСОБА_3 фактично здійснено нове будівництво не філії банку, а магазину продовольчих товарів, тобто має місце нецільове використання земельної ділянки (том 1 а.с. 71, 72).

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що з метою реєстрації права власності на спірний об`єкт та приховування факту самочинного будівництва ОСОБА_3 у дозвільні документи на будівництво (декларацію про початок виконання будівельних робіт та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації) внесено завідомо неправдиві відомості щодо наявності у неї права користування земельною ділянкою та найменування об`єкту будівництва.

Отже, об`єкт - будівля магазину А-1, збудований на земельній ділянці, площею 54 кв.м., на підставі завідомо неправдивих документів декларативного характеру на будівництво об`єкту нерухомого майна, тобто є об`єктом самочинного будівництва, на який право приватної власності, не зважаючи на державну реєстрацію права, ОСОБА_3 не набула.

У подальшому, наведене вище не стало перешкодою, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 94-96) для того, щоб на вказаний об`єкт самочинного будівництва неодноразово реєструвалось право приватної власності за іншими фізичними та юридичними особами.

01 червня 2016 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу, Дніпропетровської області Рукавіциною Н.В. посвідчено договір дарування нежитлової будівлі серії НВХ 271100, НВХ 271101, зареєстровано в реєстрі за № 1199, в наслідок чого право власності на нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 44,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , набув ОСОБА_4 (том 1 а.с. 108-111).

07 вересня 2016 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу, Дніпропетровської області Рукавіциною Н.В. посвідчено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, серія НВХ 271126, НВХ 271127, НВХ 271125, зареєстровано в реєстрі за № 1231, в наслідок чого право власності на нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 44,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , набув ОСОБА_5 (том 1 а.с. 112-116).

26 вересяня 2016 року державним реєстратором Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області приватним нотаріусом Рукавіциною Н.В. здійснено державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФІН АП КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 40818620) на нежитлову будівлю 44,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (том 1 а.с. 95).

05 грудня 2016 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу, Дніпропетровської області Рукавіциною Н.В. посвідчено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, серія НВХ 607552, НВХ 607553, НВХ 607554, зареєстровано в реєстрі за № 1467, в наслідок чого право власності на нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 44,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , набула відповідачка ОСОБА_2 (том 1 а.с. 118-123).

Новий власник ОСОБА_2 звернулась до Криворізької міської ради про надання згоди на поділ земельної ділянки комунальної власності, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (код 03.09) для розміщення будівлі Криворізької філії банку, без цільового призначення. Рішенням Криворізької міської ради №339 від 24.02.2021 ОСОБА_2 надано згоду на поділ земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 та розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:03:205:0005 (том 1 а.с.138).

У подальшому у 2021 році ФОП ОСОБА_8 виготовлена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:03:205:0005 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (код 03.09), вид використання для розміщення будівлі Криворізької філії банку, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 60 у Довгинцівському районі (том 1 а.с.139-185).

На підставі рішення Криворізької міської ради № 467 від 28 квітня 2021 року (том 1 а.с.186) ОСОБА_2 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,1100 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1211000000:03:205:0005) за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (код 03.09) для розміщення будівлі Криворізької філії банку, без зміни цільового призначення, та визначено, що в результаті поділу утворилися земельні ділянки в Довгинцівському районі, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (код 03,09), категорія - землі житлової та громадської забудови для розміщення будівлі Криворізької філії банку, площами: 0,0945 га. на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1211 000000:03:205:0036); 0,0155 га. на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1211000000:03:205:0037).

Державним реєстратором Дідик Н.С. Виконавчого комітету Криворізької міської ради на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 467, виданий 28 квітня 2021 року 25 травня 2021 року зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:205:00036, площа 0,0945 га, власник: Територіальна громада м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2369130112110) (том 1 а.с. 99).

Державним реєстратором Кузьмінською А.В. Виконавчого комітету Криворізької міської ради на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 467, виданий 28 квітня 2021 року 25 травня 2021 року зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:205:0037, площа 0,0155 га, власник: Територіальна громада м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2370091912110) (том 1 а.с. 100). Цим же рішенням міської ради ОСОБА_2 запропоновано виступити замовником розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення для розміщення існуючих об`єктів нерухомого майна - адміністративної будівлі та магазину.

