Вирок

від 11.07.2024 по справі 461/59/18

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

461/59/18

1-кп/461/14/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.07.2024 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі колегії суддів:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

його захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові обвинувальний акт у виділеному кримінальному провадженні про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Севастополя,АР Крим,громадянина України,із середньо-спеціальноюосвітою,одруженого,не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.289, ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним

ОСОБА_6 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, при невстановлених обставинах, 18.07.2015 року, у період часу з 19.30 год. по 21.30 год., перебуваючи по АДРЕСА_3 , шляхом використання заздалегідь підготовленого електронного пристрою для сканування сигналу - електронного ключа, проник до салону автомобіля та в подальшому незаконно заволодів автомобілем марки «Infinity QX70», д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_8 , всупереч її волі, чим завдав потерпілій великої матеріальної шкоди на суму 800000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_6 , обвинувачується у незаконну заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, що завдало великої матеріальної шкоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Крім цього, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він 01.08.2015 близько 15 години 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «Toyota Highlander», д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Одеса, при перевірці документів надав працівникам міліції завідомо підроблене посвідчення водія.

Таким чином, ОСОБА_6 , обвинувачується у використанні завідомо підробленого документа, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 358 КК України.

Також, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він в складі організованої групи, згідно розробленого плану, із трьома особами матеріали щодо яких виділено в окреме судове провадження, в період часу з 20 год. 00 хв. 02.10.2017 по 06 год. 00 хв. 03.10.2017, знаходячись поряд із будинком АДРЕСА_4 , діючи як організатор, за допомогою попередньо підготовлених знарядь, заволодів автомобілем марки «Mazda CX5», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 750000 грн., після чого надав вказівку особі матеріали щодо якої виділено в окреме судове провадження доставити викрадений ними автомобіль у місце схову.

Таким чином, ОСОБА_6 , обвинувачується у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, організованою групою, що спричинило велику матеріальну шкоду, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 289 КК України.

Також, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він діючи в складі організованої групи, згідно розробленого плану з трьома особами матеріали щодо яких виділено в окреме судове провадження, в період часу з 21 год. 00 хв. 02.10.2017 по 06 год.00 хв. 03.10.2017, по вул. Перфецького у м. Львові, діючи як організатор, за допомогою попередньо підготовлених знарядь, всупереч волі потерпілого, заволоділи автомобілем марки «Mazda 6», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , вартістю 830000 грн., який ними був заздалегідь підшуканий для викрадення. Після чого один з учасників організованої групи матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, за вказівкою ОСОБА_6 доставив викрадений ними автомобіль у місце схову.

Таким чином, ОСОБА_6 , обвинувачується у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, організованою групою, що спричинило велику матеріальну шкоду, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 289 КК України.

Також, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він діючи в складі організованої групи, згідно розробленого плану, повторно із трьома особами матеріали щодо яких виділено в окреме судове провадження, в період часу з 22 год. 00 хв. 02.10.2017 по 06 год.00 хв. 03.10.2017, по вул. Зарицьких у м. Львові, діючи як організатор, за допомогою попередньо підготовлених знарядь, всупереч волі потерпілого, заволоділи автомобілем марки «Mazda CX5», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , який ними був заздалегідь підшуканий для викрадення. Після чого один з учасників організованої групи матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, за вказівкою ОСОБА_6 , доставив викрадений ними автомобіль у місце схову.

Таким чином, ОСОБА_6 , обвинувачується у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, організованою групою, що спричинило велику матеріальну шкоду, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст.289 КК України.

Крім цього, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він, перебуваючи у готельному комплексі «Хап-ОК», надав працівникам готелю підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_6 , видане 16.02.2008 Білоцерківським МРВ ДАІ при УМВС України у Київській області.

Таким чином, ОСОБА_6 , обвинувачується у використанні завідомо підробленого документа, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 358 КК України.

Доводи та мотиви з яких виходив суд під час ухвалення вироку, позиція учасників процесу, зміст доказів та їх оцінка, а також положення закону, якими керувався суд

За наслідками судового розгляду, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, на основі принципу змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кримінальним процесуальним Кодексом (даліКПК) України, з наданням останнім рівних прав та можливостей на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних повноважень, передбачених тим же Кодексом, безпосередньо дослідивши та оцінивши усі докази з дотриманням положень ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, заслухавши доводи сторін з боку обвинувачення та захисту, тим самим провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, установив наступне.

Положення чинного законодавства

враховані судом під час оцінки доказів та доводів сторін

Відповідно до положень ст. 84 КПК, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (постанова ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК).

Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Виходячи з наведеного, докази мають подаватись до суду з дотримання принципу належності, тобто задля доведення до відома суду та інших учасників провадження інформації, даних та відомостей, які мають доказове значення у справі і підтвердження обставин, які стосуються предмета доказування.

Відповідні докази також суд повинен оцінити на предмет їх допустимості. Зокрема, відповідно доположень ст.86КПК,доказ визнаєтьсядопустимим,якщо вінотриманий упорядку,встановленому цимКодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Виходячи з положень ст.ст. 86, 87 КПК України, умовою визнання доказів недопустимими є встановлення факту їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Перевірка доказів на предмет їх допустимості є однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і свобод людини під час кримінального провадження та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Окремо, суд відзначає, що у даному вироку містяться посилання на докази які надавались суду і досліджені ним протягом усього провадження, в тому числі як до, так і після виділення матеріалів щодо окремих обвинувачених. Такі докази були досліджені у цьому провадженні у присутності учасників справи і вони надавали їм оцінку під час звернень до суду, у тому числі у судових дебатах.

Покази обвинуваченого та його позиція за результатами розгляду справи

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях заперечив та показав, що у 2017 році, під час його приїзду до міста Львова за особистими питаннями, у номер готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який він орендував, зайшли поліцейські, які надягли на нього кайданки, а потім доставили до підрозділу поліції.

Щодо вилучених під час огляду предметів пояснив, що він надає послуги по виготовленню ключів, оскільки цей є його джерелом доходів, та навіть розміщував оголошення з цього приводу у мережі Інтернет (веб-сайт «Оlx»). Під час приїзду до ОСОБА_9 у нього, серед особистих речей, при собі були ключі від автомобіля, а також станок для виготовлення ключів для замків різного виду.

До затримання він був знайомий з ОСОБА_10 , з яким познайомився у слідчому ізоляторі, де вони обидва утримувались, а з ОСОБА_11 знайомий, оскільки проходив з ним по іншій кримінальній справі.

З ОСОБА_12 він познайомився виключно у зв`язку із даною кримінальною справою, оскільки той є її фігурантом, і вони не були знайомі раніше. З ОСОБА_12 ні до затримання, ні до приїзду до ОСОБА_9 , він не спілкувався, оскільки не був з ним знайомий. Чи спілкувався напередодні приїзду з ОСОБА_11 він не пригадує, адже це було давно. З ОСОБА_11 вони перебувають у нормальних стосунках і могли спілкуватися час від часу без необхідності шукати для цього привід.

Щодо обставин наведених у обвинувальному акті стосовно подій у місті Одеса зазначив наступне.

Він з товаришем пересувався на автомобілі ОСОБА_13 . Під час перебування у даному автомобілі до нього підбіг незнайомий чоловік з пістолетом. Він злякався та почав від нього тікати, але потрапив у ДТП. Його затримали, але після перевірки документів на автомобіль, зрозуміли, що транспортний засіб не є викраденим.

Як під час подій у місті Львові, так і під час подій у місті Одеса, поліцейські йому погрожували та поводили себе упереджено.

Щодо використання підроблених документів зазначив наступне. Так, дійсно він зберігав при собі сувенірне посвідчення, яке йому подарували у якості жарту, на прізвище « ОСОБА_14 », але він не використовував його як офіційний документ і не мав наміру цього робити. Також, він не використовував жодних документів на прізвище « ОСОБА_15 ».

Наголосив на тому, що він не вчиняв жодних кримінальних правопорушень.

Виходячи з наведеного, просив суд ухвалити виправдувальний вирок.

Покази потерпілих

Потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні вказала, що точного часу і дат не пригадує, але може показати, що належний їй автомобіль марки «Infinity QX70», д.н.з. НОМЕР_1 , був викрадений з місця, де вона його припарковала - біля McDonalds станція Фонтанка у м. Одеса. Після викрадення автомобіля вона звернулась до органів поліції із відповідною заявою і приблизно через 2-3 тижні зазначений транспортний засіб був повернутий їй представниками поліції.

ОСОБА_6 вона не знає і раніше не бачила.

Потерпілий ОСОБА_16 у судовому засіданні показав наступне.

Автомобіль марки «MazdaCX5» (державний номерний знак НОМЕР_3 ) перебував у його користуванні на підставі договору лізингу. Як правило автомобіль у вечірній час перебував на парковці, він був обладнаний сигналізацією та був застрахований. 03.10.2017 року він перебував на роботі. Приблизно між 10-ою та 12-ою годинами йому зателефонували і повідомили про те, що знайшли цей автомобіль. Оскільки йому нічого не було відомо про викрадення, він зателефонував дружині і попросив її перевірити чи є автомобіль на місці парковки. Дружина повідомила про те, що автомобіля там немає. Він залишав даний автомобіль увечері 02.07.2017 на парковці по АДРЕСА_4 .

Зазначений транспортний засіб йому було повернуто приблизно через місяць після зникнення слідчим на арешт майданчику по вул. Городоцькій. З автомобіля зникли деякі речі, які у ньому зберігалися. Хто викрав його автомобіль він не бачив, оскільки це відбулось за його відсутності. ОСОБА_6 вперше побачив у судовому засіданні, його прізвище йому не знайоме.

Потерпілий ОСОБА_17 у судовому засіданні показав, що він являється власником автомобіля «Маzda 6», державний номерний знак НОМЕР_4 . Увечері 02.10.2017 року близько 21 години він приїхав додому та припарковав зазначений транспортний засіб поряд із будинком на АДРЕСА_5 . 03.10.2017 близько 10 години 30 хвилин він виявив, що наведений транспортний засіб у нього було викрадено. Згідно оцінки страхової компанії вартість зазначеного автомобіля становила 730000 грн. Про обставини крадіжки йому відомо від прокурора, який розповів, що автомобіль було викрадено «організованою бандою». Інформацію про те, хто саме викрав цей автомобіль він отримав також від слідчого. Особисто він у викраденні не підозрює нікого, а свідком викрадення він не був. Про те, що автомобіль знайдено йому повідомив слідчий, близько 16 години 03.10.2017 року. Коли йому повернули автомобіль, у ньому були відсутні деякі його особисті речі, зокрема Wi Fi - роутер. Слідчому він надав перелік майна, яке зникло з автомобіля. Сигналізація та стартер у автомобілі після повернення були у справному стані.

Потерпілий ОСОБА_18 у судовому засіданні повідомив наступне. У 2017 році він працював в органах Національної поліції, зокрема у відділі який займався розслідуванням незаконних заволодінь транспортними засобами. Ним та іншими працівниками було отримано оперативну інформацію про причетність ОСОБА_12 до крадіжок автомобілів. В процесі проведення оперативних заходів ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було виявлено у місці зберігання викрадених транспортних засобів, а саме трьох автомобілів марки «Мазда». Зазначені транспортні засоби були викрадені у місті Львові. Приміщення де ці автомобілі зберігалися знаходиться у Миколаївському районі Львівської області і являє собою великий гаражний бокс.

Під час затримання ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у цьому приміщенні, ОСОБА_11 наніс йому удар рукою по голові.

Також, потерпілий вказав, що за день до затримання оперативні працівники, зокрема він, спостерігали за ОСОБА_12 та зафіксували його зустрічі з трьома особами. На наступний день було зафіксовано заїзд трьох автомобілів у «відстійник» (вищевказане приміщення у Миколаївському районі Львівської області). Один з цих автомобілів привіз ОСОБА_12 , а інші ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Спостереження за ОСОБА_12 здійснювалось відповідно до положень чинного законодавства, на підставі ухвали слідчого судді.

ОСОБА_6 у цьому приміщенні під час затримання не було.

Потерпілий ОСОБА_19 показав у судовому засіданні наступне. До 2021 року він працював в органах Національної поліції. Під час проходження служби, серед іншого, займався розслідуванням фактів незаконного заволодіння транспортними засобами. У 2017 році ним була отримана інформація про причетність до вчинення злочинів зазначеної категорії громадянина ОСОБА_6 . У подальшому, в ході проведення оперативних заходів які стосуються даного кримінального провадження було встановлено, що до таких злочинів причетний громадянин ОСОБА_12 . Так, було встановлено, що особи причетні до фактів незаконного заволодіння транспортними засобами вмикають і вимикають мобільні телефони у АДРЕСА_6 .

Восени 2017 року, досліджуючи дані про ОСОБА_12 , вони (представники оперативних підрозділів та слідчі) зрозуміли, що ним ведеться підготовка до скоєння злочину. Під час «відпрацювання» ОСОБА_12 була зафіксована його зустріч з ОСОБА_6 . У процесі досудового розслідування було отримано ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку у приміщенні, де ймовірно повинні були зберігатись викрадені автомобілі. За цим приміщенням попередньо було встановлено зовнішнє спостереження. Під час цього спостереження було зафіксовано заїзд у приміщення трьох автомобілів марки «Мазда». В одному з автомобілів за кермом перебував ОСОБА_12 .

Було прийнято рішення про проведення затримання. Під час затримання його штовхнув ОСОБА_10 і він вдарився головою. Після затримання ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у цьому приміщенні було проведено обшук.

ОСОБА_6 у цьому приміщенні не було, але йому відомо, що він у подальшому був затриманий. Також, під час спостереження за вказаним приміщенням ОСОБА_6 зафіксовано не було.

Щодо потерпілої ОСОБА_20 суд відзначає наступне.

За наявними у матеріалах судового провадження даними, зокрема згідно наявного у матеріалах справи журналу судового засідання (т. 2 а.с. 161), ОСОБА_20 було допитано у судовому засіданні 10.07.2018 року. Такі пояснення потерпіла надавала раніше визначеному складу суду (до зміни головуючого). На усі виклики суду у новому складі ОСОБА_20 не з`явилась, а також не зверталась до суду із клопотаннями про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ознайомитись із показами цієї особи у судовому засіданні у головуючого можливість відсутня, адже після заміни складу суду матеріали судового провадження передані без відповідного носія із звукозаписом. Встановити причини відсутності такого носія не виявилось можливим, адже і попередній головуючий, і секретар судового засідання, який приймав участь у цій справі під час допиту потерпілої, звільнені зі своїх посад у суді задовго до ухвалення даного вироку. Дані про засідання також відсутні і на носіях наявних у залах судових засідань суду. Отже, суд позбавлений можливості сприймати покази цієї особи безпосередньо з незалежних від нього причин, а тому не може надавити ним оцінку.

Разом з тим, слід відзначити, що судом у новому складі вживались активні заходи щодо забезпечення участі даної потерпілої у судовому засіданні. Зокрема, зазначена потерпіла регулярно повідомлялась про дату, час і місце судового засідання рекомендованою кореспонденцією. Крім того, суд доручав прокурору встановити причини неявки наведеної особи у судове засідання та повідомити про це суд.

Судом також скеровано запити до Державної прикордонної служби України, які наявні у матеріалах судового провадження. У відповідь на ці запити отримано інформацію про те, що ОСОБА_20 02.07.2022 року залишила межі України і після цього інформація про її повернення відсутня.

З наведеного вбачається, що судом вжито вичерпних заходів задля забезпечення участі даної особи у судовому засіданні.

Отже, суд підкреслює, що викликав потерпілу у судові засідання у спосіб визначений законом, що підтверджується матеріалами справи, а інформація про дату, час та місце розгляду справи своєчасно розміщувалась на сайті суду. При цьому, оцінюючи можливість завершення розгляду справи за відсутності наведеної особи, суд враховує тривалість судового провадження та положення ст. 28 КПК України, зокрема те, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. У поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справ судом віднесено до основних засад судочинства в Україні.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, суд відзначає і те, що жоден з учасників процесу (ні з боку сторони захисту, ні з боку сторони обвинувачення) не висловив своїх заперечень проти завершення дослідження обставин справи з огляду на неодноразову неявку ОСОБА_20 у судові засідання.

Покази свідків та експертів

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні показав, що він працював у відділі карного розшуку Управління поліції у м. Одеса. До сфери його діяльності відносилось, серед іншого, розслідування злочинів пов`язаних із викраденням автомобілів. Під час проходження служби на цій посаді у період який стосується обвинувачення у цьому кримінальному провадженні у представників правоохоронного органу, у якому він працював була в наявності оперативна інформація щодо осіб причетних до фактів незаконного заволодіння транспортними засобами, зокрема у нього в розпорядженні було фото ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 був затриманий на автомобілі «Тойота Хайлендер» у м. Одеса. Він (свідок) бачив посвідчення водія, яке надавав ОСОБА_6 , у якому було наявне його фото з анкетними даними іншої особи.

Свідок ОСОБА_22 , викликаний для дачі показань за клопотанням прокурора, у судовому засіданні показав, що у жовтні 2017 року працював на продуктовому ринку у місті Миколаєві. Будь-яких даних щодо обставин справи наведених у обвинувальному акті даний свідок суду не повідомив.

Експертом ОСОБА_23 у судовому засіданні підтверджено у повному обсязі висновок наданий на стадії досудового розслідування.

Оцінка судом доводів прокурора, озвучених в процесі судового розгляду, щодо відсутності підстав для виділення матеріалів кримінального провадження

В процесі судового розгляду сторона обвинувачення (прокурор) фактично не висловлював застережень щодо доцільності виділення та зупинення матеріалів щодо обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , внаслідок їх мобілізації та перебування на службі у відвідних підрозділах ЗСУ. Таке виділення зумовлено цілком легітимною метою, важливість якої ніким з учасників провадження під сумнів поставлена не була, а саме захист держави Україна та її громадян від збройної агресії рф. Варто також відзначити, що в ході судового розгляду суду надано документи, які засвідчують загибель обвинуваченого ОСОБА_10 під час проходження служби (з цього приводу судом було ухвалене рішення про закриття кримінального провадження щодо цього обвинуваченого).

Суд відзначає, що в процесі провадження у справі судом були вжиті вичерпні заходи щодо забезпечення участі обвинуваченого ОСОБА_12 у судовому засіданні, про що наведено у відповідній ухвалі про виділення матеріалів.

Крім того, суду надані належні документи на підтвердження захворювання обвинуваченого, а також його потреби у проведенні тривалого лікування та неможливості явки у судові засідання. У свою чергу, до захворювання, даний обвинувачений у цілому належним чином виконував свій процесуальний обов`язок щодо явки в судове засідання. Також, суду надані документи, які засвідчують факти проведення лікування обвинуваченого, зокрема перебування останнього на лікуванні у медичних закладах і неможливість його участі у судових засіданнях за станом здоров`я. З метою перевірки інформації щодо лікування обвинуваченого, судом також були задоволені клопотання як прокурора, так і захисника, та витребувано відповідну інформацію у медичних закладах саме у тому обсязі, про який клопотали сторони провадження, у тому числі прокурор.

Крім того, до моменту повідомлення суду про захворювання, обвинувачений ОСОБА_12 являвся на виклики суду у відповідні засідання та в цілому належним чином виконував свої процесуальні обов`язки.

У свою чергу, ухвалюючи рішення про виділення матеріалів в окреме провадження, суд виходив з того, що неприбуття обвинуваченого у судове засідання є підставою, яка apriori перешкоджає можливості проведення судового розгляду.

Наведене поза усяким сумнівом порушує права інших учасників провадження на розгляд справи у розумні строки, що, за переконанням суду, не відповідає загальним засадам кримінального провадження та положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, зупинення виділеного провадження не перешкоджає кожному з його учасників, у тому числі і прокурору, ініціювати питання його відновлення, у зв`язку із відсутністю (закінченням) обставин, що стали підставами для його зупинення. Зокрема, прокурор чи сторона захисту може ініціювати відповідне питання перед судом одразу по завершенню лікування обвинуваченого.

У цьому контексті суд відзначає наступне.

Дотримання принципу розумності строків під час судового розгляду мінімізує час обмеження прав і свобод осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності та сприяє відновленню порушених прав та інтересів потерпілих осіб.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово визнавав порушенням недотримання розумних строків під час розгляду справи.

Наголошуючи на недоцільності виділення матеріалів щодо ОСОБА_12 в окреме провадження, прокурор фактично просить суд поставити інтереси усіх учасників провадження в залежність від можливості прибуття даної особи у судове засідання. При цьому, наявність захворювання, яке перешкоджало прибуттю на розгляд справи, а також поважність причин такої неявки підтверджена належними та допустимими доказами, які не спростовані в процесі судового розгляду.

Згідно з положеннямичастини другої статті 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно дочастини першої статті 7 Закону № 1402-VIII,кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII).

Як наведено вище, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.

Суд не погоджується з наведеними доводами прокурора, адже жоден з учасників провадження не повинен отримувати будь-яких незаконних та необґрунтованих переваг при можливості реалізації своїх прав та виконані процесуальних обов`язків, а жодна сторона чи учасник кримінального провадження не можуть необґрунтовано позбавлятися права на розгляд справи у розумні строки, зокрема від надмірних зволікань під час судового провадження.