Згідно із технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:205:0005 встановлено, що фактично об`єкт самочинного будівництва будівля магазину А-1, розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:03:205:0037, площа 0,0155 га. При розробці документації із землеустрою встановлено, що земельні ділянки розташовані в межах охоронної зони інженерних мереж КП «Кривбасводоканал». Площа охоронних зон складає 0,0255 га та 0,0100 га. Згідно з Переліком обмежень щодо використання земельних ділянок (додаток 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051), обмеженням у використанні земельних ділянок є - охоронна зона навколо інженерних комунікацій (код 01.08).

Також, відповідно до листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 16755/5/04-36-24- 17-13 від 04 травня 2023 року встановлено, що згідно наданих Криворізькою міською радою даних щодо укладених/діючих договорів оренди ОСОБА_2 у переліку орендарів відсутня (том 1 а.с. 187, 188).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельні ділянки: - кадастровий номер: 1211000000:03:205:0005 зареєстрований за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради в статусі поділ об`єкта нерухомого майна (том 1 а.с. 97, 98); - кадастрові номери: 1211000000:03:205:0036, 1211000000:03:205:0037 зареєстровані 25 травня 2021 року на підставі рішення Криворізької міської ради № 467 від 28 квітня 2021 року на територіальну громаду міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, в подальше користування не надано (том 1 а.с. 99, 100).

Отже, як вбачається з досліджених доказів, за відповідачкою ОСОБА_2 відсутні зареєстровані земельні ділянки за кадастровими номерами 1211000000:03:205:0005, 1211000000:03:205:0036, 1211000000:03:205:0037, які розташовані на території АДРЕСА_1 та 60Б. З 01 квітня 2021 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ДПС (Південна ДПІ) як фізична особа-підприємець, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ГУ ДПС, вона, за період 2020-2023 роки, не подавала до ГУ ДПС податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та платнику не нараховувалася плата за землю (земельний податок та/або орендна плата) з фізичних осіб в Довгинцівському районі міста Кривого Рогу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що земельна ділянка, на якій розташована спірна нежитлова будівля, у користування чи власність ОСОБА_2 не передавалася, а здійснене на ній будівництво проведено без отримання будь-якої дозвільної документації, а відтак по своїй суті самочинним та останннґ не могла набути права власності на вказане нерухоме майно.

Таким чином, ОСОБА_2 неправомірно набула право власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та, відповідно, вказана нежитлова будівля розташована на спірній земельній ділянці незаконно.

Протягом розгляду даної справи відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження законності зведення спірної будівлі та наявності законних підстав користування спірною земельною ділянкою.

Отже, нерухоме майно, право власності на яке було зареєстровано за ОСОБА_2 , є самочинно збудованим, власник земельної ділянки своєї згоди на легітимізацію права власності на вказане майно не надавав, тому у останього не могло виникнути право власності на нього, у зв`язку з чим власник може застосовувати способи захисту свого права власності на земельну ділянкушляхом звільнення земельної ділянкивід цього майна незалежно від проведеної державної реєстрації права власності.

Наразі нежитлова будівля, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , що сворює перешкоди власнику земельної ділянки у її користуванні, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушеного права Криворізької міської ради, у даному випадку, буде зобов`язання ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд.

Наведеними вище обставинами спростовуються довод апеляційної скарги відповідачки про те, що нежитлова будівля А-1, площею 44.1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 , та право власності набуто нею на вказану будівлю правомірно.

Щодо доводів апеляційної скарги про застосування загальної позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно із нормою ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

З огляду на викладене, вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу. Зокрема, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач (ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України).

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 лютого 2020 року у справі № 458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 і від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16-ц.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 36 постанови Пленуму від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснив судам, що на негаторний позов положення про позовну давність не поширюються, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. Таку саму позицію підтримав і Верховний Суд України у постанові від 27 січня 2016 року у справі № 6-2913цс15. Це підтверджується і постановою Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів». Втім, правова позиція ВСУ у подальшому була змінена. Вона зводилась до того, що позовна давність має обчислюватися у загальному порядку, тобто з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушене право (постанова від 27 січня 2016 року у справі № 6-2913цс15). Враховуючи такий висновок у 2018 році Касаційний цивільний суд Верховного Суду, не погоджуючись з ним, своєю ухвалою передав справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, яка постановою від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц погодилась з мотивами Касаційного цивільного суду Верховного Суду. У своєму рішенні Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновку Верховного Суду України у п.96 зазначила, що негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Ураховуючи викладене та положення статті 391 ЦК України, частини 2 статті 152 ЗК України, суд вважає, що вимога сторони відповідача щодо застосування строку позовної давності є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Територіальна громада міста Кривого Рогу є власником спірної земельної ділянки, тому вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цією земельною ділянкою, зокрема шляхом знесення самочинно збудованих на ній будинків, будівель і споруд. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Проте, колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову прокурора в частині необхідності скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на об`єкт - будівлю магазину А-1 (загальна площа 44,1 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 23 грудня 2020 року державним реєстратором Глеюватської сільської ради Криворізького району Волос Оленою Володимирівною (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 628703612110, номер запису про право власності 40017884),виходячи з наступного.