Неможливо не відзначити, що заперечуючи проти виділення кримінального провадження щодо наведеного обвинуваченого прокурор фактично не навів жодного належного та обґрунтованого доводу стосовно того, чому виділення цих матеріалів може поставити під сумнів об`єктивність подальшого судового розгляду, адже закон покладає саме на прокурора обов`язок довести винуватість кожного обвинуваченого окремо, незалежно від категорії злочину і його кваліфікуючих ознак, на кшталт вчинення кримінального правопорушення у складі організованої групи. Жодних обґрунтованих доводів стосовно того, чому таке виділення зашкодить прокурору виконати покладений на нього обов`язок доведення винуватості кожного з обвинувачених, стороною обвинувачення в процесі судового розгляду не озвучено. Натомість, виділення (роз`єднання) матеріалів судового провадження жодним чином не впливає на можливості прокурора подати суду ті чи інші докази (у даному випадку судом досліджено усі докази подані прокурором), а також не впливає на допустимість жодного доказу чи повноту судового розгляду.

Крім того, зазначаючи наведені доводи прокурор залишає поза увагою строки перебування на розгляді обвинувального акту у суді та обставини, які перешкоджали суду ухвалити остаточне рішення у справі. У цьому контексті суд зазначає, що однією з ключових перешкод для завершення розгляду справи була значна кількість відкладених внаслідок неявки учасників процесу судових засідань. Зокрема, неявка у судове засідання обвинувачених, потерпілих та прокурора є обставиною яка істотно перешкоджає можливості проведення судового розгляду. Суд відзначає, що у цій справі мали місце неодноразові неявки обвинувачених та потерпілих у судове засідання на розгляд справи. Такі неявки мали місце як з поважних причин, так і за їх відсутності. Зокрема, під час розгляду справи у суді мали місце факти неодноразових неявок обвинувачених, які, як було встановлено судом, на час судового засідання перебували у слідчому ізоляторі у іншому населеному пункті за рішенням слідчого судді в іншому кримінальному провадженні (ухвали суду про проведення відеоконференцзв`язку із слідчим ізолятором виконані не були з незалежних від суду підстав). Також, обвинувачені перебували на лікуванні у відповідних медичних закладах (суду надані відповідні підтверджуючі документи). Крім того, у межах даного провадження судом неодноразово застосовувалась процедура приводу обвинувачених. Натомість, неможливо не відзначити, що у матеріалах справи містяться дані про неодноразову (понад п`ятнадцять разів) неявку у судове засідання саме представника сторони обвинувачення (не лише того прокурора який підтримував обвинувачення на завершальній стадії процесу).

Варто також відзначити, що у матеріалах судового провадження наявне клопотання прокурора про виділення матеріалів щодо іншого обвинуваченого, який був оголошений у розшук, яке було розглянуте і задоволено судом.

Наведене свідчить про те, що сторона обвинувачення, без належних на те мотивів, обґрунтування та підстав, фактично застосовує вибірковий та непослідовний підхід до питання забезпечення оперативності розгляду справи та виділення матеріалів судового провадження щодо обвинувачених.

Очевидним для суду є те, що положення процесуального закону щодо можливості виділення матеріалів кримінального провадження спрямовані, серед іншого, на те, аби сприяти справедливому судовому розгляду у розумні строки, адже обвинувачений може ухилитись від виконання своїх обов`язків та переховуватись від суду, захворіти на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, бути призваним для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, перебувати у розшуку.

Справедливість кримінального процесу та судового провадження, як його складової, додержання прав людини неможливі без дотримання встановлених законом строків на відповідну процесуальну дію. Виконання завдань правосуддя у кримінальних провадженнях, ефективність його здійснення і забезпечення невідворотності покарання щодо осіб, винуватих у вчиненні злочину, або виправдання невинуватих напряму залежать від швидкого та оперативного розгляду судом цих проваджень по суті.

Згідно п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Також, згідно з нормами ст. 6 наведеної Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Для визначення складності кримінального провадження маєприйматись кількість підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальнихправопорушень, щодо яких здійснюється провадження, а також обсяг та специфіка процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування.

У даному випадку кількість обвинувачуваних, потерпілих та свідків, кількість інкримінованих обвинуваченим епізодів вчинення кримінальнихправопорушень, поведінка учасників провадження під час розгляду обвинувального акту у суді, безумовно свідчать про те, що вказане кримінальне провадження є складним. Водночас, наведена обставина не звільняє суд від дотримання вимоги розумних строків, з врахуванням складності справи, а прокурора та інших учасників процесу від обов`язку сприяти дотриманню цієї засади кримінального провадження.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що доводи прокурора про недоцільність виділення матеріалів кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_12 , у даному випадку, є надуманими, а наслідки підтримання такої позиції прокурора судом очевидно призведуть до порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Конституції України, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та КПК України, в частині дотримання розумних строків, а також не сприятимуть забезпеченню дотримання розумного балансу між дотримання прав усіх учасників даного провадження.

Позиція сторони обвинувачення, а також докази і доводи на яких вона ґрунтується

Прокурор вважає, що в ході розгляду обвинувального акту у суді доведено те, що ОСОБА_6 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.289 та ч. 4 ст. 358 КК України.

Спростовуючи доводи сторони захисту та пояснення обвинуваченого щодо відсутності у його діях складу інкримінованих кримінальних правопорушень, прокурор, окрім вищенаведених пояснень потерпілих, свідка та експерта, посилається на наступні докази та матеріали на підставі яких вони здобуті, які були досліджені та перевірені судом.

Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.07.2015 року (м. Одеса), з якого вбачається, що у громадянки ОСОБА_8 прийнято усну заяву про те, що вона просить прийняти заходи до невідомої особи, яка 17.07.2015 року, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , у період часу з 19:20 по 21:30 заволоділа її автомобілем «Інфініті» коричневого кольору НОМЕР_1 .

Протокол огляду від 17.07.2015 (м. Одеса), згідно якого (мовою оригіналу) «обьектом осмотра является парковка расположенная по адресу г. Одесса, ул. Черняховского 1 а».

Протокол обшуку від 02.08.2015 (м. Одеса), проведеного за відсутності потерпілого, підозрюваного та захисника, згідно якого (мовою оригіналу) «обьектом обьіска является автомобиль марки «Инфинити» QX 70, черного цвета, г.н.з. которьій на момент обьіска установлен на ТС НОМЕР_7 . В салоне ТС находятся номерньіе знаки в количестве 2-х едениц НОМЕР_1 .» Під час обшуку приміщення було виявлено: (мовою оригіналу) «1 след пальца руки на отрезок клейкой лентьі, находится на ручке открьівания двери; 1 след пальца руки на отрезок клейкой лентьі, расположенньій между передними сидениями на которьіх расположена ручка переключения передач».

Заява потерпілого ОСОБА_24 , згідно якої останній звертається до начальника ГУНП у Львівській області та просить вжити заходів щодо невідомої особи, яка у період часу з 22.00 год 02.10.17 по 08.00 год 03.10.2017 року, незаконно заволоділа автомобілем Mazda CX 5 (р.в. НОМЕР_8 ) д.н.з. НОМЕР_5 , який був припаркований навпроти будинку АДРЕСА_7 .

Висновок експерта №1596 від 12.10.2017 року, згідно якого при обстеженні ОСОБА_19 лікарями поліклініки та 8-ої МКЛ м. Львова у жовтні 2017 року було встановлено діагноз: «ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій м`яких тканин потиличної ділянки.» Вказана травма голови утворилась від дії тупого предмета, могла виникнути при контакті потиличної ділянки з тупим предметом 03.10.2017 року, як вказує потерпілий, і відноситься до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я.

Висновок експерта №1595 від 12.10.2017 року, згідно якого після обстеження лікарями в медичних установах м. Львова у жовтні 2017 року ОСОБА_18 було встановлено діагноз: «Закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку легкого ступеня важкості. Забій м`яких тканин потиличної ділянки.» Вказана травма голови утворилась від дії тупого предмета, могла виникнути від удару кулаком 03.10.2017 року, як вказує потерпілий, та відноситься до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я.

Висновок №5371 судової автотоварознавчої експертизи по кримінальному провадженні №12016140050003197 від 14.11.2017 року, згідно якого ринкова вартість автомобіля Маzda СХ-5, реєстраційний номер НОМЕР_5 із ідентифікаційним (VIN) номером НОМЕР_9 , станом на 03.10.2017 року, з урахуванням результатів його обстеження 09.11.2017 року, становила 626460,21 грн.

Висновок № 5372 судової автотоварознавчої експертизи по кримінальному провадженні №12016140050003197 від 16.11.2017 року, згідно якого ринкова вартість автомобіля Маzda 6, реєстраційний номер НОМЕР_4 із ідентифікаційним (VIN) номером НОМЕР_10 , станом на 03.10.2017 року, з урахуванням результатів його обстеження 09.11.2017 року, становила 575280,09 грн.

Висновок №5373 судової автотоварознавчої експертизи по кримінальному провадженні №12016140050003197 від 15.11.2017 року, згідно якого ринкова вартість автомобіля Маzda СХ-5, реєстраційний номер НОМЕР_3 із ідентифікаційним (VIN) номером НОМЕР_11 , станом на 03.10.2017 року, з урахуванням результатів його обстеження 09.11.2017 року, становила 681467,90 грн.

Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.10.2017, згідно якого ОСОБА_16 повідомив про те, що у період часу з 20 год. 00 хв. 02.10.2017 по 11 год 03.10.2017, невідомі особи незаконно заволоділи його автомобілем Маzda СХ-5, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Заява ОСОБА_17 на ім`я начальника ГУ НП у Львівській області від 03.10.2017 року, згідно якої він просить прийняти міри до невідомої особи, котра у період часу з 21:00 год. 02.10.2017 року по 10:25 год. 03.10.2017 у місті Львові на вул. Перфецького 2А, незаконно заволоділа належним йому транспортним засобом Маzda 6, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Протокол огляду місця події від 03.10.2017 з фототаблицею, згідно якого оглянуто парковку по АДРЕСА_5 . Під час огляду потерпілий ОСОБА_17 повідомив у який спосіб і у якому саме місці на згаданій парковці він 02.10.2017 залишив свій автомобіль, який у подальшому було викрадено.

Протокол огляду предметів та документів від 16.10.2017 року, згідно якого було проведено огляд предметів та документів, вилучених в ході проведення огляду кімнати №2 готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_6 , де перебував ОСОБА_6 та обшуку автомобіля «НОNDA Civic», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_12 , що знаходився за цією ж адресою. В ході проведення огляду виявлено та оглянуто предмет прямокутної форми, синього кольору, з написам «KEY PROGRAMMER SKP-900 SUPER OBD»; предмет прямокутної форми чорного кольору з написами «DRIVE BOX EDC15/ME7 OBD2 IMMO ACTIVATOR/DEACTIVATOR»; предмет прямокутної форми зовні схожий на радіостанцію, чорного кольору в лицевій частині якого знаходиться дисплей, навколо якого розташовані 15 кнопок та 4 регулятори на верхній частині наявний напис «TYT quad band fm transceiver TN-9800»; предмет чорного кольору прямокутної форми на передній частині якого знаходиться 5 кнопок, 1 лампочка у верхній частині даного предмета знаходиться висувна антена та перемикач; предмет круглої форми біло-чорного кольору зовні схожий на реле запалювання автомобіля; предмет круглої форми чорно-білого кольору зовні схожий на реле замка запалювання автомобіля на який намотана ізоляційна стрічка чорного кольору; предмет круглої форми білого кольору зовні схожий на реле замка запалювання автомобіля з написом «TOYOTA»; кабель білого кольору на двох кінцях якого знаходяться роз`єми; прямокутний предмет білого кольору з написом «ZTE»; поліетиленовий пакет з написом 8Е у якому знаходяться 15 предметів п`ятикутної форми; поліетиленовий пакет у якому знаходяться 4 предмети п`ятикутної форми чорного кольору з написом «В-05032»; предмет прямокутної форми чорного кольору у верхній частині якого знаходиться штекер; предмет шестикутної форми червоного кольору на якому наявний напис «ОВD2» та перемикачі з написом « НОМЕР_13 »; предмет прямокутної форми сірого кольору з написом «TORNADO»; предмет прямокутної форми чорного кольору з написом «ТКР»; предмет прямокутної форми сірого кольору з написом «Sprint. NETGEAR»; предмет шестикутної форми червоного кольору з написом «Х-100 Auto Key Programmer» з дисплеєм та вісьмома кнопками; предмет прямокутної форми чорного кольору з написом «214», «1-4-12»; предмет прямокутної форми чорно-сірого кольору з написом «SBB», «SLca»; мобільний телефон марки «Nokia rm-113» чорного кольору ІМЕІ 1 № НОМЕР_14 , ІМЕІ2 № НОМЕР_15 , з двома сім картами мобільного оператора «Київстар», абонентські номери НОМЕР_16 ; НОМЕР_17 (зі списком контактів та даних про дзвінки); мобільний телефон марки «Самсунг GT-1202i», білого кольору ІМЕІ1 № НОМЕР_18 , ІМЕІ2 № НОМЕР_19 , з сім картою мобільного оператора «Лайфсел», абонентський номер НОМЕР_20 (з даними про вхідні та вихідні дзвінки); мобільний телефон марки «Самсунг GT-Е1282Т», білого кольору НОМЕР_21 ; ІМЕІ2 № НОМЕР_22 , з двома картками мобільного зв`язку «Київстар» абонентські номери НОМЕР_23 ; НОМЕР_24 (з даними про вхідні та вихідні дзвінки); мобільний телефон марки «NOMI», ІМЕІ1№ НОМЕР_25 , ІМЕІ2 № НОМЕР_26 , з двома сім картами мобільного зв`язку «Київстар» абонентські номера НОМЕР_27 ; НОМЕР_28 (з даними про контакти та вхідні і вихідні дзвінки); мобільний телефон марки «Nokia rm-1113» ІМЕІ НОМЕР_29 ; ІМЕІ2 № НОМЕР_30 , з сім картою мобільного оператора «Київстар», абонентський номер НОМЕР_31 (з даними про контакти, вхідні та вихідні дзвінки); мобільний телефон марки «Nokia rm-1113» ІМЕІ 1 № НОМЕР_32 ; ІМЕІ2 № НОМЕР_33 , з двома картками мобільного зв`язку «Київстар», абонентські номери НОМЕР_34 , НОМЕР_35 (з даними про контакти, вхідні та вихідні дзвінки); ключі у кількості трьох штук, чорного кольору з бирками; ключ до автомобіля «Хонда»; предмет зовні схожий на електронний ключ до автомобіля «Мазда»; ключ автомобільний чорного кольору; ключі в кількості вісімнадцяти штук; поліетиленовий пакет з написом 7935 у якому знаходиться предмет зовні схожий на ключ електронний до автомобіля чорно-сірого кольору з написом 868МНZ; предмети зовні схожі на електронні ключі до автомобілів «КІА», «Хюндай», «Тойота», «Лексус», «Ленд Ровер» у кількості сімнадцяти штук; предмети зовні схожі на електронні ключі до автомобіля чорного кольору з написом « НОМЕР_36 »; заготовки для виготовлення ключів до автомобіля «Хюндай» у кількості п`ять штук; заготовки для виготовлення ключів до автомобіля «КІА» у кількості п`ять штук; заготовки для виготовлення ключів до автомобіля «Мітсубіші» у кількості дві штуки; заготовка для виготовлення ключа без написів; два ключі до автомобіля «Мітсубіші» чорного кольору; поліетиленовий пакет з написом «Land Rover DH-1215K601-ВС», у якому знаходиться ключ до автомобіля «Land Rover»; поліетиленовий пакет з написом «RIO», у якому знаходяться дві заготовки для виготовлення ключів до автомобілів; поліетиленовий пакет з написом «Elantra, Accent» у якому знаходиться заготовка для виготовлення ключа до автомобіля; поліетиленовий пакет у якому знаходиться п`ятикутний предмет чорного кольору, два п`ятикутних предмети замотаних у фольгу; мобільний телефон марки «Самсунг» білого кольору ІМЕІ10000000000000 (з даними про контакти), з сім картою мобільного зв`язку «Київстар», абонентський номер НОМЕР_37 ; викрутка синього кольору з набором насадок; ключ із змінною головкою; металевий предмет г-подібної форми, металевий предмет зовні схожий на ключ до автомобіля, без пластмасової рукоятки; предмет схожий на гайку для колеса автомобіля; предмет схожий на болт; предмет циліндричної форми; предмети схожі на ліхтарики; предмети зовні схожі на антени; кабель чорного кольору; предмет зовні схожий на пилку по металу оранжевого кольору; предмет зовні схожий на пилку по металу чорно-жовтого кольору; предмет циліндричної форми зовні схожий на замок запалювання який складається з двох частин; два предмети зовні схожі на електронні ключі до автомобілів «ТОYOTA»; предмет зовні схожий на електронний ключ до автомобіля «Nissan»; предмет зовні схожий на електронний до автомобіля чорно-сірого кольору; два предмети схожі на ключі до автомобіля; туфлі чоловічі; штани чоловічі синього кольору; куртка чоловіча коричневого кольору; державні номерні знаки НОМЕР_38 , НОМЕР_39 , НОМЕР_40 , НОМЕР_41 , НОМЕР_42 , НОМЕР_43 ; картонна коробка коричневого кольору, отвір якого опечатано за допомогою паперової бирки, на якій наявні наступні рукописні пояснювальні написи: «Кримінальне провадження №12016140050003197 речові докази»; електронний пристрій сірого кольору з червоними елементами.

Протокол обшуку від 03.10.2017 автомобіля «Ноnda Civic» д.н.з. НОМЕР_12 з фототаблицею, в ході проведення якого було виявлено свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу, поліс обов`язкового страхування, 2 ключі до автомобіля «Toyota», пластмасовий предмет довжиною близько 10 см, ключі брелок за написами «Nissan» та «868МНZ», мобільний телефон «Sаmsung» білого кольору, дріт білого кольору, 2 заготовки ключів, предмет ззовні схожий на гранату Ф-1, предмети схожі на тротилові шашки, коробку у якій знаходився станок для виготовлення ключів, електричний предмет синього кольору з шнурами.

Ухвала слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 03.10.2017 року про надання дозволу на проведення обшуку у автомобілі «Ноnda Civic» д.н.з. НОМЕР_12 .

Протокол огляду місця події від 03.10.2017 року з фототаблицею, згідно якого оглянуто приміщення готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_6 , саме готельний номер під номером «2». Під час проведення огляду виявлено чоловіка, який представився як ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, виявлено ключі схожі на автомобільні, номерні знаки до автомобіля (9 шт.), пакети з особистими речами, поліетиленові пакети з речовинами білого та зеленого кольорів рослинного походження. Крім того, виявлено заготовки для ключів, посвідчення водія видане на прізвище ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_6 , видане Білоцерківським МРВ ДАІ при УМВС у Київській області, мобільні телефони «Nokia», «Sаmsung», «Nomi» з сім картами, фрагмент ключа, металеві предмети, пакети з 14 та 5 мобілайзерами, 7 антен, радіостанція7 перехідників (адаптерів), електронні пристрої, предмети одягу.

Ухвала слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 03.10.2017 року про надання дозволу на проведення обшуку у приміщенні готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_6 , у кімнаті під номером «2».

Протокол огляду предметів та документів від 14.10.2017, під час якого оглянуто предмети та документи, вилучені згідно протоколу обшуку від 03.10.2017 року, у гаражному приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_8 , було оглянуто та зафіксовано, у тому числі за допомогою фотофіксації, дані про предмет прямокутної форми виготовлений із пластику світлого кольору, в нижній частині якого розміщені 6 квадратних кнопок над якими містяться 8 світлових індикаторів; аркуш паперу з написами «Поліс №АК/5337768» на автомобіль марки Mazda 6, укладений 23.01.2017 між ОСОБА_17 та ПрАТ «СК» Уніка» з додатками; аркуш паперу з написами: «Поліс №АС/9349103» на автомобіль марки MAZDA CX-5, укладений 25.02.2004 між ОСОБА_20 та ПрАТ «СК» Альфа Страхування», з додатками; аркуш паперу з написами «Поліс №АІ/9059745» на автомобіль марки MAZDA CX-5 укладений 03.03.2016 між ОСОБА_20 та ПрАТ «СК» Альфа Страхування», з додатками; оригінал довіреності ВРВ №022117 від 23.09.2010 підписаний ОСОБА_26 та посвідчений нотаріусом ОСОБА_27 ; гумовий провідник довжиною близько 2 метрів до зарядного автомобільного пристрою; матерчатий предмет подібний на портмоне, з візитками, страховим полісом №7756679, соціальна картка «С9858», оригінал талону серії НОМЕР_44 , виданий ОСОБА_28 ; предмет прямокутної форми виготовлений з металу темного кольору на краю поверхні якого розташовані 6 вмонтованих антен, із позначенням «GSM, DCS, F1, 3G, GPS, 433»; мобільний телефон марки «Nokia», серійний номер НОМЕР_45 з даними про контакти та дзвінки; предмет подібний на ключ; канцелярська ручка з ковпачком; предмет круглої форми виготовлений з металу світлого кольору; дві купюри номіналом 100 доларів США; мобільний телефон марки «Самсунг»; викрутка із пластиковою ручкою червоного кольору; Т-подібний предмет виготовлений з металу світлого кольору з фігурною викруткою; предмет прямокутної форми білого кольору з написом ZTE; батарейка марки «DURACELL»; металевий предмет у вигляді нульового автомобільного ключа; предмет прямокутної форми зовні схожий на радіостанцію, чорного кольору в лицевій частині якого знаходиться дисплей, навколо якого розташовані 15 кнопок та 4 регулятори; два предмети для виготовлення автомобільних ключів у поліетиленовому пакеті зі стрічкою з написом «на пробу 1ху 1ки»; шість предметів виготовлені з металу із однієї сторони якої складаються із шестигранної форми із іншої видовженої приплюснутої пристосовані для подальшого виготовлення ключів для автомобіля; вісім предметів подібних до ключів до автомобіля, чотири овальні предмети схожі на ключі-брелок, два квадратних предмети схожі на ключ-брелок сигналізації автомобіля марки «Toyota», один ключ-брелок сірого кольору сигналізації автомобіля марки «Toyota», два предмети схожі до ключів автомобіля марки «Toyota»; футляр для окулярів; паперова прямокутна коробка, на поверхні якої намотано клейку прозору стрічку з експрес-накладною №59000279914212, відправник місто Миколаїв, відділення №18, Візний Орест, контактний номер 380635068034, одержувач місто Львів, Візний Орест, контактний номер 380635068034; паперова коробка з накладною «Нової Пошти» №590002799142120001; предмет круглої форми виготовлений з металу, візуально схожий до вмонтованої антени; мобільний телефон марки «Самсунг» білого кольору батарея квадратної форми «ZTE», предмет квадратної форми на лицевій стороні якого міститься екран та чотири кнопки, флеш-носій «VERICJ08 WANDERER»; матерчата сумка чорного кольору з ремішком у середині якої виявлено предмет подібний до зарядного пристрою; матерчата поясна сумка марки «Tiger»; матерчата дорожня сумка коричневого кольору всередині якої виявлено спортивну куртку.

Протокол обшуку з фототаблицею від 03.10.2017 року гаражного приміщення у АДРЕСА_8 , згідно якого під час проведення даного обшуку у згаданому приміщенні виявлено ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 . Також, під час проведення даного обшуку виявлено та вилучено: металевий предмет схожий на ключ; мобільний телефон «Samsung Dous» синього кольору без номера; електричний пристрій «ZTE»; зарядний пристрій «Ac/adapter»; шкіряну сумку чорного кольору в середні якої знаходились пакет з п`ятьма електронними чипами, викрутка, батарея до електронного пристрою, батарейка «Duracell», пакет з металевими пластинами, металева викрутка, ключ з роз`ємом; автомобіль марки «Mazda» CX-5 д.н.з. НОМЕР_3 чорного кольору.

Під час огляду салону зазначеного автомобіля, зокрема виявлено електричні пристрої (реле, рація, розподільник напруги, генератор радіошуму), пакети з ключами та ключі до різних автомобілів, електронні чіпи, поліс страхування №АК/6395911, коробка з написом «Нова пошта» № НОМЕР_46 , 4 ПЛС, чохол з ключами.

Також, виявлено автомобіль марки «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_4 , під час огляду якого вилучено змиви з керма, 1 ПЛС з зовнішньої сторони передньої пасажирської дверки, слід матеріалу з поверхні водійської дверки.

Крім того, виявлено автомобіль марки «Mazda» CX-5 д.н.з. НОМЕР_5 темно-голубого кольору. В ході загального огляду зазначеного автомобіля виявлено та вилучено: змиви з керма автомобіля, 2 ПЛС зі слідами із зовнішньої сторони водійської дверки, слід матеріалу, коврик з водійського місця зі слідом низу взуття, подавлювач радіосигналу, поліс страхування №АК5337768.

Під час проведення обшуку зазначеного приміщення, також проведено обшук наведених вище громадян, які знаходились у приміщенні у яких виявлено наступні предмети та речі:

- ОСОБА_11 : автомобільний ключ з емблемою «Mazda», роутер, флеш-носій, мобільні телефони «Samsung» та «Iphone»;

- ОСОБА_12 : грошові кошти у сумі 200 доларів США, мобільний телефон марки «Nokia»;

- ОСОБА_10 : ключ з емблемою автомобіля «Mazda», пара рукавиць.

Ухвала слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 21.09.2017 про надання дозволу на проведення обшуку наведеного вище гаражного приміщення у АДРЕСА_8 .

Висновок судової молекулярно-генетичної експертизи №10/944 від 01.02.2018, згідно якого генетичні ознаки поодиноких клітин на марлевій серветці зі змивом з керма автомобіля «Ноnda» д.н.з. НОМЕР_12 збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_6 та не збігаються з генетичними ознаками зразків букального епітелію ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак поодиноких клітин на марлевій серветці зі змивом з керма автомобіля «Ноnda» д.н.з. НОМЕР_12 та зразка букального епітелію ОСОБА_6 складає 4,09х10-38. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 24,44 ундецильйонів осіб. Походження клітин, виявлених на марлевій серветці зі змивом з керма автомобіля «Ноnda» д.н.з. НОМЕР_12 від ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 виключається.

Генетичні ознаки поодиноких клітин на марлевій серветці зі змивом з керма автомобіля «Мазда 6» д.н.з. НОМЕР_4 не збігаються з генетичними ознаками зразків букального епітелію ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 та походять від особи жіночої статі.

Походження клітин, виявлених на марлевій серветці зі змивом з керма автомобіля «Мазда 6» д.н.з. НОМЕР_4 від ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 виключається.

Генетичні ознаки поодиноких клітин у змивах з поверхонь рації є змішаними, містять генетичні ознаки трьох або більше осіб, серед яких присутні генетичні ознаки букального епітелію ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та не присутні генетичні ознаки зразків букального епітелію ОСОБА_12 та ОСОБА_6 .

Генетичні ознаки поодиноких клітин на марлевій серветці зі змивом з керма автомобіля «Ноnda» д.н.з. НОМЕР_12 є змішаними, містять генетичні ознаки двох або більше осіб чоловічої і жіночої генетичної статі, серед яких присутні генетичні ознаки зразків букального епітелію ОСОБА_6 та не присутні генетичні ознаки зразків букального епітелію ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 .

Генетичні ознаки поодиноких клітин на марлевій серветці зі змивом з керма автомобіля «Мазда СХ-5» д.н.з. НОМЕР_47 є змішаними, містять генетичні ознаки двох або більше осіб чоловічої генетичної статі, серед яких не присутні генетичні ознаки зразків букального епітелію ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 .

Запит т.в.о. начальника Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області до НДЕКЦ ГУМВС України в Одеській області та відповідь на нього, згідно яких під час перевірки дактилоскопічної карти, заповненої на ім`я ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Севастополь, за криміналістичним дактилоскопічним обліком АДІС «Дакто-2000», відбитки пальців на вищевказаній дактилоскопічній карті співпадають з відбитками на дактилоскопічній карті, заповненій на ім`я ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополь, проживає АДРЕСА_1 .

Висновок експерта №280 від 02.08.2015 у кримінальному провадженні №12015160500005754, за результатами проведення додаткової судової трасологічної експертизи, відповідно до якого слід пальця руки, розміром 26х23 мм на відрізку липкої стрічки розміром 45х34 мм, придатний для ідентифікації за ними особи. Слід пальця руки, розмірами 20х7 мм на відрізку липкої стрічки розміром 57х33 мм, не придатний для ідентифікації за ними особи. Слід пальця руки, розміром 26х23 мм на відрізку липкої стрічки розміром 45х34 мм, залишені великим пальцем правої руки гр. ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чия дактилокарта представлена на дослідження.

Відповісти на питання «Чи належать надані сліди пальців рук гр. ОСОБА_29 ?», не виявилось можливим у зв`язку із непридатністю сліду пальця руки, розмірами 20х7 мм на відрізку липкої стрічки, розмірами 57х33 мм.

Пластиковий предмет з написом посвідчення водія із зазначенням на ньому даних про ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , НОМЕР_48 , дати у графі 4а 20.10.2012, у графі 4b 19.10.1962, з фотокарткою на якій зображено особу візуально схожу на ОСОБА_6 .

Повідомлення начальника Центру ДАІ №2, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві, згідно якого за даними автоматизованої інформаційно-пошукової системи УДАІ ГУМВС України в м. Києві, посвідчення водія серії НОМЕР_49 в місті Києві не видавалось. Громадянин ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчення водія в місті Києві не отримував, серед позбавлених права керування транспортними засобами в місті Києві не значиться, працівниками Державтоінспекції міста Києва у період з 05.08.2012 по 31.07.2015 відносно даного громадянина протоколи про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху не складалися.

Протокол про результати здійснення негласної слідчої розшукової дії (візуального спостереження) від 23.11.2017, згідно якого, за твердженням прокурора, проводилось візуальне спостереження за обвинуваченим матеріали щодо якого виділено в окреме провадження ОСОБА_12 Спостереження проводилось з 29.08.2017 року з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів.

З наведеного протоколу вбачається наступне.

02.10.2017 о 23 год. 05. хв. ОСОБА_12 вийшов з будинку де проживає ( АДРЕСА_9 ) і, сівши в автомобіль марки «Мазда - 3» д.н.з. НОМЕР_50 сірого кольору, направився до АЗС «ОККО», що на перехресті вул. Кульпарківська В.Великого (населений пункт не зазначено). Побувши там до 01 год. 45 хв. направився на АЗС «Сокар», що по вул. Кульпарківській (населений пункт також не зазначено).

Близько 02 год. 30 хв. на АЗС «Сокар», що по вул. Кульпарківській, заїхав автомобіль марки «Хонда-Сівік», д.н.з. НОМЕР_12 , білого кольору. Тоді ОСОБА_31 вийшов з автомобіля «Мазда-3», на якому приїхав і сів в автомобіль марки «Хонда-Сівік». Після цього вказаний автомобіль з ОСОБА_32 попрямували до будинку АДРЕСА_5 . Через деякий час з автомобіля марки «Хонда-Сівік» вийшло двоє невідомих осіб і направилася у двір будинку. ОСОБА_31 в цей час перебував в автомобілі на якому приїхав. Через декілька хвилин ОСОБА_31 вийшов з автомобіля і також направився у двір будинку, куди пішли двоє невідомих осіб. Через 10 хвилин з вказаного двору виїхав автомобіль марки «Мазда-6» червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , виїхав на вул. Кульпарківську, за кермом був ОСОБА_31 і направився до кільцевої дороги. В цей час двоє невідомих осіб повернулися в автомобіль марки «Хонда-Сівік», виїхали з двору і поїхали до вул. В.Великого. В цей час автомобіль «Мазда-6» д.н.з. НОМЕР_4 , виїхав на автодорогу Львів-Чоп. За м. Миколаїв, Львівської області, вказаний автомобіль звернув на вул. Карєрно-Ваняну, що в м. Миколаїв, Львівської області. Близько 03 год. 20 хв. під`їхав до крайнього лівого гаража, що по АДРЕСА_6 . Під`їхавши до воріт гаражу, ОСОБА_31 вийшов з автомобіля і відчинив двері гаражу. Тоді сів в автомобіль «Мазда-6», червоного кольору, і заїхав в середину. Після того, вийшов з гаражу, зачинив ворота та відбіг від них на відстань близько 50 метрів і кудись телефонував. Постійно перебував у3 полі зору.

О 04 год. 20 хв. до гаражу під`їхав інший автомобіль марки «Мазда СХ-5» д.н.з. НОМЕР_5 , сірого кольору. ОСОБА_31 в цей час відчинив ворота, і вказаний автомобіль заїхав в середину. Тоді з гаражу вийшли двоє, зачинили ворота, та направилися в бік виїзду, на відстань близько 50 метрів від гаражу, і кудись телефонували. Через декілька хвилин повернулися в середину гаражу. По габаритних вогнях було видно що автомобілі перепаковувалися.

Тоді близько 06 год. 00 хв. до гаражу під`їхав третій автомобіль марки "Мазда СХ-5" д.н.з. НОМЕР_3 , чорного кольору. ОСОБА_31 разом з невідомим відчинили ворота і вказаний автомобіль заїхав в середину. Під час такого як зачинялися ворота, їх було затримано. Разом з ОСОБА_32 в гаражі було затримано:

- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жит. АДРЕСА_10 .

- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жителя АДРЕСА_11 .

При проведенні візуального спостереження фото-відео фіксація не велася з метою не розсекречення вказаних дій.

Висновок № 9280 від 10.01.2018 року судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів за матеріалами кримінального провадження №12016140050003197, згідно якого принципи роботи даних пристроїв (9280-01 ОБД програматор, 9280-02 ОБД програматор, 9280-03 металорізальний верстат з ЧПК, призначений для нарізування ключів при наявності) та межі їх застосування описані в дослідженні. В даному випадку всі пристрої визначені для створення пристроїв автомобільних ключів та зміни електронних даних ЕОС (електронно-обчислювальних систем) автомобілів та знерухомлення автомобілів. Надані на дослідження пристрої (9280-01 ОБД програматор, 9280-02 ОБД програматор, 9280-03 металорізальний верстат з ЧПК, призначений для нарізування ключів при наявності) працездатні та використовувались за призначенням, про що свідчить пил на електронних елементах та стружка на верстаті. Програмне забезпечення, яке розміщене на (9280-01 ОБД програматор, 9280-02 ОБД програматор, 9280-03 металорізальний верстат з ЧПК, призначений для нарізування ключів при наявності) дозволяє створювати пристрої автомобільні ключі, та змінювати дані в ЕОС автомобілів для знерухомлення автомобілів перерахованих в питанні «3» («Mazda CX-5», «Mazda 6» 2013-2017 років випуску, автомобілів марки «Ноnda Pilot», «Honda Accord», «Honda CR-V» 2013-2017 років випуску). Пристрої (9280-01 ОБД програматор, 9280-02 ОБД програматор, 9280-03 металорізальний верстат з ЧПК, призначений для нарізування ключів при наявності) не містять дані та логування роботи, під час використання даних пристроїв, так як носії даних містять лише відомості для використовуваних пристроїв та їх програмного забезпечення.

Висновок № 9281 від 11.01.2018 року судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів за матеріалами кримінального провадження №12016140050003197, згідно якого принципи роботи даних пристроїв (9281-01 пристрій радіолокаційної протидії, 9281-02 пристрій, контактна група (реле) для замка запалювання, 9281-03 пристрій, контактна група (реле) для замка запалювання, 9281-04 ОБД програматор, 9281-05 радіомітки для автомобільного ключа, 9281-06 - радіомітки для автомобільного ключа, 9281-07 - радіомітки для автомобільного ключа) та межі їх застосування описані в дослідженні. В даному випадку всі пристрої визначені для створення пристроїв автомобільних ключів та зміни електронних даних ЕОС (електронно-обчислювальних систем) автомобілів та знерухомлення автомобілів. Надані на дослідження пристрої (9281-01 пристрій радіолокаційної протидії, 9281-02 пристрій, контактна група (реле) для замка запалювання, 9281-03 пристрій, контактна група (реле) для замка запалювання, 9281-04 ОБД програматор, 9281-05 радіомітки для автомобільного ключа, 9281-06 - радіомітки для автомобільного ключа, 9281-07 - радіомітки для автомобільного ключа) працездатні та використовувались за призначенням, про що свідчить пил на електронних елементах. Програмне забезпечення, яке розміщене на (9281-01 пристрій радіолокаційної протидії, 9281-02 пристрій, контактна група (реле) для замка запалювання, 9281-03 пристрій, контактна група (реле) для замка запалювання, 9281-04 ОБД програматор, 9281-05 радіомітки для автомобільного ключа, 9281-06 - радіомітки для автомобільного ключа, 9281-07 - радіомітки для автомобільного ключа) дозволяє створювати пристрої автомобільні ключі, та змінювати дані в ЕОС автомобілів для знерухомлення автомобілів перерахованих в питанні «3» («Mazda CX-5», «Mazda 6» 2013-2017 років випуску, автомобілів марки «Ноnda Pilot», «Honda Accord», «Honda CR-V» 2013-2017 років випуску). Пристрої (9281-01 пристрій радіолокаційної протидії, 9281-02 пристрій, контактна група (реле) для замка запалювання, 9281-03 пристрій, контактна група (реле) для замка запалювання, 9281-04 ОБД програматор, 9281-05 радіомітки для автомобільного ключа, 9281-06 - радіомітки для автомобільного ключа, 9281-07 - радіомітки для автомобільного ключа) не містять дані та логування роботи, під час використання даних пристроїв, так як носії даних містять лише відомості для використовуваних пристроїв та їх програмного забезпечення.

Висновок № 9282 від 12.01.2018 року судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів за матеріалами кримінального провадження №12016140050003197, згідно якого принципи роботи даних пристроїв (9282-08 ОБД програматор, 9282-09 ОБД програматор, 9282-10 ОБД програматор, 9282-11 ОБД програматор, 9282-12 ОБД програматор, 9282-13 - радіомітки для автомобільного ключа, 9282-14 - радіомітки для автомобільного ключа, 9282-15 пристрій радіоелектронної протидії, 9282-16 ОБД програматор) та межі їх застосування описані в дослідженні. В даному випадку всі пристрої визначені для створення пристроїв автомобільних ключів та зміни електронних даних ЕОС (електронно-обчислювальних систем) автомобілів та знерухомлення автомобілів. Надані на дослідження пристрої (9282-01 пристрій роутер, 9282-02 - пристрій роутер, 9282-03 пристрій радіостанція, 9282-04 - пристрій, контактна група (реле) для замка запалювання, 9282-05 - пристрій, контактна група (реле) для замка запалювання, 9282-06 - пристрій, контактна група (реле) для замка запалювання, 9282-07 - пристрій радіоелектронної протидії, 9282-08 ОБД програматор, 9282-09 ОБД програматор, 9282-10 ОБД програматор, 9282-11 ОБД програматор, 9282-12 ОБД програматор, 9282-13 - радіомітки для автомобільного ключа, 9282-14 - радіомітки для автомобільного ключа, 9282-15 пристрій радіоелектронної протидії, 9282-16 ОБД програматор) працездатні та використовувались за призначенням, про що свідчить пил на електронних елементах. Програмне забезпечення, яке розміщене на (9282-08 ОБД програматор, 9282-09 ОБД програматор, 9282-10 ОБД програматор, 9282-11 ОБД програматор, 9282-12 ОБД програматор, 9282-13 - радіомітки для автомобільного ключа, 9282-14 - радіомітки для автомобільного ключа, 9282-15 пристрій радіоелектронної протидії, 9282-16 ОБД програматор) дозволяє створювати пристрої автомобільні ключі, та змінювати дані в ЕОС автомобілів для знерухомлення автомобілів перерахованих в питанні «3» («Mazda CX-5», «Mazda 6» 2013-2017 років випуску, автомобілів марки «Ноnda Pilot», «Honda Accord», «Honda CR-V» 2013-2017 років випуску). Пристрої (9282-08 ОБД програматор, 9282-09 ОБД програматор, 9282-10 ОБД програматор, 9282-11 ОБД програматор, 9282-12 ОБД програматор, 9282-13 - радіомітки для автомобільного ключа, 9282-14 - радіомітки для автомобільного ключа, 9282-15 пристрій радіоелектронної протидії, 9282-16 ОБД програматор) не містять дані та логування роботи, під час використання даних пристроїв, так як носії даних містять лише відомості для використовуваних пристроїв та їх програмного забезпечення.

Висновок експерта №4/2006 від 05.12.2017 за результатами судової трасологічної експертизи, згідно якого слід руки та слід пальця руки відкопійовані на відрізках прозорої клейкої стрічки АДРЕСА_12 , вилучені 03.10.2017 при огляді а/м Мазда СХ5 д.н.з. НОМЕР_3 в АДРЕСА_6 , придатні для ідентифікації особи, а слід пальця руки та слід долоні відкопійовані на відрізках прозорої клейкої стрічки АДРЕСА_13 , вилучені там само, для ідентифікації особи непридатні.

Слід пальця руки відкопійований на відрізку прозорої клейкої стрічки розмірами 37x19мм, вилучений 03.10.2017 при огляді а/м Мазда 6 д.н.з. НОМЕР_4 в АДРЕСА_6 , придатний для ідентифікації особи.

Слід пальця руки відкопійований на відрізку прозорої клейкої стрічки №2, вилучений 03.10.2017 при огляді а/м Мазда СХ5 д.н.з. НОМЕР_5 в АДРЕСА_6 , придатний для ідентифікації особи, а слід пальця руки відкопійований на відрізку прозорої клейкої стрічки АДРЕСА_14 , вилучений там само, для ідентифікації особи непридатний.

Три сліди пальців рук відкопійовані на відрізках прозорої клейкої стрічки АДРЕСА_15 , вилучені 03.10.2017 при огляді а/м Хонда д.н.з. НОМЕР_12 в АДРЕСА_6 , придатні для ідентифікації особи, а шість слідів пальців рук відкопійовані на відрізках прозорої клейкої стрічки АДРЕСА_16 , вилучені там само, для ідентифікації особи непридатні.

Шість слідів пальців рук відкопійовані на п`яти відрізках прозорої клейкої стрічки №№3-7, вилучені 03.10.2017 при огляді номеру готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у АДРЕСА_6 , придатні для ідентифікації особи, а два сліди пальців рук відкопійовані на відрізках прозорої клейкої стрічки АДРЕСА_17 , вилучені там само, для ідентифікації особи непридатні.

Два сліди рук на відрізках прозорої клейкої стрічки №2, №3, вилучені 03.10.2017 при огляді а/м Мазда СХ5 д.н.з. НОМЕР_3 в АДРЕСА_6 , залишені не гр-ми: ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , а іншими особами (особою). Питання чи залишені сліди рук на відрізках №1, №4 гр-ми: ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , не вирішувалось, оскільки дані сліди непридатні для ідентифікації особи.

Слід пальця руки на відрізку прозорої клейкої стрічки розмірами 37x19мм, вилучений 03.10.2017 при огляді а/м Мазда 6 д.н.з. НОМЕР_4 в АДРЕСА_6 , залишений не гр-ми: ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , а іншою особою.

Слід пальця руки на відрізку прозорої клейкої стрічки №2, вилучений 03.10.2017 при огляді а/м Мазда СХ5 д.н.з. НОМЕР_5 в АДРЕСА_6 , залишений не гр-ми: ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , а іншою особою. Питання чи залишений слід пальця руки на відрізку №1 гр-ми: ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , не вирішувалось, оскільки даний слід непридатний для ідентифікації особи.

Три сліди пальців рук на відрізках прозорої клейкої стрічки АДРЕСА_15 , вилучені при огляді а/м Хонда д.н.з. НОМЕР_12 в АДРЕСА_6 , залишені не гр-ми: ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , а іншими особами. Питання чи залишені сліди пальців рук на відрізках №№1-5, 9 гр-ми: ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , не вирішувалось, оскільки дані сліди непридатні для ідентифікації особи.

Два сліди пальців рук на відрізках прозорої клейкої стрічки №3, №4, вилучені 03.10.2017 при огляді номеру готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_6 залишені не гр-ми: ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , а іншими особами; два сліди пальців рук на відрізку прозорої клейкої стрічки №5 та два сліди пальців рук на відрізках прозорої клейкої стрічки АДРЕСА_18 , вилучені там само, залишені відповідно двічі вказівним, великим і середнім пальцями правої руки гр. ОСОБА_6 . Питання чи залишені сліди пальців рук на відрізках №1, №2 гр-ми: ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , не вирішувалось, оскільки дані сліди непридатні для ідентифікації особи.

Висновок експерта №4/2006 від 05.12.2017 за результатами судової трасологічної експертизи, згідно якого слід низу взуття відкопійований на відрізку світлої дактилоплівки розмірами 143х84 мм та сліди низу взуття на килимку автомобіля, що вилучені з автомобіля «Мазда СХ5» д.н.з. НОМЕР_5 придатні для встановлення групової приналежності взуття.

Вирішити питання про придатність даних слідів низу взуття, наданих на дослідження, для ідентифікації конкретних слідоутворюючих поверхонь, можливо тільки при наданні на дослідження слідоутворюючих поверхонь які залишили ці сліди.

Слід низу взуття, відкопійований на відрізку світлої дактилоплівки розмірами 143х84 мм, міг бути залишений взуттям з таким самим візерунком підошви взуття, які і в пари черевик, що вилучені у гр. ОСОБА_10 . Однак, встановити чи залишений слід низу взуття саме даною парою черевик не виявилось можливим, оскільки в ході порівняльного дослідження встановлено, що в досліджуваному сліді внаслідок статично-динамічного слідоутворення, його обмежених розмірів, не відобразився достатній комплекс індивідуальних ознак, по яких можна було б провести ідентифіковане дослідження. Сліди низу взуття на автомобільному килимку, залишені не взуттям, вилученим у гр. ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , а іншим взуттям.

Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 17.10.2017, згідно якого невстановлена особа, яка використовує абонентський номер НОМЕР_51 спілкується з абонентом НОМЕР_52 ( ОСОБА_33 номер) щодо побутових питань. У зазначених розмовах, окрім питань побутового та особистого характеру, фігурують фрази наступного змісту, які стороною обвинувачення тлумачяться як завуальовані домовленості щодо погодження злочинних дій у майбутньому та підготовка до вчинення злочинів:

- «Ми просто планировали, где та числа пятава, шестова начать у тебя»;

- «Хорошо, я понял, у меня там есть кое какиє»;

- «Ета мои наброски, но я там, день плюс минус могу»;

- «Ну понятно, ну наработки у меня єсть, ну єсть наработки, я тогда пайду проверю, что к чему»;

- «Ну и имена ети»;

- «В основном «М5» или «М6»;

- «В основном пятьіе, там пару троек єсть»;

- «Хочется чтобьі брать, то брать»;

- «А «Хуки», «Уродьі», «Борбрьі»;

- «Хорошо, отлично, а из нашого старого, той «Лекс», и ищо ода»;

- «На «Кореє» тьі ничо не писал»;

- «Писал, єсть я там не помню, четьіри или пять штук»;

- «Тогда мне нежньі цифрьі»;

- «Да нет, ета я свое проверяю, ну приедиш мьі пагаварім, щоб не по телефону»;

- «Хорошо, хорошо, я тут доработаю, ну у меня тут есть, тут ищо ну не знаю мне надо ета, по «Павлику» и «Полтусу» дорабативаю»;

- «Ну давай к канцу недели зделай, можеш и писать «КІА РІО», «КІА ЦЕРАТО», і «ХОНДА АКЦЕНТ»;

- «Ну я хочу сегодня, панду, етат палтус, павлик, есть ищо одна»;

- «и корею пишьі тоже, потамучто, и пишьі корею на кнопке в том числе»;

- «И у тебя есть список на «ХУГИ»? Сразу нарезал и на польшу»;

- «Номер тебе дать?»….;

- « НОМЕР_53 »;

- «Єто что?»;

- « ОСОБА_34 »;

- « ІНФОРМАЦІЯ_8 »?»;

- «Єто все «спортеджи»;

- « НОМЕР_54 »;

- «Єто старьіе «Спорти»….;

- «Есть самьіе новьіе»…;

- «Они все на ключе»;

- «На ключе»;

- « НОМЕР_55 , НОМЕР_56 , (Первая) НОМЕР_57 »;

- «Польша»;

- «Да НОМЕР_58 »…;

- «У вас вчера в Стрьію «НХ» забрали вчера в час ночи….Их на посту видели…кинул тачку и ушел»;

- «Я утром станок, адрес дай»;

- « ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , 44 отделение, номер телефона - НОМЕР_59 »…;

- «Я сей час ОСОБА_38 нарежу, «М» с собой возьмем. И что у тебя еще будет если, под «Лексус»;

- «Ну»;

- «Тьі пишеш где «Инфинити» стоят, «Нисани» розорались? Их можно бить через окно «Инфинити». Есть которьіе орут, которьіе не орут. Тьі их пишьі все. Легковьіе, все даньіе, джипи. Мьі при едем, мьі разберемся какой орет, какой не орет и какой можна бить»;

- «А « ОСОБА_39 » какие?»;

- «Икстрейльі» и « ОСОБА_40 »;

- «Кашка» новьій?»;

- «Да только новьій и «Икс» только на кнопке»;

- «Хорошо»;

- «Мьі уже деньги отложьіли на новую «Хонду» «Акуру». Поетаму пиши нове «Акордьі» и «Цапли» которьіе на кнопках»;

- «Єти нове « ОСОБА_41 »?;

- «Да»;

- « ОСОБА_42 »;

- «Пишьі нове «акордьі» и нове « ОСОБА_41 » и нове «Акурьі»…;

- «Привет, станок не ужно отправлять»;

- «…я уже отправил, ну да»;

- «Ну я ето там забрал ету посьілку…»;

- «Ну ето станок обратно приехал»…;

- «В 16.00 буду в Солонке»;

- «Понял, хорошо»…;

- «Там где ми ходили на «урода» а она еще не поехала там нету ни «бобра» ни «бринзьі», а дела себе паливо, там «Брьінза» еще есть»…;

- «М что там»;

- «Паша» во дворе»;

- « ОСОБА_43 или самьій новьій?»…;

- «Хорошо, и еще где то есть «Павел» и «Брьінза»?...;

- «Ну, «Брьінза» и «Ем шесть»;

- « ОСОБА_44 на заправке на ОСОБА_45 »;

- «На «Окко»?;

- «Да»;

- « ОСОБА_44 , через сколько тьі будеш?»;

- «Через сорок минут»…;

- «Просто тут сейчас у нас как раз еще одно «ведерочко». Там надо попробовать его»;

- «Хорошо»;

- «Чтоб отсюда не уезжать, чтоб тебя не везти. Чтоб холостьім ходом не ехать, мьі сейчас тут попробуем бьістро»;

- «Ну что, там стоять уже нельзя. Поетому едь на «Сокор» за Тойотой». Давай на том Сокаре встретимся;

Проведеними оперативно-розшуковими заходами встановлено:

НОМЕР_51 належить ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований

АДРЕСА_19 належить невстановленій особі,

37121727670 належить невстановленій особі.

Таким чином, наведені вище докази, які надані прокурором в ході судового провадження, досліджені та перевірені у судовому засіданні сторона обвинувачення вважає належними та допустимими, оскільки ці докази, на думку прокурора, містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять його предмет, передбачені, як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Виходячи з наведеного, прокурор вважає, що зібрані у справі докази у їх сукупності, доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 , є взаємозв`язаними між собою і достатніми для визнання його винним у вчиненні усіх кримінальних правопорушень, у скоєнні яких він обвинувачується.

Матеріли кримінального провадження зібрані органом досудового розслідування, надані прокурором, які досліджені судом за клопотанням сторони захисту

Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.08.2015 року, згідно якого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано 03.08.2015 року о 3 годині 10 хвилин, в АДРЕСА_20 . У якому також містяться зауваження наступного змісту: «Не повідомлені підстави затримання, сказали що затримали у м. Одесі, взагалі не зрозуміло яким чином особа у 04.29 хв. 03.07.2015 р. після 2-х діб моральних катувань та похищення опинилась у слідчого ОСОБА_46 . На питання захисника обґрунтувати підстави для затримання особи в порядку ст. 208 КПК слідчий відмовився відповідати. Крім того, ці докази подані у справі сфальсифіковані та чомусь оформлені на іншу людину, в тому числі незалежна експертиза в нічній час в Малинівському ВВ ГУМВС.

Протокол оформлений з порушенням чинного законодавства України. Фактично підзахисний був затриманий 01.07.2015 р. о 15 год. про що можуть бути докази у вигляді показів свідків».

Також, у розділі пояснення ОСОБА_6 зазначив: «Мене держали двое суток неизвестньіе люди в различниьіх кабинетах не допускали ко мне адвоката, оказьівали психологическое давление.».

Доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України надане працівникам УКР ГУ НП у Львівській області у кримінальному провадженні №12016140050003197 на виконання ухвал судді Апеляційного суду Львівської області від 17.08.2017 року.

Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 03.10.2017 року, згідно якого 03.10.2017 о 13 годині 45 хвилин ОСОБА_6 затримано у приміщенні СУ ГУ НП у Львівській області, за адресою: м. Львів, вул. С.Бандери, 1. Під час затримання нічого не виявлено та не вилучено.

Ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 05.10.2017 року, відповідно до якої щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено розмір застави.

Ухвала слідчого судді апеляційного суду Львівської області від 17.08.2017 про надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж мобільного терміналу, в якому працює сім-картка оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лай селл» № НОМЕР_51 , оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лай селл» № НОМЕР_60 , що перебуває у користуванні невстановленої особи) у кримінальному провадженні №12016140050003197 від 15.07.2016 за фактом викрадення у період з 21.00 год 14.07.2016 по 13.00 год. 15.07.2017, невідомою особою за адресою вул. Паркова, 12 у м. Львові автомобіля марки «АСURA MDX» д.н.з. НОМЕР_61 .

Клопотання слідчого ОСОБА_47 у кримінальному провадженні №12016140050003197 слідчому судді Галицького районного суду міста Львова від 20.09.2017 про надання дозволу на проведення обшуку у гаражному приміщенні та будівлях, що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 та які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 4623086800:01:000:0001, з якого вбачається, що розслідування проводиться за фактом викрадення у період з 14 по 15.07.2016 року автомобіля марки «HONDA ACURA - MDX» д.н.з. НОМЕР_61 , а до вчинення кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_12 .

Копія ухвали слідчого судді від 21.09.2017 про задоволення зазначеного клопотання.

Копія ухвали слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 06.10.2017 про накладення арешту на речові докази у кримінальному провадженні № 12016140050003197, зокрема вилучені 03.10.2017 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_21 , за місцем проживання ОСОБА_12 ; вилучені 03.10.2017 року в ході обшуку автомобіля марки «Мазда 3» д.н.з. НОМЕР_50 ; вилучені 03.10.2017 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_22 ; вилучені 03.10.2017 року в ході обшуку в гаражному приміщенні та будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 ; вилучені 03.10.2017 року в ході обшуку в салоні автомобіля марки «HONDA Civic», д.н.з. НОМЕР_12 ; вилучені 03.10.2017 року в ході огляду місця події у приміщенні кімнати №2 готельного комплексу «Хан-ок» за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Бродки, вул. Шевченка, 1а, речі, предмети та документи.

Доручення начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області від 22.08.2017 у кримінальному провадженні № 12016140050003197 старшому слідчому ОСОБА_48 щодо вжиття заходів задля забезпечення всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження.

Клопотання слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_49 слідчому судді Галицького районного суду міста Львова від 03.10.2017 про проведення огляду кімнати №2, яка знаходиться в готелі «ХАПОК», що у с. Бродки, Миколаївського району, Львівської області, по вул. Шевченка, 1 а.

Постанова т.в.о. начальника відділу слідчого управління ГУ НП у Львівській області ОСОБА_50 про створення у кримінальному провадженні № 12016140050003197 слідчої групи у складі слідчих ОСОБА_47 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_49 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 .

Клопотання від 03.10.2017 слідчого ОСОБА_49 у кримінальному провадженні №12016140050003197 про надання дозволу на проведення обшуку у автомобілі «HONDA Civic» д.н.з. НОМЕР_12 , що належить ОСОБА_57 .

Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12016140050003197 з якого вбачається, що фабула кримінального правопорушення стосується незаконного заволодіння автомобілем «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_4 . Дата внесення до ЄРДР 03.10.2017 14:27:14. Слідчий - ОСОБА_58 . Орган досудового розслідування Головне управління Національної поліції у Львівській області.

Доручення заступника начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області від 03.10.2017 старшому слідчому ОСОБА_59 щодо внесення до ЄРДР даних про вчинення злочину (незаконне заволодіння автомобілем «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_17 ) та дослідження обставин справи.

Постанова першого заступника прокурора Львівської області від жовтня 2017 року (дата відсутня) про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12017140000000769, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 . Старшим групи призначено ОСОБА_63 .

Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12015160500005754, згідно якого до реєстру внесено фабулу про те, що 17.07.2015 року на адресу Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області надійшло звернення ОСОБА_8 щодо невстановленої особи, яка у період часу з 19.30 до 21.30 знаходячись за адресою АДРЕСА_3 , незаконно заволоділа автомобілем марки «Інфініті» д.н.з. НОМЕР_1 . Дата внесення до ЄРДР 18.07.2015.

02.08.2015 внесено додаткові дані, а саме: 01.08.2015 до Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області надійшло повідомлення оператора 102 про те, що за адресою: м. Одеса, пров. Лунний на перехресті з вул. Сегедською, стоїть відчинений, залишений автомобіль «Тойота Хайлендер», в ході відпрацювання даної інформації надійшов рапорт інспектора СРГЗ про те, що невстановлена особа представлялась іншими даними ніж на посвідченні особи. Слідчий ОСОБА_64 Прокурор: ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67

Доручення т.в.о. першого заступника начальника начальника СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області слідчому СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_68 на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015160500005754, яке не містить підпису посадової особи яка надала зазначене доручення.

Постанова заступника прокурора Приморського району міста Одеси ОСОБА_69 від 20.07.2015 про призначення групи процесуальних керівників у кримінальному провадженні №12015160500005754 у складі прокурорів ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_70 . Старшим групи призначено ОСОБА_71 .

Постанова заступника прокурора Приморського району м. Одеси від 2015 року (дата та місяць відсутні) про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12015160500005754 у складі прокурорів ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_70 . Старшим групи призначено ОСОБА_71 .

Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12015160500006416 у якому наведена фабула: 01.08.2015 року до ЧЧ Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області надійшло повідомлення оператора 102 про те, що за адресою: м. Одеса, пров. Лунний на перехресті з вул. Сегедською, стоїть відчинений, залишений автомобіль «Тойота Хайлендер», в ході відпрацювання даної інформації надійшов рапорт інспектора СРГЗ про те, що невстановлена особа представлялась іншими даними ніж на посвідченні особи. Дата внесення до ЄРДР 02.08.2015. Слідчий ОСОБА_72

Рапорт молодшого інспектора ОСОБА_73 від 01.08.2015 на ім`я начальника Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, згідно якого під час чергування було виявлено автомобіль Тойота Ленд Ровер, який врізався у бордюр. Автомобіль залишили двоє осіб, одного з яких було затримано. На місце була викликана слідчо-оперативна група, а затриманого було доставлено до Шевченківського відділення міліції для подальшого з`ясування.

Аналогічні за змістом рапорти оперативних працівників Приморського відділення ГУ МВС в Одеській області ОСОБА_21 на ім`я слідчого та ОСОБА_74 , на ім`я начальника ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Доручення т.в.о. першого заступника начальника начальника СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 01.08.2015 про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015160500006416, яке не містить підпису автора доручення.

Постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12015160500006416 від 2015 року (без дати та місяця) заступника прокурора Приморського району м. Одеси ОСОБА_75 без підпису, у якій йдеться про призначення групи прокурорів у складі 1 особи старшого прокурора ОСОБА_76 , якого призначено старшим групи, тобто старшим над самим собою.

Постанова прокурора прокуратури Приморського району м. Одеси ОСОБА_65 про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 04.08.2015, відповідно до якої матеріали досудових розслідувань внесених до ЄРДР за №12015160500005754 та № 12015160500006416 об`єднано в одне провадження, яке зареєстрували в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12015160500005754.

Ухвала слідчого судді місцевого Приморського районного суду м. Одеси від 05.08.2015 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_6 , згідно якої останній затриманий 03.08.2015 року о 03:10. Цією ж ухвалою визначено заставу у розмірі один мільйон гривень.

Витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження №12016140050003197, внесеного до реєстру 15.07.2016 стосовно незаконного заволодіння (викрадення) у період з 14 по 15.07.2016 автомобілем марки 2ACURA MDX. Орган досудового розслідування ГУ НП у Львівській області (слідчі ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , прокурори ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 )

Витяг з ЄРДР стосовно кримінального провадження №12016140050003197 внесеного до реєстру 15.07.2016 щодо незаконного заволодіння (викрадення) у період з 14 по 15.07.2016 автомобілем марки 2ACURA MDX. Орган досудового розслідування Галицький ВП ГУ НП у Львівській області (слідчий ОСОБА_84 , прокурори ОСОБА_85 , ОСОБА_86 )

Доручення про проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_87 щодо заволодіння його автомобілем марки «Акура» д.н.з. НОМЕР_61 від 15.07.2016, надане заступником начальника відділу Галицького відділу поліції (м. Львів) ОСОБА_88 слідчому ОСОБА_89 .

Постанова першого заступника прокурора Львівської області про визначення місця проведення досудового розслідування від 22.07.2016 у кримінальному провадженні №12016140050003197, згідно якої визначено підслідність за Слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області.

Постанова першого заступника прокурора Львівської області про призначення групи прокурорів від 22.07.2016 у кримінальному провадженні №12016140050003197, згідно якої призначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_90 . Старшим групи визначено ОСОБА_91 .

Витяг з ЄРДР стосовно кримінального провадження №12017140000000768 внесеного до реєстру 03.10.2017 щодо незаконного заволодіння у період з 02 по 03.10.2017 автомобіля марки «Мazda CX5» д.н.з. НОМЕР_5 . Орган досудового розслідування ГУ НП у Львівській області (слідчий ОСОБА_92 )

Доручення заступника начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області слідчому ОСОБА_59 щодо внесення відомостей до ЄРДР за фактом незаконного заволодіння у період з 02 по 03.10.2017 автомобіля марки «Мazda CX5» д.н.з. НОМЕР_5 , за заявою ОСОБА_24 .

Постанова першого заступника прокурора Львівської області від жовтня 2017 року (число відсутнє) про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12017140000000768, згідно якої призначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_5 , ОСОБА_83 , ОСОБА_61 , ОСОБА_90 . Старшим групи призначено ОСОБА_63 .

Витяг з ЄРДР стосовно кримінального провадження №12017140000000770 внесеного до реєстру 03.10.2017 щодо незаконного заволодіння у період з 02 по 03.10.2017 автомобілем марки «Мazda CX5» д.н.з. НОМЕР_3 . Орган досудового розслідування ГУ НП у Львівській області (слідчі ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_77 )

Доручення заступника начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області слідчому ОСОБА_59 щодо внесення відомостей до ЄРДР за фактом незаконного заволодіння у період з 02 по 03.10.2017 автомобіля марки «Мazda CX5» д.н.з. НОМЕР_3 , за заявою ОСОБА_98 .

Постанова першого заступника прокурора Львівської області від жовтня 2017 року (число відсутнє) про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12017140000000770, згідно якої призначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_5 , ОСОБА_83 , ОСОБА_61 , ОСОБА_90 . Старшим групи призначено ОСОБА_63 .

Витяг з ЄРДР стосовно кримінального провадження №12017140000000771 внесеного до реєстру 04.10.2017 щодо виявлення та вилучення у автомобілі марки «Хонда Цівік» д.н.з. НОМЕР_12 , яким керував ОСОБА_6 предмету схожого на гранату Ф-1, запального пристрою до неї та двох предметів схожих на тротилові шашки із написом «Тротилова Шашка вес 400 г». Орган досудового розслідування ГУ НП у Львівській області (слідчий ОСОБА_92 )

Доручення заступника начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області слідчому ОСОБА_59 від 04.10.2017 щодо внесення до ЄРДР відомостей про виявлення та вилучення у автомобілі марки «Хонда Цівік» д.н.з. НОМЕР_12 , яким керував ОСОБА_6 предмету схожого на гранату Ф-1, запального пристрою до неї та двох предметів схожих на тротилові шашки із написом «Тротилова Шашка вес 400 г».

Постанова першого заступника прокурора Львівської області від жовтня 2017 року (число відсутнє) про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12017140000000771, згідно якої призначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_5 , ОСОБА_83 , ОСОБА_61 , ОСОБА_90 . Старшим групи призначено ОСОБА_63 .

Витяг з ЄРДР стосовно кримінального провадження №12017140000000772 внесеного до реєстру 04.10.2017 щодо заподіяння тілесних ушкоджень працівникам поліції ОСОБА_18 та ОСОБА_19 під час проведення обшуку, тобто під час виконання службових обов`язків. Орган досудового розслідування ГУ НП у Львівській області (слідчий ОСОБА_77 )

Доручення заступника начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області слідчому ОСОБА_48 від 04.10.2017 щодо проведення досудового розслідування за фактом заподіяння тілесних ушкоджень працівникам поліції ОСОБА_18 та ОСОБА_19 під час проведення обшуку, тобто під час виконання службових обов`язків. Орган досудового розслідування ГУ НП у Львівській області.

Постанова першого заступника прокурора Львівської області від жовтня 2017 року (число відсутнє) про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12017140000000772, згідно якої призначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_5 , ОСОБА_83 , ОСОБА_61 , ОСОБА_90 . Старшим групи призначено ОСОБА_63 .

Постанова прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області ОСОБА_61 від 04.10.2017 про об`єднання матеріалів досудових розслідувань в одне провадження, згідно якої матеріали кримінальних проваджень № 12016140050003197, №12017140000000768, №12017140000000769, №12017140000000770, №12017140000000771, №12017140000000772 об`єднано в одне провадження. Досудове розслідування доручено СУ ГУНП у Львівській області.

Постанова першого заступника прокурора Львівської області від жовтня 2017 року (число відсутнє) про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12016140050003197, згідно якої замінено групу прокурорів та визначено її у наступному складі: ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_81 , ОСОБА_102 . Старшим групи прокурорів визначено ОСОБА_103 .

Постанова старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №12016140050003197 ОСОБА_104 від 24.10.2017 про об`єднання матеріалів досудових розслідувань, згідно якої матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016140050003197 об`єднано з матеріалами кримінального провадження №120151160500005754, з присвоєнням остаточного номера № НОМЕР_62 . Досудове розслідування доручено СУ ГУНП у Львівській області.

Постанова першого заступника прокурора Львівської області від 25 жовтня 2017 року про заміну групи прокурорів у кримінальному провадженні №120151160500005754, згідно якої замінено групу прокурорів та визначено наступний її склад: ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_105 , ОСОБА_81 , ОСОБА_102 . Старшим групи прокурорів визначено ОСОБА_103 .

Постанова першого заступника прокурора Львівської області від 29 листопада 2017 року про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №120151160500005754, згідно якої строк досудового розслідування у даному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 03.04.2018.

Інші матеріали надані суду

Постанова слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_52 від 04.10.2017 про визнання речових доказів та прилучення до матеріалів кримінального провадження, відповідно до якої вилучені 03.10.2017 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_21 , за місцем проживання ОСОБА_12 ; вилучені 03.10.2017 року в ході обшуку автомобіля марки «Мазда 3» д.н.з. НОМЕР_50 ; вилучені 03.10.2017 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_22 ; вилучені 03.10.2017 року в ході обшуку в гаражному приміщенні та будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 ; вилучені 03.10.2017 року в ході обшуку в салоні автомобіля марки «HONDA Civic», д.н.з. НОМЕР_12 ; вилучені 03.10.2017 року в ході огляду місця події у приміщенні кімнати №2 готельного комплексу «Хан-ок» за адресою: АДРЕСА_6 , речі, предмети та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12016140050003197.

Розписка потерпілої ОСОБА_8 , про отримання автомобіля Інфініті QX 70 д.н.з. НОМЕР_1 .

Постанова про оголошення у розшук підозрюваного та зупинення кримінального провадження слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_106 у кримінальному провадженні №12015160500005754 від 23.09.2015, згідно якої ОСОБА_6 оголошено у розшук, а досудове розслідування зупинене.

Постанова начальника слідчого відділення Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП України в Одеській області ОСОБА_107 від 04.10.2017 року про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015160500005754 для у зв`язку із необхідністю проведення слідчих розшукових дій.

Доручення начальника слідчого відділення Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП України в Одеській області ОСОБА_107 від 04.10.2017 року від 04.10.2017 слідчому ОСОБА_108 .

Постанова слідчого слідчого відділення Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП України в Одеській області ОСОБА_109 від 04.10.2017 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015160500005754.

Постанова про призначення судово-медичної експертизи від 12.10.2017 року у кримінальному провадженні №12016140050003197 щодо ОСОБА_19 .

Постанова про призначення судово-медичної експертизи від 12.10.2017 року у кримінальному провадженні №12016140050003197 щодо ОСОБА_18 .

Постанова про призначення трасологічної експертизи від 19.10.2017 у кримінальному провадженні №12016140050003197 (щодо сліду взуття у салоні автомобіля «Мазда СХ-5» д.н.з. НОМЕР_5 ).

Постанова про призначення генетико-молекулярної експертизи у кримінальному провадженні №12016140050003197 від 19.10.2017 (щодо автомобіля «Мазда СХ-5» д.н.з. НОМЕР_5 , НОМЕР_3 , «Мазда 6» НОМЕР_4 , «Хонда» д.н.з. НОМЕР_12 )

Постанова про призначення дактилоскопічної експертизи у кримінальному провадженні №12016140050003197 від 19.10.2017.

Постанови про призначення судово-телекомунікаційної експертизи у кримінальному провадженні №12016140050003197 від 18.10.2017 щодо роботи технічних засобів.

Позиція сторони захисту

Захист стверджує, що стороною обвинувачення не надано достатніх належних та допустимих доказів, які би поза розумним сумнівом підтверджували, що ОСОБА_6 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення. Жоден із письмових доказів, наданих стороною обвинувачення, та жоден із допитаних у судовому засіданні потерпілих, свідків чи експертів, на думку захисту, не підтвердили викладених у обвинувальному акті обставин, зокрема вчинення саме ОСОБА_110 інкримінованих йому злочинів.

Так, стороною захисту подане клопотання про визнання доказів наданих стороною обвинувачення недопустимими. В обґрунтування наведеного клопотання захисник наводить наступне.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постановах від 22.02.2021 (справа №754/7061/15) та від 04.10.2021 (справа №724/86/20) сформулювала висновки щодо правозастосування ст. ст. 36, 37 КПК України, зокрема, в питанні наділення повноваженнями прокурора (групи прокурорів) у конкретному кримінальному провадженні, наслідків недотримання належної процедури визначення прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, та наслідків використання слідчим повноважень з проведення досудового розслідування без винесення процесуального рішення про визначення групи слідчих, до складу якої він входить на підставі такого процесуального рішення.

У постанові від 14.02.2022 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа №477/426/17) розширила раніше сформований висновок у справі №724/86/20 та зазначила про те, що якщо в учасників провадження виникне питання щодо перевірки доказів з огляду на їх належність та допустимість, суд має перевірити ці обставини, в тому числі шляхом витребування та приєднання до справи відповідних процесуальних документів з подальшим наданням їм оцінки.

Постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами.

Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

Верховний Суд розширив раніше сформований висновок у справі №724/86/20 та зазначив про те, що якщо в учасників провадження виникне питання щодо перевірки доказів з огляду на їх належність та допустимість, суд має перевірити ці обставини, в тому числі шляхом витребування та приєднання до справи відповідних процесуальних документів з подальшим наданням їм оцінки.

Постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами.

Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло (навіть) під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

Отже, для визнання поданих прокурором письмових доказів допустимими слід дослідити порядок їх отримання.

Кримінальне провадження №12015160500005754 від 18.07.2015 (м.Одеса).

18.07.2015 за заявою ОСОБА_8 до ЄРДР за №12015160500005754 внесено відомості за ч.2 ст.289 КК України щодо невстановленої особи, яка незаконно заволоділа 17.07.2015 автомобілем марки «Інфініті» д.н.з. НОМЕР_1 , чим спричинила матеріальний збиток на суму 800000 грн. (т.6 а.с.2-4 судової справи, далі с/с). Того ж дня, 18.07.2015 від імені «Т.В.О. першого заступника начальника начальника СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_111 » складено доручення про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12015160500005754 слідчим названого слідчого відділу ОСОБА_112 , яке вказаною посадовою особою не підписано, про що свідчить відсутність підпису на вказаному документі (т.10а.с.30с/с).

20.07.2015 постановою заступника прокурора Приморського району м.Одеси ОСОБА_113 про призначення групи процесуальних керівників у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 18.07.2015 за №12015160500005754 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, постановлено рішення призначити старшим групи у складі прокурорів прокуратури ОСОБА_114 і ОСОБА_67 прокурора прокуратури ОСОБА_115 (т.10а.с.31 с/с).

2015 року (дата /час/ не зазначена) постановою заступника прокурора Приморського району м.Одеси ОСОБА_116 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12015160500005754 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, постановлено рішення призначити старшим групи у складі прокурорів прокуратури ОСОБА_114 і ОСОБА_67 прокурора прокуратури ОСОБА_115 (т.10а.с.32 с/с).

01.08.2015 від імені «Т.В.О. першого заступника начальника начальника СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції ОСОБА_117 » складено доручення про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 01.08.2015 за №12015160500006416 слідчим названого слідчого відділу ОСОБА_118 (т.10 а.с.37 с/с), у якому відсутній підпис вказаної посадової особи.

2015 року (дата /час/ не зазначена) постановою заступника прокурора Приморського району м.Одеси ОСОБА_116 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12015160500006416 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, постановлено рішення призначити старшим групи старшого прокурора прокуратури ОСОБА_76 (т.10 а.с.38 с/с), у якій відсутній підпис вказаної посадової особи.

04.08.2015 постановою прокурора прокуратури Приморського району м. Одеси ОСОБА_65 постановлено рішення матеріали досудових розслідувань внесених до ЄРДР за №12015160500005754 від 28.10.2013 за ч.2 ст.366 КК України та №12015160500006416 від 02.08.2015 за ч.4 ст.358 КК України об`єднати в одне провадження, яке зареєструвати в ЄРДР під №12015160500005754, яке підписане прокурором Малиновського району м. Одеси ОСОБА_119 (т.10 а.с.39 с/с), а тому, за твердженням захисту, через невідповідність змісту постанови фактичним обставинам справи повністю нівелює правові наслідки прийнятого процесуального рішення.

Отже,на чассудового розглядукримінального провадженнявнесеного доЄРДР за№12015160500005754від 18.07.2015у порушеннявимог ст.ст.37,110КПК Українивище переліченіпроцесуальні документиу якихвідображені рішеннякерівників органудосудового розслідування ОСОБА_120 і ОСОБА_121 та прокурора ОСОБА_122 не містятьпідпису відповіднихпосадових осіб,а томуслідчі ОСОБА_64 і ОСОБА_72 та прокурори ОСОБА_65 і ОСОБА_123 не мали передбачених ст.ст.36, 40 КПК України повноважень, відповідно, слідчого та прокурора, у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні, а тому подані прокурором письмові докази у кримінальному провадженні №12015160500005754 від 18.07.2015 є недопустимими відповідно до ч.1 ст.87 КПК України.

Кримінальне провадження №12016140050003197 від 15.07.2015 (м.Львів).

15.07.2016 за заявою ОСОБА_124 до ЄРДР за № 12016140050003197 внесено відомості за ч.3 ст.289 КК України щодо невстановленої особи, яка незаконно заволоділа 15.07.2016 автомобілем марки «Акура» д.н.з. НОМЕР_61 , чим спричинила матеріальний збиток на суму 550 000 грн., але обвинувачення щодо викрадення цього автомобіля будь-якій особі у даному кримінальному провадженні не оголошено. Того ж дня, 15.07.2016 заступник начальника відділу начальник СВ Галицького ВП (м.Львів) ГУНП у Львівській області ОСОБА_88 доручив проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_125 . слідчому цього СВ ОСОБА_126

22.07.2016 відповідними постановами першого заступника прокурора Львівської області ОСОБА_127 постановлені рішення «визначити підслідність у кримінальному провадженні №12016140050003197 від 15.07.2016, з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.3 ст.289 КК України та доручити здійснення досудового розслідування СУ Головного управління Національної поліції у Львівській області, а старшим групи прокурорів у складі прокурорів відділу ОСОБА_60 і ОСОБА_128 призначити прокурора відділу ОСОБА_82

22.08.2017 т.в.о. начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області підполковник поліції ОСОБА_129 доручив проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016140050003197 від 15.07.2016 старшому слідчому ОСОБА_130 . У той же день 22.08.2017, т.в.о. начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області підполковник поліції ОСОБА_129 постановою у кримінальному провадженні №12016140050003197 від 15.07.2016 про зміну слідчої групи, до якої увійшли слідчі ОСОБА_80 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_96 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_93 , призначив старшим слідчого ОСОБА_135 .

Вказане доручення і постанова від 22.08.2017 т.в.о. начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_50 на час виконання вимог ст.290 КПК України у матеріалах кримінального провадження №12015160500005754 від 18.07.2015 були відсутні, стороні захисту не відкривалися, виготовлені не у вказаний день, а після подання захисником клопотання про їх надання для дослідження під час судового розгляду, а тому перелічені слідчі не мали передбачених ст.40КПК України повноважень розслідування у даному кримінальному провадженні, відтак подані прокурором письмові докази у кримінальному провадженні №12016140050003197 від 15.07.2016 є недопустимими відповідно до ч.1 ст.87 КПК України.

Таке твердження ґрунтується на наступних доводах.

По-перше, на вказаних дорученні і постанові, які зберігаються у 10 томі судової справи, нумерація сторінок виконана секретарем судового засідання, відповідно, 18 і 21, а інші цифри відсутні, у той час як на інших аркушах, що підшиті до матеріалів судової справи, мається подвійна нумерація, яка виконана як під час досудового розслідування так і в суді, що вказує на відсутність цих документів у матеріалах досудового розслідування.

По-друге, у Реєстрі матеріалів досудового розслідування, в цілому, та у розділі ІІ «Прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення», зокрема, відсутні відомості про прийняття процесуального рішення про створення слідчої групи 22.08.2017 чи у будь-який інший час досудового розслідування у цій справі.

По-третє, стороні захисту надавалися для ознайомлення матеріали кримінального провадження №12015160500005754 від 18.07.2015 з описом у 10 томах, але у жодному томі не згадана постанова про зміну слідчої групи чи навіть створення слідчої групи (копії опису матеріалів справи на 25 аркушах додано).

По-четверте, за весь час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015160500005754 від 18.07.2015 доручення про проведення досудового розслідування складалося 9 раз, а саме:

-18.07.2015 у кримінальному провадженні №12015160500005754 слідчому ОСОБА_68 (в описі т.8 відсутній; т.10 а.с.30 с/с);

-01.08.2015 у кримінальному провадженні №12015160500006416 слідчому ОСОБА_68 (в описі т.8 відсутній; т.10 а.с.37 с/с);

-15.07.2016 у кримінальному провадженні №12016140050003197 слідчому ОСОБА_136 (п.5 опису у т.1; т.10 а.с.71 с/с);

-03.10.2017 у кримінальних провадженнях №12017140000000769 (за заявою ОСОБА_17 ; п.2 опису у т.5), №12017140000000768 (за заявою ОСОБА_20 ; п.20описуут.5), №12017140000000770 (за заявою ОСОБА_16 ; п.34 опису у т.5) - слідчому ОСОБА_59 ;

-04.10.2017 у кримінальних провадженнях №12017140000000771 (за рапортом ОСОБА_137 ; п.49 опису у т.5) слідчому ОСОБА_59 , №12017140000000772 (по факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_18 та ОСОБА_19 ; п.97описуут.5) слідчому ОСОБА_48 (на цих двох дорученнях відсутній підпис заступника начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_50 , проте сторона захисту не акцентує увагу на відсутньому підпису керівника слідчого підрозділу у дорученнях, так як ці епізоди ОСОБА_6 не інкримінуються).

-04.10.2017 у кримінальному провадженні №12015160500005754 слідчий СВ Шевченківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_138 , який у той же день виніс постанову про зупинення досудового розслідування (п.122вописіт.8).

Разом з тим, старший слідчий ОСОБА_77 доручення про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016140050003197 не отримував, а тому не мав повноважень визначених ст.40 КПК України.

По-п`яте, до участі в розслідуванні цього кримінального провадження залучалися й інші слід без будь-яких повноважень, не зазначені навіть у сфальсифікованій постанові про створення групи слідчих, зокрема, ОСОБА_139 який неодноразово скеровував доручення в порядку ст.40 КПК України (копії додаються).

Кримінальне провадження №12017140000000768 від 03.102017 (м.Львів).

03.10.2017 за заявою ОСОБА_20 до ЄРДР за №12017140000000768 внесено відомості за ч.3 ст.289 КК України щодо невстановленої особи, яка незаконно заволоділа 03.10.2017 автомобілем марки «Мазда 5» д.н.з. НОМЕР_5 , чим спричинила матеріальний збиток на суму 780 000 грн. (т.5 а.с.39; т.6 а.с.13 с/с). Того ж дня, 03.10.2017 заступник начальника відділу СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_129 доручив проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_24 старшому слідчому цього СУ ОСОБА_140 .

У жовтні 2017 року (дата /час/ не зазначена) перший заступник прокурора Львівської області ОСОБА_141 у кримінальному провадженні №12017140000000768 від 03.10.2017 постановив рішення призначити старшим групи прокурорів у складі прокурорів відділу ОСОБА_5 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 - заступника начальника відділу ОСОБА_142 (т.10 а.с.26-27 с/с).

Отже, через те, що незазначена дата (час) складання вказаної постанови, а у повідомленні начальнику відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_143 про призначення групи прокурорів, яким ця постанова заступником начальника відділу ОСОБА_144 скерована керівнику слідчого підрозділу, також відсутні дати складання та отримання названих документів, сторона захисту вважає, що такі складені не пізніше25жовтня 2017року (датаскладання постановипро створенняіншої групипрокурорів,яка міститьдату,зареєстрована упрокуратурі Львівськоїобласті тау слідчомууправлінні ГУНП уЛьвівській області копіїна 3арк. додаються), але з 03.10.2017 і до 25.10.2017 повноваження передбачені ст.36 КПК України прокурорами ОСОБА_5 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 та заступником начальника відділу ОСОБА_144 не виконувалися, за відсутності постанови складеної відповідно до вимог ч.5 ст.110 КПК України із зазначенням часу її прийняття.

Кримінальне провадження №12017140000000769 від 03.102017 (м.Львів).

03.10.2017 за заявою ОСОБА_17 до ЄРДР за №12017140000000769 внесено відомості за ч.3 ст.289 КК України щодо невстановленої особи, яка незаконно заволоділа 03.10.2017 автомобілем марки «Мазда 6» д.н.з. НОМЕР_4 , чим спричинила матеріальний збиток на суму 830 000 грн. Того ж дня, 03.10.2017 заступник начальника відділу СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_129 доручив проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_17 старшому слідчому цього СУ ОСОБА_140 .

У жовтні 2017 року (дата /час/ не зазначена) перший заступник прокурора Львівської області ОСОБА_141 у кримінальному провадженні №12017140000000769 від 03.10.2017 постановив рішення призначити старшим групи прокурорів у складі прокурорів відділу ОСОБА_5 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 - заступника начальника відділу ОСОБА_63 .

Отже, через те, що незазначена дата (час) складання вказаної постанови, а у повідомленні начальнику відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_143 про призначення групи прокурорів, яким ця постанова заступником начальника відділу ОСОБА_144 скерована керівнику слідчого підрозділу, також відсутні дати складання та отримання названих документів, сторона захисту вважає, що такі складені не пізніше 25 жовтня 2017 року (дата складання постанови про створення іншої групи прокурорів, яка містить дату, зареєстрована у прокуратурі Львівської області та у слідчому управлінні ГУ НП у Львівській області), але з 03.10.2017 і до 25.10.2017 повноваження передбачені ст.36 КПК України прокурорами ОСОБА_5 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 та заступником начальника відділу ОСОБА_144 не виконувалися за відсутності постанови складеної відповідно до вимог ч.5 ст.110 КПК України із зазначенням часу її прийняття.

Кримінальне провадження №12017140000000770 від 03.102017 (м.Львів).

03.10.2017 за заявою ОСОБА_16 до ЄРДР за № 12017140000000770 внесено відомості за ч.3 ст.289 КК України щодо невстановленої особи, яка незаконно заволоділа 03.10.2017 автомобілем марки «Мазда 5» д.н.з. НОМЕР_3 , чим спричинила матеріальний збиток на суму 750 000 грн. Того ж дня, 03.10.2017 заступник начальника відділу СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_129 доручив проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_147 старшому слідчому цього СУ ОСОБА_140 .

У жовтні 2017 року (дата /час/ не зазначена) перший заступник прокурора Львівської області ОСОБА_141 у кримінальному провадженні №12017140000000770 від 03.10.2017 постановив рішення призначити старшим групи прокурорів у складі прокурорів відділу ОСОБА_5 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 - заступника начальника відділу ОСОБА_63 .

Отже, через те, що незазначена дата (час) складання вказаної постанови, а у повідомленні начальнику відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_143 про призначення групи прокурорів, яким ця постанова заступником начальника відділу ОСОБА_144 скерована керівнику слідчого підрозділу, також відсутні дати складання та отримання названих документів, сторона захисту вважає, що такі складені не пізніше 25 жовтня 2017 року (дата складання постанови про створення іншої групи прокурорів, яка містить дату, зареєстрована у прокуратурі Львівської області та у слідчому управлінні ГУ НП у Львівській області), але з 03.10.2017 і до 25.10.2017 повноваження передбачені ст.36 КПК України прокурорами ОСОБА_5 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 та заступником начальника відділу ОСОБА_144 не виконувалися, за відсутності постанови складеної відповідно до вимог ч.5 ст.110 КПК України із зазначенням часу її прийняття.

Кримінальне провадження №12017140000000771 від 04.102017 (м.Львів).

04.10.2017 в ході проведення огляду автомобіля марки «Хонда Цівік» до ЄРДР за №12017140000000771 внесено відомості за ч.1 ст.263 КК України щодо ОСОБА_6 , який керував названим автомобілем у якому виявили та вилучили гранату Ф-1, запальний пристрій до неї та два предмети схожі на тротилові шашки із надписом «Тротилова Шашка вес 400 г». Того ж дня, 04.10.2017 заступник начальника відділу СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_129 доручив проведення досудового розслідування за рапортом оперуповноваженого УКР ГУНП у Львівській області ОСОБА_137 старшому слідчому цього СУ ОСОБА_140 .

У жовтні 2017 року (дата /час/ не зазначена) перший заступник прокурора Львівської області ОСОБА_141 у кримінальному провадженні №12017140000000771 від 04.10.2017 постановив рішення призначити старшим групи прокурорів у складі прокурорів відділу ОСОБА_5 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 - заступника начальника відділу ОСОБА_63 .

Отже, через те, що незазначена дата (час) складання вказаної постанови, а у повідомленні начальнику відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_143 про призначення групи прокурорів, яким ця постанова заступником начальника відділу ОСОБА_144 скерована керівнику слідчого підрозділу, також відсутні дати складання та отримання названих документів, сторона захисту вважає, що такі складені не пізніше 25 жовтня 2017 року (дата складання постанови про створення іншої групи прокурорів, яка містить дату, зареєстрована у прокуратурі Львівської області та у слідчому управлінні ГУ НП у Львівській області), але з 03.10.2017 і до 25.10.2017 повноваження передбачені ст.36 КПК України прокурорами ОСОБА_5 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 та заступником начальника відділу ОСОБА_144 не виконувалися, за відсутності постанови складеної відповідно до вимог ч.5 ст.110 КПК України із зазначенням часу її прийняття.

Кримінальне провадження №12017140000000771 від 04.102017 (м.Львів).

04.10.2017 за матеріалами правоохоронних органів до ЄРДР за №12017140000000772 внесено відомості за ч.2 ст.345 КК України по факту отримання тілесних ушкоджень працівниками поліції ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Того ж дня, 04.10.2017 від імені заступника начальника відділу СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_50 (підпис відсутній) складено доручення проведення досудового розслідування за фактами отримання тілесних ушкоджень працівниками поліції ОСОБА_18 та ОСОБА_19 старшому слідчому цього СУ ОСОБА_130 .

У жовтні 2017 року (дата /час/ не зазначена) перший заступник прокурора Львівської області ОСОБА_141 у кримінальному провадженні №12017140000000772 від 04.10.2017 постановив рішення призначити старшим групи прокурорів у складі прокурорів відділу ОСОБА_5 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 - заступника начальника відділу ОСОБА_63 .

04.10.2017 прокурор відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_148 постановив рішення матеріали кримінальних проваджень №12016140050003197 від 16.07.2016, №12017140000000768, №12017140000000769 №12017140000000770 від 03.10.2017 та №12017140000000771, №12017140000000772 від 04.10.2017 об`єднати в одне провадження під номером №12016140050003197, а досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні доручити СУ ГУНП у Львівській області.

Вказане рішення прокурора ОСОБА_61 від 04.10.2017 про об`єднання в одне провадження, на думку захисту, є протиправним, через те, що незазначена дата (час) складання постанови першого заступника прокурора області, а у повідомленні начальнику відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_143 про призначення групи прокурорів, яким ця постанова заступником начальника відділу ОСОБА_144 скерована керівнику слідчого підрозділу, відсутні дати складання та отримання названих документів. Відтак, сторона захисту вважає, що такі складені не пізніше 25 жовтня 2017 року (дата складання постанови про створення іншої групи прокурорів, яка містить дату, зареєстрована у прокуратурі Львівської області та у слідчому управлінні ГУ НП у Львівській області), але з 03.10.2017 і до 25.10.2017 повноваження передбачені ст.36 КПК України прокурорами ОСОБА_5 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 та заступником начальника відділу ОСОБА_144 не виконувалися, за відсутності постанови складеної відповідно до вимог ч.5 ст.110 КПК України із зазначенням часу її прийняття.

Також, сторона захисту вказує на порушення стороною обвинувачення положень ст. 290 КПК України, вказуючи наступне.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 березня 2017 року № 5-364кс16 та від 12 жовтня 2017 року №5?237кс(15)17, чинний КПК України не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній.

Заборону адресовано суду, який згідно ч. 12 ст. 290 КПК України, не має права допустити наявні в них відомості як докази, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті сторонам.

Відкриття в умовах публічного і гласного судового розгляду окремих матеріалів кримінального провадження, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті стороні обвинувачення, не означає їх автоматичну допустимість, з огляду вимоги ст.290 КПК України.

При цьому, суд констатує, що відповідно ч.ч.2, 6, 9 ст. 290 КПК України презюмується, що відкриття стороною має бути здійснено до початку судового розгляду, оскільки сторони мають право бути готовими до проведення змагального процесу мати заперечення на доводи іншої сторони .

Згідно з правовим висновком, який висловив Верховний Суд у постанові від 16 березня 2017 року № 5-364кс16, не відкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст.290 КПК України після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.

Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

Прокурор у своєму клопотанні про дослідження доказів запропонував суду дослідити висновки експертів №11/2365 від 20.12.2017; №4/2006 від 05.12.2017; №10/944 від 01.02.2018; №9282 від 12.01.2018; №9281 від 11.01.2018; №9280 від 10.01.2018, які, як вбачається із дат їх виконання, виконані після виконання вимог ст.290 КПК України і скерування обвинувального акту до суду - 29.12.2017.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та не заперечується стороною обвинувачення, вказані вище висновки експертів стороні захисту в порядку, передбаченому ст.290 КПК України, на стадії закінчення досудового розслідування не відкривалися.

За таких обставин, ці висновки експертів є недопустимими доказами і їх не слід визнавати доказами вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів, відповідно до вимог ст.ст.87, 290 КПК України.

Отже, захист вважає, що недотримання належної процедури визначення прокурора, групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження у конкретному кримінальному провадженні, та наслідки використання слідчим повноважень з проведення досудового розслідування без винесення процесуального рішення про визначення групи слідчих, до складу якої він входить, тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами.

Таким чином, докази у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12015160500005754 слідчим ОСОБА_112 (т.10а.с.30с/с), зібрані неуповноваженою особою.

Докази у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 01.08.2015 за №12015160500006416 слідчим ОСОБА_118 (т.10 а.с.37 с/с) та старшим групи старшим прокурором прокуратури ОСОБА_149 (т.10а.с.38 с/с), зібрані неуповноваженою особою.

04.08.2015 постановою прокурора прокуратури Приморського району м.Одеси ОСОБА_65 постановлено рішення матеріали досудових розслідувань внесених до ЄРДР за №12015160500005754 від 28.10.2013 за ч.2 ст.366 КК України та №12015160500006416 від 02.08.2015 за ч.4 ст.358 КК України об`єднати в одне провадження, яке зареєструвати в ЄРДР під №12015160500005754, яке підписане прокурором Малиновського району м. Одеси ОСОБА_119 (т.10 а.с.39 с/с), а тому, на думку захисту, через невідповідність змісту постанови фактичним обставинам справи повністю нівелює правові наслідки прийнятого процесуального рішення.

На час судового розгляду кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12015160500005754 від 18.07.2015, у порушення вимог ст.ст.37, 110 КПК України, вище перелічені процесуальні документи у яких відображені рішення керівників органу досудового розслідування ОСОБА_120 і ОСОБА_121 та прокурора ОСОБА_122 не містять підпису відповідних посадових осіб, а тому слідчі ОСОБА_64 і ОСОБА_72 та прокурори ОСОБА_65 і ОСОБА_123 не мали передбачених ст.ст.36, 40 КПК України повноважень, відповідно, слідчого та прокурора у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні, відтак подані прокурором письмові докази у кримінальному провадженні №12015160500005754 від 18.07.2015 є недопустимими відповідно до ч.1 ст.87 КПК України.

Окрім того, з вищенаведених підстав, слід визнати, що доручення від 22.08.2017 т.в.о. начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_50 на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016140050003197 від 15.07.2016 старшому слідчому ОСОБА_48 під час досудового розслідування не складалося, як і не виносилося процесуальне рішення підписана ОСОБА_150 від 22.08.2017 постанова у кримінальному провадженні №12016140050003197 від 15.07.2016 про зміну слідчої групи і призначення старшим слідчого ОСОБА_47 , до якої увійшли слідчі ОСОБА_80 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_96 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_93 , що вказує на зібрання доказів у цій справі неуповноваженими особами.

Також, з наведених захистом підстав, що вказують на призначення у жовтні 2017 року (дата /час/ не зазначена) першим заступником прокурора Львівської області ОСОБА_151 у кримінальних провадженнях №№ 12017140000000768, 12017140000000769, 12017140000000770 від 03.10.2017 №№12017140000000771 і 12017140000000772 від 04.10.2017 рішень про призначення старшим групи прокурорів у складі прокурорів відділу ОСОБА_5 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 - заступника начальника відділу ОСОБА_142 у період з 03.10.2017 і до 25.10.2017 повноваження передбачені ст.36 КПК України прокурорами ОСОБА_5 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 та заступником начальника відділу ОСОБА_144 не виконувалися, за відсутності постанови складеної відповідно до вимог ч.5 ст.110 КПК України із зазначенням часу її прийняття.

Окрім того, висновки експертів №10/944 від 01.02.2018; №9282 від 12.01.2018; №9281 від 11.01.2018; №9280 від 10.01.2018, які складені після виконання вимог ст.290 КПК України і скерування обвинувального акту до суду 29.12.2017, що не заперечується стороною обвинувачення, слід визнати недопустимими доказами.

З урахуванням викладеного, посилаючись на ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, захист вважає, що суд повинен визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння як здійснення процесуальних дій з порушенням їх суттєвих умов.

Відтак, виходячи з положень п.2 ст.6 Конвенції від 04.11.1950, ст.62 Конституції України, ч.ч.2, 3 ст. 89, ч.1 ст.90, ч.7 ст. 223 КПК України,захист просить суд визнати наступні докази та процесуальні дії недопустимими, як такі, що проведені з порушенням суттєвих умов, а саме: слідчими і прокурорами не наділеними повноваженнями, передбаченими, відповідно, ст.ст.36, 40 КПК України, а висновки експертів виготовлені і відкриті стороні захисту після виконання вимог ст.290 КПК України: протокол обшуку від 03.10.2017; протокол огляду предметів та документів від 14.10.2017; протокол огляду місця події від 03.10.2017; протокол обшуку від 03.10.2017; протокол огляду предметів та документів від 16.10.2017; протокол огляду місця події від 03.10.2017; протокол огляду місця події від 17.07.2015; протокол огляду місця події від 02.08.2015; висновок експерта №1596 від 12.10.2017; висновок експерта №1595 від 12.10.2017; висновок експерта №5372від16.11.2017; висновок експерта №5371 від 14.11.2017; висновок експерта №5373 від 15.11.2017; висновок експерта №11/2365 від 20.12.2017; висновок експерта №10/944 від 01.02.2018; висновок експерта №4/2006 від 05.12.2017; висновок експерта №9282 від 12.01.2018; висновок експерта №9281 від 11.01.2018; висновок експерта №9280 від 10.01.2018.

Захист також стверджує, що в ході розгляду обвинувального акту у суді не встановлено та не здобуто належних та допустимих доказів, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

З урахуванням викладеного, захист просив суд ухвалити у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 виправдувальний вирок.

Підстави для виправдання обвинуваченого, оцінка доказів та позиції учасників провадження,

а також мотиви, з яких суд відхиляє доводи обвинувачення

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення у цій справі виходить з наступного.

Суд звертає увагу на наступні особливості доказування у кримінальному процесі.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають, серед іншого, наступне:

«Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити усю сукупність фактів, встановлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд також виходить з того, що при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннямиКПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.

У даному кримінальному провадженні суд відзначає, що доводи сторони захисту фактично можна розділити на дві групи. Так, у першу чергу протягом усього кримінального провадження в процесі дослідження доказів захист наголошував на недопустимості доказів поданих стороною обвинувачення, з мотивів наведених у даному вироку вище у розділі «Позиція сторони захисту». У другу чергу, захист наголошує на тому, що жоден із поданих прокурором доказів прямо не вказує на скоєння ОСОБА_6 інкримінованих злочинів.

Окрім неведених факторів, захист також вказує на інші обставини, зокрема невідповідність формулювання обвинувачення фактичним обставинам справи наведеним у обвинувальному акті, упередженість слідчих та прокурорів протягом усього провадження по відношенню до ОСОБА_6 , а також безпідставне посилання прокурора на те, що дані які характеризують особу обвинуваченого доводять його винуватість.

У свою чергу, прокурор на наведені доводи сторони захисту висловив своє непогодження. Зокрема, прокурор вважає, що подані ним докази свідчать про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а процесуальні порушення на яких акцентує увагу захисник, прокурор вважає незначними і такими, що не ставлять під сумнів доведення вини ОСОБА_6 .

Оцінюючи наведену позицію учасників провадження, суд виходить із наступних доводів та мотивів.

Згідно ст. 86КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 87 КПК України,недопустимими, зокрема, є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитись від давання показань та відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит; отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2011 у справі № 1-31/2011, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою є недопустимими доказами.

Процесуальний закон не визначає чіткого переліку підстав для визнання доказу очевидно недопустимим, а клопотання про очевидну недопустимість може бути заявлено з будь-яких підстав порушення порядку отримання доказів, у тому числі у зв`язку з істотним порушенням прав і свобод людини. У свою чергу, єдиним критерієм, яким суд повинен керуватися при визнанні чи невизнанні доказу недопустимим на стадії судового розгляду, є критерій очевидності недопустимості, який полягає у відсутності сумніву в тому, що було порушеноКПК України, і таке порушення може бути встановлено судом відразу під час огляду доказу та не потребує проведення додаткових дій, зокрема дослідження всіх доказів.

Вирішуючи питання про застосування норм ст. 87 КПК до наданих сторонами доказів, необхідно виходити з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи.

Суд, визнаючи доказ недопустимим, відповідно до ч.ч.2 або 3 ст. 87 КПК, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим із посиланням на ч. 1 ст.87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення.

Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.

Крім того, суд має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим.

Так, у постанові від 15.06.2021 у справі №204/6541/16-к ККС ВС зазначив, що не в усіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів.

Вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено право на справедливий суд. Захищене цією статтею право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Провідною ідеєю цього принципу у кримінальному провадженні є паритетність сторін обвинувачення і захисту, які самостійно відстоюють їхні правові позиції у формі судового спору шляхом реалізації наданих законом процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, що означає надання кожній стороні можливості ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них.

Дотримання принципу рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять одну зі сторін у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною та надати власні зауваження з цього приводу.

У національному законодавстві ці принципи знайшли своє відображенняу статті 7 КПК, відповідно до якої, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, серед якихрівність усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Реалізація цих принципів здійснюється, зокрема через відсутність привілеїв чи обмежень у правах учасників процесу, самостійному обстоюванні стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК, а також через свободу сторін кримінального провадження у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК. При цьому, суд зобов`язаний, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У даному провадженні судом забезпечено сторонамнеобхідні рівні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, чимзабезпечено реалізацію принципів рівності та змагальності сторін, що цілком узгоджується з положеннями ст. 6 Конвенції щодо забезпечення справедливого судового розгляду.

Так, жодного з учасників провадження суд не обмежував у можливості подати ті чи інші докази, заявляти клопотання та висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників провадження. Сторони мали можливість детально ознайомитись із змістом поданих суду доказів та висловити своє відношення до них. Крім того, судом надано можливість учасникам провадження підготуватись до судових дебатів, для чого у судовому засіданні оголошено перерву, а обвинуваченому також надано можливість підготуватись до звернення до суду з останнім словом.

Відповідно дост. 337 ч. 1 КПК України,судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже, у цьому контексті суд відзначає, що він не встановлює у цьому вироку наявність чи відсутність у діях осіб матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, складу будь-якого кримінального правопорушення.

Отже, оцінюючи обставини справи та доводи сторін, суд виходить з наступного.

Належне формулювання обвинувачення пред`явленого особі є невід`ємною ознакою забезпечення дотримання права на захист.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення забезпечує для неї можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до кримінальної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити доводи сторони обвинувачення.

У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що встановлені в ході судового провадження обставини свідчать про те, що формулювання обвинувачення та сам зміст обвинувального акту містять істотні суперечності, з огляду на наступне.

У обвинувальному акті у розділі «Виклад фактичних обставин кримінального провадження» прокурор зазначив, що «досудовим розслідуванням встановлено, що 18.07.2015 року, у період часу з 19:30 год. по 21:30 год. ОСОБА_6 , будучи раніше судимим за незаконне заволодіння транспортними засобами», хоча даних про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, зокрема відповідного обвинувального вироку суду прокурором не надано.

У епізоді, який стосується заволодіння автомобілем марки «Infinity QX70», д.н.з. НОМЕР_1 , у викладі фактичних обставин справи з незрозумілих причин наведено кваліфікуючу ознаку повторність.

Також, у обвинувальному акті прокурор виклав фактичні обставини кримінального правопорушення, наступним чином « ОСОБА_6 , будучи притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення незаконного заволодіння транспортними засобами, в період з вересня 2017 до жовтня 2017, розуміючи протиправний характер своїх дій, діючи з корисливих мотивів, організував діяльність організованої групи в складі ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яка займалася незаконними заволодіннями транспортними засобами. Хоча даних про притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення незаконного заволодіння транспортними засобами ОСОБА_6 у встановленому законом порядку до вересня 2017 матеріали справи не містять.

Суд також погоджується з тим, що стороною обвинувачення не спростовано в процесі судового розгляду наступні доводи захисту.

Згідно ч.3 ст.28 КК України, кримінальне правопорушення визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення цього та іншого (інших) кримінальних правопорушень, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Очевидно, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.91 КПК України для доказування факту організованої групи слід встановити і вказати відомості про час і місце, де вона зорганізувалася для вчинення злочинів, за яких обставин це відбулося тощо, але такі відомості у справі відсутні.

Суд погоджується з доводами захисника про те, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами те, що дії ОСОБА_6 , як члена організованої групи, характеризувалися такими кваліфікуючими ознаками організованої групи, як участь у групі яка має стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Щодо доводів захисника про відсутність кваліфікуючої ознаки «завдання великої матеріальної шкоди».

Дійсно відповідно до ст.289 КК України, в редакції, що діяла на момент вчинення інкримінованих обвинуваченому дій, з примітки до цієї статті слідує, що відповідно до частин другої і третьої цієї статті матеріальна шкода визнається значною у разі заподіяння реальних збитків на суму від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою - у разі заподіяння реальних збитків на суму понад двісті п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження вартість автомобілів, заволодіння яких інкримінується обвинуваченому, а також особам матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, становить:

- «MazdaCX5», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 750000 грн., що належав ТзОВ «УЛФ-Фінанс»;

- «Mazda 6», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , вартістю 830 000 грн., що належав ОСОБА_17 ;

- «Mazda СХ5», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , вартістю 626 460, 21 грн., що належав ОСОБА_20 ;

- «Infinity QX70», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 800 000 грн., що належав ОСОБА_8 .

Ці автомобілі повернуто працівниками поліції потерпілим без істотних пошкоджень, чого прокурор та потерпілі не заперечують.

Вилучення транспортного засобу полягає в сукупності двох дій - встановленні контролю над транспортним засобом і переміщенні його в просторі з місця первинного знаходження будь-яким способом. Встановлення контролю над транспортним засобом - це дії, спрямовані на встановлення фізичного панування над ним, коли винний сам або з використанням інших осіб одержує можливість перемістити його. Такі дії є його захопленням, яке може бути вчинене як із використанням насильства, так і без нього. Переміщення транспортного засобу в просторі передбачає дії, за допомогою яких він переміщається з місця первинного знаходження в інше місце будь-яким способом (поїздка на транспортному засобі з використанням власного двигуна, транспортування за допомогою іншого транспортного засобу, штовхання за допомогою фізичної сили людини тощо). При цьому відстань, на яку переміщено транспортний засіб, значення не має. Злочин передбачений ст. 289 КК України, має формальний склад і вважається закінченим з моменту початку такого протиправного переміщення.

Таким чином, факт повернення автомобілів власникам (навіть без ушкоджень не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого).

Водночас, вартість автомобілів, тобто майна яким незаконно заволоділи, в контексті кваліфікуючої ознаки «завдання великої матеріальної шкоди» визначена стороною обвинувачення виходячи з встановленої ринкової вартості майна.

Суд погоджується з тим, що оскільки транспортні засобизаволодіння якими інкриміновано ОСОБА_152 та іншими особам матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, було повернуто потерпілим, а у судовому засіданні не було встановлено того, що транспортні засоби зазнали пошкоджень внаслідок їх незаконного заволодіння, наведення у діянні ОСОБА_6 наведеної кваліфікуючої ознаки,є помилковим, оскільки реальних збитків внаслідок незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілим не заподіяно.

Така позиція сторони захисту узгоджується з висновками зробленими у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.09.2020 (справа №755/14255/15-к, провадження N 51-1567км20), а також від 16 вересня 2020 року (справа № 755/14255/15-к, провадження № 51-1567км20).

Стосовно доводів сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_6 кваліфікуючої ознаки «повторно».

Відповідно до ч.2 ст.289 КК України (в редакції, що діяла на час інкримінованих ОСОБА_6 дій), під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 410 цього Кодексу.

Водночас, виходячи з положень ст.88 КК України, ОСОБА_6 не являється особою, яка має судимість, оскільки стосовно нього судом, за наведеними статтями КК України, обвинувальний вирок не ухвалювався.

Водночас, суд також приймає до уваги наступне.

Єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою "повторно" без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки "повторно", є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні.

Таким чином, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин.

Наведене відповідає позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеній у постанові від 14 вересня 2020 року (справа № 591/4366/18 провадження № 51-1122кмо20).

Також, суд враховує те, що законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч. 1ст. 32 ККповторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.

Якщо кримінальні правопорушення, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення, їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність кримінальних правопорушень повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних кримінальних правопорушень.

Така правова позиція знайшла своє відображення у існуючій практиці Касаційного кримінального суду ВС. Зокрема, у постановах Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 лютого 2021 року (справа № 390/235/19 провадження № 51-2177кмо20), колегій суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 травня 2018 року (справа №187/1354/15, провадження № 51-1017км18), Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 листопада 2018 року (справа №541/715/17, провадження № 51-7898км18) та від 10 липня 2019 року (справа № 723/1538/16-к, провадження № 51-8625км18), Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 січня 2020 року (справа № 585/1603/17, провадження № 51-3290км19) та від 29 липня 2020 року (справа № 541/715/17, провадження № 51-7898км18) наведено висновки про те, що за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається і правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст.70КК не застосовуються. Коли повторність і рецидив кримінальних правопорушень є елементом сукупності вироків, покарання за них призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК.

Отже, суд погоджується з тим, що наведена кваліфікуюча ознака інкримінована безпідставно.

З наведеного суд відзначає також, що неконкретизоване щодо особи обвинуваченого описання подій наведене обвинувальному акті, який за своєю суттю є актом який містить дані про те у чому конкретно звинувачують особу свідчить про порушення передбаченого п.1 ч.3 ст.42 КПК України права ОСОБА_6 знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують для ефективної реалізації свого процесуального права на захист.

Стосовно доводів учасників процесу щодо належності та допустимості доказів, суд відзначає наступне.

Протокол огляду місця події від 17.07.2015 (т.6а.с.5?7 с/с) і протокол огляду місця події від 02.08.2015 (т.6 а.с.8-12 с/с) констатують лише факт незаконного заволодіння автомобілем невстановленою особою 17.07.2015 і його повернення 02.08.2015, тобто не містить даних про ОСОБА_6 .

Як стверджує прокурор, 18.07.2015 за заявою ОСОБА_8 до ЄРДР за №12015160500005754 внесено відомості за ч.2 ст.289 КК України щодо невстановленої особи, яка незаконно заволоділа 17.07.2015 автомобілем марки «Інфініті» д.н.з. НОМЕР_1 , чим спричинила матеріальний збиток на суму 800000 грн. (т.6 а.с.2-4 с/с). 18.07.2015 від імені «Т.В.О. першого заступника начальника начальника СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_111 » складено доручення про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12015160500005754 слідчим названого слідчого відділу ОСОБА_112 , яке вказаною посадовою особою не підписано, про що свідчить відсутність підпису на вказаному документі (т.10а.с.30с/с), чого сторона обвинувачення не заперечує.

20.07.2015 постановою заступника прокурора Приморського району м.Одеси ОСОБА_113 про призначення групи процесуальних керівників у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 18.07.2015 за №12015160500005754 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, постановлено рішення призначити старшим групи у складі прокурорів прокуратури ОСОБА_114 і ОСОБА_67 прокурора прокуратури ОСОБА_115 (т.10а.с.31 с/с).

2015 року (дата не зазначена) постановою заступника прокурора Приморського району м.Одеси ОСОБА_116 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12015160500005754 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, постановлено рішення призначити старшим групи у складі прокурорів прокуратури ОСОБА_114 і ОСОБА_67 прокурора прокуратури ОСОБА_115 (т.10а.с.32 с/с).

01.08.2015 від імені «Т.В.О. першого заступника начальника начальника СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції ОСОБА_117 » складено доручення про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 01.08.2015 за №12015160500006416 слідчим названого слідчого відділу ОСОБА_118 (т.10 а.с.37 с/с), у якому відсутній підпис вказаної посадової особи.

2015 року (дата не зазначена) постановою заступника прокурора Приморського району м.Одеси ОСОБА_116 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12015160500006416 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, постановлено рішення призначити старшим групи старшого прокурора прокуратури ОСОБА_76 (т.10 а.с.38 с/с), у якій відсутній підпис вказаної посадової особи.

04.08.2015 постановою прокурора прокуратури Приморського району м. Одеси ОСОБА_65 постановлено рішення матеріали досудових розслідувань внесених до ЄРДР за №12015160500005754 від 28.10.2013 за ч.2 ст.366 КК України та №12015160500006416 від 02.08.2015 за ч.4 ст.358 КК України об`єднати в одне провадження, яке зареєструвати в ЄРДР під №12015160500005754, яке підписане прокурором Малиновського району м. Одеси ОСОБА_119 (т.10 а.с.39 с/с). Тобто зміст постанови не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що на час судового розгляду кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12015160500005754 від 18.07.2015 (яке у подальшому було об`єднане з іншими зазначеними вище провадженнями), у порушення вимог ст.ст. 37, 110 КПК України, вище перелічені процесуальні документи у яких відображені рішення керівників органу досудового розслідування ОСОБА_120 і ОСОБА_121 та прокурора ОСОБА_122 не містять підпису відповідних посадових осіб, а тому слідчі ОСОБА_64 і ОСОБА_72 та прокурори ОСОБА_65 і ОСОБА_123 не мали і не були наділені за встановленою процедурою передбаченими ст.ст.36, 40 КПК України повноваженнями, відповідно, слідчого та прокурора, у даному кримінальному провадженні, а тому подані прокурором письмові докази у кримінальному провадженні №12015160500005754 від 18.07.2015 є недопустимими, відповідно до ч.1 ст.87 КПК України.

Оцінюючи на предмет допустимості наведені вище протокол огляду від 17.07.2015 (м. Одеса) та протокол обшуку від 02.08.2015 (м. Одеса), суд також виходить з наступного.

Наведені протоколи виготовлені на бланках які містять стандартні посилання на положення чинного законодавства, учасників процесуальної дії тощо, які притаманні процесуальним документам такого характеру наведені державною мовою. Водночас, відомості які стосуються обставин та фактів виявлених під час проведення відповідних процесуальних дій зазначені не державною мовою.

Жодних належних даних з приводу того, чому представник правоохоронного органу держави Україна складає процесуальний документ не державною мовою, в ході розгляду справи стороною обвинувачення не наведено. Не встановлено в ході розгляду справи даних про залучення перекладача до участі у кримінальному провадженні, як і не заявлено клопотань з цього приводу учасниками процесу.

Відповідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 29 КПК України, кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Згідно п.22ч.1ст.7КПК України,зміст таформа кримінальногопровадження повиннівідповідати загальнимзасадам кримінальногопровадження,до яких,зокрема,відносяться мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст.42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право, серед іншого, користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Отже, з наведеного вбачається, що складаючи процесуальні документи (протоколи огляду та обшуку) не державною мовою, слідчий СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_64 , грубо знехтував положеннями Конституції України та КПК України.

Як зазначено вище, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до норм ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення . Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

У цій справі, за відсутності будь-яких даних про залучення перекладача або про не володіння обвинуваченими державною мовою, виготовлення процесуального документа не державною мовою свідчить про очевидне порушення права на захист, адже обвинувачені позбавлені можливості отримати докази (документи) якими обґрунтовано їх винуватість мовою якою здійснюється кримінальне провадження.

Виходячи з наведеного, суд визнає наведені вище докази виготовлені органом досудового розслідування недопустимими, а тому приходить до висновку, що вони не можуть бути враховані при ухваленні даного вироку на підтвердження винуватості особи у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Стосовно доводів учасників процесу про доведення факту використання ОСОБА_6 підробленого документа на ім`я ОСОБА_29 , суд відзначає наступне.

За змістом обвинувального акту, ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Toyota Highlander», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по провулку Луніна на перехресті з вулицею Сегедська у м. Одеса, був зупинений працівниками міліції, надав технічний паспорт на автомобіль та бажаючи приховати своє справжнє ім`я, представився ОСОБА_153 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , однак в подальшому за вимогою працівників поліції надав підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_48 видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві на ім`я ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якому містилась фотокартка із зображенням ОСОБА_6 .

Водночас, сторона захисту наголошує на тому, що 01.08.2015 «младший инспектор СРГЗ БМО №2 прапорщик милиции ОСОБА_154 » склав рапорт на ім`я начальника «Приморського РО ОГУ при ГУМВД Украины в Одесской области» полковника міліції ОСОБА_155 про затримання особи, яка назвалася « ОСОБА_156 ІНФОРМАЦІЯ_4 прописан в АДРЕСА_1 », до якого «были применены БРС». Аналогічні рапорти подали старші оперуповноважені ОСОБА_21 та ОСОБА_157 (т.10 а.с.34,35, 36 с/с), де зазначено, що «данные переписывались с водительского удостоверения, которое пытался сбросить в служебном автомобиле», «было обнаружено портмоне, в котором находились документы… на имя ОСОБА_158 ».

Отже, фактично представники правоохоронного органу вказують про намагання ОСОБА_6 не надавати це посвідчення. Наведені обставини вказують на необґрунтованість та суперечливість обвинувачення за цим епізодом, тобто за фактом використання підробленого посвідчення водія.

При цьому, неможливо не відзначити, що цей висновок повністю узгоджується з поясненнями ОСОБА_6 в судовому засіданні. Таким чином, навіть якщо припустити, що ОСОБА_6 не хотів повідомляти свої фактичні анкетні дані працівникам поліції, зазначені вище матеріали справи надані суду свідчать про те, що він навпаки намагався позбутися портмоне з документами серед яких перебувало вказане посвідчення.

Отже, доводи сторони захисту у цій частині суд знаходить обґрунтованими та належними, а тому з ними погоджується.

Разом з тим, суд відзначає, що захист безпідставно вказує на не дослідження цього посвідчення судом та не надання його прокурором, адже воно наявне у матеріалах судового провадження і досліджено безпосередньо у судовому засіданні.

Крім того, обґрунтованими є доводи захисту про те, що у протоколі огляду місця події від 01.08.2015 відображено фактичні відомості щодо речей, які виявили в автомобілі «Toyota Highlander», д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Одеса, а також те, що присутній ОСОБА_6 не надав будь-яких документів, дійсних чи підроблених, які б засвідчували його особу. Зокрема, з протоколу вбачається, що «водитель данного автомобиля дал своё разрешение на проведение осмотра так же его личных вещей», серед яких не виявлено будь-яких документів на ім`я ОСОБА_29 , що окремо вказує на невикористання ОСОБА_6 при затриманні працівниками поліції цього документа.

Оцінюючи доводи сторони захисту та прокурора про доведеність фактів заволодіння автомобілями «Mazda СХ5» (державний номерний знак НОМЕР_5 ), «Mazda 6» (державний номерний знак НОМЕР_4 ), «MazdaCX5» (державний номерний знак НОМЕР_3 ), суд також виходить з наступного.

Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_6 в складі організованої групи, згідно розробленого плану, із іншими особами матеріали щодо яких виділено в окреме судове провадження, в період часу з 20 год. 00хв. 02.10.2017 по 06 год. 00 хв. 03.10.2017, знаходячись поряд із будинком АДРЕСА_4 , діючи як організатор, за допомогою попередньо підготовлених знарядь, заволодів автомобілем марки «Mazda CX5», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 750000 грн., після чого надав вказівку ОСОБА_11 доставити викрадений автомобіль у місце схову.

Також, ОСОБА_6 діючи в складі організованої групи, згідно розробленого плану із іншими особами матеріали щодо яких виділено в окреме судове провадження, в період часу з 21 год. 00 хв. 02.10.2017 по 06 год. 00 хв. 03.10.2017, по вул. Перфецького у м.Львові, діючи як організатор, за допомогою попередньо підготовлених знарядь, всупереч волі потерпілого, заволоділи автомобілем марки «Mazda 6», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , вартістю 830 000 грн., який ними був заздалегідь підшуканий для викрадення. Після чого ОСОБА_12 за вказівкою ОСОБА_6 доставив викрадений ними автомобіль у місце схову.

Окрім цього, ОСОБА_6 діючи в складі організованої групи, згідно розробленого плану, повторно із іншими особами матеріали щодо яких виділено в окреме судове провадження, в період часу з 22 год. 00 хв. 02.10.2017 по 06 год. 00 хв. 03.10.2017, по вул. Зарицьких у м. Львові, діючи як організатор, за допомогою попередньо підготовлених знарядь, всупереч волі потерпілого, заволоділи автомобілем марки «Mazda СХ5», 2013 року випуску (вартість 626460, 21 грн.), державний номерний знак НОМЕР_5 , який ними був заздалегідь підшуканий для викрадення. Після чого ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_6 доставив викрадений ними автомобіль у місце схову.

Вищеописані дії ОСОБА_6 у період з 20:00 год. 02.10.2017 до 06:00 год. 03.10.2017 стороною обвинувачення кваліфіковано, як «умисні дії, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, організованою групою, що спричинило велику матеріальну шкоду, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.289 КК України».

На підтвердження доказів винуватості обвинуваченого у скоєнні інкримінованих злочинів прокурор надав вищезазначені у даному вироку, досліджені та перевірені судом наступні докази:

- протокол обшуку від 03.10.2017, у якому задокументовано обшук у гаражному приміщенні, де присутність ОСОБА_6 не виявлено;

- протокол огляду предметів та документів від 14.10.2017, які вилучені за наслідками обшуку гаражного приміщення у проведенні якого, окрім слідчого ОСОБА_47 , приймав участь слідчий слідчої групи ОСОБА_159 , прізвище якого у постанові від 22.08.2017 про зміну слідчої групи відсутнє;

- протокол огляду місця події від 03.10.2017 кімнати №2 у готельному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де проживав ОСОБА_6 ;

- протокол обшуку від 03.10.2017 автомобіля «Хонда Цивік», яким користувався ОСОБА_6 ;

- протокол огляду предметів та документів від 16.10.2017 вилучених з готелю «Хап-ОК»;

- протокол огляду місця події від 03.10.2017, проведений за заявою ОСОБА_17 про незаконне заволодіння автомобілем;

- висновок №1596 від 12.10.2017 судово-медичної експертизи щодо потерпілого ОСОБА_19 , якому за твердженням сторони обвинувачення ОСОБА_6 будь-яких тілесних ушкоджень не наносив;

- висновок №1595 від 12.10.2017 судово-медичної експертизи щодо потерпілого ОСОБА_18 , якому також, за твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_6 не спричиняв будь-яких тілесних ушкоджень;

- висновок експерта №5372 від 16.11.2017; висновок експерта №5371 від 14.11.2017; висновок експерта №5373 від 15.11.2017;

- висновок експерта №11/2365 від 20.12.2017 дослідження взуття ОСОБА_10 ;

- висновок експерта №10/944 від 01.02.2018;

- висновок №4/2006 від 05.12.2017 дактилоскопічної експертизи, згідно якої відбитки пальців рук ОСОБА_6 у автомобілях не виявлено;

-висновок експерта №9282 від 12.01.2018; висновок експерта №9281 від 11.01.2018; висновок експерта №9280 від 10.01.2018;

- протокол про результати спостереження за особою ОСОБА_12 від 23.11.2017, який не містить відомостей про ОСОБА_6 ;

- протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж ОСОБА_12 від 17.10.2017.

Водночас, жоден з вище перелічених доказів прямо не вказує на причетність ОСОБА_6 до вчинення заволодіння вищевказаними автомобілями.

Суд також приймає до уваги, що в процесі судового розгляду стороною обвинувачення не спростовані наведені нижче доводи сторони захисту щодо наявності цілої низки недоліків під час проведення досудового розслідування, які вказують на те, що матеріали справи не містять належних даних про проведення досудового розслідування (усіх слідчих та процесуальних дій у провадженні) уповноваженими особами, що ставить під обґрунтований сумнів законність проведення досудового розслідування.

03.10.2017 за заявою ОСОБА_20 до ЄРДР за №12017140000000768 внесено відомості за ч.3 ст.289 КК України щодо невстановленої особи, яка незаконно заволоділа 03.10.2017 автомобілем марки «Мазда 5» д.н.з. НОМЕР_5 (т.6 а.с.13 с/с). Того ж дня, 03.10.2017 заступник начальника відділу СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_129 доручив проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_24 старшому слідчому цього СУ ОСОБА_140 .

У жовтні 2017 року (дата не зазначена) перший заступник прокурора Львівської області ОСОБА_141 у кримінальному провадженні №12017140000000768 від 03.10.2017 постановив рішення призначити старшим групи прокурорів у складі прокурорів відділу ОСОБА_5 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 - заступника начальника відділу ОСОБА_142 (т.10 а.с.26-27 с/с).

Отже, через те, що незазначена дата складання вказаної постанови, а у повідомленні начальнику відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_143 про призначення групи прокурорів, яким ця постанова заступником начальника відділу ОСОБА_144 скерована керівнику слідчого підрозділу, також відсутні відомості щодо дати складання та отримання наведених документів, такі складені не пізніше 25 жовтня 2017 року (дата складання постанови про створення іншої групи прокурорів, яка містить дату, зареєстрована у прокуратурі Львівської області та у слідчому управлінні ГУ НП у Львівській області). Відтак, з 03.10.2017 і до 25.10.2017 повноваження передбачені ст.36 КПК України прокурорами ОСОБА_5 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 та заступником начальника відділу ОСОБА_144 не могли виконуватись за відсутності постанови складеної відповідно до вимог ч.5 ст.110 КПК України, із зазначенням часу її винесення.

03.10.2017 за заявою ОСОБА_17 до ЄРДР за №12017140000000769 внесено відомості за ч.3 ст.289 КК України щодо невстановленої особи, яка незаконно заволоділа 03.10.2017 автомобілем марки «Мазда 6» д.н.з. НОМЕР_4 (т.5 а.с.1-2). Того ж дня, 03.10.2017 заступник начальника відділу СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_129 доручив проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_17 старшому слідчому цього СУ ОСОБА_140 .

У жовтні 2017 року (дата не зазначена) перший заступник прокурора Львівської області ОСОБА_141 у кримінальному провадженні №12017140000000769 від 03.10.2017 постановив рішення призначити старшим групи прокурорів у складі прокурорів відділу ОСОБА_5 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 - заступника начальника відділу ОСОБА_63 . Отже, через те, що незазначена дата складання вказаної постанови, а у повідомленні начальнику відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_143 про призначення групи прокурорів, яким ця постанова заступником начальника відділу ОСОБА_144 скерована керівнику слідчого підрозділу, також відсутні дати складання та отримання названих документів, такі складені не пізніше 25 жовтня 2017 року (дата складання постанови про створення іншої групи прокурорів, яка містить дату, зареєстрована у прокуратурі Львівської області та у слідчому управлінні ГУ НП у Львівській області). Відтак, з 03.10.2017 і до 25.10.2017 повноваження передбачені ст.36 КПК України прокурорами ОСОБА_5 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 та заступником начальника відділу ОСОБА_144 не могли виконуватися за відсутності постанови складеної відповідно до вимог ч.5 ст.110 КПК України, із зазначенням часу її прийняття.

03.10.2017 за заявою ОСОБА_16 до ЄРДР за №12017140000000770 внесено відомості за ч.3 ст.289 КК України щодо невстановленої особи, яка незаконно заволоділа 03.10.2017 автомобілем марки «Мазда 5» д.н.з. НОМЕР_3 . Того ж дня, 03.10.2017 заступник начальника відділу СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_129 доручив проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_147 старшому слідчому цього СУ ОСОБА_140 . У жовтні 2017 року (дата не зазначена) перший заступник прокурора Львівської області ОСОБА_141 у кримінальному провадженні №12017140000000770 від 03.10.2017 постановив рішення призначити старшим групи прокурорів у складі прокурорів відділу ОСОБА_5 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 - заступника начальника відділу ОСОБА_63 . Отже, через те, що незазначена дата складання вказаної постанови, а у повідомленні начальнику відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_143 про призначення групи прокурорів, яким ця постанова заступником начальника відділу ОСОБА_144 скерована керівнику слідчого підрозділу, також відсутні дати складання та отримання названих документів, такі складені не пізніше 25 жовтня 2017 року (дата складання постанови про створення іншої групи прокурорів, яка містить дату, зареєстрована у прокуратурі Львівської області та у слідчому управлінні ГУ НП у Львівській області). Відтак, з 03.10.2017 і до 25.10.2017 повноваження передбачені ст.36 КПК України прокурорами ОСОБА_5 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 та заступником начальника відділу ОСОБА_144 не могли виконуватися за відсутності постанови складеної відповідно до вимог ч.5 ст.110 КПК України із зазначенням часу її прийняття.

Суд також приймає до уваги встановлені в ході розгляду справи дані щодо кримінального правопорушення №12016140050003197 розпочатого 15.07.2016 за заявою ОСОБА_124 за ч.3 ст.289 КК України щодо невстановленої особи, яка незаконно заволоділа 15.07.2016 автомобілем марки «Акура» д.н.з. НОМЕР_61 , хоча обвинувачення щодо викрадення цього автомобіля будь-якій особі у даному кримінальному провадженні не оголошено.

У цьому контексті суд відзначає, що стороною обвинувачення не спростовано наступні доводи сторони захисту.

Так, 15.07.2016 заступник начальника відділу начальник СВ Галицького ВП (м.Львів) ГУНП у Львівській області ОСОБА_88 доручив проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_125 . слідчому цього СВ ОСОБА_126 22.07.2016 відповідними постановами першого заступника прокурора Львівської області ОСОБА_127 постановлені рішення про визначення підслідності у кримінальному провадженні №12016140050003197 від 15.07.2016, з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.3 ст.289 КК України та доручено здійснення досудового розслідування СУ Головного управління Національної поліції у Львівській області, а старшим групи прокурорів у складі прокурорів відділу ОСОБА_60 і ОСОБА_128 призначено прокурора відділу ОСОБА_82

22.08.2017 т.в.о. начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області підполковник поліції ОСОБА_129 доручив проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016140050003197 від 15.07.2016 старшому слідчому ОСОБА_130 .У той же день 22.08.2017, т.в.о. начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області підполковник поліції ОСОБА_129 постановою у кримінальному провадженні №12016140050003197 від 15.07.2016 про зміну слідчої групи, до якої увійшли слідчі ОСОБА_80 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_96 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_93 , призначив старшим слідчого ОСОБА_135 .

Вказане доручення і постанова від 22.08.2017 т.в.о. начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_50 на час виконання вимог ст.290 КПК України у матеріалах кримінального провадження №12015160500005754 від 18.07.2015 були відсутні, стороні захисту не відкривалися.

Крім того, прокурором не спростовано доводи сторони захисту про те, що у Реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про прийняття процесуального рішення про створення слідчої групи 22.08.2017 чи у будь-який інший час досудового розслідування у цій справі, а стороні захисту надавалися для ознайомлення матеріали кримінального провадження №12015160500005754 від 18.07.2015 з описом у 10 томах, але у жодному томі не згадана постанова про зміну слідчої групи чи навіть створення слідчої групи (копії опису матеріалів справи стороною захисту надано суду).

Також, прокурором в ході розгляду справи в суді не надано належного обґрунтування та заперечення щодо того, що за весь час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015160500005754 від 18.07.2015 надавалися наступні доручення про проведення досудового розслідування:

- 18.07.2015 у кримінальному провадженні №12015160500005754 слідчому ОСОБА_68 (т.10 а.с.30 с/с);

- 01.08.2015 у кримінальному провадженні №12015160500006416 слідчому ОСОБА_68 (т.10 а.с.37 с/с);

- 15.07.2016 у кримінальному провадженні №12016140050003197 слідчому ОСОБА_136 (т.10 а.с.71 с/с);

- 03.10.2017 у кримінальних провадженнях №12017140000000769, №12017140000000768, №12017140000000770 слідчому ОСОБА_59 ;

- 04.10.2017 у кримінальних провадженнях №12017140000000771 слідчому ОСОБА_59 , №12017140000000772 - слідчому ОСОБА_48 (на цих двох дорученнях відсутній підпис заступника начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_50 ).

- 04.10.2017 у кримінальному провадженні №12015160500005754 слідчому СВ Шевченківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_108 .

Разом з тим, старший слідчий ОСОБА_77 доручення про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016140050003197 не отримував, а тому не мав у цьому провадженні належних повноважень визначених ст.40 КПК України.

До участі в розслідуванні цього кримінального провадження залучалися й інша особа без підтвердження у визначений законом спосіб будь-яких повноважень, а саме ОСОБА_139 , який неодноразово скеровував доручення в порядку ст.40 КПК України.

Щодо доводів сторони захисту про недотримання стороною обвинувачення вимог ст.290 КПК України, суд відзначає наступне.

Дійсно чинний КПК України не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Відкриття в умовах публічного і гласного судового розгляду окремих матеріалів кримінального провадження, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті стороні обвинувачення, не означає їх автоматичну допустимість, з огляду вимоги ст.290 КПК України. При цьому, відповідно ч.ч.2, 6, 9 ст. 290 КПК України презюмується, що відкриття стороною має бути здійснено до початку судового розгляду, оскільки сторони мають право бути готовими до проведення змагального процесу мати заперечення на доводи іншої сторони .

Не відкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст.290 КПК України після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.

Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

Захист вказує, що прокурор у своєму клопотанні про дослідження доказів запропонував суду дослідити висновки експертів №11/2365 від 20.12.2017; №4/2006 від 05.12.2017; №10/944 від 01.02.2018; №9282 від 12.01.2018; №9281 від 11.01.2018; №9280 від 10.01.2018, які виконані після виконання вимог ст.290 КПК України і скерування обвинувального акту до суду 29.12.2017.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та не заперечується стороною обвинувачення, вказані вище висновки експертів стороні захисту в порядку, передбаченому ст.290 КПК України, на стадії закінчення досудового розслідування не відкривалися.

За таких обставин, захист вважає, що ці висновки експертів є недопустимими доказами і їх не слід визнавати доказами вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів відповідно до вимог ст.ст.87, 290 КПК України.

Водночас, з наведеною позицією сторони захисту суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, захист вказує на порушення вимог ст. 290 КПК України, з огляду на відсутність висновків експертних досліджень на час скерування обвинувального акту на розгляд до суду.

Суд виходить з того, що ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є правом, а не обов`язком сторони захисту, тому не реалізація захисником чи підозрюваним (обвинуваченим) зазначеного права за умови належного виконання стороною обвинувачення приписівст. 290 КПКв частині надання доступу до матеріалів досудового розслідування, не є підставою для визнання доказів недопустимими.

Встановлено, що такі висновки експертів були надані стороні захисту перед подачею до суду. Крім того, очевидним для суду є і те, що відсутність таких висновків у розпорядженні органу досудового розслідування та прокурора на момент скерування обвинувального акту на розгляд до суду не надавили цим особам можливості відкриті ці матеріали стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК України.

Натомість, після отримання цих висновків та перед подачею їх суду прокурор відкрив ці матеріали стороні захисту, чим виконано положення даної статті КПК України. У даному випадку сторона захисту мала можливість ознайомитись з наданими суду матеріалами та підготуватися до висловлення своєї позиції щодо них, а отже у даному випадку дотримана загальна засада змагальності, а не відкриття матеріалів перед скеруванням обвинувального акту до суду пов`язано виключно з об`єктивними обставинами, які не залежали від волі прокурора чи слідчого.

Відтак, суд знаходить такі доводи сторони захисту необґрунтованими, тому їх відхиляє.

Водночас, суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що з матеріалів справи встановлено факти порушення прав обвинуваченого, зокрема права на захист.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_6 фактично затримали 01.08.2015 о 17:25, під час огляду місця події, а протокол його затримання склали лише 03.08.2015 о 3 год. 10 хв., що є порушенням вимог ст.209 КПК України, оскільки особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Водночас, під час затримання ОСОБА_6 та перебування його у відділенні поліції орган досудового розслідування безпосередньо від обвинуваченого жодних доказів не здобув, а тому немає підстав визнання недопустимими окремих доказів, отриманих внаслідок порушення права особи на захист, адже такі відсутні. Водночас, суд відзначає, що наведені обставини приймаються до уваги, як опосередковане підтвердження упередженого ставлення до ОСОБА_6 з боку органу досудового розслідування.

Право підозрюваного, обвинуваченого на захист є невід`ємною складовою закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд, у Конституції України та КПК України. Незабезпечення обвинуваченого захисником, тобто фактичне позбавлення права на захист протягом трьох днів є очевидним порушення законних прав затриманої особи.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що лише через два дні після затримання за підозрою у скоєнні особливо тяжкого злочину, у якому участь захисника є обов`язковою, органи досудового розслідування залучили захисника для надання правової допомоги ОСОБА_6 .

Обов`язок забезпечити участь захисника під час досудового розслідування покладена на сторону обвинувачення (ст.49 КПК). Цей обов`язок є складовою процесу доведення вини особи у вчиненні злочину.

Оскільки цей обов`язок не виконано, то суд констатує порушення права обвинуваченого ОСОБА_6 на захист в період досудового розслідування з01.08.2015, у період коли орган досудового розслідування його затримав, і до 03.08.2015, тобто до призначення захисника Регіональним центром з надання безоплатної вторинної допомоги у Одеській області.

В ході провадження у справі прокурор, наводячи свої заперечення на доводи сторони захисту щодо відсутності у матеріалах кримінального провадження, посилається на те, що дані про такі рішення, а також про осіб яким доручено проведення досудового розслідування та процесуальне керівництво у провадженні наявні у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, зокрема у відповідних витягах.

З такими доводами прокурора суд не погоджується, з огляду на наступне.

У висновку Касаційного кримінального суду викладений у постанові від 26 січня 2024 року (справа № 466/9158/14-к, провадження № 51-645 км 18) зазначено, що витяг з ЄРДР - це згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування (п. 2 глави 4 Положення). Отже, витяг з ЄРДР не може замінити постанову керівника відповідного органу прокуратури про призначення прокурора або групи прокурорів чи постанову керівника відповідного органу досудового розслідування про призначення слідчого або групи слідчих, які здійснюватимуть повноваження прокурорів чи слідчих у конкретному кримінальному провадженні, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує зазначені правові наслідки в кримінальному провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законамиУкраїни,міжнародними договорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,а такожбудь-якіінші докази,здобуті завдякиінформації,отриманій внаслідокістотного порушенняправ тасвобод людини.

Відповідно до ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України,цього Кодексу,міжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,вимог іншихактів законодавства. Прокурор,керівник органудосудового розслідування,слідчий зобов`язанівсебічно,повно інеупереджено дослідитиобставини кримінальногопровадження,виявити якті обставини,що викривають,так іті,що виправдовуютьпідозрюваного,обвинуваченого,а такожобставини,що пом`якшуютьчи обтяжуютьйого покарання,надати їмналежну правовуоцінку тазабезпечити прийняттязаконних інеупереджених процесуальнихрішень. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Здійснення та проведення у даному кримінальному провадженні слідчих та процесуальних дій особами повноваження яких не підтверджені у встановлений законом спосіб, суд визнає істотним порушенням прав та свобод людини.

Таким чином, наведені доводи прокурора є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Оцінюючи позиції учасників провадження та зміст наданих суду для дослідження доказів у їх сукупності, з точки зору доведення винуватості у інкримінованому кримінальному правопорушенні ОСОБА_6 , суд також враховує наступне.

Відповідно дост. 337 ч. 1 КПК України,судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже, у цьому контексті суд відзначає, що він не оцінює дії інших осіб матеріали щодо яких виділено в окреме судове провадження ( ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ), на предмет наявності чи відсутності у їх діях складу будь-якого кримінального правопорушення, адже у даному випадку вирішується питання стосовно наявності виключно у діях ОСОБА_6 складу інкримінованих йому правопорушень.

Згідно ч. 2ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно дост. 62 Конституції України,ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині визнати обвинуваченого винним.

Водночас, згідно положеньч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, суд може ухвалити обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.

Положеннямист. 91 КПК Українипередбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Статтею 92 КПК Українипередбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно ч.3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Як наведено вище, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Згідно ст. 2 КК України,підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченогоцим Кодексом.

У свою чергу, склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння, як кримінальне правопорушення. Елементами складу кримінального правопорушення є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.

Вище суд навів свої доводи щодо того з якими твердженнями сторони захисту та сторони обвинувачення він погоджується або відхиляє, а також зазначив свої висновки щодо допустимості та належності доказів у даному провадженні.

Доводи прокурора про те, що надані суду докази, у тому числі покази учасників провадження у судовому засіданні, свідчать про наявність у діях ОСОБА_6 складу інкримінованих кримінальних правопорушень суд також відхиляє з огляду на наступне.

Судом у даному вироку наведено зміст показів усіх допитаних судом учасників даного провадження під час судового розгляду.

Ці покази детально проаналізовані та оцінені судом у сукупності з іншими доказами у справі під час ухвалення вироку у нарадчій кімнаті.

За результатами розгляду справи суд констатує наступне:

- жоден з учасників кримінального провадження не повідомив суд про те, що він був очевидцем заволодіння ОСОБА_6 . наведеними у обвинувальному акті транспортними засобами;

- жоден доказ наданий суду прокурором, зокрема висновки експерта, не містять даних про те, що саме предмети та речі вилучені у ОСОБА_6 були засобами та знаряддями, за допомогою яких було здійснено заволодіння автомобілями наведеними у обвинувальному акті. Більше того, яким саме приладом були відкриті та приведені у робочий стан автомобілі прокурором в ході судового розгляду наведено не було;

- жоден доказ наданий суду не фіксує перебування ОСОБА_6 на місці вчинення злочинів пов`язаних із заволодінням транспортними засобами в момент їх викрадення;

- у матеріалах справи немає жодного доказу, який прямо вказує на те, що ОСОБА_160 вчинив незаконне заволодіння автомобілями;

- жоден належний та допустимий доказ не фіксує спілкування ОСОБА_6 з іншими учасниками організованої групи, з приводу погодження планів скоєння злочину, підготовки до них, розподілу ролей кожного учасника, ієрархію чи організацію даної групи визначеною органом досудового розслідування.

Крім того, з мотивів наведених вище, суд погоджується, що інкриміновані ОСОБА_6 факти використання завідомо підроблених документів також не підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому суд відзначає, що надані стороною обвинувачення докази щодо цього обвинувачення по епізоду у місті Одеса є суперечливими та фактично ґрунтуються на показах та інформації повідомленої працівниками правоохоронного органу, які допустили грубе порушення прав обвинуваченого (підозрюваного) під час його затримання. Крім того, стороною обвинувачення належним чином не обґрунтовано мотивів вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому правопорушень. Так, по епізоду у м. Одеса суду надані докази, які ставлять під обґрунтований сумнів наявність у ОСОБА_6 необхідності використання відповідного документа. Зокрема, з досліджених судом доказів цілком обґрунтованою видається версія сторони захисту щодо того, що документ використання якого інкриміновано ОСОБА_6 був вилучений працівниками правоохоронних органів під час проведення слідчих дій після затримання ОСОБА_6 , а не пред`явлений обвинуваченим інспектору для ідентифікації особи.

Щодо епізоду у готельному комплексі «Хап-ОК», за твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_6 використав завідомо підроблений документ для надання працівникам готелю та заповнення необхідних документів на проживання. Натомість, стороною обвинувачення жодним чином не обґрунтовано задля чого для поселення у готель ОСОБА_6 треба було пред`явити відповідний документ. Наприклад, не встановлено ні нормативного акту, який визначає правила поселення у цей готель або внутрішнього документу (правила, розпорядок тощо) самого готелю. Більше того, даних про те, що будь-хто з представників зазначеного готелю був допитаний під час досудового розслідування задля перевірки цих обставин в ході розгляду справи не встановлено, як і не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що обвинувачений був заселений до згаданого готелю та це заселення було зареєстровано у внутрішніх документах даного закладу. Тобто взагалі не встановлено, за допомогою належних та допустимих доказів сам факт використання документа.

Кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 358 КК України відноситься до категорії умисних, що передбачає наявність умислу у особи яка його вчиняє. Натомість, жодних даних чи доказів з цього приводу (доведення умислу та мотивів) стороною обвинувачення в процесі судового розгляду не наведено і суду не подано.

Суд також відзначає, що дійсно у ОСОБА_6 відсутнє алібі на час вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень пов`язаних із заволодінням транспортними засобами. Крім того, суд, виходячи з наданих в процесі розгляду справи висновків експертів погоджується з тим, що вилучені у ОСОБА_6 речі та предмети могли бути використані для заволодіння транспортними засобами. Натомість, переконливих доказів про те, що саме речі та предмети вилучені у ОСОБА_6 було використано для заволодіння автомобілями наведеними у обвинувальному акті в матеріалах справи немає. Водночас, виходячи з принципу презумпції невинуватості, відсутність алібі не можна ототожнювати із доведеністю вини.

Суд не може залишити поза увагою і те, що прокурор протягом судового провадження, зокрема у судових дебатах, акцентував увагу на особі обвинуваченого, зокрема на тому, що йому неодноразово пред`являлось обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень пов`язаних із незаконним заволодінням транспортними засобами, як на обставині яка свідчить про причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому у даному кримінальному провадженні злочинів.

Водночас, суд вважає ці доводи прокурора неналежними і такими, що суперечать вимогам процесуального закону, виходячи з того, що згідно положень ч. 1 ст. 88 КПК України, докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, наведені доводи прокурора відхиляються судом, оскільки вони суперечать вимогам закону.

Крім того, суд також відзначає, що сторона захисту послідовно протягом усього судового розгляду наводила свої доводи щодо недопустимості доказів та їх неналежності. Більше того, фактично позиція сторони захисту ґрунтується на доказах здобутих саме органом досудового розслідування, які постійно перебували у розпорядженні прокурора, а отже у сторони обвинувачення було цілком достатньо часу для спростування позиції захисту.

Таким чином. у даному кримінальному провадженні засада змагальності дотримана належним чином.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку та переконання, що покази учасників провадження надані суду не доводять, у своїй сукупності з іншими доказами у справі, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Відтак, такі докази не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку і не є належною та законною підставою для його ухвалення.

При цьому суд відзначає, що в ході розгляду справи було допитано заявлених стороною обвинувачення осіб у присутності як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, тобто з дотриманням принципу змагальності. Жодного з учасників провадження суд не обмежував у можливості задати відповідні питання потерпілому, свідку чи експерту. Отже, судом досліджено безпосередньо усі докази подані учасниками процесу. Жодних доповнень чи заперечень проти завершення дослідження обставин справи від учасників процесу не поступало і не висловлювалось.

Суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду поза розумним сумнівом не доведено належними та допустимими доказами того, що ОСОБА_6 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.

Отже, встановлені в ході розгляду справи обставини вказують на не доведення того, що обвинуваченим вчинено інкриміновані йому кримінальні правопорушення інкриміновані, а тому ОСОБА_6 належить виправдати та ухвалити щодо нього виправдувальний вирок з підстав, передбачених п. 2 ч. 1ст. 373 КПК України, відповідно яких виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Вирішення питань процесуального характеру

Питання розподілу витрат на проведення експертиз у даному кримінальному провадженні слід вирішити при розгляді обвинувального акту в частині винуватості інших осіб, матеріали щодо яких виділено в окреме судове провадження.

Запобіжний захід застосований до обвинуваченого у виді застави, після набрання вироком законної сили, слід скасувати. Після набрання вироком законної сили, заставу у розмірі 150000 гривень, внесену за ОСОБА_6 його захисником адвокатом ОСОБА_7 20.08.2018 на р/р 37315022000757 Державної казначейської служби України, одержувач ТУ ДСА у Львівській області, слід повернути заставодавцю.

Питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні слід вирішити при розгляді обвинувального акту щодо винуватості інших осіб, матеріали щодо яких виділено в окреме судове провадження.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-376 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289 та ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, у зв`язку з недоведеністю того, що кримінальні правопорушення вчинено обвинуваченим, та виправдати.

Запобіжний західзастосований до ОСОБА_6 у видізастави донабрання вирокомзаконної силизалишити беззмін.Після набраннявироком законноїсили,запобіжний західзастосований до ОСОБА_6 у виді застави вважати скасованим. Після набрання вироком законної сили, заставу у розмірі 150000 гривень, внесену за ОСОБА_6 його захисником адвокатом ОСОБА_7 20.08.2018 на р/р 37315022000757 Державної казначейської служби України, одержувач ТУ ДСА у Львівській області (повідомлення №02-1569/18 від 20.08.2018) повернути заставодавцю ОСОБА_7 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_2