Так, недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікти порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.

Частиною другою статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (провадження № 12-58гс21) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанови від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц) (пункти 53-56))».

У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц (провадження № 61-20139св19) зазначено, що «задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суди не урахували, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою».

У постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19 (провадження № 61-204св22) вказано, що «позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням, на думку прокурора, самочинного будівництва, є неефективними способами захисту, а позовні вимоги про знесення самочинно збудованих будинків, зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану є недоведеними».

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року в справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21) зазначено, що « визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом ».

У постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 200/2192/18 (провадження № 61-19765св19) вказано: «враховуючи, що об`єкт незавершеного будівництва, який є предметом спору у цій справі, є об`єктом самочинного будівництва, то ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. При цьому обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об`єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна та наявності підстав для застосування статті 376 ЦК України».

ЄСПЛзауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, 6 грудня 2007 року).

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Отже, ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині визнання державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на об`єкт - будівлю магазину А-1 (загальна площа 44,1 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 23 грудня 2020 року державним реєстратором Глеюватської сільської ради Криворізького району Волос Оленою Володимирівною (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 628703612110, номер запису про право власності 40017884), суд першої інстанції не врахував, що зазначені вимоги не забезпечать усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом; власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам; вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 березня 2021 року у справі № 200/2192/18 (провадження № 61-19765св19), від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19 (провадження № 61-204св22), від 02 червня 2021 року в справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21), від 21 вересня 2022 року у справі № 461/3490/18 (провадження № 61-5180св21) , від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20 (провадження № 61-5276св21), від 27 травня 2024 року у справі № 212/3016/22 (провадження 61-17116св23).

Водночас неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).

За таких обставин, позовні вимогиКриворізької східної окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на об`єкт - будівлю магазину А-1 (загальна площа 44,1 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведеної 23 грудня 2020 року державним реєстратором Глеюватської сільської ради Криворізького району Волос Оленою Володимирівною (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 628703612110, номер запису про право власності 40017884), задоволенню не підлягають, у зв`язку з обранням позивачем неправильного способу захисту порушеного права.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, скасуванню в частині задоволення позовних вимог Криворізької східної окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на об`єкт - будівлю магазину А-1 (загальна площа 44,1 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведеної 23 грудня 2020 року державним реєстратором Глеюватської сільської ради Криворізького району Волос Оленою Володимирівною (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 628703612110, номер запису про право власності 40017884), з ухваленням нового рішення відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.Так, вирішуючи спір в частині зобов`язання ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частинірозміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_2 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури, та зменшує цей розмірі з 4294,40 грн. до 2147,20 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог.

Крім того,враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги, з урахуванням сплати відповідачкою ОСОБА_2 судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6441,60 грн (том 2 а.с. 145), зДніпропетровської обласної прокуратурипідлягає стягненню на користь відповідачки судовий збір у розмірі3220,80 грн, тобто пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року скасувати в частині задоволення позовних вимогКриворізької східної окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації прав.

В задоволенні позовних вимогКриворізької східної окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на об`єкт - будівлю магазину А-1 (загальна площа 44,1 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведеної 23.12.2020 державним реєстратором Глеюватської сільської ради Криворізького району Волос Оленою Володимирівною (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 628703612110, номер запису про право власності 40017884) - відмовити.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року змінити в частині розміру стягнутого з ОСОБА_2 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судового збору, змінивши суму з 4 294 гривень 40 копійок на 2 147 (двох тисяч ста сорока семи) гривен 20 (двадцяти) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220 (три тисячі двісті двадцять) гривня 80 (вісімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 липня 2024 року.

Головуючий:

Судді: